Харків

Харків — місто, що перебувало поза смугою осілості на межі України, і тому євреї там не жили; першими, хто оселився в ньому, були ремісники, які отримали особливий дозвіл проживати там, або відставні кантоністи, яким було дозволено жити поза смугою осілості.
Вони збудували там велику синагогу — «Міщанська» її назва, біля річки — «Харків» через мікву. З роками, коли прибуло багато хасидів Хабаду, на верхньому поверсі молилися за нусахом Арі, а на нижньому поверсі молилися за нусахом ашкеназ. Дорогою до Ялти і на зворотному шляху звідти до Любавичів Ребе Рашаб зупинявся на кілька тижнів у Харкові, де — в Міщанській — проводив фарбрейнгени з хасидами і виголосив кілька маамарів хасидуту.
У 5675 році (1914/1915) заборону було скасовано через Першу світову війну, і тоді туди почали стікатися тисячі євреїв і хасидів.
Відомо щонайменше про три рази, коли Ребе відвідував місто Харків. Перший раз був після місяця тішрея 5683 року (вересень–жовтень 1922), дорогою назад із Ростова-на-Дону до Катеринослава. А також ще два рази — у 5682 (1921/1922) і 5684 роках (1923/1924).
Сьогодні в Харкові близько десяти сімей, які діють за шліхутом Ребе, а головним шаліахом є рав Моше Москович.
«Томхей Тмімім» у Харкові
Основна стаття – «Томхей Тмімім» Харків
Влітку 5682 року (1921/1922) Ребе відвідав Харків, щоб поговорити з лікарями про стан здоров'я свого брата Дов-Бера Шнеєрсона, і при цьому відвідав також єшиву «Томхей Тмімім» у місті. Влітку 5688 року (1927/1928) у Харкові навчалися 200 тмімім.
Постаті хасидів
(Частковий список хасидів усіх періодів[1])
- р. Аврагам-Барух Певзнер — машпіа з 5692 року (1931/1932)
- р. Меїр Гурков — підпільний громадський діяч
- р. Нахум-Іцхак Пінсон — підпільний громадський діяч
- р. Цемах га-Леві Гуревич — підпільний громадський діяч
- р. Шмуель Кацман — хасид і підпільний громадський діяч
- р. Єгуда Хітрик — підпільний громадський діяч і шойхет
- р. Іче дер Масмід — машпіа до 5692 року (1931/1932)
- р. Ісраель-Єгуда Левін — підпільний громадський діяч
- р. Аврагам Старий, або Аврагам Кацеленбоген — підпільний громадський діяч
- р. Міхаель Тейтельбойм — підпільний громадський діяч
- р. Агарон Томаркін — рабин
- р. Пінхас Шифман — інженер у вищих ешелонах
- р. Мордехай Елінсон — громадський діяч і гостинний господар
- р. Єгошуа-Еліягу Волосов — утримував синагогу, а також збирав гроші для бідних[2]
- р. Моше-Меїр Маркович — був головою єврейської громади в Харкові та громадським діячем
Він був пов'язаний із нашими Ребе, провідниками поколінь. У дитинстві він бачив Адмора Цемах Цедека і був пов'язаний серцем і душею з Ребе Магарашем, Ребе Рашабом і Ребе Раяцем. Він був щирим другом кожного з хасидів Хабаду в Харкові й багато діяв і робив для всіх.
- р. Менахем-Мендл Дейч — машпіа після арешту р. Аврагама-Баруха Певзнера
- р. Елі-Міхл Гафт — громадський діяч
- р. Шнеур-Залман-Моше Скобло
- р. Цві-Гірш Рабінович
- р. Бенціон Шемтов — підпільний громадський діяч
- р. Шауль-Єгуда-Лейб Лібін — рабин
- р. Менахем-Мендл Беліницький
- р. Міхаель-Єгуда-Ар'є-Лейб Каган — шойхет-бодек короткий час
- р. Птахья Менкін — був знавцем Тори і великим старанним учнем та жертвував гроші на «Томхей Тмімім». Про його родину, уславлену родину Менкіних, казали: «Менкін — дос із ді сметене фун Харков ун Полтаве» (=Менкін — це «вершки» міст Харкова і Полтави.
- р. Хаїм Абрамов
- р. Дов-Бер Рікман
- р. Яаков-Менахем-Мендл Шперлін — шойхет-бодек
- р. Мендл Футерфас
- р. Бецалель Вільшанський
- р. Нахум Розін — давав публічні уроки з хасидуту[3]
- р. Шломо Шимонович — свояк р. Цемаха га-Леві Гуревича
- р. Аврагам-Єхезкель Арлозоров — голова рабинського суду святої громади Харкова
- р. Аврагам Зальцман — шойхет
- р. Шмуель Безпалов
- р. Нахум-Шмар'я Сасонкін
- р. Аврагам Гафт
- р. Аврагам Зальцман
- пані Рахель-Лея — бабуся машпіа р. Мендла Футерфаса; іноді з нею радилися
Постаті «Томхей Тмімім»: учні та машгіхи
(неповний список)
- р. Єгошуа-Шнеур-Залман Серебрянський
- р. Іцхак-Лейб Нейшулер
- р. Єгошуа Корф
- р. Ліпман Шапіро
- р. Шнеур-Залман Альперович
- р. Нісан Неменов
- р. Яаков-Барух Красик
- р. Мешулам-Єдідья Куратін
- р. Барух Фрідман
- р. Олександр-Сендер Юдасін
- р. Шабтай Кутіасер
- р. Дов-Бер Гарфінкель
- р. Єхезкель Брод
- р. Барух Шифрін
- р. Шломо-Хаїм Кесельман
- р. Меїр Авцон
- р. Агарон Хітрик — жив і навчався в Харкові
- р. Залман-Шимон Дворкін
- р. Єхезкель Фейгін
- р. Давид Окунов
- р. Єгошуа-Зеліг Ааронов
- р. Йосеф-Хаїм Шіф
- р. Ісраель-Аба Пліскін жив і навчався в Харкові
- р. Хаїм-Гілель Азімов
- р. Олександр-Зуша Бен-Нун
- р. Яаков-Йосеф Гурков — син р. Меїра Гуркова жив і навчався в Харкові
- р. Залман Левін
- р. Дов-Бер Кієвман
- р. Давид Окунов
- р. Міхаель-Єгуда-Лейб га-Коген
- р. Давид Школьник
- р. Моше Черновський
- р. Аврагам-Шмуель Гарелік
- р. Ашер Кравицький
- р. Іссер Клубгант
- р. Яаков Шперлін
- р. Агарон-Йосеф Беліницький
- р. Мендл Беліницький
- р. Сімон Яковшвілі
- р. Шабтай Елігулашвілі
- р. Шмуель Еліашвілі
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Голокості» (серія), Історія синагоги — це історія громади —
тижневик «Бейт Мошіах» випуск № 543 (19 швата 5766 (17 лютого 2006)), сторінки 28 — 34
Примітки
- ^ Джерела див. у статті Меїр Гурков у примітці та на сторінці обговорення там, а також у статтях про кожного окремо.
- ^ За матеріалами слідчої справи р. Аврагама-Баруха Певзнера.
- ^ За матеріалами слідчої справи р. Аврагама-Баруха Певзнера