Перейти до вмісту

Містечко

Матеріал з Хабадпедії
Картина Залмана Кляйнмана про хасидів у містечку після хасидського фарбрейнгену

Містечко (штетл[1] на їдиші) було типовою формою проживання євреїв у Росії та країнах Східної Європи (які перебували переважно під владою Польщі).

Протягом сотень років євреї жили в згуртованих містечках і вели в них справжній єврейський спосіб життя. Єврейські містечка були символом укоріненого, справжнього єврейського життя і правильного устрою єврейської громади.

Поширення

Існування єврейських містечок мало дві головні причини. Перша — зручність ведення громадського життя без зовнішнього втручання, повне занурення у світ Тори і богобоязливості, у відриві від клопотів і спокус світу. Але це не змушувало євреїв оселятися саме в містечках, і багато євреїв якраз віддавали перевагу життю у великих містах (через свої справи чи з інших причин). Друга причина, що спричинила поширення явища «штетла», — указ про «смугу осілості», запроваджений за часів царів у Росії[2], який забороняв євреям жити в центрах міст і у великих містах, і виділення для євреїв ізольованих місць поселення як частина політики освоєння віддалених місць, таких як багато районів України чи території Польщі, приєднані до Росії[3]. Тому єврейські містечка були поширені переважно у Східній Європі, в Україні і на територіях Польщі, приєднаних до Росії.

Ця епоха почалася ще в Середньовіччі й тривала аж до майже повного знищення містечок у Другій світовій війні та його продовження за комуністичного режиму.

Характер життя в містечках

Духовне життя

Нові Свенцяни

Єврейські містечка відрізнялися одне від одного в низці аспектів. Містечка на територіях Польщі і Литви були заселені переважно міснагдім, учнями Віленського Гаона, тоді як у Росії, Білорусі та Україні (і лише трохи в Польщі та Литві) містечка мали яскраво виражений хасидський характер. Ще одна відмінність полягала в рівні матеріального життя: частину містечок населяли малозаможні люди, аж до справжнього голоду, а інші були розвиненими містечками із заможними мешканцями (явище заможних містечок зникло за часів указу про «смугу осілості» через обмеження в зайнятості, накладені на євреїв).

Ще одна відмінність полягала в рівні духовного життя. Тоді як в одних містечках були заклади для вивчення Тори від раннього віку й аж до єшиви, в інших містечках ледве був меламед дардекі. Цей характер сильно впливав на мешканців містечка, і в містечках без закладів для вивчення Тори мешканці, як правило, були простими євреями, ледве вміли читати й писати і знали форму єврейських літер. Ці євреї вирізнялися єврейською простотою і дивовижною богобоязливістю.

З другого боку, були й такі містечка, що слугували символом євреїв — знавців Тори і шанованих хасидів (як-от Невель і Кременчук).

Матеріальне життя

Типова вулиця в містечку (у містечку Лахва)

Євреї містечка здебільшого були малозаможними і заробляли випадковими роботами або орендою корчем у місцевих поміщиків.

Через велику відстань сіл і містечок від великих міст і за відсутності транспорту містечка слугували сполучними ланками між віддаленими селами й повітовими містами, що давало мешканцям містечка додаткове джерело доходу. Раз на кілька днів селяни приїжджали до містечка, на місцевий «ринок», де продавали свою продукцію і купували товари. Ринкова площа була найважливішим місцем в економічному житті містечка, і довкола неї будували будинки мешканців і громадські установи.

Розмовною і писемною мовою серед євреїв містечок був їдиш. У містечках, де діти навчалися в хедері та в єшиві, чоловіки знали єврейські літери і святу мову — з молитви та з навчання в хедері, тоді як жінки мови не знали, але знали єврейські літери.

Мова їдиш слугувала перегородкою між мешканцями-неєвреями та мешканцями-євреями.

Навчальні заклади

Хедер

Більшість мешканців містечок були бідними, і тому навіть у тих місцях, де був організований хедер, він діяв усередині місцевої синагоги, без окремої будівлі. У багатьох місцях і єшиви, переважно невеликі за чисельністю, займалися в синагогах.

У містечках, що прославилися своєю талмудичною величчю, були великі й розкішні єшиви, як-от у Воложині, Мінську і Шклові.

Постаті в громаді

Ключовими постатями в громаді були мара де-атра, який керував громадою, шохет і бодек (шохет-бодек) і меламед. У деяких містечках рабин громади і сам був меламедом.

Чесноти містечок

У сіхот Ребе Раяца[4] він шкодує, що тоді не було «штетлах», оскільки в них життя було спокійнішим, а тому справжнішим і серйознішим. «Ейн Яаков», який вивчали між мінхою і маарівом, і мідраші, і розділи Авот, які вивчали в Шабати, були джерелом живої води для добрих якостей і дороговказом для простих людей. А коли в когось був вільний час, він заходив до синагоги повчитися або прочитати розділ Тегілім.

Зникнення єврейських містечок

Приблизно від 5631 року (1870/1871) почалося значне скорочення й занепад єврейських містечок. Це сталося внаслідок прокладання залізниць, які минали невеликі містечка, і спричинило різкий занепад економіки містечок, що слугували перевалочними пунктами між великими містами. Торговельні зв'язки із сусідами-неєвреями постраждали, і почалися жорстокі погроми в єврейських громадах за потурання і навіть заохочення з боку влади. Багато нападів на євреїв сталося під час Першої світової війни, Громадянської війни в Росії та воєн між Росією/Україною і Польщею.

На тлі цих подій багато молодих євреїв покинули містечка й емігрували до Центральної Європи і далі на захід, а частина — навіть до Сполучених Штатів і до Ерец-Ісраель. Із кінцем влади царів у Росії було прорвано межі смуги осілості, і євреям дозволили оселятися в містах Радянського Союзу. Загалом у ті роки містечка смуги осілості покинули близько двох мільйонів євреїв.

Зі знищенням більшості євреїв Центральної та Східної Європи під час Голокосту явище єврейських містечок остаточно зникло зі світу.

Див. також

Примітки

  1. ^ Слово «штетл» на їдиші — зменшувальна форма слова «штот» (на їдиші: місто) і означає «містечко» або «маленьке місто». З роками утвердилося вживання цього терміна для позначення містечка, населеного переважно євреями.
  2. ^ Указ діяв від 5551 до 5677 року (1916/1917), майже 130 років
  3. ^ У рамках «поділів Польщі» в 5532 — 5555 роках (1771–1795)).
  4. ^ «Лікутей дібурім» лікут 5 та ін.

Повідомити про помилку на цій сторінці