Милосердя
Милосердя — внутрішній бік сфіри Тіферет. Пояснюється, що суть милосердя — посередництво між сфірою Хесед і сфірою Гвура, суть якого в тому, що, хоча з боку суду виливу не належить, воно виливає з боку якості хесед. Також пояснюється в служінні зміст слів «Яакову, який визволив Аврагама»: за допомогою аспекту милосердя скасовується ненависть і пробуджується любов.
Суть
Суть милосердя — внутрішній бік сфіри Тіферет. Бо суть Хеседу — вилив без межі, навіть тому, хто цього не гідний; суть Гвури — вилив у міру та в обмеженні, тільки тому, хто цього гідний; а суть милосердя в тому, що, хоча за мірою суду той, хто отримує, цього не гідний, воно виливає з боку міри хесед.
Пояснюється, що суть милосердя — в аспекті середньої лінії, яка є «середнім засувом, що проходить від краю до краю». Бо з боку милосердя можна виливати найнижчим ступеням. Адже з боку любові має бути певне співвідношення між тим, хто дає, і тим, хто отримує, але з боку милосердя можна виливати навіть найнезначнішим.
Його суть у служінні
Суть милосердя в служінні Всевишньому — пробуджувати велике милосердя до своєї душі, яка спустилася в цей світ, повний кліпот і ситра ахра, що воістину протистоять Всевишньому. Бо душа, будучи висіченою з-під Престолу слави, перебуваючи в Ган Едені і насолоджуючись сяйвом Шхіни, була в найвищому становищі, і її спуск у цей світ — це приниження і падіння для неї. Почуття милосердя — одна з трьох явних ознак усього Ізраїлю: вони сором'язливі, милосердні й творять добро.
Внутрішня точка в милосерді
Рамбам[1] ставить ознаку «сором'язливі» перед «милосердними». Ребе пояснює причину цього тим, що те, що змушує серце пробудитися до милосердя до ближнього, — це сама природа м'якості в душі — сором'язливість.
А глибше: три якості — «ознаки» однієї точки, яка є точкою сутності єврея, і ця точка — бітуль: він не є буттям для самого себе, а вся його суть — служити своєму Творцеві, і як сказав праотець Аврагам[2]: «А я — порох і попіл». І тому Рамбам поставив якість сором'язливості перед милосердям і добротою — бо почуття сорому (що вказує на природу м'якості та заперечення зухвалості тощо) виражає точку бітулю явним чином, і тому це перша й головна ознака Ізраїлю, а досконалість ознаки — коли точка бітулю проникає в усе його буття, так що і його милосердя, і доброта походять не від гордині, а тільки від бітулю: «А я — порох і попіл».[3]
З кореня даат
Згідно з поясненням Алтер Ребе у «Лікутей Тора», милосердя — з кореня даат, і з цієї причини в малих дітей немає даат — немає в них і милосердя; а також жінки, у яких даат легкий, милосердні менше, ніж чоловіки, і з цієї причини написано: «Як милосердний батько до синів», а не «як милосердна мати до синів».
Милосердя пов'язане з поєднанням даат того, хто милує, з даат того, до кого виявляють милосердя, і тому до того, у кого немає даат, заборонено виявляти милосердя.
Цікаво, що в одному зі своїх листів Бааль-Шем-Тов[4] синові, рабі Цві, підписується так: «Слова твого батька, що милує творіння, Ісраель Бааль-Шем із Меджибожа.».
Примітки
- ^ Закони заборонених зв'язків, розд. 19, закон 17.
- ^ Берешит 18, 27.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 30, Ваєра, сіха 1.
- ^ Херсонська геніза, лист 129.