Перейти до вмісту

Сефардське єврейство

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Сефардське єврейство

Сефардське єврейство в країнах Сходу існує вже тисячі років, починаючи від часу зруйнування Храму. Багато великих рішонім жили в Іспанії, серед них: Рамбам, Рамбан, рабейну Йона з Героні, Рашба, Рітва, Ран, Разах, рабейну Ашер Ашкеназі Рош, і його син рабейну Яаков, автор «Турім», та інші. А після вигнання з Іспанії євреї цієї країни розсіялися по різних країнах Європи та Африки.

Сьогодні сефардське єврейство, яке називають також «східним єврейством», охоплює євреїв — вихідців із країн Азії: Єгипту, Ємену, Балканських островів, Ірану, Урфи, Іраку, Індії, Курдистану, Сирії, Лівану, а також вихідців із країн Азії, пов'язаних із Росією: Грузії, Узбекистану, Азербайджану, Казахстану, Бухари, Кримського півострова, Кавказу та інших. А також країни Північної Африки: Гібралтар, Марокко, Туніс, Триполі-Лівія, Алжир.

Єдність між ашкеназами і сефардами

Поширене зображення Рамбама і під ним напис; Від Моше до Моше

Існують відмінності в галахі та звичаї, а також відмінності в загальній поведінці між ашкеназами і сефардами, починаючи від «Шулхан аруха», який був написаний сефардським законовчителем Бейт Йосефом і до якого були написані доповнення Рами, одного з великих законовчителів Ашкеназу.

Принагідно Ребе сказав, що злиття й об'єднання сефардів з ашкеназами вплине і приведе Геулу[1].

Ребе цілковито відкинув — усно і в листах — поділ між євреями-ашкеназами і сефардами[2]:

Уже давно я писав кільком закладам анаш і всім їм разом, що сюди доходять чутки про дискримінацію щодо братів наших, синів Ізраїлю сефардів, і що необхідно припинити цю дискримінацію, і від самого початку, і з кількох причин, а причина найголовніша — бо нефеш і руах — хто знає їхню велич і гідність тощо, тим паче що всі вони однакові й батько один у всіх них, і як докладно роз'яснено в 32-му розділі «Танії» (і напевно і в цьому є намір бути точним, і див. також розділ 30 там же і в багатьох місцях), і дивно, що після того як вищезгадані слова, які висікають язики полум'я, були сказані нашим першим батьком, Алтер Ребе, потрібні пробудження і нагадування про них з-за моря, і хоча не моя справа втручатися в окремі порядки, що стосуються управління тим чи іншим закладом або тим чи іншим комітетом, і у вищесказаному теж немає в мене наміру втручатися в те, що стосується подробиць, про які слід судити саме на місці й тим, хто на це поставлений, — я звернувся в тому, що стосується центральної і внутрішньої точки, яка має бути червоною ниткою, за якою спрямовуватимуться подробиці й дії

— «Ігрот кодеш», том 15, с. 136, лист 5451.

Ребе встановив, що немає перешкоди для шідухів між ашкеназами і сефардами та подібного, особливо в ці покоління, і що підхід поділу між сефардами й ашкеназами в цьому питанні хибний і подібний до зведення перегородок і розділень між синами Ізраїлю, і хто ж той і який той, хто цього захоче[3].

У закладах Хабаду по всьому світу навчаються учні з усіх громад.

Узбекистан

Основна стаття – Самарканд
Рав Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров, рабин Самарканда
Рав Аврагам Нае, одягнений як бухарець, у той час, коли служив рабином у Бухарі

Ребе Рашаб і Ребе Раяц посилали шлухім до Узбекистану, і вони діяли в місті Самарканді, де була велика єврейська громада:

Розвиток шліхуту

Рав Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров був посланий Ребе Рашабом до Самарканда, призначений рабином міста і багато діяв для зміцнення традиційного єврейства в різноманітних сферах[6].

Коли він служив рабином Самарканда, він захотів ототожнитися з місцевою бухарською громадою і обрав собі бухарське прізвище — Еліезеров, тобто син Еліезера. І це ім'я залишилося в нього на всі дні його життя.

Великий законовчитель рав Хаїм Нае[7] був посланий замолоду Ребе Рашабом до Самарканда, де він навчав юнаків і дорослих і зміцнював становище єврейства. Крім того, він уклав книгу «Шнот хаїм», у якій закони і звичаї накладання тфілін. Книга написана івритом і бухарською[8].

Рав Нае багато діяв серед бухарського єврейства як у країні виходу, так і у Святій Землі, але сам він народився в Хевроні, святому місті, у своїх батьків — рава Менахема-Мендла і ребецн Муси (названих на честь Ребе Цемах Цедека і його дружини ребецн Хаї-Мушки), які обоє народилися в російському містечку Каліськ.

Коли він перебував у шліхуті за благословенням Ребе Рашаба в Самарканді й багато діяв серед бухарських євреїв, він носив бухарський одяг, а звичайний його одяг, у якому він ходив більшість своїх років, був традиційний єрусалимський. У будній день — круглий капелюх і довгий темний сюртук, а в Шабат — штраймл і довге смугасте пальто.

За короткий час, що він пробув у Самарканді, він досконало вивчив бухарську мову, а також навчився читати Тору з бухарськими знаками кантиляції, і ними користувався в період свого служіння рабином бухарського кварталу в Єрусалимі, і навіть за рідкісної нагоди, коли він засідав як сафра де-дайна в «Еда гаредіт», додав кілька рядків бухарською до звернення рабинського суду до одного з великих рабинів Бухари[9].

Рав Сімха Городецький був посланий Ребе Раяцем до Самарканда, де багато діяв, навчаючи єврейства і хасидуту, всупереч комуністичному гнобленню.

Заснував великий «талмуд-тору», а також заснував об'єднання молодих людей від двадцяти років і старших, яке називалося «Тіферет бахурім», і навчалося в ньому близько ста п'ятдесяти учнів. Заклад дуже розвинувся, і навчалося в ньому близько тисячі учнів, над якими стояли двадцять п'ять меламедів, знавців Тори з місцевих жителів.

Діяв у місті до Другої світової війни, причому під час свого шліхуту він також сидів в ув'язненні[10].

У періодГолокосту

בימי השואה, מאות משפחות חב"דיות נמלטו מאזורי הכיבוש הנאצים ברחבי ברית המועצות והתיישבו בערים טשקנט וסמרקנד. בערים אלו התפתחו למעשה, הקהילות הליובאוויטשיות הגדולות בעולם. כיון שרוב מניין ורוב בניין של חסידי חב"ד בברית המועצות נמלטו לאוזבקיסטן.

У цей період хасиди Хабаду багато впливали на місцевих євреїв, щоб ті скуштували від учення хасидуту, і деякі з них наблизилися до хасидизму Хабад[11].

Після закінчення війни більшість хасидів Хабаду залишили Узбекистан і виїхали з Радянського Союзу.

У містах Ташкенті й Самарканді залишилися невеликі хабадські громади, але в них вирувала хасидська діяльність, і хасиди багато робили також для того, щоб впливати на місцевих євреїв.

У 5750-ті роки в Узбекистані почала розвиватися імперія шліхуту. Шлухім Ребе прибули й заснували заклади освіти і хеседу, і донині в Узбекистані ведеться велика діяльність.

Кавказ і Грузія

Основна стаття – Грузія, Кавказ

Початок шліхуту в Грузії

Перша діяльність хабадських хасидів у Грузії припадає приблизно на 5653 рік (1892/1893), коли рав Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров вирушив у подорож як шадар для збору коштів на користь єврейської громади в Землі Ізраїлю, і коли він відвідав двір Ребе Рашаба, Ребе попросив його, щоб під час перебування в країні він «сіяв духовне і збирав матеріальне». У 5665 році (1904/1905) рав Еліезеров знову відвідав країну і багато в ній діяв до свого повернення до Хеврона[12].

Першим шаліахом до Грузії був рав Шмуель Левітін, посланий у 5676 році (1915/1916) до міста Кутаїсі в Грузії, щоб служити головним рабином кількох центральних містечок, у яких він виховав багатьох учнів. Рав Левітін привів під свою руку ще близько двадцяти родин хасидів Хабаду, яких було призначено в різних громадах рабинами, меламедами і шойхетами. Ребе Рашаб протягом усього періоду надсилав раву Левітіну значні грошові суми, щоб допомогти йому в його роботі, а найбільшою його справою було заснування єшиви «Томхей Тмімім» Кутаїсі, у найкращі її роки в ній одній навчалося близько 600 учнів. Ребе Раяц висловився про рава Левітіна[13], що той вважається «главою держави», і приписав величезний успіх його діям[14]. Окрім створення мережі єшив у самій Грузії, хасиди діяли, щоб посилати здібних до цього учнів до єшив у Росії, де рівень навчання був вищим, як і хасидська атмосфера, що панувала в них, і так багато хто з них став хасидами Хабаду, як, наприклад, рав Сімон Яковшвілі, глава хабадської родини Джейкобсон.

Серед хасидів, яких Ребе Рашаб сам послав допомагати раву Левітіну, був рав Аврагам-Леві Славін, посланий у 5677 році (1916/1917) до міста Кулаші, де проживало на той час близько 3000 єврейських родин; крім своєї діяльності в самому Кулаші, він із самопожертвою об'їжджав сусідні міста й містечка, де засновував мікви, заклади освіти, хедери для дітей і єшиви для юнаків. У самому Кулаші заснував єшиву і велику талмуд-тору із сотнями учнів[15]. Також діяли в країні рав Нахум-Шмар'я Сасонкін, р. Хаїм, рав Яаков-Ісраель Зубер, шойхет Рашаз Альтшулер та інші.

Серед хасидів, посланих Ребе Раяцем до Грузії, був рав Хаїм-Мордехай Перлов, який прибув до міста Кулаші в 5682 році (1921/1922) і служив у ньому в рабинстві поруч зі своїм шуряком равом Славіним, а потім перейшов до міста Сачилі й заснував там єшиву і мікву, а зі зміцненням єврейської громади в тому місці перейшов у 5688 році (1927/1928) до Сачхере, де поширював єврейство і з самопожертвою боровся з КДБ[16].

Паралельно з ним рав Еліягу-Шмуель Каганов був посланий до Ахалціхе і призначений у ньому рабином і місцевим шойхетом, а рав Бецалель Вільшанський був посланий до Батумі, де служив рабином, шойхетом, бодеком і моелем багато років. І в пізніші роки Ребе Раяц продовжував керувати розгалуженою кампанією поширення і зміцнення єврейства в Грузії, і в 5692 році (1931/1932) послав рава Ар'є-Зеєва Ліпскера, хахама Яакова Даврашвілі (який сам був із вихідців з Грузії, що наблизилися до хасидизму Хабад через шлухім Ребе Рашаба) та інших хасидів. Також рав Йосеф Гольдберг служив у Грузії главою єшиви, і рав Шмуель та його син рав Яаков Нотік теж діяли в Грузії.

Фасад єшиви «Томхей Тмімім» у Кутаїсі, Грузія

Із закінченням Другої світової війни, у 5706 році (1945/1946), шлухім залишили Грузію, і майже всі вони виїхали з Росії.

Під проводом Ребе

Синагога громади репатріантів із Грузії в Нахалат-Гар-Хабаді у Кір'ят-Малахі, названа на честь рава Шмуеля Левітіна, піонера хабадської діяльності в Грузії

Після Другої світової війни, коли центр хасидизму Хабад перемістився до Сполучених Штатів, зв'язок із хасидами, які діяли в Грузії, став непростим через необхідність долати російську цензуру і через те, що більшість хасидів, яким це вдалося, виїхали за межі Радянського Союзу під час відомої втечі.

Водночас сама діяльність тривала силами учнів шлухім Ребе Рашаба і Ребе Раяца, що залишилися за залізною завісою, на чолі з «хахамами» та очільниками громади, серед них рав Єгуда Бутерішвілі, хахам Моше Міхаелашвілі, хахам Яаков Міхаелашвілі, хахам Бен-Ціон Міхаелашвілі рав Рафаель Алашвілі, а також їхні сини й учні, рав Шолом-Дов-Бер Елігулашвілі[17] та інші хасиди, які продовжували підтримувати мережу закладів освіти і чистоти, створену впродовж десятків років шлухім наших Ребе[18]. Грузинські хахами, хасиди Хабаду, які вели діяльність хахам Йосеф-Рафаель Алашвілі брати Яаков Моше ( і Бен-Ціон ) сини р. Шабтая Міхаелашвілі 5727 року (1966/1967) Ребе згадав діяльність шлухім Ребе Рашаба і Ребе Раяца в країні і висловився у зв'язку з цим перед равом Левітіним[19], що вже наступного року вихідці з Грузії удостояться брати участь у Сімхат Тора разом із нами[20]. Серед іншого Ребе висловився: «З іще більшим піднесенням і ще більшою силою почалося поширення хасидуту серед сефардів за днів його святості Адмора Магарашаба, хай перебуває душа його в раю, — шляхом відправлення шлухім до цих громад... А потім з іще більшим розмахом і потугою за днів його святості мого тестя, Адмора... у розширенні та поширенні».

У 5731 році (1970/1971), унаслідок зміни політики радянської влади, яка почала поступово дозволяти євреям Радянського Союзу виїжджати за залізну завісу, Ребе виступив ініціатором створення особливих житлових кварталів для абсорбції репатріантів із Грузії, серед них розширення Шикун Хабад Лод і створення Нахалат-Гар-Хабада, і дбав про духовну абсорбцію репатріантів, щоб вони вступали до тораїчних навчальних закладів, записувалися до єшив і закладів Хабаду, об'єднувалися в синагоги і зберігали духовний образ, якого удостоїлися до своєї алії, і навіть зміцнювали його, і відкрив широку кампанію на користь репатріантів із Грузії, дбаючи про те, щоб не сталося так, як сталося в інших хвилях алії, коли багато репатріантів пережили духовний занепад, особливо в наступних своїх поколіннях.

Коли репатріанти з Грузії приїжджали відвідати наші святі двори, Ребе виявляв до них особливе ставлення — як особисто, коли репатріанти удостоювалися довгих приватних єхідуйот, на яких Ребе особисто цікавився становищем єврейства там і давав різні вказівки щодо збереження зв'язку з тими, хто залишився в Грузії, і щодо діяльності серед репатріантів, так і публічно, під час фарбрейнгенів, коли просив їх заграти з нігунів, які було заведено грати в країні їхнього походження, давав їм лехаїм особисто[21], та інші вияви уваги. Також Ребе підтримував рабинів — вихідців із грузинської громади, які належали до хасидів Хабаду, щоб вони діяли й дбали про єврейство і духовний стан усіх членів громади, серед них рав Єгуда Бутеришвілі, хахам Моше Міхаелашвілі, хахам Яаков Міхаелашвілі, хахам Бен-Ціон Міхаелашвілі, рав Рафаель Алашвілі та інші, які всі належали до керівників єврейства Грузії.

Протягом довгих років хасиди Хабаду служили президентами союзу рабинів Грузії та на інших головних посадах у загальних організаціях членів громади, що виражає глибоку залученість наших Ребе, провідників поколінь, у зміцнення єврейства Грузії. Донині хасиди Хабаду — члени громади — керують різними організаціями, що діють із вихідцями з Грузії, наприклад «Мерказ Тора ва-хесед», центр якого в Ашдоді, та іншими організаціями.

Шлухім Ребе

З відкриттям воріт Радянського Союзу і падінням залізної завіси хабадські хасиди повернулися до діяльності по всій Грузії, і шлухім Ребе вирушили до єврейських центрів країни і діяли, щоб пустеля розквітла, і задля зміцнення єврейської ідентичності[22].

5752 року (1991/1992) рава Рафаеля Алашвілі, головного рабина грузинського єврейства в Ізраїлі, послали зміцнити юдаїзм у країні.

У 5765 році (2004/2005) до столиці Тбілісі прибули рав Меїр і Ціпі Козловські й заснували в ній Бейт Хабад, а протягом років до міста долучилися також шлухім рав Бен-Ціон і Рахель Ісраелі, рав Залман і Браха Закс і рав Менахем-Мендл і Муся Морозови, і разом заснували в місті дитячий садок «Ялдей Менахем», школу «Ор Авнер», молодіжну діяльність ENERJEW і студентську діяльність EUROSTARS, літні табори «Ган Ісраель», мережу уроків Тори і діяльність із туристами та ізраїльтянами в Грузії.

У 5778 році (2017/2018) було засновано Бейт Хабад у Батумі шлухім Ребе равом Ар'є-Зеєвом і Муші Мендельзон.

Марокко

Шлухім

Хасидський фарбрейнген у Марокко — 5727, рав Шалом Машаш, головний рабин Єрусалима і колишній голова рабинського суду Мекнеса, виступає
Основна стаття – Марокко

Незадовго до відходу Ребе Раяца він сказав:

Є місце, де можна проявити себе. Ідіть до євреїв Марокко, які потребують меламедів і вчителів, і поширюйте серед них Тору. Немає різниці між синами Ізраїлю — ашкенази вони чи сефарди. Усі ми сини Аврагама, Іцхака і Яакова, і в нас один Б-г на небесах і одна Тора на землі

На підставі цих слів Ребе розпочав роботу шліхуту в Марокко. Ребе послав шлухім до Марокко, і найпомітніші з них: рав Шломо Матусов, директор мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко) і представник Ребе в Марокко, рав Міхаель Ліпскер, шаліах у Мекнес, рав Шолом Ейдельман — глава єшиви і бейт-мідрашу для рабинів у Касабланці, рав Єгуда-Лейб Раскін — директор «У-фарацта» і «Бейт Рівка» в Касабланці. А шлухім, що діють сьогодні в Марокко: ребецн Гітл Ейдельман, вдова рава Шолома Ейдельмана, ребецн Рейзл Раскін, вдова рава Єгуди-Лейба Раскіна, рав Леві Банон і його дружина Хана.

Заклади в 70 містах, тисячі учнів

Під відповідальністю мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко), у 5710-ті роки равом Шломо Матусовим були засновані заклади Хабаду в 70 містах і населених пунктах по всьому Марокко, у яких щороку навчалися тисячі учнів[23]. Групи випускників їздили за вказівками Ребе навчатися в єшиві «Томхей Тмімім» у Брюнуа і в «Бейт Рівка» в містечку Єр у Франції.

Вказівки Ребе

Шлухім у Марокко вирушили в шліхут за особистими вказівками Ребе, і в роки свого шліхуту отримували прямі вказівки від Ребе поряд із загальними напрямками, що надходили через рава Біньяміна Городецького[24]. Ребе надсилав листи з докладними вказівками й настановами у зв'язку зі створенням і розвитком мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко), діяльністю шлухім, особистими вказівками щодо учнів і багатьом-багатьом іншим. Багато вказівок містяться в «Ігрот кодеш», а інші — у книзі «Толдот Хабад бе-Марокко» (книга) і у творі «Тікатев зот» — спогадах шаліаха рава Міхаеля Ліпскера — і в сімейних тшурот. Шлухім Ребе удостоювалися єхідуйот, на яких отримували вказівки й роз'яснення щодо діяльності Хабаду в Марокко; так само і шлухім, і члени їхніх родин удостоювалися багатьох і особливих виявів близькості.

Туніс

У 5720 році (1959/1960) рав Нісан Пінсон був посланий діяти в Тунісі і діяв у ньому в шліхуті Ребе протягом десятків років[25].

Хабад і «Сдей хемед»

Рав Хаїм-Хізкія Медіні, якого називають «хахам Хахам», у віці 72 років
Основна стаття – Рав Хаїм-Хізкіягу Медіні

Особливий зв'язок був у наших Ребе, провідників поколінь, із раббі Хаїмом-Хізкіягу Медіні, (7 хешвана 5593 (31 жовтня 1832) — 24 кислева 5665 (2 грудня 1904)), якого іноді називають Хахам. Автор книги «Сдей хемед», рабин міста Карасубазар (Білогірськ) на Кримському півострові в Україні і Хеврона. У період свого проживання в Хевроні відкрив єшиву в Бейт Романо, і в ній завершив написання великої талмудичної енциклопедії «Сдей хемед». Призначив рава Менахема-Мендла Нае главою єшиви. Мав глибокий душевний дружній зв'язок із провідниками Хабаду в Хевроні: равом Шломо-Єгудою-Лейбом Еліезеровим і равом Менахемом-Мендлом Нае. А рав Аврагам-Хаїм Нае у роки свого дитинства був ним улюблений і був своєю людиною в його домі[26]. У Ребе Рашаба був дружній зв'язок із равом Медіні. У 5655 році (1894/1895) Ребе Рашаб написав йому листа щодо його книги «Сдей хемед», а також надіслав йому галахічне запитання [27]. У листі 5663 року (1902/1903) Ребе Рашаб пише раву Медіні щодо призначення рава Шломо-Єгуди-Лейба Еліезерова рабином у Хевроні [28]. Ребе Раяц і Ребе дуже високо цінували рава Медіні та його діяльність, і коли він піднявся до Землі Ізраїлю, більша частина його бібліотеки залишилася в місті Карасубазар у Криму, і в той час, коли р. Перец Мочкін був у Сімферополі в Криму, Ребе Раяц попросив його спробувати знайти книги й придбати їх для своєї бібліотеки. Насправді, коли він прибув до Карасубазара, йому стало відомо, що книги було конфісковано комуністичною владою і вони перебувають у міській бібліотеці. Його спроба знайти книги й придбати їх не вдалася через стеження агентів таємної поліції. Зрештою книги придбав р. Агарон-Моше Пардін, і він надіслав їх Ребе, але його заарештували за цей «злочин» і засудили до десяти років заслання. Ці книги — частина Зібрання Шнеєрсона в Бібліотеці Леніна. Коли намагалися вивезти книги звідти, одним із тверджень влади в Росії було те, що ці книги не належать Ребе, оскільки на них стоїть печатка бібліотеки в Карасубазарі[29].

Ребе надрукував книги «Сдей хемеда» за дорученням свого тестя, Ребе Раяца[30], який бажав цього з огляду на велику важливість книги.

Сефардські рабини

На фотографії рав Шломо-Моше Амар, Рішон ле-Ціон, під час візиту до 770 у Нью-Йорку, Сполучені Штати

Особливий зв'язок розвинувся між Ребе та хасидизмом Хабад і великими сефардськими рабинами, серед них великі рабини Марокко, Тунісу, Грузії, Бухари, Ємену, Бавеля, Триполі та інші:

Рішон ле-Ціони та сефардські головні рабини Ізраїлю

  • Рабі Бен-Ціон-Меїр-Хай Узіель ー автор твору «Мішпатей Узіель».
  • Рабі Іцхак Нісім ー автор твору «Яїн га-тов» та ін.
  • Рабі Овадья Йосеф ー Рішон ле-Ціон[31], якого називають «Маран малка», президент єшиви «Порат Йосеф» в Єрусалимі, і автор творів: «Анаф ец авот» на «Піркей авот», «Маор Ісраель» на Талмуд, серія книг «Ябіа омер», серія книг «Єхаве даат», серія книг «Хазон Овадья», серія книг «Галіхот олам» на вчення Бен Іш Хая, і ще десятки галахічних творів в усіх частинах Тори, у її глибину і ширину.
  • Рабі Мордехай Еліягу ー Рішон ле-Ціон, автор творів: сидур «Коль Еліягу», галахічна серія книг «Маамар Мордехай», і укладач «Гагаот Кіцур Шулхан арух» (Еліягу — Даркей галаха)[32] та ін.
  • Рабі Еліягу Бакші-Дорон ー Рішон ле-Ціон, глава єшиви «Біньян ав», автор твору «Біньян ав» та ін.
  • Рабі Шломо-Моше Амар ー Рішон ле-Ціон і головний рабин Єрусалима[33], автор творів «Беера шель Мір'ям», «Керем Шломо» та ін.
  • Рабі Іцхак Йосеф ー Рішон ле-Ціон, автор твору Пасхальна Агада «Ялкут Йосеф» і великої галахічної серії книг «Ялкут Йосеф» та ін.
  • Рабі Давид Йосеф ー Рішон ле-Ціон, автор творів Пасхальна Агада «Йосеф даат» і великої галахічної серії книг «Галаха брура» та ін.

Рабини громад Марокко

Рабини і мудреці єшиви «Порат Йосеф» в Єрусалимі

  • Рабі Бен-Ціон Аба Шауль ー глава єшиви «Порат Йосеф», якого називають «Маран га-Ор ле-Ціон».
  • Рабі Єгуда Цадка ー глава єшиви «Порат Йосеф», якого називають «Маран рош га-єшива».
  • Рабі Іцхак Кадурі ー найстарший з каббалістів, глава єшиви «Нахалат Іцхак», укладач книги сгул «Пітхей олам», яка була надрукована в новій редакції в каббалістичній серії книг «Кдушат Іцхак» у 6 томах[38].
  • Рабі Яаков Йосеф ー рабин кварталу Гіват-Моше в Єрусалимі[31], укладач серії книг «Бейта ахішена».
  • Його брат рабі Іцхак Йосеф ー Рішон ле-Ціон, автор галахічної серії книг «Ялкут Йосеф» і укладач «Кіцур Шулхан арух» (Йосеф).
  • Його брат рабі Аврагам Йосеф ー рабин міста Холон, укладач серії книг тлумачень Писання і Тори, сіхот, маамарів і поведінки «Імрей Аві» (5 частин на Тору) і «Таарат Йосеф» (про чистоту сімейного життя), також висловився: «Якби не Хабад — більшість єврейства пішла б і асимілювалася».
  • Його брат рабі Давид Йосеф ー Рішон ле-Ціон, автор галахічної серії книг «Галаха брура».
  • Рабі Хаїм-Давид га-Леві ー рабин Тель-Авіва-Яфо, укладач книги «Кіцур Шулхан арух» (га-Леві) і книги «Мекор хаїм».

Рабини громад і звичаї Тунісу

  • Рабі Меїр-Єгуда Гец ー з рабинів громади туніського єврейства, рабин Котеля і святих місць і глава єшиви каббалістів «Бейт Ель» з вивчення каванот Рашаша.
  • Рабі Меїр Мазуз ー з рабинів громади туніського єврейства, глава єшиви «Кісе рахамім» Бней-Брак і укладач багатьох книг (серед них: Шут «Бейт Нееман», «Кіцур Шулхан арух» (Іш Мацліах))[39].

Династія родини Абіхацира, нащадки «Абір Яаков»

Рабини єменців

Рав Меїр Мазуз, один із великих рабинів Тунісу, говорив про повагу і ставлення сефардських рабинів до Ребе:

«Ми знаємо, що всі сефардські рабини поважали Адморів Хабаду.. Рабі Єгуда Цадка був цадиком, був хасидом, був істинним, людиною, яка не знала лестощів. Він написав листа Ребе — з якою повагою, з яким захопленням, з якою оцінкою. Ти бачиш десятки тисяч, десятки тисяч з братів наших, синів Ізраїлю, які почали дотримуватися Тори і заповідей завдяки Хабаду... Принесли мені рукопис, у якому рав Бен-Ціон Аба Шауль підписався під постановою (на прохання Ребе), що Святий, благословенний Він, ніби зобов'язаний негайно привести Мошіаха, що настав час Геули, скінчилися всі терміни... Так само і рав Іцхак Кадурі, і всі рабини»..."[41]

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Фарбрейнген 10 швата 5739 (7 лютого 1979)
  2. ^ Див. про це докладно в книгах «Га-Ребе ве-ягадут Сфарад» і «Геїр пней га-мізрах»
  3. ^ «Ігрот кодеш», т. 8, лист 2320 і лист 2361. Т. 13, лист 7642, два листи (від 21 менахем-ава 5721 (3 серпня 1961) і від 1 сівана 5722 (3 червня 1962)) і маане кодеш, надруковані в кунтресі «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш» до Шабату тижневої глави «Бегаалотха» 5782
  4. ^ Див. книгу «Нода ба-шіурім»
  5. ^ Див. «Ягадут га-дмама» і книгу «Самарканд»
  6. ^ Див. у «Толдот Хабад бе-Ерец га-Кодеш»
  7. ^ Племінник рава Еліезерова
  8. ^ Див. у книзі його біографії «Нода ба-шіурім»
  9. ^ Законовчитель у бухарському вбранні
  10. ^ «Ягадут га-дмама», частина 1, розділ про рава Сімху Городецького
  11. ^ «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», і в багатьох книгах і статтях, що документують хасидів Хабаду в період Голокосту
  12. ^ «Толдот Хабад бе-Ерец га-Кодеш», розділ 23.
  13. ^ «Ігрот кодеш», том 11, стор. 30.
  14. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, ч. 1, стор. 197: «який оживив наших братів, дім Ізраїлю, хай буде над ними Всевишній, хай живуть вони, в країні Грузія, який зробив із землі війни бажаний виноградник, хай благословить його Всевишній», див. там докладно.
  15. ^ 5685 року (1924/1925), після того як рав Левітін утік через страх перед радянською владою, він змінив його як рабин громади і рош-єшива в Кутаїсі.
  16. ^ Через цю діяльність був заарештований з 5693 до зими 5697.
  17. ^ Його батьки наблизилися до хасидизму через шлухім Ребе Рашаба, і коли в них народився син після відходу Ребе Рашаба, назвали його його ім'ям.
  18. ^ Див. опис равом Зальцманом свого візиту до Кулаші в цей період і його захоплення вируючим єврейським життям, попри страх перед КДБ, у книзі «Самарканд» (розділ у перекладі англійською).
  19. ^ «Зіхронот Яаков» рава Яакова Міхаелашвілі, Кфар-Хабад, 5761
  20. ^ Див. також «Сефер га-шліхут», «Кегот», 5747, стор. 275.
  21. ^ Див. відеофрагмент із фарбрейнгену 10 швата 5732 (26 січня 1972).
  22. ^ Ребе шаліахові, який вирушає до Грузії: «Особливо для наших друзів і близьких у країні Джорджія. Географічно вони, можливо, далеко, але вони ближчі до Святої Землі, ніж ми тут, у Сполучених Штатахקישור לאתר בית חב"ד
  23. ^ В історії Хабаду в Марокко, с. 375, є список 69 міст, містечок і сіл у Марокко, у яких є заклади Хабаду; до списку слід додати головні міста — у яких шлухім керували закладами з численними учнями, — що не ввійшли до цього списку: Касабланку і Мекнес
  24. ^ Див. книгу його життєпису «Зікарон»
  25. ^ Див. пам'ятну книгу, що документує діяльність рава Біньяміна Городецького
  26. ^ «Кцот га-шулхан», 3, § 97, пункт 4, примітка 7
  27. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, т. 1, с. 175.
  28. ^ Там же, с. 299–301
  29. ^ «Еле толдот Перец».
  30. ^ Див. огляд про друк книги в книзі «Видавництво „Кегот“», с. 100–111.
  31. ^ 1 2 Див. у книгах «Шемен сасон ме-хаверейха», «Геїр пней га-мізрах»
  32. ^ Див. у книзі «Шемен сасон ме-хаверейха» і книзі «Геїр пней га-мізрах»
  33. ^ Див. у книзі «Толдот Хабад бе-Марокко»
  34. ^ Див. у «Толдот Хабад бе-Марокко» і «Геїр пней га-мізрах»
  35. ^ 1 2 3 4 Див. у книзі «Геїр пней га-мізрах»
  36. ^ Див. у книгах «Шемен сасон ме-хаверейха», «Толдот Хабад бе-Марокко»
  37. ^ Див. у книзі «Толдот Хабад бе-Марокко» і див. у книзі «Геїр пней га-мізрах»
  38. ^ Див. у книзі «Шемен сасон ме-хаверейха»
  39. ^ Див. у книзі «Шемен сасон ме-хаверейха» і «Геїр пней га-мізрах»
  40. ^ 1 2 3 4 Див. у книгах «Геїр пней га-мізрах», «Толдот Хабад бе-Марокко»
  41. ^ «Єлеєм радості більше за співучасників твоїх».
Сефардське єврейство згадується ще в 44 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5104691701

Повідомити про помилку на цій сторінці