Перейти до вмісту

Хаїм-Шнеур-Залман Козлінер

Матеріал з Хабадпедії
Хаїм-Шнеур-Залман Козлінер
Основна інформація
Дата народження5661
Місце народженняДісна
Дата смерті13 тішрея 5746 (28 вересня 1985)
Місце проживанняЛенінград, Невель, Старія, Шулкова, Чернівці, Нахалат-Гар-Хабад, та інші
Рід діяльностісекретар Ребе Раяца, діяч підпільного Хабаду
Освіта«Томхей Тмімім» у Любавичах
Посадасекретар Ребе Раяца, член керівництва єшиви в Невелі, викладач «Томхей Тмімім» Самарканд, та інші
Сім'я
БатькоБарух-Йосеф Козлінер
МатиРахель-Мір'ям
ДружинаЦіпа, дочка рава Хаїм-Елазар Горелік
ДітиМордехай Козлінер, Віра Борошанська, Дрейза
Брати й сестриЕфраїм Казарі (Козлінер)
Родовід

Рав Хаїм-Шнеур-Залман Козлінер (відомий за початковими літерами свого імені, що слугували йому підпільним прізвиськом: «Хазак»; 5661 — 13 тішрея 5746 (28 вересня 1985)) був секретарем Ребе Раяца, відігравав ключову роль у підпільній діяльності зі збереження іскри єврейства в Росії і разом зі своєю дружиною багато зробив для виїзду з Росії через місто Львів; обоє вони були заарештовані КДБ за поширення юдаїзму та організацію нелегального переходу кордону. Після переїзду до Святої Землі вони оселилися в Нахалат-Гар-Хабаді, і р. Хаїм-Залман був однією з величних постатей громади до свого відходу з життя.

Біографія

Справа наліво: рав Іцхак-Єгуда Ярославський, рав Менахем-Мендл Футерфас і рав Хаїм-Шнеур-Залман Козлінер. За ними: рав Ліпа Кляйн і його брат р. Шоель-Моше.

Народився в 5661 році (1900/1901) у місті Дісна в Білорусі в родині р. Баруха-Йосефа Козлінера і Рахелі-Мір'ям. Його батько був меламедом молодших класів у Дісні; про нього казали, що його учні, подорослішавши, ставали видатними учнями єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах.

У ранньому дитинстві в домі його батьків жив машпіа рав Ісраель-Ноах Беліницький, і від нього він побачив і ввібрав, яким є образ хасида і хасидський спосіб життя.

У дев'ять років хлопчик Хаїм-Залман поїхав із батьком до Любавичів, де його віддали навчатися в місцевий хедер. Трохи подорослішавши, він вступив до єшиви «Томхей Тмімім» під безпосереднім керівництвом Ребе Рашаба. Разом із ним навчався і його брат р. Ефраїм Казарі.

Секретар Ребе Раяца

Через події війни і революції в Росії в 5677 році (1916/1917) єшиві «Томхей Тмімім» Любавич довелося знятися з місця і мандрувати різними містами. Р. Хаїм-Залман мандрував разом з іншими учнями єшиви.

У місяці тішрей 5684 року (вересень–жовтень 1923) Ребе Раяц попросив учнів-тмімім повернутися з місць їхнього навчання до Ростова-на-Дону, де єшиву було засновано заново.

У юності р. Хаїм-Залман недовгий час служив секретарем Ребе Раяца, коли той жив у Ленінграді. Його головним обов'язком було ведення фінансів єшив «Томхей Тмімім». Р. Хаїм-Залман за вдачею був людиною, що вміє зберігати таємницю, і ніколи не розповідав про дні, коли працював в одній кімнаті з Ребе Раяцем.

Коли 15 сівана 5687 року (15 червня 1927) прийшли заарештовувати Ребе Раяца, р. Хаїма-Залмана не було поблизу, оскільки 15 сівана відбулося його весілля. Він одружився з Ципою, донькою рава Хаїма-Елазара Гореліка. Весілля відбулося в Рогачові, місті, де жила наречена, і р. Хаїм-Залман був у розпалі днів «шева брахот», коли стало відомо про арешт. Видатні хасиди негайно викликали р. Хаїма-Залмана повернутися до Ленінграда, щоб допомогти в діях зі звільнення. Р. Хаїм-Залман не зволікав і, попри те що був у розпалі днів «шева брахот», повернувся до Ленінграда. За вказівкою Ребе Раяца йому було довірено «чорну книжечку», як він її називав. У цій книжечці був список рабинів, магідів шіур, машпіїм, меламедів і банниць міквей в усіх містах Радянського Союзу.

Хоча р. Хаїм-Залман знав, що таємна поліція йде по його сліду, він продовжував діяти задля подальшого утримання єшив «Томхей Тмімім». Він переїхав жити до Невеля, де ввійшов до керівництва єшиви та навчального закладу для рабинів і шойхетів. Переслідування р. Хаїма-Залмана дедалі частішали, особливо тому, що він був одним із керівників єшиви. Таємна поліція затягувала навколо нього петлю. Якраз у ті дні, в останній день Песаху 5689 року (2 травня 1929), народився його первісток Мордехай. Невдовзі після цього «новоспеченому» батькові довелося тікати з міста. Коли від дня народження минув місяць, його дружина Ципа почала непокоїтися, адже вже настав час здійснити «підйон га-бен», а її чоловік, на якому лежить ця заповідь, зник, наче його й не було. Минуло небагато часу, і вона отримала від чоловіка шифровану телеграму, у якій він написав: «Мазл тов із покупкою». Тоді вона зрозуміла, що чоловік пам'ятав про рідкісну заповідь, покладену на нього, і зі своєї схованки здійснив підйон га-бен за всіма правилами.

Через деякий час р. Хаїм-Залман повернувся додому, але переслідування і пошуки його тривали з ще більшою силою. У домі весь час панувала атмосфера підпілля і втечі, так що навіть трирічний Мотл своїм здоровим чуттям уже розумів, як слід поводитися в годину біди[1].

Коли він жив у Старії, у 5694 (1933/1934) і 5696 роках (1935/1936) було зроблено спробу перевезти його до Землі Ізраїлю через Головний рабинат країни.

Арешт і заслання

Через кілька років він переїхав жити до Шулкової, передмістя на околиці Москви. І тут побоювання не вщухали, і час від часу серед хасидів проходили хвилі арештів. Р. Хаїм-Залман знав, що і тут він не вдома.

І справді, однієї ночі побоювання справдилося. У двері дому гучно постукали. До дому ввійшли незнайомці в чорних пальтах, діставши червоні посвідчення НКВС. Тут же вони оголосили р. Хаїму-Залману про арешт і вивели його з дому.

Після довгих допитів, страждань і тортур у підвалах НКВС його засудили до заслання в Сибір. Після довгої та виснажливої дороги він прибув до трудового табору, де провів довгий час разом зі своїм другом машпіа р. Нісаном Неменовим.

Спроба втечі

У 5701 році (1940/1941), після вторгнення нацистів до Росії, родина Козлінерів покинула місце проживання і разом з іншими родичами вирушила потягом до далекого Узбекистану. Там р. Хаїм-Залман викладав в єшиві «Томхей Тмімім» Самарканд

У роки війни влада призивала до армії всіх чоловіків. Пошуки дезертирів посилилися, і арешти стали повсякденною справою. Сам р. Хаїм-Залман теж був дезертиром. Щоразу, коли до нього додому приходили солдати, йому вдавалося вислизнути. Одного разу солдати постукали у двері його дому. Р. Хаїм-Залман зрозумів, що тікати вже пізно, а врятували його доньки. Вони зняли матрац з ліжка, він ліг, а зверху на нього поклали матрац і ще ковдри. Вони швидко знову застелили ліжко, і солдати, які довго його шукали, пішли з порожніми руками.

Як і багато інших хасидів, р. Хаїм-Залман і його родина прибули до Львова, щоб спробувати нелегально перетнути кордон в «ешелонах» із підробленими польськими паспортами. Він, його дружина і кілька їхніх родичів працювали дні й ночі, щоб допомогти якомога більшій кількості хасидів виїхати з Росії (масова втеча, названа згодом «Виїздом із Росії 5706»).

Опівдні в п'ятницю 28 хешвана 5707 року (22 листопада 1946) було заарештовано його дружину пані Ципу, яка тримала в руках маленьку сумку, у якій були десятки паспортів. Через деякий час було винесено вирок пані Ципі — десять років заслання.

Наступного дня, у Шабат над ранком, співробітники таємної поліції провели масштабні обшуки, нагрянули в кілька домів хасидів і здійснили арешти. Коли вони прийшли до дому родини Козлінерів, двері їм відчинив син Мотл. Він сказав співробітникам таємної поліції, що не знає, де перебуває його батько. Р. Хаїм-Залман справді завчасно сховався. Несподівано вони вирішили заарештувати Мотла, намагаючись отримати від нього відомості, які викрили б його батьків.

Допит Мотла тривав недовго, і в Шабат надвечір його відпустили додому[2].

Другий арешт

Через три роки пані Ципу було достроково звільнено з трудового табору. Радість тривала недовго: через кілька тижнів лиходіям вдалося схопити її чоловіка р. Хаїма-Залмана. Він і сам відчував, що біда насувається, і радився з домашніми, що для нього краще — тікати чи здатися і взяти на себе всі звинувачення, щоб звільнити інших.

Зрештою він вирішив тікати. Співробітники таємної поліції не відпускали його і весь час стежили за ним. Вони не заарештовували його, бо хотіли побачити, з ким він зустрічається.

Одного разу, коли він ішов вулицею, до нього підійшов міліціонер і попросив у нього паспорт. Р. Хаїм-Залман простодушно показав паспорт. Міліціонер мигцем глянув на нього, потім поклав до кишені і пішов своєю дорогою. Мета була «скувати» його: адже поки його паспорт у них у руках, він не зможе нікуди втекти.

Він зрозумів їхній задум і подбав про новий паспорт. Виготовлювачі фальшивок із числа хасидів запитали його, чи віддає він перевагу справжнім даним чи підробленим, і він попросив, щоб вписали його справжні дані.

Минуло небагато часу, і його схопили вдруге, тепер уже з підробленими документами. Коли його звинуватили у зберіганні підроблених документів, він відповів їм: «Ви забрали в мене паспорт, а оскільки я не міг ходити без паспорта, я був змушений подбати про інший».

Р. Хаїма-Залмана відправили до Сибіру, де його змушували виконувати каторжні роботи. Попри становище, він суворо дотримувався заповідей із найвищою самопожертвою.

Звільнення

У 5713 році (1952/1953) помер тиран Сталін, і влада дещо послабила жорстокі утиски. Багатьох політичних і релігійних в'язнів було достроково відпущено додому, і серед них був і р. Хаїм-Залман Козлінер.

Після звільнення він жив із родиною в Чернівцях. Деякий час у їхньому домі жив машпіа р. Мендл Футерфас. Коли його молодша донька Віра Борошанська вийшла заміж і переїхала жити до Самарканда, поруч із батьками чоловіка, р. Мендл переконав його переїхати жити поруч з одним із його дітей. Р. Хаїм-Залман дослухався до його вмовлянь і переїхав жити до дому доньки в Самарканді. Невдовзі до Самарканда прибув і р. Мендл, і р. Хаїм-Залман, його донька і зять довгий час приймали його в себе вдома[3].

Усі ці роки р. Хаїм-Залман носив бороду, хоча це було пов'язано із самопожертвою. У періоди підпільної діяльності він часто проводив фарбрейнгени з хасидами і надихав їх продовжувати діяти за вказівками наших Ребе, провідників поколінь, попри величезні труднощі, що стояли на шляху.

У Святій Землі

На початку 5730-х років йому вдалося отримати дозвіл на виїзд, і він із родиною переїхав до Святої Землі та оселився в Нахалат-Гар-Хабаді.

У 5737 році (1976/1977), коли Ребе закликав призначити машпіїм у кожній громаді, мешканці Нахалат-Гар-Хабада просили призначити його машпіа громади, але він відмовився. І навіть коли тиск на нього посилився, він твердо стояв на своїй відмові.

13 тішрея 5746 року (28 вересня 1985) р. Хаїм-Залман відійшов у вічність. Дивовижно, що цієї ж дати померли також його батько і його дружина.

Родина

Додаткова література

Примітки

Хаїм-Шнеур-Залман Козлінер згадується ще в 26 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 4440435100

Повідомити про помилку на цій сторінці