Перейти до вмісту

Малахівка

Матеріал з Хабадпедії

Малахівка — підмосковне передмістя, що слугувало місцем відпочинку в літні дні. Це передмістя розташоване приблизно за годину їзди від Москви. Протягом усього року в ньому жили місцеві мешканці, а в літні дні воно перетворювалося на місце відпочинку для жителів Москви. Місцеві звільняли кімнати у своїх будинках і здавали їх відпочивальникам.

Шість тижнів жив Ребе Раяц у Малахівці. Це були дні утиску й тиску. Ребе знав, що за ним стежать і весь час вистежують його кроки. Це було причиною того, що хасидам було заборонено приїжджати до Ребе, який перебував там лише з ребецн і молодшою дочкою, а також з хасидом равом Яаковом Маскаликом-Журавичером, що служив його секретарем.

Крім ребецн і дочки Ребе, там перебував, як уже сказано, р. Яаков Маскалик. Крім них, були хасиди, які й так жили в Малахівці, як рав Шнеур Пінський, що прислуговував Ребе в ті тижні. Одним з його обов'язків було стояти при доїнні й приносити Ребе халав Ісраель.

Останніми роками з'ясувалося, що Ребе відвідував Ребе Раяца під час його перебування в Малахівці.

Перебування в Малахівці Ребе Раяц зараховує до свого заслання: «Вісімнадцять з половиною днів я сидів в ув'язненні, десять днів на засланні в Костромі і шість тижнів на засланні в Малахівці, де тільки й міг сидіти», — пише він після того, як виїхав з Радянського Союзу.

Великі хасиди оселяються в Малахівці

Кілька років потому в Малахівці оселилася група хасидів, які прагнули віддалитися від великих міст, де була більша небезпека з боку співробітників таємної поліції. Вони сподівалися, що в тихому й прихованому від очей місці, як це передмістя, їх залишать у спокої.

У 5692 році (1931/1932) єврей на прізвище Естерман — після того як отримав на це відмову від влади — відкрив хабадську синагогу в Малахівці. Цього єврея за це стратили, але синагогу не було закрито, і вона продовжувала стояти до свого спалення в 5765 році (2004/2005).

Чимало великих хасидів знайшли в Малахівці притулок. Серед шановних хасидів, що жили там, були: рав Шмуель Левітін, рав Моше-Лейб Гінзбург (зять Ребе Магараша), рав Шмуель-Лейб Левін, який був «хозером» у Ребе Рашаба, рав Аврагам Дризін (Майор), один із керівників єшиви «Томхей Тмімім», машпіа рав Шломо-Хаїм Кесельман, машпіа рав Нісан Неменов, рав Єгошуа Німотін, рав Хаїм-Залман Козлінер та інші великі й гідні.

Там вирувало хасидське життя. Молитви в хасидському міньяні, уроки хасидуту, фарбрейнгени в «йома де-пагра», «хедери» для дітей тощо. Слава про місце передавалася з уст в уста, і до цього місця приїжджали в гості хасиди з усіх куточків Радянського Союзу, серед них і відомий хасид рав Ельханан Морозов. Вони приїжджали до Москви, щоб спробувати отримати дозволи на еміграцію, і поки не отримували дозволів (або відмов), чекали в Малахівці, щоб не потрапити без посвідки на проживання на вулицях Москви.

5690-ті роки були днями добробуту й розквіту для хасидів Хабаду в цьому місці.

Поряд із хасидським життям було створено також відділення «Томхей Тмімім», що діяло протягом двох років. Різні відділення, що існували в Радянському Союзі, переслідувалися й закривалися, а учнів виганяли, магідів шіур заарештовували й засилали.

Арешти

Протягом літа 5695 року (1934/1935) було заарештовано багатьох хасидів і відправлено на заслання. Єшиву було закрито, і великий страх напав на хасидів у вируючому передмісті, де доти майже не проводилися арешти. Тепер почалася хвиля масових арештів. У певну годину ночі співробітники таємної поліції приходили до домівок багатьох хасидів, і всіх їх заарештовували одночасно, щоб інші не мали змоги втекти, рятуючи своє життя.

Біда почалася з приїздом донощика Давида-Іче до Малахівки на початку літа 5695 року (1934/1935). Цей донощик передав співробітникам таємної поліції інформацію про те, що в Малахівці вирує бурхливе хасидське життя. Услід за цим почалося посилене стеження.

У місяці елул того ж року співробітникам таємної поліції вдалося схопити кількох хасидів Малахівки. Іншій частині з великими чудесами вдалося вислизнути просто з-під носа співробітників таємної поліції. Серед тих, хто врятувався, був рав Аврагам Дризін, який керував у ті дні мережею єшив «Томхей Тмімім» у Радянському Союзі.

У хвилі арештів, проведеній у місяці елул, було заарештовано шістьох хасидів: рава Яакова Маскалика, рава Меїра Авцона, рава Абу Левіна, рава Іцхака Гольдіна, таміма Шломо Матусова, рава Хаїма-Елазара Гореліка та його сина, таміма Менахема-Мендла Гореліка.

Услід за їхнім арештом серед хасидів Хабаду в Малахівці запанувало велике сум'яття. Єшиву негайно закрили, багато хасидів пішли в підпілля, а інші втекли з Малахівки до інших міст, де сподівалися знайти схованки. Багато родин залишилися без голови родини, і через це виникли важкі економічні проблеми. І все це на додачу до жахливого страху й глибокої тривоги, що панували за долю родичів, які були заарештовані або переховувалися.

Друга світова війна

З початком Другої світової війни хасиди втекли з Малахівки від фронту, який підійшов близько до них. Малахівка спорожніла від хасидів — крім хасида рава Еліезера Пінського, який продовжував жити там, попри те що німці безперервно обстрілювали місто та його околиці. Він залишився із самопожертвою, щоб доглядати старого хворого й самотнього єврея, який через свою хворобу не міг утекти. Після війни до Малахівки повернулися небагато з хасидів; більшість залишили Росію через Польщу, а невелика частина залишилася в Ташкенті і Самарканді.

У маленькій громаді, що заново утворилася в Малахівці, рабином служив хахам Єгуда Бутерішвілі, з найстаріших хасидів Хабаду. Рав Хаїм Абрамов служив габаєм синагоги, і він обіймав також посаду «голови громади». У силу цієї посади він відповідав за управління єврейським кладовищем.

Після війни

Хасидська громада продовжувала існувати в невеликому складі протягом років після війни. У пізніші роки там діяли посланці організації «Натів» від імені ізраїльського відомства в Москві. Вони були в контакті з хасидами Хабаду в Радянському Союзі, а також з тими, хто жив у Малахівці. Вони допомагали різними способами в передаванні предметів культу тощо.

Занурення в «Малахівському озері»

Мікви в Малахівці не було, але хасиди не відмовлялися від занурення в мікві. Кожної п'ятниці всі їздили до мікви, яка була у великій синагозі в Москві «на Архипова». У Шабати занурювалися в маленькому озері, яке називалося «Малахівське озеро», — воно було не дуже чистим, а вода в ньому була холодною.

У 5720-ті роки щодня в синагозі був невеликий міньян, а в Шабат — близько трьох міньянів. Духовним лідером євреїв Малахівки в ті дні був рав Єгуда Бутерішвілі. У нього була крамниця, якою він заробляв на життя, але кожен, хто мав галахічні питання, звертався з ними до нього. У Шабати мевархім він навіть проводив фарбрейнген.

Навчання дітей Тори було справжньою проблемою, оскільки не було достатньо учнів, щоб відкрити клас. Тому привезли рава Берла Рікмана, який жив у Краскові, щоб приватно навчати нечисленних дітей.

Кошерне м'ясо в ті роки було завдяки шойхетам. Спочатку різав рав Натан Бронштейн, але після того як він виїхав до Святої Землі, його місце посів рав Міхл Дорфман, брацлавський хасид.

Однією з центральних постатей громади в Малахівці був р. Шіє Клейнберг, який допомагав усім у матеріальному і духовному, допомагав громаді грошима тощо.

Сучасний юдаїзм у Малахівці

У 5740-ві роки в Малахівці діяв рав Калман-Мелех Тамрін, з хасидів Хабаду в Москві в ті роки. Після його відходу з життя двоє його синів, рав Моше і рав Нохум, продовжили підтримувати юдаїзм і хасидут зі справжньою самопожертвою. У ті роки старий шойхет рав Мотл Ліпшиц був шойхетом у Москві, і був ще молодий шойхет, який різав у Малахівці, з учнів р. Рафаеля Німотіна і р. Іцхака Когана, і більшість анаш приходили різати в нього.

У місяці іяр 5762 року (квітень–травень 2002) рав Моше Тамрін з родиною вирушив у постійний шліхут до Малахівки. Тим часом вона перетворилася на селище, кероване окремим муніципальним органом, і в ньому проживає близько двадцяти тисяч мешканців, серед них кілька сотень євреїв.

З прибуттям подружжя-шлухім там почалася постійна й упорядкована хабадська діяльність.

Єврейська діяльність у селищі, де живуть лише кілька сотень євреїв, дуже складна, але рав Тамрін із самовіддачею та енергією діє і навіть досить успішно. Сьогодні синагога щошабату повна молільників, а в неділю проводиться постійна діяльність для дітей усіх віків. У свята Ізраїлю він проводить різноманітні заходи за участю багатьох євреїв, поряд із гуманітарною допомогою, що надається нужденним.

У 5765 році (2004/2005) старовинна синагога Малахівки повністю згоріла внаслідок підпалу антисемітськими елементами. Синагога згоріла з усім умістом, і було проведено похорон, на якому поховали святі книги. У наступні роки равом Тамріном було збудовано нову розкішну будівлю синагоги, що охоплює всі потреби громади, як-от міква мегадрін тощо.

В елулі 5777 року (2016/2017) в Малахівці було відкрито малу єшиву для юнаків з Москви та околиць з наголосом на індивідуальному підході та спрямованому просуванні. У своєму першому році єшива налічує дев'ять учнів, п'ятьох співробітників і п'ятьох «учнів-посланців».

В адарі 5780 року (2019/2020) через коронавірус єшиву було закрито. А в 5781 році (2020/2021) вона діяла в Мар'їній Рощі в Москві. У 5782 році (2021/2022) єшива знову відкрилася в Малахівці під назвою «Тіферет бахурім». А в 5783 році (2022/2023) єшива переїхала до Жуковки.

Кладовище

У перший день свята Сукот 5695 року (24 вересня 1934) у Малахівці помер рав Моше-Лейб Гінзбург (зять Ребе Магараша). Лише незадовго до цього єврейська громада Малахівки купила ділянку для кладовища, і ще не встигли «освятити» місце, як заведено. Упродовж років на кладовищі ховали лише євреїв.

У роки після війни кладовище охороняли р. Хаїм Голодовський та його дружина. Вони жили в будинку поруч із кладовищем і відповідали за поховання та за збереження місця.

Після трагічного відходу з життя подружжя Голодовських рав Хаїм Абрамов узяв на себе відповідальність за збереження кладовища в Малахівці.

З роками на кладовищі не залишилося вільних ділянок для поховання. Р. Хаїм хотів розширити територію кладовища, щоб євреї могли ховати своїх родичів як належить, за єврейським обрядом поховання. Оскільки він не мав дозволів на розширення території, він вирішив діяти підпільно.

Ділянка поруч із кладовищем була схилом, і на ній було велике болото. Щоб вирівняти ділянку, потрібен був пісок у великій кількості. Він зв'язався з водіями вантажівок, робота яких полягала в перевезенні піску з місця на місце, і заплатив їм багато грошей, а вони натомість під покровом темряви привозили пісок на ділянку, призначену для кладовища. Він вклав усі свої сили в розширення кладовища й працював заради цього вдень і вночі, попри велику небезпеку бути схопленим владою. Його зусилля принесли плоди, і зрештою він відкрив для поховання підготовлену ним ділянку.

Додаткова література

Зовнішні посилання


Міста і містечка в Росії

Смоленська область — Любавичі · Велиж · Рудня · Хиславичі • Нижній Новгород • Брянська область — Почеп · Новозибков · Стародуб • Ростовська область • Московська область — Малаховка • Ленінградська область- Пушкін • Псковська область — Опочка · Невель • Воронезька область • Костромська область • Ставропольський край — Кисловодськ • Курська область — Пени

Містечка в Білорусі • Містечка в Україні • Містечка в Литві • Містечка в Латвії • Міста в Польщі • Містечка у Франції

‏‏

Малахівка згадується ще в 72 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Повідомити про помилку на цій сторінці