Шавуот




Свято Шавуот (інші його назви: свято жнив, день перших плодів, свято дарування Тори, Ацерет, свято море цедеків[1]) — друге свято з трьох паломницьких свят. Воно припадає на 6 сівана і триває один день у Землі Ізраїлю і два дні в діаспорі. Цього дня було дано Тору під час стояння біля гори Синай. А за часів Храму цього дня приносили особливу жертву, що звалася «жертвою двох хлібів», і починався сезон приношення перших плодів.
Назви свята
- Шавуот — це найпоширеніша назва свята. Воно називається так за сімома тижнями, що поєднують свято Песах зі святом Шавуот, протягом яких ми здійснюємо відлік Омеру. Інша причина: слово «Шавуот» можна також витлумачити в значенні «клятва» — натяк на клятву, яку Святий, благословенний Він, дав синам Ізраїлю під час дарування Тори, що ніколи не замінить народ Ізраїлю іншим народом. Євреї ж, зі свого боку, поклялися, що зберігатимуть вірність Всевишньому та Його Торі. (Тому «Шавуот» — у множині.)
- Час дарування нашої Тори (або свято дарування Тори) — цього дня, у 2448 році від створення світу, Всевишній відкрився на горі Синай і дав народові Ізраїлю Тору. Ця подія називається «стоянням біля гори Синай».
- Свято перших плодів — починаючи зі свята Шавуот землероби починали приносити свої перші плоди — первістки плодів, що виросли на їхніх полях, — до Храму. Перші плоди можна було приносити тільки від свята Шавуот і далі, до свята Сукот. Крім того, цього дня в Храмі приносили жертву двох хлібів — жертву з пшениці з перших плодів нового врожаю.
- Ацерет — значення слова «ацерет» — завершення й закінчення. Свято Шавуот — це завершення й закінчення свята Песах (через період відліку Омеру, що поєднує їх). Інша причина: «припинення роботи» — адже у свято заборонено виконувати буденні роботи. І хоча в усі свята роботи заборонені, Ребе[2] каже від імені рабі Леві-Іцхака з Бердичева, що в Шавуот заборона-припинення роботи помітніша, ніж в інші свята, бо в усіх них є інші відмінні ознаки, а в Шавуот заборона робіт — єдина відмінна ознака.
- Свято жнив — у Землі Ізраїлю період жнив пшениці починався перед святом Шавуот. У свято приносили особливу жертву, що відзначала цей факт. Жертва називалася «два хліби» і складалася з двох хал, зроблених із пшениці.
- Свято море цедеків — ця назва прийнята переважно в хасидських громадах. Вона походить від звичаю рабинів громад (МАЦ — абревіатура «море цедек») їздити до Ребе на це свято: оскільки у святі небагато галахот, вони можуть залишити свою громаду на час свята.
Дні обмеження
Основна стаття – Три дні обмеження
Три дні перед святом називаються «днями обмеження»; у ці дні сини Ізраїлю готували себе до отримання Тори біля гори Синай.
Побажання до свята
У дні, близькі до свята Шавуот, Ребе має звичай бажати у своїх листах і сіхот у такому формулюванні: «Отримати Тору з радістю і внутрішньо». Ребе пояснює це благословення: радість і внутрішня сутність — основа отримання Тори:
Радість: оскільки вивчення Тори і виконання заповідей пов'язані з випробуваннями, приховуваннями й затаюваннями, отримання Тори має бути з радістю, як кажуть наші мудреці: «Заповіді, які прийняли на себе з радістю, досі виконують із радістю», і тому вони виконуються краще.
Внутрішньо: виконання Тори і заповідей має бути в усій внутрішній сутності його душі. Не тільки в шатах душі — думці, мовленні і дії, і не тільки в силах душі — розумі і почуттях. Усе це — зовнішнє щодо сутності душі, а виконання Тори й заповідей має бути внутрішнім, у самій сутності його душі[3].
Переддень свята
Ребе закликає подбати про кожного єврея щодо святкових потреб; хоча у свято Шавуот, на відміну від інших свят, не так багато трапез, заведено проводити збір коштів для бідних.
У ніч напередодні свята Ребе має звичай проводити фарбрейнген, на якому виголошує слова Тори на честь свята.
Напередодні свята завершують вивчення трактату «Сота», який вивчали протягом днів відліку Омеру — по аркушу на день.
Сенс свята
У ученні хасидуту пояснюється, що «свято» — це день Б-жественного розкриття, і чим сильніше розкриття, тим важливіша й піднесеніша його сила. Найпіднесеніше Б-жественне розкриття, яке будь-коли було, сталося під час дарування Тори. Сутність і єство Святого, благословенний Він, відкрилися на очах у всіх синів Ізраїлю, тому Шавуот — свято, що переважає своєю гідністю інші свята, найвищий день, якому немає рівних.
Арізаль розкрив, що в Шавуот щороку розкривається та сама піднесена Б-жественна святість, що була під час стояння біля гори Синай. Тому свято Шавуот щороку — день піднесеної святості.
Ребе Раяц пише[4]: «У свято Шавуот, час дарування нашої Тори, у ці два світлі дні, які є святами Всевишнього, розкриваються й світять ті світла й розкриття, які світили й розкрилися під час дарування Тори. Свято Шавуот — це час благовоління нагорі, і Всевишній, благословенний Він, відволікає обвинувача від народу Ізраїлю, подібно до того як Він відволікає його під час сурмління в шофар у Рош га-Шана і в святий день посту Йом Кіпур. Тобто свято Шавуот — час, придатний для того, щоб робити все заради вивчення Тори і служіння в трепеті перед Небесами, а також займатися тшувою щодо Тори, без перешкоди з боку сатани-обвинувача, подібно до часу сурмління в шофар у Рош га-Шана і в святий день посту Йом Кіпур...»
Радість свята
«Свято Шавуот, крім того, що воно, як усяке свято, — час для радості, містить додаткову радість — радість заповіді, від того, що сини Ізраїлю отримали Тору. І так само, як коли приводять дитину до „хедеру“ вчити Тору, влаштовують „урочистість“, так і в Шавуот, коли сини Ізраїлю ввійшли до „хедеру“, щоб отримати Тору, — це радість, на додаток до радості свят[5]».
«Радість дарування Тори стосується кожного з Ізраїлю, в будь-якому місці й у будь-який час. Ця радість діє на нього так, щоб він продовжив цю добру поведінку на весь рік, бо радість прориває рамки — рамки часу й рамки місця, так що в будь-якому місці й у будь-який час він зможе отримувати Тору[6]».
Ніч свята
Одного разу хасиди сиділи перед святом Шавуот і говорили між собою про те, що треба просити у Всевишнього, благословенний Він, у ніч Шавуот. Запитали про це Мітлер Ребе; вони думали, що він відповість — внутрішню частину Тори, розуміння й осягнення, але він відповів: «Я побажав би собі, щоб у мене було полум'я вогню дарування Тори».
Ребе каже[7]: у ніч Шавуот людина має прийняти на себе ярмо Тори. Це має бути прийняття в серці й прийняття вустами, і треба сказати: «Владико світу, я приймаю на себе ярмо Тори».
Тікун лейл Шавуот
Основна стаття – Тікун лейл Шавуот
Заведено не спати всю ніч, займаючись Торою, щоб виправити ваду: у ніч перед даруванням Тори сини Ізраїлю спали, і навіть пустельні блохи (комар, що зветься «портна») їх не кусали, і коли Всевишній прийшов під ранок дати Тору, довелося будити їх зі сну.
Арізаль каже, що той, хто не спатиме цієї ночі й займатиметься Торою, «йому гарантовано, що він завершить свій рік і з ним не станеться жодної шкоди»! У Зогарі розповідається про Рашбі, який займався Торою всю ніч і дуже звеличував того, хто не спить цієї ночі й очікує отримання Тори, бо тоді приходять «усі сини чертогу» радіти з Ізраїлем, робити піднесені прикраси й убрання (тікуним) на честь їхньої хупи зі Святим, благословенний Він, і Торою.
Мудреці таємного вчення встановили особливий порядок вивчення — «Тікун лейл Шавуот», у якому поєднано уривки з Танаху, Мішни, Гмари, Зогару, перелік 613 заповідей та інше.
Ребе пояснює, чому тікун здійснюється у формі промовляння, а не вивчення: нове в даруванні Тори — не в розумінні й осягненні Тори, які існували й до дарування Тори, а в самій події розкриття Царя. Тому наголос робиться не на розумінні й осягненні Тори, а на самому промовлянні святих літер Тори.
Маамар дарування Тори
Адмори Хабаду мали звичай виголошувати маамар хасидуту в ніч свята (у першу ніч, коли заведено не спати всю ніч і займатися Торою як підготовкою до читання розділу про дарування Тори вранці). Цей маамар хасиди називають «маамаром дарування Тори».
Багато з найдовших і найглибших хасидських маамарім і «гемшехів» починалися у свято Шавуот, наприклад «Гемшех 5672».
На фарбрейнгені свята Шавуот 5724 року (17 травня 1964) Ребе пояснив перевагу цього маамару, в якому наголос не стільки на розумінні, скільки на притягуванні Б-жественності, що в ньому. Водночас маамари свята Шавуот, як правило, вирізняються великою докладністю й глибиною, і були хасиди, які пов'язували це з тим, що у свято Шавуот у Ребе присутні рабини — «свято море цедеків».
У Ребе маамар виголошувався, як правило, о третій годині ранку, і, на відміну від звичайного порядку, Ребе починав виголошувати маамар без нігуну-підготовки. Цей порядок тривав до 5730 року (1969/1970)[8].
Галахот і звичаї Хабаду у свято
На відміну від кожного свята, яке має свої особливі заповіді (у свято маци — розповідь про вихід з Єгипту, споживання маци тощо; у свято Сукот — перебування в суці, чотири види), у свято Шавуот немає жодної особливої заповіді. Причина цього: усі свята виражають окремі аспекти зв'язку Святого, благословенний Він, із синами Ізраїлю, і тому зв'язок зі Святим, благословенний Він, — лише в певному вигляді. А свято Шавуот, час дарування нашої Тори, виражає саме обрання Святим, благословенний Він, синів Ізраїлю та обрання синами Ізраїлю Святого, благословенний Він. Це загальне, сутнісне явище, тому неможливо виразити його окремою заповіддю.
Свято Шавуот — єдине свято, в яке зобов'язані їсти святкову трапезу, як сказано в Гмарі: «Розділи його: половину — Всевишньому, половину — вам».
Слухання Десяти заповідей
Основна стаття – Мівцо «Десять заповідей»
Наводиться в мідраші[9]: «Сказав рабі Меїр: у годину, коли Ізраїль стояв перед горою Синай, щоб отримати Тору, сказав їм Святий, благословенний Він: приведіть Мені добрих поручителів, що ви зберігатимете її, і Я дам вам Тору. Сказали: ось, наші сини — поручителі за нас». І ще наводиться: «Сказав Святий, благословенний Він, Ізраїлю: сини Мої, читайте цей розділ щороку, і Я зараховую вам, ніби ви стоїте переді Мною»[10].
Ребе пояснив, що головне розкриття і головне «Я зараховую вам, ніби ви стоїте переді Мною» — у читанні «Десяти заповідей»: хоча ми чуємо їх з уст бааль коре, але в його матеріальному голосі прихований незримий голос «Сутності і єства Його, хай буде Він благословенний», що читає Десять заповідей у кожній синагозі, як під час стояння біля гори Синай.
З цієї причини Ребе звелів: «Щоб під час Десяти заповідей усі синагоги були повні чоловіками, жінками й дітьми (окремо, звісно), і варто привести також маленьких дітей „від місячного віку й вище“, а ретельні приведуть навіть ще ніжніших немовлят».
Відповідно до цієї вказівки в багатьох синагогах і Бейт Хабадах в усіх куточках світу проводяться особливі зібрання для слухання Десяти заповідей, і організатори роздають дітям солодощі й призи, щоб переживання слухання Десяти заповідей закарбувалося в маленьких дітей. У багатьох Бейт Хабадах проводяться також зібрання перед святом, щоб пробудити це в дітей.
Споживання молочної їжі
Є кілька причин[11] споживання молочної їжі, серед них:
а. Серед нових законів, які сини Ізраїлю отримали разом із Торою, були закони кашруту їжі. Згідно з новими законами, м'ясо, яке вони приготували раніше, вже не було кошерним для їжі. Щоб отримати нове м'ясо, їм треба було зарізати птахів, дрібну й велику худобу, — але Тору було дано в Шабат, а в Шабат різати заборонено. Тому того дня вони їли молочні трапези, які не потребують особливої підготовки для кашерування.
б. Тору було дано людям, а не ангелам. Хоча ангели просили отримати Тору, Б-г не дослухався до них. Одна з причин цього в тому, що ще до дарування Тори сини Ізраїлю вже виконували заповіді. Одна із заповідей, у яких наочно видно різницю між ангелами та євреями, — заборона м'яса з молоком: про ангелів розповідається, що вони відвідали Аврагама і їли м'ясо з маслом і молоком, а сини Ізраїлю суворо дотримувалися цього.
в. Тора — це «мед і молоко під язиком твоїм», як сказано в «Пісні пісень». Тора поживна й солодка, як молоко, і тому у свято на честь дарування Тори їдять молочну трапезу.
Добре зобов'язання
Наші Ребе, провідники поколінь, закликали ухвалити добре рішення у свято Шавуот: «Так само, як у Рош га-Шана кожен єврей має прийняти на себе щось додаткове в служінні, так і в Шавуот кожен єврей має прийняти на себе щось додаткове в Торі»[12]. «Почати новий початок, щоб наступний час і весь рік були „роком Тори“, на вищому рівні, ніж було досі»[13].
Інші звичаї
- Вивчати Тору з дітьми, «бо у свято було дано Тору».
- Деякі мають звичай пекти особливі хали, що звуться «пирогами гори Синай».
- Деякі мають звичай їсти в Шавуот шматки пирога, спечені й обсмажені в меду, на честь слів «мед і молоко під язиком твоїм».
- Читання «Сувою Рут». Але в Хабаді не заведено читати «Сувій Рут»[14]
- Читання «Акдамут». У Любавичах не було заведено промовляти його[15].
- Деякі мають звичай прикрашати у свято синагоги й домівки зеленню та квітами на згадку про диво, що гора Синай у пустельній місцевості наповнилася зеленню й квітами під час дарування Тори. І ще: на згадку про кошик Моше, нашого вчителя, який зрештою поклали на березі ріки в Шавуот[16]. А в Хабаді так не роблять.
- Звичай, як і в усіх громадах Ізраїлю, — багато читати Тегілім у день свята Шавуот, а деякі мають звичай читати всю книгу Тегілім, оскільки це день гілули царя Давида[17].
- Багато хто має звичай у ніч Шавуот читати обидві Ідри — «Ідру раба» та «Ідру зута» — стоячи, а не сидячи, бо таким був звичай Хіди навіть на старість[18].
Хода
Основна стаття – Хода
У день свята Шавуот (у діаспорі — у перший день) після молитви Мінха хасиди Хабаду за вказівкою Ребе виходять до близьких і далеких кварталів, щоб потішити святковою радістю й сказати слова Тори про теми свята.
Другий святковий день
За часів Другого Храму мешканці діаспори не знали, коли було освячено місяць у Землі Ізраїлю, і тому вони святкують свято два дні. Хоча час свята Шавуот залежить не від встановлення місяця, а від відліку п'ятдесяти днів від свята Песах, проте мудреці, благословенна їхня пам'ять, постановили святкувати свято Шавуот два дні, щоб не робити різниці між святами.
І другого дня їдять молочну їжу, а деякі мають звичай не спати також у другу святкову ніч.
Вихід свята Шавуот
Вихід свята Шавуот припадає в Землі Ізраїлю на 7 сівана, а в діаспорі — на 8 сівана. Цей день — як святковий, і поститися в нього заборонено.
Згідно з поясненням Алтер Ребе у «Шулхан арусі»[19], причина цього в тому, що, за словами школи Шамая, було заборонено приносити всепалення появи в саме свято, оскільки вони не потрібні для приготування їжі, і тому заборонено заради них порушувати святковий день; і хоча галаха — як школа Гілеля, у цьому питанні школа Гілеля чинила як школа Шамая, і так само чинив увесь Ізраїль.
Джерело Алтер Ребе неясне, і Ребе[20] пояснює, що його джерело — Гмара[21], де наводиться, що рабі Тарфон заборонив виголошувати надгробні промови цього дня, і з цього доводиться, що школа Гілеля теж мала звичай різати худобу цього дня, адже інакше рабі Тарфон не постановив би як школа Шамая.
Згідно з думкою «Тосафот Рід», причина того, що цього дня різали худобу, в тому, що не встигали принести всі жертви появи в саме свято Шавуот, а не в тому, що їх не різали, хоча з формулювання Алтер Ребе випливає, що школа Гілеля чинила як школа Шамая з галахічної причини, а не через вимушені обставини.
Причина того, що Алтер Ребе не приймає думку «Тосафот Рід», у тому, що неправдоподібно, щоб через щось, зроблене з вимушених обставин, цей день перетворився на святковий.
Магід з Межиріча каже: «Перші двадцять чотири години відтоді, як сини Ізраїлю отримали Тору, треба особливо любити. І особливо за думкою рабі Йосі, що Тору було дано 7 сівана, — це дивовижна перевага».
Дні доповнення
Основна стаття – Дні доповнення
Шість днів після свята називаються «днями доповнення». Коли існував Храм, той, хто не встиг принести свою жертву у свято, доповнював це в ці дні.
У ці дні, до 12 сівана (включно), не промовляють Таханун.
Додаткова література
- «У маамарі свята Шавуот під ранок відчували дарування Тори», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1860, с. 27
- Шнеур-Залман Герцль, «Перші хасиди казали в Шавуот „мазл тов“», у рубриці «Обґрунтування звичаю» тижневика «Бейт Мошіах», тижнева глава «Насо» 5782
Зовнішні посилання
- Мітки: свято Шавуот

- Мітка: свято Шавуот, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- «Лікутей сіхот — Моадім» — свято Шавуот

- Свято Шавуот: закони і звичаї, статті й розповіді —
(посилання не працює) - Ребе роздає «кос шель браха» на виході свята Шавуот

- «Збірка до свята Шавуот 5770 (19 травня 2010)», видання «Ваад хаялей Бейт Давид»

- «Закони Шавуоту» з уроку, який дав рав Йосеф-Єшая Браун

- «Добірка висловів про свято Шавуот», переддень свята Шавуот 5784 (11 червня 2024).

- Рав Єшая-Зуша Вільгельм, «Докладний зміст і стислий виклад сіхот про свято Шавуот у „Лікутей сіхот“» на сайті HebrewBooks
- «Кунтрес до свята Шавуот 5708 (13 червня 1948)», від найсвятішого Адмора Ребе Раяца
- «Добірка висловів провідників Хабаду про свято Шавуот», на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- «Добірка листів Ребе про „свято Шавуот“»
(англійською)

- Уроки
- Рав Хаїм-Шалом Дейч, «Свято Шавуот у світлі хасидуту», на сайті «фільтр Хабаду» для роликів YouTube
- Рав Єхіель Глуховський, «Свято Шавуот у світлі хасидуту», на сайті «фільтр Хабаду» для роликів YouTube
- Рав Йосеф Гехт, «Спогади про свято Шавуот у Любавицького Ребе», на сайті «фільтр Хабаду» для роликів YouTube
Примітки
- ^ Див. нижче про причину цього
- ^ «Гітваадуйот» 5743, ч. 3, с. 2601.
- ^ «Шаарей га-моадім» до свята Шавуот, с. 124 (с. 115).
- ^ Лист учням єшив, «Ігрот кодеш» Магаріяца, т. 5, с. 76–78.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 6
- ^ «Лікутей сіхот», т. 6.
- ^ Сіха свята Шавуот 5714 (7 червня 1954).
- ^ Після цього натомість Ребе почав проводити фарбрейнген напередодні свята.
- ^ «Шір га-шірім раба», розділ 1, 24.
- ^ «Псікта де-рав Кахана», розділ «Ба-ходеш га-шліші».
- ^ «Про причину споживання молочної їжі», р. Айзік Шві.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5702.
- ^ Свято Шавуот 5749 (9 червня 1989).
- ^ «У Хабаді ніколи так не робили» — рукопис Ребе у відповідь на запитання редактора «Американ джуїш ірбук» пана Мілтона Гімельфарба
- ^ Хоча сам Ребе мав звичай промовляти його, як його батько рабі Леві-Іцхак.
- ^ Адже він народився 7 адара, а наприкінці трьох місяців від його народження, коли його сховали в кошику на березі серед очерету, — це 7 сівана.
- ^ Наводиться в «Бен іш хай», тижнева глава «Бемідбар», перший рік, пункт 6. Наприкінці «Тікун лейл Шавуот» (видання «Гейхал Менахем») наводиться в кунтресі «Оцар мінгагей Хабад» (пункт 83), що це поширений звичай в усіх громадах Ізраїлю, як наводиться в книзі «Каф га-хаїм» (розділ 494, сеїф катан 34).
- ^ Наводиться в книзі «Бен іш хай» (тижнева глава «Бемідбар», перший рік, пункт 4)
- ^ Розділ 494, пункт 19.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 28, с. 24 (36).
- ^ 1«Хагіга», 18а.