«Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко)
Заклади Хабаду в Марокко називаються «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» на честь Ребе Раяца і перебувають під керівництвом Ребе. Закладами керували шлухім рав Шломо Матусов, рав Нісан Пінсон, рав Залман Тайбл, рав Міхаель Ліпскер, рав Шалом Ейдельман і рав Єгуда-Лейб Раскін, рав Саадья Ліберов, рав Азріель Хайкін, рав Мордехай Блінов. І станом на 5784 рік у закладах «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» у Марокко діють шлухім: ребецн Гітл Ейдельман, ребецн Рейзл Раскін, рав Леві і Хана Банон. Рав Шимон і Рахель Лахіані діють у місті Марракеш з 5783 року (2022/2023)



Установи
- Учительські семінарії
- Єшиви для юнаків
- Талмуд-Тори
- Бейт-мідраш для софрім
- Школи «Бейт Рівка» для дівчаток
- Семінарія «Бейт Рівка»
- Єшиви «Тіферет бахурім» для дорослих
- Колелі
- Бібліотеки Тори
- Мікви
Імперія Хабаду в Марокко
У сімдесяти містах, містечках і селах рав Шломо Матусов заснував за вказівкою Ребе хабадські навчальні заклади по всій країні, центри яких були в Касабланці, Мекнесі та Агадирі; у них діяли єшиви для молодших і старших бахурім з інтернатом[1]. Діяльність принесла плоди, і серед цих учнів були такі, хто влився в систему освіти як учителі та вихователі згідно з вказівками шлухім Ребе. І так розповідається про період розвитку закладів у книзі «Толдот Хабад бе-Марокко»: «Діяльність триває з великою енергією, день у день множиться число учнів і учениць і додаються нові заклади. І так відбувається тиха, але глибока революція в духовному житті єврейства Марокко»[2].
Діяльністю в Марокко керував рав Шломо Матусов, директор закладів і уповноважений Ребе в Марокко, а загальна відповідальність за діяльність Хабаду в Марокко лежала на директорові «Європейського бюро Любавич» і уповноваженому Ребе, раві Біньяміні-Еліягу Городецькому. Зрозуміло, ця всеосяжна діяльність потребувала великого фінансового бюджету. І справді, завдяки пожертвам, які надсилав Ребе, організації «Джойнт»[3] і пожертвам євреїв з Марокко та з-поза його меж, шлухім Ребе досягли успіху і досягають його донині в цій своїй революційній роботі.
Під керівництвом шлухім Ребе в перші 5710-ті роки (п'ятдесяті роки) діяли інспектори р. Шломо Бен-Шушан і р. Амрам Бен-Азулай[4]; вони об'їжджали села і містечка по всьому Марокко, наглядали за роботою місцевих закладів і надсилали Ребе докладні звіти.
Ребе заохочував підтримку закладів і висловився про тих, хто допомагає: «Щасливі вони і блаженна їхня доля»[5].
У 5777 році (2016/2017) вийшла книга «Хабад у Марокко», що дає огляд діяльності шлухім у Марокко. Книгу написано на основі історичних джерел та інтерв'ю, і здебільшого вона ґрунтується на марокканському архіві, що містить тисячі документів, які докладно документують діяльність шлухім Ребе в Марокко протягом багатьох років, зокрема вказівки Ребе їм.
Заклади в 70 містах, містечках і селах
Під відповідальністю мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко) у сімдесяти містах, містечках і селах рав Шломо Матусов заснував за вказівкою Ребе хабадські навчальні заклади по всій країні, центри яких були в Касабланці, Мекнесі та Агадирі; у них діяли єшиви для молодших і старших бахурім з інтернатом[6]. Діяльність принесла плоди, і серед цих учнів були такі, хто влився в систему освіти як учителі та вихователі згідно з вказівками шлухім Ребе. І так розповідається про період розвитку закладів у книзі «Толдот Хабад бе-Марокко»: «Діяльність триває з великою енергією, день у день множиться число учнів і учениць і додаються нові заклади. І так відбувається тиха, але глибока революція в духовному житті єврейства Марокко»[7].
Діяльністю в Марокко керував рав Шломо Матусов — директор закладів і представник Ребе в Марокко, а загальна відповідальність за діяльність Хабаду в Марокко лежала на директорові «Європейського бюро Любавич» і представникові Ребе раві Біньяміні-Еліягу Городецькому. Зрозуміло, ця широка діяльність потребувала великого фінансового бюджету. І справді, завдяки пожертвам, які спрямовував Ребе, організації «Джойнт»[8]і пожертвам євреїв з Марокко і з-за його меж шлухім Ребе досягали успіху і досягають його донині в цій своїй революційній роботі.
Див. також
Додаткова література
- Рав Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», документування діяльності Хабаду в Марокко, хешван 5777 (листопад 2016).
- Рав Барух Сабаг, «Га-Ребі ве-ягадут Сфарад», Цфат, 5767.
- «У-мі-мідбар матана», «Кі каров», глава «Бамідбар» 5780.
Зовнішні посилання
- Шнеур-Залман Бергер — відвідування закладів Хабаду в Марокко в 5779 році (2018/2019)
- Авнер Шакі Таємний і дивовижний зв'язок між хасидизмом Хабад і єврейством Марокко — погляд у книгу «Хабад у Марокко», «Ідбарут»
- Яаков Коген Наближені з Марокко, щотижневик «Бейт Мошіах» з книги «Хабад у Марокко» 2 кислева 5777 (2 грудня 2016)
- «Буде записано це для останнього покоління» — шаліах у Марокко рав Міхаель Ліпскер, його життя і діяльність, у тшурі з весілля його онука, 27 сівана 5774 (25 червня 2014)
Примітки
- ^ У «Толдот Хабад бе-Марокко», с. 375, є список 69 міст, містечок і сіл у Марокко, в яких є заклади Хабаду; до списку слід додати центральні міста — в яких шлухім керували закладами з багатьма учнями, — які не включено до цього списку: Касабланку і Мекнес.
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», друга частина книги — «Бемідбар» присвячена закладам Хабаду по всьому Марокко.
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», с. 94 і далі. Рав Біньямін Городецький, «Сефер зікарон», розділ «Марокко».
- ^ Роботу інспекторів задокументовано в книзі «Хабад у Марокко», сторінка 51. Про роботу р. Амрама Бен-Азулая — див. в інтерв'ю, яке він дав Менахемові Когену, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1716.
- ^ Лист раву Моше Марціано, додаток до кунтресу «Гітваадут», видання «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш» до Шабату тижневої глави «Бо» 5786, с. 39.
- ^ В історії Хабаду в Марокко, с. 375, є список 69 міст, містечок і сіл у Марокко, у яких є заклади Хабаду; до списку слід додати головні міста — у яких шлухім керували закладами з численними учнями, — що не ввійшли до цього списку: Касабланку і Мекнес
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», друга частина книги — «Ба-мідбар» — присвячена закладам Хабаду по всьому Марокко
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», с. 94 і далі. Рав Біньямін Городецький, книга пам'яті, розділ «Марокко»