Марокко



Королівство Марокко (арабською: المغرب аль-Магриб, або المملكة المغربية аль-Мамляка аль-Магрибія, дослівний переклад: Королівство Заходу або Західне королівство) — держава на півночі Африки. Воно межує із Середземним морем на півночі, з Алжиром на сході, з Мавританією на півдні та з Атлантичним океаном на заході.
Площа країни — близько 450 000 км². Станом на 5786 рік населення країни становить близько 39 мільйонів мешканців.
У минулому в країні існували чудові єврейські громади, що належали до сефардського єврейства і налічували сотні тисяч євреїв. Сьогодні нащадків марокканських євреїв налічується близько мільйона осіб. З них близько 900 000 — в Ізраїлі, а решта — в різних країнах світу. У самому Марокко сьогодні залишилося лише близько 2500 євреїв.
«Хабад у Марокко»
Ребе посилав до Марокко шлухім, найвизначніші з яких: рав Шломо Матусов — директор мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко) і представник Ребе в Марокко, рав Міхаель Ліпскер — шаліах у Мекнесі, рав Шолом Ейдельман — голова єшиви і рабинської семінарії в Касабланці, рав Єгуда-Лейб Раскін — директор «У-фарацта» і «Бейт Рівка» в Касабланці. Шлухім, що діють сьогодні в Марокко: ребецн Гітл Ейдельман, вдова рава Шолома Ейдельмана, ребецн Рейзл Раскін, вдова рава Єгуди-Лейба Раскіна, рав Леві Банон і його дружина Хана.
У 5710-ті роки равом Шломо Матусовим було засновано заклади Хабаду в 70 містах і населених пунктах по всьому Марокко, у яких щороку навчалися тисячі учнів[1]. Групи випускників за вказівками Ребе їхали навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» у Брюнуа і до «Бейт Рівка» в містечку Єр у Франції. Ребе створив імперію шліхуту і заклади мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко) через відправлення посланців і точне керівництво у вигляді численних вказівок і відповідей. Ребе надсилав листи з докладними вказівками й настановами щодо створення і розвитку закладів Хабаду в Марокко, діяльності шлухім, окремими вказівками щодо учнів і багатьом іншим. Ці вказівки містяться в «Ігрот кодеш», а інші — у книзі «Толдот Хабад бе-Марокко» (книга), у творі «Тікатев зот» — спогадах шаліаха рава Міхаеля Ліпскера — і в сімейних тшурот. Шлухім Ребе удостоювалися єхідуйот, на яких отримували вказівки й роз'яснення щодо діяльності Хабаду в Марокко; також шлухім і члени їхніх родин удостоювалися багатьох особливих знаків близькості.
Початок шліхуту
У період, що передував його відходу, Ребе Раяц бажав розширити межі шліхуту, що існував у попередні роки в містах Узбекистану, Грузії та Кавказу, також і на Північну Африку. Незадовго до відходу Ребе Раяца він сказав[2]:
.
Щоб здійснити шліхут на практиці, Ребе Раяц займався з'ясуванням становища марокканського єврейства. Паралельно почалися перші попередні контакти з організацією «Джойнт»: рав Біньямін Городецький — представник Ребе і директор Європейського бюро допомоги біженцям та їхнього влаштування — зустрівся з паном Моше Бекельманом з відділення «Джойнта» в Парижі. Хоча «Джойнт» не виявив готовності обговорювати бюджет і було ясно, що заснування закладів і відправлення шлухім до Марокко потребуватимуть величезних коштів, Ребе Раяц уже дав вказівку розпочати шліхут на ділі. Це було наприкінці місяця тевета 5710 року (грудень 1949 – січень 1950), за два тижні до його відходу, коли він звернувся до свого зятя, Ребе, і звелів йому діяти в Північній Африці[3].
Так розповів сам Ребе в листі від 21 сівана 5711 року (25 червня 1951):
За два тижні до відходу його святість мій тесть, Адмор, — хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга, — сказав мені, що слід було б почати роботу з кошерного виховання в Північній Африці, де перебуває велика група євреїв — хай примножаться вони, — і євреїв богобоязливих, що бажають кошерного виховання для своїх дітей, але через їхню велику бідність у значної частини з них немає можливості довести це [дати кошерне виховання]
.
У ті дні Ребе Раяц вибрав першого шаліаха — рава Міхаеля Ліпскера, який на той час перебував у Франції. Через два дні після закінчення семи днів жалоби за Ребе Раяцом, 20 швата, Ребе звернувся до рава Міхаеля Ліпскера, щоб виконати слова Ребе Раяца. Так Марокко стало першим місцем шліхуту, куди Ребе надіслав шлухім зі сходженням на престол проводу Хабадом[3].
Початок шліхуту в Мекнесі
Рав Ліпскер заснував єшиву в місті свого шліхуту Мекнесі й водночас розгорнув багатопланову діяльність в єврейській громаді Мекнеса. У наступні місяці діяльність дедалі розширювалася, зміцнювалася і утверджувалася, а тим часом Ребе докладав багато зусиль, щоб надіслати до Марокко ще шлухім і розширити діяльність[4].
Початок шліхуту в Касабланці
У наступні місяці Ребе звелів раву Шломо Матусову вирушити в шліхут після весілля, бо вказівку було отримано відразу після його заручин. У місяці елулі 5710 року (1949/1950) рав Матусов одружився і після довгих зусиль отримав необхідні документи для в'їзду до Марокко; наприкінці адара I він вирушив у шліхут Ребе до Марокко й оселився в місті Касабланка, де проживало близько ста тисяч євреїв; це найбільше місто Марокко, яке вважається економічним центром країни і слугувало центром для всього марокканського єврейства. Початок був сповнений труднощів. Уже на самому початку шляху рав Матусов узявся до організації хабадської виховної діяльності, яка почалася з молоді. Рав Матусов організував уроки Тори для молоді в Касабланці і паралельно діяв задля створення довгого-довгого ряду навчальних закладів у містечках і селах по всьому Марокко — рідкісного і винятково масштабного проєкту, здійсненого за вказівками Ребе. Були села, куди приїжджав рав Матусов, у яких уже була єврейська школа, і через малу кількість учнів або з інших причин неможливо було відкрити в них талмуд-тору чи єшиву. У такій ситуації рав Матусов переконував, а іноді й боровся різними способами, щоб єврейські учні не навчалися в Шабати[5].
Зв'язок із рабинами
На початку шляху ставлення рабинів і голів громад до шлухім Ребе було не скрізь однаковим. Були серед них такі, хто прийняв шлухім з розпростертими обіймами, але інші схильні були підозрювати, що хабадська діяльність заважатиме інституту рабинату і керівництву громади. Перші шлухім, рав Ліпскер і рав Матусов, зуміли діяти мирними шляхами з високопоставленими рабинами і керівниками громад, виявляли їм велику пошану, і поступово в більшості місць між ними виник внутрішній зв'язок. Невдовзі головні рабини і каббалісти Марокко почали надсилати листи Ребе й отримували відповіді з питань галахи, Каббали і керівництва. Любов і братерство, що панували між Хабадом і рабинами та керівниками єврейських громад, багато в чому сприяли величезному переворотові, здійсненому по всій країні шлухім Ребе.
Хоча на перший погляд здається, що хасиди Хабаду намагалися перетворити марокканську громаду на тих, хто вивчає таємне вчення і хасидут, це не зовсім точно. Шлухім Ребе прийшли, щоб допомогти єврейській громаді зберегти свою традицію, а також відкрити їй вікно в таємне вчення, яке вивчали в Марокко в попередніх поколіннях. Добре пояснив це шаліах у Марокко рав Шолом Ейдельман: «Ми допомагаємо громаді в усьому. Усе було в Марокко до нашого приходу; були мікви — але коли прийшли шлухім, вони вдосконалили їх, щоб вони були сучасними і мегадрін; було трохи єшив — а ми відкрили їх у кожному місті, і так далі»[6]
Директор закладів Хабаду в Марокко
Одноосібний директор за вказівкою Ребе
За вказівкою Ребе рав Шломо Матусов обіймав посаду директора закладів «Огалей Йосеф-Іцхак» Хабаду в Марокко.
У межах цих закладів у містах Марокко поруч із равом Матусовим діяли багато шлухім, і серед них: рав Міхаель Ліпскер, рав Нісан Пінсон, рав Шолом Ейдельман, рав Єгуда-Лейб Раскін, рав Азріель Хайкін, рав Саадья Ліберов та інші.
Коли протягом років знаходилися ті, хто оскаржував його повноваження як одноосібного директора всіх закладів Хабаду в Марокко, Ребе роз'яснював у листах і відповідях, що рав Матусов першим прибув до Касабланки і заклав основи діяльності, почав роботу з «Джойнтом» (тобто отримання бюджетів для закладів) і встановив зв'язок із місцевою громадою в Касабланці та з головами громад у селах. Ще Ребе додав, що рав Матусов молодший, а робота шліхуту взагалі й особливо поїздки по селах (для створення закладів по всьому Марокко) потребують великих зусиль, і тому, пояснює Ребе, необхідно, щоб рав Матусов стояв на чолі. І оскільки не буває двох царів в одній короні і неможливо, щоб в одному місці було двоє відповідальних, тому рав Матусов — директор, і він стоїть на чолі в усіх аспектах: перед Ребе, перед «Джойнтом» і перед бюро в Парижі[7].
Директор закладів у сімдесяти містах, містечках і селах
Рав Матусов був верховним директором, а в кожному місті й селі були директори закладів, і рав Матусов керував усім — як у матеріальній, так і в духовній сфері. Крім того, що він був директором усіх закладів у Марокко, він керував імперією центральних закладів у Касабланці, де жила більшість марокканських євреїв і де в кожному хабадському закладі навчалися сотні учнів. Він заснував хабадські заклади в понад сімдесяти містах, містечках і селах по всьому Марокко[8].
Він керував закладами твердою рукою відповідно до вказівок, які постійно отримував від Ребе. Як директор він виконував безліч завдань, серед них:
- Заснування закладів Хабаду по всьому Марокко
- Залучення коштів і спрямування коштів до закладів
- Купівля та оренда будівель
- Надсилання підручників і предметів святості
- Педагогічне керівництво
- Зв'язок із рабинами, керівниками громад і закладами
Ребе знову і знову вказував рабинам, шлухім, директорам закладів і наближеним звертатися у справах закладів до директора, рава Матусова.
З огляду на свою посаду директора він найсуворіше дотримувався порядку і ретельності в усіх справах і питаннях. Так, він вів докладне листування з усіма шлухім і директорами закладів. Витяг зі звітів він надсилав Ребе, а отримані відповіді передавав за призначенням. І так протягом десятків років[9].
Заповідь, яку він виконував з особливою ретельністю, — керівництво закладами
Ребе написав раву Матусову, що його заповідь, у якій він має бути «загір тфей», тобто найважливіша для нього, — це управління закладами, «яких він удостоївся і в яких досяг успіху, і з особливого провидіння був призначений, і управляє ними з самовіддачею» [10].
Шлухім
- Рав Міхаель Ліпскер; невдовзі після відходу Ребе Раяца рав Міхаель Ліпскер вирушив до Марокко, після того як Ребе написав йому, що така була вказівка Ребе Раяца в останні дні його життя. Рав Ліпскер прибув до міста Мекнес у місяці іярі 5710 року (1949/1950) і почав діяльність на місці із заснування єшиви за сприяння рава Рафаеля-Баруха Толедано, рабина Мекнеса [11].
- Рав Шломо Матусов. У місяці хешвані 5711 року (1950/1951) за вказівкою Ребе в шліхут до Марокко вирушив рав Шломо Матусов, який був також першим шаліахом, якого надіслав сам Ребе, і за вказівкою Ребе він служив шаліахом у місті Касабланка і директором мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко). Він заснував заклади Хабаду в понад 70 містах і населених пунктах по всьому Марокко.
Протягом років до шліхуту в Марокко приєдналися за вказівкою Ребе нові шлухім:
- Рав Шнеур-Залман Тайбл — до Касабланки
- Рав Нісан Пінсон — до Касабланки в 5713 році (1952/1953)
- Рав Саадья Ліберов — у 5713 році (1952/1953), до міста Мідельт
- Рав Азріель Хайкін — до Агадіра
- Рав Шолом Ейдельман — у 5719 році (1958/1959), до Касабланки
- Рав Єгуда-Лейб Раскін — у 5720 році (1959/1960), до міста Касабланка
- Рав Мордехай Блінов — до Марракеша
У пізніші роки в шліхут вирушили:
- Рав Леві Банон — до Касабланки[12]
- Рав Менахем-Мендл Арад — до Марракеша[13].
Шлухім у Марокко вирушили в шліхут за окремими вказівками Ребе, а в роки свого шліхуту отримували вказівки безпосередньо від Ребе поряд із загальними напрямами, що надходили через рава Біньяміна Городецького[14]. Ребе дуже цікавився роботою шліхуту в Марокко і невтомно підбадьорював шлухім листами, відповідями і словами, сказаними шлухім на єхідуті. За найкоротший час виникли заклади в сімдесяти містах, містечках і селах.
Вказівки Ребе
Ребе надсилав листи з докладними вказівками й настановами щодо створення і розвитку мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко), діяльності шлухім, окремими вказівками щодо учнів і багатьом іншим.
Багато вказівок міститься в «Ігрот кодеш», а інші — у книзі «Толдот Хабад бе-Марокко» (книга), у творі «Тікатев зот» — спогадах шаліаха рава Міхаеля Ліпскера — і в сімейних тшурот.
Шлухім Ребе удостоювалися єхідуйот, на яких отримували вказівки й роз'яснення щодо мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко) і діяльності Хабаду в Марокко; також шлухім і члени їхніх родин удостоювалися багатьох особливих знаків близькості.
Під час гакафот у ніч Шміні Ацерет 5736 року (1975/1976) Ребе вибрав шаліаха рава Єгуду-Лейба Раскіна представником Марокко в Хасидській ООН.
Коли юнаки з Марокко почали навчатися в єшиві «Томхей Тмімім» у Брюнуа і зіткнулися з труднощами, Ребе звелів раву Біньяміну-Еліягу Городецькому зайнятися цим і виховувати їх у прийнятті ярма[15].

Заклади Хабаду в Марокко називаються «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» на честь Ребе Раяца і діють під керівництвом Ребе[16].
Заклади Хабаду в Марокко охоплювали:
- Учительські семінарії
- Єшиви для юнаків
- Талмуд-Тори
- Бейт-мідраш для софрім
- Школи «Бейт Рівка» для дівчаток
- Семінарія «Бейт Рівка»
- Єшиви «Тіферет бахурім» для дорослих
- Колелі
- Бібліотеки Тори
- Мікви
Хабад по всьому Марокко
Під егідою мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко) у сімдесяти містах, містечках і селах рав Шломо Матусов за вказівкою Ребе заснував хабадські навчальні заклади по всій країні, центри яких були в Касабланці, Мекнесі та Агадірі; у них діяли єшиви для юнаків молодшого і старшого віку з інтернатом[8]. Діяльність принесла плоди, і серед цих учнів були такі, хто влився в систему освіти як учителі й вихователі за вказівками шлухім Ребе. Ось що розповідається про період розвитку закладів у книзі «Толдот Хабад бе-Марокко»: «Діяльність триває з великою енергією, день у день примножується кількість учнів і учениць і додаються нові заклади. Так відбувається тихий, але глибокий переворот у духовному житті марокканського єврейства»[17].
Діяльністю в Марокко керував рав Шломо Матусов — директор закладів і представник Ребе в Марокко, а загальна відповідальність за діяльність Хабаду в Марокко лежала на директорові «Європейського бюро Любавич» і представникові Ребе раві Біньяміні-Еліягу Городецькому. Зрозуміло, ця широка діяльність потребувала великого фінансового бюджету. І справді, завдяки пожертвам, які спрямовував Ребе, організації «Джойнт»[18]і пожертвам євреїв з Марокко і з-за його меж шлухім Ребе досягали успіху і досягають його донині в цій своїй революційній роботі.
Хабад Касабланки
Шлухім у Касабланці заснували в межах мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко) навчальні заклади, придатні для всіх вікових груп, і протягом близько п'ятдесяти років головним директором закладів був рав Шломо Матусов[19]. А в пізніший період закладами для хлопчиків як головний директор керував рав Шолом Ейдельман. Закладами «Бейт Рівка» — рав Єгуда-Лейб Раскін і ребецн Рейзл Раскін.
Єшива «Огалей Йосеф-Іцхак» Касабланка — у ній навчалися учні з юного віку й до весілля. Частина випускників перейшла навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» у Брюнуа. Інші влилися в педагогічний склад закладів Хабаду в Марокко. Голови єшиви: рав Нісан Пінсон у 5713–5720 роках (1952–1960) і рав Шолом Ейдельман починаючи з 5720 року (1959/1960)[20].
Бейт-мідраш для софрім — у ньому група учнів єшиви вивчала виготовлення і написання тфілін. Керівник навчання: рав Шолом Ейдельман[21].
Колель «Огалей Йосеф-Іцхак» — синагоги, щоденні уроки Тори за участю євреїв Касабланки, мікви, бібліотека «Хая-Мушка». Директори: рав Шолом Ейдельман і ребецн Гітл Ейдельман[22].
«Бейт Рівка» — початкова школа, середня школа і семінарія. Директори: рав Нісан Пінсон до 5720 року (1959/1960), а починаючи з 5720 року (1959/1960) — рав Єгуда-Лейб Раскін, ребецн Рейзл Раскін, ребецн Песя Матусова[23].
Рабинська семінарія — у ній вивчали рабинство і даянут. Голова семінарії — рав Шолом Ейдельман[24].
«У-фарацта» — всебічна діяльність у галузі поширення джерел, мівцоїм і «Цівос Гашем» — директор рав Єгуда-Лейб Раскін, ребецн Рейзл Раскін[25].
Бейт Хабад «Огель Хаїм» — рав Леві Банон — діяльність з наголосом на молоді та підлітках[26]
Хабад Мекнеса
У місті Мекнес була хабадська єшива, у якій навчалися місцеві юнаки, що старанно вивчали нігле і вчення хасидуту Хабаду, брали участь у фарбрейнгенах і навіть долучалися до діяльності з поширення джерел; директором і головою єшиви був рав Міхаель Ліпскер.
Рав Міхаель Ліпскер заснував у Мекнесі заклади «Бейт Рівка» — від початкової школи до семінарії. У Мекнесі було відкрито школу писарів, у якій виготовляли і писали тфілін і мезузи.
Рав Міхаель Ліпскер діяв у Мекнесі з 5710 по 5729 рік[27].
Єшива Хабаду в Агадірі, Марокко, — хабадська єшива, що діяла в 5715–5720 роках (1954–1960), коли її було зруйновано землетрусом. Поряд з єшивою діяла також школа для дівчаток «Бейт Рівка».
Шаліахом в Агадірі був рав Азріель Хайкін, що діяв у місті з 5715 по 5718 рік, коли його було вислано з Марокко.
В адарі 5720 року (1959/1960) під час великого землетрусу в Агадірі будівля єшиви Хабаду в Агадірі обвалилася, частина учнів загинула і була поранена, а частина дивом урятувалася. Рав Шломо Матусов прибув до Агадіра і керував рятуванням і пошуком учнів. Ребе надіслав листи з підтримкою і говорив на фарбрейнгені про велику катастрофу землетрусу і про загиблих учнів.
Коли вийшла книга «Хабад у Марокко», було опубліковано список урятованих і загиблих з єшиви, який відкрив родичам зниклих учнів, що список підтверджує їхнє побоювання: члена їхньої родини не було знайдено після землетрусу і, можливо, його було переправлено до іншої країни для всиновлення, — що викликало широкий резонанс у загальних і хабадських засобах масової інформації поряд із практичними кроками в спробі розшукати учнів єшиви Хабаду, про долю яких під час землетрусу нічого не відомо[28].
Хабад в Ерфуді

Шаліах Ребе в Марокко рав Шломо Матусов діяв в єврейській громаді Ерфуда.
Хабад і Баба Салі
В Ерфуді виник зв'язок між Хабадом і Баба Салі. Цей зв'язок сягає початку створення закладів у місті Ерфуд, де Баба Салі служив рабином і головою рабинського суду міста. І коли рав Матусов прибув до Ерфуда, щоб відкрити в ньому єшиву, Баба Салі був повним і активним партнером у створенні закладів.
І в період, коли було засновано єшиву, рав Матусов діяв задля встановлення зв'язку між Баба Салі та Ребе. А в наступні роки рав Матусов був у тісному зв'язку з Баба Салі, його сином Баба Меїром, рабином Ерфуда, і його зятем равом Амінадавом-Махлуфом Кріспіном, фактичним директором закладів Хабаду в Ерфуді[29].
Основна стаття – Сіюм Рамбама

Святкування шістдесятиріччя

У місяці шваті 5779 року (2018/2019) відбулися урочистості на честь шістдесятиріччя шліхуту рава Шолома Ейдельмана, який вирушив у шліхут Ребе до Марокко в 5719 році (1958/1959). Рабини, шлухім, його колишні учні й нинішні близькі до рава Ейдельмана люди, громадські діячі та члени родини прибули з усього світу на урочистості, що відбувалися в Касабланці, за участю сотень членів громади на чолі з рабинами Марокко і президентом єврейської громади Марокко, другом рава Ейдельмана, — паном Сержем Бердуго. Пан Серж Бердуго, президент єврейської громади Марокко і посол короля Марокко з особливих доручень, виголосив натхненну промову, у якій розповів про відправлення шлухім Ребе до Марокко і вихвалив рава Ейдельмана, завдяки якому виросло нове покоління рабинів і даянів. А наприкінці своєї промови він разом із р. Моше Абергелем, одним з організаторів урочистості, вручив особливий знак визнання раву і ребецн Ейдельман від імені громади, а також особливий подарунок від імені організаторів урочистостей — скляну підставку у формі воріт у марокканському стилі з числом 60, у поєднанні з фотографіями, що ілюструють діяльність рава і ребецн Ейдельман, поруч із фотографією Ребе, який їх надіслав, і його особливим благословенням до від'їзду рава Ейдельмана в шліхут до Марокко шістдесят років тому[30].
Діяльність сьогодні
Сьогодні діяльність Хабаду в Марокко зосереджена в місті Касабланка, де діють шлухім:
- Ребецн Гітл Ейдельман
- Ребецн Рейзл Раскін
- Рав Леві Банон і його дружина пані Хана[31].
Станом на 5784 рік хабадська діяльність розподілена між трьома чудовими комплексами, розташованими в центрі Касабланки.
- Заклади «Колелю» під керівництвом шлухи пані Гітл Ейдельман:
Колель «Огалей Йосеф-Іцхак», синагоги, мікви, бібліотека релігійної літератури, уроки Тори, діяльність для жінок.
- Заклади «У-фарацта» і «Бейт Рівка» під керівництвом шлухи пані Рейзл Раскін:
Синагога, діяльність для молоді, уроки Тори.
- Бейт Хабад під керівництвом рава Леві та пані Хани Банон:
Молитви, суботні трапези, уроки Гемари, уроки хасидуту, табори. Сезонна діяльність.
З'їзд шлухім 5783 року (2022/2023)

У місяці іярі 5783 року (2022/2023) у Касабланці відбувся з'їзд шлухім малих країн Європи, Азії та Африки[32].
Це перший в історії з'їзд шлухім, проведений у Марокко, і це — як частина плодів «Угод Аврагама», взаємних угод арабських країн з владою Ізраїлю.
У з'їзді взяли участь шлухім Ребе в Марокко ребецн Гітл Ейдельман, ребецн Рейзл Раскін, рав Леві і ребецн Хана Банон.
На з'їзд прибули з усього світу представники родин шлухім Ребе, які діяли й діють разом у Касабланці протягом багатьох років: рав Давид-Рафаель Банон, випускник єшиви Хабаду і рабинської семінарії в Касабланці, член рабинського суду Монреаля і рабин сефардської громади Монреаля, рав Залман Ейдельман, шаліах у Відні, рав Йосеф-Іцхак Матусов, шаліах у Тулузі, Франція, рав Менахем-Мендл Раскін, шаліах у Монреалі, Канада[33].
З'їзд відкрився церемонією завершення вивчення Рамбама в Домі Рамбама в місті Фес. Завершення вивчення Рамбама провів рав Давид-Рафаель Банон, а перший цикл розпочав рав Йосеф-Іцхак Матусов, чий батько, рав Шломо Матусов, протягом років брав участь у завершенні вивчення Рамбама в Домі Рамбама[34].
З'їзд відбувався в Касабланці в кількох місцях: у готелі, де проводилися семінари, у закладах колелю «Огалей Йосеф-Іцхак» на чолі з ребецн Гітл Ейдельман, у закладах «Бейт Рівка» на чолі з ребецн Рейзл Раскін і в Бейт Хабаді «Огель Хаїм» на чолі з равом Леві Баноном[35]
На чудовому банкеті, що відбувся в розкішній залі готелю, уперше в історії Марокко взяли участь шлухім Ребе разом із рабинами і громадськими діячами єврейської громади Марокко, і серед них президент єврейської громади пан Серж Бердуго, який удостоївся кілька разів побувати в Ребе і протягом десятків років діє на благо Хабаду в Марокко у співпраці зі шлухім.

Під час банкету сини шлухім — рав Йосеф-Іцхак Матусов, рав Залман Ейдельман і рав Менахем-Мендл Раскін — і шаліах рав Леві Банон вручили подарунок на знак вдячності президентові громади панові Бердуго, який розповів про діяльність Хабаду в Марокко зі свого погляду[36].
Королі Марокко
Відтоді як закінчилося французьке правління в Марокко, у країні правили три королі — батько, син і онук: Мухаммед V, Хасан II, а сьогодні король — Мухаммед VI. Королі Марокко надавали свободу дій єврейській діяльності загалом і хабадській діяльності зокрема, але в стилі, що підходить для Марокко, тобто діяльність і робота, як правило, усередині будівель і без зайвого галасу.
Король Мухаммед V — дозволив діяльність шлухім Ребе по всьому Марокко. Сьогодні невідомо, чи мав він зв'язок із Ребе.
Король Хасан II. Отримував листи від Ребе, а зв'язок здійснювався через президента єврейської громади пана Давида Амара і рава Біньяміна Городецького[37].
Секретар Ребе рав Біньямін Кляйн розповідав, що одного разу прибув посланець від короля Марокко і заздалегідь з'ясував, який церемоніал прийнятий у Ребе. Посланець, що прибув таємно, увійшов на єхідут, і зміст бесіди невідомий, крім того факту, що він подякував Ребе за діяльність Хабаду в Марокко[38].
Нинішній король Мухаммед VI продовжує традицію своїх батьків і надає свободу дій діяльності шлухім Ребе і закладів Хабаду в Марокко. А коли йому випало опинитися поруч із хабадським стендом тфілін у «Плецлі» в Парижі, він підійшов до стенду, поцікавився, пояснив, що знає про Любавицького Ребе, і вислухав пояснення про стенд, мівцо «Тфілін», сім заповідей нащадків Ноаха і скарбничку для цдаки; цей знімок облетів увесь світ, і особливо Марокко[38].
Єврейський радник королів Марокко протягом десятків років, Андре Азулай[39], обіймає високі посади протягом десятків років, а його дочка служить міністром в уряді Франції, і він будь-коли допомагає єврейській громаді загалом і Хабаду зокрема[37].
Про зв'язки шлухім із владою розповіла шлуха ребецн Гітл Ейдельман в інтерв'ю щотижневику «Бейт Мошіах»: «Протягом років влада ставилася до нас добре, ми отримували все, що нам було потрібно. Щоправда, у нас не було прямого зв'язку з королівським домом, це не було прийнято. І самі шлухім, на чолі з равом Матусовим, равом Раскіним і моїм чоловіком равом Шоломом Ейдельманом, усі діяли заради Ребе, кожен у своїй галузі, і прагнули втілювати вказівки Ребе в поширенні юдаїзму і хасидуту, а не шукали зв'язків у високих кабінетах. Тим, хто допомагав нам у разі потреби, було керівництво єврейської громади. Коли було потрібно, мій чоловік (мир праху його), як і інші шлухім, не раз зустрічалися з євреєм номер 1 у Марокко, паном Андре Азулаєм, старшим радником королів Марокко»[40].
Президенти єврейської громади
Президент єврейської громади Марокко керує всіма справами єврейських громад по всій країні і фактично стоїть між королем і владою та євреями.
Попередній президент громади пан Давид Амар писав Ребе й отримував відповіді, бував на єхідуті й був у добрих стосунках зі шлухім Ребе в Марокко.
Нинішній президент громади пан Серж Бердуго[41] кілька разів бував у Ребе, перебуває в дружньому зв'язку зі шлухім Ребе в Марокко й обіймає посаду з 5748 року (1987/1988) донині (5784).

Про дружній зв'язок із нинішнім президентом громади паном Бердуго розповіла шлуха ребецн Гітл Ейдельман щотижневику «Бейт Мошіах»: «З президентом громади паном Сержем Бердуго ми весь час підтримували постійний зв'язок у справах громади. Шлухім були залучені до управління громадою, до рабинату, до системи шхити, до управління міквами, до навчальних закладів і синагог. Усе це потребує координації та постійної спільної роботи з керівництвом громади. Між шлухім і керівництвом громади панувала велика взаємна повага. Насправді пан Бердуго дуже радів кожній справі, зробленій на благо громади, і допомагав, наскільки міг. Ми були раді, що він прийшов узяти участь в урочистостях на честь шістдесятиріччя нашого шліхуту, що відбувалися близько двох років тому, і виголосив натхненну промову про Ребе і шлухім»[40].
Головні рабини Марокко
Протягом усіх років монархії в Марокко головний рабин Марокко зустрічався з королем для врегулювання справ громади.
Після встановлення французького правління останнє взялося до створення офіційного інституту головного рабина країни, який представляв би євреїв перед органами влади і керував би підпорядкованою йому радою рабинів. Відтоді як Хабад прийшов до Марокко, головні рабини були в добрих стосунках із Хабадом і Ребе.
Головні рабини:
- Рав Рафаель Анкава
- Рав Єгошуа Бердуго
- Рав Шауль Ібн-Данан — листувався з Ребе
- Рав Міхаель-Іссахар Анкава
- Рав Шалом Машаш — рабином, який дозволив Хабаду розвиватися в Касабланці, був рав Шалом Машаш. Він розповідає, що на початку шляху людей Хабаду в Касабланці люди уникали молитися з ними настільки, що в них не вистачало людей для міньяну. Ще він розповів, що мешканці Касабланки не виявляли пошани до рава Шломо Матусова. Те, що рав Машаш став на бік людей Хабаду і підтримував їхню діяльність, дало Хабаду легітимність діяти в Касабланці. Рав Матусов приходив на всі ті заходи, які проводив Хабад, і іноді навіть виголошував на них слова Тори. Рав назвав одну з церемоній, у якій брав участь, подібною до «видінь Б-жественних» — зв'язок, що тривав і після його переїзду до Ізраїлю
- Рав Єдідья Монсонего — був у постійному зв'язку з Хабадом, щоб примножувати Тору і хесед у Марокко
- Рав Шімон Суїса
- Рав Агарон Монсонего — був у добрих стосунках і в повній співпраці з шаліахом равом Ейдельманом, який вів війни Всевишнього в Марокко, боровся за кашрут, боровся за мікви і за виховання молодого покоління. Він уперто боровся за все, що могло зміцнити єврейське життя, і все — згідно з вказівками Ребе, і все робив аж до самопожертви. Разом із ним діяв рав Агарон Монсонего, у повній співпраці та з однією-єдиною думкою — як діяти задля поліпшення становища юдаїзму в Марокко, як вказав йому Ребе. Вони їздили разом по всьому Марокко, щоб будувати й оновлювати мікви, щоб вони були згідно з галахою; вони дбали про кожну деталь у галахічній і технічній частині, щоб примножити чистоту в кожному місті, містечку чи віддаленому селі Марокко. Вони їздили навіть до місця, де жила одна єврейська родина, і збудували там кошерну мікву.
- Рав Йошіягу-Йосеф Пінто, шліта, — онук рабі Меїра Абухацири, у нього є зв'язок із хасидизмом Хабад донині, і він зміцнює їхні справи. (Був проголошений головним рабином і головою рабинського суду, але через короткий час єврейська громада оголосила, що призначення недійсне).
- Рав Йосеф Ісраель, шліта, — голова рабинського суду Касабланки і рабин Марокко — випускник єшиви Хабаду і хабадської рабинської семінарії в Касабланці
Головною посадою кожного з головних рабинів там була посада голови Вищого рабинського суду, що перебував у столиці Марокко — місті Рабат, а в пізніший період головні рабини жили в Касабланці, де розташована центральна єврейська громада Марокко.
Об'єднання вихідців із Марокко
Об'єднання вихідців із Марокко, які навчалися в закладах Хабаду, було засновано в 5766 році (2005/2006) у Беер-Шеві шаліахом Ребе в Тулузі равом Йосефом-Іцхаком Матусовим, сином рава Шломо Матусова, шаліахом Ребе в Беер-Шеві равом Шнеуром-Залманом Гореліком і педагогом паном Іцхаком Марціано з Беер-Шеви.
Об'єднання збирає випускників закладів Хабаду — «Огалей Йосеф-Іцхак» Марокко і «Бейт Рівка» Марокко; організація проводила зібрання випускників, видавала щомісячник і організовувала інші заходи.
«Хабад у Марокко» (книга)
У 5777 році (2016/2017) вийшла книга «Хабад у Марокко», що дає огляд діяльності шлухім у Марокко. Книгу написано на основі історичних джерел та інтерв'ю, і здебільшого вона ґрунтується на марокканському архіві, що містить тисячі документів, які докладно документують діяльність шлухім Ребе в Марокко протягом багатьох років, зокрема вказівки Ребе їм.
Див. також
Додаткова література


- Рав Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», документування діяльності Хабаду в Марокко, хешван 5777 (листопад 2016).
- Рав Барух Сабаг, «Га-Ребі ве-ягадут Сфарад», Цфат, 5767.
- Щотижневик «Бейт Мошіах», випуск 1359, с. 25 — Королі Марокко і зв'язок із Хабадом і з Ребе
- «У-мі-мідбар матана», «Кі каров», глава «Бамідбар» 5780.
- Мир із Марокко з хабадського погляду, щотижневик «Бейт Мошіах» 1242, 2 тевета 5781 (17 грудня 2020), с. 20.
Зовнішні посилання
- 19 фактів про марокканських євреїв
(англійською)
- Р. Шнеур-Залман Бергер, щотижневик «Бейт Мошіах», випуск 1367 Ребе і рабини Марокко — таємниця зв'язку
- Шнеур-Залман Бергер — відвідування закладів Хабаду в Марокко в 5779 році (2018/2019)
- Авнер Шакі Таємний і дивовижний зв'язок між хасидизмом Хабад і єврейством Марокко — погляд у книгу «Хабад у Марокко», «Ідбарут»
- Хасиди танцювали в 770: внесення сувою Тори до Бейт Хабаду в Марокко на Всесвітньому з'їзді шлухім 5752 року (1991/1992)

- Шмуель Гершкович, Катастрофа в Агадірі, щотижневик «Кфар-Хабад», випуск 1684
- Яаков Коген Наближені з Марокко, щотижневик «Бейт Мошіах» з книги «Хабад у Марокко» 2 кислева 5777 (2 грудня 2016)
- Фотографії хабадської діяльності в Марокко, 5771 — «Хабад Інфо»
- Король Марокко надав титул «лицаря» шаліахові Ребе

- «Ребе йомі»: коли Ребе пропонує доставити «Танію» королеві Марокко

- «Буде записано це для останнього покоління» — шаліах у Марокко рав Міхаель Ліпскер, його життя і діяльність, у тшурі з весілля його онука, 27 сівана 5774 (25 червня 2014)
- Редакція «Штурем», Хабадська освіта в пустелі Сахара ■ Старе добре вино — на сайті «Штурем»
Примітки
- ^ У «Толдот Хабад бе-Марокко», с. 375, наведено список 69 міст, містечок і сіл Марокко, у яких є заклади мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко); до списку слід додати великі міста, у яких шлухім керували закладами з багатьма учнями і які не ввійшли до цього списку: Касабланку і Мекнес
- ^ Рав Шмуель-Елазар Гальперін, «Сефер га-цеецаїм», 5740, с. 195
- ^ 1 2 «Толдот Хабад бе-Марокко», с. 20
- ^ «Тікатев зот» — спогади рава Ліпскера, «Толдот Хабад бе-Марокко», с. 21–24
- ^ «Толдот Хабад бе-Марокко», с. 27
- ^ «Толдот Хабад бе-Марокко», с. 18–19
- ^ Щотижневик «Бейт Мошіах», випуск 1436, с. 9, і «Толдот Хабад бе-Марокко», розділ 2
- ^ 1 2 В історії Хабаду в Марокко, с. 375, є список 69 міст, містечок і сіл у Марокко, у яких є заклади Хабаду; до списку слід додати головні міста — у яких шлухім керували закладами з численними учнями, — що не ввійшли до цього списку: Касабланку і Мекнес
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», розділ 2
- ^ «Хабад у Марокко», с. 25
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», с. 19–21. Рав Міхаель Ліпскер, «Тікатев зот»
- ^ Про його діяльність — «Хабад у Марокко», с. 366
- ^ Про його діяльність — «Хабад у Марокко», с. 359–360
- ^ Див. книгу його життєпису «Зікарон»
- ^ Додатки до кунтресу «Фарбрейнген» від «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш» до Шабату тижневої глави «Ітро» 5786, с. 22.
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», с. 303
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», друга частина книги — «Ба-мідбар» — присвячена закладам Хабаду по всьому Марокко
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», с. 94 і далі. Рав Біньямін Городецький, книга пам'яті, розділ «Марокко»
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», розділ 2 — «Директор», і там вказівки Ребе про те, що рав Матусов обійматиме посаду директора всіх закладів Хабаду в Марокко і представника Ребе в Марокко
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», розділ 16 — єшива
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», с. 168
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», с. 134
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», розділи 19 і 20
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», с. 134, і там фотографія церемонії сміхи на даянут, і один з тих, хто отримав сміху, — рав Давид-Рафаель Банон, батько шаліаха рава Леві Банона
- ^ «Хабад у Марокко» 5777, розділ 30 — «У-фарацта» в Марокко
- ^ Відкрито в 5783 році (2022/2023)
- ^ Рав Міхаель Ліпскер, «Тікатев зот». Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», с. 159-172
- ^ «Хабад у Марокко»
- ^ «Бейт Мошіах» 1367, і див. «Толдот Хабад бе-Марокко» і «Ве-геір пней га-мізрах»
- ^ Святкування шістдесятиріччя шліхуту рава Шолома Ейдельмана
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», с. 366
- ^ А саме: Болгарія, Канарські острови, Конго, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Дубай, Фінляндія, Гвінея, Греція, Ісландія, Кот-д'Івуар, Ірландія, Люксембург, Мальта, Монако, Чорногорія, Марокко, Нігерія, Північний Кіпр, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Руанда, Сербія, Словаччина, Іспанія, Швеція, Туніс, Туреччина, Уганда, Замбія та інші
- ^ З'їзд шлухім у Марокко «Хабад Інфо»
- ^ З'їзд шлухім у Марокко
- ^ Згідно з програмою з'їзду
- ^ Історичний з'їзд у Марокко
- ^ 1 2 «Хабад у Марокко», розділ 36 — «Ребе і король»
- ^ 1 2 Щотижневик «Бейт Мошіах» 1359, с. 25
- ^ Отримує книгу «Хабад у Марокко» від рава Леві Матусова, онука рава Шломо Матусова
- ^ 1 2 Щотижневик «Бейт Мошіах», випуск 1242
- ^ Президент єврейської громади Марокко Серж Бердуго: тисячі людей завдячують раву Ейдельману