Трепет
Цю статтю необхідно доповнити
| ||
| Цю статтю необхідно доповнити | |
| Любов і трепет |
|---|
| Види любові |
| Види трепету |
| Трепет • Страх покарання • Вищий трепет • Нижній трепет |

Трепет — це почуття страху або трепету, яке відчуває людина, коли «вдумується і вникає у велич Ейн Софа, благословенний Він». Це почуття протилежне почуттю любові. Трепет — корінь усіх 365 заповідей-заборон, оскільки людина, яка трепетить перед Святим, благословенним Він, не порушить заповідей, які Він повелів не робити.
Трепет перед Всевишнім — це заповідь-повеління, як сказано: «Г-спода, Б-га твого, бійся». У хасидуті пояснюється, що є два основні ступені трепету перед Всевишнім: нижній трепет — трепет перед величчю, і вищий трепет — трепет сорому.
Суть трепету
Трепет виникає в єврея завдяки його роздумам про своє теперішнє становище і про цей матеріальний світ у порівнянні з величчю та вищістю Всевишнього, і виникає як від того, що він відчуває себе близьким до Б-жественності й через це відчуває трепет унаслідок своєї близькості до Всевишнього, так і від того, що він відчуває себе далеким від Всевишнього й через це відчуває трепет[1].
У порядку служіння Всевишньому людина спершу має пробудити трепет, який пробудить у людині «ухиляйся від зла», і лише після того, як вона пробудила трепет, єврей має пробудити любов в аспекті «і роби добро»[2]. А в подробицях: насамперед єврей має пробудити нижній трепет; після того як він його пробуджує, в його серці б'ється «Агава зута», а після неї — «Велика любов», і після того як він досягає ступеня «Великої любові», в єврея пробуджується вищий трепет[3].
Нижній трепет
Нижній трепет — це попередній ступінь трепету перед Всевишнім. Цей ступінь відповідає літері нижнього гей Імені Гаває, і його суть — прийняття ярма Царства Небес і страх перед Всевишнім, як страх перед царем, — це зовнішній і явний трепет.
Про нижній трепет сказано: «якщо немає трепету — немає мудрості», бо цей трепет передує мудрості. Цей трепет — перший ступінь, якого досягає той, хто служить Всевишньому, і лише після нього він зможе осягнути ступінь «вищого трепету».
Вищий трепет
Вищий трепет — це високий ступінь трепету перед Всевишнім, і він відповідає літері йуд в Імені Гаває, і його суть — трепет сорому, коли людина соромиться перед величчю Всевишнього. Про цей трепет сказано: «якщо немає мудрості — немає трепету», бо цей ступінь походить із місця, що вище за сфіру Хохма. Бо через споглядання того, як кожна річ народжується («Хто мудрий? Той, хто бачить те, що народжується») і виникає з нічого в щось словом Всевишнього і подихом уст Його, благословенного, і через це небеса й земля і все їхнє воїнство воістину скасовані у своєму бутті перед словом Всевишнього і подихом уст Його і вважаються зовсім як ніщо, і воістину «Аїн ва-ефес», як скасування світла й сяйва сонця в самому сонячному тілі, — через це він приходить до вищого трепету.
Вищий трепет походить із внутрішньої суті Б-жественності, що всередині світів. І осягнути його неможливо інакше, як попередивши його нижнім трепетом.
Перевага нижнього трепету над вищим трепетом
Хоча нижній трепет сприймається як нижчий за вищий трепет, саме через нього досягають здійснення задуму творіння і волі Святого, благословенний Він.
При вищому трепеті бітуль досконалий саме з боку кількості, бо все буття людини скасовується і скасоване саме собою перед Святим, благословенним Він, тобто скасування буття. Однак у цьому немає новизни, оскільки від людини не вимагається долати свої природні бажання.
Натомість нижній трепет, який є скасуванням «я», — досконалість бітулю в ньому саме в якості. Людина має власне буття, бажання й природні схильності, і все ж долає їх і обирає виконувати волю Святого, благословенний Він. Це подолання протилежне природі й власній волі, і воно виражає задум творіння: хоча в нас є власна воля, ми долаємо її і завершуємо задум творіння, бо Ізраїль укорінений в Ацмуті Ейн Софа. І тому через їхнє самоскасування у формі кабалат ол вони розкривають задум творіння — «Дира ба-тахтонім».
Див. також
Примітки
- ^ «Торат Менахем», т. 12, с. 65
- ^ «Танія», розділ 41
- ^ «Торат Менахем», т. 4, с. 226, «Торат Менахем», т. 29, с. 205, та ін.