Перейти до вмісту

«Решимот» Ребе

Матеріал з Хабадпедії
Один із зошитів «Решимот»

«Решимот» — зошити, що містять нові тлумачення Тори та записи слів Ребе Раяца, написані Ребе. Ці зошити зберігалися в Ребе, і більшу їх частину він не дозволяв копіювати, за винятком окремих частин[1], і тоді Ребе зазначав: «з моїх записів» або «зі зібрання моїх записів».

Після 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994) частина членів Агудат хасидей Хабад вилучила записи, які Ребе зберігав у своїй святій кімнаті в шухляді свого столу[2], і видала їх у серії книг під назвою «Решимот». Проти цього кроку виступила тоді невелика частина хасидів Хабаду.

Частини «Решимот»

«Решимот» поділяються на кілька розділів:

Перша частина

  • Листи: листи, які Ребе написав і надіслав людям, але які не були опубліковані в «Ігрот кодеш», а також отримані ним листи, до яких він додав свої правки.
  • Щоденникові записи — одна з головних і найбільших частин «Решимот», що містить: записи слів Ребе Раяца, серед них переважно історії, а в окремих місцях — також звичаї. Історії, наведені в цій частині, відрізняються тим, що вони стосуються і пов'язані з «Бейт Рабі», а під час редагування редактори пропустили надто особисті історії. Ці записи зібрано в книзі «Торат Менахем — Решимат га-йоман», що вийшла друком у 5766 році (2005/2006). Друге, виправлене видання з'явилося в 5776 році (2015/2016).
  • Конспекти промов: промови, які виголошував Ребе, — по суті, їхній стислий виклад перед виголошенням (у деяких частинах написано «не було сказано»). Значну частину Ребе передав Шаломові-Беру Левіну ще в 5746 році (1985/1986) разом із пачкою листів перших років, які Ребе надіслав для друку в «Ігрот кодеш», і їх надрукували на початку «Торат Менахем», частина 1 (5753) під назвою «Решимот Адмора шліта».
  • Записи: слова Тори, які Ребе записав у роки до прийняття проводу; здебільшого вони не впорядковані за датами.

Друга частина

Друга частина — це книги, які Ребе написав і які не вийшли друком:

  • «Гайом йом», частина друга: невелику її частину надруковано в доповненні до «Гайом йом» з перекладом на лашон га-кодеш.
  • «Решимат шнаїм охазін»: цілий кунтрес, який Ребе підготував до друку, надіслав і виправив і навіть докладно намалював титульний аркуш кунтресу для учнів єшив. Кунтрес уперше частково надруковано 11 нісана 5752 року (14 квітня 1992) у збірнику «Цадик ла-мелех», частина 1, а потім повністю — у 5756 році (1995/1996).
  • «Мареї мекомот, гагаот ве-гаарот кцарот» до «Сефер шель бейноніім»: у багатьох місцях Ребе писав про цю працю (яку він хотів надрукувати), а також написав у передмові до своєї книги-покажчика до «Танії», що її невдовзі видадуть. Надруковано також у книзі «Танія га-шалем», але в обробленому вигляді, а не так, як було написано в оригінальному святому рукописі.
  • Порядок обмивання рук перед трапезою та порядок благословень на насолоди: Ребе переписав кунтрес «Шем га-гдолім» онука Ребе Цемах Цедека (Залмана-Мордехая) про порядок благословень на насолоди й додав свої примітки про порядок благословень на насолоди. В «Ігрот кодеш»[потрібне джерело] Ребе писав, що хоче його видати, але не може «через цілковиту відсутність вільного часу».
  • «Решимат га-менора» — порядок запалювання світильників Менори в Храмі за всіма думками, а також згідно з ученням хасидуту і в служінні людини. Записано в Парижі, Франція, у 5699 році (1938/1939) на прохання Ребе Раяца. Запис містить 11 розділів. Вийшов друком 28 сівана 5758 року (22 червня 1998).
  • Примітки до сидуру Алтер Ребе: примітки, які Ребе написав до сидуру Алтер Ребе і не опублікував.

Публікація «Решимот»

До 5754 року (1993/1994)

У «Лікутей сіхот», частина 8[3], у «Доповненнях» (до свята Шавуот) було опубліковано запис на тему особливого провидіння, наприкінці якого в дужках зазначено джерело: «Записи Ребе шліта (Адмора шліта), менахем-ав 5703 (серпень 1943)». А також у частині 13 у доповненнях до тижневої глави «Матот» (5709 року (1948/1949)), і ще багато іншого.

З початку літа 5752 року (1991/1992) кілька записів було опубліковано в збірниках «Цадик ла-мелех» і на початку першої частини книги «Торат Менахем — Гітваадуйот».

Ці записи не були частиною зошитів «Решимот», знайдених у шухляді столу Ребе, — просто коли укладали серію «Ігрот кодеш», попросили Ребе дати листи перших років, і Ребе дав пачку листів. У тій пачці було кілька сторінок «Решимот», а також «Гайом йом, частина друга». Коли Ребе запитали про це, він відповів, що редактори знайдуть, що з цим робити. Фактично записи залишилися в руках редакторів листів. У 5750 році (1989/1990) «Гайом йом, частину другу» передали равові Перецу Блою (який опублікував її як доповнення до видання «Гайом йом», перекладеного на іврит). За усним переказом, коли ця книга потрапила на очі Ребе, Ребе відповів (за змістом): «Частина друга — хто дав дозвіл видавати її?»[4]. А записи видали в збірниках «Цадик ла-мелех» і в першій частині «Торат Менахем — Гітваадуйот», як згадано вище. Згодом, коли було опубліковано серію «Решимот», редактори перевидали ці «Решимот» у складі серії, і в новому виданні їх було вилучено з першої частини «Торат Менахем».

У 5769 році (2008/2009) «Мерказ га-хесед — Штаб Мошіаха Нетанія» уклали вичерпне зібрання всіх записів, опублікованих самим Ребе, і надрукували їх у кунтресі під назвою «Лікутей Решимот»[5].

Після 5754 року (1993/1994)

Після 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994) частина членів Агудат хасидей Хабад вилучила записи з їхнього місця й почала впорядковано публікувати їх у брошурах щотижня. Брошури виходили з місяця кислева 5755 року (листопад–грудень 1994) до початку 5760 року (1999/2000). Через стислий стиль Ребе в його записах (які писалися для себе, а не для публікації) видавці підготували розшифрування й пояснення слів Ребе. Потім ці брошури вийшли серією: спочатку в шести томах (червона), а потім у новому виданні в трьох томах (синя), не враховуючи тем, розібраних докладно, які вийшли окремими книгами («Решимат га-менора», «Шнаїм охазін», «Мареї мекомот ве-гаарот кцарот» до «Сефер шель бейноніім», «Решимат га-йоман»).

У 5750-ті роки великі частини «Решимот» викрали з бібліотеки невідомі, і, за твердженням головного бібліотекаря — рава Шалома-Дов-Бера Левіна, — їх опублікували в тижневику «Бейт Мошіах», причому редакція хвалила викрадачів, які «зволили опублікувати ці записи заради заслуги багатьох»[6].

У 5778 році (2017/2018) Всесвітній ваад учнів-тмімім надрукував кілька уривків із «Решимот» у новому розшифруванні[7] в межах мівцо «Ктавіт ягавіт».

У тамузі 5786 року (2025/2026) рав Шнеур Сегаль почав публікувати серію статей у тижневику «Кфар-Хабад» про життя адресатів «Решимот»[8].

Полеміка у зв'язку з їхнім виданням

Виявлення й публікація «Решимот» після 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994) викликали сумніви щодо можливості та способу публікації. Унаслідок цього було проведено кілька зборів.

Збори Агудат хасидей Хабад

Перші збори скликали кілька членів Агудат хасидей Хабад 2 іяра 5755 року (2 травня 1995) у домі «Огель Хабад Любавич», а потім ще одні збори — біля 770[9]. У зборах брали участь машпіїм, шлухім і громадські діячі: рав Йоель Каган, рав Шалом-Бер Левін (представник Агудат хасидей Хабад), рав Аврагам-Іцхак Шем-Тов, рав Шнеур-Залман Гопін, рав Моше-Мордехай Орнштейн, рав Мешулам-Зуша Альперович, рав Шломо Зархі, рав Аврагам-Барух-Іцхак Герліцький, рав Менахем-Мендл Гордон (Лондон), рав Давид Раскін, рав Моше Герсон, рав Ар'є-Лейб Каплан, рав Агарон Хітрик, рав Єгошуа Мондшайн, рав Алтер-Еліягу Фрідман, рав Йосеф-Іцхак Гавлін, рав Еліягу Матусов, рав Йосеф Вайнберг і р. Йосеф-Барух Фрідман.

Збори вів р. Хаїм-Шауль Брук, керівник «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш».

Існують суперечливі свідчення про характер зборів щодо видання «Решимот» на «Танію». З одного боку, стверджують, що на початку зборів було роз'яснено, що публікація «Решимот» — відповідальність Агудат хасидей Хабад, а мета зборів зводиться лише до обговорення способу їх друку й публікації. Це відрізняється від написаного в запрошенні учасникам, що мета зборів — обговорити «як саме питання видання, так і різні способи тощо»[10].

З другого боку, дехто стверджує, що на зборах питання було винесено на обговорення, причому позитивна позиція Агудат хасидей Хабад щодо друку не приховувалася[11].

На зборах усі одностайно, без винятку, погодилися на видання «Решимот» на «Танію», як було згадано в підсумках обговорення, які підбив керівник бібліотеки Агудат хасидей Хабад Шалом-Бер Левін[11].

Заперечення

Є ті, хто утримується від вивчення цих «Решимот», і вони цитують слова Ребе проти вилучення писань із володіння наших Ребе, провідників поколінь, і видання їхнього вчення без дозволу, і особливо слова Ребе про ці «Решимот», з яких, за їхнім твердженням, випливає, що він не бажав їх публікувати[12]. На противагу їм стверджують, що Ребе сам публікував[13] те, що Ребе Раяц не хотів, щоб було опубліковано[14], а також наводять слова Ребе, що «оскільки Ребе розповів, він напевно знав, що зрештою ці речі стануть відомими». Окрім суперечки про вивчення, вони стверджують, що саме торкання писань та їх вилучення з шухляди, як і сотень інших предметів і листів, суворо заборонене, і цитують слова Ребе 5745 року (1984/1985) про те, що вилучення речей, які належать Ребе, з його володіння перетворює їх на «живу бомбу», а місце, де вони перебувають, — на місце реальної небезпеки для його мешканців і для всіх, хто там перебуває[15]. Головний аргумент тих, хто заперечує, — що донині «Решимот» так і не повернулися на своє місце.

На противагу цьому прихильники вивчення «Решимот» стверджують, що слова Ребе стосувалися друку без дозволу органу, уповноваженого ухвалювати рішення з цього питання, — Агудат хасидей Хабад, — і його рішення не можна оскаржувати. Крім того, вони цитують слова Ребе під час суду над книгами про те, що навіть ті, хто не розуміє, що Ребе Раяц живий і тому успадкування не було, розуміють, що бібліотека належить Агудат хасидей Хабад, а не приватній особі, і на цій підставі стверджують, що й рішення про «Решимот» та інші речі Ребе перебуває в компетенції Агудат хасидей Хабад[16].

Крім того, рав Менахем-Мендл Гронер свідчив, що природним місцем «Решимот» був стіл у кімнаті Ребе, але перед зустріччю Ребе з Залманом Шазаром у своїй кімнаті Ребе попросив секретаря р. Лейбла Гронера, його батька, прибрати кімнату (разом із синами), і під час цього прибирання «Решимот» поклали в шухляду.

Рав Шалом-Яаков Хазан опублікував у тижневику «Бейт Мошіах» статтю, у якій вказав на численні проблеми в процесі публікації «Решимот»[17], але не відкинув саму публікацію й додав, що особисто він їй радий. Він навіть опублікував низку приміток до «Решимот»[потрібне джерело].

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Серед них: у «Сефер га-маамарім 5666», у «Гайом йом», в «Ігрот кодеш», у «Сефер га-мінгагім», у його примітках до «Сефер га-сіхот» Ребе Раяца і для маніхім сіхот, коли виникали труднощі.
  2. ^ За свідченням рава Менахем-Мендла Гронера, зошити стояли на столі (і Ребе багато разів показував з них уривки Рілагові); після 27 адара Рілаг поклав зошити в шухляду (щоб лікарі-неєвреї не поводилися з ними неповажно) Відкриття з кімнати: якою стала кімната Ребе, і виявлення «Решимот». Наводиться також у книзі «Хешбоно шель олам» р. Біньяміна Ліпкіна.
  3. ^ Вийшла друком у 5734 році (1973/1974).
  4. ^ «Діврей Мошіах» 5749, частина 3, щоденник за дату 18 адара I.
  5. ^ Див. нижче в розділі #Література.
  6. ^ Див. слово редактора до збірника «Мошіах у-Геула» 7 (за редакцією рава Шалома-Дов-Бера Левіна, тевет 5758 (грудень 1997 – січень 1998))
  7. ^ Повідомлення і перша брошура, на сайті col
  8. ^ *Рав Шнеур Сегаль, Нетанія, ‏Адресати «Решимот», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2164, сторінка 108 (5786)
  9. ^ Фотографії зі зборів, на сайті col.
  10. ^ Рав Шалом-Яаков Хазан, надруковано в збірнику «Хаїм шаним єшалем», с. 25.
  11. ^ 1 2 «Минулий тиждень», випуск 6, видано «Хаялей Бейт Давид» — «770» у 5755 році (1994/1995)
  12. ^ Відповідь Ребе 5747 року (1986/1987): «(вочевидь, я не друкував зі своїх записів — на ділі), якщо так, хай не додають цього — доки не знайдуть у надрукованому».
  13. ^ В Агаді Ребе
  14. ^ Слова Ребе Раяца: «Але я не хочу, щоб знали, що я розповів тобі це»
  15. ^ Збірник «Хаїм шаним єшалем», Бруклін, 5778, сторінка 4 і далі.
  16. ^ Їхній аргумент наведено в збірнику «Дерех шекер гасер мімені ве-Торатха хонені», с. 8 і далі.
  17. ^ Статтю передруковано в згаданому збірнику «Хаїм шаним єшалем», на с. 23 (з невеликими скороченнями).

Повідомити про помилку на цій сторінці