Перейти до вмісту

«Мерказ ле-іньоней хінух»

Матеріал з Хабадпедії
Логотип центру

«Мерказ ле-іньоней хінух» (скорочено МАЛАХ) — організація, що відповідає за всю діяльність із поширення джерел хасидизму Хабад, координує всесвітню справу шліхуту й організовує Всесвітній з'їзд шлухім.

Історія

Заснування центру

Центр був заснований у місяці тамуз 5701 року (червень–липень 1941) Ребе Раяцем у зв'язку з прибуттям його зятя Ребе 28 сівана 5701 (23 червня 1941) і для того, щоб зосередити під його проводом діяльність у галузі виховання та юдаїзму в Сполучених Штатах[1].

Директором центру було призначено помічника Ребе, рава Хаїма-Мордехая-Айзика Ходакова, а секретарем було призначено д-ра Нісана Мінделя; під офіс «Мерказ ле-іньоней хінух» було відведено кімнату на першому поверсі 770 Істерн-Парквей, (після кількох місяців, протягом яких там жив Ребе), з часом ця кімната стала особистою кімнатою Ребе, а офіси «Мерказ ле-іньоней хінух» було перенесено до кімнати секретаріату[2].

Серед співробітників офісу центру в перші дні були також рав Аврагам Париз і рав Меїр-Лібер Келлер.

За короткий час у центру відкрилися десятки відділень по всіх Сполучених Штатах, у великих містах і в провінційних містах; співробітники центру, крім центрального відділення, відкрили також школи «Бейт Рівка» і «Бейт Сара», суботні зібрання і «Шла» та поширювали брошури й листівки центру[3].

Згодом діяльність центру поширилася на інші частини світу; відділення були відкриті в Покінгу — равом Давидом Бравманом; у Канаді — равом Іцхаком Генделем, причому на чолі центру стояли рав Моше-Еліягу Герлицький і рав Менахем-Зеев Грінглас, а фактично в керівництві ним брав участь також рав Йосеф Радаль; в Англії[4] — равом Єрахміелем Беньямінсоном[5]; у Святій Землі[6] — равом Аврагамом Паризом і в Марокко[7] — равом Міхаелем Ліпскером.

5710 і далі

Після 10 швата 5710 (28 січня 1950) Ребе став президентом «Мерказ ле-іньоней хінух», на додаток до своєї посади «голови»; у документах 5750 записано, що рав Ходаков є головою «Мерказ ле-іньоней хінух».

У ці роки «Мерказ ле-іньоней хінух» зосередився на керівництві справою шліхуту по всьому світу; вибір шлухім, первинна допомога й бюджети; «Мерказ ле-іньоней хінух» відкрив тисячі Бейт Хабадів — які були визнані відділеннями «Мерказ ле-іньоней хінух»; діяльність «Мерказ ле-іньоней хінух», яка велася до того, перейшла у відання кожного шаліаха в кожному місці.

Водночас у ці роки «Мерказ ле-іньоней хінух» зосередив у своїх руках багато справ у Хабаді: керував усією розгалуженою справою шліхуту, Всесвітнім з'їздом шлухім, володів домом Ребе на Президент 1304, був власником бібліотеки Ребе в його кімнаті[8] і будівлі Любавицької бібліотеки поруч із 770, а також багатьма іншими справами, якими рав Ходаков керував у рамках «Мерказ ле-іньоней хінух».

З роками до установи приєдналися рав Єгуда Кринський, який опікувався зв'язками з різними меценатами й допомагав раву Ходакову в організації Всесвітнього з'їзду шлухім, і рав Моше-Єгуда Котлярський, який керував від імені «Мерказ ле-іньоней хінух» справою шліхуту.

У 5749 році (1988/1989), за вказівкою Ребе[потрібне джерело], до Комітету з розширення 770 було введено представника «Мерказ ле-іньоней хінух» — представником був рав Шалом-Менахем-Мендл Сімпсон.

Призначення та обговорення

Документ заповіту

17 сівана 5748 (2 червня 1988) було складено (за вказівкою Ребе) «документ заповіту» рабинами Хаїмом-Мордехаєм-Айзиком Ходаковим, Нісаном Мінделем і Ісраелем-Іцхаком Пікарським щодо керівництва установами Любавич; у документі до головного правління центру було призначено всіх трьох разом і кожного окремо: рава Ходакова, Нісана Мінделя і рава Шалома-Менахема-Мендла Сімпсона[9]. Заповіт було відредаговано Ребе, однак підписаного його примірника знайдено не було. Є такі, що стверджують, ніби Ребе підписав примірник, якого в нас немає; це твердження ґрунтується на свідченні р. Нісана Мінделя, а також на свідченні рава Шнеура-Залмана Лабковського, який чув від рава Ісраеля-Іцхака Пікарського. Це спричинило розкол серед рабинів Хабаду, причому комітет із чотирьох рабинів, до якого входили рав Єгуда-Калман Марлоу, рав Іцхак Гендель, рав Іцхак-Меїр Герц і рав Давид Шохет, постановив, що необхідно виконати заповіт і призначити рава Мінделя і рава Сімпсона до правління центру[10]. З іншого боку, більшість рабинів Ради любавицьких рабинів постановили, що заповіт не має жодної сили, оскільки не знайдено його підписаного примірника.[потрібне джерело]

Офіційні документи

У 5750 році (1989/1990) члени трьох центральних установ — «Агудат хасидей Хабад», «Махане Ісраель» і «Мерказ ле-іньоней хінух» — підготували[11] нові документи для своїх установ, і до них увійшли нові члени; документи були затверджені Ребе підписом його святої руки.

До «Мерказ ле-іньоней хінух» було призначено членів: рав Хаїм-Мордехай-Айзик Ходаков, д-р Нісан Міндель, рав Шмуель-Давид Райчик, рав Біньямін-Еліягу Городецький рав Берл Юник, і рав Давид Раскін, рав Шалом-Менахем-Мендл Сімпсон, рав Аврагам-Іцхак Шем-Тов, рав Зеев-Єхезкель Кац[12] і рав Хаїм-Єгуда Кринський.

Два центри

Після обговорень і суперечок у 5755-5757 роках (1994–1997) склалася ситуація двох «центрів». Один, підтримуваний більшістю рабинів Ради любавицьких рабинів, керований равом Хаїмом-Єгудою Кринським, р. Моше-Єгудою Котлярським і р. Залманом-Агароном Гроссбаумом. У цьому центрі членами були (до 5770 року (2009/2010)) також рабини: Аврагам-Іцхак Шем-Тов, Нахман Судак, Ісраель Дерен, Шалом-Дов-Бер Левітін, Шмуель Каплан і Даніель Москович. Другий центр на чолі з равом Шаломом-Менахемом-Мендлом Сімпсоном підтримували рабинський суд Краун-Гайтс та інші рабини[13].

«Зе борер ло ехад»

Унаслідок розбіжностей між равом Хаїмом-Єгудою Кринським і равом Єрахміелем-Біньяміном Кляйном, уповноваженими на підпис в амуті, і равом Аврагамом-Іцхаком Шем-Товом, равом Моше-Єгудою Котлярським та іншими членами законного правління, у 5770 році (2009/2010) було оголошено «зе борер ло ехад» в рамках Ради любавицьких рабинів, у якому брали участь рав Моше-Єгуда-Лейб Ланда, рав Моше Богомільський і рав Давид-Моше Ліберман. У центрі суперечки стояли документи 5750 — чи призначені вони лише для потреб уряду (твердження рава Кринського), чи відображають думку Ребе (твердження рава Котлярського і рава Шем-Това).

У місяці ав 5770 (липень–серпень 2010) вийшла тимчасова постанова[14], якою було скасовано посаду голови й призначено тимчасовий виконавчий комітет, до якого входять рав Кринський, рав Котлярський і рав Залман-Агарон Гроссбаум.

Після відходу з життя рава Котлярського

На похороні рава Моше-Єгуди Котлярського, який відійшов 27 іяра 5784 (4 червня 2024), було зачитано його заповіт, у якому він просив, щоб син замінив його на посаді в «Мерказ ле-іньоней хінух»[15], однак правління «Мерказ ле-іньоней хінух» не відреагувало на прохання-заповіт, а в інтерв'ю з його сином равом Менахемом-Мендлом Котлярським у тішреї 5785 передачу посади від батька до сина було визначено так: «Рав Менахем-Мендл узяв на себе продовження справ шліхуту, які очолював його батько в „Мерказ ле-іньоней хінух»[16].

Діяльність центру

Рав Дов-Бер Боймгартен (праворуч) показує Ребе значок з емблемою Шабатних зібрань

«Мерказ ле-іньоней хінух» зосередив усю діяльність у сфері юдаїзму та виховання в Сполучених Штатах, крім єшив і хедерів[17]; серед його напрямів діяльності були[18]:

  • Школи для дівчаток — «Бейт Рівка» (названа на честь ребецн Рівки) і «Бейт Сара» (названа на честь ребецн Стерни-Сари); такі школи засновували відділення «Мерказ ле-іньоней хінух» у провінційних містах, і їхній вплив був великий: у них навчалися сотні учениць, які впливали на своїх батьків і спонукали багато родин наблизитися до юдаїзму[19]. Центральне відділення «Бейт Рівка» розташовувалося в Краун-Гайтс.
  • Суботні зібрання — кожного святого Шабату збиралися десятки хлопчиків і дівчаток[20] у кожному відділенні «Мерказ ле-іньоней хінух», слухали від вожатих про святість Шабату, про юдаїзм і злободенні теми; особливі заходи на теми юдаїзму організовувало кожне відділення; час від часу — зазвичай у Лаг ба-Омер, діти відділень збиралися на своєрідний «Парад» на подвір'ї 770, і Ребе виголошував перед ними промову про юдаїзм і хасидут.
  • Уроки релігійних знань: для єврейських дітей, які навчалися в народних школах, було створено організацію «Шла», яка з дозволу американського закону проводила кожної середи урок із вивчення їхнього єврейства та його значення в їхньому повсякденному житті; цю щотижневу годину називали «мітвох шоа»; цим відділом керував рав Яаков-Єгуда Гехт (згодом він перетворився на «Ваад магіней у-мархівей га-хінух га-кашер»).
  • Відділ для єврейських хліборобів, що діяв у провінційних містах серед єврейських хліборобів, віддалених від міських центрів; він організовував роз'яснювальну роботу на єврейські теми; забезпечував їх предметами релігійного вжитку (як-от таліт і тфілін); і діяв для організації єврейського виховання їхніх дітей (відділ був спільним для «Мерказ ле-іньоней хінух» і «Махане Ісраель»).
  • Відділ «Га-Міцвот» (= гаспакат мезузот ціцит у-тфілін), що діяв для забезпечення предметами святості та книгами біженців Голокосту і вихідців із Росії, які перебували за морем, у таборах біженців тощо, а також у Китаї і в Японії; центральним відділенням відділу, з якого забезпечувалася необхідним уся Європа, у Покінгу, керував рав Давид Бравман; відділенням, що постачало предмети святості й книги біженцям, які втекли на Далекий Схід, керував рабин Шанхая, рав Меїр Ашкеназі.
  • Відділ роботи з військовослужбовцями був заснований у період Голокосту силами «Мерказ ле-іньоней хінух» і діяв спільно з «Махане Ісраель». Відділ опікувався єврейськими солдатами в армії Сполучених Штатів; і забезпечував їх: предметами святості; книжками для читання й навчання; особливими брошурами — «Меседж» — виданими для них, (сідурами й махзорами, Біркат га-мазон, книжечками сіхот і книжечками підбадьорення й зміцнення; і загалом дбав про всі їхні потреби[21].
  • Вечірні уроки — уроки Тори для єврейських балебатім, зайнятих заробітком у денні години, які «Мерказ ле-іньоней хінух» проводив у вечірні години в синагогах або в місцевому відділенні; у 5705 році (1944/1945) організація уроків перейшла до рук відділу «Ешель га-Тора» «Махане Ісраель»; у 5707 році (1946/1947) організація уроків повернулася до рук «Мерказ ле-іньоней хінух».
  • Агітація за єврейське виховання велася серед єврейських батьків у Сполучених Штатах у загальнонаціональному масштабі; кожне відділення «Мерказ ле-іньоней хінух» відповідало за певну округу і дбало про агітацію; книжки, брошури, вивіски, прапори, прапорці, особисті бесіди й оголошення в газетах — усе було присвячене «агітації за кошерне виховання» — направленню єврейських дітей до шкіл «Мерказ ле-іньоней хінух».
  • Відділ учителів — 1. організовував педагогічні заняття з виховання для вчителів шкіл «Мерказ ле-іньоней хінух» та інших шкіл 2. підбирав педагогічні посади для єврейських учителів.
  • Відділ підтримки грошима єврейських навчальних закладів, як тих, що належали до «Мерказ ле-іньоней хінух» і «Томхей Тмімім Любавич», так і тих, що не належали до Хабаду, наприклад «Бейт Яаков» тощо.
  • Шліхути до провінційних міст — «Мерказ шліхут», юнаки, які виїздили мандрівними шлухім у поїздки з поширення юдаїзму в провінційних містах; цей відділ діє донині[22]; Ребе Мелех га-Мошіах дуже цінував цей відділ і присвятив йому багато сіхот.
  • Зібрання й лекції — «Мерказ ле-іньоней хінух» організовував численні зібрання й лекції в усіх галузях юдаїзму, причому центральним зібранням серед них було щорічне зібрання учнів єшив у свято Сукот у 770; його святість Адмор регулярно виступав на цих зібраннях[23].
  • Видавничий відділ — «Кегот» випустив десятки підручників і матеріалів для читання для єврейських дітей, з яких варто згадати: календар «Гайом йом» і «Ялкут йомі» — кишенькова енциклопедія (2 ч.) за редакцією Ребе, щомісячник «Шмуесн фар кіндер ун югнт» — англійською: «Токс енд тейлс»[24], книжка для читання «Сіфрейну», сідур «Тегілат Гашем», «Порядок благословень і молитов англійською», «Тора та Ізраїль» (історія), «Тфілін», «Шабат», «Маасе» (англійською), «Сефер га-шана», «Ло тіштахаву» і «Пасхальна Агада» (святою мовою), «Цар Давид», «Храм» та інші. Книжки редагував д-р Нісан Міндель, і їх було надруковано за сприяння «Фонду Стольмана». Ребе був залучений до створення й видання цих праць. Ребе висловився про брошури такого роду — я не редагую [редагування кожного слова], а лише відповідаю за зміст ідеї та підхід: «Само собою зрозуміло, що коли я редагую брошуру, яка виходить друком силами «Мерказ ле-іньоней хінух» і подібне, — моє редагування за змістом стосується загальної ідеї, підходу й подібного, але не справи, про яку говорилося вище [тобто перевірки того, як вимовляти Ім'я Всевишнього в благословеннях і молитвах]»[25]

Ці праці й брошури поширювалися серед усіх дітей США, і в них друкувалися хабадські звичаї, а також інші, від кітла в Рош га-Шана до іншого тексту капарот.

У 5704 році (1943/1944) було створено «Фонд Стольмана» з метою допомогти «Мерказ ле-іньоней хінух» у забезпеченні єврейськими підручниками; фонд був створений меценатом Юліусом (Єгудою) Стольманом і Олександром-Ельхананом Когеном. До правління фонду входив Ребе разом із равом Нісаном Мінделем.[потрібне джерело]

Оновлена діяльність центру

Сьогодні основна діяльність під назвою організації ведеться з будівлі 788 Істерн-Парквей у межах відділу «302» і перебувала під керівництвом рава Моше Котлярського до його відходу з життя в 5784, і серед проєктів, заснованих Центром 302 впродовж років:

  • The International Moshiach Office — міжнародне бюро у справах Мошіаха під керівництвом рава Шломо Непрастека.
  • Ckids - Chabad Children's Network — молодіжний рух для дітей.
  • CTeen — найбільший єврейський молодіжний рух у світі.
  • Chabad on Campus — «Хабад у кампусі» об'єднує Бейт Хабади і систему шлухім в університетах, коледжах і вищих навчальних закладах.
  • Chabad Young Professionals — «Молоді та професіонали Хабаду», програма вирощування єврейського лідерства.
  • Jnet - The Jewish Learning Network — єврейська освітня мережа.
  • Shluchim Exchange — «Біржа шлухім» — онлайн-портал, що містить форуми, допоміжні файли для діяльності шлухім, чат колег, рейтинги та відгуки про постачальників у різних сферах, допоміжні відеолекції та інше (івритська версія називається «Шлухім.нет»), вхід лише для зареєстрованих шлухім.
  • My Shliach - Yaldei Hashluchim — заняття і навчання для дітей шлухім.
  • The Shlichus Institute — Інститут шліхуту.
  • «Керен га-шлухім»  •  «Керен Цві-Йосеф»  •  «Керен Боголюбов» — фонди допомоги та підтримки урочистостей у родинах шлухім.
  • Chabad Planned Giving Office — бюро, що заохочує і сприяє запланованим пожертвам на діяльність шлухім Ребе в межах спадщини, заповіданого майна і запланованих пожертв.
  • Відділ для ізраїльтян за кордоном — лекції, заходи та видавнича діяльність для Бейт Хабадів для ізраїльтян по всьому світу, під керівництвом р. Шимона Бінштока[26]
  • Мережа медичної підтримки Хабаду за допомогою телефонних розмов.

Поряд із діяльністю самого Центру бюро впродовж усіх днів року підтримує повну співпрацю з іншими відділами «Мерказ ле-іньоней хінух» і бере діяльну участь в організації Всесвітнього з'їзду шлухім в усій сукупності пов'язаних із ним аспектів — логістичних, змістових та інших.

Всесвітній з'їзд шлухім

Шлухім Ребе на центральній фотографії (5785)
Основна стаття – Всесвітній з'їзд шлухім

Всесвітній з'їзд шлухім — щорічний з'їзд шлухім Ребе з усього світу з метою зміцнити їхній зв'язок із Ребе, а також порадитися й обговорити теми, з якими вони стикаються в роботі шліхуту. З'їзд починається щороку в Шабат мевархім місяця кислев у 770, з фарбрейнгену Ребе.

З'їзд проводить «Мерказ ле-іньоней хінух», а фактично ним керує комітет з'їзду, обраний «Мерказ ле-іньоней хінух», на чолі із секретарем Ребе, равом Шаломом-Менахемом-Мендлом Сімпсоном.

Під час з'їзду проводяться семінари в різноманітних галузях, які допомагають шаліаху в його різній діяльності за місцем проживання. Також проводяться ярмарки й продаж товарів, що підходять для шлухім.

Офіційне відкриття з'їзду відбувається в Шабат удень, о 1:30. Тоді з'їзд починається під час фарбрейнгену Ребе. Зазвичай Ребе на цьому фарбрейнгені торкається завдання шлухім і пов'язує це з тижневою главою.

Центральною подією є розкішний «банкет», який проводиться на виході Шабату в одній із зал у кварталі Краун-Гайтс. У неділю вранці шлухім збираються на центральну фотографію перед 770. А в неділю ввечері відбувається фарбрейнген шлухім у 770.

Рав Єшаягу Герцль, член Рабинського суду Хабаду у Святій Землі, виступає на банкеті З'їзду шлухім 5785

Комітет з'їзду

Комітетом З'їзду шлухім керував рав Шалом-Менахем-Мендл Сімпсон, директор «Мерказ ле-іньоней хінух», до свого відходу з життя.

Список уповноважених «Мерказ ле-іньоней хінух», членів комітету з усього світу (станом на 5785 рік):

Див. також

Додаткова література

  • Тут не підбивають підсумків, у додатку «Га-Мапханім» тижневика «Кфар-Хабад» свято Сукот 5780 (14 жовтня 2019), сторінка 6  •  свято Сукот 5782 (21 вересня 2021) сторінка 6

Зовнішні посилання

Видання для дітей у 5700-5710 роках (1939–1950)


Примітки

  1. ^ Паралельно з «Махане Ісраель», метою якого було об'єднати всіх євреїв світу, і з видавництвом «Кегот».
  2. ^ Приблизно через двадцять років офіси «Мерказ ле-іньоней хінух» перейшли до кімнати рава Ходакова на іншому кінці 770.
  3. ^ У деяких місцях представник «Мерказ ле-іньоней хінух» був також представником «Мерказ єшивот Томхей Тмімім Любавич» і керував там відділенням «Ахей Тмімім».
  4. ^ У місяці хешван 5709 (листопад–грудень 1948).
  5. ^ За сприяння д-ра Гілеля Зайдмана і під наглядом рава Шнеура-Залмана Гурарі — «Зіхрон га-Рашаз Гурарі» розділ 224
  6. ^ У місяці іяр 5709 (квітень–травень 1949).
  7. ^ У 5710 році (1949/1950).
  8. ^ До того як була об'єднана з Бібліотекою «Агудат хасидей Хабад» у 5748 році (1987/1988).
  9. ^ Фотографія заповіту קובץ תמונה.
  10. ^ Фотографія постанови
  11. ^ За вказівкою Ребе на єхідуті для членів «Агудат хасидей Хабад», 9 хешвана 5749 (20 жовтня 1988).
  12. ^ Як заступник свого батька рава Моше-Пінхаса Каца.
  13. ^ Рабинський суд Краун-Гайтс раву Сімпсону: само собою зрозуміло, що у твоїх повноваженнях видавати книжки «Кегот» і ухвалювати рішення щодо справ «Мерказ ле-іньоней хінух», і в усьому, на що ви отримали довіреність від заповідача, провідника нашого покоління, рав Шві і рав Іцхак Гендель: у світлі відомого заповіту право власності на «Мерказ ле-іньоней хінух» передано раву Сімпсону (с. 8) .
  14. ^ Фотографія (посилання не працює, 21 швата)
  15. ^ Заповіт шлухім зачитано: «Станьте поруч із моїм сином, щоб він посів моє місце»
  16. ^ «Кфар-Хабад» 2081, с. 72
  17. ^ Що перебували у віданні «Мерказ єшивот Томхей Тмімім Любавич» під керівництвом рава Шмар'ягу Гурарі.
  18. ^ Згідно з «Коротким оглядом» наприкінці календаря «Гайом йом», сідура «Тегілат Гашем» (5705 і 5707) і «Толдот Хабад бе-Арцот га-Бріт».
  19. ^ Свідчення Ребе Раяца в його «Ігрот кодеш» т. 7, лист 1962.
  20. ^ В окремій формі
  21. ^ Див. також у «Толдот Хабад бе-Арцот га-Бріт» розділ 57, «Ємей берешит» с. 1–230, «Бейт Мошіах» 652, «Кфар-Хабад» тижнева глава «Ваєра» 5784
  22. ^ Під керівництвом братів рава Моше і Мендла Котлярських.
  23. ^ З його сіхот із цих нагод — вийшли друком у кунтресах у 5753 — 5754 роках (1992–1994) силами «Кегот», частина увійшла до серії «Решимот» і частину зібрано в книжці «Сіхот кодеш» до прийняття проводу.
  24. ^ переклад якого надруковано в щомісячнику «Сіхот ла-ноар».
  25. ^ «Гаарот у-біурім Огалей Тора», випуск до Песаху 5783, с. 170
  26. ^ Звіт і пояснення про діяльність відділу, COL.

Повідомити про помилку на цій сторінці