Перейти до вмісту

Рух Гаскала

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Гаскала», «маскілім» перенаправляється сюди. Про статтю, присвячену гаскалі та маскілім у вивченні вчення хасидуту, див. Авода і гаскала.

Рух Гаскала (називається також, у вужчому сенсі, єврейським рухом Гаскала, на відміну від подібного загальноєвропейського руху) — це загальна течія, що виникла серед єврейських кіл у Берліні в період Алтер Ребе і поширилася з Німеччини до Східної Європи та в Російську імперію в період Ребе Цемах Цедека. Євреїв, які належали до цієї течії, називали маскілім.

Метою руху Гаскала було змінити обличчя традиційного єврейства і влитися в європейську культуру, і це — в кількох аспектах: через зміни в керівництві єврейськими громадами, у становищі рабинів, зміни у вихованні та вивченні зовнішніх наук, зміни в галахі — від послаблень і до повного її викорінення, а також поширення світської культури серед євреїв, під гаслом «єврей у домі своєму, людина — при виході своєму»[1].

У Німеччині рух мав більший успіх[2], але в Росії євреї були сильнішими в дотриманні Тори і заповідей, і прагнення маскілім наштовхнулися на міцну стіну. Особливо тяжкою була їхня робота в місцях, де був сильний вплив хасидського руху, і адмори хасидизму стояли на чолі громадського керівництва. З цієї причини маскілім люто боролися проти хасидизму, і особливо проти хасидизму Хабад. У цій боротьбі вони вдавалися до всіх засобів, включно з доносами, що призводили до тяжких указів проти єврейства загалом і хасидизму зокрема.

Наші Ребе, провідники поколінь змушені були присвятити багато зусиль тому, щоб відбити поширення руху Гаскала в Росії і зірвати його задуми проти хасидського руху.

Рух Гаскала на початку своїх днів

" Велика зоря з'явилася на небесах Ашкеназу — це Моше з Дессау [Мендельсон], хай зітреться ім'я його і пам'ять про нього, людина Тори, в якої «грона гіркі в них», і замісив він тісто, змішане з єресі й Тори . . І за короткий час ось — країна Ашкеназ отруєна, бо приголомшили її Мендельсон і його товариші, і, як вогненний смолоскип у снопах, так пожирали вони рабинів Ашкеназу праворуч і ліворуч . . І розтрощив він череп Ізраїлю, і розбив немовлят Яакова, і розсік вождів євреїв, і помістив їх у горнило вогню — полум'я науки. "

– «Сефер га-толдот — Ребе Раяц», частина 3, сторінка 290

Рух Гаскала почався в Берліні в 5530-ті роки. Одним із перших маскілім і найпомітнішим серед них був Моше Мендельсон, який переклав Танах німецькою мовою способом, що оскверняє святість Тори.

Бааль-Шем-Тов передбачив своїм учням за роки до того, у 5503 році (1742/1743), і розповів їм, що в Німеччині є сойфер стам на ім'я р. Менахем, знавець Тори і богобоязний, але який нехтує вченням каббали і книгою Зогар, і таким шляхом виховує свого сина Моше. Батько, р. Менахем, помер, коли його синові Моше було 12 років, і той почав вивчати на додаток до Тори багато наук, «і Самех-Мем відгодовує його і допомагає йому досягати успіху, бо його він обрав, щоб спокушати Ізраїль хибними поглядами, і зробить лисину в Ізраїлі, поставивши тих, хто заперечує Всевишнього і Тору Його; а кожен, хто триматиметься свого шляху за нашим шляхом, — врятується від нього, і від учнів його, і від учнів учнів його». У світлі цього, коли почався рух Гаскала, хасиди почали люто з ним боротися — вони заборонили читати Танах із перекладом Мендельсона і навіть зовсім утримувалися від вивчення граматики як огорожі від зближення з Гаскалою[3].

Маскілім того покоління зуміли проникнути до Вільни — найбільшого центру Тори того часу, який був також центром протидії хасидизму. Знавці Тори у Вільні, і на чолі з ними Гра, прихильно дивилися на вдосконалення в зовнішніх науках поряд із вивченням Тори, і особливо на вивчення граматики святої мови. Маскілім скористалися цим проломом, щоб проникнути в центральні верстви знавців Тори і перевести їхніх синів на виховання за своїм шляхом, що привело багатьох юнаків до ґрунтовного вивчення чужих наук у Берліні, а звідти — до Гаскали. Діяльну участь у цьому взяв Шимон Ліліенталь (Шимон-єретик), який видавав себе за богобоязного меламеда і перевів багатьох дітей на виховання шляхом Гаскали. Шимон намагався знайти спосіб вплинути й на хасидську громадськість і заради цього здійснив довгу подорож до Білої Русі і навіть зустрівся з Алтер Ребе, але зневірився, переконавшись у величі віри хасидів та їхнього гіткашруту до Ребе[3].

Період Ребе Цемах Цедека

Спроби руху Гаскала проникнути в Росію

Значні спроби маскілім поглибити свій вплив серед євреїв Росії були зроблені головним чином у період Ребе Цемах Цедека[4].

До того маскілім зуміли добре закріпитися у Вільні, у Галичині та трохи в Одесі, але вони прагнули підкорити все єврейство Росії. Одним із перших, хто цим займався, був Іцхак-Бер Левінзон, який зав'язав зв'язки в урядових колах і лестив міністрам і цареві. Левінзон багато обмовляв перед урядом євреїв Росії як відданих своїй вірі та таких, що опираються спробам уряду примножити освіту і просунути їх, і висунув низку практичних пропозицій щодо указів проти євреїв, які нав'язали б їм Гаскалу. Свої пропозиції він почав надсилати в 5583 році (1822/1823), доки в 5597 році (1836/1837) його донос не мав успіху, і уряд закрив усі єврейські друкарні в Росії, над якими не було цензури. Однією з друкарень, закритих тоді, була друкарня в Кописі, що зупинило друкування другої частини книги «Тора ор» (зрештою надрукованої в 5608 році (1847/1848) під назвою «Лікутей Тора»)[5].

Центральну роль у справі нав'язування Гаскали урядом євреям Росії відіграв д-р Макс Ліліенталь (онук Шимона-єретика). Ліліенталь прибув з Німеччини до Риги з метою заснувати там школу в дусі німецької Гаскали і зав'язав зв'язки з урядовими колами в Росії, і особливо з міністром освіти Сергієм Уваровим. Ліліенталь здобув прихильність Уварова і був ним призначений очолити плани з нав'язування Гаскали.

Маскілім Росії вбачали в хасидизмі, і особливо в Ребе Цемах Цедеку, який був одним із найбільших його провідників, сильну силу проти їхніх задумів. Віленський маскіль Мордехай-Агарон Гінцберг здійснив тритижневу поїздку з візитом до його двору в Любавичах і навіть був на двох єхідуйот, на яких намагався переконати Цемах Цедека співпрацювати з цілями маскілім, але Цемах Цедек відкинув усі його доводи.

У 5601 році (1840/1841) маскілім Вільни надрукували в німецько-єврейській газеті «Ізраелітіше анналєн»[6] статтю, в якій описали свою діяльність із просування Гаскали в Росії за заохочення уряду, і нападали на Цемах Цедека, який опирався урядові та Гаскалі. Маскілім передали статтю міністрам уряду в Росії, які побачили в цьому шкоду, і Третє відділення (це таємна поліція в Росії) почало стежити за Цемах Цедеком. Поліція провела обшук і дізнання в Цемах Цедека, що налякало його і послабило його здоров'я. Також таємні нишпорки від таємної поліції та від маскілім приїжджали з візитами до Любавичів.

Рабинська конференція в Петербурзі (5603)

Основна стаття – Рабинська конференція 5603
Переконавшись у сильному впливі, який мають великі знавці Тори на євреїв Росії, маскілім вирішили влаштувати від імені уряду зібрання кількох великих знавців Тори, в ході якого рабини були б змушені погодитися з вимогами уряду і здійснити зміни в керівництві євреями. Таким чином євреї будуть змушені прийняти їхні пропозиції. Учасниками конференції було обрано чотирьох представників: Ребе Цемах Цедек — як представник хасидів Росії; рабі Іцхак з Воложина — як представник міснагдім; р. Ісраель Гальперін, релігійний купець з Бердичева — як представник хасидів Польщі; і Бецалель Штерн з Одеси — як представник маскілім.

Ребе Цемах Цедек спочатку намагався ухилитися від конференції, посилаючись на те, що його слабкість після обшуку і дізнання не дозволяє йому їхати, але зрештою погодився поїхати до Петербурга у супроводі свого сина рабі Єгуди-Лейба і хасида рабі Шмар'ягу Фітельсона[7]. Конференція відбувалася між місяцями іяр і елул 5603 року (серпень–вересень 1843). У ході конференції Ребе Цемах Цедек рішуче наполягав на тому, що не слід змінювати нічого у звичаях і в єврейському вихованні, і зрештою досяг успіху, і його позицію було прийнято — всупереч задумам маскілім.

Подальші спроби

Основна стаття – Петербурзька нарада 5608
Через кілька років після конференції, у 5608 році (1847/1848), маскілім спробували влаштувати друге зібрання, представників на яке обрали б євреї Росії, і з них уряд обере шість представників, які візьмуть участь в обговореннях. Хоча більшість обраних були релігійними, із шести остаточних представників, яких обрав уряд, лише двоє були релігійними. У ході обговорень конференції ці двоє бойкотували зібрання, переконавшись, що воно не має цінності і що неможливо справедливо представляти на ньому євреїв Росії, і воно розвалилося без результатів.

У той самий період маскіль Ар'є-Дов Мандельштам (який служив перекладачем на конференції 5603 року (1842/1843) і був призначений наступником Ліліенталя в урядових відомствах) спробував скласти різні книги лікутім для виховання єврейських дітей, попри рішення конференції 5603 року (1842/1843) не змінювати прийнятий порядок виховання. Мандельштам зустрівся з Цемах Цедеком і намагався переконати його погодитися на його книги лікутім, але Цемах Цедек відповів ясною відповіддю з докладними обґрунтуваннями, чому ці лікутім не потрібні і не личать[8]. Маскілім переклали відповідь Цемах Цедека з цього питання російською мовою, але вставили в неї різкі вислови про піднесеність Ізраїлю та його відокремленість від народів, щоб викликати гнів міністрів уряду; але коли до міністра освіти Уварова потрапив точний переклад, він розгнівався на маскілім і відкинув їх.

У 5610 році (1849/1850) Мандельштам надрукував лікут з Рамбама — один із лікутім, проти яких заперечував Цемах Цедек, і на титульному аркуші написав: «Надруковано згідно з респонсами . . рава р. Менахема, хай світить його свіча, з Любавичів», ніби це відповідає вказівкам Цемах Цедека[9].

У 5614 році (1853/1854) уряд постановив заснувати школи по всій Росії і щоб Цемах Цедек був почесним президентом шкіл по всій Білій Русі. Також постановили заснувати школу в Любавичах і змусили Цемах Цедека послати до неї двох своїх онуків. Також Цемах Цедек був змушений дати схвалення на навчальні брошури маскілім. Зовні Цемах Цедек співпрацював з указами, проте за лаштунками повідомив про те, що це робиться з примусу уряду, і плани не мали особливого успіху[10]

Зрештою спроби нав'язати Гаскалу євреям Росії пішли прахом.

Період Ребе Рашаба

Школи Товариства поширення освіти

У 5623 році (1862/1863) в Петербурзі було засновано «Товариство поширення освіти» (або «Товариство тих, хто примножує освіту»), що вклало багато зусиль у те, щоб змінити обличчя традиційного єврейського виховання. Воно заснувало багато шкіл у дусі Гаскали в єврейських громадах і намагалося провести закони, які змінили б традиційний хедер, зобов'язали б меламедів мати освіту і запровадили б для учнів додаткові предмети.

У 5657 році (1896/1897) Ребе Рашаб розпочав діяльність проти шкіл Товариства поширення освіти. Він спеціально поїхав до Петербурга, де зустрівся з бароном Нафталі-Герцем Гінзбургом, який стояв на чолі товариства, і благав його утриматися від підтримки заснування шкіл, що шкодять єврейському вихованню. Особливо благав Ребе Рашаб, щоб товариство утрималося від заснування такої школи в містечку Любавичі, і як розповідав про це згодом Ребе[11]: «Я благав його: дай мені Явне, щоб принаймні в місті Любавичі не будували школу, — і він не зважив на моє прохання». Також писав йому листи з цього питання, без користі[12].

Маскілім, які розуміли, наскільки великий удар по боротьбі за традиційне єврейське виховання у відкритті школи саме в Любавичах, діяли, щоб заснувати її саме там[13]. Школу в Любавичах було засновано взимку 5659 року (1898/1899) за великого бюджетного вкладення з боку товариства[14], в орендованій квартирі, а в 5660 році (1899/1900) для неї збудували особливу будівлю[15]. Учні цієї школи стали тим ядром, з якого виросла група «Поалей Ціон» у Любавичах, що влаштувала заворушення при дворі Ребе та в єшиві «Томхей Тмімім» у 5666 році (1905/1906).

У місяці адар II 5660 року (березень 1900) стало відомо, що Товариство поширення освіти отримало бюджет у мільйон франків від товариства ЄКО в Парижі, заснованого, щоб поліпшити матеріальне становище євреїв у бідуючих районах. Ребе Рашаб розпочав боротьбу за те, щоб скасувати цей бюджет[14].

Протягом наступних двох років Ребе і його шлухім вели з цього питання широку діяльність[16]. Ребе надіслав лист керівництву ЄКО з доводом, що замість того, щоб підтримувати школи маскілім, хай переведуть бюджет на заснування фабрик заради добробуту євреїв Росії. Ребе намагався залучити ще рабинів і громадських діячів, які вплинули б на ЄКО, серед них — великих рабинів Росії того часу: рабі Еліягу-Хаїма Мейзеля з Лодзі, рабі Хаїма Соловейчика з Бриська і рабі Хаїма-Озера Гродзенського з Вільни. Посланцем Ребе до всіх рабинів і громадських діячів із цього питання був хасид р. Аврагам-Аба Персон. І сам Ребе відвідав Париж і зустрівся з діячами з цього питання. Зрештою грант було скасовано — можливо, завдяки цим протестам[17].

Дії зі зміцнення єврейства

Паралельно з прямою діяльністю проти Товариства поширення освіти Ребе діяв і в інших галузях заради зміцнення мурів єврейства — як заслін проти поширення руху Гаскала.

Слідом за діями Товариства поширення освіти і паралельно із заснуванням «виправлених хедерів» сіоністами адмор зі Слоніма рабі Шмуель Вайнберг заснував товариство «Махзікей га-дат», і Ребе Рашаб брав участь у його діяльності та підтримував його[18].

Однією з важливих дій, якій Ребе надавав великого значення в боротьбі з зіпсованим вихованням поширювачів освіти, було заснування єшиви «Томхей Тмімім», яка виховає богобоязних учнів, що боротимуться за збереження істинного єврейства. Так, наприклад, він висловився:

Святий, благословенний Він, створює зцілення раніше за удар; Святий, благословенний Він, випередив зціленням — заснуванням «Томхей Тмімім» — удар меламедів Товариства поширення освіти; я переконаний, що «Томхей Тмімім» здолає Товариство поширення освіти і те заперечення Тори і заповідей, яке вони поширюють, і що учні-тмімім у майбутньому виправлять . . «Тмімім» — це ті, хто має служити у війні дому Давида, вони — ті, хто має врятувати весь Ізраїль у добу іквета ді-Мешіха від ворогів Всевишнього — Товариства поширення освіти, і учнів небезпечних хедерів, і учнів їхніх учнів, що ганьблять Всевишнього і ганьблять сліди помазанця Твого

— Сіха Сімхат Тора 5661 («Сефер га-сіхот» 5702, перекладений святою мовою, с. 129; с. 134)

«Ребе Цемах Цедек і рух Гаскала»

Основна стаття – Кунтрес «Ребе Цемах Цедек і рух Гаскала»
Кунтрес

Кунтрес «Ребе Цемах Цедек і рух Гаскала» документує боротьбу Ребе Цемах Цедека з маскілім і його діяльність на Петербурзькій конференції 5603 року (1842/1843), а також на Рабинському зібранні 5608 року (1847/1848). Наприкінці кунтресу надруковано один з його листів до маскіля Мандельштама проти змін у традиційній освіті, а також два маамари на їдиш, пов'язані зі змістом кунтресу.

Кунтрес вийшов друком у видавництві «Кегот» у 5706 році (1945/1946) як кунтрес 48 у серії кунтресів Ребе Раяца, з його решимот, з примітками та посиланнями, а другим виданням — у 5717 році (1956/1957). Нове виправлене видання було надруковано в 5781 році (2020/2021).

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Торат Менахем», 5714, частина 3, с. 192.
  2. ^ «Торат Менахем», 5714, частина 3, с. 190.
  3. ^ 1 2 «Решимат діврей йемей Алтер Ребе» — решима Ребе Раяца («Діврей йемей хаєй рабейну га-Закен»)].
  4. ^ Про все викладене нижче див. докладно в кунтресі «Ребе Цемах Цедек і рух Гаскала».
  5. ^ Лист Ребе Раяца про друкування книг, надрукований у доповненнях до цих книг і в його «Ігрот кодеш», частина 4, с. 562.
  6. ^ Випуск 6. Частини статті перекладено в книзі «Толдот Хабад бе-Русія га-царіт», Рабинська конференція в Петербурзі.
  7. ^ «Бейт Рабі», частина 3, розділ 3.
  8. ^ Послання Ребе Цемах Цедека з цього питання надруковано в кунтресі «Ребе Цемах Цедек і рух Гаскала», с. 42 і далі. «Ігрот кодеш» Цемах Цедека, послання 12. «Еда у-медина», с. 121.
  9. ^ «Толдот Хабад бе-Русія га-царіт», там само.
  10. ^ «Сефер га-сіхот» 5700 [перекладений святою мовою], с. 149 і далі. І докладно — Шмуель Краус, «Указ про урядову школу в Любавичах», «Бейт Мошіах», випуск 132, с. 92 і далі.
  11. ^ Сіха Сімхат Тора 5669 — «Зікарон лі-вней Ісраель», с. 19. А також у його листі літа 5657 («Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, ч. 1, послання 73): «І особливо я порушував питання про будівництво школи в моєму місті».
  12. ^ «Ігрот кодеш», там само, послання 72 і 73.
  13. ^ Деякі з їхніх листів з цього питання зібрано в «Толдот Хабад бе-Русія га-царіт», Зміцнення єврейства в Росії.
  14. ^ 1 2 «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, ч. 3, послання 660*.
  15. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, ч. 3, послання 714.
  16. ^ Про цю діяльність Ребе писав (том 3, лист 746): «Якби я став роз'яснювати вам докладно все, що відбувалося в цій справі протягом зими досі, не вистачило б сувою, щоб умістити, і якби всі моря були чорнилом тощо».
  17. ^ «Ігрот кодеш», том 3, листи 813 і 815. У листі 815 пише, що неможливо знати, яка причина цього, можливо, через протести; а у вступі до «Кунтрес у-маайан», с. 21, — що завдяки зусиллям Ребе бюджет перейшов на заснування ткацької фабрики в Дубровно.
  18. ^ Передмова до «Кунтрес у-маайан», с. 16. «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, ч. 1, послання 116 і 117. Та інші.

Повідомити про помилку на цій сторінці