Головний рабинат Ізраїлю



Головний рабинат Ізраїлю є вищою рабинською установою, що діє від імені уряду в Державі Ізраїль. До сфери його відповідальності входять призначення рабинів і даянів, видання постанов, керування державною системою кашруту тощо. Головний рабинат очолюють два головні рабини: ашкеназький рабин очолює Раду Головного рабинату, а сефардський рабин очолює Великий рабинський суд.
Історія Головного рабинату

За османського правління в Ерец-Ісраель більшість жителів країни були вихідцями зі східних громад, і посаду духовного лідера обіймав «Рішон ле-Ціон», який отримав від султана особливі повноваження призначати й звільняти рабинів; він був представником євреїв у коридорах влади й зосередив у своїх руках збирання податків. Вихідці з ашкеназьких громад, які здійснили алію до країни, не перебували під владою Рішон ле-Ціона, а організовувалися в об'єднані каси, що називалися «колелім», створювали самостійні навчальні заклади й громадські служби та користувалися заступництвом європейських консулів.
Під час Першої світової війни британці завоювали Ерец-Ісраель в османів, і в 5680 році (1919/1920) британський верховний комісар вирішив заново визначити статус єврейського поселення в країні та повноваження рабинів, а після створення кількох слідчих комісій вирішив заснувати змішаний орган, який буде призначено для обрання головних рабинів. У 5681 році (1920/1921) уперше зібралися члени виборчого органу, що на дві третини складався з рабинів і на третину — з різних громадських діячів, і він обрав двох головних рабинів. Ашкеназьким головним рабином було обрано рава Аврагама-Іцхака га-Когена Кука, а сефардським головним рабином — рава Яакова Меїра.
Ставлення наших Ребе, провідників поколінь, до Головного рабинату
Як і багато великих мудреців Ізраїлю, наприклад рав Йосеф-Хаїм Зоненфельд, наші Ребе, провідники поколінь, виступали проти створення Головного рабинату, побоюючись, що загальний істеблішмент нав'язуватиме свою думку Головному рабинату й змусить їх схиляти свою думку всупереч думці Тори, так що в їхні постанови втрутяться сторонні міркування і вони припустяться помилки[1], а загальний істеблішмент використовуватиме Головний рабинат, щоб узаконити свої дії.
Ребе роз'яснив свою позицію: його заперечення спрямоване не проти людей, обраних стояти на чолі установи, оскільки їхні наміри добрі й вони обіймають цю посаду з бажання поліпшити ставлення до релігії та наблизити всю громадськість до цінностей Тори й заповідей, проте саме існування цього істеблішменту — явище негативне, і тому в принципі, якби це було можливо, бажання Ребе — щоб цю установу скасували[2].
Вибори до Головного рабинату
До каденції головних рабинів — Рішон ле-Ціона рава Іцхака Ніссіма і рава Іссера-Єгуди Унтермана — посада головного рабина була довічною і тривала до відходу з життя обраного рабина[3]. У 5732 році (1971/1972) було здійснено політичний тиск із метою змінити закон про обрання головних рабинів і встановити, що каденція головних рабинів триватиме лише десять років, а потім їм доведеться брати участь у нових виборах, щоб продовжити свою каденцію.
Ребе рішуче виступив проти цього процесу й висловився: «Не бувало такого в Ізраїлі, щоб світські люди, і навіть просто балебатім, усували рабина з його посади»[4].
Унаслідок політичного тиску закон пройшов у Кнесеті, і рабинів змінили рав Шломо Горен і рав Овадья Йосеф[5].
Рада Головного рабинату
Так само, як загальне ставлення Ребе до Головного рабинату, негативним було й ставлення Ребе до Ради Головного рабинату. Коли рава Шломо-Йосефа Зевіна було обрано членом Ради рабинату, Ребе надіслав йому листа, в якому, з одного боку, відзначив своє задоволення тим, що його цінує виборчий орган, але, з другого боку, висловив думку, що не слід вітати з цим обранням словами «мазл тов», оскільки це посада, сповнена труднощів і випробувань[6].
29 хешвана 5729 року (20 листопада 1968), коли той уже багато років був членом Ради, Ребе додав йому: «Судячи з перебігу справ у минулому й теперішньому, представник Головного рабинату або той, хто стоїть на його чолі, безсумнівно, буде змушений бути присутнім і брати участь у безлічі церемоніальних заходів тощо. Про які також ідеться в тих розділах „Шулхан аруху“ (справи, що суперечать Галахі). І дай Б-г, щоб знайшовся той, хто витримає в цьому випробування і не буде обраний, бо, вочевидь, надія вкрай слабка, що після того, як його буде обрано, він витримає випробування, причому з твердістю такою мірою, щоб не брати участі в церемонії».
Візити головних рабинів
Попри те що Ребе виступав проти рабинського істеблішменту, Ребе цінував діяльність головних рабинів, і під час каденції рава Мордехая Еліягу і рава Шапіро відбулося кілька офіційних візитів рабинів до Ребе на єхідут, під час яких рабини ставили Ребе різні запитання й порушували галахічні обговорення та разом розмовляли про питання Галахи й звичаю.
У цих випадках, після того як закінчувався офіційний візит, на якому були присутні також інші члени делегації, члени секретаріату Ребе, фотографи та інші особи, рабини залишалися поговорити з Ребе віч-на-віч і говорили про справи, що стосуються всього Ізраїлю.
Востаннє обидва головні рабини — рав Еліягу і рав Шапіро — удостоїлися бути прийнятими разом на єхідут у Ребе 11 іяра 5749 (16 травня 1989).
Востаннє Рішон ле-Ціон рав Мордехай Еліягу удостоївся бути прийнятим на єхідут у Ребе 6 хешвана 5752 (14 жовтня 1991), і під час нього Ребе багато говорив на тему близької Геули[7](їхню розмову було надруковано в спеціальному кунтресі[8]). Серед іншого Ребе сказав: «Геула стоїть уже на порозі й чекає на кожного і кожну з Ізраїлю, щоб відчинили двері й затягли Геулу до кімнати[9]». Ближче до кінця зустрічі Ребе сказав: «Хай буде воля [Всевишнього], щоб зовсім скоро настала Геула, тоді я відвідаю вашу честь у вашому святому чертогу у Святій Землі». Рав Еліягу відповів: «Ласкаво просимо! Я скажу з великою радістю: благословен той, хто приходить в ім'я Г-спода!»». Про своє захоплення зустрічами з Ребе рав Еліягу розповів на зібранні Колель Хабаду, що проходило того ж тижня в Нью-Йорку, вказавши на той факт, що Ребе під час зустрічі був після багатьох годин роздавання доларів тисячам людей і не виглядав утомленим чи слабким, а перебував у «ясності думки й чіткості ідеї, дивовижним чином, що не має жодної опори в природному порядку.. Я сказав: це не людина, а святий ангел стоїть перед нами!».
Рада Головного рабинату
Цей розділ потребує оновлення. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і допоможіть його оновити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Під головуванням головних рабинів діє Рада Головного рабинату, до функцій якої входять галахічні відповіді громадськості, нагляд за державними органами кашруту, атестація екзаменованих на рабинство й даянут і виділення ставок для міських рабинів і рабинів кварталів та населених пунктів. Членами Ради є чотири рабини найбільших міст країни[10], а поряд із ними — десять обраних рабинів, половина з них ашкеназі й половина сефарди.

Станом на 5782 рік членами Ради Головного рабинату є обидва головні рабини Ізраїлю (рав Давид Лау і рав Іцхак Йосеф), рав Ар'є Штерн, рабин міста Єрусалим, рав Єгуда Дері, рабин міста Беер-Шева, і головний військовий рабин рав Еяль Карім.


Рабини, обрані до Ради рабинату: ашкеназькі рабини:
- Рав Яаков-Ельазар Кахана-Шапіро (голова єшиви «Мерказ га-Рав»)
- Рав Іцхак-Давид Гроссман (рабин міста Мігдаль-га-Емек)
- Рав Еліезер-Сімха Вайс (рабин міста регіональної ради Емек-Хефер)
- Рав Яаков Рожа (представник Головного рабинату в Національному інституті судової медицини)
- Рав Іцхак Ралбаг (колишній голова релігійної ради в Єрусалимі)
Сефардські рабини:
- Рав Шимон Елітов (мир праху його) (хасид Хабаду й рабин регіональної ради Мате-Біньямін)
- Рав Іцхак Леві (рабин міста Нешер)
- Рав Рацон Арусі (рабин міста Кір'ят-Оно)
- Рав Шмуель Еліягу (рабин міста Цфат)
- Рав Іцхак-Хаїм Перец (рабин міста Раанана)
Історія головних рабинів
Ашкеназькі рабини:
- Рав Аврагам-Іцхак га-Коген Кук — 16 адара 5681 (24 лютого або 26 березня 1921) — 3 елула 5695 (1 вересня 1935) (служив разом із Рішон ле-Ціоном равом Яаковом Меїром).
- Рав Іцхак-Айзик га-Леві Герцог — 17 кислева 5697 (1 грудня 1936) — 19 тамуза 5719 (25 липня 1959) (служив разом із Рішон ле-Ціонами — равом Яаковом Меїром, равом Бен-Ціоном-Меїром-Хаєм Узіелем і равом Іцхаком Ніссімом).
- Рав Іссер-Єгуда Унтерман — 4 нісана 5724 (17 березня 1964) — 7 хешвана 5733 (15 жовтня 1972) (служив разом із Рішон ле-Ціоном равом Іцхаком Ніссімом).
- Рав Шломо Горен — 7 хешвана 5733 (15 жовтня 1972) — 1 нісана 5743 (15 березня 1983) (служив разом із Рішон ле-Ціоном равом Овадьєю Йосефом).
- Рав Аврагам-Елкана Кахана-Шапіро — 1 нісана 5743 (15 березня 1983) — 29 адара 5753 (22 березня 1993) (служив разом із Рішон ле-Ціоном равом Мордехаєм Еліягу).
- Рав Ісраель-Меїр Лау — 1 нісана 5753 (23 березня 1993) — 29 адара 5763 (3 березня або 2 квітня 2003) (служив разом із Рішон ле-Ціоном равом Еліягу Бакші-Дороном).
- Рав Йона-Єхіель Мецгер — 12 нісана 5763 (14 квітня 2003) — 15 сівана 5773 (24 травня 2013) (служив разом із Рішон ле-Ціоном равом Шломо-Моше Амаром).
- Рав Давид Лау — почав свою каденцію 17 менахем-ава 5773 (24 липня 2013) — 26 елула 5784 (29 вересня 2024) (служить разом із Рішон ле-Ціоном равом Іцхаком Йосефом).
- Рав Калман Бар — почав свою каденцію 29 тішрея 5785 (31 жовтня 2024) (служить разом із Рішон ле-Ціоном равом Давидом Йосефом).
Сефардські рабини:
- Рішон ле-Ціон рав Яаков Меїр — 16 адара 5681 (24 лютого або 26 березня 1921) — 9 сівана 5699 (27 травня 1939) (служив разом із головними рабинами — равом Аврагамом-Іцхаком га-Когеном Куком і равом Іцхаком-Айзиком га-Леві Герцогом).
- Рішон ле-Ціон рав Бен-Ціон-Меїр-Хай Узіель — 10 тамуза 5699 (27 червня 1939) — 24 елула 5713 (4 вересня 1953) (служив разом із головним рабином равом Іцхаком-Айзиком га-Леві Герцогом).
- Рішон ле-Ціон рав Іцхак Нісім — 29 швата 5715 (21 лютого 1955) — 7 хешвана 5733 (15 жовтня 1972) (служив разом із головними рабинами — равом Іцхаком-Айзиком га-Леві Герцогом і равом Іссером-Єгудою Унтерманом).
- Рішон ле-Ціон рав Овадья Йосеф — 7 хешвана 5733 (15 жовтня 1972) — 1 нісана 5743 (15 березня 1983) (служив разом із головним рабином равом Шломо Гореном).
- Рішон ле-Ціон рав Мордехай Еліягу — 1 нісана 5743 (15 березня 1983) — 29 адара 5753 (22 березня 1993) (служив разом із головним рабином равом Аврагамом-Елканою Каханою-Шапіро).
- Рішон ле-Ціон рав Еліягу Бакші-Дорон — 1 нісана 5753 (23 березня 1993) — 29 адара 5763 (3 березня або 2 квітня 2003) (служив разом із головним рабином равом Ісраелем-Меїром Лау).
- Рішон ле-Ціон рав Шломо-Моше Амар — 12 нісана 5763 (14 квітня 2003) — 15 сівана 5773 (24 травня 2013) (служив разом із головним рабином равом Йоною-Єхіелем Мецгером).
- Рішон ле-Ціон рав Іцхак Йосеф — почав свою каденцію 17 менахем-ава 5773 (24 липня 2013) — 26 елула 5784 (29 вересня 2024) (служить разом із головним рабином равом Давидом Лау).
- Рішон ле-Ціон рав Давид Йосеф — почав свою каденцію 26 елула 5784 (29 вересня 2024).
Емблема рабинату

У 5775 році (2014/2015), після звернень рава Йосефа Гехта до рава Давида Лау прибрати зображення заокруглених «скрижалей» з офіційної емблеми рабинату, відповідно до заклику Ребе з цього питання[11], рав Давид Лау розпорядився змінити офіційний логотип рабинату на прямокутні Скрижалі Завіту[12].
Див. також
Додаткова література
- Іцхак Фельдман, «Людина на чолі громади», газета «Ба-кегіла», свято Песах 5783 (6 квітня 2023)
Зовнішні посилання
- Мітка: Головний рабинат Ізраїлю, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- Ребе вимагав: головні рабини служитимуть усе життя — добірка з листів Ребе на цю тему

Примітки
- ^ Як зрештою і сталося в кількох випадках.
- ^ Лист Ребе раву Нісану Телушкіну, 20 хешвана 5721 (10 листопада 1960).
- ^ Цей закон залишається в Ізраїлі донині щодо посади міських рабинів.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 20, лист 7474.
- ^ Цей факт був однією з причин того, що рава Овадью Йосефа не було прийнято на єхідут у будівлі бібліотеки, як інших головних рабинів, (Ребе погодився прийняти його за умови, що він прийде у своєму звичайному одязі, тобто в капелюсі й довгому костюмі, але не в шатах Рішон ле-Ціона) зустріч не відбулася через відмову рава Овадьї прийти у звичайному рабинському вбранні та з інших причин.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 23, лист від 11 нісана 5724 (24 березня 1964) (лист 8799)
- ^ У зв'язку з цим було порушено такі теми: «У прийдешньому майбутньому — Моше й Аарон з ними». Галахічне рішення за Бейт Шамаєм у прийдешньому майбутньому. Обов'язок приносити жертви в прийдешньому майбутньому за провини часу вигнання. Чи повинен прозеліт, який пройшов гіюр нині, принести жертву, коли буде відбудовано Храм. Необхідність постанови рабинів про те, що Мошіах зобов'язаний прийти негайно. Народ Ізраїлю стверджує: «Поверни нас, Г-споди, до Тебе», а Святий, благословенний Він, просить спочатку: «Поверніться до Мене», проте «за більшістю слід схилятися».
- ^ Надрукована як додаток до «Сефер га-сіхот» 5752.
- ^ Далі Ребе також назвав Ребе Раяца «Адмор шліта»
- ^ Ашкеназькі та сефардські рабини міст служать по черзі.
- ^ За словами Гемари в трактаті Бава батра, 11а.
- ^ Новина на