Одеса
Одеса — обласне місто в північному Причорномор'ї на південному заході України, адміністративний центр Одеського району та Одеської області. Розташоване на березі Одеської затоки. Головна військово-морська база військово-морських сил України.
Уперше назва Одеса (у версії «Одессус») трапляється на французькій карті Чорного моря давніх часів, у виданні 5500 року (1739/1740).
Сьогодні місто — третє за величиною в Україні; населення міста станом на 5781 рік становило 1 015 826 осіб. У місті є великий морський торговельний порт, і воно є містом туризму, торгівлі та промисловості (металообробка і машинобудування, виробництво ліків і продуктів харчування), великим науковим і освітнім центром.
Під час війни Росії та України частина хабадської громади Одеси втекла до Ізраїлю, але більшість шлухім залишилася.
Любавицька громада

В Одесі була невелика любавицька громада, і в ній служив машпіа рав Елія-Яхіль Сімпсон, призначений на цю посаду за вказівкою Ребе Рашаба[1].
«Томхей Тмімім»
Наприкінці зими 5689 року (1928/1929) у місті було відкрито єшиву «Томхей Тмімім», коли влада закрила єшиву «Томхей Тмімім» Полоцьк, звідки група з кількох десятків учнів прибула вчитися до міста Одеси.
Машгіахи в єшиві:
- Рав Менахем-Мендл Футерфас
- Рав Яаков-Йосеф Гурков.
Єшива існувала в місті протягом усього 5690 року (1929/1930)[2].
Шлухім Ребе

З 5758 року (1997/1998) у місті діє шаліах Ребе рав Аврагам Вольф, і з роками було призначено додаткових шлухім. Хабадська громада в Одесі охоплює багато установ, синагоги, школи, дитячі садки, їдальні, дитячий будинок, мікви та інше.
Відтоді як шлухім Ребе прибули до Одеси, вони створили в ній імперію юдаїзму і оживили єврейську громаду в місті й області. Згодом рава Вольфа було призначено рабином міста Одеси, а потім — рабином Півдня України.
Окрім своєї роботи в Бейт Хабаді й рабинаті, рав Вольф утримує кілька організацій[3], серед яких можна назвати єврейський дитячий будинок для дівчаток і дитячий будинок для хлопчиків[4], куди приймають єврейських дітей з усієї України та з інших російськомовних країн[5], єврейську школу, хедер і єврейський будинок для літніх людей.
Також до Хануки 5779 року (2018/2019) українська поштова служба випустила дев'ять особливих марок із зображенням ханукій різних видів. Випуск марок став знаком визнання діяльності рава Вольфа на благо мешканців Одеси.
Відтоді як почалася війна України та Росії, шлухім діють із самопожертвою під вогнем[6].
Додаткова література
- Рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», за покажчиком назв міст.
- Рав Шнеур-Залман Бергер, «Хасид нееман», життєпис машпіа хабадської громади в Одесі рава Елії-Яхіля Сімпсона
Примітки
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Хасид нееман», розд. 3
- ^ Рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», с. 442
- ^ Див. листок «Етнахта», 26 елула, 5778 (6 вересня 2018)
- ^ Притулок для хлопчиків і притулок для дівчаток розташовані у двох різних будівлях
- ^ Шаліах голосом, здавленим від сліз: «Хто подбає про сиріт, якщо я поїду?», 26 адара I 5782 (27 лютого 2022)
- ^ Ханука під вогнем в Одесі