Давид га-Леві Сегаль
| Давид га-Леві Сегаль | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5346 |
| Місце народження | Володимир |
| Дата смерті | 26 швата 5427 (20 лютого 1667). |
| Місце поховання | Львів |
| Країна | Річ Посполита[В] |
| Місце проживання | Лудмир, Краків, Острог, Олика, Люблін, Львів |
| Місце діяльності | Польща |
| Рід діяльності | Рабинство й ухвалення галахічних рішень |
| Посада | рабин Кракова, рабин Острога, рабин Олики, рабин Львова та інші |
| Учителі | Рабі Іцхак га-Леві, рабі Йоель Сіркіс |
| Сучасники | Рабі Шабтай Коген, Шах |
| Учні | р. Урі, син рабі Йоель Бааль-Шем, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | рабі Шмуель га-Леві |
| Дружина | Рівка Сегаль, дочка рабі Йоель Сіркіс |
| Діти | р. Шломо Сегаль, р. Мордехай Сегаль, р. Шмуель Сегаль, Єшая Сегаль та інші |
Рабі Давид га-Леві Сегаль (5346 — 26 швата 5427 (20 лютого 1667)), відомий на прізвисько Таз за назвою свого твору «Турей загав», був одним із найвидатніших і найважливіших законовчителів і носей келім «Шулхан аруха» та рабином багатьох громад у Польщі.
Біографія
Рабі Давид га-Леві Сегаль народився 5346 року (1585/1586) у Лудмирі Волинської губернії в родині свого батька рабі Шмуеля га-Леві, як нащадок знаменитої рабинської родини. Його батько рабі Шмуель був дуже багатим і роки своєї юності присвятив вивченню Тори та служінню Всевишньому в душевному спокої.
У юності навчався у свого брата рабі Іцхака Сегаля[1] і в рабі Йоеля Сіркіса, Баха.
Досягнувши шлюбного віку, одружився з дочкою свого головного вчителя Баха. Багато років перебував на утриманні свого тестя й використовував свій час для вивчення Тори та служіння Всевишньому, присвячуючи основні свої сили ґрунтовному вивченню Шасу і законовчителів.

У юності, коли служив рабином міста Кракова, у нього померло двоє дітей, і він пов'язав це з тим, що жив над синагогою у квартирі громади[2].
З часом він близько семи разів мандрував рабинськими посадами, бо йому доводилося переїжджати з місця на місце; у цей час його економічне становище погіршилося, і він потерпав від справжньої нужди, але, з іншого боку, його ім'я дедалі більше прославлялося по всьому світу, і він став відомий як знаменитий законовчитель. Його страждання скінчилися, коли його запросили обійняти посаду рабина в місті Острозі, яке було сповнене мудреців і книжників. Голови громад у місті допомагали йому в його літературній праці й спонукали його завершити свій твір «Турей загав» на «Шулхан арух», тоді як сам він остерігався публікувати книгу, бувши людиною скромною і смиренною, що ховається серед поклажі.
5401 року (1640/1641) прибув до міста Острога і був призначений рабином міста, де написав свою книгу «Турей загав».
Рабі Йоель Бааль-Шем послав свого сина рабі Урі навчатися в єшиві рабі Давида га-Леві в Острозі[3].
Із Шахом
5406 року (1645/1646) рабі Давид видав свій твір «Турей загав»; того ж року у Вільні вийшла книга «Сіфтей коген» рабі Шабтая Когена, якого називають Шах; попри те що між ними були гострі розбіжності в питаннях Тори, вони підтримували добрі стосунки й були вірними друзями.
З часом вони співпрацювали й надрукували разом нове видання «Шулхан аруха» разом зі своїми творами довкола «Шулхан аруха» і примітками Рами, подібно до коментарів Раші і Тосафот довкола Гемари. Так «Шулхан арух» друкується донині, а з його боків — книги Таза і Шаха.
Попри те що Таз був старший за Шаха приблизно на 35 років, Шах не вагався сперечатися з ним і написав на нього заперечення під назвою «Некудот га-кесеф»; Таз відповів на них у кунтресі під назвою «Даф ахарон», а Шах атакував ці відповіді «Кунтрес ахарон».
У передмові до своїх заперечень на Таза Шах написав:
Нехай не спаде на думку читачеві цієї моєї книги, що я склав заперечення на його книгу через те, що в мене, не дай Б-г, була суперечка з автором «Турей загав» або що в мене в серці є якась образа на нього, бо ж відомо всім, що на нас справдилося «ет Вагев бе-Суфа», і Тора повертається до свого пристанища, бо я став пристанищем для автора «Турей загав», і він був у мене три дні, і я виявив йому велику шану, якій не повірили б, якби розповіли, і він також вельми вшанував мене, так що поцілував мене в голову і радів мені просто як радістю Сімхат бейт га-шоева. І Всевишній Б-г знає і свідчить, що я склав цю мою книгу «Некудот га-кесеф» тільки заради Небес
— Передмова Шаха до його книги «Некудот га-кесеф»

Таз листувався також з іншими великими Ізраїлю, серед них: рабі Мордехай Яффе (автор «Левушим»), р. Натан-Нета Шапіро («Мегале амукот») та інші.
Гзерот 5408 (1647/1648) і 5409 років (1648/1649) та його відхід з життя
5408 року (1647/1648), під час погромів, він служив рабином міста Олика в Литві; коли солдати підійшли до міста, на них раптом напав страх, і вони повернули назад; одразу після цього Таз утік до міста Любліна. Після закінчення погромів Таз оселився в місті Львові, а 5414 року (1653/1654) був призначений рабином міста замість рабі Йосефа Геца, який помер перед тим.
5424 року (1663/1664) двоє його синів, р. Мордехай і р. Шломо, були вбиті на освячення Імені Всевишнього в погромах підбурених селян, і до останнього свого дня він не знаходив спокою своїй душі через це.
26 швата 5427 (20 лютого 1667) Таз помер і був похований у Львові. Приблизно через двісті років за наказом влади довелося звільнити кладовище, і коли розкрили його могилу, знайшли його цілим.
У наших Ребе
Ребе Раяц сказав: мій батько, Адмор, пише, що чув від імені Алтер Ребе, що всі автори до Таза і Шаха[4], включно з ними, склали свої твори святим духом, а про поняття руах га-кодеш сказано в «Корбан га-еда» в кінці розділу 3 трактату «Шкалім», що це коли відкривають йому таємниці Тори, що це з аспекту приховання Хохми[5].
На фарбрейнгені 20 менахем-ава 5710 (3 серпня 1950) Ребе сказав, що рабі Нехемья з Дубровно уважно вчитувався у формулювання Таза і «Маген Аврагама» і виводив із цього галахічне положення[6].
Ребе пише[7]: «Його святість мій тесть, Адмор шліта, був у Лудмирі і був ... на могилі батька Таза [рава р. Шмуеля га-Леві] і його тестя [рава р. Іцхака Бецалельса] і його свояка (батька Таза) [рава р. Аврагама Полака] там».
Крім того, ребецн Стерна є нерідною нащадкинею автора «Таза»[8].
Родина
- Його дружина Рівка Сегаль відійшла у світ інший у 5409 році (1648/1649)
- Його син, р. Шломо Сегаль (його дружина — бабуся ребецн Стерни)
- Його син, р. Мордехай Сегаль
- Його син, р. Шмуель Сегаль, голова рабинського суду і рам святої громади Пердан
- Його син, Єшая Сегаль
- Його зять, Аврагам (Єгошуа-Гешель) Парнас
- Його зять, Меїр Гальперін, голова рабинського суду святої громади і рам Любліна та Апти
- Його зять, Моше-Гад Сіркіс
Його книги
«Турей загав»
Знаменитий твір Таза, за назвою якого його й названо, — «Турей загав», твір на «Шулхан арух», який він написав, щоб розв'язати численні суперечки, що існували в той час. «Турей загав» називається також «Маген Давид»[9].
Головний опонент Таза — Шах[10], і постанови Таза були прийняті в країнах Польщі і Німеччині, але з роками більше були прийняті постанови Шаха. Алтер Ребе у своєму «Шулхані» не постановляє огулом як один із них.
«Діврей Давид»
Крім своєї книги «Турей загав», Таз склав ще одну книгу, яку назвав «Діврей Давид — Турей загав», і це коментар на коментар Раші на Тору; книга вийшла розкішним виданням зусиллями «Мосад га-Рав Кук» за редакцією р. Хаїма-Дова Шевеля. «Діврей Давид» згадується багато разів у «Лікутей сіхот» у «Сіхот Раші».
Примітки
- ^ Автор Шут «Магарі га-Леві».
- ^ «Турей загав», Закони молитви.
- ^ За Ребе Раяцом, «Сефер га-зіхронот», розділ 60
- ^ В інших місцях версія — «до Магарші».
- ^ Наводиться в Гемшеху «Йом тов шель Рош га-Шана» 5666, у «Сефер га-сіхот» Ребе Раяца і в календарі «Гайом йом» 6 швата.
- ^ «Торат Менахем», частина 1, с. 153.
- ^ У його «Решимот», с. 252.
- ^ Див. у статті Єгуда-Лейб Сегаль.
- ^ А разом із книгою «Маген Аврагам» рабі Аврагама-Абеле Гомбінера вони називалися «Магіней ерец».
- ^ Див. вище в розділі Із Шахом.
Код особи: № 2600667100