Перейти до вмісту

Барух-Бер Лейбович

Матеріал з Хабадпедії
Рабі Барух-Дов Лейбович, автор «Біркат Шмуель»
Основна інформація
Відомий як«Біркат Шмуель»
Дата народження5630
Місце народженняПолдовца
Дата смерті5 кислева 5700 (17 листопада 1939)
Місце смертіКаменець
Місце похованняВільна
Місце діяльностіБриськ
НалежністьЛитва
Рід діяльностірабин, голова єшиви
ОсвітаВоложинська єшива
Посадаголова єшиви «Кнесет Бейт Іцхак», рабин і голова рабинського суду в хасидських громадах в Україні
УчителіРабі Хаїм із Бриська
УчніРабі Нахум Парцович
Праці«Біркат Шмуель», «Хідушей ве-шіурей рабі Барух-Бер»
Сім'я
БатькоШмуель-Давид Лейбович
МатиЕстер-Лея Лейбович
ДружинаФейга-Ціпора Ціммерман

Гаон рабі Барух-Бер Лейбович (12 кислева 5624 (23 листопада 1863) — 5 кислева 5700 (17 листопада 1939)) — глава єшиви «Кнесет Бейт Іцхак», автор книжок серії «Біркат Шмуель», великий знавець Тори і один із тих, хто прокладав шлях єшивного навчання в нашому поколінні.

Біографія

Народився в Полдовці, передмісті Слуцька, у своїх батьків — батька рабі Шмуеля-Давида Лейбовича і матері пані Естер-Леї Лейбович; згідно з переказом, обрізання відбулося 19 кислева — у свято Геули[1]. Розповідають, що його батько ввійшов до хасидського бейт-мідрашу і побачив хасидів, які проводили фарбрейнген з нагоди йома де-гілула рабі Баруха з Меджибожа, день гілули якого припадає на 18 кислева, і Магіда з Межиріча, йома де-гілула якого припадає на свято Геули 19 кислева; і коли він почув про велич цих двох велетнів світу, він вирішив назвати свого сина їхніми іменами, і справді, його назвали рабі «Барух» на честь рабі Баруха з Меджибожа і рабі «Дов-Бер»[2] на честь рабі Дов-Бера з Межиріча.

У юності навчався в місці свого народження, у Слуцьку, і прославився як ілуй. У юнацькі роки вирушив навчатися до знаменитої Воложинської єшиви, де став видатним учнем рабі Хаїма Соловейчика з Бриська, якого вважав своїм головним учителем.

Він одружився з пані Фейгою-Ціпорою Ціммерман, донькою рава Аврагама-Іцхака Ціммермана, голови рабинського суду Глуська. Після того як його тесть переїхав до Кременчука, посів його місце і відкрив там єшиву. Пізніше був призначений главою єшиви «Кнесет Бейт Іцхак» у Слободці. У 5681 році (1920/1921) переніс єшиву разом зі своїм зятем, равом Реувеном Грозовським, до Вільни, а в 5686 році (1925/1926) — до Каменця; єшива згадується в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца[3].

Про його відхід з життя розповіли двоє його близьких учнів, рав Ноах Шиманович і рав Меїр Пантел, які були поруч із ним під час його хвороби: приблизно за дві години до смерті він сказав «Ребе прийшов» і попросив сказати їм слово Тори, яке чув від свого вчителя, рабі Хаїма. Він напружив сили, щоб підвестися на ноги, і впав на ліжко, все ще промовляючи їм слова свого вчителя.

Він був відомий у всьому світі завдяки своїй великій єшиві в Каменці[4]. Був відомий своїм повним самоскасуванням перед своїм учителем рабі Хаїмом з Бриська і своїм прямим шляхом у навчанні.

Сьогодні його навчальна спадщина в його книжках «Біркат Шмуель» — одна з основоположних книжок у світі єшив. Він відомий своєю стислою і вивіреною мовою, хоча її й вважають дещо важкою для розуміння. Паралельно з цією його книжкою вийшла книжка під назвою «Хідушей ве-шіурей рабі Барух-Бер», де його уроки були записані його учнями в його особливому поясненні, і дехто використовує її також як допоміжну книжку до його власної книжки «Біркат Шмуель». Його книжки — на трактати: «Бава кама», «Бава меція», «Бава батра», «Ктубот», «Євамот», «Недарім», «Гітін», «Кідушин».

У 5775 році (2014/2015), після пів року пошуків, його могилу було знайдено на кладовищі у Вільні в Литві. У день його йорцайту на його могилі було встановлено надгробок за участі його нащадків на чолі з гаоном равом Х.-Ш. Лейбовичем, главою єшив «Понєвеж»,і «Каменець» в Єрусалимі, і багатьох заможних людей з усього світу.

Звичаї, яких він дотримувався, як хасиди

Мав звичай підперізуватися гартлом під час молитви, хоча це не було звичаєм його батьків і вчителів. Початок цього його звичаю припадає на час його призначення рабином і головою рабинського суду в хасидських громадах в Україні під час Першої світової війни; і пізніше, коли він повернувся до своєї єшиви, він не припинив цього звичаю.

Хасидські громади намагалися, щоб він їх не залишив, і послали посланців до рабі Ісраеля-Меїра Кагана, «Хафец Хаїма», щоб той вплинув на нього не залишати їх. Унаслідок цього «Хафец Хаїм» написав рабі Баруху-Беру, що під час війни, коли все єврейство України захищене ним від лих війни, він не бачить, як той має можливість залишити їх (попри те, що в цьому була певна небезпека для існування його єшиви)[5].

Зв'язок з Хабадом

Рав Лейбович брав участь в одному із зібрань 12 тамуза за участі Бааль га-Геули Ребе Раяца в курортному містечку Друскеники. Рабі Барух-Бер приїхав спеціально, щоб відвідати Ребе Раяца, а під час його приходу Ребе Раяц ліг відпочити і тому звелів своєму зятеві, Ребе, прийняти рабі Баруха-Бера і бесідувати з ним, доки він не встане. І присутні висловилися, що трактати Вавилонського та Єрусалимського Талмуду буквально «літали» з їхніх уст із дивовижною геніальністю[6].

У період Першої світової війни р. Барух-Бер перебував у місті Невель і протягом певного часу молився в хабадській синагозі міста. Через це він навіть почав підперізуватися «гартлом» під час молитов, за звичаєм хасидів[7].

Розповідають[8], що 10 сівана 5692 (14 червня 1932), коли відбулося весілля рава Менахема-Мендла Горнштейна (зятя Ребе Раяца) з ребецн Шейною (донькою Ребе Раяца) у місті Ландварово в Польщі, р. Барух-Бер і р. Хаїм-Озер Гродзенський бесідували з повагою і захопленням про велич і самопожертву Ребе Раяца.

У 5692 році (1931/1932) з ним зустрівся Ребе[9] за дорученням Ребе Раяца. Про цю зустріч розповідають: коли Ребе прибув до р. Баруха-Бера, його оточили учні Каменецької єшиви й «атакували» його безліччю складних запитань з тем Шасу, але він не відповів. Потім Ребе ввійшов до кімнати р. Баруха-Бера, передав йому слова доручення, з яким був посланий від Ребе Раяца, і вийшов назовні. Після виходу з кімнати Ребе покликав учнів і відповів їм одному за одним геніальним чином на всі їхні складні запитання. Р. Барух-Бер, який стояв і спостерігав збоку, запитав його: «Спочатку що він вважав і наприкінці що він вважав?» Ребе відповів йому: «Коли я був на шліхуті, я не хотів відволікати свою увагу ні на що інше».

За тієї ж нагоди, коли Ребе говорив з учнями рабі Баруха-Бера, і під час бесіди, коли рабі Барух-Бер почув про велику геніальність і глибоке розуміння Ребе в усіх частинах Тори, р. Барух-Бер звів руки догори і сказав Ребе з натхненням: «Приходь до мене в мою єшиву, і я зроблю тебе великим мудрецем покоління!» Ребе відповів йому: «Але я хасид Ребе-тестя»[10].

Згідно з іншою версією[11], це було, коли рабі Барух-Бер поїхав до свого друга рабі Хаїма-Озера Гродзенського. У той самий час Ребе прийшов за дорученням свого тестя, Ребе Раяца, щоб отримати підпис рабі Хаїма-Озера під певною відозвою, що виходила в той час. Ребе чекав надворі, а в цей час учні рабі Баруха-Бера вели пілпуль надворі, але Ребе не втручався в обговорення. Нарешті, коли Ребе ввійшов до кімнати, де перебували рабі Хаїм-Озер і рабі Барух-Бер, вони запитали Ребе про причину його приходу, а також запитали його про зміст бесіди надворі. Ребе пояснив причину свого приходу, повторив усю талмудичну дискусію, що велася надворі, і численні складні запитання та відповів на них одне за одним із дивовижною геніальністю. Рабі Барух-Бер був дуже захоплений словами Тори Ребе, і особливо глибиною, «тіфкайт», відповідей, і попросив Ребе поїхати з ним навчатися до його єшиви, обіцяючи, що там зробить його «великим в Ізраїлі»; а коли йому стало ясно, що це неможливо, він вибухнув гірким плачем.

Його правнук — хабадський хасид рав Еліезер Ліхтштейн з Єрусалима.

Р. Барух-Бер, а позаду нього його онук Єгошуа, хай помститься Всевишній за його кров, і р. Моше-Хаїм Сапачинський

Увічнення його пам'яті учнями

Коли в 5702 році (1941/1942) його учні зібралися, щоб ушанувати його пам'ять у другий йома де-гілула, вони надіслали листа Ребе Раяцу[12], щоб він узяв участь у зібранні, що відбувалося на його пам'ять; у цьому листі Ребе Раяц називає рабі Баруха-Бера титулом «мій друг» і навіть описує його відомі бесіди, які він вів у єшиві, у яких він пробуджував любов до Тори і прихильність до заповідей. Ребе Раяц навіть доклав до того листа грошову суму для участі у витратах на зібрання.

Благословен Всевишній. 3 кислева 5702 (23 листопада 1941), Бруклін. Об'єднанню учнів рабі Баруха-Дова, душа його в раю, — хай буде Всевишній над ними, хай живуть вони!

У відповідь на їхнє запрошення взяти участь у гілулі мого друга, гаона, їхнього вчителя і наставника рабі Баруха-Дова, чия пам'ять і бесіди про любов до Тори і прихильність до заповідей мені дуже дорогі, надсилаю при цьому чек на суму двадцять шекелів — для піднесення його святої душі — на єшиву Каменця, і разом з тим надсилаю моє благословення рабинам-керівникам і учням, хай живуть вони, щоб вони мали успіх у своїй святій праці й звеличили і прославили Тору.

У 5704 році (1943/1944) Ребе Раяц знову надіслав листа з благословенням[13] з нагоди зібрання, і в ньому він підкреслює на початку листа, одразу після його величезної геніальності, що він був «людиною приємних якостей». У тому самому листі Ребе Раяц благословляє їх, щоб вони удостоїлися йти слідами його Тори і «його найпіднесеніших якостей», а наприкінці листа він зараховує рабі Баруха-Бера до числа «гаонів Ізраїлю і праведників — основ світу».

Благословен Всевишній. 3 кислева 5704 (30 листопада 1943), Бруклін. Об'єднанню учнів єшиви Каменця, хай буде Всевишній над ними, хай живуть вони, мир і благословення! У відповідь на запрошувальний квиток узяти участь у поминанні мого друга, могутнього гаона, людини приємних якостей, його честі, чиє ім'я — слава, нашого вчителя рава Баруха-Дов-Бера, у день йорцайту, я приєднуюся до шанувальників його імені й пам'яті та благословляю їх, щоб благовоління Всевишнього було над ними, щоб іти слідами його Тори і шляхетності його найпіднесеніших якостей, і щоб його заслуга захищала їх і всіх, хто любить гаонів Ізраїлю і праведників — основ світу, хай захистить нас їхня заслуга.

Примітки

  1. ^ Або 18 кислева, у йома де-гілула р. Баруха з Меджибожа.
  2. ^ Його друге ім'я відоме у світі як «Бер», але сам він звався рабі Барух-Дов-Бер, і в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца він також називається «рабі Барух-Дов».
  3. ^ Т. 11, с. 161.
  4. ^ Її офіційна назва була єшива «Кнесет Бейт Іцхак», але вона більш відома під назвою «єшива Каменець»
  5. ^ Наведено в журналі «Бама», 4 кислева 5782 (8 листопада 2021)
  6. ^ Рабі Єгуда-Лейб Слонім, «Несіей Хабад у-вней дорам», с. 121, «Ємей мелех».
  7. ^ Зі слів його правнука, р. Еліезера Ліхтштейна
  8. ^ Свідчення гаона рабі Єгуди Гершоні, записане зі слів рава Мордехая Шарфштейна, «Перші роки», компакт-диск 4.
  9. ^ «Шалшелет га-яхас», с. (20).
  10. ^ Компакт-диск «Шаним рішонот» 1. Наведено також тут
  11. ^ Зі слів р. Моше-Хаїма Сапачинського з Монреаля, наведено в «Ємей мелех», с. 354.
  12. ^ Цей лист надруковано повністю в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 6.
  13. ^ Надруковано в т. 8, с. 71.
Барух-Бер Лейбович згадується ще в 23 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 2148545600

Повідомити про помилку на цій сторінці