Миколаїв

Миколаїв (званий також Ніколаєв) — місто, в якому народився Ребе. Протягом багатьох років у ньому процвітала хабадська громада, а в період Голокосту місцеві євреї частково втекли, частково загинули. Нині в ньому діє шаліах рав Шалом-Дов-Бер Готліб.
Багато нігунів Хабаду походять із цього міста, знаменитого своїми нігунами, — це і нігуни, складені братами Харитоновими, і нігуни, почуті з вуст рава Меїра-Шломо Яновського, його братів та їхнього батька, рава Ісраеля-Лейба Яновського; і нігуни, почуті з вуст р. Шмуеля-Бецалеля Альтгойза, та інші[1].
Історія Хабаду в місті

Місто Миколаїв на півдні України розташоване на березі Чорного моря, в місці впадіння річок Буг та Інгул. У місті був важливий порт, куди прибували й звідки відпливали кораблі.
Місто Миколаїв було засноване як портове місто в 5549 році (1788/1789), а в 5571 році (1810/1811) рабином Миколаєва було призначено рава Ефраїма-Залмана Разумне. Однак у 5594 році (1833/1834) євреїв звідти вигнали: у той період на місто поширювалися закони смуги осілості (закон, що забороняв євреям жити у великих містах, якщо тільки людина не була багатою або не обіймала важливої посади), і єдиним євреєм, який там залишився, був р. Шломо-Єшая Рафалович, підрядник, що займався будівництвом кораблів. Дозвіл було отримано завдяки його тітці, Муме Леї, єврейці, яка зійшла з праведного шляху й вийшла заміж за командувача російського флоту, наближеного до царя Миколи. Дозвіл поширювався також на помічників і працівників р. Шломо-Єшаї, і він використав це сповна. З часом він привозив дедалі більше євреїв для роботи на будівництві кораблів, доки не склалася громада, яку він очолив.
У 5595 році (1834/1835) військовий губернатор Миколаєва затвердив рабинську посаду рава Ефраїма-Залмана Разумне, з хасидів Алтер Ребе і Мітлер Ребе, як казенного рабина, що отримував державну платню.
Приблизно в 5607 році (1846/1847) помер р. Шломо-Єшая. Його син р. Сендер, також підрядник із будівництва кораблів, заступив його місце й на чолі громади.
У зверненні представників єврейської громади Миколаєва до військового губернатора від 17 адара 5614 року (17 березня 1854) писалося, що внаслідок хвороби рава Разумне той запросив рава Аврагама-Давида Лавута (який приєднувався до рава Гілеля з Паричів у місяці менахем-ав — елул щороку в його поїздках колоніями Херсонської губернії) заміщати його на посаді рабина Миколаєва, і військовий губернатор затвердив, що рав Лавут заміщатиме рава Разумне на посаді рабина Миколаєва. Після відходу з життя рава Ефраїма-Залмана Разумне в 5620 році (1859/1860) рава Лавута було призначено рабином міста; а внаслідок протесту маскілім проти рабинства рава Лавута в Миколаєві 22 іяра 5622 року (22 травня 1862) відбулися вибори рабина Миколаєва, на яких рава Лавута одноголосно обрали рабином Миколаєва, і він отримував від уряду платню у 200 рублів сріблом на рік.
На виборах, що відбулися через три роки (у місяці кислеві 5626 року (1865/1866)), казенним рабином обрали одного з маскілім, а рава Лавута обрали заступником казенного рабина.
Перед відходом з життя рав Аврагам-Давид Лавут залишив у керівників миколаївської громади листа, в якому просив, щоб його онука, р. Меїра-Шломо Яновського (який заступив місце свого батька, рава Ісраеля-Ар'є-Лейба Яновського (що помер у 5644 році (1883/1884)), на посаді рабина Романівки), призначили на його місце на посаді рабина Миколаєва.
Після відходу з життя рава Лавута в неділю, 17 адара 5650 року (9 березня 1890), і його поховання в понеділок, 18 адара, керівники громади не забарилися виконати заповіт свого рабина, і р. Меїра-Шломо було призначено рабином Миколаєва.
У роки царювання Олександра II, з 5615 року (1854/1855), єврейська громада розрослася до великих розмірів, так що в 5657 році (1896/1897) там проживало близько двадцяти тисяч євреїв, які становили близько двадцяти відсотків усього населення.
Рідне місто Любавицького Ребе (шліта)
11 нісана 5662 року (18 квітня 1902) у місті народився Любавицький Ребе (шліта) в рава Леві-Іцхака і ребецн Хани, доньки рабина міста рава Меїра-Шломо Яновського.
Там Ребе ріс до 5669 року (1908/1909), коли його батько перейшов на посаду рабина Катеринослава, але й після цього він інколи їздив до дому свого діда.
У листі Ребе[2] до рава Шмуеля-Бецалеля Альтгойза, уродженця Миколаєва, Ребе підписується: «і повідомляти добрі вісті завжди, усі дні, і в радості, за звичаєм Миколаєва та його мешканців здавна».

Хасидські рабини міста
- Рав Аврагам-Давид Лавут[3]
- Рав Меїр-Шломо Яновський
- Рав Шмуель Шнеєрсон (дядько Ребе шліта)[4][5]
- Рав Шалом-Дов-Бер Готліб — шаліах Ребе і рабин міста Миколаїв
Хасиди Хабаду з міста Миколаїв
- Рав Шимшон Харитонов
- Рав Шалом Харитонов
- Рав Шмуель-Бецалель Альтгойз
- Рав Ашер Гроссман
- Рав Шнеур-Залман Бронштейн
- Рав Єхіель-Міхл Добрускін
- Рав Пінхас-Тодрос Альтгойз
Додаткова література
- Шнеур Бергер, «Миколаїв — одне з міст-фортець хасидизму Хабад»
«Бейт Мошіах», випуск 552, сторінка 32 - «Шаним рішонот», «Кегот», 5781, перший розділ
Примітки
- ^ Згідно з припущенням, ідеться приблизно про чверть усіх хабадських нігунів[потрібне джерело].
- ^ [chabadlibrary.org/books/admur/ig/14/5100.htm «Ігрот кодеш», т. 14, лист 5100]
- ^ Дід діда Ребе
- ^ Зять рава Меїра-Шломо Яновського
- ^ Служив «казенним рабином», призначеним на цю посаду радянською владою.