Перейти до вмісту

Рабі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон (Ребе Раяц)

Матеріал з Хабадпедії
Рабі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон
Шостий Адмор у династії Адморів Хабаду
Основна інформація
Відомий якРебе Раяц
Дата народження12 тамуза 5640 (21 червня 1880)
Місце діяльностіРосія, Польща, Латвія і Нью-Йорк
НалежністьАдмори Хабаду
ПраціМаамарім, сіхот, «Ігрот кодеш»
Відхід10 швата 5710 (28 січня 1950)
Сполучені Штати
Попередник у династіїЙого батько Ребе Рашаб
Наступник у династіїЙого зять Ребе
Медіафайли на ХабадСкладі

Рабі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон — Адмор Раяц (12 тамуза 5640 (21 червня 1880) – 10 швата 5710 (28 січня 1950)) (мовою хасидів Хабаду — Попередній Ребе, а в оригіналі на їдиші — дер фрірдікер Ребе) — шостий Адмор у династії Адморів Хабаду, син рабі Шолома-Дов-Бера (Адмора Рашаба) і ребецн Стерни-Сари Шнеєрсон і тесть Ребе з Любавичів. Місце його упокоєння — в Огелі на кладовищі «Монтефіоре» в районі Квінс у Нью-Йорку.

Дитинство

Основна стаття – Ребе Раяц у дитинстві та юності

Його народження

Ребе Раяц, рабі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон, народився 12 тамуза 5640 року (21 червня 1880) у своїх батьків, Ребе Рашаба і пані Стерни-Сари, які одружилися 11 елула 5635 року (11 вересня 1875) і протягом кількох років не удостоювалися дітей. У Сімхат Тора 5640 року (1879/1880), коли його дід Ребе Магараш благословляв у своєму домі жінок і дочок дому, було забуто його сина й невістку, батьків Йосефа-Іцхака. Цей випадок дуже засмутив його матір, ребецн Стерну-Сару, і хоча справу одразу виправили і вона отримала благословення свекра, це не розвіяло її смутку; вона повернулася додому і заплакала через те, що ще не удостоїлася дітей, і через те, що її забули під час благословень. У сльозах вона заснула і уві сні побачила поважного чоловіка, який увійшов до її кімнати. На його запитання, чому вона плаче, вона розповіла, що її гнітить. Цей чоловік пообіцяв їй, що того ж року в неї народиться син, за умови, що вона роздасть вісімнадцять рублів на цдаку зі своїх особистих грошей. Після цього він вийшов із кімнати і повернувся в супроводі двох людей і повторив перед ними цю умову. Після того як вона погодилася, вони благословили її і вийшли з кімнати. Прокинувшись, вона розповіла своєму свекрові, Ребе Магарашу, про свій сон. Ребе Магараш сказав, що той чоловік був його батько, Ребе Цемах Цедек, а двоє, що його супроводжували, були його дід, Мітлер Ребе, і батько його діда, Алтер Ребе.

Щоб пані Стерна-Сара змогла виконати прохання того чоловіка і пожертвувати вісімнадцять рублів, їй довелося продати одну зі своїх суконь, а гроші вона роздала на цдаку, і справді, через дев'ять місяців народився її єдиний син, Йосеф-Іцхак.

19 тамуза 5640 року (28 червня 1880) Ребе Раяца було введено в союз Аврагама, нашого праотця. Під час бриту Ребе Раяц плакав, і його дід, Ребе Магараш, сказав йому: «Чому ти плачеш? Коли виростеш, будеш… і говоритимеш хасидут ясною мовою». Ребе розповідав[1], що чув від хасидів, ніби Ребе Магараш сказав: «Коли виростеш, будеш ребе», а в записах Ребе Раяца слово «ребе» було пропущено.

На бриті дід, Адмор Магараш, перебував у найвищій радості: повторив маамар, розповідав історії і співав нігун «Далет бавот» з особливим хвилюванням.[2]

Його дитинство і виховання

Початкове й основне виховання він отримав від свого великого батька, Ребе Рашаба, який дав йому чисте й справжнє хасидське виховання, про що він згодом багато розповідав. Батько мав звичай розповідати йому безліч історій і відточувати в нього спогади про те, що він чув або бачив у великих хасидів. У 5644 році (1883/1884) Ребе Раяца вперше віддали до хедеру до рабі Єкутіеля, меламеда малюків; р. Єкутіель навчив Ребе Раяца абетки і розповідав йому історії про хасидут і Хабад. У 5645 році (1884/1885) Ребе Раяца віддали до хедеру р. Зуші, меламеда малюків, а в 5646 році (1885/1886) Ребе Рашаб почав виховувати його сам, даючи приватну освіту.

Ребе Раяц казав про себе, що починаючи з 5648 року (1887/1888) він став іншою людиною: доти він не знав, що таке ребе, а з цього року в житті Ребе Раяца почався переворот, і він став більше розуміти значення слова «ребе»,[3] і почав чути від батька маамари і теми, пов'язані з «ребе», і почав постити в пости. Тоді ж його почав навчати меламед р. Шимшон.

Маючи дев'ять років, у місяці елул 5649 року (серпень–вересень 1889) його віддали на навчання до меламеда р. Нісана Скобла.

У 5654 році (1893/1894) Ребе Рашаб призначив Рашбаца вихователем і наставником свого сина, Ребе Раяца; на цій посаді він служив до 5660 року (1899/1900), коли Рашбаца було призначено машпіа в єшиві «Томхей Тмімім».

Його батько, Ребе Рашаб, був слабкий від природи і мусив надовго виїжджати до лікувальних містечок; у ці періоди все його виховання лежало на «меламедах». Любов до хасидських оповідей він отримав головно від свого вчителя р. Єкутіеля і від своєї бабусі, ребецн Ріфки. У юності Ребе Раяц повторював мішнайот напам'ять, заохочуваний своїм батьком, Ребе Рашабом; з мішнайот, які він знав напам'ять, його екзаменував рабі Моше-Біньямін Мейтін, «Бохен». До 5651 року (1890/1891) Ребе Раяц досконало знав розділи «Зраїм» і «Моед». Одного разу Ребе Раяц поскаржився своєму вчителеві, р. Нісану, на те, що забуває всі оповіді, які йому розповідають; у відповідь той запропонував йому записувати всі оповіді, і справді, починаючи з 5652 року (1891/1892) Ребе Раяц почав вести щоденник.[4]

Бар-міцва

10 тамуза 5651 року (16 липня 1891), коли йому було одинадцять років, батько вперше взяв його до могил предків і навчив, як йому слід там поводитися; після цього сказав йому[5], що, оскільки в Шабат йому виповниться 11 років, він бажає навчити його того «порядку», який отримав від свого батька, а той — від свого діда, аж до Алтер Ребе, — починати накладати тфілін у цьому віці. Наступного дня батько покликав його до своєї кімнати, дістав із шухляди маленькі тфілін і відкрив йому, що це тфілін його батька (Ребе Магараша), і звелів йому почати накладати тфілін Раші без благословення. За вказівкою батька цю дію зберігали в таємниці, і так він чинив щодня: входив до кімнати батька, накладав тфілін, а потім ішов до синагоги і молився як звичайно.

За два місяці до бар-міцви, 11 іяра 5653 року (27 квітня 1893), його батько повторив маамар «Ве-хазакта ве-аїта ле-іш». До бар-міцви Ребе Раяц вивчив три маамари: один він виголосив у день бар-міцви при всіх, другий виголосив в Огелі своїх предків, а третій, подробиці виголошення якого залишилися в таємниці,[6] На святкування бар-міцви прибуло багато гостей, і його батько, Ребе Рашаб, перебував в особливій радості, говорив хасидут і розповідав історії.

Його юність

Після того як він став бар-міцва, він часто заходив до кімнати свого батька і чув маамари, більшість із яких не виголошувалися при всіх. У п'ятнадцять років батько привів його до Огелю Ребе Магараша і Ребе Цемах Цедека і призначив його своїм секретарем у громадській діяльності. Від часу бар-міцви Ребе Раяц вивчив зі своїм батьком, Ребе Рашабом, тричі «Танію»: після бар-міцви, у 5656 і в 5658 роках (1897/1898).

Починаючи з 5655 року (1894/1895) і до 5660 року (1899/1900) Ребе Раяц і його батько щодня влітку виходили на прогулянку на дві-три години, крім понеділка, коли вони відвідували ребецн Рівку. Під час цих прогулянок Ребе Рашаб навчав Ребе Раяца хасидських маамарів і давав йому настанови на подальше життя.

У 5660 році (1899/1900) Ребе Раяц вивчив ремесло шхіти,[7] і справді був різником на практиці.[8]

Поїздки Ребе Раяца в дитинстві

Поїздка до Ялти

Основна стаття – Поїздка до Ялти

У місяці елул 5645 року (серпень–вересень 1885) вирушив із батьками в поїздку до міста Ялта в Криму, і вони повернулися після Песаху 5646 року (20 квітня 1886)[9]. Під час цієї поїздки він багато чув і навчався у свого батька.

Влітку 5651 року (1890/1891) приєднався до батька в його поїздці до села «Мозинкес» поблизу Любавичів.

Поїздка до Аливки

У 5655 році (1894/1895) Ребе Рашаб і Ребе Раяц уперше вирушили 11 сівана до дачного села Аливка.[10]

Одруження

Основна стаття – Весілля Ребе Раяца

Заручини

Ребе Раяц у юності[11]

Для його сватання Ребе Раяцу було запропоновано три партії, дві з них — дочки багатіїв, які зобов'язалися дати великий посаг, а третьою була ребецн Нехама-Діна, батьки якої були бідні. Ребе Рашаб вибрав саме цю пропозицію,[12] віддавши їй перевагу перед двома іншими, пояснивши це тим, що він бажає, щоб його єдиний син, Раяц, одружився з дочкою з родини.[13]

Тнаїм між Ребе Раяцем і ребецн Нехамою-Діною Шнеєрсон було підписано 28 сівана 5656 року (9 червня 1896) у містечку Аливка; протягом тижня батьки нареченої і нареченого проводили фарбрейнгени в місяці тамуз як продовження заручин.

Ребе Раяц залишився ще на кілька днів в Аливці разом зі своїм дядьком Разою; протягом цих днів Раза розповідав йому хасидські історії, а 11 тамуза Ребе Раяц разом із дядьком Разою повернувся до Любавичів.

Через юний вік нареченої (15 років) весілля відбулося більш ніж через рік[14].

Між заручинами і весіллям

16 ава 5656 року (26 липня 1896) Ребе Раяц поїхав до Вітебська і гостював у свого дядька, рабі Шнеур-Залмана-Агарона Шнеєрсона, і тітки Двойри-Леї Гінзбург, де пробув до 25 ава.[15]

У період між заручинами і весіллям Ребе Раяц і його батько виїжджали на прогулянки, під час яких Ребе Рашаб готував сина до весілля.[16]

Весілля

У п'ятницю глави «Тецей», 13 елула 5657 року (10 вересня 1897), коли йому було 17 років, відбулося весілля в містечку Любавичі. У день свого весілля наречений надів штраймл, і тоді ж батько сказав йому промовити благословення «Шегехеяну». Після хупи Ребе Рашаб і численна публіка зі співом провели нареченого і наречену до залу, де відбувалася трапеза. Дорогою Ребе Рашаб сказав своєму синові: «Ве-хазакта ве-аїта ле-іш». Трапеза відбувалася у Великому залі в Любавичах. Під час трапези Ребе Рашаб разом із трьома хасидами (р. Меїром-Мордехаєм Черніним, р. Яаковом-Коплом Зеліксоном і р. Шломо-Хаїмом Котайном) обходив зал, перевіряючи, чи офіціанти роздають їжу всім, і Ребе Рашаб із кожним казав «лехаїм». Крім того, Ребе Рашаб виголосив багато хасидських друшім. Після весілля подружжя жило в кімнаті, збудованій поруч із квартирою Ребе Рашаба.

На трапезі «шева брахот», у неділю 15 елула 5657 року (12 вересня 1897), Ребе Рашаб оголосив про своє рішення заснувати єшиву «Томхей Тмімім», у якій вивчатимуть нігле і хасидут.

У вівторок, 17 елула, Ребе Рашаб вибрав вісімнадцять учнів, які стали першим ядром нової «Томхей Тмімім» під керівництвом Ребе Раяца.[17]

Справа наліво: рав Шмуель Кантроф, рав Ісраель Душавіц, Ребе, Ребе Раяц, Рашаг, Сем Крамер, рав Алтер-Дов-Бер Хаскінд

Директор «Томхей Тмімім»

Одразу після «шева брахот» Ребе Раяца, на яких Ребе Рашаб оголосив про відкриття єшиви «Томхей Тмімім», у 5658 році (1897/1898) Ребе Раяца було призначено її фактичним директором.

За час перебування Ребе Раяца на посаді директора єшиви «Томхей Тмімім» його кілька разів заарештовували, і був випадок, коли єшиву закрили:

20 сівана 5662 року (25 червня 1902) єшиву «Томхей Тмімім» було закрито на один день за наказом влади. Це сталося внаслідок доносу маскілім. Ребе Раяц не зважив на наказ поліції і попросив Яакова-будівельника приготувати на місці сходи, щоб юнаки могли входити через вікно. Наступного дня прийшла телеграма від начальника поліції, яка давала дозвіл знову відкрити єшиву.

14 іяра 5662 року (21 травня 1902) урядові донесли, що в єшиві перебувають юнаки, які ухиляються від армії за допомогою хабарів. Унаслідок доносу Ребе Раяца було заарештовано.

Протягом років Ребе Раяц був фактичним директором єшиви, був обізнаний з кожною подробицею в єшиві і знав подробиці й становище кожного таміма в єшиві; коли виникали питання щодо тих чи інших тмімім, він звертався до свого великого батька, Ребе Рашаба, засновника і насі єшиви, і той ухвалював рішення.[18]

Його діяльність заради євреїв Росії

У той час царська влада ускладнювала життя євреїв, і тому Ребе Раяцу кілька разів доводилося ходити до влади і намагатися пом'якшити її позицію та змінити її на краще. Часом йому доводилося робити це зі справжньою самопожертвою і з ризиком для життя.

У 5664—5665 роках (1903–1905), під час війни Росії з Японією, допомагав своєму батькові, Ребе Рашабу, підтримувати євреїв, які воювали на російсько-японському фронті, і дбати для них про кошерну їжу і про мацу на Песах.

Після війни в Росії почалися погроми проти євреїв; Ребе Раяц діяв через клопотання, щоб пом'якшити владу, аби та спробувала припинити погроми.

У 5670 році (1909/1910) допомагав батькові на з'їзді рабинів 5670 року (1909/1910), а в 5674 році (1913/1914) допомагав боротися у справі Бейліса і довести невинуватість Бейліса.

Прийняття проводу

Ребе Раяц

2 нісана 5680 року (21 березня 1920)[19] відійшов Ребе Рашаб, батько Ребе Раяца, і у своєму заповіті написав, щоб його єдиного сина, рабі Йосефа-Іцхака, призначили наступником у проводі хасидизмом Хабад і на чолі управління єшивою «Томхей Тмімім». Унаслідок цього хасиди Хабаду в день відходу призначили Ребе Раяца наступником його батька. Ще він написав у заповіті, щоб його син займався зміцненням і утвердженням єшиви і створював хедери та уроки з вивчення хасидуту в містечках Росії. Крім заповіту, Ребе Раяц отримав від батька і особисту записку, в якій було написано: «Говори ДАХ перед нашими друзями на певних підвалинах у словах наших святих батьків, праведної пам'яті,[20] і намагайся пояснювати сказане іншим зі смаком і розумінням». Цю записку Ребе Раяц показав хасидам після відходу батька, але не дозволив її переписувати.

Гіткашрут

Ребе Раяц був добре знайомий хасидам ще з часів їхнього навчання в єшиві «Томхей Тмімім» у Любавичах під управлінням директора — сина Ребе, а інші хасиди знали його зі своїх відвідин двору Ребе. А ті, хто займався установами і хабадською чи громадською діяльністю, постійно були на зв'язку із сином Ребе, який протягом багатьох років був правою рукою свого батька, Ребе Рашаба.

Видатні й поважні хасиди писали підбадьорливі листи хасидам у містах Росії і включали в них зміст записки. Водночас громади Любавичів по всьому Радянському Союзу почали надсилати листи гіткашрут, які підписували хасиди і в яких просили Ребе Раяца взяти на себе провід хасидизмом Хабад.

Листи гіткашрут

Листи гіткашрут надсилалися з головних на той час хабадських громад, таких як: Москва, Одеса, Полтава, Миколаїв, Харків та ін.

Подробиці цих листів гіткашрут протягом років були зовсім невідомі, і лише приблизно через дев'яносто років кілька таких листів було опубліковано в тижневику «Бейт Мошіах»; у кожному «листі» десятки хасидів просять і благають Ребе Раяца взяти на себе тягар проводу, а ті, хто підписався, зобов'язуються підкорятися його вказівкам і бути пов'язаними з ним.[21]

Приймає провід

Ребе Раяц справді одразу взяв на себе тягар проводу. Уже в Шабат глави «Цав», в останній день «шиви», після молитви мінха, він виголосив маамар ДАХ,[22] що є знаком початку фактичного служіння як насі.

У рік жалоби Ребе Раяц чинив так, як чинив його батько після відходу Адмора Магараша: зачинився в кімнаті єхідуту свого батька і присвятив свій час навчанню. У той самий період він тяжко захворів, так що його життю загрожувала небезпека. Водночас він почав діяти, щоб зміцнити громаду тмімім і хасидів. Час від часу він писав загальні листи, в яких оплакував відхід свого батька, а з іншого боку підбадьорював і втішав усіх і закликав із ще більшою силою продовжувати поширення Тори і юдаїзму.

Ті роки були особливо тяжкими, оскільки в той час комуністи почали запроваджувати свою систему в Радянському Союзі і стали закривати релігійні установи і забороняти будь-яку релігійну діяльність. Ребе Раяц зміцнював хасидів, які, зі свого боку, були готові віддати душу за виконання його вказівок. Влада в Росії не давала Ребе Раяцу спокою навіть у перший рік після відходу його батька (у рік жалоби), і вже в місяці тамуз 5680 року (червень–липень 1920) його взяли на допит, де погрожували йому пістолетом.

Після закінчення року жалоби Ребе Раяц почав вести широку діяльність серед хасидів і серед євреїв Росії загалом, щоб розпалити відданість юдаїзму під комуністичним гнітом.[23]

Його арешти

Перший арешт

Коли Ребе Раяцу було одинадцять років, у місяці менахем-ав 5651 року (серпень–вересень 1891), він ішов одного разу ринком зі своїм товаришем дорогою з хедеру, щоб пообідати. Дорогою він побачив, як молодший поліцейський (урядник) накидається на хасида р. Давида-м'ясника, якого він знав і якому навіть позичав грошові суми для його торгівлі, б'є його і дає ляпаси, так що з носа того рясно потекла кров. Ребе Раяц кинувся на неєврея, відштовхнув його і гнівно крикнув йому: «П'яниця, негідник!». Поліцейський накинувся на Ребе Раяца і сильно його побив, силоміць потягнув його до поліцейської дільниці, де його помістили в камеру. П'ять годин він просидів там, поки поліцейський, який його туди помістив, не ввійшов до камери і не перепросив. Тим часом увійшов пан Мордехай Зільберборд, який був секретарем дядька Ребе Раяца — Шнеур-Залмана-Агарона Шнеєрсона — і передав у руки начальника записку, після чого той звелів негайно його звільнити.[24]

Ребе Раяц у своєму робочому кабінеті, Рига, 5689

Другий арешт

У середу, 7 іяра 5662 року (14 травня 1902), Ребе Раяцу було тоді двадцять два роки, і він стояв на чолі управління єшивою «Томхей Тмімім». Нерелігійний єврей із волинського хасидського роду на прізвище Перлмутер розповів Ребе Раяцу, що пан Гітельсон, головний учитель у школі «Товариства поширювачів освіти», дуже гнівається на любавицьких хасидів і передусім на Ребе через їхню боротьбу з маскілім, і що він приготував донос до міністерства освіти і губернаторові під приводом, ніби в єшиві «Томхей Тмімім» заохочують учнів ухилятися від армійської служби за допомогою підробок і незаконних дій. Звинувачення було спрямоване проти директора єшиви, сина Ребе — Ребе Раяца.

У понеділок, 12 іяра, до кабінету Ребе Раяца увійшов поліцейський у супроводі двох людей у цивільному. Вони почали розпитувати його в загальних рисах про порядки в єшиві, про її піклування про учнів, про законність грошових порядків в єшиві та про інше. Потім вони перейшли до розмови про ухиляння учнів єшиви від призову до армії. Допит закінчився за короткий час, і троє пішли своєю дорогою.

Наступного дня, о восьмій годині вечора, до канцелярії єшиви прийшли поліцейський і співробітник розшуку і звеліли Ребе Раяцу піти з ними до поліцейської дільниці. Ребе Раяц сказав їм, що він «спадковий почесний громадянин»[25] і просить не турбувати його в таку пізню годину, а завтра вранці, близько 9–10 години, він до них з'явиться. На запитання нишпорки, хто поручиться, що він не втече вночі, Ребе Раяц відповів: «Шнеєрсон не втікає. Шнеєрсони не боягузи, що тікають, і немає в них жодної причини і приводу рятуватися втечею». Наступного ранку Ребе Раяц з'явився до поліцейської дільниці, як зобов'язався. Його ввели до бічної кімнати, де на нього вже чекали троє людей. Одним із них був нишпорка, який напередодні був у його кабінеті.

Ребе Раяц не відповідав на їхні запитання про те, скількох людей він досі звільнив від армійської служби і скільки хабарів він дає поліцейським чиновникам, щоб ті приховували його злочини проти закону. На місце було викликано одного з поліцейських, і він відвів Ребе Раяца до в'язниці. Надвечір Ребе Раяца викликали до приміщення розшуку, де старший із них сказав йому, що хоча слідство ще не закінчене, проте під час проведених досі перевірок його вину не було доведено, і тому його звільняють і він може йти додому.

Третій арешт[26]

У середу, 6 тевета 5666 року (3 січня 1906), до помешкання Ребе Раяца прибув особливий посланець із повісткою Ребе Раяцу, згідно з якою він мав о десятій годині з'явитися до слідчої комісії в будівлі міської поліції. На бланку повістки не було зазначено причини, крім позначки «у невідкладній і відповідальній справі». До бланка додавалося також чітке попередження: «Нез'явлення викликаного тягне за собою покарання у вигляді тижневого арешту або штрафу в тисячу рублів сріблом!». У призначену годину Ребе Раяц з'явився до будівлі поліції, до слідчої кімнати. На чолі групи слідчих сидів начальник округу пан Ковецков, який був знайомий з Ребе Раяцем; він простягнув йому руку із сердечним привітанням і навіть познайомив його з головним офіцером розшуку.

У слідчій комісії йому було сказано, що його взято в заставу внаслідок заворушень, які вчинили молоді люди минулої п'ятниці на ринку в Любавичах. Молоді люди втекли, і поліція робить усе, що в її силах, щоб знайти їх і віддати під суд. Ребе Раяцу було сказано, що владі ясно, що ні він, ні учні єшиви не мають жодного стосунку до цих дій, але його взято в заставу доти, доки єврейська громада не видасть бунтівних юнаків царському судові. Ребе Раяца відвели до однієї з кімнат під суворою охороною.

О п'ятій годині вечора поліцейський звелів Ребе Раяцу піти з ним до слідчої кімнати. Слідчі сиділи, як і раніше, і зачитали Ребе Раяцу рішення слідчої комісії: «В інтересах слідства щодо бунту молодих людей проти уряду слідча комісія визнала за необхідне пригрозити і навіяти страх головам єврейського товариства, щоб ті видали бунтівних юнаків і вивели їх із місць їхнього переховування. В іншому разі на них буде накладено заставні штрафи в розмірі п'ятисот рублів сріблом за кожного з бунтівних юнаків. Друге рішення: заарештувати — для годиться — пана Шнеєрсона як заставу за бунтівних євреїв. Тож ми викликали пана Шнеєрсона і повідомили йому наше рішення — і він із нами погодився. Отже, ми дякуємо панові Шнеєрсону за те, що він зволив допомогти нам у слідстві, і тепер він вільний іти додому».

Ребе Раяца попросили підписати бланк рішення, але він заявив, що не є членом слідчої комісії і тому не має права підписувати її протоколи, а щодо нього самого, то неправда, що він погодився бути заарештованим. Чиновник розшуку подивився на нього колючим поглядом і сказав: «Якщо ти не бажаєш підписувати, то зрозуміло, що це ваша воля; проте знай, що інші ставляться до наших пропозицій інакше, ніж ви». Ребе Раяц підвівся, сказав: «На добраніч» — і пішов.

Четвертий арешт

У місяці тевет 5670 року (грудень 1909 – січень 1910) освічений єврей на прізвище К.[27] доніс на Ребе Раяца, і його було заарештовано в Петрограді. Ребе Раяц пише про цей свій арешт у записах: «З різних причин, які неможливо розкрити, — лише окремі уривки і загальні нотатки, в яких немає образи чиєїсь честі».

П'ятий арешт

У місяці шват 5676 року (січень–лютий 1916), унаслідок клопотань Ребе Раяца про отримання законних і юридичних матеріалів про звільнення учнів єшив від армійської служби, Ребе Раяца було заарештовано вп'яте на кілька годин у Петрограді. Під час цього арешту йому було близько тридцяти шести років.

Шостий арешт

Будинок, у якому жив Ребе Раяц у Ленінграді (3-й поверх)

Влітку 5680 року (1919/1920), під час ранкової молитви, Ребе Раяц був тоді ведучим молитви в рік жалоби за своїм батьком, Ребе Рашабом. Посеред молитви до синагоги ввійшли троє поліцейських, підійшли до молитовного пюпітра і звеліли Ребе Раяцу зняти таліт і тфілін та йти за ними. Ребе Раяц відповів їм, що спершу він має закінчити молитву і вивчити мішнайот, які заведено вчити після молитви для піднесення душі покійного, і лише потім він буде до їхніх послуг. Після того як Ребе Раяц закінчив останній кадиш, який читають після вивчення мішнайот, він зняв таліт і тфілін і пішов за поліцейськими, які його оточили: один праворуч, один ліворуч, а третій ішов позаду.

Коли він прибув до «двору смерті», Ребе Раяца ввели до великого залу. Близько п'ятнадцяти людей, членів «комітету з перевірки релігій», сиділи там навколо широкого столу, а на чолі столу сиділи двоє найповажніших із них. Перед кожним із присутніх лежав заряджений пістолет. Ребе Раяца посадили в кінці столу, і поруч із ним стали троє вартових. Вони звернулися до Ребе Раяца і сказали йому, що вони зайняті перевіркою єврейської релігії і що його запрошено, щоб розв'язати їм кілька питань єврейської релігії, пов'язаних із ученням Каббали і хасидуту. Ребе Раяц відповів їм на їдиші: «Я вже повідомив обидва рази, коли мене викликали до вас раніше,[28] що я не зрушу від своїх принципів; і ще не народилася та людина і навіть той біс, який зрушить мене від моїх принципів бодай на волосину».[29] Один із присутніх вибухнув і підніс свій пістолет до обличчя Ребе Раяца, кажучи: «Ця «іграшка» усуває принципи, і вона здатна відкрити рота навіть німим». На це Ребе Раяц відповів йому:

Ця іграшка справляє враження лише на боягузів, у яких один світ і кілька божеств. Але на нас, у яких один Б-г і два світи, ця іграшка, яку ви показуєте, не тільки не наганяє страху, а й зовсім не справляє жодного враження.

Після короткої бесіди почався тривалий діалог між Ребе Раяцем і його слідчими. На їхнє запитання, чи вірить він у єврейську релігію і чи виконує заповіді з абсолютного знання чи з віри і звички, він відповів — з абсолютного знання. Слідчі попросили Ребе Раяца переконати їх в істинності єврейської релігії і, якщо можливо, привести їх до того високого морального стану, в якому перебуває сам Ребе. Ребе Раяц усміхнувся і відповів їм, що він готовий виконати їхнє бажання, проте це схоже на те, як проста людина, зустрівши на вулиці астронома, попросить його навчити її науки астрономії, а той відповість їй, щоб вона пішла з ним до обсерваторії, і там він навчить її науки про зорі та їхні шляхи як належить. Так і я кажу вам: якщо ви бажаєте дійти до абсолютного знання в релігії Б-га і Його Торі, прийдіть до дому Б-га, накладіть тфілін, їжте кошерне, дотримуйтеся Шабату, і коли очистяться ваш розум і ваше серце, ви зможете зрозуміти моральну справу як слід і потроху підніметеся сходинками розуму на шляху до розумного осягнення релігії Б-га і Його Тори.

Ще довгу годину тривав допит, а після нього Ребе Раяца відпустили додому.

Сьомий арешт

Основна стаття – Арешт і звільнення Ребе Раяца
В'язниця «Шпалерка», в якій утримували Ребе Раяца

Передісторія

На початку 5684 року (1923/1924) комуністи всіма способами діяли, щоб відірвати єврейський народ від Тори і заповідей. Ребе Раяц, який жив у Ростові-на-Дону, був єдиним, хто заважав їм у цій діяльності, і вів хасидів Хабаду на боротьбу за юдаїзм, без страху і без остраху. У той період Ребе Раяц поїхав до Москви з метою організувати і зміцнити єврейську діяльність там. Керівники ростовського ДПУ вирішили заарештувати Ребе Раяца, щоб покласти край єврейській діяльності в Ростові-на-Дону. Про це стало відомо хасидам Хабаду, і після перемовин із головами ДПУ було домовлено, що якщо Ребе Раяц із власної волі залишить Ростов-на-Дону, вони не стануть його заарештовувати. 23 іяра 5684 року (27 травня 1924) Ребе Раяц залишив Ростов-на-Дону і переїхав до міста Ленінград, де ще посилив свою діяльність у боротьбі за дотримання Тори і заповідей серед єврейства Радянського Союзу.

Арешт

Єврейське телеграфне агентство JTA повідомляє про арешт Ребе Раяца.
Переклад повідомлення: «Любавицького Ребе, знаменитого ребе з дому Шнеєрсонів, заарештовано за звинуваченням у збиранні грошей для своєї єшиви. Єшива Ребе відома й знаменита у світі та вважається однією з найважливіших єшив, а сам Ребе користується великою повагою. Арешт викликав сильне збурення в єврейському світі»

Через три роки комуністи, побачивши, що діяльність Ребе Раяца дедалі ширшає, знову вирішили покласти цьому край, і опівночі на середу, 15 сівана 5687 року (15 червня 1927), співробітники КДБ[30] увірвалися до його дому і повезли його до в'язниці «Шпалерка». Його допитували протягом багатьох годин, і наостанок один зі слідчих сказав йому: «Протягом 24 годин тебе буде розстріляно!». Унаслідок міжнародного тиску і зусиль із порятунку за участю рава Мордехая Дубіна (члена парламенту Латвії), д-ра Оскара Кона (члена німецького бундестагу) і пані Пєшкової (голови Червоного Хреста в Росії) смертний вирок було замінено засланням на десять років на Соловецькі острови. Після клопотання пані Пєшкової покарання було пом'якшено до трирічного заслання до міста Кострома. 3 тамуза 5687 року (3 липня 1927) Ребе Раяца було звільнено з ув'язнення, і він поїхав до Костроми.

Хасиди Хабаду не знали тоді, чи слід святкувати звільнення[31], оскільки ще не було відомо, що це була заміна смертного вироку. У 5752 році (1991/1992) Ребе назвав цей день «ат'халта де-геула» — особистого і загального[32] — і пояснив, що певною мірою цей день має перевагу над 12 тамуза, як тому, що це визволення в прихованості, яке вище за визволення явне, так і тому, що воно відкриває і починає процес 12 тамуза.[33]

Пані Пєшкова[потрібне уточнення] продовжувала діяти на користь Ребе Раяца в голів радянської влади, і у вівторок, 12 тамуза 5687 року (12 липня 1927), коли Ребе Раяц з'явився на свою щотижневу реєстрацію, чиновник повідомив йому, що йому більше не треба з'являтися, оскільки прийшов наказ про повне звільнення. Оскільки того дня в Костромі було свято, канцелярія видала свідоцтво про звільнення лише наступного дня.

Ребе Раяц пробув кілька днів у Ленінграді, і через загрозу Євсекції та ДПУ знову заарештувати Ребе Раяца він переїхав до села Малахівка під Москвою. Після багатьох зусиль Ребе Раяц отримав дозвіл на виїзд до Латвії, і 24 тішрея 5688 року (20 жовтня 1927) виїхав із Росії зі своєю родиною і оселився в Ризі, а за лічені дні до нього приєднався його зять, Ребе. А через деякий час він заснував єшиву «Томхей Тмімім Гостиня».

У Ризі Ребе Раяц здійснив великі і дивовижні справи в громадських справах загалом і особливо заради євреїв Радянської Росії.

Його подорожі

Його виїзд із Росії

Основна стаття – Виїзд Ребе Раяца з Росії
Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Після Сімхат Тора 5688 року (1927/1928) Ребе Раяц виїхав із Росії до Латвії, і так центр любавицького хасидизму перемістився з Росії до Латвії.

У Сімхат Тора, з нагоди наближення від'їзду, безліч хасидів прибула до дому Ребе в Ленінграді, щоб попрощатися, а після Сімхат Тора він сів на потяг, що вирушав із Росії, у присутності тисяч хасидів, які прийшли на залізничний вокзал, щоб провести Ребе перед його виїздом із Росії, знаючи, що відтепер між ними майже не буде зв'язку через комуністичну владу.

У потязі їхали Ребе і члени його родини, а з ними безліч книжок. Потяг прибув до Риги, столиці Латвії, тоді демократичної держави, і відтоді він жив у цьому місті, але було це тимчасово.

Його перший візит до міста Варшава в Польщі

Одразу після прибуття Ребе до Риги хасиди Хабаду у Варшаві звернулися до нього і просили, щоб Ребе влаштував там своє місцеперебування; Польща була в ті дні найбільшим єврейським центром. Ребе повідомив їм, що поки що він приїде лише з коротким візитом; Ребе поїхав до Варшави 28 швата 5688 року (19 лютого 1928) і пробув у Польщі та в Литві протягом двох тижнів, а під час візиту відбувся фарбрейнген Пурима за участю сотень євреїв, серед яких були анаш і тмімім.[34]

Його візит до Землі Ізраїлю

Основна стаття – Поїздка Ребе Раяца до Святої Землі
Оголошення від імені Головного рабинату Ізраїлю, що закликає зустріти Ребе Раяца після його прибуття до Єрусалима

2 менахем-ава 5689 року (8 серпня 1929) Ребе Раяц прибув із візитом до Землі Ізраїлю. Метою візиту було припасти до могил праведників, що є в країні, замість відвідування могил Адморів Хабаду, якого він був позбавлений.[35] Одразу після прибуття до Землі Ізраїлю він поїхав до Єрусалима, а звідти вирушив до могил праведників по всій країні.

Під час свого візиту на Святу Землю він зустрічався з важливими рабинами, серед них голова рабинського суду Єрусалима рав Йосеф-Хаїм Зоненфельд і головний рабин Святої Землі рав Аврагам-Іцхак га-Коген Кук.

Одним із місць, які відвідав Ребе Раяц, був Хеврон; після прибуття туди його прийняли єврейські мешканці, і він зупинився в готелі за містом. Коли він вийшов із готелю, мешканці супроводжували його колоною зовнішньою дорогою до Печери Махпела. За допомогою хасида рава Еліезера-Дана Слоніма, який був управителем банку АПК і мав зв'язки з арабською владою в Хевроні, було отримано особливий дозвіл на вхід для Ребе Раяца і трьох супровідників. Коли колона прибула до «Брами Яакова» (звідти вхід євреям був заборонений), їх зустріла делегація арабських старійшин і дала тим, кому було дозволено вхід,[36] шкіряні підошви і шнурки, щоб їм не довелося знімати взуття при вході, за їхнім звичаєм. При вході до печери Ребе Раяц ішов попереду, а його супровідники, євреї й араби, — позаду. Арабські старійшини пояснювали Ребе Раяцу про місце і про могили. Відвідини були особливо зворушливими і тихими.[37] Коли дійшли до «Брами Аврагама», спустилися сходами до сьомої сходинки (далі якої євреям було дозволено) і вийшли. Потім Ребе Раяц відвідав також хабадську громаду в Хевроні.

Ребе Раяц відвідав також міста: Афула, Тверія, Цфат, Мерон, Тель-Авів, Бней-Брак і Петах-Тіква.

16 менахем-ава 5689 року (22 серпня 1929) він завершив візит, і було влаштовано церемонію прощання, яка почалася в Тель-Авіві; звідти проводжати Ребе Раяца виїхали 15 автобусів у бік залізничної станції в Лоді, де зібралося близько п'ятисот людей з усієї країни в особливому залі, який надало управління залізниці для Ребе Раяца і тих, хто проводжав. Коли підійшов потяг, Ребе Раяц піднявся сходинками вагона, звернувся до публіки і сказав:

Хай не розлучається людина з товаришем своїм інакше як зі словом галахи, а оскільки час не дозволяє, я передав цим довгий маамар — що починається словами «Хай не розлучається людина з товаришем своїм інакше як зі словом галахи».

Ребе Раяц їхав потягом із Лода разом із групою рабинів і старійшин Хабаду, які супроводжували його до залізничної станції в Реховоті, звідки він виїхав іншим потягом до Єгипту дорогою на візит до Сполучених Штатів.

Лише через тиждень після його від'їзду спалахнули погроми 5689 року (1928/1929), які він передбачав під час свого візиту, як він писав про це:

Картини скорботи казало мені серце моє, і плями крові ввижалися мені, що ширяють у повітрі Землі Ізраїлю, і, на горе всього Ізраїлю і на горе серця мого, сталося, не про нас будь сказано, те, що сталося; і хай змилується Всевишній, благословенний Він, над народом Своїм і спадком Своїм, і хай пошле нам праведного визволителя, і хай збере вигнанців наших із чотирьох кінців землі незабаром, у наші дні, амінь

Поїздка до Сполучених Штатів

Ребе Раяц під час свого візиту до Балтимора, 5690
Ребе Раяц під час свого візиту до Філадельфії, 5690
Основна стаття – Поїздка Ребе Раяца до Сполучених Штатів (5690)

Після свого візиту до Землі Ізраїлю Ребе Раяц поїхав з особливим візитом до Сполучених Штатів, на прохання його тамтешніх хасидів; візит почався 12 елула 5689 року (17 вересня 1929).

הרבי הגיע לשכונת קראון הייטס, והשתכן שם בבניין בית כנסת אהבת אחים צמח צדק ובהמשך בדירה שכורה ברחוב ברוקלין. חמשה ימים לאחר הגעתו, קרא הרבי לאסיפה ביום שני ח"י אלול במעונו בבית מספר 4515 שבשדרה ה-14 בברוקלין. באסיפה זו החל הרבי את פעולתו בחיזוק היהדות בארצות הברית, ובאיסוף עזרה עבור יהדות רוסיה ומוסדות חב"ד בפולין.

У Рош га-Шана 5690 року (5 жовтня 1929) Ребе перебував у районі Браунсвілл, а в Йом Кіпур перебував у синагозі своїх хасидів у Краун-Гайтс.

Протягом місяця Ребе Раяц поїхав із коротким візитом до району Бронкс, але одразу повернувся до Краун-Гайтс, де залишався до своєї поїздки до Філадельфії в місяці кислев.

25 тішрея Ребе влаштував особливий фарбрейнген, на якому впорядковано розподілив Агудат хасидей Хабад Сполучених Штатів. На тому самому фарбрейнгені анаш визначили свою участь у діяльності Агудат хасидей Хабад, кожен на своєму місці.

У Рош ходеш кислев Ребе провів фарбрейнген у районі Вільямсбург, а 10 кислева провів фарбрейнген у районі Бронкс.

13 кислева Ребе Раяц поїхав потягом із Нью-Йорка до Філадельфії у штаті Пенсильванія і пробув там протягом місяця. Мешканці міста влаштували Ребе особливий прийом.

Того ж дня Ребе Раяц повернувся до Нью-Йорка, щоб узяти участь у зборах рабинів, організованих на його честь, на яких він спонукав їх до піклування про становище євреїв Росії, а наступного дня повернувся до Філадельфії. На виході Шабату, 19 кислева, відбувся фарбрейнген для мешканців міста з Ребе Раяцем, а 22 кислева Ребе Раяц поїхав ще раз до Нью-Йорка на ще одні збори рабинів за участю восьмисот людей, а після них знову повернувся до Філадельфії.

12 тевета Ребе Раяц завершив свій візит до міста і поїхав до Балтимора — наступної зупинки своєї поїздки. І в Балтиморі Ребе було влаштовано урочистий і пишний прийом за участю тисяч мешканців міста.

24 тевета, у день відходу Алтер Ребе, Ребе провів фарбрейнген із понад 1200 мешканцями міста, чоловіками і жінками, і з усіма рабинами міста.

У понеділок, 27 тевета, Ребе Раяц виїхав із коротким візитом до Вашингтона, а 4 швата для нього було влаштовано вечір «Цейсхем ле-шалом», на якому мешканці міста та його керівники дякували йому за візит, а наступного дня, 5 швата, він повернувся до Нью-Йорка і зупинився в готелі «Ньютон» на Бродвеї, на розі 94-ї вулиці, в районі Мангеттен.

У неділю, 11 швата, Ребе поїхав потягом із Нью-Йорка до Чикаго; і там для нього було влаштовано урочистий прийом за участю близько 5000 мешканців міста всіх відтінків і видів. Ребе пробув у місті близько двох місяців, зокрема свято Пурим і свято Песах.

Посеред днів свого перебування в Чикаго він поїхав у неділю, 9 адара, до Мілуокі в штаті Вісконсин, а наступного дня, 10 адара, виголосив маамар «Ва-яво Амалек»; у вівторок анаш міста зібралися в любавицькій синагозі, і Ребе Раяц виголосив перед ними слова пробудження. Цей візит тривав менше тижня, і в середу, 12 адара, Ребе Раяц уже повернувся до Чикаго.

Ребе побував також у містах Сент-Луїс і Мілуокі, а 19 сівана 5690 року (15 червня 1930) розпочав свій візит до Массачусетсу, прибувши до його столиці Бостона, де пробув до 3 тамуза.

На зворотному шляху він зупинився в місті Вустер, куди прибули рабини сусіднього міста Спрингфілд, щоб зустріти його. Звідти він поїхав до Нью-Йорка.

Візит завершився 21 тамуза 5690 року (17 липня 1930), коли Ребе повернувся до Європи [дорогою він зупинився в Ребе в Берліні. Запис Ребе слів Ребе Раяца в Тіша бе-Ав було надруковано Ребе кілька разів: у 5710 році (1949/1950), у «Сефер га-мінгагім»,[38] і в багатьох місцях]. У 5693 році (1932/1933) Ребе Раяц переїхав із Риги до Варшави (Польща), а в 5695 році (1934/1935), через стан свого здоров'я і за порадою лікарів, переїхав до містечка Отвоцьк.

У Польщі

Основна стаття – Томхей Тмімім Отвоцьк
Ребе Раяц, Хафец Хаїм і рабі Хаїм-Озер Гродзенський у зверненні про всесвітній громадський піст заради єврейства Росії.

Через кілька років Ребе Раяц переселився до Польщі, і в Польщі почав займатися громадською діяльністю на благо єврейства і передусім заради євреїв Росії. Він збирав для них гроші, і особливо на «кімха де-пісха». Він також залучив до своєї діяльності десятки рабинів і громадських діячів із Європи, із Землі Ізраїлю і зі Сполучених Штатів під час своїх поїздок. Серед рабинів, які були поруч із ним, були рав Еліезер Сілвер,[39] рав Хаїм-Озер Гродзенський, рав Ісраель-Меїр га-Коген, рав д-р Меїр Гільдесгеймер, рав Аврагам-Іцхак Кук і рав Йосеф-Хаїм Зоненфельд. А також суддя Гад Фрумкін, пан Сем Крамер та інші.

Зібрані гроші переправлялися до Росії на утримання «хедерів» і єшив, а також на підтримку рабинів-тмімім, які перебували тоді у своїх містечках і поширювали юдаїзм. Особливий відділ був призначений для облаштування міков чистоти в Радянському Союзі. Ребе Раяц також організовував молитовні збори і кілька разів оголошував громадський піст заради євреїв Росії.

Секретарі Ребе, рав Єхезкель Файгін і рав Хаїм Ліберман, були тими, хто зосереджував діяльність на користь Ребе Раяца в Польщі. Коли він прибув до Сполучених Штатів, зусилля зі збору коштів зосередив рав Ісраель Джейкобсон.[40]

У Другій світовій війні

Основна стаття – Порятунок Ребе Раяца
Релігійний тижневик «Коль Ісраель» повідомляє: «Любавицький Адмор живий і здоровий» (випуск від 4 кислева 5700 року (16 листопада 1939)

У 5699 році (1938/1939), через кілька днів після початку Другої світової війни, Ребе залишив Отвоцьк і повернувся до Варшави, де змушений був рятуватися, переходячи з дому в дім через німецькі обстріли. Після того як нацисти захопили Варшаву, він перебував у домі рава Єхіеля-Цві Гурарі. У той період поширилися звістки, засновані на чутках, ніби нацисти схопили Ребе Раяца і стратили його. Це була помилка, і одразу ж було випущено спростування для преси, які сповіщали, що «його святість Любавицький Адмор шліта живий і здоровий».[41][42]

В Агудат хасидей Хабад у Сполучених Штатах весь час діяли, намагаючись вивезти Ребе Раяца за межі Польщі. Вони встановили зв'язок із діячами американської адміністрації, які звернулися до начальника німецької військової розвідки адмірала Вільгельма Канаріса, і той діяв заради вивезення Ребе Раяца. Попри небезпечне становище, Ребе Раяц просив, щоб разом із ним виїхали ще двадцять людей, крім членів його родини. 2 тевета 5700 року (14 грудня 1939) Ребе Раяца і членів його родини було таємно вивезено з Польщі разом із двадцятьма людьми через Берлін до Риги. Через три дні, 5 тевета, вони прибули до Риги, а 24 адара 5700 року (4 березня або 3 квітня 1940) вони залишили Ригу і переїхали до Стокгольма (Швеція).

У день, коли Ребе Раяц залишив Ригу, він написав загальний лист для хасидів Хабаду по всій Європі:

Нашим друзям, анаш, які на Святій Землі, хай буде вона незабаром відбудована, і в країнах Європи, хай будуть вони живі… За рішенням вищого Провидіння, благословенне Воно, як сказано: «Всевишнім утверджуються кроки людини, і путь її Він уподобає», — я їду, з допомогою Всевишнього, благословенний Він, у добру годину, з домашніми моїми, шліта, до Сполучених Штатів, хай береже їх Б-г. Любов і зв'язок не знають переривання перегородками і державними кордонами, і ця моя поїздка буде в очах близьких моєму серцю і любих душі моїй друзів наших, анаш, хай будуть вони живі, і учнів-тмімім, і тих, хто любить Тору і дотримується заповідей, хай будуть вони живі, — наче я лише переношу своє житло з міста до міста всередині самої країни, бо і в поїздці моїй я — з допомогою Всевишнього і в заслугу величі його святості моїх батьків, моїх святих учителів, праведної пам'яті, хай перебувають душі їхні в раю, — з вами і при вас, як і досі, любов'ю сутнісною, яка не переривається і приходить із почуттям, як у воді обличчя — до обличчя.

25 адара 5700 року (5 березня або 4 квітня 1940) вони виїхали зі Стокгольма потягом до міста Гетеборг, звідки відпливли на кораблі «Дроттнінгхольм» до Сполучених Штатів.

Сполучені Штати

Прийом

אדמו"ר הריי"צ מגיע לארצות הברית, ת"ש

У понеділок, 8 адара II 5700 року (18 березня 1940), після дванадцяти днів плавання, Ребе Раяц прибув на кораблі «Дроттнінгхольм» разом із дружиною пані Нехамою-Діною Шнеєрсон і матір'ю пані Стерною-Сарою Шнеєрсон до порту в Сполучених Штатах (на 57-й Західній вулиці в Нью-Йорку, причал 97). Оскільки закон у Сполучених Штатах на той час не дозволяв пасажирам, які прибули після 4 години пополудні, сходити на берег, пасажирам довелося чекати до наступного ранку, щоб зійти з корабля.[43]

У вівторок тисячі хасидів прийшли зустрічати Ребе Раяца. Коли він вийшов із корабля, натовп гучно проголосив «Шолом алейхем», а частина присутніх навіть промовила благословення «Шегехеяну». Серед тих, хто зустрічав, були делегації єврейських організацій Сполучених Штатів, і навіть мер міста надіслав свого представника зустріти Ребе Раяца. Після короткої зустрічі в залі порту Ребе Раяц вирушив до готелю «Грейстон» у Мангеттені, де оселився на перший час свого перебування в Сполучених Штатах.

Заснування «Томхей Тмімім»

Після прибуття до готелю відбулася ще одна зустріч, цього разу у вужчому колі, посеред якої Ребе Раяц раптом проголосив: «Маю приємність оголосити про рішення, ухвалене на особливих зборах обраних людей анаш, хай живуть вони, які відбулися кілька годин тому, що в синагозі „Онег Шабат“ завтра, з допомогою Всевишнього, відкриється „єшива Томхей Тмімім Любавич“ в Америці!». Він не обмежився проголошенням і попросив допомоги присутніх: «Я сподіваюся на Всевишнього, що великі рабини, установи Тори і ті, хто підтримує Тору в трепеті перед Небесами, разом із моїми любими друзями анаш, хай живуть вони, на чолі прийдуть мені на допомогу в продовженні моєї праці з поширення Тори і трепету перед Небесами та в праці на благо суспільства».

Першим посланням Ребе після його прибуття[44] було те, що «Америка не виняток».[45]

770

12 ава 5700 року (16 серпня 1940) було придбано будівлю 770 Істерн-Парквей у кварталі Краун-Гайтс, якій судилося служити місцем проживання Ребе і синагогою. Приблизно через місяць, 19 елула, Ребе Раяц в'їхав жити до цієї будівлі. 21 елула 5700 року (24 вересня 1940) відбулося новосілля.

Вітальня квартири Ребе Раяца на другому поверсі в 770. У цьому місці Ребе проводив святкові трапези і після відходу Ребе Раяца.

У місяці тамуз 5701 року (червень–липень 1941) Ребе Раяц заснував Агудат хасидей Хабад у Землі Ізраїлю з метою «пробудити хасидів Хабаду в Землі Ізраїлю, щоб вони налагодили всюди вивчення хасидуту в громадах — відповідно до становища тих, хто приходить брати участь у вивченні, — і встановили час збиратися і розмовляти між собою про справи хасидуту і любові до ближніх».[46]

Сувій Тори Мошіаха

23 тішрея 5702 року (14 жовтня 1941), на фарбрейнгені, що передував гакафот у ніч Сімхат Тора, Ребе Раяц проголосив про написання сувою Тори Мошіаха. 2 іяра 5702 року (19 квітня 1942) почалося написання, причому всі витрати йшли з особистого рахунку Ребе Раяца. Пожертви, отримані на сувій Тори, було передано до каси Мерказ ле-іньяней хінух. Написання сувою Тори на якомусь етапі зупинилося, і лише двадцять вісім років потому, 9 швата 5730 року (16 січня 1970), з ініціативи Ребе відбулося завершення і внесення сувою Тори до «770».

Порятунок євреїв під час Голокосту

У роки Другої світової війни Ребе Раяц багато займався порятунком євреїв із палаючої Європи і вивезенням їх до вільних країн, відправленням продуктових посилок євреям у Європі, порятунком учнів єшив «Томхей Тмімім» із Європи, а також порятунком із пекла адморів із Гура і з Белза і багатьом іншим. Особливу діяльність Ребе Раяц присвятив порятунку учнів єшив «Томхей Тмімім» у Польщі та їх вивезенню до інших країн, зокрема групи учнів, яка дісталася до Шанхаю.[47]

Порятунок через Швецію

Особлива діяльність велася через Швецію, яка була нейтральною країною і в якій усі роки війни діяли кілька рабинів і громадських діячів, серед них хабадські рабини — рав Яаков-Ісраель Зубер і рав Ісраель Хасдан, причетні до порятунку Ребе Раяца, до порятунку анаш і тмімім, до порятунку бібліотеки Ребе Раяца та іншого. Про це Ребе Раяц писав у листі: «Агудат хасидей Хабад у Стокгольмі на чолі з гаоном равом Зубером, хай живе він, і шойхетом Хасданом — обидва учні „Томхей Тмімім“ — здобули близько трьох тисяч „візес“ [=віз] до Японії для наших учнів і для...».[48]

Порятунок дітей Голландії

Основна стаття – Порятунок єврейських дітей, переховуваних у Голландії

У 5708 році (1947/1948) діяв заради порятунку єврейських дітей, яких у роки Другої світової війни переховували в Голландії неєврейські прийомні родини, і заради передачі їх до єврейських родин[49]

הקמת תומכי תמימים בארצות הברית ובאה"ק

За ті десять років, що Ребе Раяц прожив у Сполучених Штатах, аж до свого відходу, він займався створенням єшив «Томхей Тмімім» і «Ахей Тмімім» у Сполучених Штатах, Європі і на Святій Землі.[50]

Засновник Кфар-Хабада

21 іяра 5709 року (20 травня 1949) він заснував поселення Кфар-Хабад, а за кілька місяців до того хасиди Хабаду оселилися на околиці міста Лод. Ребе Раяц давав докладні вказівки і настанови щодо створення Кфар-Хабада, його установ та їхнього розвитку.[51]

Вказував і допомагав біженцям з анаш дістатися до постійних місць проживання — у Сполучених Штатах, Ізраїлі та багатьох інших країнах.[51]

Нігун Бейноні

На фарбрейнгенах Ребе Раяца в Сполучених Штатах хасиди мали звичай співати нігун Бейноні, складений хасидом р. Агароном Харитоновим.[52]

Отримання громадянства

Ребе Раяц під час отримання американського громадянства піднімає руку на знак присяги на вірність (Ребе видно, як він стоїть праворуч). 5709

У четвер 16 адара 5709 року (17 березня 1949) до дому Ребе Раяца прибула особлива делегація від уряду Сполучених Штатів, щоб надати йому американське громадянство. Цьому передувало ухвалення особливого закону, який дозволяє надати громадянство людині вдома, без потреби з'являтися до урядових установ.[53]

Делегацію було прийнято в кімнаті Ребе Раяца, вбраного в шовковий одяг і штраймл. Спочатку Ребе Раяц виголосив коротку сіху з нагоди події, в якій пояснив, що особливе провидіння привело його саме сюди, бо з цього місця, зі Сполучених Штатів, належить вести поширення юдаїзму і поширення вчення хасидуту. Після сіхи Ребе Раяц підписав документи і висловив свою вірність державі, піднявши руку, і громадянство було надано. Наостанок Ребе Раяц попрощався з членами делегації з усмішкою і рукостисканням. Зустріч супроводжував його зять Ребе і допомагав у всьому необхідному. Ребе також подбав запросити двох найкращих на той час фотографів, щоб закарбувати подію з двох ракурсів, і навіть запросив кольорового відеооператора.[54]

Його відхід з життя

Ребе біля входу до Огелю, збудованого над могилою Ребе Раяца

Ребе Раяц зазнав безлічі страждань протягом свого життя, а починаючи з 5690 року (1929/1930), через тяжку хворобу, його страждання посилилися, і ходити й говорити йому було важко.[55] 10 швата 5710 року (28 січня 1950), у святу суботу тижневої глави «Бо», о восьмій годині ранку він відійшов із цього світу. Наступного дня, в неділю 11 швата, відбувся похорон, і десятки тисяч людей супроводжували його труну дорогою на кладовище «Монтефіоре» в районі Квінс у Нью-Йорку. Над його могилою збудували особливий Огель, який протягом років було розширено і відремонтовано.

Марокко

Ребе Раяц продовжив справу свого батька Ребе Рашаба серед сефардських євреїв, за допомогою посланців до Грузії — серед них рав Шмуель Левітін і рав Аврагам-Леві Славін — і до Узбекистану — рав Сімха Городецький.

Незадовго до свого відходу Ребе Раяц задумав шліхут до Марокко і навіть вибрав посланця — рава Міхаеля Ліпскера, який мав стати першим шаліахом у Марокко, але справа не здійснилася, і навіть сам рав Ліпскер не був про це повідомлений. Після відходу Ребе послав рава Міхаеля Ліпскера, а потім рава Шломо Матусова, рава Шолома Ейдельмана і рава Єгуду-Лейба Раскіна та інших посланців до Марокко, щоб заснувати навчальні заклади в межах мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко), названої на честь Ребе Раяца.

Мережа шкіл імені Ребе Раяца

Основна стаття – Мережа «Огалей Йосеф-Іцхак»

У 5712 році (1951/1952) Ребе вказав р. Зуші Вілімовському заснувати в Землі Ізраїлю мережу, подібну до створеної в Марокко, під назвою «Мережа Огалей Йосеф-Іцхак». Протягом років багато установ називаються ім'ям Ребе Раяца.

Звичаї гілули Ребе Раяца

Основна стаття – Звичаї дня гілули#10 швата — Ребе Раяц

10 швата хасиди Хабаду, згідно з листом-проханням Ребе, дотримуються особливих звичаїв.[56]

Родина

Його книги

Основна стаття – Книжки Ребе Раяца
Серія маамарів Ребе Раяца

Ребе Раяц багато писав і записував те, що чув від свого батька, від членів своєї родини і від старших хасидів. Частину з цього він записав у вигляді «Решимот», а частину — в оповідному стилі, як «Сефер га-зіхронот» та інше.

Секретарі Ребе Раяца

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Біографія

Дитинство
Одруження
Арешт і звільнення (12–13 тамуза)
Візит на Святу Землю
У період Голокосту
У Сполучених Штатах
Відхід

Різне

Відео
Аудіо
Його книжки
Зображення
Преса
Оповіді
Про його постать
Ребе Раяц
Категорії на тему «Ребе Раяц»
Родина Ребе Раяца
Хасиди доби Ребе Раяца
Книжки Ребе Раяца
Нігуни Ребе Раяца
Попередній:
Ребе Рашаб
Провідники Хабаду
2 нісана 5680 (21 березня 1920) — 10 швата 5710 (28 січня 1950)
Наступний:
Любавицький Ребе
Міньян укладення союзу

Його святість Ребе Раяц | Моше Аксельрод | Єрахміель Беньямінсон | Сімон Яковшвілі | Іцхак-Яаков Мінкович | Яаков-Зехар'я Масклік | Ельханан-Дов Морозов | Бенціон Шемтов

(у порядку єврейської абетки)
Родовідне дерево Ребе Хабаду
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ребецн Стерна
 
 
 
Шнеур-Залман — Алтер Ребе
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ребецн Шейна
 
Дов-Бер — Мітлер Ребе
 
Хаїм-Аврагам
 
Моше
 
Фрейда
 
Двойра-Лея
 
Рахель
 
Аврагам Шейнес
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
?
 
Шифра
 
Еліягу
 
Шолом-Шахна Альтшулер
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Менахем-Нахум
 
Барух
 
Сара
 
Бейла
 
 
Двойра-Лея
 
Браха
 
Менуха-Рахель
 
Хая-Сара
 
Естер-Міріам
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ребецн Хая-Мушка
 
 
 
 
 
Менахем-Мендл — Ребе Цемах Цедек
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Барух-Шолом
 
Єгуда-Лейб
 
Хаїм-Шнеур-Залман
 
Ісраель-Ноах
 
Йосеф-Іцхак
 
Яаков
 
 
Раде-Фрейда
 
Двойра-Лея
 
Леві-Іцхак Залмансон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ребецн Штерна
 
 
 
Шмуель — Ребе Магараш
 
 
 
Ребецн Рівка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леві-Іцхак
 
Мордехай Шнеєрсон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шнеур-Залман-Агарон
 
 
Аврагам-Сендер
 
Менахем-Мендл
 
Двойра-Лея
 
Хая-Мушка
 
Барух-Шнеур-Залман
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шолом-Дов-Бер — Ребе Рашаб
 
 
 
Ребецн Штерна-Сара
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рабі Леві-Іцхак
 
Ребецн Хана
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йосеф-Іцхак — Ребе Раяц
 
 
 
Ребецн Нехама-Діна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Дов-Бер
 
Ісраель-Ар'є-Лейб
 
 
 
 
 
 
Хана
 
 
 
 
Шейна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Менахем-Мендл — Адмор шліта
 
 
Хая-Мушка
 
 
 


Примітки

  1. ^ Сіха 10 швата 5710 року (28 січня 1950)
  2. ^ «Сефер га-сіхот» 5700, с. 14
  3. ^ що це був, по суті, рік, у якому він почав бути Ребе
  4. ^ Про період його дитинства докладно опубліковано в серії «Шостий князь» за редакцією Менахема Зігельбойма в тижневику «Бейт Мошіах». Після завершення серії матеріал було надруковано книжкою
  5. ^ «Сефер га-маамарім» 5711, с. 171-173.
  6. ^ «Лікутей дібурім», частина 1, с. 208.
  7. ^ Див. «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, ч. 6, с. 361.
  8. ^ Див. «Шмуот ве-сіпурім», частина 1, сторінка 193, про випадок, коли він побачив жінку з анаш, яка з великими труднощами йшла до шойхета, і покликав її до себе і зарізав для неї птаха.
  9. ^ Є місця[потрібне уточнення], де написано, що повернулися після Лаг ба-Омеру або після свята Шавуот.
  10. ^ Про поїздки див. докладно в книжці «Шостий князь»
  11. ^ Це перша його фотографія
  12. ^ яку запропонував шанований хасид р. Ашер із Миколаєва («Тшура» родини Ціркінд, сторінка 10, з оповідей рава Гронера).
  13. ^ За часу мого шідуху обговорювалися три шідухи: два — з двома багатіями, які давали великий посаг, і один — із ребецн Нехамою-Діною, який був бідним шідухом, так що навіть на потреби весілля мав дати мій батько, учитель і наставник [Рашаб], хай перебуває душа його в раю. Моя бабуся ребецн Рівка, хай перебуває душа її в раю, разом із хасидами трималася за шідух із багатієм, а коли ввійшли запитати думки мого батька [Рашаба], він сказав: в Аврагама був єдиний син, і він хотів одружити його зі своєю ріднею. А потім, напередодні Йом Кіпуру, увійшов мій батько до моєї бабусі ребецн Рівки, мир праху її, просити пробачення за це, і вона відповіла йому: хай дасть тобі Всевишній пробудження до істинного каяття, відкриття серця і розкриття точки; якщо простить нам Всевишній так, як я прощаю тобі, то будемо ми чисті й непорочні. («Сефер га-сіхот» 5680–5687, с. 172). Рав Залман Герцель, «Нісуей га-несіїм», частина 1, розділ про весілля Ребе Раяца
  14. ^ Чому весілля Ребе затрималося більш ніж на рік? — «Штурем». Рав Залман Герцель, «Нісуей га-несіїм», частина 1, розділ про весілля Ребе Раяца
  15. ^ Ребе Раяц, сіха 25 швата 5696 року (18 лютого 1936) («Лікутей дібурім», лікут 13), пункт 11.
  16. ^ Див., наприклад, — вступ до книжки «Покеах іврім».
  17. ^ Рав Залман Герцель, «Нісуей га-несіїм», частина 1, розділ про весілля Ребе Раяца
  18. ^ Про долю «Томхей Тмімім» у Любавичах див. докладно в «Любавич ве-хаялея»
  19. ^ Шмуель Беташвілі, Провід «з милістю і милосердям», опис прийняття Ребе Раяцем проводу, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2054, сторінка 46.
  20. ^ Абревіатура: святі, пам'ять праведника і святого — на благословення, на життя у світі прийдешньому, душа його в раю
  21. ^ Записи про гіткашрут опублікував рав Яаков Хазан у тижневику «Бейт Мошіах» і в доповненнях до «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 15
  22. ^ Маамар ДАХ, що починається словами «Решит гоїм Амалек»
  23. ^ У календарі «Гайом йом» Ребе написав про діяльність Ребе Раяца в 5681 році (1920/1921): «Влаштовує громадську роботу зі зміцнення юдаїзму і Тори в країні Росії».
  24. ^ Див. докладно в «Сефер га-толдот» Ребе Раяца, частина 1, с. 109. «Шостий князь»
  25. ^ Це звання Ребе Раяц отримав завдяки своєму прадідові Ребе Цемах Цедеку.
  26. ^ Див. тижневик «Бейт Мошіах», випуск 10 тевета 5781 (25 грудня 2020), сторінка 36: «Насі в Ізраїлі у тюремній камері».
  27. ^ За коротким записом Ребе Раяца про цей його арешт.
  28. ^ Очевидно, мається на увазі його четвертий і п'ятий арешти.
  29. ^ Наводиться в «Сефер га-сіхот»
  30. ^ Спочатку комуністична організація називалася ДПУ, а потім назву було змінено на КДБ.
  31. ^ Свідчення р. Мендла Футерфаса.
  32. ^ «Двар малхут», 3 тамуза.
  33. ^ Див. у книжці «Шаарей га-моадім» до місяця тамуз у відповідному розділі та ін.
  34. ^ «Сефер га-сіхот» 5688 у вступі та в сіхот Пурима 5688 (6 березня 1928)
  35. ^ Із листа Ребе Раяца: «Звик я в країні мого народження час від часу відвідувати святі чертоги — могили святих батьків, величі святості батьків наших, учителів наших святих, праведної і святої пам'яті, хай перебувають душі їхні в раю, — щоб підносити благання і молитву з пробудженням великого милосердя за нас і за всіх наших учнів та анаш серед усієї громади братів наших, синів Ізраїлю, хай живуть вони. Нині я позбавлений можливості поїхати до країни мого народження, і вирішив я, з допомогою Всевишнього, здійснити цю мою поїздку на Святу Землю, хай буде вона відбудована незабаром у наші дні, амінь, щоб відвідати святі місця... І цим сповіщаю їх, що, з допомогою Всевишнього, вирушу в путь разом із моїм зятем равом р. Шмар'ягу Гурарі, хай живе він, у вівторок 22 тамуза, через Бріндізі, на кораблі, що йде в неділю до Александрії; час нашого перебування на Святій Землі, хай буде вона відбудована незабаром у наші дні, гадаю, триватиме близько двох тижнів».
  36. ^ Було отримано сім дозволів для: Ребе Раяца, його зятя рава Шмар'ягу Гурарі, рава Яакова-Йосефа Слоніма — рабина Хеврона, рава Еліезера-Дана Слоніма, рава Ісраеля та Іцхака Дворець і рава Ш.-З. Клонського.
  37. ^ За щоденником рава Ш.-З. Клонського, який був серед супровідників.
  38. ^ Сторінка 33, звичаї місяця ав.
  39. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 14, лист 5218.
  40. ^ У статті «Варшава» є багато важливого матеріалу на цю тему, а також у статті «Польща» під заголовком: «Ребе Раяц у Польщі». І див. також у книжці «Історія Хабаду в Польщі»
  41. ^ Адмор у Варшаві цілий і здоровий — . Див. також «Гаарец», 22 жовтня 1939, с. 1, під заголовком «Привіт від Любавицького Адмора» [на сайті історичної єврейської преси].
  42. ^ Див. історію порятунку в книжці Out of the inferno («Вихід із пекла») [англійською] — Рахель Альтейн і Еліезер Закліковський. «Кфар-Хабад», випуски 1008–1011. А також у -https://chabadlibrary.org/books/arum/chabad-poiln/8/1.htm
  43. ^ Див. рав Шалом-Бер Левін, «Історія Хабаду в Сполучених Штатах». Рав Агарон-Лейб Раскін, інститут «Гнузот», у першій публікації: «Лист із вісткою Ребе до Парижа про прибуття Ребе Раяца до берегів Сполучених Штатів», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1849, сторінка 48. Відеозаписи і газетні повідомлення часу його прибуття (англійською) קישור לאתר אנ"ש
  44. ^ До цього Ребе повертався безліч разів; докладніше див. «Америке із нішт андерш» — збірка сіхот Ребе Раяца за редакцією рава Нахмана Вільгельма, Нью-Йорк, адар 5781 (лютий–березень 2021).
  45. ^ Мовою оригіналу: «Америке із нішт андерш». Див. також: Яким було перше послання Ребе Раяца, коли він прибув до Сполучених Штатів? קישור לאתר חב"ד אינפו קובץ וידאו
  46. ^ Рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Історія Хабаду в Сполучених Штатах»
  47. ^ Про дії з порятунку і допомоги див.: рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Історія Хабаду в Сполучених Штатах», «Історія Хабаду в Польщі, Литві та Латвії», с. 367 і далі. І див. також там с. 285 і далі про порятунок учнів «Томхей Тмімім».
  48. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, ч. 13, с. 329, і див.: рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Історія Хабаду в Сполучених Штатах». Рав Шнеур-Залман Бергер, «Хасдей Ісраель»
  49. ^ Рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Тшура Левін 5767» — порятунок єврейських дітей у дні війни
  50. ^ Див. докладно: рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Історія Хабаду в Сполучених Штатах». «Історія Хабаду на Святій Землі». Рав Зуша Вольф, «Ємей тмімім», частина перша. Рав Еліягу Матусов, рав Шнеур-Залман Бергер, «Вихід із Росії (книжка)»
  51. ^ 1 2 Рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Історія Хабаду на Святій Землі». Шнеур-Залман Бергер, «Евед Аврагам анохі»
  52. ^ За свідченнями хасидів, присутніх тоді, цей нігун був дуже улюблений Ребе Раяцем.
  53. ^ У ті дні Ребе сказав під час фарбрейнгену «Шабат мевархім»: «У „Конгресі“ ухвалили особливий закон, щоб його святість мій учитель і тесть Адмор міг отримати громадянство в себе вдома, бо коли насі покоління чогось потребує, заради цього ухвалюють особливі закони».
  54. ^ Галерея фотографій із церемонії отримання громадянства Ребе Раяцем  •  Відео з церемонії отримання громадянства Ребе Раяцем
  55. ^ Див. у листі його святості Адмора Раяца, надрукованому в: «Ігрот кодеш» — його святість Адмор Раяц, частина 3, у вступі, с. 7-8.
  56. ^ Із листа Ребе до першої річниці гілули 10 швата 5711 року (17 січня 1951).
  57. ^ Ребе подбав приховати звістку про їхню загибель від Ребе Раяца протягом усіх років після їхньої смерті, щоб не завдавати йому горя.
  58. ^ За словами Ребе у передмові до кунтресу
  59. ^ Частину 1 і невеликі частини з частин 2 і 3 там не надруковано (згідно з поясненим у передмові), і див. «Сефер га-толдот Ребе Раяц», частина 4, с. 323, і в згаданій передмові.
  60. ^ Історія Хабаду в царській Росії
  61. ^ Прем'єрний показ книжки-біографії про Ребе Раяца
  62. ^ שבועון כי קרוב (גיליון), גיליון 203, עמ' 4 [חשוב לציין כי בעת כתיבת שורות אלו הספר טרם יצא לאור. וד"ל].

Повідомити про помилку на цій сторінці