Перейти до вмісту

Ісраель-Барух з Ліозно

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Ісраель-Барух з Ліозно
Основна інформація
Дата народження5483
Дата смерті8 тішрея 5552 (6 жовтня 1791)
Місце проживанняВітебськ, «Біле джерело» поблизу Ліозно
УчителіШнеур-Залман (батько), Бешт
Сім'я
БатькоШнеур-Залман Познер
МатиРахель (бабуся Алтер Ребе)
ДружинаРівка, дочка р. Аврагама-садівника з Ліозно, Рівка
ДітиРабі Шнеур-Залман з Лядів (Алтер Ребе), Єгуда-Лейб Мінович, Мордехай Пойзнер, Моше, Лея
Брати й сестриДвойра-Лея
Родовід

Рабі Барух з «Білого джерела» (Вайскваліке)[1] (5483[2] — 8 тішрея 5552 (6 жовтня 1791)), батько Алтер Ребе, був прихованим праведником із хасидів Бешта.

Р. Барух — центральна постать оповідей Ребе Раяца в «Сефер га-зіхронот». Там розповідається про його дитячі роки і про його мандри юнаком різними містечками до одруження. «Сефер га-зіхронот» зосереджений на шляху р. Баруха в пошуках правильного шляху в служінні Всевишньому, на різних історіях, які він чув, і на подіях, що сталися з ним, які вплинули на його шлях і формування його особистості та наблизили його до Бешта і до хасидського руху.

Дитинство

Як розповідається в «Сефер га-зіхронот»[3], р. Барух народився в місті Вітебську в Білорусі в рабі Шнеура-Залмана, який був меламедом молодших класів, і пані Рахелі Познер. Його батьки жили спочатку в Позні, і там народилася їхня старша донька Двойра-Лея. Однак унаслідок посилення руху маскілім його батьки переїхали до міста Вітебська, і приблизно через три роки народився їхній син Барух.

Барух був обдарований благословенними здібностями і вже в ранньому віці почав учитися в свого батька разом із юнаками, старшими за нього, перевершивши їх глибиною розуміння і знаннями. Три роки Барух учився в класі свого батька, і крім цих занять р. Шнеур-Залман проводив із ним багато часу в повчальних бесідах. Він брав його на прогулянки берегами річки і весь час прогулянок зеленими полями розмовляв із сином про слова Тори і про чудеса Творця. Прогулянки просто неба, коли перед очима простягається прекрасний світ Творця, посилили любов Баруха до природи і його прагнення усамітнюватися з самим собою, далеко від людського товариства, заглибленим у свої думки.

Досягнувши віку бар-міцви, він уже був обізнаний у кількох розділах Мішни і знав напам'ять кілька трактатів Талмуду. На цей час він уже був здатен вчитися і розуміти самостійно та заглиблюватися в талмудичну тему без допомоги меламеда. Його батько р. Шнеур-Залман дозволяв йому вчитися самостійно і обмежувався лише загальними вказівками та встановленням порядку занять. Барух, який з самого раннього дитинства виявляв схильність до усамітнення з природою, мав звичай брати свої книжки і йти на берег річки, щоб сісти там на камені або розтягнутися на м'якій траві і заглибитися в навчання. У «Сефер га-зіхронот» розповідається про кілька випадків того часу, які врізалися в пам'ять Баруха і вплинули на нього.

Сирітство і мандри

Приблизно через півтора року після досягнення віку заповідей Барух осиротів — утратив і батька, і матір. У Вітебську в нього була тітка на ім'я Фрейда, яка разом зі своїм чоловіком, якого звали Кадіш, узяла Баруха та його сестру Двойру-Лею до себе в дім, щоб виростити їх. Однак смерть батьків глибоко вплинула на Баруха, і внаслідок цього незабаром він вирішив покинути Вітебськ (попри заперечення дядька і тітки). Його сестра Двойра-Лея лишилася жити в домі дядька і тітки до заміжжя.

Три роки він мандрував містами і містечками в околицях Вітебська. Куди б він не приходив, насамперед заходив до бейт мідрашу і сідав учитися. І ніде він не затримувався надовго. Скрізь Барух намагався заробляти працею своїх рук і рішуче відмовлявся приймати цдаку і безоплатну допомогу. Барух мав звичай учитися дні й ночі в бейт мідраші і скромно заробляти працею своїх рук будь-якою роботою, що трапиться, за будь-яку плату. Барух твердо і рішуче дотримувався свого способу життя, не зважаючи на думку оточення. Щойно в якомусь місці він стикався з найменшою перешкодою своєму особливому способові життя, він покидав це місце і перебирався до іншого поселення, де продовжував свій шлях.

У «Сефер га-зіхронот» докладно розповідається про період мандрів Баруха, про місця, де він бував, і про історії, які він чув або бачив у цей період. Події та переживання юного Баруха сильно вплинули на формування його образу, і як батько майбутнього засновника шляху Хабаду він чимало сприяв своєю праведністю і способом життя формуванню цього шляху. Під час своїх мандрів Барух побував у містах Добромисль, Яновичі та Ліозно. У місті Ліозно він заприятелював з р. Аврагамом-садівником, який згодом став його тестем.

Наприкінці своїх мандрів Барух повернувся до Вітебська. Його сестра була тоді вже заміжня за учнем єшиви зі Сморгоні на ім'я Йосеф-Іцхак зі Шреї, який згодом став одним із рамів у вітебській єшиві. Її помешкання було на околиці міста. І сестра, і дядько з тіткою хотіли, щоб Барух гостював у них, але Барух волів заробляти працею своїх рук і ні від кого не залежати. Барух вирішив залишитися у Вітебську і вчитися в єшиві свого дядька.

Одруження

Незабаром після прибуття до Вітебська Барух уклав сватання з Рівкою, донькою рабі Аврагама-садівника з Ліозно. Барух поставив своєму майбутньому тестеві низку умов: а. Що він не житиме на утриманні тестя (як було заведено в ті дні), а р. Аврагам одразу після весілля збудує для нього окремий дім. Метою Баруха було створити дім гостинності для прихованих праведників, що мандрують від міста до міста, яких йому кілька разів довелося зустрічати під час мандрів. б. Що він не отримає від р. Аврагама жодного посагу і весільних подарунків. в. Що одразу після семи днів бенкету він і його дружина зійдуть зі столу тестя і житимуть лише працею його рук. Його дружина має заздалегідь погодитися задовольнятися малим, тією мірою, якою Всевишній пошле йому прожиток, і не вдаватися до допомоги людей.

Після згоди його тестя р. Аврагама сватання було укладено. Тітка і сестра Баруха хотіли, щоб р. Аврагам зобов'язався також виділити Баруху відповідну землю, щоб розбити на ній сад, оскільки Барух розповів їм, що однією з головних причин його бажання поріднитися з донькою р. Аврагама було те, що р. Аврагам заробляє садівництвом, і він теж хотів, як його тесть, заробляти садівництвом і займатися ремеслом, якого навчився в нього самого. Р. Аврагам погодився і на це і виділив йому ділянку землі на відстані кількох верст від Ліозно.

Барух домовився з тестем, що його весілля буде відкладено на якомога пізніший термін. Це тому, що він хотів отримати перерву хоча б в один рік, щоб продовжити мандри і завершити пошуки правильного шляху в служінні Творцеві. З цієї причини він прискорив проведення трапези заручин.

Після цього він лишився вчитися в єшиві у Вітебську на цілий рік. Протягом цього року Барух продовжував поводитися як раніше: присвячувати певні години на день роботі, щоб заробити на життя, а решту часу присвячувати вивченню Тори. Усю зиму Барух учився за порядком, який установив для нього його зять, голова єшиви рабі Йосеф-Іцхак; програма включала багато Гмари, багато Танаху, Мішну, Рамбама і різні коментарі, разом із книжками мусару, над якими він і далі старанно працював з великим бажанням. Коли минула зима і наближалося свято Песах, Барух покинув Вітебськ і знову вирушив у дорогу. Щоправда, рідні запрошували його зустріти Песах із ними, але він відповів, що в нього свій план і він має намір зустріти Песах в іншому місці. Знаючи, що незабаром йому належить одружитися і почати нове життя, Барух хотів знову відвідати своїх старих друзів, з якими був у близьких стосунках і які залишили в ньому свій слід за час його мандрів у минулі роки. І так до Песаху Барух знову вирушив у дорогу і відвідав містечка Яновичі та Добромисль. Після того свята Песах Барух вирішив ненадовго залишитися в Добромислі.

Спочатку р. Барух (у межах своїх умов із тестем р. Аврагамом) призначив весілля на 18 елула 5503 року (7 вересня 1743). 18 елула того року припадало на Шабат, і р. Барух призначив хупу на вихід святого Шабату. Але за кілька тижнів до весілля р. Барух повідомив своєму сватові р. Аврагаму, що згоден, щоб день хупи був у п'ятницю, 17 елула. Так і було: весілля р. Баруха з ребецн Рівкою відбулося 17 елула 5503 року (6 вересня 1743), напередодні святого Шабату тижневої глави «Кі таво»[4].

Після одруження р. Барух жив в отриманому як посаг маєтку неподалік від Ліозно, що називався «Біле джерело» (на їдиші «Вайсквалік». Сьогодні: Veleshkovichi)[5]. Багато біженців із Праги і Позни — чимало родин — влаштувалися на сільськогосподарські роботи у великому маєтку р. Баруха.

Наближення до Бешта

Після того як у роки мандрів р. Барух зустрічався з прихованими праведниками, багато чого в них навчився і дуже ними захоплювався, спосіб поведінки прихованих праведників — як щодо самих себе, так і щодо ближнього — пробудив у гаоні-праведнику р. Барухові величезне бажання стати одним із їхньої спільноти[6]. За вісім років, 5494–5502, від моменту розкриття Бааль-Шем-Това до року, коли гаон-праведник р. Барух зустрівся з учнями Бааль-Шем-Това, шлях Бааль-Шем-Това вже став більш-менш відомим.

Того літа 5503 року (1742/1743), коли р. Барух деякий час перебував у Добромислі, він учився в хавруті з молодим знавцем Тори, хасидом р. Іцхаком-Шаулем[7], сином гаона-хасида р. Нісана-меламеда, а також деякий час учився в хавруті з гаоном-праведником р. Іссахаром-Довом з Кобильника, і кілька разів вони вивчали записи вчення Бааль-Шем-Това, які записав гаон-праведник р. Йосеф, тесть р. Іссахара-Дова, магід з Любавичів; і тоді р. Барух став пов'язаний із Бааль-Шем-Товом[8].

Р. Барух став одним із прихованих праведників. Був період у прихованих праведників, коли один не знав іншого, а після того як вони познайомилися один з одним, наш учитель Бааль-Шем-Тов суворо застеріг їх, щоб вони не розкривалися. Учні Бааль-Шем-Това знали, що гаон р. Йосеф-Іцхак — із хасидів Бешта, але про р. Баруха не знав ніхто, лише його дружина, ребецн Рівка, знала[9].

Р. Барух і його зять р. Йосеф-Іцхак обидва були видатними учнями нашого вчителя Бааль-Шем-Това[10]. Обидва їздили до Бааль-Шем-Това таємно і приховували це один від одного. Одного разу, 5507 року (1746/1747), вони зустрілися разом у Бааль-Шем-Това, і зять був дуже вражений, адже р. Барух вважався людиною з твердим характером, — як же він міг увесь цей час приховувати, що їздить до Бааль-Шем-Това[11].

Пізніше р. Барух прославився серед учнів Бешта і вважався шанованим серед інших учнів Бешта та учнів Магіда з Межиріча. Час від часу до Ліозно приїздили рабини і хасиди, щоб провести фарбрейнген з р. Барухом у словах Тори і хасидуту[12].

Народження Алтер Ребе та його дитячі роки

Коли минув рік після весілля, а його дружина ребецн Рівка не завагітніла, р. Барух був засмучений і, порадившись зі своїм другом р. Іцхаком-Шаулем, вирішив поїхати до Бааль-Шем-Това, і за згодою дружини, ребецн пані Рівки, він і його дружина[13] поїхали в місяці менахем-ав 5504 року (липень–серпень 1744) до Меджибожа до Бааль-Шем-Това.

Бааль-Шем-Тов щороку 18 елула влаштовував трапезу і говорив Тору; так було і 18 елула 5504 року (26 серпня 1744), що припало на середу. Вимовляючи благословення «лехаїм», Бааль-Шем сказав р. Баруху: «Саме в цей час [через рік] ви триматимете в обіймах сина»[14]. Ще до цього Бешт висловився, що є нова душа, яка має зійти у світ. Тоді р. Барух був у Бешта, але й він не зрозумів, про що йдеться[15]. І навіть від Бешта це було приховано (що йдеться про душу Алтер Ребе)[16].

Перед зворотною дорогою з Меджибожа р. Барух і його дружина ребецн Рівка увійшли до Бааль-Шем-Това отримати прощальне благословення. Ребецн Рівка, що перебувала в стані великого душевного піднесення, сказала нашому вчителеві Бааль-Шем-Тову: «Коли Всевишній виконає святе благословення нашого вчителя Бааль-Шем-Това і дарує живого і здорового сина, ми присвятимо його Торі та служінню шляхом нашого вчителя Бааль-Шем-Това». Р. Барух запитав Бешта, чи не переїхати їм жити в інше місце, і Бешт відповів йому, що для душі дитини краще жити в місці, де мало людей, тобто мало грішників[17]. Наш учитель Бааль-Шем-Тов побачив велике піднесення р. Баруха і ребецн Рівки, благословив їх, і вони поїхали радісні та з добрим серцем.

Як відомо, ребецн Рівка була вченою жінкою і щодня займалася навчанням за встановленим порядком, але робила це скромно, і крім її чоловіка р. Баруха про це не знав ніхто. Коли ребецн Рівка повернулася додому після відвідин нашого вчителя Бааль-Шем-Това, вона поїхала до своєї зовиці, ребецн Двойри-Леї, до Вітебська, щоб переказати їй те, що сказав їм наш учитель Бааль-Шем-Тов, що вона чула і що бачила в способі поведінки нашого вчителя Бааль-Шем-Това, і те, що вона чула, як його святі учні дуже дивувалися порядку служіння і поведінці нашого вчителя Бааль-Шем-Това в той місяць тішрей, який відрізнявся від усіх попередніх років. Ребецн Рівка попросила зовицю-ребецн дати їй якийсь порядок для вивчення на її постійних заняттях, і оскільки вона впевнена, що благословення Бааль-Шем-Това здійсниться, вона хоче, щоб та дала їй порядок поведінки в молитві та навчанні в дні вагітності. Певна була ребецн Рівка в благословенні та обіцянці нашого вчителя Бааль-Шем-Това, і як же щаслива вона була повідомити чоловікові, р. Баруху, що благословення нашого вчителя Бааль-Шем-Това здійснюється в добрий час.

І хоча вони були певні, що наш учитель Бааль-Шем-Тов знає про здійснення свого благословення, р. Барух і його дружина ребецн Рівка вирішили повідомити йому про це, і на початку місяця адара II р. Барух поїхав до нашого вчителя Бааль-Шем-Това. Р. Барух розповів нашому вчителеві Бааль-Шем-Тову, що його благословення здійснилося і його дружина-ребецн завагітніла. Наш учитель Бааль-Шем-Тов дуже зрадів, почувши цю звістку, і особливо поцікавився часом початку вагітності. А коли р. Барух сказав йому, наш учитель Бааль-Шем-Тов звелів йому вимовити благословення «Шегехеяну» без згадування Імені та Царства, негайно їхати додому, передати від його імені привітання «мазл тов» ребецн, і застеріг його кількома застереженнями. Р. Барух повернувся додому радісний і з добрим серцем.

У середу, 18 елула 5505 року (15 вересня 1745), народився Алтер Ребе[18], у маєтку свого батька[19].

На Йом Кіпур 5506 року (1745/1746) р. Барух поїхав до нашого вчителя Бааль-Шем-Това. Коли він увійшов до нього, наш учитель Бааль-Шем-Тов застеріг його, щоб він нікому не розповідав, що в нього народився син, і яке ім'я йому дали. Коли р. Барух збирався їхати додому, наш учитель Бааль-Шем-Тов дав йому порядок поведінки — як поводитися з дитиною, берегти її взагалі, а влітку бути з нею в полях. Наш учитель Бааль-Шем-Тов дуже суворо застеріг його берегти дитину від лихого ока взагалі і від балакучих жінок зокрема.

Коли р. Барух приїхав до нашого вчителя Бааль-Шем-Това на Рош га-Шана 5507 року (15 вересня 1746), наш учитель Бааль-Шем-Тов докладно розпитав його про поводження з дитиною і знову застеріг його нікому не розповідати про цю його дитину. Після свята Сукот, коли р. Барух був готовий їхати додому, наш учитель Бааль-Шем-Тов дав йому порядок поведінки на цілий рік для дитини і дуже суворо застеріг його берегти дитину від лихого ока і не розповідати про її мудрість, як заведено в деяких батьків.

Коли р. Барух приїхав до нашого вчителя Бааль-Шем-Това на Рош га-Шана 5508 року (5 вересня 1747), той знову поцікавився порядком поводження з дитиною. Р. Барух розповів нашому вчителеві Бааль-Шем-Тову, що, коли він приїхав додому, дружина-ребецн сказала йому, що в день народження дитини, 18 елула, вона почала краще говорити, і протягом 5507 року (1746/1747) батьки відчули, що в дитини дивовижна пам'ять і незвичайне сприйняття: те, що дитина чує один раз, ніби лежить у неї в скриньці. Наш учитель Бааль-Шем-Тов знову суворо застеріг р. Баруха приховувати, що Всевишній благословив їх сином, а якщо його питатимуть, відповідати коротко, що вони покладаються на Всевишнього, що напевно все буде успішно.

Коли р. Барух увійшов до нашого вчителя Бааль-Шем-Това отримати дозвіл їхати додому і прощальне благословення, він розповів нашому вчителеві Бааль-Шем-Тову про їхнє рішення привезти дитину до нашого вчителя Бааль-Шем-Това наступного 18 елула, коли треба буде обстригти волосся на її голові й залишити їй пейси. Наш учитель Бааль-Шем-Тов погодився і ще раз застеріг берегти дитину від лихого ока, і щоб мати і тітка Двойра-Лея поїхали з дитиною, прибули 18 елула після молитви, а після того як він обстриже волосся на її голові й залишить їй пейси, одразу їхали назад. І щоб остерігалися, щоб ніхто про це не дізнався.

Коли р. Барух приїхав додому, він виявив, що за два місяці, поки його не було вдома, дитина вивчила багато розділів Тегілім; він відчув, що в дитини незвичайне сприйняття і дивовижна пам'ять і те, що вона чує один раз, вона пам'ятає завжди.

У середу, 18 елула 5508 року (11 вересня 1748), ребецн Рівка і її зовиця ребецн Двойра-Лея з дитиною прибули до Меджибожа до нашого вчителя Бааль-Шем-Това. І одразу після того, як наш учитель Бааль-Шем-Тов привчив дитину до пейсів і благословив її, він звелів їм негайно їхати додому і не говорити між собою про те, де вони були, і благословив їх добрим роком і щасливою дорогою.

Коли нашому Ребе було шість років, він вивчав зі своїм братом р. Мордехаєм у плодовому саду вірш «Ось сини Сеїра, хорея, мешканці тієї землі» з коментарем Раші. Р. Мордехай не міг зрозуміти, як можна знати, який ґрунт кращий для вирощування тих чи інших плодів; його брат, Ребе, пояснив йому це і наочно довів незаперечним доказом, що можна почути, як у землі течуть джерела води, і під білим кам'яним пагорбом, сказав йому Алтер Ребе, проходить сильне джерело води. З часом джерело пробилося крізь білий кам'яний пагорб, і утворилася велика водойма, яка через кілька років, коли спалахнув падіж худоби, принесла велике благословення і благо всім містечкам в окрузі, і водойму назвали Білим джерелом («Бєлий ручей»)[20].

Коли його синові виповнилося 10 років, його батько р. Барух почав вивчати з ним «Шулхан арух», розділ «Хошен мішпат». Сам р. Барух був великим гаоном і великим знавцем розділу «Незікін», і, як він сам розповідав, отримав свої широкі знання в цьому від свого тестя р. Аврагама-садівника, який теж був гаоном і знавцем розділу «Незікін»[21]. І завдяки знанням р. Баруха в цій галузі і Алтер Ребе, і брат р. Моше стали великими вченими і знавцями розділу «Незікін»[22]. Алтер Ребе одного разу сказав, що насолоду в «Хошен мішпат» він отримав від свого батька р. Баруха, а одкровення Еліягу і руах га-кодеш — від своєї матері ребецн Рівки (і Ребе Рашаб теж одного разу висловився, що вірш «Хай буде джерело твоє благословенне», надрукований на титульному аркуші «Шулхан аруха» Алтер Ребе в копиському виданні, — це натяк на те, що свої знання в «Хошен мішпат» Алтер Ребе отримав від свого батька р. Баруха[23]).

У себе вдома Алтер Ребе бачив, як його батько цінує і шанує простих людей, і це глибоко на нього вплинуло[24]. Згодом Алтер Ребе казав, що в свого батька р. Баруха він навчився, що таке агават Ісраель, у дядька р. Йосефа-Іцхака навчився, що таке любов до Тори, а в Магіда з Межиріча навчився, що таке любов до Всевишнього[25].

Час від часу хасиди, що відвідували р. Баруха, розмовляли і з Алтер Ребе, якому було тоді близько десяти років, і дуже дивувалися його великій геніальності та здібностям[26], але його батько р. Барух був цим дуже невдоволений, оскільки, як згадувалося, отримав вказівку від Бешта, щоб про його сина не знали і щоб він не розповідав про нього. Одного разу, коли в них гостював рав р. Меїр-Айзик з Гарки, який був одним з учнів Бешта і Магіда, відомим знавцем Тори, відданим шляхам хасидуту, він розмовляв з Алтер Ребе і був дуже вражений глибиною його знань. Коли настало свято Песах, р. Барух сказав йому, щоб він повернувся до свого міста і не покладався на рабина, що заміняв його і залишився там. Коли р. Айзик повернувся до свого міста, він виявив, що той, хто його заміняв, справді помилився в галахічному питанні, і завдяки його поверненню до міста всіх було врятовано від прогрішення[27].

На бар-міцву його сина Шнеура-Залмана до маєтку р. Баруха зібралося багато гаонів з Вітебська, Мінська і Полоцька. Гаони, що посідали найцентральніше місце на урочистості, — це: р. Барух, батько Алтер Ребе; р. Йосеф-Іцхак зі Шреї, зять р. Баруха; р. Моше-Реувен, син гаона р. Аврагама Заєта з Бешенковичів, що заступив його на чолі єшиви там; і р. Аврагам-Меїр, учень автора «Седер га-дорот». Приїхав і р. Моше з Позни, дід р. Баруха, і разом вони влаштували велику урочистість, що тривала сім днів, і щодня була трапеза заповіді з безліччю нових тлумачень Тори. Як розповідають, нові тлумачення самого бар-міцви перевершили тлумачення всіх інших, і тоді гаони висвятили Алтер Ребе на рабина, і місцевий рабин записав це в пінкас хевра кадіші на пам'ять поколінням[28].

Подальше життя до відходу з життя

Про його подальше життя до відходу з життя відомо небагато подробиць. Ребе Раяц пише у своїх записах: «Рав р. Барух, батько мого пана, прадіда, учителя і наставника Алтер Ребе, був прихованим праведником, і був дивовижним знавцем Тори, і займався справами цдаки, і тримався просто, як один із сільських мешканців».

У книжці «Бейт Рабі»[29] розповідається, що рабі Барух жив у місті Ліозно. Він не міг витримати того, що його син Алтер Ребе віддає йому шану, покинув місто і почав добровільне вигнання, мандруючи від міста до міста, доки не прийшов до міста Селіш, де один із багатіїв попросив його погостювати в нього вдома. Того ж дня багатій досяг успіху у своїх справах — виробництві горілки — і зрозумів, що успіх прийшов до нього завдяки гостеві, тому попросив рабі Баруха залишитися в нього постійно. Рабі Барух погодився, і багатій узяв на себе турботу про всі потреби рабі Баруха.

У цьому місті він помер 8 тішрея 5552 року (6 жовтня 1791). Після відходу з життя його поховали з великими почестями на почесному місці, і хевра кадіша поставила надгробок на його могилі.

Останніми роками гробницю було відремонтовано і над нею зведено Огель[30].

Надгробок рабі Баруха

Надгробок, який приписують рабі Баруху, батькові Алтер Ребе.

На надгробку викарбувано[31]:

Тут похований
чоловік бездоганний
і прямий, рабин га-М.
і видатний п. Ісраель
Барух[32] син п. Аврагама
благословенної пам'яті помер 8-го числа місяця
тішрея року 5552
за коротким літочисленням Хай буде душа його зав'язана у вузлі життя

Ребе ставився до цього надгробка як до справжнього, хоча ім'я батька рабі Ісраеля-Баруха написано на ньому: «п. Аврагам», а Ребе Раяц розповідає[33], що ім'я його батька було Шнеур-Залман, а ім'я його тестя — Аврагам[34][35]. Багато хто звертав на це увагу впродовж років і намагався розв'язати суперечність (та інші удавані суперечності в тексті надгробка)[36]. Ребе [37] одного разу звернувся до тексту цього надгробка, а також звелів надрукувати фотографію надгробка у вступі до «Ігрот кодеш» Алтер Ребе[38].

У тижневику «Бейт Мошіах» було опубліковано лист секретаря Ребе рава Нісана Мінделя, в якому він зазначає, що нинішній надгробок — новий[39].

Звичаї та вислови, що їх приписують йому

У «Сефер га-сіхот» 5702 (сіха ночі другого дня Рош га-Шана) Ребе Раяц пише: «Звичаї наших Ребе отримано за традицією від високоповажного святого Алтер Ребе: уже в дні юності святий Алтер Ребе мав звичай усю першу добу Рош га-Шана, після молитви Мінха напередодні Рош га-Шана до молитви Арвіт другої ночі Рош га-Шана, займатися читанням Тегілім. Так він бачив, що чинить його батько, рав р. Барух, і цього звичаю високоповажний святий Алтер Ребе дотримувався і коли виріс».

У «Сефер га-сіхот» 5703 (стор. 153) Ребе Раяц пише: «Більшість дат весіль у Ребе Хабаду призначали на п'ятницю, і це на згадку про весілля р. Баруха і ребецн Рівки, яке було в п'ятницю, 18 елула».

У «Сефер га-сіхот» 5699 (стор. 356) Ребе Раяц розповідає від імені Ребе Магараша: «Я чув від мого двоюрідного діда р. Хаїма-Аврагама, що йому розповів хасид р. Іцхак-Айзик з Вітебська, який у юності прислуговував старцям, що бували в Бешта, і пам'ятав р. Баруха, батька Алтер Ребе, і його зятя р. Йосефа-Іцхака, і від них отримав це вчення, яке вони передали від імені Бешта: „Г-споди, Владико наш, яке величне ім'я Твоє по всій землі“. Під час створення світу, коли Святий, благословенний Він, сказав ангелам „Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою“, ангели запитали: якою буде суть людини, яку Ти хочеш створити, і якими будуть її діла? Відповів їм Святий, благословенний Він, що вона матиме матеріальне тіло і матиме розум і почуття в матеріальних справах. Сказали вони: „Що є людина, що Ти пам'ятаєш її, і син людський, що Ти згадуєш про нього?“ Відповів їм Святий, благословенний Він, що лише людина, яку Я творю, прийме на себе ярмо Царства Небесного і ярмо заповідей у матеріальному світі, і завдяки її Торі та служінню в матеріальному світі всі світи підноситимуться піднесенням за піднесенням до нескінченності».

У «Сефер га-сіхот» 5709 (стор. 336): «Високоповажний мій пан, батько, учитель і наставник, святий рав, іноді питав мене: „Що ти пам'ятаєш?“ — і пояснював мені події, що сталися в минулому, які я пам'ятав. Фразу „Що ти пам'ятаєш?“ передано за традицією від праведника р. Баруха, батька Алтер Ребе, якого про це питав Бешт. І так Бешт питав і інших учнів...».

У «Сефер га-сіхот» 5707 (стор. 102): «Коли я був дитиною, я чув від батька історію про те, що Алтер Ребе чув від свого батька р. Баруха, що, коли той був у Бешта на пасхальному седері, учні поставили високоповажному нашому вчителеві Бешту «Ма ништана» у версії «Тате, іх вел дір фреґн фір кашес» і на відомий нігун до цього».

Родина

Його діти:

Додаткова література

Зовнішні посилання


Порядок поколінь від Магараля до Алтер Ребе

Магараль з Праги  •  Бецалель Харіф  •  Шмуель (онук Магараля)  •  Єгуда-Лейб (правнук Магараля)  •  Моше з Позни  •  Шнеур-Залман Познер  •  Ісраель-Барух Познер  •  Алтер Ребе

Родовідне дерево родини Певзнер
Рабі Моше з Позни
 
 
Рабі Шнеур-Залман Познер[41]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ребецн Двойра-ЛеяРабі Ісраель-Барух Познер
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Алтер Ребе
 
Рабі Єгуда-Лейб Мінович
 
Рабі Мордехай Познер
 
Рабі Моше
 
 
 
 
До дерева Адморів ХабадуМоше-Дов-Бер Познер
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Барух-Цадок ПознерШнеур-Залман Певзнер
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Хана[42]Сара[43]Маша-Мале
 
Мордехай-Хаїм ПевзнерБарух-Яаков Різберг-ПевзнерБатья
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
До дерева родини БліновихШмуель ПевзнерЕстер-Гадаса[44]Шейне-Баше[45]Хана-Міхля[46]Шифра
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шалом-Дов-Бер ПевзнерІсраель ПевзнерІцхак-Мордехай ПевзнерРіша[47]Хана[48]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йосеф-Іцхак ПевзнерМенахем-Мендл ПевзнерШмуель Певзнер — ГаррісбергШейна-Хана[49]
 
 
СтернаХана БроцькаЕстерЗлата[50]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Дворуша[51]
 
 
Естер-Гадаса[52]Хая-Мушка[53]
 
 
Сара[54]Естер
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Хана[55]Нісан ПевзнерСаадія ПевзнерМаша[56]Шалом-Дов-Бер Певзнер


Родовідне дерево Ребе Хабаду
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ребецн Стерна
 
 
 
Шнеур-Залман — Алтер Ребе
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ребецн Шейна
 
Дов-Бер — Мітлер Ребе
 
Хаїм-Аврагам
 
Моше
 
Фрейда
 
Двойра-Лея
 
Рахель
 
Аврагам Шейнес
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
?
 
Шифра
 
Еліягу
 
Шолом-Шахна Альтшулер
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Менахем-Нахум
 
Барух
 
Сара
 
Бейла
 
 
Двойра-Лея
 
Браха
 
Менуха-Рахель
 
Хая-Сара
 
Естер-Міріам
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ребецн Хая-Мушка
 
 
 
 
 
Менахем-Мендл — Ребе Цемах Цедек
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Барух-Шолом
 
Єгуда-Лейб
 
Хаїм-Шнеур-Залман
 
Ісраель-Ноах
 
Йосеф-Іцхак
 
Яаков
 
 
Раде-Фрейда
 
Двойра-Лея
 
Леві-Іцхак Залмансон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ребецн Штерна
 
 
 
Шмуель — Ребе Магараш
 
 
 
Ребецн Рівка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леві-Іцхак
 
Мордехай Шнеєрсон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шнеур-Залман-Агарон
 
 
Аврагам-Сендер
 
Менахем-Мендл
 
Двойра-Лея
 
Хая-Мушка
 
Барух-Шнеур-Залман
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шолом-Дов-Бер — Ребе Рашаб
 
 
 
Ребецн Штерна-Сара
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рабі Леві-Іцхак
 
Ребецн Хана
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йосеф-Іцхак — Ребе Раяц
 
 
 
Ребецн Нехама-Діна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Дов-Бер
 
Ісраель-Ар'є-Лейб
 
 
 
 
 
 
Хана
 
 
 
 
Шейна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Менахем-Мендл — Адмор шліта
 
 
Хая-Мушка
 
 
 

Примітки

  1. ^ Так його названо Ребе Раяцем («Сефер га-сіхот» 5702, стор. 150) за місцем його проживання. Слід зазначити, що у сіхі 10 кислева 5702 (30 листопада 1941) його названо «р. Барух р. Моше'с» на ім'я його діда р. Моше з Позни.
  2. ^ «Ігрот кодеш», частина 2, стор. 104
  3. ^ У записі, який приписують онукові Ребе Магараша (надрукований у «Керем Хабад» № 4, стор. 7), написано: «Родовід: нам не відомо нічого про подробиці родини його батьків і предків. Кілька разів я вишукував і розпитував про це і не знайшов докладної відповіді, щоб знати впорядковану послідовність. Ми знаємо лише, що батько нашого великого Ребе, рав р. Барух, праведної пам'яті, жив у місті Празі і загалом був дивовижною людиною, ховався від людей, і ніхто не знав, чим він займається. А коли народився наш великий Ребе, який був сином його старості, у три роки він привіз його до нашої країни...». Однак р. Й. Мондшайн зазначив там (примітка 4), що в свідченнях Алтер Ребе під час його першого арешту він написав (пункт 14): «Я народився в Ліозно», а також із безлічі історій, які Ребе Раяц розповідав про народження Алтер Ребе (і про зв'язок цього з Бештом), ясно, що це було в Ліозно. А якщо так, то сказане в цьому записі не точне, і, найімовірніше, автор помилився, і, можливо, тому, що було відомо, що родина походить із Праги, а насправді малося на увазі прадіда Алтер Ребе, р. Моше з Позни, який спочатку жив у Празі, як докладно розповідається в «Сефер га-зіхронот». Але слід вказати на «Решимот», зошит 162 (надруковано також у «Сефер га-сіхот» 5692, 5695; сіха полуденної трапези 19 кислева 5693 (18 грудня 1932), з додаванням приміток і джерел), де Ребе пише: «Р. Барух, батько Алтер Ребе, жив біля Рейну. Народився в тих краях. Там вийшов указ учитися в „цвангшуле“ (обов'язковій школі). І втік до країни Позен. Указ дійшов і туди. І втік до села за кілька верст („верста“: одиниця вимірювання довжини) від Ліозно». А не так, як у «Сефер га-зіхронот», що він народився у Вітебську. І, можливо, йдеться про різні версії, які Ребе Раяц отримав щодо життєпису р. Баруха. І потребує вивчення.
  4. ^ «Сефер га-сіхот» 5703, стор. 151. «Сефер га-сіхот» 5705, стор. 117
  5. ^ «Сефер га-сіхот» 5702, стор. 140. Сіха свята Шавуот 5702 (22 травня 1942)
  6. ^ «Сефер га-сіхот» 5703, стор. 151
  7. ^ І див. «Сефер га-сіхот», літо 5700, стор. 98, де розповідається, що одного разу високоповажний Ребе Цемах Цедек відвідав містечко Добромисль і зустрів там стариків, які пам'ятали р. Баруха і його друга р. Іцхака-Шауля.
  8. ^ Сіха 18 елула 5703 (18 вересня 1943)
  9. ^ «Торат шалом — Сефер га-сіхот», стор. 151
  10. ^ «Торат шалом — Сефер га-сіхот», стор. 26
  11. ^ «Сефер га-сіхот» 5705, стор. 117
  12. ^ Див. «Сефер га-сіхот», літо 5700, стор. 124-125. Та ін.
  13. ^ Див. примітки і посилання до «Сефер га-сіхот» 5703, стор. 237
  14. ^ «Сефер га-сіхот» 5703, стор. 153
  15. ^ «Сефер га-сіхот» 5705, стор. 120
  16. ^ Там само, стор. 127
  17. ^ «Сефер га-сіхот» 5705, стор. 117
  18. ^ «Сефер га-сіхот» 5703, стор. 153
  19. ^ «Сефер га-сіхот» 5704, стор. 118
  20. ^ «Сефер га-сіхот» 5702, стор. 150.
  21. ^ «Сефер га-сіхот», літо 5700, стор. 57. І див. там, що Алтер Ребе мав звичай питати в р. Ісраеля-Баруха, чого той навчився в його діда р. Аврагама-садівника
  22. ^ «Сефер га-сіхот» 5701, сіха свята Шавуот.
  23. ^ Там само.
  24. ^ «Сефер га-сіхот» 5707, стор. 149
  25. ^ «Сефер га-сіхот» 5708, стор. 219
  26. ^ Див. також «Сефер га-сіхот» 5704, стор. 133
  27. ^ «Сефер га-сіхот» 5701, сіха сьомого дня Песаху
  28. ^ «Сефер га-сіхот», літо 5700, стор. 59
  29. ^ Розділ 24.
  30. ^ Слід зазначити, що є [нечисленні] дослідники, які сумніваються в тому, що це справді його гробниця і дата його відходу з життя; див. те, що написав про це рав Шалом-Дов-Бер Левін у книжці «Толдот Хабад бе-Русія га-царіт», сторінки 4-5.
  31. ^ Під час написання вступу до «Ігрот кодеш» Алтер Ребе, перше видання, високоповажний Ребе шліта (Адмор шліта) звелів докласти зусиль, щоб отримати фотографію від адмора із Селіша, і надрукувати її в книжці разом із розшифруванням тексту надгробка, і так і було надруковано, як розповідається в «Аводат га-кодеш», стор. 35. Це розглядається також у «Толдот Хабад бе-Русія га-царіт», розділ 2.
  32. ^ На трапезі в ніч Шміні Ацерет 5730 року (1969/1970) один з учасників сказав, що на надгробку р. Баруха, батька Алтер Ребе, написано «Аврагам-Барух» [= як ім'я рабі Баруха], і високоповажний Ребе шліта (Адмор шліта) сказав: «Не може бути. Адже Алтер Ребе назвав свого сина „Хаїм-Аврагам“, і якщо припустити, що ім'я його батька було Аврагам-Барух, виходить, що він дав йому лише половину імені, а це нешанобливо. Згідно з хасидутом, справді є сенс і в половині імені, бо ім'я — це життєва сила, а половина імені — це половина життєвої сили, але згідно з відкритою частиною Тори половина імені — це не те саме ім'я, і як пише Цемах Цедек щодо невістки і свекрухи з однаковими іменами, що коли вони не збігаються повністю, немає жодного побоювання в світі, оскільки це не те саме ім'я. Те, що я чув, — що було написано „Ісраель-Барух“, а те, що ми ніде не знаходимо, щоб Алтер Ребе підписувався „син р. Ісраеля-Баруха“, а підписується лише „син р. Баруха“, можна пояснити тим, що не минуло тридцяти днів, щоб він називався цим ім'ям» («Га-Мелех бі-мсібо», частина 2, стор. 55). [Як видно на фотографії надгробка, ім'я р. Баруха справді вказано як «Ісраель-Барух», згідно зі словами Ребе, а не «Аврагам-Барух», як стверджував один з учасників]. У вступі до книжки «Ігрот кодеш — Алтер Ребе» (видання 5747 року (1986/1987), стор. 10) редактор рав Шалом-Дов-Бер Левін у відповідь на сумніви в справжності надгробка навів свідчення рабі Єшаягу Гурвіца, який чув від свого батька, що ім'я батька Алтер Ребе було «Ісраель-Барух», і лише після того, як він став учнем рабі Ісраеля — святого Бааль-Шем-Това, він перестав користуватися ім'ям «Ісраель» через побоювання «того, хто називає свого вчителя на ім'я».
  33. ^ «Сефер га-зіхронот».
  34. ^ «Шем у-шееріт», стор. 45.
  35. ^ Див. «Ігрот кодеш» Алтер Ребе, у вступі. [Наводиться також в «Ігрот кодеш» Алтер Ребе, видання 5747 року (1986/1987), стор. 10-9].
  36. ^ Див. у книжці «Толдот Хабад бе-Русія га-царіт», розділ 2, стор. 4-5, розв'язання всіх суперечностей. І див. «Гаарот га-тмімім — Бейт Менахем» (єшива гдола «Томхей Тмімім» — Бней-Брак), кислев 5762 (листопад–грудень 2001), випуск 9, стор. 63, що написав там р. Шмуель Раскін: «Я чув від голови єшиви гаона рава Х.-Й. Айзенбаха, що, оскільки він був у вигнанні і не хотів, щоб дізналися, хто він, він [рабі Барух] називав себе Ісраель (кожен єврей — „Ісраель“), син Аврагама (кожен єврей — „син Аврагама“)». І див. «Гаарот у-веурім — Огалей Тора», випуск 504 [Шабат Хазон 5749], стор. 29 і далі. «Ягділь Тора» [Нью-Йорк], випуск 52 [шват-адар 5743], стор. 187.
  37. ^ Див.: «Га-Мелех бі-мсібо», частина 2, стор. 55 (наводиться в примітці вище).
  38. ^ Див.: рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Аводат га-кодеш ецель га-Ребі мі-Любавич», видання 5783 року (2022/2023), стор. 70.
  39. ^ Тижневик «Бейт Мошіах» 1444
  40. ^ Див. в «Арешт і звільнення Мітлер Ребе», стор. 23 і в примітці 35 там само.
  41. ^ Див. Передмова до «Ігрот кодеш» Алтер Ребе
  42. ^ Дружина р. Шмуеля-Давида Блінова. Їхній син — рав Аврагам-Ашер Блінов.
  43. ^ Дружина р. Йосефа-Іссера.
  44. ^ Дружина р. Шломо-Хаїма Фельдмана.
  45. ^ Дружина р. Єгошуа-Зеліга Рівкіна. У «Сефер га-хасидім» її син р. Залман Рівкін написав, що її звали «Шина Двоша», і так само її свекор р. Шнеур-Залман Фельдман написав там, що її звали «Шейне Двоше», а її син р. Аврагам написав там «Шейне \Батья»!
  46. ^ Дружина р. Ісраеля Левіна.
  47. ^ Дружина р. Хаїма-Ілеля Азімова.
  48. ^ Дружина р. Іссахара-Дова Гуревича.
  49. ^ Дружина рава Агарона-Іцхака Лібермана.
  50. ^ Дружина рава Товії Ліцмана.
  51. ^ Дружина р. Менахема-Мендла Грейзмана.
  52. ^ Дружина р. Іцхака Цапа.
  53. ^ Дружина р. Дов-Бера Берковича.
  54. ^ Дружина р. Леві-Іцхака га-Леві Ловенштейна.
  55. ^ Дружина р. Йосефа-Іцхака Кереца.
  56. ^ Дружина р. Переца Гольдшміда.
Ісраель-Барух з Ліозно згадується ще в 44 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5377602700

Повідомити про помилку на цій сторінці