Перейти до вмісту

Мережа «Огалей Йосеф-Іцхак»

Матеріал з Хабадпедії
Логотип мережі

Мережа «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» у Святій Землі, яку сьогодні називають «Мережа освіти Хабаду», — мережа навчальних закладів Хабаду у Святій Землі, заснована равом Зушею Вілімовським[1] за вказівкою Ребе і яка перебуває під керівництвом Ребе. Сьогодні мережею керує генеральний директор рав Еліягу Кричевський; це загальнонаціональна мережа освіти руху Хабад в Ізраїлі. У мережі діють сотні дитячих садків і десятки початкових і середніх шкіл по всій країні. Навчальні заклади мережі вирізняються особливим виховним духом, заснованим на єврейсько-хасидській атмосфері поряд із професіоналізмом і безкомпромісним рівнем навчання, і виділяються педагогічним колективом із широким світоглядом, що діє з почуттям місії та прагне втілити виховне бачення Ребе, згідно з яким кожен учень покликаний бути «світильником, що освітлює» своє оточення[2].

Заснування «Мережі»

Старий логотип
Члени правління мережі

Улітку 5711 року (1950/1951), через кілька місяців після прийняття проводу, Ребе заклав основу бурхливого розвитку хасидизму Хабад у Святій Землі. У місяці тамуз 5711 року (липень–серпень 1951) Ребе доручив відомому громадському діячеві раву Зуші Вілімовському — «Партизанові» — заснувати у Святій Землі мережу навчальних закладів «Огалей Йосеф-Іцхак», названу на честь Ребе Раяца, за зразком мережі установ, створеної Ребе через своїх шлухім по всьому Марокко:

«Пропоную тут: оскільки з його листа видно, що він може взяти провідну участь у заснуванні навчальних закладів [...], — варто йому поцікавитися можливістю заснувати там (у Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена) також установи, які ввійдуть до мережі навчальних закладів, заснованих у Марокко й названих на честь його святості мого тестя Адмора, „Огалей Йосеф-Іцхак Любавич“; у мережі цих навчальних закладів є установи починаючи від вивчення абетки й до бейт мідрашу для вчителів і рабинів. І хоча ми не маємо можливості — поки що — посилати звідси великі кошти, але на невеликі витрати на перший час я напевно зможу знайти джерело, аби лише в цьому була реальна справа[3]»

Спочатку це звучало дуже складно, але р. Зуша, якому Ребе доручив заснувати мережу, негайно взявся до роботи, і лише через місяць після того, як йому було написано листа про заснування мережі, 6 менахем-ава 5711 року (8 серпня 1951), р. Зуша повідомив Ребе, що вже почав роботу зі створення установ мережі «Огалей Йосеф-Іцхак», і взяв собі в помічники р. Залмана Абельського. У той період висловлювалися сумніви щодо молодого громадського діяча р. Зуші — чи зможе він заснувати установи, і Ребе написав про це одному з керівників Хабаду у Святій Землі: «Рав Хаїм-Зуша Вілімовський, який, вочевидь, людина енергійна... і я вже отримав від нього деякі пропозиції щодо навчальних закладів під назвою „Огалей Йосеф-Іцхак Любавич“». Ребе наголосив, що варто використати його величезну енергію для заснування мережі, і додав: «Тим паче що ми не такі вже багаті на енергійних людей і вихователів»[4].

Течія «поза течіями»

Ребе надсилав Агудат хасидей Хабад у Святій Землі на чолі з равом Еліезером Красиком, р. Зуші Вілімовському та іншим громадським діячам лист за листом і в усіх вимагав заснувати саме незалежну мережу освіти. Разом зі своєю вимогою Ребе додав і чудесну формулу, яка розв'яже проблеми: ці навчальні заклади будуть визнані «течією поза течіями». Цю формулу не було прийнято в Міністерстві освіти, і керівники Хабаду трудилися над затвердженням «поза течіями»; після довгого клопотання й великої винахідливості з боку р. Зуші Вілімовського прохання Ребе було здійснено, і було отримано дозвіл міністра освіти п. Бен-Ціона Динура на створення мережі хабадських навчальних закладів у межах «течії поза течіями», як описано в книзі «Га-Партизан»:

8 сівана 5712 року (1 червня 1952) р. Зуша зустрівся з міністром освіти Бен-Ціоном Динуром і благав його затвердити створення додаткової освітньої течії; міністр зі свого боку пояснив, що не має жодної можливості це зробити. Під час розмови в кабінеті Динура задзвонив телефон — на лінії був прем'єр-міністр Давид Бен-Гуріон, який викликав міністра на термінову зустріч. Щойно міністр залишив кабінет, р. Зуша підійшов до секретарки й сказав їй, що міністр погодився віднести Хабад до «течії поза течіями», і невдовзі було оформлено офіційний дозвіл, який проклав шлях до створення мережі[5].

Офіс у Тель-Авіві

Центр мережі Ребе визначив у Тель-Авіві. Цю вказівку було дано в листі засновникові мережі р. Зуші Вілімовському, де Ребе пише так: «Щодо його запитання, де розмістити центр мережі „Огалей Йосеф-Іцхак“, то відповідне для цього місце, принаймні зараз, — Тель-Авів, і йому, мабуть, відомий вислів Бааль-Шем-Това: „І буде початок твій малим — і завдяки цьому кінець твій буде вельми великим“». І справді, початок потребував надлюдських сил, і благословення Ребе здійснилося: мережі вдалося створити безліч шкіл і дитячих садків по всій Святій Землі.

У наступні роки офіси мережі переїхали до Кфар-Хабада, у спеціальну будівлю навпроти будівлі єшиви «Томхей Тмімім».

Перші школи

Директор мережі рав Давид Ханзін (ліворуч) у міністра освіти Шнеура-Залмана Рубашова (Шазара) разом із равом Йосефом Вайнбергом

Узимку 5712 року (1951/1952) правління мережі заснувало чотири навчальні заклади в різних частинах країни, у таких місцях: Зарнуга (транзитний табір поблизу Реховота), Манахат (нині Мальха, Єрусалим), Яффо і Кфар-Саба. У цих місцях хасиди Хабаду викладали в післяобідні години, а на початку наступного навчального року, тобто в елулі 5712 року (1951/1952), у цих місцях відкрилися чотири школи. Про запис дітей було опубліковано історичний огляд у тижневику «Бейт Мошіах» [6].


Основна стаття – Школа Хабаду в Зарнузі,

Зарнуга в ті часи була транзитним табором для репатріантів, облаштованим поблизу поселення Реховот. У цьому місці, повному бараків, працівники Сохнуту розселяли нових репатріантів з Ємену. «Активісти» провели там глибоку оранку, яка принесла благословенні плоди: десятки батьків захотіли віддати своїх дітей до навчального закладу, заснованого на чистій святості.

Школу, якою в перші роки керував рав Залман Абельський, один із провідних активістів мережі, розмістили в бараках, отриманих від місцевої влади.

«Манахат» — невелике село, що було біля Єрусалима, на місці нинішнього єрусалимського району «Мальха». Школою там керував рав Агарон-Мордехай Зільберштром, який мав великий досвід у сфері виховання.

У Яффо записали кілька десятків учнів, проте муніципалітет відмовився визнати нову школу «Мережі», і її керівникам довелося самотужки розв'язувати проблему приміщень. Школою керував рав Урі Бен-Шахар.

У Кфар-Сабі теж була школа «Мізрахі», проте вона містилася на одному краю міста, тоді як люди «Мережі» звернулися до населення, яке жило на другому краю міста[7].

Керівництво мережею

Р. Зуша Вілімовський

На початку створення мережі р. Зуша Вілімовський був її засновником і директором[8], а рав Залман Абельський — його правою рукою; за вказівкою Ребе р. Зуша залучив ще громадських діячів, які разом із ним керували мережею «Огалей Йосеф-Іцхак»: рава Давида Ханзіна і рава Меїра Близинського. Вони багато зробили для заснування шкіл, розвитку та зміцнення мережі[9].

Рав Давид Ханзін

Згодом було вирішено, що головним директором стане рав Давид Ханзін, який залишив попереднє заняття — викладання в єшиві «Ахей Тмімім» Тель-Авів, хоча р. Зуша Вілімовський залишався членом правління мережі й був активним у мережі та її установах усі роки, до останнього дня[10]. Він узяв на себе завдання керувати мережею «Огалей Йосеф-Іцхак» з усім, що з цього випливає: засновувати школи, дбати про дозволи від урядових міністерств, здобувати бюджети в місцевої влади, оформлювати штатні ставки, набирати вчителів і керувати всією фінансовою стороною мережі. Водночас, паралельно зі своєю роботою, він докладав великих зусиль для збільшення запису до шкіл мережі, знаючи, що кожна дитина, яка ввійшла у світ юдаїзму, — це порятунок цілого світу[11].

У наступний період правлінню мережі допомагали й інші громадські діячі, такі як рав Залман Абельський, рав Агарон-Мордехай Зільберштром і рав Моше-Дов-Бер Гінзбург, який збирав пожертви в заможних людей для установ мережі.

Рав Ханзін був головним директором; його основне завдання полягало в тому, щоб представляти справи «Мережі „Огалей Йосеф-Іцхак“» назовні — перед урядовими міністерствами тощо. Йому доводилося зустрічатися з міністрами, мерами міст і начальниками відділів. Він був мозком, який спрямовував і керував справами мережі, тоді як фактичну діяльність вели директори місцевих шкіл і секретарі «Мережі».

Поруч із равом Ханзіним діяв рав Залман Абельський, який служив директором школи; водночас його завданням було представляти справи «Мережі „Огалей Йосеф-Іцхак“» всюди, де це було потрібно раву Ханзіну та його колегам із правління мережі, — перед урядовими міністерствами тощо, інспекторами, мерами міст і начальниками відділів.[потрібне уточнення]

Паралельно з цією роботою рав Ханзін докладав великих зусиль для збільшення запису до шкіл «Мережі», знаючи, що кожна дитина, яка ввійшла у світ юдаїзму, — це порятунок цілого світу.

Рав Ханзін часом приходив до керівників єшиви «Томхей Тмімім» Лод і просив у них дозволу забрати юнаків із занять у вечірні години для запису дітей, обґрунтовуючи це словами: «Час діяти заради Б-га — порушили Твою Тору».

Рав Ханзін збирав навколо себе юнаків і молодих аврехів, і разом вони їздили до віддалених міст, щоб закласти основу для цих шкіл. У перші роки після відходу з життя своєї дружини він залишав дітей удома і їздив різними містами, де засновував школи. Він ходив від дому до дому й закликав батьків віддавати дітей до навчальних закладів, заснованих на чистій святості.

Час від часу рав Ханзін відвідував різні школи по всій країні. Він приїжджав подивитися зблизька, як ідуть справи, або іноді супроводжував делегації та почесних гостей, які прибували з-за кордону.

Протягом багатьох років усі листи й телеграми від Ребе у справах мережі надходили до дому рава Ханзіна. Навіть після того, як він у 5737 році (1976/1977) відійшов від фактичного керівництва, телеграми й далі надходили до нього додому.

Член правління мережі рав Залман Абельський, згодом головний рабин Молдови, так описав методи роботи рава Ханзіна: «Роботу рава Ханзіна я бачив зблизька і під різними кутами: з одного боку, я був членом правління, а з другого — директором шкіл у Яффо, Зарнузі, Кфар-Сабі та Кір'ят-Гаті. Я пам'ятаю рава Ханзіна відданим Ребе з граничною самопожертвою: коли Ребе вказував щось зробити, він не ставив запитань і не перекладав виконання вказівки на когось із членів правління — він сам їздив усюди, щоб побачити, як найкраще виконати вказівки Ребе»[12].

Протягом років директори мережі, дотримуючись вказівок Ребе, розширювали її масштаби — через посилений запис до наявних шкіл і заснування нових шкіл; деякі з них діяли десятки років завдяки хабадським педагогам, які переселилися до Таанаху, Броша, Беер-Шеви і в усі місця, де було засновано школи[13].

Рав Моше Слонім

Наступним директором був рав Моше Слонім, який працював вихователем і директором школи в мережі; у 5737 році (1976/1977) його було призначено директором мережі, і він усіма силами присвятив себе її розвиткові й розширенню. Його стиль роботи полягав у тому, щоб виконувати вказівки Ребе, не зважаючи на перешкоди й труднощі, що стояли на його шляху, і так він досяг успіху у своїй великій діяльності на благо мережі.

Улітку 5746 року (1985/1986) мережа опинилася в скрутному становищі через накопичені великі борги, і рав Слонім був змушений залишити Святу Землю. Закінчення роботи й криза, в яку потрапила мережа, затьмарили дух р. Моше, який написав про це Ребе, і Ребе відповів підбадьорливою та особливою відповіддю: «Якби не він — єдиний у повному сенсі слова, — з мережею, хай врятує Милосердний, сталося б те саме, що сталося із сотнями хабадських синагог, які були в Тель-Авіві та Єрусалимі, хай будуть вони відбудовані й утверджені, з Колель Хабад, з Агудат хасидей Хабад у Святій Землі тощо. А люди Хабаду, хай живуть вони, і на чолі з ними їхні рабини, хай живуть вони, у Святій Землі ще не вирішили, що було б природно аз зей залн а крехц тон про це [= щоб вони видали про це зітхання]».

Рав Меїр Фрейман

Після відходу рава Слоніма Рабинський суд рабинів Хабаду у Святій Землі призначив директором мережі рава Меїра Фреймана; за час свого керівництва йому вдалося стабілізувати економічне становище мережі й зупинити закриття установ, причому заради цього він навіть заліз у дуже великі борги.

Поруч із равом Фрейманом понад два роки допомагав у керівництві мережею рав Алтер-Бецалель Копчик. Після раптового відходу з життя рава Фреймана 12 тішрея 5756 року (6 жовтня 1995) від раптової зупинки серця у віці всього 50 років рав Копчик заснував фонд надзвичайної допомоги й порятунку — до передачі керівництва «Мережею» раву Ісраелю-Баруху Бутману, якого рабинський суд Хабаду призначив директором мережі.

Рав Ісраель Бутман

Рав Ісраель Бутман керував мережею близько двадцяти років.

6 адара II 5774 року (8 березня 2014) рав Бутман помер після важкого серцевого нападу, і його наступником у правлінні мережі було призначено рава Еліягу Кричевського.

Рав Еліягу Кричевський

Сьогодні директором є рав Еліягу Кричевський. У період керівництва рава Кричевського було засновано школи «Шалгавот», призначені спеціально для публіки, яка поки що не дотримується заповідей, і щороку проводиться посилений запис, особливо до цих шкіл[14].

Директори мережі протягом років

Нинішнє керівництво

  • Рав Еліягу Кричевський, генеральний директор і уповноважений на підпис
  • Рав Єгуда Бутман, член правління
  • Рав Менахем Вольпо, член правління
  • Рав Єшаягу Гопін, уповноважений на підпис і скарбник
  • Рав Леві Абрамович, уповноважений на підпис
  • Рав Боаз-Моше-Давид Лемберг, аудитор
  • Пані Двора-Яфа Гершкович, ревізійний орган
  • Інші посади:
  • Рав Леві Абрамович — керівник офісу й відповідальний за проєкти.
  • Рав Нахум Рабінович — керівник навчальних програм у талмуд-торах.
  • Рав Шимон Левін — відповідальний за соціальну роботу в талмуд-торах.

Ревізори мережі

Ревізорів мережі призначив Ребе в місяці шват 5712 року (січень–лютий 1952), через кілька місяців після створення мережі[15]:

Інспектори мережі

Інспектори мережі від Міністерства освіти. Їхня робота супроводжувалася відповідями й настановами Ребе. Інспектори були педагогами й багато років служили вихователями в установах мережі.

У 5720 році (1959/1960) за вказівкою Ребе був призначений генеральним інспектором шкіл мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» у Святій Землі і у зв'язку з цим удостоївся довгих і докладних єхідуйот у Ребе.

Рав Яаков Мінський працював директором і вихователем, був призначений інспектором і на цій посаді пропрацював кілька років.

За вказівкою та за підтримки Ребе багато років служив інспектором у мережі «Огалей Йосеф-Іцхак».

У роки роботи інспектором у мережі плідно співпрацював із директорами мережі — равом Давидом Ханзіним, равом Моше Слонімом і равом Зушею Вілімовським. Отримав безліч вказівок, що стосувалися виховання, від рава Ходакова, секретаря Ребе. Згодом з'ясувалося, що всі вказівки походили безпосередньо від Ребе. Численні отримані вказівки він зібрав у «Збірці вказівок секретаріату Ребе мережі „Огалей Йосеф-Іцхак“».

Діяльність в останні роки

Цілі мережі

Цілі мережі (в останні роки):

  • Надавати освітнє рішення якомога ширше по всій країні родинам з усіх верств ізраїльського населення, зацікавленим у якісній хабадській освіті.
  • Створити для учнів гідну «теплицю», в якій вони зростатимуть у найважливіші роки свого життя, з теплим і дбайливим ставленням і всім необхідним для них у ці важливі роки.
  • Дати учням необхідні інструменти як у соціально-емоційному, так і в навчальному плані, щоб вони були «світильником, що освітлює» в Торі, заповідях і богобоязливості в будь-якій сфері, якою займатимуться в житті, — через усвідомлення унікальних сил і здібностей, даних їм Б-гом, і правильне їх використання.
  • Супроводжувати батьків учнів і їхні родини в цей важливий період, коли діти ростуть, і забезпечувати їм необхідну освітню підтримку, яка допоможе їм у вихованні дітей і в необхідному посередництві між домом і навчальним закладом.
  • Відігравати важливу роль у формуванні майбутнього покоління єврейського народу в Землі Ізраїлю — покоління, яке пишається своїм єврейством, усвідомлює свої можливості та прагне виконати свою місію, виходячи з агават Ісраель[2].

Хасидське соціальне виховання

Починаючи з 5773 року (2012/2013) мережа має підрозділ, що випускає змістовні й розвивальні матеріали до хасидських свят, мівцоїм і програми, які використовують усі установи мережі для засвоєння хасидських цінностей і дат на найвищому рівні виробництва.

Мівцоїм і програми супроводжуються оголошеннями й оформлювальними матеріалами, брендованою продукцією тощо.

Канікули

Перед кожними канікулами мережа випускає набір виховних матеріалів, що супроводжує учнів протягом канікул, — наприклад, захопливі навчальні ігри, комп'ютерні ігри з хасидським змістом тощо.

Щороку до літніх канікул мережа випускає повну програму для літніх таборів, що діють при установах мережі, щороку присвячену особливій темі.

Педагогічний центр

У 5780 році (2019/2020) мережа запустила в інтернеті перший хабадський педагогічний центр, що містить десятки тисяч робочих аркушів, презентацій, контрольних робіт і навчальних матеріалів, підготовлених учителями та фаховими співробітниками мережі «Огалей Йосеф-Іцхак».

База матеріалів регулярно оновлюється і слугує платформою для всіх педагогічних і викладацьких колективів мережі.

Загальнонаціональні з'їзди[16]

Від часу заснування мережі протягом десятків років «Мережа» проводила щорічний загальнонаціональний з'їзд для всіх учнів мережі, приурочений до дня заснування мережі та дня прийняття проводу Ребе, 10 швата.

З роками з'їзд зростав і розширювався та удостоївся особливого ставлення Ребе, оскільки завдяки йому тисячі дітей, які навчалися в установах мережі й не належали до родин хасидів Хабаду, долучилися до сили й виховних послань з'їзду і самі стали хасидами Хабаду, так що Ребе написав про цей з'їзд: «Це надзвичайно велика справа».

Унаслідок значного зростання установ мережі та труднощів зі знаходженням зали, здатної вмістити всіх, в останні роки з'їзд проводиться у віртуальному форматі: всі учні в один і той самий час підключаються зі своїх навчальних закладів до центрального зібрання, яке одночасно транслюється також по радіо та на інших платформах.

Брендинг

У 5779–5783 роках (2018–2023) мережа завершила процес комплексного брендингу різних підрозділів, що діють у ній, у світлі вказівки Ребе[17] прагнути до того, щоб різні установи за можливості користувалися єдиною програмою, — із зусиллям, щоб це виражалося і в зовнішньому аспекті: у відмінному брендованому використанні навчальних матеріалів, публікацій і загального вигляду установ; загальний знак мережі дістав назву «Мережа освіти Хабаду»:

  • «Шалгавот Хабад» — установи, призначені для широкої публіки, що роблять наголос на інноваційному гібридному навчанні та прийнятті учнів такими, якими вони є, без релігійних змін чи тиску в бік підвищення успішності.
  • «Батей хінух Хабад» — школи для дівчаток Хабаду
  • «Талмудей Тора Хабад» — талмуд-тори для дітей хабадських громад і близьких до них, зацікавлених у торанічно-хабадському вихованні
  • «Ганей Хабад» — загальнонаціональна мережа дитячих садків, що діє під керівництвом рава Яакова Лібермана, одного з шлухім Ребе у Святій Землі
  • «Шлухей хінух» — співробітників педагогічного колективу називають «шлухей хінух», ґрунтуючись на вказівці Ребе включити їх до «Сефер га-шлухім».

Мережа утримує центр публікацій і загальнонаціональну цифрову систему, що допомагає установам у цьому процесі, щоб точніше вибудувати їхню роботу й полегшити їм вихід на цільову аудиторію.

Програми підготовки — «Шлухей хінух»

Основна стаття – «Шлухей хінух» (програма підготовки вчителів)

У 5784 році (2023/2024) мережа створила «Шлухей хінух — Шуфра де-шуфра», флагманську програму підготовки вчителів і фахових педагогів мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» у Святій Землі. Програму створено для підготовки фахового резерву вихователів з академічним ступенем і вчительським дипломом, які поєднують педагогічну досконалість зі світоглядом хасидського шліхуту, у прагненні підняти планку якості викладання та престиж професії педагога в хабадській громаді.

Вказівки Ребе

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Численні вказівки Ребе мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» наводяться в «Ігрот кодеш» і в книгах, що описують життя керівників мережі.

  • Слід запрошувати громадських діячів і місцевих обранців брати участь в урочистостях у школах мережі з нагоди хасидських свят, таких як 19 кислева[18].

Видавнича діяльність

Титульний аркуш книги «Елул — Тішрей», у виданні мережі
Обкладинка книги «Кейцад неханех ет єладейну?», виданої мережею
  • «Кейцад неханех ет єладейну?» — посібник для матерів від народження до бар-міцви. Уклав рав Йосеф Гартман, видано до двадцятиріччя 5 тевета. (2 томи).
  • «Хагім у-зманім — тевет, шват і адар» — книга про події місяців тевет, шват і адар.

«Бе-решет га-хінух» — журнал учителів Хабаду

«Бе-решет га-хінух» — журнал учителів Хабаду заснований у тішреї 5731 року (1970/1971) мережею «Огалей Йосеф-Іцхак» з метою публікувати відомості про її діяльність і слугувати виховною та дидактичною підмогою для вчителів мережі. З тішрея 5731 (жовтень 1970) по іяр 5733 року (травень 1973) вийшло шість номерів.

Див. також

Додаткова література

Біографії керівників мережі

Розвиток і діяльність мережі

Листи та вказівки Ребе

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ За сприяння рава Залмана Абельського
  2. ^ 1 2 Сайт мережі
  3. ^ «Ігрот кодеш», частина 4, лист 1085. Фотокопію листа опубліковано в книзі «Га-Партизан», сторінка 85
  4. ^ «Га-Партизан», сторінка 86
  5. ^ Шнеур-Залман Бергер, «Га-Партизан» 5765, сторінки 92–94; там само фотокопія й розшифрування документа, що затверджує створення мережі в межах «течії поза течіями»
  6. ^ Випуск 1397, 30 швата 5784 (9 лютого 2024)
  7. ^ Історію створення школи докладно висвітлено в книгах «Давид, раб Мій» і «Рабім гешив ле-ягадут ве-хасидут»
  8. ^ Про його діяльність як засновника мережі див. у книгах про його життя: «Га-Партизан», «Давид, раб Мій», «Рабім гешив ле-ягадут ве-хасидут», «Ехад гая Аврагам»
  9. ^ «Га-Партизан», сторінки 89–91
  10. ^ Шнеур-Залман Бергер, «Га-Партизан», 5765, розділи 9–10
  11. ^ Менахем Зігельбойм, «Давид, раб Мій», с. 133–134
  12. ^ Менахем Зігельбойм, «Давид, раб Мій», с. 139
  13. ^ Див. у книгах: «Га-Партизан», «Давид, раб Мій» і «Хаяль бе-шерут га-Ребі»
  14. ^ Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1397, 30 швата 5784 (9 лютого 2024)
  15. ^ «Га-Партизан», сторінка 89
  16. ^ З'їзди 10 швата приносили Ребе велике задоволення, тижневик «Бейт Мошіах» 9 швата 5781 (22 січня 2021), сторінка 34.
  17. ^ На чистій святості, огляд бачення мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» у світлі навчальної програми, яка пройшла редагування Ребе, — тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1920, сторінка 62.
  18. ^ Лист від 20 кислева 5716 року (5 грудня 1955) раву Давиду Ханзіну. Додаток до кунтресу «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш», 10 кислева 5780 (8 грудня 2019).

Повідомити про помилку на цій сторінці