Перейти до вмісту

Віленський Гаон

Матеріал з Хабадпедії
Гаон Еліягу з Вільни
Малюнок, який приписують Гра
Основна інформація
Ім'я в оригіналіאליהו בן שלמה זלמן[В]
Відомий якВіленський Гаон
Дата народження15 нісана 5480 (23 квітня 1720)
Місце народженняСельцо
Дата смерті19 тішрея 5558 (9 жовтня 1797)
Місце смертіВільна
Місце похованняШніпішкське єврейське кладовище[В]
КраїнаРіч Посполита, Російська імперія[В]
Місце проживанняВільна
Місце діяльностіЛитва
НалежністьЛитва
Рід діяльностірабин, посек[В]
Посадакерівник віленського «клойзу»
УчніРабі Хаїм з Воложина, рабі Аврагам, син Гра, рав Данциг, автор «Хаєй адам»
ПраціКоментар Гра до Тори і до «Шулхан аруху», глоси Гра до Шасу, коментар Гра до Мішлей
Сім'я
БатькоШломо-Залман Крамер
ДітиШломо-Залман, Аврагам, Єгуда-Лейб, та інші
Медіафайли у Вікісховищі

Гаон рабі Еліягу, син р. Шломо-Залмана Крамера з Вільни (15 нісана 5480 (23 квітня 1720) — 19 тішрея 5558 (9 жовтня 1797)), відомий під прізвиськом Гра, був одним із найвеличніших людей покоління в Литві та одним із головних противників хасидизму.

Біографія

Гра народився в містечку Сельцо в Литві у свого батька, рава Шломо-Залмана Крамера. Уже в юності він прославився як ілуй, а в шість років виголосив у бейт-мідраші проповідь у стилі пілпуля і вразив слухачів. У дев'ять років почав вивчати таємне вчення[1].

Після весілля Гра вирушив у вигнання, як було заведено в ті роки, і мандрував у ньому, приховуючи своє ім'я, щоб не приймати шанування, оскільки вже прославився у світі як ілуй і гаон.

За кілька років він оселився у Вільні, де навчався на самоті більшу частину доби, а згодом очолював знаменитий «клойз». Навіть після неодноразових умовлянь з боку голів і парнасів громади Вільни (деякі з яких були видатними хасидами Алтер Ребе, наприклад р. Меїр Рафаельс та його син), він усе ж відмовився взяти на себе рабинство в місті.

Гра хотів здійснити алію до Ерец-Ісраель, проте утримався від цього, кажучи, що не має на те дозволу Небес[1].

Його вчення

Сам Гра не писав книжок (за винятком однієї книги, «Аїль мешулаш», з математики, астрономії та геометрії, яку він написав як книгу), проте написав безліч коротких глос до книг, які вивчав, а також його учні видали книги з того, що чули з його вуст. Частину книг написали його учні з його відома [2].

Книги Гра, особливо його коментар до «Шулхан аруху», часто наводяться в книгах Адморів Хабаду, починаючи з Цемах Цедека, а також наводяться його варіанти тексту в його численних глосах, і на них спираються. Водночас Адмори Хабаду часом розходилися з Гра в думках[3]. Ребе також наводить із вчення Гра[4].

Його вчення в Каббалі

Гра написав коментарі до «Сіфра де-цніута», яку вважав основоположною книгою Каббали, а також до «Тікуней Зогар» і до «Тікуней Зогар хадаш», і до решти частин книги «Зогар», а також до «Сефер Єціра».

Вчення Гра в Каббалі вважається окремим напрямом. Його учні — рабі Хаїм з Воложина у своїй книзі «Нефеш га-хаїм», рабі Моше з Толочина, рабі Менахем-Мендл зі Шклова та учні їхніх учнів — уклали кілька книг, що роз'яснюють його думку.

Його протистояння хасидизму

Основна стаття – Протидія хасидизму

Його дії проти хасидизму

З поширенням вчення хасидуту в нього з'явилися противники, які стверджували, що хасидизм призводить до послаблення трепету перед Небесами і навіть заохочує нехтування належним виконанням заповідей. Можливо також, що вони побоювалися, що хасидизм є продовженням саббатіанства.

Впливові призвідники розбрату у Вільні дали перед Гра належне свідчення з двома належними свідками за законом святої Тори, що вони на власні очі бачили, як хасиди та їхній Ребе (Алтер Ребе) скасували пости, встановлені мудрецями, і навіть їдять у них відкрито на трапезі та п'ють вино. Одну головну деталь вони зі свідчення пропустили: що це було 9 ава, яке випало на Шабат, коли дозволено їсти й пити, а піст переноситься.

Ще ті самі свідки показали, що бачили, як вони танцюють із жінкою, але не згадали, що це було немовля кількох днів від народження, яке лежало на таці[5]. І на додачу показали, що вони навіть заперечують віру. Імовірно, це було наслідком того, що вони зрозуміли не так, як належить, написане в «Цваат га-Ріваш», унаслідок чого був написаний розділ у книзі «Танія», що роз'яснює це питання; і слід зазначити, що той самий Авігдор, відомий «мосер», рабин Пінська, навіть написав це у своєму листі-доносі тодішньому цареві Росії. Крім того, негідники з міснагдім підробили книгу «Танія» і вставили в підроблене видання вирази єресі, хай врятує нас Милосердний[6].

У світлі всього цього Гра, прославлений як один із найвеличніших людей поколінь, повірив належним свідкам, яких привели до нього, як зазначено вище, і не мав достовірного знання про те, що відбувається у світі, і тому, як того вимагав закон Тори, оголосив херем проти хасидів, у якому визначає їх як єретиків і відступників. Слідом за цим херемом почалися страшні гоніння на хасидизм, так що всі великі хасиди того часу — учні Магіда — були змушені тікати зі своїх домівок до Магіда з Межиріча.

Фотографія херему проти хасидів

У 5534 році (1773/1774) Алтер Ребе прийшов разом зі своїм учителем, рабі Менахем-Мендлом з Вітебська, до Гра, щоб просити його і пояснити йому шлях хасидизму, аби запобігти гонінням і припинити їх. Проте наближені Гра не дали їм туди ввійти і навіть замкнули їх у закритому підвалі на два дні. Згодом р. Хаїм з Воложина, автор «Нефеш га-хаїм», висловився, що після цього Гра захотів сам піти зустрітися з Алтер Ребе, але його мати завадила йому, лігши в ту мить на дорогу, і ніяк не давала їм продовжити шлях. Тоді Гра був змушений відступити також заради шанування матері[потрібне джерело].

Переказують[7] від імені рабі Аврагама з Сохачева[8]: «Коли двоє з хасидів поїхали до Вільни сперечатися з ним, як відомо, якби гаон лише глянув на їхні обличчя, він напевно відразу впізнав би з вигляду їхніх облич, що вони вельми високі святі, і зблизився б із ними. Але справа сатани вдалася: його учні підбурили його матір, і вона заборонила йому взагалі допускати їх до себе»[9].

Розповідають, що одного разу Гра захотів поїхати до Магіда з Межиріча, і коли всі благання його наближених не допомогли, вони покликали матір Гра, яка лягла перед колесами воза, щоб він не зміг поїхати до Магіда. Також, згідно зі свідченням рабі Хаїма з Воложина, саме мати Гра завадила йому прийняти в себе Алтер Ребе і рабі Менахем-Мендла з Вітебська[10].

У 5541 році (1780/1781) Гра підписав ще один херем — «другий херем»; цей херем був ініціативою парнасів Вільни, і немає доказів того, що Гра активно в ньому брав участь; його підпис був доданий до херему наступного дня після решти підписантів[11].

Незадовго до його відходу з життя, у холь га-моед Сукот, хасиди влаштували великий фарбрейнген у дворі одного з хасидів у Вільні, де пили лехаїм і відкрито проголошували «Мі ше-берах» за одужання Гра. У цей час увійшов один із призвідників розбрату і почав кричати: як це влаштовують розгульні вечірки в той час, коли Гра при смерті, — і почав підбурювати натовп до того місця.

Відразу після його відходу з життя, 19 тішрея 5558 року (9 жовтня 1797), Алтер Ребе зажадав, щоб його та його учнів шанували, і навіть відгукнувся про нього у своєму листі, назвавши його «гаон-хасид»[12].

Після його відходу з життя гоніння на хасидів відновилися з новою силою, унаслідок чого Алтер Ребе був заарештований на виході свята Сукот 5559 року, що привело до 19 кислева. Звідси дехто доводить, що саме присутність Гра стримувала міснагдім від посилення їхніх дій. І так само написав Алтер Ребе у своєму листі до царя Росії, що Гра всі свої дні не дозволяв міснагдім зловмишляти проти євреїв Вільни, які додають до своєї молитви, і лише після його відходу з життя на них почали нападати[13].

Видатний учень Гра, рабі Хаїм з Воложина, був другом Алтер Ребе та його сина, Мітлер Ребе.

Його ідейне протистояння

Цімцум — у буквальному сенсі чи ні

Основна стаття – Цімцум

У центрі полеміки між Гра та хасидизмом стояла суперечка про розуміння цімцуму, який роз'яснюється в писаннях Арізаля: на думку Гра, він розуміється буквально[14] — Святий, благословенний Він, віддалив Себе з місця, де був створений цей світ, і у світі світить лише Його провидіння; тоді як, згідно з хасидизмом, він розуміється не буквально, і тому світло Ейн Соф світить і тепер у місці, де створено світ, а цімцум існує лише в очах тих, хто отримує[15].

У цьому зв'язку Гра написав різкі слова проти хасидів: «І слова проти Всевишнього говоритимуть: ось боги твої, Ізраїлю, — кожне дерево і кожен камінь; і тлумачать Тору не за законом у вірші „Благословенна слава Г-сподня з місця Його“ і у вірші „А Ти оживляєш їх усіх“»[16].

Алтер Ребе також вказав, що саме цей пункт спонукав Гра протистояти хасидам: «Згідно з тим, що чути в наших краях від його учнів, це і є претензія гаона-хасида до книги „Лікутей амарим“ і подібних до неї, в яких пояснюється „Мемале коль алмін“ і „немає місця, вільного від Нього“ в найбуквальнішому сенсі. А в очах його честі це цілковита єресь — казати, що Він, благословенний Він, справді перебуває в низьких і воістину нижніх речах»[17]. Алтер Ребе розповідає, що через це протистояння у Вільні спалили книгу «Цваат га-Ріваш», і продовжує, що якби йому дали можливість обговорити віч-на-віч з Гра, у нього знайшлися б незаперечні відповіді на всі доводи Гра в питанні віри в присутність Всевишнього у світі.

У «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» Алтер Ребе докладно роз'яснює своє вчення про те, що цімцум розуміється не буквально, і попереджає: «І ось звідси можна зрозуміти помилку деяких мудрих у власних очах, хай простить їх Всевишній, які помилилися і заблукали у своєму вивченні писань Арізаля і зрозуміли згаданий там цімцум буквально»[18]. Цей уривок був опущений у перших виданнях, можливо, щоб не зачепити школу Гра[19].

У цьому зв'язку Ребе зазначив, що є дивовижне нововведення в тому, що видатний учень Гра, рабі Хаїм з Воложина, прийняв позицію хасидизму, що цімцум розуміється не буквально[20], — не згадуючи, що це суперечить вченню його вчителя Гра[21].

Водночас Ребе роз'яснив, що з погляду логіки є підстава для думки Гра, що цімцум буквальний, і більше того — за розумом вона зрозуміліша; проте переказ, отриманий Алтер Ребе від його вчителів, такий, що цімцум розуміється не буквально[22].

Авторитет Каббали Арізаля

Алтер Ребе вказав, що частина протистояння Гра вченню хасидизму, яке спирається на слова Арізаля, випливає з того, що Гра не вірить, подібно до праведників хасидизму, в абсолютний авторитет писань Арізаля: «І нам відомо з повною ясністю, що гаон-хасид, хай світить його свіча, не вірить у Каббалу Арі, благословенної пам'яті, загалом, що вона вся з вуст Еліягу, благословенної пам'яті, а лише найменша частка з вуст Еліягу, благословенної пам'яті, а решта — від його великої мудрості, і немає обов'язку в неї вірити тощо, а також писання сильно спотворені тощо»[17]. З цієї причини Алтер Ребе стверджує, що лише той, хто вірить, що вся Каббала Арізаля з вуст Еліягу, «як мудреці-сефарди і подібні до них», зможе розсудити й вирішити, чи мають рацію хасиди.

Учень Гра, рабі Хаїм з Воложина, докладно заперечує припущення, що Гра не вірив у Каббалу Арізаля, і описує, наскільки великим було значення Арізаля в очах Гра; водночас із його ж слів підтверджуються слова Алтер Ребе — що Гра вважав, що лише частина вчення Арізаля з вуст Еліягу, а також вважав, що в його писаннях, які є в нас, багато помилок[23].

У юності Алтер Ребе зазнавав переслідувань з боку великих людей Вітебська через його вчення про те, що вся Каббала Арізаля з вуст Еліягу, всупереч вченню Гра, якого вони дотримувалися[24].

Висловлювання наших Ребе, провідників поколінь

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Як наведено вище, Алтер Ребе завжди ставився до Гра з почесними титулами, і у своїх листах називає його «гаон-хасид, хай світить його свіча» («Бейт Рабі», с. 40–43), «його честь гаон-хасид, згаданий, благословенної пам'яті» (наведено в примітці 11).

Ребе написав у листі, що насправді чим сильніше людина прив'язана до Віленського Гаона і чим більше його шанує — а той був головним противником хасидизму в ті дні, — тим більшим і відданішим хасидом вона стане. Ребе пояснив також, що причина цього проста: у тих самих листах указано і причини протистояння хасидам, а саме побоювання, що вони можуть послабити основи Тори і заповідей. І само собою зрозуміло, наскільки помилковими були ці побоювання. Зупини будь-якого єврея на вулиці, навіть того, хто належить до найвідданіших прихильників «іншого табору», і спитай його: «Що таке хасид і який його спосіб життя?». Без вагань він відповість приблизно так: «Хасид — це єврей із бородою і довгими пейсами, одягнений на старовинний лад, людина, яка накладає дві пари тфілін, молиться значно довше за інших, бойкотує фільми, ретельно стежить за тим, щоб їсти на Песах лише «бережену» мацу, і так далі, і так далі»[25].

На особливому єхідуті 5723 року (1962/1963)[26] Ребе торкнувся питання: хто в нашому поколінні здатен розв'язати суперечку між Гра та Алтер Ребе? І сказав:

Якби ми весь час думали лише про це, рух хасидизму не виник би. Хасидизм приходить не для того, щоб заперечувати те, що було прийнято в юдаїзмі в попередніх поколіннях, а для того, щоб відчинити нові брами, які ні в чому не суперечать Шасу і поскім...

Віленський Гаон протистояв рухові хасидизму через побоювання, що з цього руху виросте послаблення у виконанні заповідей. Але після досвіду двохсот років... якби Віленський Гаон побачив цей розвиток [= ретельне й прикрашене дотримання заповідей більше, ніж у інших], він напевно не протистояв би рухові хасидизму.

У Гемарі є правило: постанова, причина якої розкрита, — відпала причина, відпадає і постанова.

Я хочу спитати тебе: хіба ти все робиш за думкою Віленського Гаона? Хіба Віленський Гаон велів своїм учням читати газету чи вивчати географію? За часів Гаона в єшивах не вивчали «мусар». Бачили в цьому нехтування вивченням Тори. Після того як в останніх поколіннях стався занепад, і в єшивах [вихованих на шляху Гра] побачили необхідність вивчати мусар... Є нова хвороба — застосовують нові ліки.

Необхідність вивчення внутрішньої суті Тори

Ребе часто цитує слова Гра про обов'язок вивчати внутрішню суть Тори:

І навіть ті, хто належить до учнів учнів Гра, — ось слова Гра щодо зазначеного питання: «І доки не розуміє таємного, навіть простий сенс не ясний йому, а той, хто міг осягнути таємниці Тори і не намагався осягнути їх, зазнає суворих судів, хай врятує нас Милосердний, а над тими, хто займається натяком [і таємницею?], лихе начало не може взяти гору» [переписано в книзі «Евен шлема», розділ 8, і там — джерела]

— «Ігрот кодеш», т. 15, с. 331

Адже відомо в багатьох місцях, де наводиться, що відсутність вивчення внутрішньої суті Тори продовжує вигнання, — див. у передмові рава Хаїма Віталя до «Шаар га-акдамот», і це загальновизнано всіма категоріями синів Ізраїлю, і не лише в хасидів, і як пише також Гра (у своїй книзі «Евен шлема», наскільки я пам'ятаю)

— «Ігрот кодеш», т. 9, с. 259–260

Тут був голова литовської єшиви, і коли я сказав йому, що треба займатися вивченням внутрішньої суті Тори, він спитав мене: де джерело цього? Я відповів йому: наведу вам (не зі слів Алтер Ребе, а саме) зі слів Гра в його коментарі до Мішлей[27], який пише, що той, хто не вивчав внутрішньої суті Тори, не може знати закон у його істині!

— Єхідут Ребе з Адмором рабі Йохананом Тверським з Ротмістрівки, 6 тевета 5727 (19 грудня 1966)

З його нащадків

  • Його син р. Шломо-Залман помер у віці 21 року, у 5540 році (1779/1780).
  • Його син р. Аврагам помер у 5569 році (1808/1809). Зять рабі Ноаха Ліпшиця («рабі Ноах Мінделес»).
  • Його син р. Єгуда-Лейб помер у 5576 році (1815/1816); одним із його зятів був рабі Іцхак Данциг, син рабі Аврагама Данцига, автора книги «Хаєй адам».

Згідно з переказом[28], Алтер Ребе благословив гаона, щоб із його нащадків вийшли хасиди, і навіть хасиди Хабаду, і справді сьогодні є багато хасидів Хабаду, а також інших хасидських течій, які є нащадками гаона. Серед його відомих нащадків з-поміж хасидів Хабаду — рав Ар'є-Лейб Крамер, рав Еліезер Красик, рав Мордехай-Шмуель Ашкеназі, рав Еліягу-Йоханан Гурарі, рав Шалом-Дов-Бер Вольпо, рав Менахем Вольпо, рав Гершон-Мендл Гарелік та інші.

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 1 2 Передмова синів Гра до коментаря Гра до «Шулхан арух Орах хаїм».
  2. ^ З цього питання див. у статті Рафаеля Шухата «Місце рукописів у дослідженні думки Гра з Вільни», «Мехкарей Єрушалаїм бе-махшевет Ісраель», 25, 5778, с. 129–156.
  3. ^ Особливий випадок у цьому відношенні стався зі словами Цемах Цедека («Псакім дінім», т. 2, наприкінці, 69, 3), в яких він відкидає слова Гра словами «і це не відповідь». У першому виданні — у Вільні, 5644 — складачі в друкарні були міснагдім, які підробили текст і написали замість цього: «А я через свою убогість не удостоївся зрозуміти його святі слова». Ця версія вкоренилася в частині наступних видань, аж до видань, надрукованих «Кегот» у Сполучених Штатах під редакцією Ребе. Згодом було виявлено й оригінальний рукопис Цемах Цедека, в якому справді написано «і це не відповідь».
    З цього питання див. «Ігрот кодеш» Адмора шліта, т. 8, лист 2284. Т. 13, лист 4703. «Толдот Хабад бе-Русія га-царіт», серія «Цемах Цедек».
  4. ^ Наприклад, «Лікутей сіхот», т. 26, сторінка 403.
  5. ^ «Ігрот кодеш», частина 13, сторінка 291
  6. ^ > «Сефер га-сіхот» — 5708, запис бесіди Ребе шліта (Адмора шліта) влітку 5708 257
  7. ^ У «Керем Хабад», т. 4, с. 199
  8. ^ Що він дуже звеличував Гра, праведної пам'яті, з Вільни і сказав, що як він був ілуєм і гаоном у нігле і воістину знав вільно напам'ять усю Тору цілком, так само він був ілуєм і гаоном у мудрості Каббали. І тоді наш святий учитель, праведної пам'яті, нарікав на те, що така людина, як він, був противником і сперечався з хасидами в його дні
  9. ^ Цим пояснюється те, що розповідається [«Бейт Рабі», с. 14] про р. Менахем-Мендла з Вітебська, що «всі свої дні він побивався й шкодував про те, що не виламав двері й не ввійшов до Гра, хай буде пам'ять його для життя у світі прийдешньому, бо якби тільки ввійшли до нього, справа дійшла б до доброго завершення»
  10. ^ «Несіей Хабад у-вней дорам», с. 36.
  11. ^ «Керем Хабад».
  12. ^ Лист 62: «Після відходу з життя його честі гаона-хасида, благословенної пам'яті, з Вільни, я написав страшне застереження всій групі наших друзів, щоб не говорили після смерті знавця Тори ані найменшого слова осуду і зневаги, без жодного дозволу на світі»
  13. ^ «Ігрот кодеш» Алтер Ребе, т. 2, 7.
  14. ^ Лікутім наприкінці його коментаря до «Сіфра де-цніута». Ребе вказав, що це його вчення можна вивести також із його листів проти хасидизму — наведених нижче («Ігрот кодеш», т. 1, лист 11). Так роз'яснив його вчення і автор «Лешем» (частина «Га-Біурім», «Друшей ігулім ве-йошер», у передмові до гілки 2, пункт 5).
  15. ^ З цієї теми див. докладно «Полеміка про цімцум між великими мислителями», «Мааянотеха»
  16. ^ Його лист до громади Мінська (надрукований у «Хасидім у-мітнагдім», т. 2, с. 281).
  17. ^ 1 2 «Ігрот кодеш» Алтер Ребе (видання 5772), лист 52.
  18. ^ Розділ 7.
  19. ^ Рав Єгошуа Мондшайн, «Торат Хабад — бібліографія», т. 1, с. 15 і в примітці.
  20. ^ «Нефеш га-хаїм», брама 3, розділ 7.
  21. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, т. 1, там само. Т. 3, лист 551. Бесіда дня Шміні Ацерет 5731 на трапезі («Га-Мелех бі-мсібо», т. 2, с. 222).
  22. ^ Вищезгадана бесіда дня Шміні Ацерет 5731. Бесіда Шабату тижневого розділу «Насо» 5743 («Гітваадуйот», т. 3, с. 1599).
  23. ^ Передмова р. Хаїма з Воложина до коментаря Гра до «Сіфра де-цніута»: «Очі мої бачили, а не чужі, дорогоцінну велич святості Арі, благословенної пам'яті, в очах нашого великого вчителя Гра, благословенної пам'яті, бо щоразу, як він говорив зі мною, усе його тіло здригалося, і він казав: що скажемо і що говоритимемо про святого Всевишнього, людину Б-жу, святого і вельми грізного, подібного до нього, якому відкрилися всі таємниці мудрості, і відтоді як він удостоївся розкриття Еліягу, благословенної пам'яті, кілька разів, його осягнення дивовижно зросло вгору; також наш учитель, благословенної пам'яті, розглядав його святі писання, щоб вони сходили до джерел слів у святому Зогарі й „Тікунім“, і вивів їх із мороку спотворень переписувачів».
  24. ^ Бесіда другого дня свята Песах 5698 (17 квітня 1938) («Сефер га-сіхот», с. 267).
  25. ^ Прочитати лист повністю.
  26. ^ Опубліковано в книзі «Шліхут хаяй», с. 162-163.
  27. ^ 5, 18.
  28. ^ У книзі «Шмуот ве-сіпурім», т. 2, у розділі про праведників і хасидів, від імені рабі Шломо з Карліна наводиться, що учень Гра мав труднощі з одним питанням у вивченні Каббали і попросив р. Шломо навчити його, і той відповів йому — за умови, що він проклене Гра; той не погодився, а врешті-решт, не маючи вибору, погодився, і р. Шломо сказав йому, щоб він прокляв його тим, щоб його нащадки були хасидами, і його онук став хасидом
Віленський Гаон згадується ще в 129 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5851100000

Повідомити про помилку на цій сторінці