Полтава

Полтава[1] — обласний центр у центральній частині України, розташований на березі річки «Ворскла», що лежить на лінії залізниці між Харковом і столицею Києвом.
У минулому тут діяла велика єврейська громада, і рабинами міста служили великі рабини з хасидів Хабаду, серед них: рав Яаков-Мордехай Базеплов, рав Дов-Бер Грінпас і рав Хаїм-Цві Ліпскер.
У Полтаві протягом років жили видатні хасиди Хабаду, серед них: рав Єхезкель Фейгін, рав Шломо-Хаїм Кесельман, рав Ар'є-Зеев Ліпскер, рав Моше-Цві Сегаль, рав Шмуель-Лейб Левін, рав Шнеур-Залман Хусідов, рав Шмуель-Менахем Кляйн і рав Пінхас Шрайбер.
І сьогодні в місті діє єврейська громада, з якою працює шаліах Ребе рав Йосеф-Іцхак Сегаль. Станом на 5782 рік населення міста становить близько 280 000 мешканців, і воно скорочується.
Історія міста
Початок поселення в цьому місці належить приблизно до 4861 року (1100 за григоріанським календарем), але воно знову і знову руйнувалося внаслідок кривавих воєн, що велися в цьому краї.
Лише в 5190 році (1430), коли воно перебувало під владою литовського князя Олександра Глинського, поселення було обране як придатне місце для побудови його військової фортеці, що забезпечило йому безпеку і сприяло його розвитку.
У наступні роки воно й далі переходило з рук у руки, від однієї влади до іншої, при цьому кількість мешканців у ньому постійно зростала, а його економічне становище зміцнювалося.
У 5401 році (1641) воно отримало офіційний статус міста, і кількість мешканців у ньому становила близько двох тисяч осіб.
Під час погромів Хмельницького місто стало військовим центром українського гнобителя і столицею козаків, які, поряд із пограбуванням мешканців міста, сприяли прославленню його імені та його розвитку в культурному й естетичному відношенні та звели там розкішні будівлі, що додали місту краси.
У 5427 році (1666/1667) місто приєдналося до Російської імперії, а в 5481 році (1720/1721) знову стало віхою в місцевій історії, коли розміщені в місті полки зуміли розбити шведську армію у «Великій Північній війні».
Унаслідок цієї блискучої перемоги, яку вважали порятунком Російської імперії, місто за кілька років швидко розвинулося, і мешканці, що приїхали туди жити, відкрили близько 35 промислових підприємств, і воно стало економічною і культурною силою.
Єврейська історія
Єврейська громада тут знала злети й падіння, і на своїх піках сягала двадцяти п'яти відсотків від загального населення міста.
Хасидський переказ розповідає, що «Дід зі Шполи» кілька місяців сидів у в'язниці в цьому місті.
Як губернський центр і важливий економічний центр, Полтава була також духовним центром євреїв краю — як завдяки єврейським навчальним закладам, заснованим у ній, так і завдяки повноваженням представляти євреїв — мешканців краю перед владою.
Місто вважалося також центром «маскілім», які заснували там єврейську школу, де вивчали світські предмети; з неї вийшли багато мислителів, що входили до числа керівників сіонізму і прокладали йому шлях. У 5666 році (1905/1906) у місті навіть відбулася установча конференція об'єднання «Поалей Ціон» на чолі з уродженцем міста Дов-Бером Бороховим.
Пропозиція про переїзд Ребе Рашаба
У 5651 році (1890/1891) кілька людей з анаш висунули пропозицію, щоб Ребе Рашаб переніс своє місце проживання з Любавичів до одного з осередків хасидів і офіційно перебрав там на себе провід Хабаду.
Варіантами, що розглядалися, були Кременчук Полтава і Чернігів, але насправді Ребе Рашаб не прийняв пропозиції й залишився в Любавичах, і лише три роки потому цілком перебрав на себе провід.
Пропозиція перевезти Ребе Рашаба до Полтави може свідчити про високу концентрацію хасидів у краї та про значення цієї громади з хабадської точки зору.
«Томхей Тмімім»
Після Першої світової війни місто стало духовним центром, коли основні відділення двох важливих єшив у Радянському Союзі облаштувалися в місті, і головне серед них — відділення єшиви «Томхей Тмімім» Полтава.
У 5681 році (1920/1921) у Полтаві було відкрито єшиву «Томхей Тмімім», яка закрилася в 5683 році (1922/1923)[2].
У 5689 році (1928/1929) машпіа рава Шломо-Хаїма Кесельмана було заарештовано в місті Полоцьку на три тижні, а потім влада змусила його покинути місто проживання й переїхати до Полтави, де він займався навчанням з учнями[3].
У 5695 році (1934/1935) єшива «Томхей Тмімім» у Полтаві відкрилася вдруге й закрилася в 5696 році (1935/1936)[4].
Видання
У місті було видавництво, в якому равом Хаїмом-Меїром Гейльманом і равом Хаїмом-Еліезером Биховським було надруковано кілька книг хасидуту, серед них книга «Ягель ор» на Тегілім і «Дерех міцвотеха» Ребе Цемах Цедека, «Пелах га-рімон» р. Гілеля з Паричів.
У тій самій друкарні виходили також газети «Га-Модіа» (Полтава) і «Га-Пелес» — силами рава Еліягу-Аківи Рабіновича.
Підпільні міньяни
Через переслідування КДБ члени громади не могли молитися з міньяном у синагогах і проводили підпільні міньяни в домі р. Пінхаса Шрайбера[5].
Руйнування і розквіт
У період Другої світової війни єврейську громаду було цілковито знищено, і лише в наступні роки її було відбудовано заново і вона зміцнилася.
Сьогодні шаліахом Ребе тут служить рав Йосеф-Іцхак Сегаль, що діє в місті та області разом зі своєю дружиною, пані Нехамою Сегаль, нащадком родини рава Хаїма-Цві Ліпскера з Полтави.
Хабадські особистості в Полтаві
Рабини
- Рав Яаков-Мордехай Базеплов — хабадський рабин міста понад тридцять років, до свого відходу з життя в 5676 році (1915/1916)[6].
- Рав Дов-Бер Грінпас — наступник рава Базеплова[7].
- Рав Хаїм-Цві Ліпскер[8]. — з рабинів Хабаду в містечку
Хабадські особистості — уродженці міста
- Рав Шнеур-Залман Кляйн, зі старійшин громади Хабаду в Кір'ят-Малахі
- Рав Шоель-Моше Кляйн — член ради Нахалат-Гар-Хабада[9].
- Рав Ар'є-Зеев Ліпскер — з шлухім Ребе Раяца до Грузії та один із засновників кварталу Шикун Хабад у Лоді
- Рав Моше-Цві Сегаль — ізраїльський громадський діяч, учасник створення організації ЛЕХІ та поселення Кфар-Хабад[10]
- Рав Олександр-Сендер Менкін — шадар єшиви «Томхей Тмімім» Брюнуа
- Рав Менахем-Мендл Шем-Тов — громадський діяч, мешканець Краун-Гайтс
- Рав Єгошуа-Зеліг Кацман
- Рав Йона Коген — директор мережі єшив «Томхей Тмімім» у Радянському Союзі[11]
- Рав Міхаель Ліпскер — директор закладів Хабаду в Мекнесі, Марокко
- Пан Іцхак Бен-Цві — другий президент Держави Ізраїль
Члени громади Хабаду
- Рав Пінхас Шрайбер — шойхет і перевіряльник, і духовний машпіа в міському відділенні єшиви «Томхей Тмімім»
- Рав Єхезкель Фейгін[12].
- - засновник і голова єшиви «Томхей Тмімім» Полтава
- Рав Шломо Іткін — хасидський купець і директор місцевого відділення єшиви «Томхей Тмімім»
- Рав Шмуель-Лейб Левін — машпіа у місцевій єшиві «Томхей Тмімім»
- Рав Біньямін-Шломо Ганзбург — член педагогічного складу єшиви
- Рав Шмуель Добрускін[13] — член педагогічного складу єшиви
- Рав Шмуель-Менахем Кляйн — з видатних хасидів Хабаду в місті
- Рав Шнеур-Залман Хусідов — з видатних хасидів Хабаду в місті
- Рав Цві-Гірш Лернер
Додаткова література
- Рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», розділи 61, 87 та ін.
- Рав Шнеур-Залман Бергер, «Полтава — місто, яке ви знали тільки з хасидських розповідей»,
тижневик «Бейт Мошіах» № 1066 - Рав Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидим» — особистості та хасидське вчення машпіїм Хабаду в Радянському Союзі та в Польщі, розділ про рава Пінхаса Шрайбера, видавництво «Хазак», 5775
- Рав Шнеур-Залман Бергер, тижневик «Бейт Мошіах», Шавуот 5766 (2 червня 2006), сторінка 36, життєпис рава Яакова-Мордехая Базеплова
- Спогади рава Міхаеля Ліпскера про Полтаву — «Тікатев зот ле-дор ахарон» у тшурі з весілля його правнука, 27 сівана 5774 (25 червня 2014)
- Рав Шнеур-Залман Бергер , «Хасид без дзвіночків» — життєпис рава Шоеля-Моше і Хаї-Ліби Кляйн

- Про рава Моше Сегаля — Полтава'
у випуску тижневика «Бейт Мошіах» напередодні Рош га-Шана 5777 (2 жовтня 2016) - Рав Шнеур-Залман Бергер, «Йона не знайшла спокою», тижневик «Бейт Мошіах», 16 хешвана 5782 (22 жовтня 2021)
Примітки
- ^ Мовою оригіналу: Полтава, вимовляється: Poltava
- ^ Рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», розділ 61 — єшива в Полтаві (5681-5683)
- ^ Рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», сторінка 276
- ^ Рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», розділ 87, єшива в Полтаві, 5696
- ^ Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидим» — особистості та хасидське вчення машпіїм Хабаду в Радянському Союзі та в Польщі, розділ про рава Пінхаса Шрайбера, видавництво «Хазак», 5775
- ^ Шнеур-Залман Бергер, тижневик «Бейт Мошіах», Шавуот 5766 (2 червня 2006), сторінка 36, життєпис рава Базеплова
- ^ Про рава Грінпаса див. «Бейт Мошіах» 1100, сторінка 46
- ^ «Тікатев зот ле-дор ахарон — життєпис, написаний його сином равом Міхаелем. У тшурі з весілля його правнука, 27 сівана 5774 (25 червня 2014)
- ^ Шнеур-Залман Бергер , «Хасид без дзвіночків» — життєпис рава Шоеля-Моше і Хаї-Ліби Кляйн
- ^ Командир підпілля, хасид на славу'
у випуску тижневика «Бейт Мошіах» напередодні Рош га-Шана 5777 (2 жовтня 2016)
- ^ Шнеур Бергер, «Йона не знайшла спокою», тижневик «Бейт Мошіах», 16 хешвана 5782 (22 жовтня 2021).«Аругей малхут», с. 12 — 13.
- ^ Ріф — листи та життєпис, відбиток, за редакцією рава Агарона-Лейба Раскіна
- ^ «Аругей малхут», с. 57 — 61.