Страждання
Страждання — велике благо для душі, оскільки завдяки їм вона рятується від суду геїному.
Страждання як заміна стражданням геїному
З цієї причини людина повинна дуже радіти прийняттю страждань, бо немає жодного порівняння і співвідношення між стражданнями тут, в цьому світі, і стражданнями у світі прийдешньому. Рамбан пише, що краще людині витерпіти сімдесят років страждань Йова в цьому світі, ніж одну годину страждань у геїномі.
Причина того, що страждання справді спокутують покарання геїному, хоча вони не такі тяжкі, як ті, подібна до світла сонця, що світить на землю, де кожен легкий рух сонячного світла внизу пов'язаний з переміщенням сонця вгорі на величезну відстань через його віддаленість, так і те, що відбувається в цьому світі, діє у світі прийдешньому незрівнянно більше, ніж самі страждання[1].
Прийняття страждань
Поради щодо прийняття страждань
У «Танії» у трьох місцях наводяться поради щодо прийняття страждань: уперше дається порада приймати страждання з радістю, і завдяки цьому удостояться в прийдешньому майбутньому усвідомлення добра, прихованого в них[2]; в іншому місці[3] наводиться порада «перевірити свої діяння» і побачити внутрішній зміст страждань — що Всевишній очищає його гріхи, «подібно до великого царя, який відмиває нечистоти свого сина»; це споглядання пробуджує любов до Всевишнього, подібну до води, яка призведе до того, що й згори любов буде розкрита і виявиться у видимому і явному добрі. Перевага цього шляху в тому, що можна удостоїтися видимого і явного добра вже в цьому світі; інша порада, яка дається в «Танії»[4], — знати, що страждання — це лише випробування, щоб перевірити, чи бажає він справ цього світу і життя тіла, і коли він витримує випробування, удостоюється розкриття явного добра. Перевага цього шляху в тому, що немає потреби навіть чекати пробудження любові тощо.
Ребе пояснює, що три поради, які наводяться в «Танії», справді призводять до скасування страждань, але навіть за третьою порадою спочатку потрібно витримати випробування, тоді як внутрішній бік Тори пояснює і розкриває одразу добро, яке є в кожній речі, явним чином[5].
Ставлення до страждальця
Коли одного разу один хасид прибув до Любавичів і удостоївся великої близькості з боку Ребе Цемах Цедека, хоча не був відомий як володар особливого ступеня в служінні Всевишньому, Ребе Магараш здивувався цьому, і на його запитання Цемах Цедек відповів йому: такого страждальця, як він, важко знайти, і він приймає все спокійно і з вірою, подібно до того, що наводиться в Гемарі[6]: «треба приймати з радістю», причому приймати з радістю не означає пуститися в танок, він учений і розуміє хасидут, і всі його ні в що не ставлять, а в ньому не помітно жодного самоутвердження. І «Цемах Цедек» підсумував: такий гідний того, щоб добро прийшло до нього в явному вигляді. Через три роки хасид прибув до Любавичів, будучи надзвичайно багатим, з міньяном хасидів, яких привіз із собою за свій рахунок[7].
Примітки
- ^ Алтер Ребе, «Ігерет га-тшува».
- ^ «Лікутей амарим» розділ 26.
- ^ «Ігерет га-кодеш» розділ 22.
- ^ «Ігерет га-кодеш» розділ 11.
- ^ «Лікутей сіхот» частина 1, сіха тижневої глави «Бе-гар» пункт 8.
- ^ Трактат Брахот, 60б.
- ^ «Сефер га-сіхот 5705» [на лашон га-кодеш] с. 9–10.