Любов
Стаття потребує джерел
| ||
| Стаття потребує джерел | |
| Любов і трепет |
|---|
| Види любові |
| Види трепету |
| Трепет • Страх покарання • Вищий трепет • Нижній трепет |
Любов — це внутрішня суть сфіри Хесед[1], і її зміст — це почуття в серці, потяг душі того, хто любить, до коханого, а також прилучення й зв'язок із ним[2]. Любов — перша із сил душі, що вбираються й перебувають у серці людини.
Якість любові пов'язана із заповіддю любові до Всевишнього, яка є заповіддю-повелінням, як сказано: «І люби Г-спода, Б-га твого». У ученні хасидуту пояснюється, як можна прийти до любові до Всевишнього, а також подробиці й різні ступені, які є в цій заповіді.
На противагу любові у святості, тобто любові до Всевишнього, є якість любові з боку кліпи — любити те, що суперечить волі Святого, благословенний Він, і захоплюватися пожаданням насолод цього світу.
Суть
Любов — один із видів почуття в серці. І його суть — поширення й потяг душі того, хто любить, до коханого і бажання прилучитися до нього.
Почуття любові — це сила, наявна в кожній душі: і в природній, тваринній душі, і в Б-жественній душі. Але за своєю суттю воно різне й своєрідне відповідно до суті душі, до якої воно належить
- І мається на увазі не те, що різниця лише в предметі любові, який змінюється в кожному виді любові, — що тваринна душа любить і тягнеться до тваринних речей, а Б-жественна — до Б-жественних. Бо це не обов'язково завжди так: адже тваринна душа здатна також очиститися, піднестися й полюбити Б-жественність, як написано: «І люби і т. д. усім серцем твоїм і т. д.», і сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Обома твоїми началами», — тобто і тваринна душа може любити Всевишнього, і більше того — «рясний урожай — силою бика»: коли тваринна душа любить Всевишнього, це сильніше. І навпаки, Б-жественна душа внаслідок свого вбрання в тваринну душу може спуститися у вигнання й осквернитися чужими пожаданнями[3]. Виходить, що принципова різниця між цими двома видами любові не у формі й образі якості, тобто не в предметі любові, у який вбирається сила любові, а в тому —
що сама сила любові різна в кожній душі, чи то душа Б-жественна, чи природна.
Любов і трепет
Любов, яка є внутрішньою суттю сфіри Хесед, діє в тісному зв'язку з трепетом, який є внутрішньою суттю сфіри Гвура. І разом вони називаються «дхілу у-рхіму», за висловом, що сказано: «Тора без дхілу у-рхіму не злітає вгору». І пояснюється, що любов і трепет називаються «трейн гадфін» — це два крила птаха, лише з обома з яких птах може літати. Так, у порядку притчі, лише через любов і трепет разом підносяться Тора, молитва, заповіді і все служіння людини.
Джерело цих двох якостей — у сфірі Даат, бо сфіра Даат поділяється на Хесед і Гвуру. Від цих двох якостей походять решта мідот.
Її природа
Існує різниця між силою любові тваринної душі і силою любові Б-жественної душі, що випливає з різниці між будовою сил Б-жественної душі і будовою сил у тваринній душі.
Бо в Б-жественній душі холодний і врівноважений розум — головний і панівний серед сил, і тому також любов, хоча вона й належить до сфери гарячого почуття, усе ж діє в стилі розуму, тобто врівноважено й спокійно.
А на противагу цьому в тваринній душі — яке її ім'я, така й вона — тварина[4], у якій панує почуття, і тому сила любові в тваринній душі — з великою силою і великим збудженням.
Її складові частини
Сама сила любові теж поділяється на дві частини:
- 1) Сама сила любові.
- 2) Образ. (Предмет любові, у який вона вбирається).
Наприклад, у тваринній душі сама сила пожадання тваринної душі — це властивість, яку Всевишній вклав у душу, — любити, а предмет, у який вбирається пожадання, — це образ пожадання.
Сама сила за своєю суттю не є злом, а являє собою позитивне творіння, створене Всевишнім, і це «добро, що в Нога», адже можливо також пожадати Б-жественного, як сказано вище: «І люби і т. д. обома твоїми началами і т. д.», — але матеріальні й грубі речі, у які вбирається і в яких оформлюється пожадання і в яких воно знаходить вираження, — саме вони й негативні.
Цей лихий образ і називається лихим началом, тобто те, що він прагне цим задовольнити бажання своєї душі, — навіть у дозволених речах, але зайвих, які не потрібні для служіння Всевишньому, і рухає ним почуття егоїзму в людині, а це — зло.
Більше того — навіть якщо речі, яких він пожадає, не належать до надмірностей, а навпаки, вони — потреба тіла і його існування, але вада походить від нього самого — що його намір не заради Небес, а лише задовольнити бажання своєї душі, — то це аспект зла, і треба відокремити, зняти й цілком відкинути це вбрання від душі, а замість нього вбрати пожадливу силу в позитивні речі, що походять з боку святості. Як написано: «Зніміть з нього забруднений одяг і т. д. і вберіть його у святковий одяг».
Так само й у силі любові Б-жественної душі, яка теж складається з двох частин:
- 1) Сама сила любові, яка є Б-жественним творінням, що сходить від десяти сфірот святості.
- 2) Образ любові, який іноді відповідає Б-жественному рівню самої сили — у сильній любові, як іскри вогню, у пристрасному потязі, бажанні, прагненні й у душі, що знемагає за величчю Ейн Софа, благословенний Він, а іноді сила любові в Б-жественній душі опускається й перебуває у вигнанні, вбираючись у матеріальні речі тваринної душі, і тоді її образ-форма лихий.
Її ступені
У кожному з цих видів любові є кілька ступенів і рівнів. Так у природній душі, і так у Б-жественній душі.
Простий поділ різних аспектів любові — на два:
- 1) Явна любов у Б-жественній душі, вбраній у тіло, і вона — в аспекті НАРАН. І в ній є багато-багато видів і ступенів: любов «як вода», любов «як вогонь», або пристрасний потяг, бажання і т. д.
Ступінь любові визначається ступенем у НАРАН, на якому перебуває любов. Тобто любов з боку аспекту нефеш у НАРАН нижча за своєю цінністю, ніж любов в аспекті руах, а любов в аспекті нешама — найвища.
- 2) Природна любов, прихована в серці кожного єврея, що прийшла до нас у спадок від наших праотців Аврагама, Іцхака і Яакова, і вона — аспект Хохми в душі — «коах ма», сила повного самоскасування душі перед Всевишнім, закладена в аспекті сутності душі — хая і єхіда.
І так само в природній душі є різниця між любов'ю й насолодою, які в самій сутності природної душі, — які, хоча й не виявляються в зовнішньому збудженні, а навпаки, діють із холодністю, усе ж занурені й пов'язані з самою сутністю насолоди його тваринної душі в лихій справі, хай врятує нас Милосердний, і поширюються та виводять назовні глибину зла, хай врятує нас Милосердний.
А на противагу цьому любов і насолоди в зовнішніх рівнях природної душі, що приходять зі збудженням і кипінням пожадання, поверхові й легше піддаються змінам.
Суть
Через різницю в коренях двох згаданих видів любові існує різниця і в змісті згаданих видів любові.
Зміст явної любові, заснованої на розумі й розумінні, — прагнення досягти духовного задоволення, насичення й Б-жественної насолоди, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Краща одна година спокою у світі прийдешньому, ніж усе життя цього світу», і це насолода душ, які «насолоджуються сяйвом Шхіни», і це дивовижна насолода без кінця.
Виходить, що душа людини, навіть якщо вона довершений праведник, що служить Всевишньому в трепеті й любові з насолодами, усе ж не скасовує свого буття повністю, і вся її суть і прагнення — отримати духовну насолоду й утвердитися у своєму бутті, бути окремою сутністю, що прилучилася до Всевишнього, — що тремтить перед Всевишнім і любить Його, в аспекті «є той, хто любить».
Але прихована любов, корінь якої — у самій сутності душі, частки Б-жества згори, — «яка є природною любов'ю в Б-жественній душі всього Ізраїлю, бажання і воля якої за природою — прилучитися до свого кореня й джерела, світла Ейн Софа, благословенний Він», — уся її суть і прагнення — скасувати своє буття і включитися у світло Ейн Софа, благословенний Він, зі справжньою самопожертвою, не «в аспекті розуму, розуміння й інтелекту, осягненого й зрозумілого», подібно до скасування іскри у смолоскипі.
Як у прикладі зі свічкою, що «прагне» за своєю природою піднятися, щоб скасуватися у своєму корені, і тому її полум'я в постійному русі вгору.
Любов у святості та її протилежність
Любов Б-жественної душі
Корінь любові
Як і в усіх сил душі, у сили любові є корінь у душі, і різні аспекти любові визначаються за їхнім коренем і джерелом у душі.
Корінь і джерело явної любові — це розум у розумній душі, коли людина вникає своїм розумом у глибині серця в те, що пробуджує любов до Всевишнього, наприклад вникає у велич Всевишнього, Ейн Соф, благословенний Він, — Мемале коль алмін і Совев коль алмін, і «Кула камей ке-ла мамаш хашів» і т. д., — і поглиблює свою свідомість у це із силою і сталістю, доки не приходить до відчуття й почуття Б-жественного блага, приходить до любові до Нього; і вона називається в ученні хасидуту «Вічною любов'ю», бо приходить від роздумів про велич Всевишнього в тому, як Він керує світами.
Який характер роздумів і їхня сила — такий буде і ступінь любові та її сила. Якщо роздуми — на високому Б-жественному рівні, що світить у вищих світах, то й любов буде на високому ступені — відповідно, і навпаки.
Так і щодо сили любові: якщо роздуми будуть у глибині серця і т. д., то й народжена любов буде сильною й могутньою. Але якщо роздуми будуть поверховими, то й любов буде такою самою.
Корінь прихованої Б-жественної любові — у серці всього Ізраїлю — не в людському розумі, визначеному й обмеженому. Вона — природне томління душі за своїм Творцем, вище від розуму — розуміння й інтелекту. Подібно до природи полум'я свічки, яке завжди коливається вгору, бо за своєю природою воно завжди тягнеться до свого кореня й джерела, що вгорі, — під сферою місяця.
Так і душа — «Свічка Г-спода — душа людини» — за своєю природою бажає і прагне відокремитися й вийти з тіла та прилучитися до свого кореня й джерела у Всевишньому, Житті життів, благословенний Він. Це бажання і прагнення випливає з того, що Б-жественна душа в людині — це буквально частка Б-жества згори.
Виходить, що корінь прихованої любові — це сутність душі. Тому ця любов існує в серці кожного єврея — хоч би ким він був — у природі його душі, і людині не потрібно створювати її через роздуми й розум.
Як криниця живої води, що б'є з безодні: щоб у ній була вода, не треба наповнювати криницю водою. Треба лише зняти покриття — землю й камінці, що покривають і приховують живу воду в ній. Так і в душі: природна любов до Всевишнього існує в кожному євреї, але вона прихована в глибині серця.
Але коли розумна душа здолає матерію, принизить її і підкорить собі, — що подібне до зняття землі й камінців з устя криниці, — тоді вона спалахне й розгориться полум'ям, що піднімається саме собою, без того щоб людині треба було створювати любов через роздуми і т. д.
Ця любов — що походить із самої сутності душі — називається «Великою любов'ю».
І ось, і Вічна любов, і Велика любов — обидві приходять шляхом спраги й прагнення людини прилучитися до Всевишнього, і в цьому є страждання туги людини за своїм Небесним Батьком.
Але є ще любов, яка теж походить із самої сутності душі, як Велика любов, але вона особлива тим, що спрага й досягнення бажаного приходять разом, і це третій вид — любов із насолодами — насолоджуватися Всевишнім на зразок світу прийдешнього; і про це сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Свій світ ти побачиш за життя і т. д.»; і вона приходить до людини згори, на зразок отримання нагороди, як написано: «Служіння-дар даю Я вам — ваше священство» і т. д.
Аспекти любові
Через різницю в коренях двох згаданих видів любові існує різниця і в змісті згаданих видів любові.
Зміст явної любові, заснованої на розумі й розумінні, — прагнення досягти духовного задоволення, насичення й Б-жественної насолоди, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Краща одна година спокою у світі прийдешньому, ніж усе життя цього світу», і це насолода душ, які «насолоджуються сяйвом Шхіни», і це дивовижна насолода без кінця.
Виходить, що душа людини, навіть якщо вона довершений праведник, що служить Всевишньому в трепеті й любові з насолодами, усе ж не скасовує свого буття повністю, і вся її суть і прагнення — отримати духовну насолоду й утвердитися у своєму бутті, бути окремою сутністю, що прилучилася до Всевишнього, — що тремтить перед Всевишнім і любить Його, в аспекті «є той, хто любить».
Але прихована любов, корінь якої — у самій сутності душі, частки Б-жества згори, — «яка є природною любов'ю в Б-жественній душі всього Ізраїлю, бажання і воля якої за природою — прилучитися до свого кореня й джерела, світла Ейн Софа, благословенний Він», — уся її суть і прагнення — скасувати своє буття і включитися у світло Ейн Софа, благословенний Він, зі справжньою самопожертвою, не «в аспекті розуму, розуміння й інтелекту, осягненого й зрозумілого», подібно до скасування іскри у смолоскипі.
І як сказано вище в прикладі зі свічкою, що «прагне» за своєю природою піднятися, щоб скасуватися у своєму корені, і тому її полум'я в постійному русі вгору.
Любов тваринної душі
Корінь любові
Корінь любові й пожадання тваринної душі — це розум тваринної душі. Бо мідот відповідають рівню розуму, і тому дитина прагне й любить дрібні, малоцінні речі, оскільки її розум малий і недостатній, щоб осягнути речі, цінніші за них, і в міру того як її розум розвиватиметься й підніматиметься, так і її пожадання будуть спрямовані на речі піднесеніші та суттєвіші.
Але оскільки в тваринній душі головне — мідот, то народження мідот із розуму та їхня залежність від нього не такі помітні, і не потрібні розсудливі роздуми, щоб тваринне пожадання розгорілося, а те, що головним чином видно тут, — це лише спрямування мідот розумом, як сказано вище: дитина прагне дрібних речей, а доросла людина, чий розум розвинений, прагне задовольнити своє пожадання важливішими речами.
Аспекти любові
Пожадання тваринної душі мають ступені — від легкого до важкого:
- Пожадання й природне бажання, яке Всевишній створив у душі. Це природне й здорове пожадання поєднання й зв'язку душі з тілом і всього природного, призначеного забезпечувати правильне й здорове існування творінь. Наприклад, здоровий апетит до їжі тощо. І подібно до пожадання поєднання чоловіка й жінки, яке було в Адама Першого до гріха і було лише заради народження дітей. Бо й пожадання — позитивна реальність, попри те що воно — матеріальне пожадання і потребує очищення.
- Пожадання дозволених речей і навіть необхідних для існування його тіла та збереження його здоров'я, але його пожадання не заради здоров'я тіла і його існування, а заради його матеріальної втіхи. Матеріальне пожадання засноване на егоїзмі й самоствердженні в людині, що суперечить вірі в єдність — що немає нічого, крім Нього, — яка вимагає скасування буття всіх творінь. І в цьому пожадання — негативна реальність, що потребує виправлення, хоча сама дія позитивна, адже вона корисна для існування його тіла та збереження його здоров'я.
- Чужі й лихі пожадання насолод цього матеріального світу, у яких немає жодної користі, а навпаки, вони шкодять його тілесному й душевному здоров'ю водночас. І в цьому і пожадання, і дія, що з нього випливає, — негативні, і треба здійснити за це тшуву.
- (Частину матеріалу статті взято з книжки «Ерхім бе-хасидут»)
Зовнішні посилання
- Рав Єхіель Гарарі, Поговорімо про любов
- Що таке любов?, з книги «Аншей га-міла»
(англійською)
Примітки
- ^ «Ігерет га-кодеш», розділ 15 (аркуш 123, сторона 1).
- ^ Див. «Торат шалом», сторінки 91, 93.
- ^ Як відомий приклад, пояснений у книзі «Танія», наприкінці розділу 24.
- ^ І це тому, що її корінь — в аспекті мідот нагорі, а ще вище — в аспекті семи царів Тогу.