Перейти до вмісту

Єгуда-Лейб Раскін

Матеріал з Хабадпедії
Єгуда-Лейб Раскін
Основна інформація
Дата народження9 тевета 5693 (7 січня 1933)
Місце народженняПетербург
Дата смерті12 іяра 5764 (3 травня 2004)
КраїнаМарокко
Місце проживанняЛенінград, Алма-Ата, Покінг, Касабланка
Місце діяльностіКасабланка
Рід діяльностішаліах
Освіта«Томхей Тмімім» у Самарканді, «Томхей Тмімім» Покінг, «Ахей Тмімім» Тель-Авів, «Томхей Тмімім» Лод
Посадашаліах Ребе в Касабланці, керівник центру «У-фарацта», керівник «Бейт Рівка» в мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко)
УчителіШломо-Хаїм Кесельман
Сім'я
БатькоЯаков-Йосеф Раскін
Дід (по батькові)Хаїм-Бен-Ціон Раскін
МатиДройза, уроджена Каплан
ДружинаАда-Рейзл, дочка Хаїм-Гілель Азімов
ДітиІцхак Раскін, Менахем-Мендл Раскін (Монреаль), Цві-Гірш Раскін, Естер Шперлін, Хана Віленська, Двоня Карф
Брати й сестриМенахем-Мендл Раскін (Кфар-Хабад), Давид Раскін, Шалом-Дов-Бер Раскін (Лондон)
Родовід

Рав Єгуда-Лейб Раскін (9 тевета 5693 (7 січня 1933) – 12 іяра 5764 (3 травня 2004)) був одним зі шлухім Ребе в Касабланці в Марокко, де керував центром «У-фарацта», а разом із дружиною керував «Бейт Рівка» в межах мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко). Служив шаліахом 44 роки. Замолоду удостоївся прислуговувати рабі Леві-Іцхаку Шнеєрсону, батькові Ребе, в Алма-Аті, столиці Казахстану. Був призначений Ребе в Шміні Ацерет 5731 року (1970/1971) «господарем»[1] країни Марокко.

Біографія

Рав Єгуда-Лейб Раскін

Народився 9 тевета 5693 року (7 січня 1933) в Ленінграді в родині батька, рава Яакова-Йосефа Раскіна, і матері, пані Дройзи, уродженої Каплан. Уже з юного віку батьки вкоренили в ньому та в його братах хасидське виховання в чистоті святості. Їх тоді було п'ятеро братів, і їх виховували йти шляхами Тори і хасидуту аж до самопожертви. Батько в жодному разі не дозволяв, щоб його діти ходили навчатися до державної школи, і найняв меламеда, який навчав дітей у нього вдома разом з іншими дітьми анаш.

Як і багато хасидів у той час, його батьки роздобули ткацькі та в'язальні машини (трикотаж) і цим працювали вдома, без необхідності порушувати Шабат.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни, одразу з початком бомбардувань німцями Ленінграда, почалася масова втеча з міста. Тому влада виділила достатню кількість потягів. Дні й ночі люди стояли в черзі, щоб отримати квитки на проїзд. Вівторок, 3 елула 5701 (26 серпня 1941), був останнім днем, коли можна було залишити Ленінград. Родина Раскіних зневірилася дістати квитки. Раптом увійшов один із сусідів і сказав р. Яакову-Йосефу: «Я отримав квитки на потяг від свого місця роботи, але мій син зараз воює на Ленінградському фронті, і я не хочу його залишати, візьми квитки та їдь». Діти й батьки спакували трохи пожитків і поспішили на вокзал. Одразу після того, як потяг із родиною Раскіних перетнув міст, німцям удалося його розбомбити й тим самим відрізати Ленінград від усякого зв'язку з великим світом, і облога («блокада») міста замкнулася.

Після п'ятнадцяти діб поневірянь і негараздів потяг прибув до Омська в Сибіру. Звичайно така поїздка триває лише кілька діб, але через війну поїздка тривала дуже довго. Члени родини Раскіних прибули до Омська перед Рош га-Шана і пробули там понад два тижні. З Омська члени родини продовжили шлях потягом до Новосибірська, а звідти поїхали далі до Алма-Ати.

З рабі Леві-Іцхаком Шнеєрсоном

Після важких дорожніх поневірянь потяг зупинився в Алма-Аті, столиці Республіки Казахстан, де, як думав р. Яаков-Йосеф, буде легше знайти житло і джерело заробітку. Лише після додаткових митарств, що тривали кілька тижнів, їм удалося покинути вокзал і потрапити до міста. Спочатку вони жили в будинку, що слугував корівником, а невдовзі переїхали жити до квартири в місті.

Приблизно через три роки вони зустріли в місті рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька Ребе, який прибув із місця свого заслання в Чиїлі в Казахстані. У р. Яакова-Йосефа і його синів, серед них і в Лейбла, який був тоді дитиною, був зв'язок із рабі Леві-Іцхаком, і вони навіть удостоїлися прислуговувати йому[2].

У наступний період навчався в єшиві «Томхей Тмімім» у Самарканді з 5705 до 5706 року (1945/1946). Після війни родина Раскіних виїхала з Радянського Союзу під час виїзду з Росії за підробленими польськими паспортами й після поневірянь прибула до Покінга в Німеччині, де він навчався в єшиві «Томхей Тмімім» Покінг з 5707 до 5709 року (1948/1949).

У Землі Ізраїлю

Рав Раскін на роздаванні доларів у Ребе
Р. Лейбл (ліворуч) на спільному навчанні з р. Іче Шпрінгером (праворуч) у Малому залі

Після тривалого перебування в Європі родина прибула до Святої Землі в 5709 році (1948/1949). А тамім Лейбл вступив навчатися до єшив «Ахей Тмімім» Тель-Авів і «Томхей Тмімім» Лод під керівництвом машпіа рава Шломо-Хаїма Кесельмана.

У Ребе

На місяць тішрей 5714 року (вересень–жовтень 1953) він удостоївся вперше приїхати до Ребе і перебував у «Бейт хаєйну» до свого весілля в 5720 році (1959/1960) з дружиною, пані Адою-Рейзл[3], донькою хасида р. Хаїма-Гілеля Азімова і сестрою шаліаха рава Шмуеля Азімова[4].

Перед весіллям він отримав пропозицію роботи від єшиви «Томхей Тмімім» Ньюарк. Р. Лейбл відповів, що не погоджується приймати жодну пропозицію, перш ніж отримає вказівку «згори». Один із керівників єшиви, який заходив на єхідут, запитав про це Ребе, але не отримав ясної відповіді.

Наступного дня р. Лейбла викликали до кімнати рава Ходакова, і той сказав йому: «Добре, що ти не відповів, бо в Ребе є для тебе інша пропозиція, і тому, якщо до тебе знову звернуться, скажи їм, що подумаєш про це». В Ісру хаг Шавуот 5720 року (3 червня 1960) рав Ходаков знову викликав його і сказав йому: «Оскільки ти сказав, що чекаєш на вказівку згори, я повідомляю тобі, що Ребе бажає, щоб ти поїхав його шаліахом до однієї з країн Північної Африки — Тунісу або Марокко. Ти згоден?» Р. Лейб відповів: «Звісно, я згоден». Тут-таки рав Ходаков натиснув на інтерком, що з'єднував його з кімнатою Ребе, і в його присутності сказав: «Він тут, і він бере це на себе». За кілька хвилин після цього Ребе вийшов зі своєї кімнати й поїхав до Огелю.

У шліхуті вМарокко

Рав Шломо Матусов і рав Лейбл Раскін вручають портрет Ребе і книгу «Танія» прем'єр-міністрові Марокко
Завершення вивчення Рамбама в «Бейт га-Рамбам». Шлухім Ребе: рав Єгуда-Лейб Раскін, рав Шломо Матусов, рав Шалом Ейдельман
Рав Раскін з учнями єшиви Хабаду в Касабланці. Шлухім Ребе в Марокко, на передньому плані фотографії зліва направо: рав Раскін, рав Матусов, рав Ейдельман

У наступні місяці відбулося його весілля у Франції, і одразу після весілля р. Лейбл із дружиною вирушив шаліахом Ребе до Касабланки; тоді рав і ребецн Раскін почали долучатися до діяльності та шліхуту в закладах мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» (Марокко). Відтоді як він прибув до Марокко, почався його шліхут, що тривав сорок чотири роки. У межах своєї посади він очолював любавицький центр «У-фарацта» і керував закладом «Бейт Рівка». Центральним пунктом його шліхуту, в який він вклав найкращі свої сили, було пов'язати тисячі євреїв у Марокко з Ребе, і одним із найпомітніших мівцоїм, які він провів, було мівцо поширення фотографій Ребе. Це мівцо він почав у 5720-ті роки.

Приїзд рава Єгуди-Лейба Раскіна до Марокко змінив характер діяльності в Марокко. У перше десятиліття після створення установ Хабаду старими шлухім діяльність зосереджувалася у формальних навчальних рамках, таких як навчальні заклади й діяльність навколо синагог, і разом із рабинами та керівниками громад; а рав Раскін у наступні роки відкрив ще один фронт, ім'я якому: «У-фарацта». У ті роки Ребе дав потужний поштовх хабадській діяльності й назвав нову діяльність «У-фарацта», маючи на увазі неформальну діяльність поза навчальними закладами, збудованими всюди до тих років. Рав Раскін здійснив переворот вируючого й барвистого юдаїзму, який набирав різних форм із часом відповідно до мівцоїм, оголошених Ребе, і згідно з новими ініціативами, які рав Раскін висував час від часу. І для самого рава Раскіна це був додатковий фронт, адже в повсякденному житті він багато робив у керівництві «Бейт Рівка» разом зі своєю дружиною, хай буде вона відокремлена для довгих і добрих днів, амінь, і це була його постійна робота, але у свята й за потреби він діяв із хасидським запалом у новаторських проєктах «У-фарацта»; починаючи від поширення фотографій Ребе всюди в Марокко, через друк «Танії» арабською мовою і закінчуючи церемоніями сіюму Рамбама в домі Рамбама в місті Фес, у Касабланці та в інших місцях, усе це на додачу до його участі в діяльності інших шлухім у Касабланці. Усі дії здійснювалися у взаємній співпраці із шаліахом равом Шаломом Ейдельманом за підтримки й допомоги директора установ рава Шломо Матусова. У своїх діях рав Раскін наголошував на звершеннях «високо піднятою рукою», із запалом і невичерпною хасидською енергією[5].

У 5752 році (1991/1992) закликав збирати підписи євреїв під прийняттям царства Ребе як Царя Мошіаха.

Вказівки Ребе

Рав Раскін отримував вказівки від Ребе в листах і на «єхідутах», і ось відблиски ставлення Ребе до його роботи, як він розповідав протягом наступних років:

«Наприкінці 5721 року (1960/1961) я поїхав до Ребе, це був перший раз після моєї поїздки в шліхут до Марокко. На першому „єхідуті“ я запитав Ребе: оскільки я ще новачок у Марокко, я хотів би знати, як проникають у серця євреїв Марокко і як впливають на них? Ребе відповів мені:»

«а) Треба пояснити їм, що ми прийшли не для того, щоб принести щось нове, адже в сефардів загалом і в євреїв Марокко зокрема здавна було прийнято вивчення книг Каббали, «Зогару» тощо, а ми прийшли для того, щоб зміцнити те, що вже існує, і головне — привнести жвавість».

«б) Треба розповідати їм історії про праведників та історії про хасидів, і завдяки цьому можна наблизити їх».

«Коли була Шестиденна війна, тисячі євреїв утікали з Марокко; хтось із родин шлухім у Марокко написав Ребе, що, можливо, оскільки становище там небезпечне і вони перебувають у лев'ячому рові, може, і їм виїхати звідти; відповідь Ребе: „Ді шлухім вет ніт шатн“ (шлухім не постраждають), і всі євреї — шлухім цих шлухім. Ми маємо знати: шаліах — господар у своєму місті та у своїй країні».

«Був одного разу випадок, що пізньої нічної години я йшов вулицею, нікого не було видно, і раптом група арабів вихопила ножі й почала гнатися за мною; я почав кричати „Ребе, гельф мір“ [Ребе, допоможи мені], і ви бачите, що Ребе справді врятував мене, з милості Всевишнього, благословенний Він».

«Наприкінці місяця тішрей 5745 року (вересень–жовтень 1984) моя дружина повернулася до Марокко до своїх обов'язків, а я залишився ще на кілька днів, щоб узяти участь в урочистості „ворту“ мого сина Менахема-Мендла, хай живе він (який зараз у шліхуті в Монреалі); я отримав телефонний дзвінок від дружини, яка розповіла, що, відчинивши двері нашого дому, знайшла на підлозі записку, в якій написано: „Раскіне, не повертайся додому, інакше ми тебе вб'ємо“, і на записці залишили сліди крові. Коли я отримав цю звістку, я написав записку Ребе, щоб повідомити, що сталося, і додав, що те, що я пишу, — це лише повідомлення, але я повертаюся до Марокко, і я думаю, що це нічого, і я повертаюся до Марокко згідно з планом, який був, і щоб я удостоївся добрих звісток. Протягом пів години я отримав відповідь, і Ребе підкреслив слова „це нічого“ і додав, що варто повідомити голові громади. Не важливо перелічувати тут подробиці, але факт у тому, що я залишився живим і не піддався пораді лихого начала, через яку, борони Б-же, виникло б ослаблення в шліхуті, не дай Б-же».

«І закінчу ще одним спогадом, приватна справа, і може бути, що це вказівка для багатьох! Гошана раба 5752 року (1991/1992) припала на неділю; після роздавання лекаху Ребе роздавав долари, я теж пройшов, секретар рав Єгуда-Лейб Гронер сказав мені в присутності Ребе, що в нього є що передати від Ребе і щоб я потім зайшов до секретаріату; я зайшов після цього, Рілаг сказав мені, що мені передали, що треба знати, що в Марокко перебувають уже після сорока років, що Всевишній дав серце, щоб знати, очі, щоб бачити, і вуха, щоб чути, і, відповідно, я маю знати свою відповідальність і що робити тощо; я запитав у Рілага, що означають ці слова, і він відповів мені, що це дослівні слова Ребе, і це було майже за 5 місяців до 27 адара, тобто Ребе дає сили, і ми маємо старатися виконувати аж до самопожертви»[6]

Відхід з життя

На початку 5763 року (2002/2003) захворів, а в середині 5764 року (2003/2004) перебував на лікуванні в лікарні в Монреалі в Канаді.

У неділю ввечері, в ніч на 12 іяра 5764 року (3 травня 2004), відійшов у інший світ після тяжкої і виснажливої хвороби[7].

Його дружина, пані Рейзл Раскін, продовжує його шлях на шліхуті Ребе в Касабланці.

Родина

  • Його син, рав Іцхак Раскін — шаліах Ребе у Вермонті, США
  • Його син, рав Менахем-Мендл Раскін — один зі шлухім Ребе в Монреалі, Канада
  • Його син, рав Цві-Гірш Раскін — директор «Мтівта-Хабад» у Монреалі, Канада
  • Його донька, пані Естер Шперлін — Монреаль, Канада
  • Його донька, пані Хана Віленська — шлуха в Портленді, США
  • Його донька, пані Двоня, дружина рава Єгуди-Ар'є-Лейба Корфа — одного зі шлухім Ребе в Каліфорнії, США

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Див. докладно в статті Хасидська ООН
  2. ^ Див.: «Ягадут га-дмама», розділ «Рав Яаков-Йосеф Раскін», «Толдот Леві-Іцхак», розділ «Його хвороба», «Толдот Хабад бе-Марокко» (книга), розділ «Історія шлухім»
  3. ^ Народилася 15 сивана 5698 (14 червня 1938).
  4. ^ Його зустріч із майбутньою дружиною відбулася лише після прямої вказівки Ребе
  5. ^ «Толдот Хабад бе-Марокко» (книга) і «Хабад Інфо»
  6. ^ Вказівки від Ребе — за «Толдот Хабад бе-Марокко» (книга) і «Хабад Інфо»
  7. ^ Благословенний Суддя істинний: рав Єгуда-Лейб Раскін (мир праху його)
«Хасидська ООН»

Залман-Товія Абельський · Аврагам Аздаба · Шолом Ейдельман · Єгуда Бутерішвілі · Йосеф Гольдберг · Шмар'ягу Гурарі · Біньямін-Еліягу Городецький · Захарія Гурі · Аврагам-Іцхак Глік · Іцхак Гендель · Рафаель Вільшанський · Йосеф Вайнберг · Хаїм-Ар'є Зільберштейн · Хаїм-Мордехай-Айзик Ходаков · Цві-Гірш Хітрик · Шмуель Хефер · Рафаель Тавіль · Іцхак Ядгар · Моше-Пінхас Кац · Шмуель Левітін · Хаїм-Шолом Сегаль · Ісраель-Аба Пліскін · Єгуда-Лейб Раскін · Шолом Шабат · Цві-Меїр Штейнмец · Бенціон Шемтов

Єгуда-Лейб Раскін згадується ще в 48 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5104808800

Повідомити про помилку на цій сторінці