Учення хасидуту
Вчення хасидуту — це метод у служінні Всевишньому, за допомогою якого людина наближається до свого Творця. Його основи й настанови були відкриті в середині шостого тисячоліття від створення світу на заході України Бааль-Шем-Товом і поширилися завдяки його численним учням у Східній Європі, а звідти — по всьому єврейському світу.
Вчення хасидуту фактично є поясненням вчення каббали, яке докладно викладає будову духовних світів, сходження і виникнення світу, і навчає прихованих смислів заповідей Тори. Хасидут наголошує, що навчання має бути навчанням із душею, що веде до дії на практиці в роботі над рисами характеру, і недостатньо простого вивчення; так само й виконання всіх заповідей має бути внутрішнім, з життєвістю та роботою розуму, і, як висловився Бешт: «Я прийшов у світ лише для того, щоб виправити й оживити сухі кістки, щоб у кожній речі була життєвість і душа»[1].
Хасидут ставить у центр Святого, благословенний Він, і відкриває, що кожен єврей здатен досягти піднесених духовних щаблів саме в цьому світі, і це — за допомогою віри, упевненості в Б-зі, радості та особистого Провидіння.
На початку свого шляху хасидизм зазнавав жорсткої протидії та переслідувань з боку міснагдім через їхні побоювання, що вчення хасидуту відхиляється від шляху справжнього юдаїзму; з роками протидія слабшала, і сьогодні вона майже повністю зникла.
Хасидут Хабаду — головне продовження вчення Бааль-Шем-Това і Магіда з Межиріча серед хасидських дворів, за обсягом літератури та за своїми численними й глибокими поясненнями в хасидуті. Провідники Хабаду пояснили ідеї вчення хасидуту і побудували впорядкований метод, за допомогою якого людина прилучається до Б-га. Так само його засновник написав «письмову Тору» вчення хасидуту Хабаду (оскільки Бааль-Шем-Тов і Магід з Межиріча книжок не писали) — книгу «Танія».
Три методи в юдаїзмі
Його початок — у русі хасидизму, заснованому Бештом.
Цей рух заснував метод у служінні Всевишньому, який додався до двох центральних методів у юдаїзмі, що йому передували.
Метод дослідження
З методом дослідження ми знайомі з таких книжок, як «Кузарі» рабі Єгуди га-Леві, «Море невухім» Рамбама та інших.
Ці книжки обговорюють буття Творця і докази Його існування, докази основ юдаїзму, як-от єдність Творця, Тора з Небес, істинність Усної Тори, та інше.
Автори цих книжок користуються аргументами, що походять від людського розуму і спрямовані на те, щоб увійти в людський розум читача, аби ці аргументи охопили розум читача і підтвердили йому ясним розумовим розумінням, як наочне бачення, ті речі, які вони хочуть йому передати.
Тобто ця мудрість, мудрість дослідження, користується знаряддям людського розуму і займається виключно ним.
Метод мусару
Метод мусару, на відміну від цього, займається виправленням рис характеру.

Ребе Раяц пояснює суть методу мусару у сіхі, яку він виголосив і яка надрукована в «Кунтресі Торат га-хасидут»:
…І людина, коли вона поводиться як тварина, гірша за тварину. Бо в тварини немає розуму, щоб бажати й обирати щось піднесеніше, ніж предмети пожадання тіла та його пристрастей. Але людина, у якої є розум, щоб бажати й обирати піднесеніше, ніж предмети пожадання тіла, — як-от перевага добрих рис і перевага того, що осягається розумом, — і обирає тілесні пристрасті, гірша й мерзенніша, ніж, даруйте за порівняння, тварина.
А мудрість самоусунення матеріального, яка приходить через вказівку на мерзенність, гидоту й огидність тілесних насолод і пристрастей та на величину покарання муками геїному й тому подібного, яким буде покарана людина за те, що тягнулася за пристрастями тіла, — це мудрість мусару
Вчення мусару, отже, займається «перев'язуванням зовнішніх ран», виправленням риси гордині, лінощів, гніву й тому подібного. Чудовий приклад цієї лінії знаходимо, наприклад, у книжці «Месілат єшарім» Рамхаля.
Метод хасидуту в порівнянні з іншими методами
Вчення хасидуту прийшло не для того, щоб скасувати суть двох інших методів — методу мусару і методу дослідження, — а щоб додати до них.
Вчення хасидуту за методом Хабаду стверджує, що не можна вдовольнятися зверненням до людського розуму і заняттям лише ним, так само як не можна займатися самим лише «перев'язуванням зовнішніх ран».
У тому ж кунтресі пише Ребе Раяц:
…І особливо вчення хасидуту Хабаду: попри те що воно — Б-жественне умоглядне дослідження дивовижної глибини, воно все ж роз'яснює кожне умоглядне осягнення розлогим поясненням, прикладами й притчами, близькими до розуміння, і тлумачить щедро, аж поки це не стане зрозумілим і осяжним навіть для малих в осягненні.
Як заведено у вивченні того, що осягається розумом, — від легкого до важкого, так само й у вивченні вчення хасидуту, яке веде зі щабля на щабель драбиною мудрості та знання

Звідси випливає, що й хасидут займається людським розумом, проте не в стилі мудрості дослідження.
Мудрість дослідження наводить ідеї та аргументи, джерело яких теж у людському розумі, і звертаються вони лише до людського розуму.
Вчення Хабаду справді звертається до людського розуму і вимагає, щоб він прийняв своїм розумом, з ясним і умоглядним розумінням, ті осягнення, які пропонує йому вчення хасидуту, але самі ці осягнення мають джерело не в людському розумі, а в Б-жественному.
У вченні хасидуту роз'яснено Б-жественні щаблі, як вони сходять із вищих світів донизу, у впорядкованому і ясному порядку, з притчами, які пильнують, щоб людина не вречевила, не доведи Б-же, ті речі та Б-жественні щаблі, про які вона навчається, звівши їх до матеріального, і водночас відчула причетність до матеріалу, що вивчається, так щоб той справив на неї свою дію.
І як продовжує і пише Ребе Раяц:
Проте перевага вчення хасидуту в тому, що воно пробуджує й почуття серця, щоб вони запалилися тією мірою, якої в серці вимагає знання й осягнення того осягнення, яке він вивчив у вченні хасидуту
Прихильникам інших методів важко зрозуміти, як можна займатися двома настільки крайніми полюсами в особистості людини — холодним розумом і гарячим серцем — і вимагати, щоб одне впливало на інше.
У 5655 (1895) році група освічених євреїв сиділа в Ребе Рашаба. І одним із запитань, які вони поставили Ребе, було:
«Що таке вчення хасидуту? З одного боку, — сказали вони, — видається, що вчення хасидуту — це глибока релігійна філософія, яка займається глибокими питаннями буття Творця і створення світу і знаходить їм всеосяжне пояснення.
З другого ж боку — вчення Хабаду запалює в серці людини полум'я під час виконання заповіді і приводить людину до ахават Ісраель. Вчення Хабаду, — підкреслили вони, — містить два, здавалося б, протилежні полюси: холодне розуміння і палке почуття.
Справді, — відповів їм Ребе Рашаб, — це і є хасидут. Палке й натхненне почуття всередині розумового розуміння, разом із певною перевіркою.
(Перевірка ця така:) коли хасидське розуміння істинне? Коли той, хто зрозумів, молиться з тим самим розумінням, яке він зрозумів і осягнув; натхненна молитва — ось перевірка істинного розуміння! А коли молитва істинна? Коли після молитви поводяться з добрими рисами».
Вчення хасидуту Хабаду
Основна стаття – Вчення хасидуту Хабаду
Вчення хасидуту Хабаду вирізняється своєю глибиною і прагненням зрозуміти глибину питань, роз'яснених у вченні каббали, стосовно служіння Всевишньому. Цей метод у своєму корені ґрунтується на вченнях і шляху Бааль-Шем-Това, але продовжує головним чином шлях Магіда з Межиріча, з певним розширенням. З цієї причини дехто визначав Бааль-Шем-Това, Магіда з Межиріча та Алтер Ребе, засновника хасидуту Хабаду, як три вищі сфіри, звані хохма, біна, даат, і перші літери їхніх назв складають слово «Хабад».
Вивчення хасидуту
Основна стаття – Вивчення хасидуту
Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.
Підготовка до приходу Мошіаха
Вчення хасидуту — це підготовка до приходу Мошіаха, як відомо з відповіді Мошіаха Бааль-Шем-Тову: «Коли прийде пан? Коли поширяться твої джерела назовні».
Книга «Танія» — це Письмова Тора вчення хасидуту, а книги маамарім наших Ребе, провідників поколінь, — це Усна Тора вчення хасидуту.
Вчення хасидуту відкрилося саме в останніх поколіннях як підготовка до справжньої і повної Геули, коли відкриється внутрішня частина Тори у відчутному вимірі, видимому оку кожної людини.
У хасидуті наводиться, що внутрішня частина Тори — це аспект роси Тори, якою в майбутньому Святий, благословенний Він, оживить мертвих.
Проблиск Геули
Мудреці наші, благословенної пам'яті, кажуть: «Шість тисяч років існує світ». Шість тисяч років відповідають шести дням творіння, як сказано:[2] «Бо тисяча років в очах Твоїх як день учорашній», — щодо Святого, благословенний Він, тисяча років вважається одним днем, а сьоме тисячоліття — Прийдешній світ — уподібнене Шабату: «день, який увесь — Шабат і спокій для життя вічного».
Два останні тисячоліття із шести «днів» називаються в мудреців наших, благословенної пам'яті, «днями Мошіаха», тобто — їхній зміст є розкриттям світла Мошіаха.[Потрібне джерело: яке джерело цього пояснення в словах Гемари] І подібно до того як у діянні творіння саме наприкінці шостого дня було створено людину — мету творіння, так само й у шостому тисячолітті (наприкінці його) буде прихід Мошіаха, і всі обіцянки Тори про дні Мошіаха — у межах цього часу (у межах шести тисяч років, протягом яких існує світ).[Потрібне джерело: звідки зв'язок між приходом Мошіаха і створенням людини? В «Ор га-хаїм», Пінхас, наводиться, що наприкінці шостого дня прийде Геула, і без зв'язку зі створенням людини.]
І наводиться, що з періоду шостого тисячоліття, що відповідає передодню Шабату, і особливо в другій його половині (оскільки перша половина уподібнена ночі шостого дня) — з 5500 року (1739/1740) і далі — почала займатися зоря Геули, і світло Мошіаха почало проблискувати у світі. І мовою святого «Ор га-хаїм»: «І почнуть іскри розкриття Геули на початку п'ятисот, що настають для світу». І що ближче до його завершення, то більше посилюється цей проблиск[3][4].
І це згідно з тим, що написано у вірші: «І буде в шостий день, і приготують» і так далі — що потрібна підготовка до Шабату, і є заповідь за «Шулхан арухом» скуштувати від кожної страви, звареної на Шабат, бо сказано: «ті, хто куштує її, удостоїлися життя». Натяк у цьому за вченням хасидуту: що в загальному плані світу сьоме тисячоліття називається «днем, який увесь Шабат», і тоді буде трапеза з Лів'ятана і Шор га-Бара, і відоме пояснення за хасидутом, що внутрішня частина Тори відкриється через Мошіаха, який прийде незабаром, у наші дні, амен, і це називається трапезою праведників із душ, званих рибами моря, які називаються Лів'ятаном за їхньою Торою і заповідями, а всі душі зі світу розкриття за їхньою Торою і заповідями називаються Шор га-Бар; і тому, оскільки почався шостий день — 5500 рік, — з'явилася заслуга і заповідь скуштувати від страв Шабату, і тому був посланий у цей світ Бешт, щоб розкрити внутрішню частину Тори, і все, що розкриється з внутрішньої частини Тори через праведників до приходу Мошіаха, це називається лише куштуванням, а основна трапеза буде в майбутньому; але до цього не було в душ у тілах змоги скуштувати від дерева життя[5].
Цей проблиск приходить у розкритті у вченні хасидуту, яке є найглибшим щаблем у Торі, званим щаблем єхіда. Це розкриття з Тори Мошіаха, суть якого — загальна єхіда душ Ізраїлю[6].
Сказано у святому «Зогарі», що з наближенням днів Мошіаха відкриються всім таємниці Тори; це розкриття — необхідна підготовка до Геули, і через це «вийдуть із вигнання милосердно». І так само є розкриття аспекту Мошіаха, як пояснює це Алтер Ребе, автор «Танії»: «через праведників, святих Всевишнього, які були на початку 500-х років шостого тисячоліття, як відомо», як буде сказано далі.
Див. також
- Портал:Учення хасидуту
- Вивчення хасидуту
- Вчення хасидуту Хабаду
- Хасидут
- Заснування вчення хасидуту
- Протидія вченню хасидуту
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Його слова в листі до рабі Менахема-Мендла з Шклова
- ^ Тегілім 90:4.
- ^ «Ор га-хаїм» на Тору, Ваїкра 6:2. Бемідбар 26:19.
- ^ Інший розрахунок наводиться в книжках: що день Святого, благословенний Він, — це лише день у 12 годин. Див. «Мікдаш мелех» на «Зогар», частина 1, 117а. І так само випливає з Рамбана і Рабейну Бахьє, Берешит 2:3. І див. «Сефер га-маамарім» 5709, с. 245. (І зазначити з коментаря Раші на Тегілім там: «бо один день Святого, благословенний Він, і трохи від ночі Святого, благословенний Він, — це тисяча років», див. там.)
- ^ «Кетер шем тов», с. 418 — зі слів Ребе Рашаба.
- ^ Кунтрес «Іньяна шель Торат га-хасидут», «Сефер га-маамарім» 5663, с. 142, та інше