Барух-Бер Лейбович
| Рабі Барух-Дов Лейбович, автор «Біркат Шмуель» | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | «Біркат Шмуель» |
| Дата народження | 5630 |
| Місце народження | Полдовца |
| Дата смерті | 5 кислева 5700 (17 листопада 1939) |
| Місце смерті | Каменець |
| Місце поховання | Вільна |
| Місце діяльності | Бриськ |
| Належність | Литва |
| Рід діяльності | рабин, голова єшиви |
| Освіта | Воложинська єшива |
| Посада | голова єшиви «Кнесет Бейт Іцхак», рабин і голова рабинського суду в хасидських громадах в Україні |
| Учителі | Рабі Хаїм із Бриська |
| Учні | Рабі Нахум Парцович |
| Праці | «Біркат Шмуель», «Хідушей ве-шіурей рабі Барух-Бер» |
| Сім'я | |
| Батько | Шмуель-Давид Лейбович |
| Мати | Естер-Лея Лейбович |
| Дружина | Фейга-Ціпора Ціммерман |
Гаон рабі Барух-Бер Лейбович (12 кислева 5624 (23 листопада 1863) — 5 кислева 5700 (17 листопада 1939)) — глава єшиви «Кнесет Бейт Іцхак», автор книжок серії «Біркат Шмуель», великий знавець Тори і один із тих, хто прокладав шлях єшивного навчання в нашому поколінні.
Біографія
Народився в Полдовці, передмісті Слуцька, у своїх батьків — батька рабі Шмуеля-Давида Лейбовича і матері пані Естер-Леї Лейбович; згідно з переказом, обрізання відбулося 19 кислева — у свято Геули[1]. Розповідають, що його батько ввійшов до хасидського бейт-мідрашу і побачив хасидів, які проводили фарбрейнген з нагоди йома де-гілула рабі Баруха з Меджибожа, день гілули якого припадає на 18 кислева, і Магіда з Межиріча, йома де-гілула якого припадає на свято Геули 19 кислева; і коли він почув про велич цих двох велетнів світу, він вирішив назвати свого сина їхніми іменами, і справді, його назвали рабі «Барух» на честь рабі Баруха з Меджибожа і рабі «Дов-Бер»[2] на честь рабі Дов-Бера з Межиріча.
У юності навчався в місці свого народження, у Слуцьку, і прославився як ілуй. У юнацькі роки вирушив навчатися до знаменитої Воложинської єшиви, де став видатним учнем рабі Хаїма Соловейчика з Бриська, якого вважав своїм головним учителем.
Він одружився з пані Фейгою-Ціпорою Ціммерман, донькою рава Аврагама-Іцхака Ціммермана, голови рабинського суду Глуська. Після того як його тесть переїхав до Кременчука, посів його місце і відкрив там єшиву. Пізніше був призначений главою єшиви «Кнесет Бейт Іцхак» у Слободці. У 5681 році (1920/1921) переніс єшиву разом зі своїм зятем, равом Реувеном Грозовським, до Вільни, а в 5686 році (1925/1926) — до Каменця; єшива згадується в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца[3].
Про його відхід з життя розповіли двоє його близьких учнів, рав Ноах Шиманович і рав Меїр Пантел, які були поруч із ним під час його хвороби: приблизно за дві години до смерті він сказав «Ребе прийшов» і попросив сказати їм слово Тори, яке чув від свого вчителя, рабі Хаїма. Він напружив сили, щоб підвестися на ноги, і впав на ліжко, все ще промовляючи їм слова свого вчителя.
Він був відомий у всьому світі завдяки своїй великій єшиві в Каменці[4]. Був відомий своїм повним самоскасуванням перед своїм учителем рабі Хаїмом з Бриська і своїм прямим шляхом у навчанні.
Сьогодні його навчальна спадщина в його книжках «Біркат Шмуель» — одна з основоположних книжок у світі єшив. Він відомий своєю стислою і вивіреною мовою, хоча її й вважають дещо важкою для розуміння. Паралельно з цією його книжкою вийшла книжка під назвою «Хідушей ве-шіурей рабі Барух-Бер», де його уроки були записані його учнями в його особливому поясненні, і дехто використовує її також як допоміжну книжку до його власної книжки «Біркат Шмуель». Його книжки — на трактати: «Бава кама», «Бава меція», «Бава батра», «Ктубот», «Євамот», «Недарім», «Гітін», «Кідушин».
У 5775 році (2014/2015), після пів року пошуків, його могилу було знайдено на кладовищі у Вільні в Литві. У день його йорцайту на його могилі було встановлено надгробок за участі його нащадків на чолі з гаоном равом Х.-Ш. Лейбовичем, главою єшив «Понєвеж»,і «Каменець» в Єрусалимі, і багатьох заможних людей з усього світу.
Звичаї, яких він дотримувався, як хасиди
Мав звичай підперізуватися гартлом під час молитви, хоча це не було звичаєм його батьків і вчителів. Початок цього його звичаю припадає на час його призначення рабином і головою рабинського суду в хасидських громадах в Україні під час Першої світової війни; і пізніше, коли він повернувся до своєї єшиви, він не припинив цього звичаю.
Хасидські громади намагалися, щоб він їх не залишив, і послали посланців до рабі Ісраеля-Меїра Кагана, «Хафец Хаїма», щоб той вплинув на нього не залишати їх. Унаслідок цього «Хафец Хаїм» написав рабі Баруху-Беру, що під час війни, коли все єврейство України захищене ним від лих війни, він не бачить, як той має можливість залишити їх (попри те, що в цьому була певна небезпека для існування його єшиви)[5].
Зв'язок з Хабадом
Рав Лейбович брав участь в одному із зібрань 12 тамуза за участі Бааль га-Геули Ребе Раяца в курортному містечку Друскеники. Рабі Барух-Бер приїхав спеціально, щоб відвідати Ребе Раяца, а під час його приходу Ребе Раяц ліг відпочити і тому звелів своєму зятеві, Ребе, прийняти рабі Баруха-Бера і бесідувати з ним, доки він не встане. І присутні висловилися, що трактати Вавилонського та Єрусалимського Талмуду буквально «літали» з їхніх уст із дивовижною геніальністю[6].
У період Першої світової війни р. Барух-Бер перебував у місті Невель і протягом певного часу молився в хабадській синагозі міста. Через це він навіть почав підперізуватися «гартлом» під час молитов, за звичаєм хасидів[7].
Розповідають[8], що 10 сівана 5692 (14 червня 1932), коли відбулося весілля рава Менахема-Мендла Горнштейна (зятя Ребе Раяца) з ребецн Шейною (донькою Ребе Раяца) у місті Ландварово в Польщі, р. Барух-Бер і р. Хаїм-Озер Гродзенський бесідували з повагою і захопленням про велич і самопожертву Ребе Раяца.
У 5692 році (1931/1932) з ним зустрівся Ребе[9] за дорученням Ребе Раяца. Про цю зустріч розповідають: коли Ребе прибув до р. Баруха-Бера, його оточили учні Каменецької єшиви й «атакували» його безліччю складних запитань з тем Шасу, але він не відповів. Потім Ребе ввійшов до кімнати р. Баруха-Бера, передав йому слова доручення, з яким був посланий від Ребе Раяца, і вийшов назовні. Після виходу з кімнати Ребе покликав учнів і відповів їм одному за одним геніальним чином на всі їхні складні запитання. Р. Барух-Бер, який стояв і спостерігав збоку, запитав його: «Спочатку що він вважав і наприкінці що він вважав?» Ребе відповів йому: «Коли я був на шліхуті, я не хотів відволікати свою увагу ні на що інше».
За тієї ж нагоди, коли Ребе говорив з учнями рабі Баруха-Бера, і під час бесіди, коли рабі Барух-Бер почув про велику геніальність і глибоке розуміння Ребе в усіх частинах Тори, р. Барух-Бер звів руки догори і сказав Ребе з натхненням: «Приходь до мене в мою єшиву, і я зроблю тебе великим мудрецем покоління!» Ребе відповів йому: «Але я хасид Ребе-тестя»[10].
Згідно з іншою версією[11], це було, коли рабі Барух-Бер поїхав до свого друга рабі Хаїма-Озера Гродзенського. У той самий час Ребе прийшов за дорученням свого тестя, Ребе Раяца, щоб отримати підпис рабі Хаїма-Озера під певною відозвою, що виходила в той час. Ребе чекав надворі, а в цей час учні рабі Баруха-Бера вели пілпуль надворі, але Ребе не втручався в обговорення. Нарешті, коли Ребе ввійшов до кімнати, де перебували рабі Хаїм-Озер і рабі Барух-Бер, вони запитали Ребе про причину його приходу, а також запитали його про зміст бесіди надворі. Ребе пояснив причину свого приходу, повторив усю талмудичну дискусію, що велася надворі, і численні складні запитання та відповів на них одне за одним із дивовижною геніальністю. Рабі Барух-Бер був дуже захоплений словами Тори Ребе, і особливо глибиною, «тіфкайт», відповідей, і попросив Ребе поїхати з ним навчатися до його єшиви, обіцяючи, що там зробить його «великим в Ізраїлі»; а коли йому стало ясно, що це неможливо, він вибухнув гірким плачем.
Його правнук — хабадський хасид рав Еліезер Ліхтштейн з Єрусалима.

Увічнення його пам'яті учнями
Коли в 5702 році (1941/1942) його учні зібралися, щоб ушанувати його пам'ять у другий йома де-гілула, вони надіслали листа Ребе Раяцу[12], щоб він узяв участь у зібранні, що відбувалося на його пам'ять; у цьому листі Ребе Раяц називає рабі Баруха-Бера титулом «мій друг» і навіть описує його відомі бесіди, які він вів у єшиві, у яких він пробуджував любов до Тори і прихильність до заповідей. Ребе Раяц навіть доклав до того листа грошову суму для участі у витратах на зібрання.
Благословен Всевишній. 3 кислева 5702 (23 листопада 1941), Бруклін. Об'єднанню учнів рабі Баруха-Дова, душа його в раю, — хай буде Всевишній над ними, хай живуть вони!
У відповідь на їхнє запрошення взяти участь у гілулі мого друга, гаона, їхнього вчителя і наставника рабі Баруха-Дова, чия пам'ять і бесіди про любов до Тори і прихильність до заповідей мені дуже дорогі, надсилаю при цьому чек на суму двадцять шекелів — для піднесення його святої душі — на єшиву Каменця, і разом з тим надсилаю моє благословення рабинам-керівникам і учням, хай живуть вони, щоб вони мали успіх у своїй святій праці й звеличили і прославили Тору.
У 5704 році (1943/1944) Ребе Раяц знову надіслав листа з благословенням[13] з нагоди зібрання, і в ньому він підкреслює на початку листа, одразу після його величезної геніальності, що він був «людиною приємних якостей». У тому самому листі Ребе Раяц благословляє їх, щоб вони удостоїлися йти слідами його Тори і «його найпіднесеніших якостей», а наприкінці листа він зараховує рабі Баруха-Бера до числа «гаонів Ізраїлю і праведників — основ світу».
Благословен Всевишній. 3 кислева 5704 (30 листопада 1943), Бруклін. Об'єднанню учнів єшиви Каменця, хай буде Всевишній над ними, хай живуть вони, мир і благословення! У відповідь на запрошувальний квиток узяти участь у поминанні мого друга, могутнього гаона, людини приємних якостей, його честі, чиє ім'я — слава, нашого вчителя рава Баруха-Дов-Бера, у день йорцайту, я приєднуюся до шанувальників його імені й пам'яті та благословляю їх, щоб благовоління Всевишнього було над ними, щоб іти слідами його Тори і шляхетності його найпіднесеніших якостей, і щоб його заслуга захищала їх і всіх, хто любить гаонів Ізраїлю і праведників — основ світу, хай захистить нас їхня заслуга.
Примітки
- ^ Або 18 кислева, у йома де-гілула р. Баруха з Меджибожа.
- ^ Його друге ім'я відоме у світі як «Бер», але сам він звався рабі Барух-Дов-Бер, і в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца він також називається «рабі Барух-Дов».
- ^ Т. 11, с. 161.
- ^ Її офіційна назва була єшива «Кнесет Бейт Іцхак», але вона більш відома під назвою «єшива Каменець»
- ^ Наведено в журналі «Бама», 4 кислева 5782 (8 листопада 2021)
- ^ Рабі Єгуда-Лейб Слонім, «Несіей Хабад у-вней дорам», с. 121, «Ємей мелех».
- ^ Зі слів його правнука, р. Еліезера Ліхтштейна
- ^ Свідчення гаона рабі Єгуди Гершоні, записане зі слів рава Мордехая Шарфштейна, «Перші роки», компакт-диск 4.
- ^ «Шалшелет га-яхас», с. (20).
- ^ Компакт-диск «Шаним рішонот» 1. Наведено також тут
- ^ Зі слів р. Моше-Хаїма Сапачинського з Монреаля, наведено в «Ємей мелех», с. 354.
- ^ Цей лист надруковано повністю в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 6.
- ^ Надруковано в т. 8, с. 71.
Код особи: № 2148545600