Моше Софер
| Рабі Моше Софер | |
|---|---|
Рабі Моше Софер | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 7 тішрея 5523 (24 вересня 1762) |
| Місце народження | Франкфурт |
| Дата смерті | 25 тішрея 5600 (3 жовтня 1839) |
| Місце поховання | Пресбург (нині Братислава, Словаччина) |
| Країна | Королівство Угорщина[В] |
| Місце проживання | Просніц, Дресніц, Маттерсдорф, Пресбург |
| Місце діяльності | Угорщина |
| Рід діяльності | Рабинство, керівництво єшивою й ухвалення галахічних рішень. |
| Посада | голова єшиви в Просніці, рабин Дресніца, голова єшиви в Маттерсдорфі, рабин Пресбурга |
| Учителі | Рабі Натан Адлер |
| Сім'я | |
| Дружина | Сара-Малка, дочка р. Моше Ервіца, Сара-Серіль, дочка Аківа Егер, вдова рабі Цві-Гірша Гелера |
| Діти | Аврагам-Шмуель-Біньямін Софер («Ктав софер»), Шимон Софер («Міхтав софер»), Гітл, Сімха, та інші |
| Родовід | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Рабі Моше Софер, якого називають Хатам Софер (7 тішрея 5523 (24 вересня 1762) — 25 тішрея 5600 (3 жовтня 1839)), був рабином і головою єшиви в містах Просніц, Маттерсдорф, Дресніц і Пресбург в Угорщині, одним із найвидатніших законовчителів останніх поколінь.
Біографія

Народився у Франкфурті в простій родині. Уже в юності прославився як великий ілуй і писав хідушім з Тори; у дев'ять років почав навчатися в рабі Натана Адлера, який чинив згідно зі звичаями Каббали, а потім у рабі Пінхаса Гурвіца, унаслідок чого Хатам Софер багато в чому зазнав впливу шляху хасидуту. Ребе писав, що те, що він був учнем рабі Натана Адлера і рабі Пінхаса Гурвіца, учня Магіда з Межиріча, призвело до того, що у своїй книзі «Хатам Софер» рабі Моше наводив вислови великих хасидських учителів, серед яких і Алтер Ребе[1][2].
Його ставлення до учнів Бааль-Шем-Това було ставленням благоговіння й самозречення.
У 5546 році (1785/1786) він переїхав жити до Просніца, де очолював єшиву, і одружився із Сарою-Малкою, донькою р. Моше Єрвіца.
У 5554 році (1793/1794) рабі Моше було призначено рабином у Дресніці, у 5558 році (1797/1798) — головою єшиви в Маттерсдорфі, а в 5567 році (1806/1807) — рабином у Пресбурзі, який був однією з важливих громад Угорщини. Рабі Моше Софер прославився як один із найважливіших і найвідоміших законовчителів і рабинів останніх поколінь і як один із тих, хто сформував харедимний юдаїзм. Серед хасидів було заведено казати, що в кожному поколінні є вищий вищий праведник і нижній праведник, і в поколінні рабі Моше Софера він був нижнім праведником, а Ребе Цемах Цедек — вищим праведником[3].
Хатам Софер мав звичай регулярно повторювати маамари хасидуту на третій трапезі; члени його громади сердилися на це, але він продовжував. На старість він припинив цей звичай, побоюючись, що серед слухачів є такі, що цього не гідні[4].
У 5572 році (1811/1812) померла його перша дружина, і він одружився із Сарою-Серіль, донькою рабі Аківи Егера. У 5592 році (1831/1832) померла й Сара-Серіль, і він одружився з удовою рабі Цві-Гірша Геллера. Помер 25 тішрея 5600 року (3 жовтня 1839) і був похований у Пресбурзі (— нині Братислава) у Словаччині.
У Ребе
Хатам Софер склав багато віршів, і деякі з них навіть було надруковано в його книзі «Шірат Моше». Видавець книжок рішонім гаон рабі Аврагам Софер-Шрайбер, який був правнуком Хатам Софера, часто бував при дворі Ребе й розмовляв із ним про слова Тори. В одній із бесід Ребе сказав йому: «Якби я мав час, я склав би коментар до віршів Хатам Софера, щоб показати, що кожне слово в них має джерело в Каббалі»[5].
Ребе багато разів цитував слова Хатам Софера в респонсах, «Хошен мішпат», т. 6, розділ 98, що «в кожному поколінні є один, гідний за своєю праведністю бути визволителем, і коли прийде час — Всевишній, благословенний Він, відкриється йому й пошле його». Ще багато разів Ребе наводить учення Хатам Софера й обговорює його слова[6].
Родина
- Його син, рабі Аврагам-Шмуель-Біньямін Софер — автор «Ктав софер», наступник батька на посаді рабина Пресбурга. Його син, рав Сімха-Бунем Софер — автор «Шевет софер». Став наступником батька на посаді рабина. Його син, рав Аківа Софер — автор «Даат софер», став наступником батька на посаді рабина. Переселився до Ерец-Ісраель на початку Другої світової війни і заснував єшиву Пресбурга в Єрусалимі.
- Другий син «Ктав софер», рав Шимон Софер — автор «Іторерут тшува», упродовж шістдесяти чотирьох років служив рабином міста Ерлау (Егер) в Угорщині й очолював велику єшиву в місті.
- Його син, рабі Шимон Софер — автор «Міхтав софер». Служив рабином Кракова. Його зять — рав Аківа Корніцер, а його донька Сара вийшла заміж за рава Менахема-Мендла Шнеєрсона, сина Ребе Магараша[7].
- Рабі Йозеф-Йозпа Софер, тесть рабі Єгуди Грінвальда (автора респонсів «Зіхрон Єгуда»).
- Його зять, рабі Давид-Цві Еренфельд.
- Його зять, рабі Еліягу Корніцер — одружився з його донькою Гітл. Помер у віці 27 років.
- Його зять, рабі Шломо-Залман Шпіцер — одружився з Гітл, удовою рава Еліягу Корніцера. Був головою рабинського суду у Відні. Його донька вийшла заміж за свого двоюрідного брата рава Шимона Софера, автора «Іторерут тшува».
- Його зять, рабі Моше-Товія Леман — одружився із Сімхою, молодшою донькою.
Його книги
- «Хідушей Хатам Софер» – хідушім на Шас – за його ім'ям і за назвою інших його книжок його називають Хатам (Хідушей Торат Моше) Софер.
- Респонси «Хатам Софер» (сім частин) – містить 1225 відповідей на найрізноманітніші теми.
- «Драшот Хатам Софер» (три частини) – про свята.
- «Хатам Софер» (п'ять частин) – коментар до Тори.
- «Торат Моше» (п'ять частин) – коментар до Тори, до п'яти сувоїв і до Пасхальної Агади.
- Роз'яснення до коментаря Рамбана до Тори.
- Статті на вибрані теми Шасу.
- Посилання й примітки до «Шулхан арух».
- «Шірат Моше» – вірші й піюти в дусі Каббали.
- «Цваат Моше» – моральний заповіт його синам і нащадкам.
- «Сефер зікарон» – розповідь про біди, яких він зазнав упродовж тих днів, коли Пресбург перебував в облозі під час війни з Францією.
Додаткова література
- Рав Шалом-Дов-Бер Вольпо, «Шемен сасон ме-хаверейха», ч. 3, с. 201–229 — про династію Хатам Софера і Любавичі
Примітки
- ^ У тижневій главі «Бегаалотха», фрагмент, що починається словами «Ве-га-асафсуф ашер бе-кірбо».
- ^ «Сіхот кодеш» 5711.
- ^ «Решимот дварім», 5769, с. 150.
- ^ Сіха для тамім Залмана Шехтера, сіван 5704 (травень–червень 1944), «Сіхот кодеш» до прийняття проводу, с. 87.
- ^ Мордехай-Менаше Лауфер, «Ємей мелех», ч. 2, с. 801.
- ^ Див.: «Шемен сасон ме-хаверейха», ч. 3, с. 202–203.
- ^ «Решимот дварім», 5769, с. 149.
Код особи: № 6160691700