Ахаронім
Ахароним — це мудреці Ізраїлю в період після рішонім. Прийнято визначати цей період починаючи з вигнання з Іспанії і далі.
У цей період почали розкриватися шляхи хасидуту, було засновано хасидизм Хабад та ін.
Методи вивчення в епоху ахароним
Період ахароним почався як новий період у традиції Усної Тори завдяки галахічним книгам р. Йосефа Каро.
Його книги поширилися місцями вивчення, і почалися нові методи в навчанні. Серед його книг:
- «Кесеф мішне» — твір для з'ясування джерел Рамбама в «Яд га-хазака». І тим самим він перетворив Рамбама на книгу прикладну і вкрай корисну.
- «Бейт Йосеф» — книга, що збирає з'ясування галахи за всіма книгами поскім і респонсів до днів р. Йосефа Каро. І він приєднав книгу як носе келім до «Арбаа турім» р. Яакова, сина Роша. І тим самим «Тур» став найвсеосяжнішою книгою для з'ясувань галахи.
- «Шулхан арух» — книга постанов, написана плавним івритом і стислою мовою за зразком «Яд га-хазака» Рамбама, але впорядкована в повній подібності до «Арбаа турім».
Цими своїми книгами р. Йосеф Каро, можна сказати, поклав початок новому й особливому піднесенню вивчення Усної Тори, особливо у своїх книгах респонсів, обговорень, з'ясувань галахи і пілпулю, на сотнях їхніх томів та ін.
Література респонсів досягла в дні р. Йосефа Каро величезних розмірів, так що потрібні були надзвичайні знання і гострота розуму, щоб відібрати з неї відповідні джерела для вирішення закону в якомусь питанні. Р. Йосеф Каро своїми книгами зробив шлях простішим і легшим. Його книги наклали свою печатку на всіх великих поскім і мешивім, що прийшли після нього. Але особливого становища, як найвищий авторитет у традиції Усної Тори, удостоїлася його книга «Шулхан арух».
У період ахароним почали розвиватися єшиви і шляхи вивчення, прийняті до сьогодні, методи вивчення. Багато книг відкрили метод поглибленого вивчення. Є книги, написані як книги галахи, але які займаються пілпулем і теоретичним обговоренням і в безлічі вивчаються в єшивах, — як книги «Кцот га-хошен» і «Нетівот га-мішпат», що вважаються класичними ахароним у поглибленому вивченні.
Вчення хасидуту
Основна стаття – Вчення хасидуту
У період ахароним було засновано хасидизм. Учення хасидуту — це метод у служінні Всевишньому, за допомогою якого людина наближається до свого Творця. Його основи і настанови розкрилися в середині шостого тисячоліття від створення світу в центрі Європи Бааль-Шем-Товом і поширилися його численними учнями.
Учення хасидуту, по суті, — це пояснення вчення каббали, що докладно викладає будову духовних світів, сходження і виникнення світу, і навчає прихованих смислів заповідей Тори. Хасидут підкреслює, що вчення має бути вченням з душею, що веде до практичної дії в роботі над якостями, а не відстороненим ученням, і що виконання всіх заповідей має бути внутрішнім, з життєвістю і роботою мохін, і за висловом Бешта: «Я прийшов у світ лише для того, щоб виправити й оживити сухі кістки, щоб у кожній речі була життєвість і душа»[1].
Хасидут ставить у центр людину і вірить, що в силах кожного єврея досягти високих духовних щаблів, і це — через віру, упевненість і радість.
На своєму початку хасидут потерпав від сильної протидії і переслідувань міснагдім, — унаслідок їхнього побоювання, що вчення хасидуту відхиляється від шляху автентичного юдаїзму; з роками протидія зменшилася, і сьогодні майже зовсім зникла.
Хасидизм Хабад є найдомінантнішим серед хасидських дворів за обсягом літератури і за своїми численними й глибокими роз'ясненнями в хасидуті; керівники Хабаду пояснили ідеї вчення хасидуту і збудували впорядкований метод, за допомогою якого людина прилипне до Г-спода.
Нинішній керівник Хабаду — Ребе, який підкреслював, що наше покоління — перше покоління Геули.
| Епохи в юдаїзмі | |
|---|---|
|
|
Примітки
- ^ Його вислів у листі до рабі Менахема-Мендла з Шклова
Код особи: № 1577100000