Латвія
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
| ||
| Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань. | |
Латвія — держава на північному сході Європи. Вона межує з Естонією на півночі, з Росією на сході та з Білоруссю і Литвою на півдні.
Площа держави — близько 65 000 кв. км. Станом на 5785 рік населення країни становить близько 1,9 мільйона мешканців, з них близько 4500 євреїв.
Перше поселення хасидів Хабаду в Двінську
Основна стаття – Двінськ
Ще за часів Алтер Ребе почалося поселення хасидів Хабаду в Латвії; рабином міста Двінська був рабі Залман Зезмер, учень Алтер Ребе.
Перші чотири рабини Двінська були хасидами, проте відтоді почався розкол у рабинаті, і стало два рабини — один литовський і один хасидський.
П'ятим рабином міста був гаон рабі Йосеф Розін — Рогачовер.
Хабадські синагоги
За часів Ребе Раяца у місті Двінську було близько чотирьох хабадських синагог, називалися вони так:
- Міньян фарбарів
- Бейт-мідраш Іделя Рейскеса
- Дер Плановер міньян
- Кадешес міньян
Зміцнення громади
19 кислева 5697 року (3 грудня 1936) у Двінську відбувся великий фарбрейнген, на якому було вирішено зміцнити громаду у вивченні хасидуту, а також запровадити урок із хасидуту.
Урок отримав благословення Ребе Раяца, і ось що пише організатор уроку:
Ваш святий лист від 29 кислева цього року я отримав і можу повідомити його святості, що наше рішення запровадити вивчення хасидуту здійснилося блискуче. Кожного виходу святого Шабату ми вивчаємо 2 розділи з «Танії», а крім того, проходимо сіхот або повторюємо якийсь маамар хасидуту. Наше навчання знайшло відгук у місті, і збираються, крім молоді, також анаш старшого покоління. Останніми разами приходило від 40–50 осіб, хай примножаться вони.
Хабадське поселення вРизі
Основна стаття – Рига
Початок хабадського поселення в Ризі належить приблизно до 5638 року (1877/1878); у 5661 році (1900/1901) було засновано першу хабадську синагогу в Ризі.
Основна імміграція до Риги почалася із закінченням Першої світової війни; серед визначних хасидів громади був рав Мордехай Дубін.
У листі 5685 року (1924/1925) рав Джейкобсон описує становище громади:
Прибувши туди в середині літа, я повторював хасидут у синагозі нусаху Арі, що називалася «Базар-Берг» (це була будівля великої площі, у якій було багато підприємств різних професій, а також вищезгадана синагога), і там було багато тих, хто молився.
Серед тих, хто молився в цій синагозі, був також р. Мордехай Дубін, мир праху його. Також у цій синагозі молився тамім, шойхет-бодек р. Мордехай Хефец, благословенної пам'яті, і він був там машпіа й повторював хасидут
У той час у Ризі було близько чотирьох хабадських синагог.

Поселення вЛібаві
Основна стаття – Лібава
У 5650 році (1889/1890) у Лібаві було створено хабадську громаду, тоді ж було збудовано й синагогу.
Рабином громади був рав Яаков Ланда.
Поселення Ребе Раяца вРизі
Невдовзі після звільнення Ребе Раяца з ув'язнення в 5687 році (1926/1927) для нього шукали місце, де він міг би жити, через побоювання, що його знову заарештують.
Завдяки старанням громадського діяча Мордехая Дубіна Ребе Раяц прибув до міста Риги; щоб знайти підставу, з якої Ребе Раяц житиме в Ризі, хабадська громада призначила його загальним рабином у Ризі.
24 тішрея 5688 року (20 жовтня 1927) Ребе Раяц виїхав з Росії і наступного дня прибув до Риги.
З прибуттям до Риги Ребе Раяц почав розсилати листи заради євреїв Росії.

З його прибуттям до Риги громада у Варшаві просила, щоб він приїхав до них, проте Ребе Раяц відмовився, але погодився відвідати місто; дорогою на цей візит він зупинився в місті Двінську і зміцнив хабадську громаду.
Влітку 5688 року (1927/1928) Ребе Раяц поїхав до курортного містечка поблизу Риги.
У 5689—5690 роках (1928–1930) Ребе Раяц здійснював поїздки до Святої Землі та до Сполучених Штатів.
Ребе Раяц залишався в Ризі два роки через стан здоров'я, а в 5693 році (1932/1933) переїхав до Польщі.
Після року (1932/1933)
Після переїзду Ребе Раяца з Риги душею громади були рав Еліягу-Хаїм Альтгойз і рав Рафаель-Нахман Каган.
Невдовзі після від'їзду Ребе Раяца він приїхав із коротким візитом на кілька днів до цього місця.
Рав Альтгойз час від часу надсилав Ребе Раяцу звіти з Риги, наприклад лист, що описує фарбрейнген 19 кислева 5697 року (3 грудня 1936):
Дні бенкету й веселощів свята Геули «19–20 кислева» минули в нас, анаш, хай будуть вони здорові, цього року — і тут, у цьому місці, і в кожному місці, де перебувають анаш, — слава Всевишньому, з додаванням радості й перевагою світла.
Коротка розповідь про арешт і звільнення розмовною мовою, яку ми отримали цього року на честь свята разом із благословенним листом Ребе шліта (Адмора шліта), вдихнула новий дух життя в серце кожного...
Коли зібралися всі, хто прийшов святкувати з нами, — близько десяти міньянів, хай примножаться вони, — той, кого було обрано для цього, встав і читав гучним голосом, розмірено й приємно, а ми всі сиділи, уважно слухаючи, і ловили кожне слово, що виходило з уст читця, і просто відчували новий дух...
Я бажав дізнатися, якою була дія цього сувою в інших міньянах, і дізнався, що з іще більшим додаванням і перевагою він додав життєвості — лебедікайт — і оновив сили кожного з тих, хто його слухав...
У ніч на 19 кислева, як і щороку, святкували в міньянах вихідців із Райсина і у великому міньяні в «Базар-Берзі», який тепер називається «Бейт-мідраш Хабад» (вийшов новий закон від уряду — давати особливу назву кожному міньяну).
Нас, анаш із міньяну Адмора шліта, запросили прийти святкувати з ними; я вибрав піти до міньяну «Хабад» і знайшов накритий стіл у великому залі — велику й багату трапезу; я ввійшов до зали і був дуже вражений прекрасним видовищем: сидять тісно навколо столу рабини, шойхети-бодеки, багатії, балебатім — понад десять міньянів, хай примножаться вони, — і над усіма панує довга тиша, а наш друг р. Ш. Блінер, хай живе він, стоїть і читає ясною мовою новий сувій, і кожен із серйозним обличчям і радісним серцем сидить і слухає з повним прийняттям ярма...
Під час трапези розподілили Шас на весь рік, а наш друг р. Ш. Блінер, хай живе він, виголосив слова пробудження в хасидському дусі...
А по завершенні трапези наш друг р. А.-А., шойхет-бодек, хай живе він, виголосив маамар хасидуту понад півтори години — маамар його святості шліта з надрукованих...
Близько четвертої години завершилася трапеза на честь заповіді з великою радістю й танцями, і кожен благословляв товариша, і домовилися побачитися в достатку радощів завтра в міньяні Ребе шліта (Адмора шліта)1.
Наступного дня, 19 кислева, я дізнався, що приблизно так само святкували свято й в інших міньянах, і особливо святкували з великою пишністю й величчю та при великому збігові людей у міньяні «Цеірей Агудат Ісраель», де читали сувій перед святковим натовпом, а мій друг р. Ц. Гар, хай живе він, повторив маамар хасидуту...
Завершено порядок першого дня свята Геули 5697 року (1936/1937) у місті Ризі, хай береже його Всевишній.
Другий день свята Геули цього року, тобто в ніч на 20 кислева, напередодні п'ятниці, переддня святого Шабату, святкували в [...] міньянах! У великому міньяні, що називається «міньян Рогачовера» на ім'я гаона Рогачовера, благословенної пам'яті, [...] «Мельницнів 109», там габай — пан Яхнін, а магід — мій друг р. Кадиш Романов, хай живе він.
І в міньяні Ребе шліта (Адмора шліта), Курманова 20/0112.
Обрані з міньяну Адмора шліта отримали запрошення прийти на трапезу до міньяну Рогачовера на 8 годину вечора, і запрошеними були рав-гаон Рарах, хай живе він, Разаз, хай живе він, Рамах, хай живе він, і я.
Ми прийшли точно до вищезгаданої години і вже застали там безліч людей, хай примножаться вони... Спочатку влаштували сіюм трактату «Ктубот», і наш друг р. К. Романов, хай живе він, сказав гадран у хасидському дусі.
Ми, обрані з міньяну Адмора шліта, не могли затримуватися, оскільки мали йти на трапезу до нашого міньяну.
Потім я дізнався, що після сіюму трактату було читання сувою. Потім рав-гаон повторив маамар хасидуту «Гаскет у-шма» Адмора шліта. Потім рав-гаон Кілов виголосив проповідь на честь свята. Велика трапеза тривала до пізньої години ночі.
«Міньян Адмора шліта» — його назва говорить сама за себе, бо він — хасидський «центр» усіх міньянів; там збираються в кожну йома де-пагра, що стосується хасидів Хабаду, з усіх міньянів без жодного запрошення, там вивчають хасидут публічно щодня, і кожен, чиє серце пробуджене наблизитися до Дерева життя, знає, що треба прийти «до міньяну Любавицького Ребе» (їдиш) — так його називають усі, — і йому здається, ніби він приходить до чертогу його святості Адмора шліта. Туди прийдуть дізнатися про здоров'я його святості шліта? Дізнатися, чи вдома його святість шліта? Кому потрібно написати підйон нефеш або лист із проханням про пораду до його святості шліта, той знає, що там, «у міньяні Ребе» (їдиш), завжди знайде того, хто відповість йому, а хто може відвести душу, там почує повторення нових маамарів, там дістане кунтрес, сіху, кошерний таліт катан, любавицький пакетик ціціт (їдиш); ім'я «Любавичі» не сходить з уст тих, хто молиться, і постійно на вустах кожного з анаш, хай будуть вони здорові, що моляться в цьому міньяні, ніби воно живе.
Не перебільшу, якщо скажу, що не мине й одного дня, щоб не розповіли якоїсь історії із самих Любавичів або про любавицьких хасидів — після молитви вранці або після уроків хасидуту ввечері.
І подібно, на кшталт «малого залу в Любавичах, коли Ребе за кордоном, а тмімім перебувають у великому залі, але все ж відчувається якась життєвість» (їдиш).
Більше немає слів у моїй мові, щоб описати перед Вашою честю, і одним словом — «міньян Ребе» (їдиш), і зрозумій.
У день великого свята — у ніч на 20 кислева — прийшли обрані з усіх міньянів анаш, хай будуть вони здорові, і як прекрасно було бачити красу й велич цієї ночі... На чолі столу сиділи рабини: рав Каган, рав Кілов, три видатні в Торі рабини — гості з Росії: рав р. Мордехай, хай живе він, з Понеделів, рав А.-А. Ашеров, хай живе він, Рамах, хай живе він, і найстаріші хасиди, хай будуть вони здорові; молоді тмімім-співаки стоять над ними, щоб чути кожен звук, що виходить з їхніх уст; з боків і навпроти сидять усі анаш, хай будуть вони здорові, багатії, балебатім.
«Ахот тмімім»
Основна стаття – «Ахот тмімім»
Створення організації почалося взимку 5696 року (1935/1936) у Ризі, і з часом вона розвивалася, а на чолі її було поставлено рава Мордехая Хефеца, який працював над розширенням і розвитком організації та над залученням до неї якомога більшої кількості доньок хасидів. Створення й розвиток організації супроводжував Ребе Раяц[1] докладними вказівками і часто просив, щоб йому повідомляли про дії організації та їхні результати.
Основою, що стояла за створенням організації, була вимога Ребе Раяца, що хасидське виховання стосується не лише синів хасидів, а й доньок хасидів, які теж мають виховуватися в дусі «Томхей Тмімім» і встановлювати час для вивчення хасидуту.
У 5698 році (1937/1938) у Двінську було засновано відділення Агуди.
Під час Голокосту
У період Голокосту більша частина хабадської громади була знищена. Історію громад, рабинів і синагоги задокументовано в альбомі «Синагоги й рабини Латвії», а документальні матеріали є в «Толдот Хабад бе-Полін, Літа ве-Латвія». Рабинів же Латвії задокументовано в книжці «Латвія та її рабини».
Нині
Місце налічує близько 5000 євреїв.
Шаліах (у Ризі та в) країні — рав Мордехай Глазман з дружиною Рівкою, що прибули в 5752 році (1991/1992).
Рав Мордехай Глазман керує на місці: синагогою, школою, кошерною кухнею, кошерною крамницею тощо.
| Країни Європи | ||
|---|---|---|
| Суверенні держави | Австрія • Україна • Азербайджан 1 • Італія • Ісландія • Ірландія • Албанія • Андорра • Естонія • Вірменія 2 • Болгарія • Бельгія • Білорусь • Боснія і Герцеговина • Грузія 1 • Німеччина • Данія • Нідерланди • Угорщина • Велика Британія • Чехія • Ватикан • Туреччина 1 • Греція • Люксембург • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Молдова • Монако • Чорногорія • Мальта • Північна Македонія • Норвегія • Сан-Марино • Словенія • Словаччина • Іспанія • Сербія • Польща • Португалія • Фінляндія • Франція • Казахстан 1 • Кіпр 2 • Хорватія • Румунія • Росія 1 • Швеція • Швейцарія | |
| «Невизнані» території | Абхазія • Південна Осетія • Придністров'я • Косово • Північний Кіпр 2 | |
| Залежні території | Аландські острови • Акротірі і Декелія 2 • Фарерські острови • Гібралтар • Гагаузія • Гернсі • Ян-Маєн • Джерсі • Острів Мен • Шпіцберген | |
| Примітки | 1 Частина території держави розташована в Азії. 2 Географічно розташована в Азії, але вважається частиною Європи з історичних причин. | |
Додаткова література
- Рав Мордехай Глазман, «Латвія та її рабини», тішрей 5781 (вересень–жовтень 2020), 440 сторінок[2]
Примітки
- ^ Перший лист, що дійшов до нас, датований 23 сівана 5697 року (2 червня 1937) (надруковано в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 4, с. 62), але зі змісту сказаного в листі, а також з інших листів доводиться, що організація почала створюватися ще за багато місяців до того.
- ^ Огляд книжки з фотографіями з неї