Моше Шнеурі
| Рабі Моше Шнеурі | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | Тамуз 5539/5544 |
| Дата смерті | Між 5615 (1854/1855) і 5631 роками (1870/1871) |
| Місце поховання | Радомишль |
| Країна | Росія |
| Місце проживання | Ліозно, Улла, Друя |
| Рід діяльності | рабин, знавець нігунів |
| Посада | рабин Улли |
| Інші посади | Рабин Ули |
| Учителі | Рабі Шнеур-Залман з Лядів (Алтер Ребе), р. Еліягу-Реувен, Моше Мейзліш |
| Сім'я | |
| Батько | Рабі Шнеур-Залман з Лядів (Алтер Ребе) |
| Мати | Стерна |
| Дружина | Шіфра, дочка рабі Цві-Гірш Рівлін |
| Діти | Сара-Рівка, Рахель Фундамінська |
| Брати й сестри | Фрейда, Двора-Лея, Рахель, Рабі Дов-Бер Шнеурі (Мітлер Ребе), Хаїм-Аврагам Шнеурі |
| Родовід | |
Рав Моше Шнеурі (тамуз 5539 (червень–липень 1779)/5544 — до 5630[2]) був сином Алтер Ребе і рабином містечка Ула; проти своєї волі його було заарештовано і намагалися примусити прийняти християнство, однак він утік від своїх полонителів і до кінця своїх днів мандрував з місця на місце.
Біографія
Початок його життя
Народився наймолодшим із братів у батька, Алтер Ребе, і матері, ребецн Стерни, у тамузі 5539[3], або, за іншими версіями, в адарі 5540[4], або в 5544 році (1783/1784) у Ліозно[5][6]. Обрізання йому здійснив прихований праведник, який називав себе ім'ям «Бецалель-пастух», а назвали його на честь прадіда Алтер Ребе р. Моше з Позни[7]. Розповідають, що за дванадцять років до його народження Алтер Ребе жив у стриманості[8].
У його дитинстві рабі Шломо з Карліна і рабі Барух з Меджибожа прийшли до Алтер Ребе і в розмові, що тривала кілька годин, сказали йому, що «хеврая кадіша» вирішила накласти херем на Віленського Гаона, і сказали, що поставили про це запитання у вищих світах, і їм відповіли, що для цього потрібно, щоб один із тих, хто накладає херем, був надзвичайно гострим у відкритій частині Тори, і тому вони прийшли до нього, щоб він приєднався до них у накладенні херему. Алтер Ребе відмовився, сказавши, що подібна дія пов'язана з відсіченням відлученої душі від її вищого кореня, і тому відлучений може дійти до заперечення і єресі — а це спричинить велике осквернення Імені Б-га, якщо станеться з Віленським Гаоном. У відповідь на це рабі Шломо сказав про р. Моше, який був маленькою дитиною і грався в кімнаті: «Оце він і влаштує тобі осквернення Імені»[9].
У віці восьми років р. Моше захворів на нервову хворобу, і його відвезли до Петербурга, де його лікували найкращі лікарі. На його бар-міцві Алтер Ребе повторив один із трьох маамарів, що наводяться в сидурі в розділі «Шаар га-тфілін»[10].
Батько найняв йому меламедом р. Еліягу-Реувена[11]. Навчався він також у р. Моше Мейзліша російської і французької мов[12]. Крім того, він навчався і зі своїм батьком[13].
На Хануку 5558 року (1797/1798) одружився з ребецн Шифрою, дочкою рабі Цві-Гірша з Ули. За кілька днів до весілля (15 кислева 5558 року (4 грудня 1797)) р. Моше був прийнятий до числа членів «хеврая кадіша» в Ліозно[14]. На його весіллі Алтер Ребе виголосив маамар «Ве-ерастіх лі ле-олам»[15].
На посаді рабина
Після одруження рабі Моше перейшов жити до дому тестя і був призначений рабином в Улі. Він листувався з Ребе Цемах Цедеком з питань Галахи[16].
Рабі Моше був наділений доброю пам'яттю, він повторював маамари Алтер Ребе і записував їх. З його ганахот згодом склалися томи «Маамарей Алтер Ребе». Батько особливо любив його і казав про нього: «Мій син Моше є людиною видатних здібностей, його відмінна пам'ять не залишить його довіку»[17]. Обличчя р. Моше було подібне до обличчя його батька, Алтер Ребе[18].
Спосіб життя р. Моше відзначався великим багатством[19]; розповідають, що якось р. Моше приїхав до свого батька, Алтер Ребе, у кареті, запряженій трійкою коней. Побачивши це, батько сказав йому: ""На кого ти покладаєшся? На мене? Таж ти й дверей моєї кімнати в раю не знайдеш"", і додав ""Одна порада є в мене для тебе: поцілуй мою цицу і викарбуй її образ у своєму мозку, і тоді кан мен шпрінген фун шпіц фун ехстен дах"" (= можна стрибнути з вершини найвищого даху) [20].
Р. Моше був також дуже великим знавцем нігунів, одним зі знаменитих баалей-менагнім у Хабаді[21].
Під час арешту Алтер Ребе р. Моше хотів поїхати до Петербурга, щоб переконати урядових міністрів звільнити його батька, однак зрештою це йому не вдалося[22]. Під час другого арешту Алтер Ребе р. Моше приєднався до батька в ув'язненні. Під час арешту р. Моше багато сперечався зі священниками і чиновниками на місці[22].
У 5570 році (1809/1810) р. Моше почав займатися громадською діяльністю разом із Ребе Цемах Цедеком[23].
У передмові до «Шулхан аруху», надрукованого вперше після відходу Алтер Ребе, він підписаний серед синів Алтер Ребе. Так само він підписаний разом із ними під передмовою та виданням книги «Танія», надрукованої в 5574 році (1813/1814) з приєднанням «Ігерет га-кодеш», яку тоді додали.

Під час війни з Наполеоном
У період війни з Наполеоном і його вторгнення в Росію, у 5572 році (1811/1812), Алтер Ребе вирушив углиб Росії. Рабі Моше і його родина не приєдналися до цього переїзду, і вони оселилися в місті Друя, де стояла французька армія. Завдяки своєму володінню французькою мовою р. Моше зблизився з командуванням французької армії і шпигував проти них. Коли рабі Моше спробував дістатися до Шклова, він потрапив у полон до французької армії. Його звинуватили у шпигунстві і засудили до смерті, але зрештою його було звільнено[22].
Після війни р. Моше разом зі своєю родиною повернувся до містечка Ула[24].
Його арешт і спроба примусити його змінити віру
Невдовзі після відходу Алтер Ребе рабі Моше супроводжував свого брата, Мітлер Ребе, на прийом до імператора Росії у справі поселення євреїв у колоніях. Відверта й пряма манера мовлення рабі Моше викликала інтерес в імператора, і він попросив його вступити в диспут із головним священником. Мітлер Ребе не сподобалася манера р. Моше, і після зустрічі, побоюючись, він сказав йому: «Ти забув „Мудреці, будьте обережні у своїх словах“»[25]. Рабі Моше прийняв пропозицію і почав диспут зі священниками, диспут тривав понад рік, і наприкінці його р. Моше переміг. Християни, яким важко було знести образу, збрехали, ніби перемогли вони, і силоміць узяли Моше під варту в місті Вязьма, а потім привезли його до монастиря[26] і примусили його підписати документ, у якому він просить змінити свою віру.
Ребецн Стерна і його брати надіслали листа імператорові, у якому писали, що його силою примусили підписати, ніби він бажає змінити свою віру; імператор не відгукнувся на їхнє прохання і стверджував, що той підписав документ про навернення з власної доброї волі[27].
19 кислева 5576 року (21 грудня 1815), коли р. Моше і його вартові їхали возом, вартові задрімали, а він зістрибнув з воза і втік; але, оскільки побоювався, що його схоплять знову, він мандрував дорогами під прихованим ім'ям[28].
Його поневіряння
Після того як він утік, р. Моше мандрував містами Польщі і переходив з міста до міста. Він блукав лісами і приходив до міста просити милостиню на найнеобхідніше для життя, а якщо хотіли дати йому більше — він у жодному разі не брав. Ночував він на горищі бейт-мідрашу, під голову клав камінь, а ноги зв'язував мотузкою. Він сидів у бейт-мідраші, покривши обличчя талітом; коли якось він відкрив обличчя під час розмови з євреєм у бейт-мідраші, того охопили жах і страх від вигляду його обличчя[29].
Зазвичай він перебував у районі міст Києва і Житомира, а також у Черкасах його кілька разів бачили в рава Яакова-Ісраеля з Черкас, і в Чорнобилі у святого р. Агарона з Чорнобиля[18].
Під час проводу Ребе Магараша він з'явився в містечку Любавичі на кілька днів і відвідав Ребе та його родину. Його особа стала відома мешканцям містечка лише після того, як він покинув місто. На той час він мав вигляд старого хабадського хасида[30].
У період своїх мандрів він щодня їв сухарі (сухаркес) зі злаків із круп'яним супом з вівса, а в Шабат їв сухарі з пшеничного борошна. Двічі на тиждень він збирав милостиню і на ці гроші купував дрова для опалення для породіль. Він ніколи не виходив до читання Тори, крім одного разу, коли вийшов у Йом Кіпур в останній рік свого життя. Його особа не була відома нікому, крім кількох поодиноких людей, які впізнали його за обличчям — що він син Алтер Ребе[31].
Помер під час своїх мандрів і похований у місті Радомишль.
Р. Цві Хайкін у своєму листі[32] до Ребе Магараша від 20 адара 5637 року (5 березня 1877) пише, що шість років тому помер рабин, який був присутній при відході з життя рабі Моше. Якщо так, то р. Моше помер щонайпізніше взимку 5631 року (1870/1871)[33].
Незадовго до свого відходу з життя, коли його запитали, що написати на надгробку, він відповів, щоб написали «Тут поховано Моше»[31].
Розкриття історії його життя
Протягом багатьох років історія життя р. Моше була невідома; книга «Бейт рабі» утрималася від викладу історії його арешту і зосередилася на його мандрах після цієї події. У 5636 році (1875/1876) хасид р. Цві Хайкін надіслав листа р. Леві-Іцхаку, онукові Ребе Цемах Цедека, у якому розповідає йому про мандри р. Моше за свідченнями людей; ще одного листа про р. Моше р. Цві надіслав у 5637 році (1876/1877) Ребе Магарашу[34].
У 5668 році (1907/1908) Ребе Раяц зустрів старого хасида, який знав р. Моше з часів його мандрів, і той розповів йому про нього кілька історій[31].
Під час заснування об'єднання «Га-Тмімім» Ребе Раяц сказав рабинові з Постав, що настав час розкриття історії Моше, і показав йому одинадцять зв'язок рукописів з хасидуту, які належали рабі Моше, і додав, що ніхто нічого про них не знає[35].
Розповідають[36], що коли рав Шнеур-Залман Гурарі[37] сказав Ребе Раяцу, що прийнято вважати, ніби наприкінці своїх днів він здійснив тшуву, Ребе відповів, що йому не було в чому каятися.
Родина
- Його дочка, Сара-Рівка, дружина рава Нахума-Йосефа Шнеєрсона.
- Їхні сини:
- Рабі Шнеур-Залман (автор «Німукей ШАЗБАНІ»).
- Шадар рабі Хаїм-Цві Шнеєрсон[38].
- Рабі Пінхас-Еліягу[39].
- Його дочка, Рахель Фундамінська, дружина рава Моше-Цві Фундамінського[40].
Додаткова література

- Книга «Толдот рабі Моше бен Адмор га-закен», життєпис рабі Моше, сина нашого вчителя Алтер Ребе, рав Еліягу Матусов, Нью-Йорк 5776.
Зовнішні посилання
- Рав Еліягу Матусов, «Око за око — як досліджують особистостей у єврейському народі», всебічне і вірне джерелам дослідження про його особу та його життєпис, 5774 (посилання лише для передплатників)
- Рав Еліягу Матусов і рав Аврагам Гольдшмід, «Толдот рабі Моше бен Адмор га-закен», життєпис рабі Моше, сина нашого вчителя Алтер Ребе, згідно з достовірною традицією хасидизму Хабад, 5776.
- Аврагам Райніц, «Вигляд його був дуже подібний до вигляду нашого вчителя»
(посилання не працює, 25 адара 5781 (9 березня 2021)) - Шнеур Бергер, «Син святого Ребе, чиє життя було загадкою»
інтерв'ю з равом Матусовим з нагоди виходу у світ його книги «Толдот рабі Моше», у тижневику «Бейт Мошіах» іяр 5776 (травень–червень 2016) 
Примітки
- ^ Див. про його ганахот тут і тут.
- ^ За однією з версій, помер у місяці сівані 5638 («Ігрот кодеш» Ребе Раяца, лист 1881 — 9 хешвана 5703 (20 жовтня 1942))
- ^ «Сефер га-сіхот» Ребе Раяца, сіха 27 сівана, п. 6.
- ^ «Дівреї ємей хаєй Адмор га-закен», с. 50, примітка 26
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, ч. 7, с. 16
- ^ Існує й інша версія, згідно з якою він народився в 5549 році (1788/1789) («Бітаон Хабад» шват 5733 (січень–лютий 1973), номер 19–20 (38-39) с. 40 примітка 26)
- ^ «Дівреї ємей хаєй Адмор га-закен», с. 51
- ^ «Мігдаль оз», рав Єгошуа Мондшайн, у розділі «Маасе авотай», п. 41.
- ^ За «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 14, с. 166, і записами «Дівреї ємей хаєй Адмор га-закен». А в записі Ребе Раяца наводиться, що Алтер Ребе відгукнувся на різкі слова р. Шломо: «Хай не почує Б-г, і в Б-га порятунок» (див. «Оцар сіпурей Хабад», ч. 4, с. 298). За іншою версією (наводиться в книзі «Лемаан єдеу баним йіваледу», с. 258), рабі Шломо висловився загалом, що «нащадки Алтер Ребе влаштують йому осквернення Імені», і відповів йому на це Алтер Ребе, що навіть якщо так буде — йому обіцяно, що це не станеться за його життя і що вони здійснять за це тшуву. Див. також «Ніцоцей ор» (Вайнгартен), с. 172, п. 139, але див. там примітку 173 і примітку 36 нижче.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5696, с. 113
- ^ «Сефер га-сіхот», 5700, с. 54
- ^ «Дівреї ємей хаєй Адмор га-закен», с. 157
- ^ «Сефер га-сіхот» 5700, с. 158
- ^ З книги записів «хеврая кадіша» міста Ліозно
- ^ Надрукований у «Лікутей Тора», Бемідбар, 8, 2
- ^ Респонси «Цемах Цедек», розділ «Евен га-езер», п. 144
- ^ «Сефер га-толдот — Адмор га-закен», частина 3, с. 744.
- ^ 1 2 «Бейт рабі», 57, 1
- ^ «Ігрот кодеш», Ребе Раяц, ч. 4, с. 167
- ^ «Решимот га-йоман», с. 212. А в примітці видавців там написали як можливе пояснення, що, можливо, це було дарування сили, щоб р. Моше зміг утекти з монастиря, як розповідається нижче.
- ^ Передмова до «Сефер га-нігуним», с. 9
- ^ 1 2 3 «Дівреї ємей хаєй Адмор га-закен», с. 49-51
- ^ «Шалшелет га-яхас», розділ 3.
- ^ «Атерет малхут», с. 21
- ^ «Решимот» Любавицького Ребе, «Решимат га-йоман» — 5691, с. 212-213
- ^ «Решимат га-йоман» там само, с. 213.
- ^ Див. у книзі «Око за око» рава Еліягу Матусова про все вищесказане.
- ^ Див. у «Решимот га-йоман» там само, с. 212. Див. також «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 7, лист 1881, с. 15-16.
- ^ «Мігдаль оз», див. джерела докладно там само.
- ^ З розповідей р. Дов-Бера Хаскінда у тшурі до весілля Свердлов-Хаскінд, 5767. У «Решимат га-йоман» за 5691 рік (с. 213) Ребе пише, що «якось р. Моше приїхав до Любавичів». І див. у «Ніцоцей ор» (Вайнгартен), с. 172, що якось р. Моше був у Любавичах у Ребе Магараша, і Ребе Магараш покликав свою дружину, ребецн, щоб р. Моше благословив її. І див. там само від імені р. Іцхака Єндла [рабина хабадської громади в Монреалі], що замолоду в Польщі він знав старих євреїв, які знали р. Моше. Див. там.
- ^ 1 2 3 4 «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, ч. 7, с. 16-18
- ^ Листи рава Хайкіна надруковані в тшурі Фельдман, 17 швата 5783 (8 лютого 2023), с. 61 і далі. І там додаткові свідчення про р. Моше.
- ^ За однією з версій, він помер у 5615 році (1854/1855)[31].
- ^ Листи наводяться в книзі «Толдот рабі Моше бен Адмор га-закен», с. 132 і далі. «Огалей Любавич», випуск 2, нісан-іяр 5755, с. 55 і далі.
- ^ Рав Єгошуа Мондшайн, «Мігдаль оз». Див. також нижче в примітці 33.
- ^ «Оцар га-хасидім», Нью-Йорк, у статті про рава Шнеура-Залмана Гурарі. А також у сіхі Ребе Раяца, наведеній у наступній примітці.
- ^ У «Ніцоцей ор» (Вайнгартен), с. 106, наводиться в іншій редакції із сіхи Ребе Раяца «на Рош га-Шана 5697 (17 вересня 1936) або 5696»: «Розповідав [= Ребе Раяц] про р. Моше, сина Алтер Ребе. І запитав Рашаг: ер от тшува гетон? [= він здійснив тшуву?], і відповів Ребе [= Ребе Раяц:] не дай Б-же, ер от ніт гехат ойф вос тшува цу тон, ер із гевен цадик гомур [= не дай Б-же. Йому не було в чому каятися. Він був досконалим праведником]. І розповідав Ребе, що в нього є 11 зошитів хасидуту від нього в рукописі. Ойф зайнс а ворт рехнт мен зіх ін хасидус (інша редакція: бойт мен ін да"х). І розповідав, що Алтер Ребе сказав про нього: ер шрайбт ві іх зог ун мейн [= він пише так, як я кажу і як я маю на увазі]».
- ^ Давид Тідхар (ред.), «Хаїм-Цві Шнеєрсон», Енциклопедія першопрохідців ішуву та його будівничих, том 1 (1947), с. 38; Аврагам Яарі, «Шлухей Ерец-Ісраель», с. 816–819; Ісраель Клаузнер, «Рабі Хаїм-Цві Шнеєрсон: один із провісників Держави Ізраїль», Мосад га-Рав Кук, Єрусалим, 5733, 1973.
- ^ «Сефер га-цеецаїм», с. 142
- ^ Номер 28 у «Сефер га-цеецаїм».
| Бейт Рабі | ||
|---|---|---|
| Бааль-Шем-Тов — Магід з Межиріча | ||
| Родина Алтер Ребе | Діди/баби: Шнеур-Залман · Хаїм-Аврагам з Ліозно · Барух Батлан · Рахель | Батьки: Ісраель-Барух · Рівка | Тесть: Єгуда-Лейб | Дружина: Стерна | Брати/сестри: Єгуда-Лейб · Мордехай · Моше · Сара | Свояки/своячки: Ісраель Казік · Аківа Фрадкін | Сини/доньки: Дов-Бер · Хаїм-Аврагам · Моше · Фрейда · Двойра-Лея · Рахель | Зяті/невістки: Еліягу · Шолом-Шахна Альтшулер · Аврагам Шейнес | Шейна · Шифра | |
| Родина Мітлер Ребе | Батьки: Шнеур-Залман · Стерна | Дружина: Шейна | Тесть: р. Яаков Мінович | Брати/сестри: Хаїм-Аврагам · Моше · Фрейда · Двойра-Лея · Рахель | Зяті (чоловіки сестер): Еліягу · Шалом-Шахна Альтшулер · Аврагам | Сини/дочки: Менахем-Нохум · Барух · Сара · Бейла · Хая-Мушка · Двойра-Лея · Браха · Менуха-Рахель Слонім · Хая-Сара · Естер-Мір'ям | Зяті/невістки: Єкутіель-Залман Волес · Менахем-Мендл · Яаков-Ісраель Тверський · Йона з Житомира · Яаков-Кулі Слонім · Агарон Александров · Сара-Фрейда Шнеєрсон · Агарон Заславський | |
| Родина Ребе Цемах Цедека | Батьки: Шолом-Шахна Альтшулер · Двойра-Лея | Дружина: Хая-Мушка | Тесть: Дов-Бер Теща: Шейна | Брати/сестри: Двойра | Свояки/своячки: Хаїм-Хайкл | Сини/доньки: Барух-Шолом · Єгуда-Лейб · Хаїм-Шнеур-Залман · Ісраель-Ноах · Йосеф-Іцхак · Яаков · Шмуель · Раде-Фрейда · Двойра-Лея | Зяті/невістки: Шнеур · Леві-Іцхак Залманович · Леві-Іцхак із Сірачина | |
| Родина Ребе Магараша | Батьки: Менахем-Мендл · Хая-Мушка | Дружина: Рівка (у першому шлюбі: Стерна) | Тесть: Агарон Александров Теща: Хая-Сара (у першому шлюбі: тесть: Хаїм-Шнеур-Залман) | Брати/сестри: Барух-Шолом · Єгуда-Лейб · Хаїм-Шнеур-Залман · Ісраель-Ноах · Йосеф-Іцхак · Яаков · Раде-Фрейда · Двойра-Лея | Свояки/своячки: Шнеур · Леві-Іцхак Залманович | Сини/доньки: Шнеур-Залман-Агарон · Шолом-Дов-Бер · Аврагам-Сендер · Менахем-Мендл · Двойра-Лея · Хая-Мушка | Зяті/невістки: Моше-Ар'є-Лейб Гінзбург · Моше Горнштейн | |
| Родина Ребе Рашаба | Батьки: Шмуель · Рівка | Дружина: Стерна-Сара | Тесть: Адмор Йосеф-Іцхак | Теща: Хана | Брати/сестри: Шнеур-Залман-Агарон · Аврагам-Сендер · Менахем-Мендл · Двойра-Лея · Хая-Мушка | Сини: Йосеф-Іцхак | Свояки: Моше-Ар'є-Лейб Гінзбург · Моше Горнштейн | Невістки: Нехама-Діна | |
| Родина Ребе Раяца | Батьки: Шолом-Дов-Бер · Стерна-Сара | Дружина: Нехама-Діна | Тесть: Аврагам Шнеєрсон Теща: Йохевед Шнеєрсон | Свояки/своячки: Бен-Ціон Шнеєрсон · Циля Шнеєрсон | Доньки: Хана · Хая-Мушка · Шейна | Зяті: Менахем-Мендл Шнеєрсон · Шмар'ягу Гурарі · Менахем-Мендл Горнштейн | Онуки: Шолом-Дов-Бер Гурарі | |
| Родина Любавицького Ребе | Батьки: Леві-Іцхак Шнеєрсон · Хана Шнеєрсон | Дружина: Хая-Мушка | Тесть: Йосеф-Іцхак | Теща: Нехама-Діна | Брати: Дов-Бер Шнеєрсон · Ісраель-Ар'є-Лейб Шнеєрсон (Марк Гурарі) | Свояки/своячки: Шмар'ягу Гурарі · Менахем-Мендл Горнштейн · Хана · Шейна · Геня Шнеєрсон | |
Код особи: № 6160847700