Хаїм Соловейчик
| Хаїм Соловейчик | |
|---|---|
Голова Воложинської єшиви та автор книжок | |
| Основна інформація | |
| Ім'я в оригіналі | חיים סאלאווייטשיק[В] |
| Відомий як | Р. Хаїм із Бриська |
| Дата народження | Шушан Пурим 5613 (25 березня 1853) |
| Дата смерті | 21 менахем-ава 5678 (30 липня 1918) |
| Місце поховання | поруч із дідом дружини, Нацивом із Воложина |
| Місце діяльності | Бриськ |
| Належність | Литва |
| Рід діяльності | рабин, богослов[В] |
| Освіта | Воложинська єшива |
| Посада | рабин Бриська, рам і заступник голови Воложинської єшиви |
| Учні | Рабі Барух-Бер Лейбович рабі Шимон-Єгуда Шкоп, рабі Ельханан-Бунім Вассерман, ілуй із Мейчета, рабі Єхезкель Абрамський, рабі Іцхак-Зеєв Соловейчик, рабі Іссер-Залман Мельцер. |
| Праці | «Хідушей рабі Хаїм га-Леві», «Хідушей га-Грах» |
| Сім'я | |
| Батько | Йосеф-Дов га-Леві Соловейчик («Бейт га-Леві») |
| Дружина | онука Нацива з Воложина, дочка р. Рафаеля Шапіро |
| Діти | Іцхак-Зеєв Соловейчик |
| Родовід | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Рав Хаїм га-Леві Соловейчик (на прізвисько р. Хаїм із Бриська або р. Хаїм Брискер, 16 адара 5613 (24 лютого або 26 березня 1853) — 21 менахем-ава 5678 (30 липня 1918)) — одна з найвизначніших рабинських постатей минулого покоління, з родини рабинів родини Бриськ, і батько відомого методу вивчення — брискського методу.
Біографія
Рабі Хаїм народився 5613 року (1852/1853) у свого батька, рабі Йосефа-Дова га-Леві (рабі Йоше-Бера) Соловейчика, «Бейт га-Леві», який був одним із великих людей покоління. Замолоду навчався в хевруті з гаоном «Рогачовером» (який прийшов навчатися в його батька, «Бейт га-Леві»). Він навчався у Воложинській єшиві, і коли досяг шлюбного віку, Нацив із Воложина, який був головою єшиви, узяв його за нареченого для своєї онуки (дочки його зятя р. Рафаеля Шапіро, який служив поруч із ним заступником голови Воложинської єшиви, а згодом став головою єшиви і головою рабинського суду Воложина). Після одруження вирушив до Слуцька слідом за батьком, який був змушений піти з єшиви. Але він повернувся до неї 5633 року (1872/1873). У віці 27 років був призначений рамом у єшиві та заступником голови єшиви.
5652 року (1891/1892), із закриттям єшиви, став рабином міста Бриськ, хоча поставив умовою рабинства залучення рабі Сімхи-Зеліга Рігера як море гораа поруч із собою, щоб самому не займатися повсякденним винесенням галахічних рішень.
Рабі Хаїм із Бриська помер 5678 року (1917/1918) і був похований поруч із дідом своєї дружини, Нацивом із Воложина.
Його діяльність і близькість до хасидуту
Рабі Хаїм був особливо відомий своєю мудрістю[1] і праведністю. Він дуже симпатизував хасидам свого покоління і, відповідно, також хотів поріднитися з євреями, які належали до хасидського руху. Усіх своїх синів і дочок він засватав за хасидів і людей діла, за винятком одного шідуху[2].
Рабі Хаїм був одним із лідерів ортодоксального єврейства того періоду, яким він керував разом з іншими великими людьми Ізраїлю: Ребе Рашабом, Хафец Хаїмом — рабі Ісраелем-Меїром Каганом з Радуні, рабі Давидом Фрідманом з Карліна, Адмором з Гура — рабі Єгудою-Ар'є-Лейбом Альтером («Сфат емет») (після відходу з життя «Сфат емет» гаон р. Хаїм квапив видати його праці з трактатів розділів Моед і Кодашім) та іншими.
Його дружба з Ребе Рашабом
Був близьким другом Ребе Рашаба. Дружба доходила до того, що коли Рашаб заснував єшиву «Томхей Тмімім» і його бажанням було, щоб тмімім були цілковито занурені в тонкощі Тори з іюном і поглибленням, як заведено в Хабаді, він хотів призначити гаона рабі Хаїма з Бриська головою єшиви і зробив йому цю пропозицію, але пропозиція не здійснилася з різних причин.
З особливих листів 5668 року (1907/1908), зі святого рукопису Адмора Магаріяца, можна дізнатися про велич пошани і дружби, які панували між Ребе Магарашабом і р. Хаїмом із Бриська:
Ребе Рашаб пише р. Хаїму, і ось його святі слова[3]:
«Його честь, великий гаон, прославлений до краю землі, окраса Ізраїлю, оплот і твердиня, трепет перед Г-сподом — його скарб, кшат [його шановне прославлене ім'я], наш учитель рав рабі Хаїм га-Леві, шліта, голова рабинського суду святої громади Бриськ Литовський, хай світить і сяє його свіча навіки, ахдаш адраг [= після побажання миру його превосходительству гаону]..»
А рав Соловейчик пише про Ребе Магарашаба такі титули:
Рясне благословення його честі раву га-маоаг соа [= великий світоч, «Синай» і «той, хто викорінює гори»], прославленому своєю Торою, своїм трепетом і своєю праведністю, і діла його проголошують, на заслугу багатьох утвердили його тощо, нашому вчителю раву рабі Шалому-Дов-Беру, шліта, ве-кат лекаг [= і всіх благ його превосходительству гаону], високому, шліта.
Під час останньої хвороби р. Хаїма Ребе Магарашаб написав різкий лист-заклик до пробудження членам громади Бриська: як же вони не намагаються належним чином і не платять як слід за лікування р. Хаїма, — і Ребе написав особливі слова, щоб роз'яснити велич його гідності, якої члени його громади не осягають.
Вони разом брали участь у різних заходах і зібраннях зі зміцнення єврейства. У зібраннях брали участь також Ребе Раяц, рабі Давид з Карліна та інші великі люди Ізраїлю[4].
Рав Яаков Ланда розповів р. Залману-Лейбу Астуліну, що коли Ребе Рашаб згадував імена рабинів, він зазвичай згадував їх без титулу перед іменем, окрім р. Хаїма Соловейчика, якого він постійно згадував із титулом «р. Хаїм»[5].
Зібрання 5670 року (1909/1910)
У шваті 5670 відбулася рабинська комісія з облаштування посади «казенного рабина», в якій брали участь усі великі люди покоління. На тому зібранні розійшлися думки щодо того, чи має казенний рабин знати російську мову і мінімальні речі. Рабі Меїр-Сімха з Двінська за підтримки гаона рабі Давида Фрідмана з Карліна і рабі Шмар'я-Ноаха Шнеєрсона з Бобруйська висловлювалися за, тоді як рабі Хаїм із Бриська за підтримки Ребе Рашаба і Хафец Хаїма рішуче наполягали на тому, щоб у жодному разі не вивчали інших предметів. Гаон р. Хаїм виступив на зібранні, і під час зібрання гаон р. Хаїм закликав Хафец Хаїма прийти й виступити, попри його старість і слабкість[6].
У перервах, які були на тому зібранні, він мав звичай розповідати історії про праведників, як було в нього заведено. Він розповів, що проголошення «Кетер» рабі Леві-Іцхаком з Бердичева у Грізні дні могло дарувати потомство безплідним жінкам, які його чули, і рабі Хаїм навіть довів це згідно з галахою в нігле, і найстарші хасиди дуже захопилися цим[7]
У дні, коли відбувалися ті зібрання, гаони, великі люди покоління, жили в спеціально призначеному для цього готелі; рабі Хаїм більшу частину часу проводив зі своїм другом Ребе Рашабом. На запитання своїх друзів, чому він так чинить, він відповів: хоча Тору було дано на горі Синай, але Храм було збудовано саме на горі Морія, де був зв'язаний праотець наш Іцхак, бо святість приходить саме через самопожертву[8].
Ребе Раяц розповідав, що під час зібрання виникла дискусія щодо формулювання Алтер Ребе в «Ігерет га-кодеш» між хасидами, р. Мендлом Хеном, р. Аврагамом Горнштейном та іншими, і лише р. Хаїм пам'ятав точне формулювання[9]
На одному з примусових зібрань, які проводив уряд, брали участь великі люди покоління — хареді і, легавділь, маскілім. Гаон р. Хаїм виголосив полум'яну промову, і оскільки маскілім не мали що відповісти, вони посміхалися і сміялися посеред слів гаона р. Хаїма. Побачивши це, Ребе Рашаб залишив зібрання, лишивши записку в руці своєї довіреної особи р. Мендла Хена. Після зібрання р. Мендл зажадав, щоб зібрання з'ясувало справу про відхід Ребе Рашаба із зібрання, і під час промови розгорнув записку, яку передав йому в руку Ребе Рашаб, у якій було написано: «Я не можу брати участь у зібранні, на якому насміхаються з великих людей Ізраїлю». На знак солідарності зі словами Ребе Рашаба всі великі люди покоління залишили зібрання. З цього приводу гаон р. Хаїм сказав: я заздрю Ребе Рашабу, що серед його наближених є така дивовижна людина, як р. Мендл Хен.
Поїздка на зібрання і назад
Після того зібрання, в іярі 5670, гаон р. Хаїм і Ребе Рашаб прибули до Петербурга і затрималися там до кінця місяця сівана, щоб владнати необхідні справи для громади. У свято Шавуот гаон р. Хаїм гостював у Ребе Рашаба, який жив у місті в той період. Ребе Рашаб сказав маамар на слова «Мідраш раба» «Благослови, душе моя, Г-спода, як Святий, благословенний Він, наповнює весь світ, так і душа наповнює все тіло» і пояснив його згідно з методом Расага: як людина пізнає свою життєвість, бачачи оком життєвість своєї душі, так і Б-жественна життєвість, що наповнює й оживляє весь світ, помітна оку. Гаон р. Хаїм сказав маамар на вірш «Тора Г-спода досконала» згідно з наведеним у «Мідраш раба»: «Рабі Ірмія і Харіна, рабі Ірмія сказав, що вона досконала тому, що повертає душу, а Харіна сказав, що вона повертає душу тому, що вона досконала»[10].
Розповідають, що коли гаон р. Хаїм і Ребе Рашаб разом їхали на зібрання і їхній шлях пролягав через різні містечка, хасиди приходили зустрічати Ребе Рашаба, а гаона р. Хаїма зустрічати не приходили. Сказав гаон р. Хаїм: тепер я розумію різницю між хасидами і міснагдім. Хасиди шанують свого рабина за його життя, але коли їхній рабин помирає, вони ховають його одразу, без зволікань і надгробних промов. Міснагдім же, навпаки, шанують свого рабина саме після його відходу з життя, і тоді вони примножують довгі надгробні промови, але поки він живий, вони не зацікавлені його шанувати[11].
Надання рабинам права виносити галахічні рішення
Рабі Хаїм, як велика людина покоління, надавав іншим рабинам право виносити галахічні рішення. Коли святий рав рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон, батько Ребе, хотів отримати сміху, рабі Леві-Іцхак прийшов до рабі Хаїма з Бриська, який справді дав йому сміху. ( але екзаменував його суворіше, бо він хасид, там у сіхі ) Його звичай був такий, що, окрім запитань, які він ставив екзаменованому, він давав екзаменованому також відповісти на запитання, які надходили до нього в той момент.
Коли до нього прийшов рабі Леві-Іцхак, було тоді свято Сукот, і в той час виникло питання щодо Шабату Сукот у певному місці, де забули зробити ерув хацерот, і, відповідно, мешканці того місця не могли переносити їжу та виносити її з дому в суку на подвір'ї і виконати заповідь насолоди Шабатом. Питання надійшло до рабі Хаїма, який поставив це питання перед рабі Леві-Іцхаком, і рабі Леві-Іцхак постановив, що сама сука робить ерув, і в цьому разі дозволено переносити і приносити їжу з дому в суку в Шабат.
Ребе пояснив цю постанову тим, що суть «еруву подвір'їв» у тому, що все подвір'я стає одним володінням, а саме тим, що беруть хліб або щось із їжі, в чому беруть участь усі мешканці подвір'я, і кладуть у житло одного з них; і оскільки «місце проживання людини визначається лише місцем її хліба», це місце стає спільним володінням усіх мешканців подвір'я. Отже, коли в цьому є потреба? — У суботи всього року, коли кожен їсть у своєму житлі, а не в житлі товариша, і тому, щоб можна було переносити на подвір'ї, потрібно додати окрему дію — щоб був і спільний хліб, і спільна їжа для всіх мешканців подвір'я; але у свято Сукот, коли всі й так їдять у суці, що на подвір'ї, а думка людини там, де вона їсть свою трапезу, — немає потреби в окремому еруві, оскільки трапеза всіх мешканців подвір'я — в одному й тому самому місці та в одній і тій самій справі[12].
Його метод
Його метод вивчення
Рабі Хаїм створив метод вивчення, відомий під назвою «брискський метод». Цей метод дуже поширений у світі єшив. Ребе одного разу в сіхі торкнувся методу вивчення р. Хаїма, який обстоює «поглиблення» в сугію, на противагу методу вивчення Рогачовера, який займається тим, щоб показати «ле-шітатайгу» в усій Торі. Ребе пояснив у сіхі, як виражається ця відмінність в одній із сугій Шасу[13].
Цей метод свого часу визначив рав Шломо-Йосеф Зевін[14], який влучно визначає своєрідність рава Хаїма і називає це «первинністю»:
І є «первинність» також через цілісність. Розриви й половинки, розсіяння і роз'єднаність приходять із віддаленням місця та з віддаленням часу від джерела і кореня. У кореневій точці немає «обрубування саджанців». І така первинна цілісність є у вченні рабі Хаїма. Не цілісність за площею й охопленням, а та, що проникає в саму суть речі й схоплює її сутність і єство. Усю її сутність і все її єство. Доки ми не осягнули річ у глибинах її скарбниць, вона не в нашому володінні в усій своїй цілісності. Можливо, наприклад, що людина знає «всю Тору», а про жодну річ із Тори ми не зможемо сказати, що «її вчення в її руках». Можливо, що людина зрозуміє цілу сугію з усіма її носей келім, рішонім і ахронім, а суті точки не відчує. Можливо, що людина вестиме пілпуль щодо відомої сугії і з гостротою, і з ерудицією, і не обов'язково пілпулем порожнім, а змістовними доводами, і все ж вона ходить колами довкола точки, а до неї не дійшла. Ущербна тоді цілісність у двох сенсах: у нестачі та в надлишку. Бракує «глибин», внутрішньої суті речі, і зайві всі ті доводи й хідушім, які прилипли до обговорюваного предмета ззовні й по суті не мають до нього стосунку. Цілісність поєднує і відокремлює водночас. Поєднує всі частини речі й відокремлює чужі лози, які втрутилися в неї.
Ребе одного разу визначив відмінність між методами вивчення р. Хаїма і Рогачовера: шлях р. Хаїма — пояснювати кожну річ за допомогою поглиблення на місці, тоді як шлях вивчення Рогачовера — шукати в кожній темі загальне правило, що діє в усій Торі[15].
Про протидію хасидуту і його позитивне ставлення до хасидів
Рабі Хаїм був онуком гаона рабі Хаїма з Воложина, який був єдиним з учнів Гра, хто не брав участі в зібраннях, які затівали міснагдім проти табору друзів Всевишнього — Бааль-Шем-Това і його учнів, і навіть не зробив жодного кроку з усіх кроків, які затівали проти них. Коли рабі Хаїма з Бриська згодом спитали про його зближення з хасидами, попри війну проти них з боку Гра та його учнів, він сказав: під час суперечки з хасидами серед міснагдім було два табори: ті, хто шукав істину і зрештою знайшов її, і, на противагу їм, ті, хто шукав, як розпалити сварку. Від онуків останніх треба триматися на відстані, як від вогню[16].
У листі від 10 елула 5683 (22 серпня 1923) Ребе Раяц пише: «Одного разу сказав мені рав-гаон р. Хаїм, благословенної пам'яті, Брискер: я не уявляв собі, що в Любавицькій єшиві є такі ламдани. Тепер, коли я побачив кількох ваших учнів, хай живуть вони, — вони великі ламдани»[17].
У передмові до «Кунтрес у-маайан»[18] Ребе Раяц розповідає, що коли Ребе Рашаб надіслав свого відомого листа про те, що 19 кислева — Рош га-Шана хасидуту, анаш із міста Бриськ написали: «Коли ми отримали святий лист, ми мали намір призначити день радості — на відшкодування минулого 19 кислева — на Пурим катан. А коли наш учитель, гаон р. Хаїм, почув про це і побачив святий лист, він сказав: не змішують одну радість з іншою, і належить свято 19 кислева призначити (його відшкодування) окремо, тим паче згідно з написаним у листі Ребе»[19].
Ребе (у листі, надрукованому в «Ігрот кодеш»[20]) згадує в листі вищесказане і додає: «І, безсумнівно, відомі його честі в Торі найчастіші зустрічі, які були між трьома вищезгаданими [=Ребе Рашабом, р. Хаїмом-Озером і р. Хаїмом із Бриська] у дружніх стосунках, і не обов'язково в громадській діяльності. Хоча шкода, що про це не відомо публіці з необхідною докладністю [=детальністю], бо тоді, безсумнівно і безсумнівно, відпали б численні вислови, заперечення, запитання і розбіжності, основа яких не завжди у святості, і тому, хто розуміє, досить».
Його книги
Рабі Хаїм сам уклав свою книжку «Хідушей рабейну Хаїм га-Леві аль га-Рамбам». Книжка відома своєю особливою важливістю, і Ребе теж згадує її в «Лікутей сіхот»[21] кілька разів і обговорює її, особливо його хідуш у законах молитви[22].
Інші книжки вийшли після його відходу з життя з його рукописів і записів його учнів, і це:
- «Хідушей га-Грах» на Шас.
- «Хідушей га-Грах» на Бава кама (м. «Орайта»).
- «Хідушей га-Грах» на Бава меція (м. «Орайта»).
- «Кітвей га-Грах ве-га-Гриз» (з копій рава Ефраїма-Мордехая Гінзбурга)
- «Мі-гінзей га-Грах» (Йоганнесбург 5749)
- «Кітвей рабейну Хаїм га-Леві» (рукопис).
Учні
- Гаон рабі Барух-Бер Лейбович — автор «Біркат Шмуель»
- Гаон рабі Шимон-Єгуда Шкоп — автор «Шаарей йошер»
- Гаон рабі Ельханан-Бунім Вассерман, автор «Ковец шіурім» і «Ковец гаарот»
- Гаон рабі Шломо Полячек, ілуй із Мейчета.
- Гаон рабі Єхезкель Абрамський, автор «Хазон Єхезкель»
- Його син, гаон рабі Іцхак-Зеєв Соловейчик — р. Велвеле.
- Його син, гаон рабі Моше Соловейчик
- Гаон рабі Іссер-Залман Мельцер зі Слуцька, автор «Евен га-Езель»
- Гаон рабі Нафталі Троп — автор «Хідушей га-Гранат»
Додаткова література
«Шемен сасон ме-хаверейха», частина 3, с. 162 і далі.
Зовнішні посилання
- Рав Шломо-Йосеф Зевін Р. Хаїм Соловейчик, у книжці «Ішім ве-шітот»
- Розкрито скарб великих людей народу: документація листування Ребе Рашаба і гаона р. Хаїма з Бриська, на сайті «Хабад Лайв»

Примітки
- ^ «Решимот» Ребе зошит 8,
- ^ Дехто каже, що цей шідух було укладено без його дозволу і без його відома
- ^ Ребе Рашаб надіслав копію цих листів своєму синові, Адмору Раяцу, доклавши до них листа до нього — від 27 менахем-ава 5668 (24 серпня 1908) (надруковано в «Ігрот кодеш», т. 4, с. 316) -
- ^ «Ігрот кодеш» — Адмор Рашаб
- ^ «Гаон ве-хасид», с. 221.
- ^ «Торат хаїм», с. 200.
- ^ «Решимот» Ребе, зошит 8.
- ^ «Торат хаїм», вислови і факти дому Бриськ про Тору, с. 29.
- ^ Сіха ночі 11 тевета 5707 (3 січня 1947), «Сіхот кодеш» до прийняття проводу, с. 114, пункт 4.
- ^ «Ігрот кодеш» Адмора Раяца,частина 5, с. 354-355. Див. там докладно. «Торат хаїм», факти і вислови дому Бриськ.
- ^ «Торат хаїм» на тижневу главу «Ваїкра», с. 112.
- ^ «Торат Менахем», т. 34, 5722, частина 3, с. 214 (241) і «Лікутей сіхот», т. 9, с. 91 (с. 119)
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Цав» 5739 (пункт 41, «Сіхот кодеш»).
- ^ «Ішім ве-шітот», с. 46.
- ^ Сіха 11 нісана 5739 (8 квітня 1979).
- ^ «Торат хаїм».
- ^ «Ігрот кодеш» — Адмор Магаріяц, частина 1, сторінка 272.
- ^ С. 25.
- ^ Див. також «Лікутей сіхот», т. 4, с. 1252.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 19, с. 181.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 34.
- ^ Див. «Ігрот кодеш», частина 8, с. 332, і «Лікутей сіхот», частина 22, перша сіха до тижневої глави «Емор».
Код особи: № 4440682200