З'їзд рабинів 5670 року (1909/1910)
Рабинське зібрання 5670 року (1909/1910) — зібрання, скликане російською владою, у якому брали участь 42 представники єврейських громад Росії і за підсумками якого було визначено низку питань, і передусім — статус релігійних рабинів в очах урядових відомств.
Під керівництвом Ребе Рашаба об'єдналися всі групи й течії вірного традиції єврейства, виступили єдиним фронтом з усіх питань, що обговорювалися, і зуміли домогтися низки досягнень у сфері державного визнання в справах релігії.
Передісторія з'їзду
Департамент у справах релігій у Росії був заснований відповідальними особами Міністерства внутрішніх справ від імені уряду Росії за часів царя. Цей департамент кожні кілька років проводив зібрання з представниками єврейських громад, щоб з'ясувати становище громад і просувати цілі російського уряду.
На ці зібрання зазвичай запрошували не рабинів громад, а голів громад і подібних осіб, але в 5668 році (1907/1908) уряд вирішив змінити склад учасників зібрання і вирішив скликати рабинів громад, щоб вони запропонували російському урядові нові пропозиції щодо справ релігії та становища євреїв.
Запрошення було надіслано головним чином рабинам, визнаним урядом («казенним рабинам»), але запрошення потрапило і до рук багатьох інших рабинів, і навіть до Ребе Рашаба.
Під час проведення зібрання територія Польщі також була приєднана до Росії, і рабини з усієї Польщі теж брали участь у цьому зібранні.
Підготовча конференція богобоязливих рабинів
Щоб створити єдиний фронт представників вірного традиції єврейства, Ребе Рашаб[1] діяв задля того, щоб зібрати запрошених на зібрання рабинів у Вільні і там обговорити, порадитися й дійти спільної згоди всіх рабинів з питань, що обговорювалися.
Як попередній крок до цього, у місяці хешван 5669 року (жовтень–листопад 1908) Ребе Рашаб скликав у Любавичах особливе зібрання рабинів і громадських діячів із хасидів Хабаду, щоб вони допомогли йому в розгалуженій діяльності з об'єднання всіх течій і груп вірного традиції єврейства, щоб домогтися єдиного фронту на рабинському зібранні в Петербурзі.
Щоб уможливити прибуття всіх рабинів до Вільни, що перебувала тоді поза межами смуги осілості, Ребе Рашаб послав до Вільни особливого посланця, щоб той поклопотався в губернатора про отримання необхідних дозволів; і після отримання дозволу, у місяці іяр 5669 року (квітень–травень 1909) у Вільні зібралися всі релігійні рабини з усієї Росії і засідали разом протягом дев'яти днів[2] (12-20 іяра).
Під час зібрання відбулося тринадцять засідань, на яких обговорювалися різні питання. Наприкінці зібрання було складено загальний протокол, і його передали до рук рава Хаїма-Озера Гродзенського, причому всі присутні уповноважили його передати його відповідальному за зібрання в Петербурзі. У протоколі наводяться вісім пунктів:
- а. Завдання рабина — наставляти народ у словах Тори й заповідей, і тому необхідно, щоб уряд визнавав лише релігійних рабинів і вручив лише їм усі громадські повноваження.
- б. Скасувати обмеження щодо початкових навчальних закладів і дозволити створення та існування навчальних закладів виключно релігійного характеру, не примушуючи їх викладати світські предмети.
- в. Запобігання порушенню Шабату єврейськими юнаками в школах шляхом звільнення їх від занять цього дня, щоб вони не впливали на інших своїх однолітків порушенням Шабату.
- г. Прохання про дозвіл заснувати визнаний урядом союз рабинів, завданням якого буде зміцнення релігії.
- д. Загальна незгода із встановленням неділі загальним днем відпочинку для всіх громадян Росії (на додачу до Шабату).
- е. Публікація протесту проти рішення уряду Фінляндії заборонити шхіту.
- є. Прохання до уряду обирати представниками на майбутнє рабинське зібрання лише людей, які дотримуються Тори й заповідей.
- ж. Прохання про скасування смуги осілості.
Ці пункти були викладені в протоколі докладно й обґрунтовано і склали рукопис на десятки аркушів[3].
Таке саме за складом учасників і цілями зібрання відбулося у Варшаві за участю рабинів Польщі на чолі з Гурським Ребе і за участю представників Хабаду — рава Шмар'ї-Лейба Медальє (з Вітебська) і рава Менахема-Мендла Хена з Ніжина.
Підготовка до конференції велася в суворій таємниці, щоб «казенні рабини» не дізналися про дії, яких уживали богобоязливі рабини, і не спробували їм завадити[4].
Єдиним питанням, у якому харедимні рабини й «казенні рабини» були єдині, було питання розширення смуги осілості, і у зв'язку з цим навіть відбулася зустріч між представниками «казенних рабинів» і представниками харедимних рабинів — Ребе Раяцом і равом Єгудою-Лейбом Цирельсоном.
Учасники зібрання
Вибори
Наприкінці 5669 року (1908/1909) уряд поділив територію Росії на сорок два округи й оголосив вибори, які мали відбутися на початку зими 5670 року (1909/1910), на яких єврейські мешканці оберуть бажаного кандидата на рабинське зібрання.
Ребе Рашаб провів розгалужену передвиборчу агітацію і посилав представників у містечка Росії, щоб вони спонукали мешканців обирати представниками релігійних рабинів, і опублікував «відозву»[5] щодо виборів.
Щоб не допустити втрати голосів, і згідно з тим, про що було домовлено на зібранні у Вільні, у кожному окрузі балотувався лише один рабин із числа релігійних рабинів, і результати були задовільними[6].
Список учасників
Володимир-Зеев Тьомкін (казенний рабин Єлисаветграда), адвокат Сліозберг (Петербург), двоє чиновників Міністерства внутрішніх справ, адвокат Моше Мазор (Київ), Менахем Бронштейн (казенний рабин у Катеринославі), рав Менахем-Мендл Хен (рабин Ніжина), рав Іцхак Шнеєрсон (казенний рабин у Чернігові), Калман Френкель (Остраа), Леон Сапір (Вінція), рав Еліезер-Моше Мадеєвський, (рабин Хорола), рав Моше-Нахум Єрушалимський (рабин Кельців), Моше-Цві Гріобарт, рав Шимшон-Дов Єрушалмський (урядовий чиновник), рав Йосеф Гальперін (член рабинської палати в Одесі), радник Шмуель Поляков (Москва), Платоніков (представник Міністерства внутрішніх справ), барон Давид Гінзбург (голова зібрання), Мамонтов (представник Міністерства внутрішніх справ), рав Яаков Мазе (казенний рабин у Москві), рав Єгуда-Лейб Цирельсон (голова рабинської комісії на зібранні й рабин Кишинева), рав Шмуель Полінковський (член рабинської палати в Одесі), рав Хаїм-Лейб Іткін (рабин Олександрії Херсонської губернії), рав Іцхак-Яаков Рабінович (рабин Понєвежа), рав Хаїм-Озер Гродзенський (рабин Вільни), рав Іцхак Бік (рабин Могильова), рав Іцхак-Йоель Рафалович (рабин Кременчука)
Перебіг з'їзду
У 5670 році (1909/1910) у Петербурзі зібралися сорок два представники губерній і засідали протягом місяця, з 4 адара II по 6 нісана.
Під час відкриття першого засідання зібрання Ребе Рашаб виголосив розлогу промову про історію єврейства Росії і про неспроможність «казенних рабинів» і красномовно пояснив, чому слід зважати саме на думку рабинів, які дотримуються Тори й заповідей, щодо духовного й матеріального становища єврейського народу[7].
Зібрання поділилося на чотири головні комісії, і в них обговорювалися всі окремі пропозиції, висунуті рабинами, запрошеними на зібрання[8]:
- Питання рабинства.
- Організація громад.
- Релігійні питання.
- Питання освіти.
Основні обговорення на конференції стосувалися статусу рабинів у Росії, і рабини вимагали від уряду визнавати свідоцтва про народження і шлюб, підписані релігійними рабинами, не примушуючи їх здобувати широку світську освіту, і дозволити релігійним рабинам отримувати ті самі права, які уряд надає «казенним рабинам».
Головою конференції був рав Єгуда-Лейб Цирельсон[9], а секретарем конференції — пан Шнеур-Залман Рубашов, згодом президент Держави Ізраїль.
Підсумки зібрання
Після зібрання було складено підсумковий протокол з питань, що обговорювалися на зібранні, і його мали передати департаментові Міністерства внутрішніх справ, відповідальному за справи релігії.
Закінчивши складати протокол і підписавши його, барон[потрібне уточнення] захворів на свою останню хворобу, і протокол був переданий до відповідних відомств лише через рік, у 5671 році (1910/1911).
У 5674 році (1913/1914) уряд мав намір скликати ще одне рабинське зібрання, щоб остаточно визначити питання, що обговорювалися на зібранні, але тоді вибухнула Перша світова війна, і наступна конференція не відбулася, а рішення уряду в подальші роки ґрунтувалися на підсумковій записці зібрання 5670 року (1909/1910).
Зовнішні посилання
- Шалом-Бер Левін, Вступ до тому 1 — «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба
- Переклад вибраних розділів із книжки «Лебн ун кампф фун ідн ін царішн Русланд 1917-1905», серед них спогади «казенного рабина» в Чернігові
- Шнеур-Залман Бергер, «Гостра промова», огляд рабинського зібрання та опис боротьби Ребе Рашаба під час зібрання, у додатку «Мешіхі» тижневика «Бейт Мошіах», 11 нісана 5774 (11 квітня 2014), с. 20
Див. також
Примітки
- ^ Це було вирішено, коли він перебував у Кенігсберзі, після того як він зустрівся з р. Хаїмом-Озером Гродзенським і говорив з ним про рабинське зібрання, яке планував уряд.
- ^ У середині конференції прибув і Гурський Ребе, рав Аврагам-Мордехай Альтер, щоб ушанувати зібрання своєю присутністю й брати участь в обговореннях.
- ^ Протокол надруковано в книжці «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, том 4, с. 329 і далі.
- ^ Казенні рабини теж провели підготовчу конференцію, яка відбулася в місті Ковно.
- ^ Складену равом Моше Розенблюмом.
- ^ У листі того періоду Ребе Рашаб писав раву Шломо-Єгуді-Лейбу Еліезерову: «Війна між партіями вельми велика, і, як видно, на виборах переможемо ми, якщо побажає Всевишній, тож більшість їх будуть гідними... і багато зусиль ми докладаємо, щоб пробудити й зробити те, що в наших силах». («Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, том 2, лист 247).
- ^ Чернетка промови, як її написав для себе Ребе Рашаб, надрукована в «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, том 4, с. 510 і далі.
- ^ Повний список пропозицій, погоджених на рабинському зібранні у Вільні та висунутих богобоязливими рабинами під час конференцій, надруковано в «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, том 2, с. 516.
- ^ Лист Ребе Раяца раву Нісану Телушкіну.