Перейти до вмісту

Йом Кіпур

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Йом Кіпур» перенаправляється сюди. Якщо малося на увазі інше значення, див. Йом Кіпур (значення).
Ребе на виході Йом Кіпуру, вбраний у кітл
Хасиди Хабаду моляться в Йом Кіпур (малюнок)

Йом га-Кіпурім (званий також Йом Кіпур) — найсвятіший день у році, у який Всевишній прощає провини синів Ізраїлю. Припадає на 10 тішрея, десятий день Десяти днів каяття.

Називається «Раз на рік» через свою особливість: у ньому світить щабель єхіди в душах Ізраїлю, пов'язаний найглибшим зв'язком із Всевишнім, і тому «сама суть дня спокутує». Цього дня Тора повеліла упокорювати душу і чинити тшуву, і в Писанні він називається «Шабат шабатон» через заборону виконувати в нього роботу. Сини Ізраїлю уподібнюються в ньому ангелам-служителям і моляться п'ять молитов.

Осердя теми дня в той час, коли існував Храм, — порядок служіння первосвященника, що включає воскуріння пахощів у Святая Святих, у найсвятіший день, у найсвятішому місці, найосвяченішою людиною.

У Йом Кіпур самі собою стираються всі вади та плями гріха. Цей день розкриває, що кожен єврей пов'язаний зі Святим, благословенний Він, зв'язком, який неможливо розірвати, і тому самі собою стираються всі гріхи та провини. Це розкриття виражається в усіх темах дня Йом Кіпуру: у служінні первосвященника в Храмі, у молитвах, встановлених на цей день, у заповідях дня і в служінні тшуви цього дня[1].

У Йом Кіпур 5734 (6 жовтня 1973) вибухнула Війна Судного дня з нападу армій Сирії та Єгипту на Ізраїль, і спочатку втрати були болісними, і дивовижним чином солдати ЦАХАЛу зуміли відбити наступи. На відміну від уряду і розвідки, Ребе передбачив початок війни за кілька місяців: він розпочав довгий ланцюг приготувань і висловлювань, і особливо Ребе пробудив діяльність із дітьми: «Із вуст немовлят... щоб знищити ворога». І про це Ребе казав, що пророкував і не знав, що пророкував[2].

Йом Кіпур у Торі

Йом Кіпур згадується в Торі в книгах Ваїкра і Бемідбар у зв'язку з упокоренням душі, спокутою, припиненням роботи та жертвами, що приносяться цього дня:

І говорив Г-сподь до Моше так. Але в десятий день цього сьомого місяця — це день спокути. Святе зібрання буде у вас, і упокорюйте душі ваші, і приносьте вогняну жертву Г-сподові. І жодної роботи не робіть у цей самий день, бо це день спокути, щоб спокутувати вас перед Г-сподом, Б-гом вашим... Це субота спочинку для вас, і упокорюйте душі ваші в дев'ятий день місяця ввечері, від вечора до вечора дотримуйтеся вашого спочинку

— Ваїкра 23 26-32

І в десятий день цього сьомого місяця святе зібрання буде у вас, і упокорюйте душі ваші, жодної роботи не робіть. І принесіть всепалення Г-сподові, пахощі приємні: одного молодого бика, одного барана, сім однорічних ягнят без вади хай будуть у вас...

— Бемідбар 29 7-11

У книзі Ваїкра описується також заповідь служіння, особливого для Йом Кіпуру, під час якого кидають жереби на двох козлів, з яких один приноситься в жертву, а другий відсилається до Азазеля:

І покладе Аарон на двох козлів жереби: один жереб для Г-спода, і один жереб для Азазеля... І буде це для вас вічною постановою — спокутувати синів Ізраїлю від усіх їхніх гріхів раз на рік

— Ваїкра 16

Теми Йом Кіпуру і заповіді служіння цього дня в Храмі зібрано в трактаті «Йома»; цей трактат називається також «Седер йома», тобто «порядок дня». Рав Шріра Гаон називав цей трактат «Кіпурім».

Заповіді та теми дня

У центрі дня стоїть заповідь тшуви, що включає сповідь. Сповідь проказують в усіх молитвах дня і навіть у переддень Йом Кіпуру перед завершальною трапезою.

Щодо заповіді упокорення душі, мудреці встановили п'ять заборон протягом доби, щоб виконати упокорення, про яке сказано в Торі. Заборони такі: їжа та пиття (піст), миття, умащування, носіння шкіряного взуття і подружня близькість.

Той, хто порушує піст Йом Кіпуру, підлягає карету, і піст дотримують, навіть якщо Йом Кіпур припадає на Шабат.

Тшува

У Йом Кіпур є обов'язок і заповідь учинити тшуву, як формулює Рамбам:[3] «Йом Кіпур — це „час тшуви“ для всіх». «І наказова заповідь Тори — щоб людина пробудила свій дух повернутися з тшувою в Йом Кіпур, як сказано: „Від усіх гріхів ваших перед Г-сподом очиститеся“»[4], і як переклав Таргум Йонатана бен Узіеля: «..цього дня спокутує вас... і ви перед Г-сподом визнаєте ваші провини й очиститеся» (тобто, крім спокути, є обов'язок учинити тшуву[5])

Щодо визначення «часу тшуви» в Йом Кіпур є кілька думок: на думку рабейну Йони, це безсумнівно додатковий «обов'язок» з боку часу. Однак на думку Рамбама, хоча неодмінно це «обов'язок»[6], є відмінності в ступенях визначення обов'язку; є ті, що пояснюють[потрібне джерело: наведено в «Лікутей сіхот», т. 29], що оскільки заповідь тшуви — це заповідь, не зумовлена часом (і той, хто вчинив провину, одразу зобов'язаний учинити тшуву, тому її невиконання можливе лише після смерті (коли помер без тшуви) і це додавання Йом Кіпуру, яке зобов'язує тшуву, що коли минув Йом Кіпур, а він не вчинив, він «скасував» заповідь тшуви. І згідно з цим немає «додавання» в обов'язку тшуви в Йом Кіпур, а лише встановлення часу. Однак Ребе[7] виводить із формулювання Рамбама, що є додавання в обов'язку вчинити тшуву, тому обов'язок лежить на всіх (додатковий обов'язок з боку часу — у цей час кожен з Ізраїлю зобов'язаний учинити тшуву, не тільки з боку «гаври», який згрішив).

Крім обов'язку, Йом Кіпур — час, сприятливий для тшуви, оскільки це час прощення і день спокути[8] (як ітиметься нижче)

Обов'язок тшуви включає обов'язок «відую» — сповідатися в гріхах у Йом Кіпур.

Спокута

Відповідь Ребе жінці, яка просила виправлення: Сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, що Йом Кіпур спокутує все. І хай вона цілком відверне думки від усього згаданого вище і служить Всевишньому в радості й з добрим серцем (у межах повсякденної поведінки згідно з «Шулхан арухом»)

Йом Кіпур — це «строк прощення і відпущення для Ізраїлю», тобто завершення Десяти днів каяття, у які «тшува і волання прекрасні і приймаються негайно», і він піднесеніший, тому що «сама суть Йом Кіпуру спокутує тих, хто кається, як сказано[9]: „Бо цього дня спокутує вас“».[10]

Однак танаї розійшлися в думках, чи спокута Йом Кіпуру лише для тих, хто кається і повертається з тшувою, чи навіть без тшуви.

У визначенні спокути Йом Кіпуру три теми:[11]

  • Сама суть дня спокутує — людину, так що людина очищається від усіх своїх провин, і саме «того, хто кається і вірить у свою спокуту»
  • Козел відпущення — за часів Храму спокутував легкі провини, а коли людина чинила тшуву, то навіть тяжкі провини.
  • Той, хто порушує заборонну заповідь і розкаявся, — тшува призупиняє, а Йом Кіпур спокутує.

Служіння первосвященника

У первосвященника в Йом Кіпур особливий порядок служіння. Порядок докладно викладено в тижневій главі «Ахарей мот» у книзі Ваїкра і у Вавилонському Талмуді, трактаті «Йома».

Під час свого служіння первосвященник багато разів змінює одяг, і щоразу він занурюється. У порядку є звичайні служби, під час яких первосвященник одягає свій звичайний одяг, а у своїх особливих службах він одягає тільки білий одяг.

Первосвященник сповідається у своїх гріхах і в гріхах своїх домашніх. Після цього він він кидає жереб на козла, якого буде принесено Г-сподові, і козла, якого буде відіслано до Азазеля.

Після закінчення порядку служіння коген влаштовує трапезу і святкує свято з нагоди того, що вийшов з миром зі святилища.

Порядок дня та молитви

Переддень Йом Кіпуру

Основна стаття – Переддень Йом Кіпуру
Ребе під час шхіти півня для капарот у переддень Йом Кіпуру

У переддень Йом Кіпуру за заповіддю Тори слід рясно їсти, і заведено святкувати його як свято: у нього не кажуть Таханун і вдягають святковий одяг. Цього дня заведено безліч звичаїв:

Ребе цього дня роздає леках усім хасидам і бажає їм доброго й солодкого року, після молитви мінха благословляє громаду загальним благословенням, а незадовго до настання святого дня благословляє тмімім благословенням дітей. Це зібрання називається «Благословення тмімім», і входити на нього дозволено лише ще не одруженим учням єшиви. На цьому зібранні Ребе пробуджував учнів щодо їхнього завдання у вивченні Тори з старанністю і постійністю та благословляв їх.

Ніч Йом Кіпуру

Основна стаття – «Коль нідрей»

На початку молитов святого дня, перед молитвою Арвіт, читають молитву «Коль нідрей». Значення молитви — скасування обітниць між людиною і Небесами, яких вона не виконує, як частина процесу тшуви цього дня. Згідно з ученням хасидуту, це пов'язано з тшувою з великої любові, яка проривається крізь усі обітниці й прив'язаності, якими людина протягом року пов'язана зі справами матеріальності світу.

До «Коль нідрей» відчиняють арон кодеш і виймають щонайменше три сувої Тори[13]. І велика заповідь — купити право тримати «перший сувій»[14]. Ребе зазвичай тримав перший сувій.

Після молитви Арвіт Ребе встановив звичай читати всю книгу Тегілім від початку до кінця. Уперше Ребе запровадив цей звичай у 5711 році (1950/1951), ще до офіційного прийняття проводу, коли після молитви Ребе почав читати псалми Тегілім і підносити голос на їх закінченні, за звичаєм хазанів[15].

У 5712 році (1951/1952) хасиди не стали чекати, щоб Ребе підійшов сам, і один із тмімім (р. Йоель Каган) підійшов до амуду і почав читати з величезною швидкістю, щоб не «затримувати» Ребе, з огляду на те, що протягом дня Ребе роздавав леках і благословляв учнів-тмімім і не встиг нічого скуштувати. Як було записано в щоденниках, Ребе не був задоволений такою поведінкою, і після того як закінчили читання Тегілім, Ребе сам підійшов до амуду і завершив кожен псалом гучним голосом[16].

Ребе Раяц вказав[17] встановити зміни для публічного читання Тегілім протягом усієї ночі святого дня.

Шахаріт

До молитви Аміда молитва Шахаріт — як у Рош га-Шана, з «га-Мелех», читанням «Шір га-маалот мімаамакім» перед «Бареху». Не проказують благословення «ше-аса лі коль цорки» і проказують «Благословенне ім'я слави царства Його навіки-віків» гучним голосом.

По закінченні молитви Аміда пошепки, особливої для Йом Кіпуру, проказують сповідь «Ашамну» і «Аль хет». У повторенні молитви хазаном, яке називається також «Йоцер ле-Йом Кіпур», додаються піюти та особливі уривки молитви, а в її кінці — сповідь і «Авіну малкейну» (у будні).

Під час читання Тори виймають два сувої: у першому читають у тижневій главі «Ахарей мот» порядок служіння Йом Кіпуру в Храмі, а в другому читають про додаткову жертву цього дня в тижневій главі «Пінхас». Після гафтари — поминання душ.

Мусаф і «Седер авода»

Основна стаття – «Седер авода»

По закінченні молитви пошепки, у якій згадують додаткові жертви, що приносилися в Храмі, проказують сповідь «Ашамну» і «Аль хет».

Під час повторення молитви хазаном, яке є найдовшою молитвою в році, проказують «Седер авода», у якому описано порядок служіння первосвященника в Храмі цього дня, сповідь і молитви, які він проказував, і він включає простирання з падінням ниць чотири рази, а також молитву і прохання про швидке, у наші дні, відбудування Храму, коли відновиться «порядок служіння».

Потім проказують піют «Еле езкера» про десятьох страчених владою, «Аль хет» і Благословення когенів.

Мінха, мафтір Йона

Основна стаття – Мафтір Йона

Перед мінхою намагаються зробити перерву[18] не менше ніж три чверті години. Молитва відкривається читанням Тори в тижневій главі «Ахарей мот», у якій читають уривок про заборонені зв'язки. Третій викликаний читає мафтір Йона.

Причина читання цієї гафтари в тому, що в ній наводиться сила тшуви і те, що неможливо втекти від лиця Святого, благословенний Він. Згідно з переказом, виклик до Тори на мафтір Йона дає силу для тшуви і є сгулою для багатства. Молитву мінха здійснюють поспіхом, щоб почати Неїлу вчасно.

Неїла

Основна стаття – Молитва «Неїла»

Ця молитва особлива для Йом Кіпуру, а в минулому її проказували наприкінці кожного посту з нагоди лиха. Вона називається так тому, що тоді ніби замикаються брами Небес, і це остання можливість для єврея вчинити тшуву. Ще одне пояснення назви в тому, що цієї години замикаються всі брами вищих палат, і ні людина, ні ангел не можуть увійти всередину, крім народу Ізраїлю.

На початку молитви відчиняють Арон кодеш, і він залишається відчиненим до сурмління в шофар наприкінці молитви.

Під час молитви хазан каже в кадиші «ле-ейла у-ле-ейла мі-коль бірхата». Скрізь, де кажуть «у-хтов, ве-нікатев», кажуть замість цього «ва-хатом, ве-нехатем». І не проказують сповідь «Аль хет».

Наприкінці молитви хазан, а за ним громада проголошують «Слухай, Ізраїлю, Г-сподь — Б-г наш, Г-сподь — один» (один раз), «Благословенне ім'я слави царства Його навіки-віків» (три рази), «Г-сподь — Він Б-г» (сім разів).

Хазан починає Кадиш тіткабаль, і по закінченні першої половини кадишу починають співати Марш Наполеона.

Після нігуну сурмлять один раз у шофар і проголошують «Наступного року — в Єрусалимі».

Потім хазан завершує кадиш, «Каве», «Ейн ке-Елокейну», «Алейну», і проказують дев'ять псалмів Тегілім 142-150, які Алтер Ребе отримав від свого вчителя (рава Магіда), який отримав від свого вчителя (Бааль-Шем-Това) від імені його відомого вчителя проказувати їх після Неїли[19]. А після цього моляться Арвіт.

Вихід Йом Кіпуру

Основна стаття – Вихід Йом Кіпуру
Ребе здійснює Кідуш левана на виході Йом Кіпуру

Вихід Йом Кіпуру — це «трохи свято», у яке виходить небесний голос і каже: «Іди, їж у радості хліб свій»[20]. Цієї ночі після молитви Арвіт і Авдали здійснюють Кідуш левана, їдять трапезу і проводять особливий фарбрейнген, займаються Торою і починають займатися сукою.

У цей час, після роботи тшуви Йом Кіпуру, починається тема «І Яаков пішов своєю дорогою» — у виконанні Тори і заповідей, у «ухиляйся від зла і роби добро», реально на ділі[21].

Суть дня

Сама суть дня спокутує

Основна стаття – Сама суть дня спокутує

Головна тема Йом Кіпуру — як формулює Рамбам[22], «сама суть дня спокутує»: цього дня розкривається сама суть зв'язку душ Ізраїлю зі Святим, благословенний Він, і з цього боку приходить спокута, і ця спокута, оскільки вона приходить від «самої суті дня», піднесеніша за будь-яку спокуту. У Гемарі в трактаті «Швуот»[23] наводиться суперечка про спокуту Йом Кіпуру; на думку мудреців, «Йом Кіпур спокутує тільки тих, хто кається». А Рабі вважає, що «вчинив він тшуву чи не вчинив тшуви — Йом Кіпур спокутує», оскільки сама суть дня спокутує.

Усі згодні

Ребе пояснює[24], що хоча галаху постановлено за думкою мудреців, усі згодні, що «сама суть дня спокутує», тобто сама сутність Йом Кіпуру спокутує. Але на думку Рабі, святість Йом Кіпуру така велика, що він спокутує навіть тих, хто не повернувся з тшувою; а мудреці вважають, що умовою для щабля спокути, яка виникає завдяки Йом Кіпуру, є тшува.

Причина того, що «сама суть дня спокутує» і навіть перетворює умисні гріхи на заслуги, у тому, що в Йом Кіпур відкрито світить сутнісний зв'язок душ Ізраїлю, які прилучені й пов'язані в будь-якому стані зі Святим, благословенний Він. Цей зв'язок вищий навіть за служіння тшуви, яке певною мірою обмежене — силою тшуви. У Йом Кіпур світить сама суть зв'язку між душею єврея і Святим, благословенний Він. Душа єврея — «воістину частка Б-га згори», і вона завжди єдина зі своїм джерелом і коренем — Святим, благословенний Він. У Йом Кіпур, коли розкривається цей внутрішній зв'язок, самі собою стираються всі вади та плями гріха. Цей день розкриває, що кожен єврей пов'язаний зі Святим, благословенний Він, зв'язком, який неможливо розірвати, і тому самі собою стираються всі гріхи та провини.

Це розкриття виражається в усіх темах дня Йом Кіпуру: у служінні первосвященника в Храмі, у молитвах, встановлених на цей день, у заповідях дня і в служінні тшуви цього дня.

Той, хто порушує «карет де-йома»

Єврей, який порушує заповіді самого Йом Кіпуру і порушує піст, — усі згодні, що «сама суть дня» не спокутує його.

Це подібно до закону, що «обвинувач не стає захисником», згідно з роз'ясненням Рогачовського гаона[25]: оскільки гріх стосується самого Йом Кіпуру, так що Йом Кіпур стає для грішника причиною і чинником гріха, то зрозуміло, що сам чинник гріха не може бути тим, що спокутує, — «обвинувач не стає захисником».

Є ще три заборони, які Йом Кіпур не спокутує, якщо людина не вчинила тшуви: той, хто скидає ярмо, той, хто тлумачить Тору всупереч галахі, і той, хто порушує завіт у плоті[26].

Ребе пояснює це[27] так: мета Йом Кіпуру — розкриття зв'язку між євреєм і його Творцем, і коли єврей розкриває зв'язок між собою і Святим, благословенний Він, тоді спокутуються всі його провини. Але «карет де-йома» не спокутується, оскільки сам він завдає шкоди Йом Кіпуру — розкриттю зв'язку між євреєм і Всевишнім.

Раз на рік

Основна стаття – Раз на рік

Йом Кіпур названо в Писанні «раз на рік»[28], і в хасидських друшім[29] роз'яснюється, що служіння кожного єврея цього дня виходить з аспекту «єхіди душі»[30], яка є п'ятим і найвищим щаблем у його душі й постійно з'єднана з аспектом «Єдиного» — суттю і сутністю Святого, благословенний Він.

Скасування посту в історії

Освячення Першого Храму

Гемара описує поведінку синів Ізраїлю під час освячення Першого Храму, яке почалося за кілька днів до Йом Кіпуру:

Сказав рабі Парнах, сказав рабі Йоханан: того року Ізраїль не дотримувався Йом Кіпуру, і вони тривожилися й казали: може, ненависники Ізраїлю підлягають знищенню; вийшов небесний голос і сказав їм: усі ви приготовані до життя у світі прийдешньому. Що вони вивели? Сказали: від легкого до тяжкого, і якщо Мішкан, святість якого не вічна святість, і жертва приватної особи відсувають Шабат, за порушення якого належить побиття камінням, то Храм, святість якого вічна святість, і громадська жертва, і Йом Кіпур, за порушення якого належить карет, — тим більше? . . Служіння хай здійснюють, а їсти не будуть і пити не будуть? Немає радості без їжі та пиття

— Вавилонський Талмуд, Моед катан, 9, а.

Зі слів Гемари зрозуміло, що радість освячення Першого Храму скасувала обов'язок посту в Йом Кіпур, і тому цього Йом Кіпуру їли й пили. І Ребе має сумнів[31], чи приносили жертви Йом Кіпуру в цей Йом Кіпур, коли не постилися.

У прийдешньому майбутньому

Якщо освячення Третього Храму триватиме до Йом Кіпуру, Ребе дотримується думки, що не будуть постити, як не постили під час освячення Першого Храму, тим більше що освячення Третього Храму більше за нього[32]. В одній із сіхот мається на увазі навіть те, що в прийдешньому майбутньому взагалі не будуть постити в Йом Кіпур[33].

У мідраші[34] наводиться суперечка про те, чи буде Йом Кіпур скасовано, як інші свята (крім Пурима). Однак і за думкою, що Йом Кіпур буде скасовано, мається на увазі не буквальний зміст цих слів, а те, що духовне розкриття Йом Кіпуру (та інших свят) не відчуватиметься порівняно з розкриттям Геули[35].

Війна Судного дня

Основна стаття – Війна Судного дня
Замітка в газеті «Єдіот ахронот» про лист Ребе, у якому він натякнув на перемогу у війні.
Тодішній міністр оборони Моше Даян і поруч із ним (ліворуч) р. Залман Стамблер, солдат — хасид Хабаду, кажуть «лехаїм» під час війни

Війна Судного дня вибухнула відносно раптово в Йом Кіпур, 10 тішрея 5734 (6 жовтня 1973) з нападу армій Сирії та Єгипту на Ізраїль; потужний наступ на початку війни застав уряд Ізраїлю і ЦАХАЛ непідготовленими в багатьох відношеннях, і спочатку втрати були болісними й гіркими, але за короткий час було мобілізовано сили, і дивовижним чином солдати ЦАХАЛу зуміли відбити наступи, а також захопити величезні території на всіх фронтах.

На відміну від уряду і розвідки, Ребе передбачив початок війни за кілька місяців: він розпочав довгий ланцюг приготувань і висловлювань, у яких було помітно, що насувається велика і близька подія, перед лицем якої потрібні великі милості, і особливо Ребе пробудив діяльність із дітьми: «Із вуст немовлят... щоб знищити ворога». І про це Ребе казав, що пророкував і не знав, що пророкував[36].

Під час війни Ребе розпочав особливе мівцо для підтримки солдатів.

Додаткова література

Зовнішні посилання

Книжки й брошури

Мультимедіа


Роз'яснення: інформація в Хабадпедії призначена лише для ознайомлення, і її не слід розглядати як галахічну постанову.

Примітки

  1. ^ «Лікутей сіхот», том 4, стор. 1149; «Гітваадуйот 5747», том 1, стор. 101. Та ін.
  2. ^ Додаток до «Бейт Мошіах», «40 років пророцтву», випуск Йом Кіпуру 5774
  3. ^ «Закони тшуви» 2, 7.
  4. ^ Рабейну Йона у своїй книзі «Шаарей тшува», брама 2, пункт 14, наприкінці.
  5. ^ Однак на його думку не обов'язково, що це самостійний обов'язок.
  6. ^ Безсумнівно, він не (тільки) сприятливий для тшуви, як Десять днів каяття, тому він пише нову тему і «додає» до попередньої галахи, пов'язаної з Десятьма днями каяття, і також це не просто «наслідок» того, що він «строк прощення», адже якби так, йому слід було б написати це у зворотному порядку — «Лікутей сіхот», т. 29, стор. 205.
  7. ^ «Лікутей сіхот», т. 29, стор. 203 і далі.
  8. ^ «Лікутей сіхот», т. 29, стор. 205, на полях
  9. ^ Ваїкра 16, 30.
  10. ^ Рамбам «Закони каяття» 1, 3.
  11. ^ «Лікутей сіхот», т. 27, стор. 124, т. 29, стор. 203 і далі.
  12. ^ Кілька разів Ребе вказував, щоб домішали пиріг до нової випічки, яку можна буде роздати більшій кількості людей. Див., наприклад: Не влазити в борги, у проєкті «У святості, наодинці з Ребе», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1954, стор. 39.
  13. ^ «Га-Мелех бі-мсібо», т. 2, стор. 21
  14. ^ Сидур Алтер Ребе. А в «Га-Мелех бі-мсібо», стор. 22 — що можна влаштувати «публічний продаж» і для решти сувоїв
  15. ^ «Ємей берешит», с. 255
  16. ^ У «Шла», трактат «Йома», наводиться, що це давній звичай, однак невідомо про громади, які дотримувалися цього в останніх поколіннях
  17. ^ «Загальний лист» учням єшив, 13 елула 5697 (20 серпня 1937)
  18. ^ «Сефер га-мінгагім», с. 69.
  19. ^ Календар «Гайом йом», 1 елула
  20. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, 624, 9
  21. ^ Сіха дня Сімхат Тора 5711 з Гемшеху «Ве-каха» 5637, стор. 153, від імені Алтер Ребе
  22. ^ «Закони тшуви», розд. 1, закон 3
  23. ^ Швуот, 12б, наприкінці сторінки, і далі
  24. ^ «Лікутей сіхот», том 4, стор. 1149; «Гітваадуйот 5747», том 1, стор. 101. Та ін.
  25. ^ «Цафнат паанеах» на Рамбама, Закони ібуму, розд. 4, закон 20, наприкінці
  26. ^ «Швуот», там само
  27. ^ «Лікутей сіхот», т. 11, с. 3
  28. ^ Тецаве 30, 10. Ахарей 16, 34.
  29. ^ «Атерет рош», «Шаар Йом га-Кіпурім», розд. 2 і далі. І в інших місцях.
  30. ^ І вказують на Тосафот, що починаються словами «Ад ахат», у Менахот, 18а, і ось їхні слова: «Ад ахат. У „Мегілат старім“ рабейну Ніссіма читається „ад ле-ахат“, що означає „вельми“, як ми перекладаємо „меод“ — „ле-хада“; а деякі пояснюють „ад ахат“ — до душі, яка називається „єхіда“»
  31. ^ «Лікутей сіхот», т. 8, стор. 56, примітка 42, наприкінці.
  32. ^ «Сефер га-сіхот» 5749, т. 1, стор. 12. «Гітваадуйот» 5752, т. 1, стор. 56.
  33. ^ «Сефер га-сіхот» 5750, т. 2, стор. 532, у другій примітці на полях другого аркуша до позначки 42.
  34. ^ «Мідраш Мішлей» 9, 2. «Ялкут Шимоні», ремез 944.
  35. ^ Див. маамар, що починається словами «Легавін маамар Разаль: Коль га-моадім» 5716 («Сефер га-маамарім — Пурим», стор. 61). Та інші.
  36. ^ Додаток до «Бейт Мошіах», «40 років пророцтву», випуск Йом Кіпуру 5774

Повідомити про помилку на цій сторінці