Нахум-Шмар'я Сасонкін
| Рав Нахум-Шмар'я Сасонкін | |
|---|---|
Рав Сасонкін | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 14 тішрея 5650 (9 жовтня 1889) |
| Дата смерті | 19 менахем-ава 5735 (27 липня 1975) |
| Місце смерті | Єрусалим |
| Місце поховання | кладовище на Оливковій горі в Єрусалимі |
| Країна | Російська імперія, Підмандатна Палестина[В] |
| Місце проживання | Єрусалим |
| Місце діяльності | Батумі, Єрусалим |
| Належність | Хасид Хабаду |
| Рід діяльності | рабин[В] |
| Освіта | єшиви Пропойська, Вітки, Кишинева і Мстиславля, «Томхей Тмімім» у Любавичах |
| Посада | рабин єврейської громади Батумі, машпіа хабадських хасидів у Єрусалимі, секретар Ребе Раяца, засновник єшиви «Томхей Тмімім» у Батумі |
| Учителі | Ребе Рашаб, Ребе Раяц і Ребе шліта (Адмор шліта) |
| Сім'я | |
| Батько | Аврагам-Іцхак Сасонкін |
| Дружина | ребецн Малка |
| Діти | Ашер Сасонкін, Моше Сасонкін, Хаїм Сасонкін |
| Брати й сестри | Менахем-Мендл Сасонкін (Акрон), Моше Сасонкін (Метула), Хаим-Дов-Бер Сасонкин, Нахум Сасонкин |
| Родовід | |
Рав Нахум-Шмар'я Сасонкін (на прізвисько «Шмерл Батумер»; 14 тішрея 5650 (9 жовтня 1889) — 19 менахем-ава 5735 (27 липня 1975)) — рабин єврейської громади Батумі в Грузії. Після репатріації до Ерец-Ісраель служив машпіа хабадських хасидів в Єрусалимі.
Біографія


Народився в 5650 році (1889/1890) у р. Аврагама Сасонкіна. Навчався в єшивах Пропойська, Вітки, Кишинева і Мстиславля у рава Ельханана-Буніма Вассермана[1].
Перебуваючи в Кишиневі, зблизився з р. Аврагамом Шнеєрсоном, тестем Ребе Раяца, і під його впливом поїхав навчатися до «Томхей Тмімім» у Любавичах, де навчався від після свята Сукот 5666 року (14 жовтня 1905) до 5670 року (1909/1910).
У «Томхей Тмімім»
Так він описав своє прибуття до єшиви:
Мене ще не було прийнято до єшиви, бо мені ще належало скласти іспит у рава-хасида Зеєва-Вольфа Левітіна, який наглядав за навчанням, і тому шукав собі окреме місце, щоб усамітнитися, вникнути й заглибитися в тему, яку екзаменатор звелів мені вивчити. Я думав, що оскільки порядок молитви вже закінчився, я знайду собі придатне для цього місце в малому залі, де молилися. Я ввійшов до малого залу з трактатом Гітін у руках — і як же я був вражений видовищем, яке побачив: у великому залі вже почали вчитися, і вже чуєш могутній голос Тори безлічі старанних учнів, а тут, у малому залі, стоять кілька учнів, обличчям до стіни, і моляться з глибини серця. Я стояв здивований, мовчки дивився на них і не розумів, що це за молитва після того, як порядок молитви вже закінчився, адже ніколи я не бачив подібного, не бачив, щоб люди молилися з таким запізненням. Довгий час минає над ними в мовчанні, в безмовності, вони глибоко занурені у свої думки і, вочевидь, споглядають, а після безмовності прокидаються: один наспівує хабадський нігун гіркоти, а інший прокидається і наспівує нігун радості, третій прокидається і починає вимовляти слова молитви з великою покорою і величезним смиренням.
Знаю я, що коли люди тужать, засмучені душею, плачуть, то це лише через свою гірку долю в матеріальному: або бідняк пригноблений, тяжкохворий, у кого корабель тоне. Але цим молодим хлопцям хіба чогось бракує? І стоїш ти й дивуєшся: звідки в них, у цих молодих, таке почуття? Не інакше як ця єшива — свого роду фабрика, духовна хімічна лабораторія, до якої входять матеріальними і грубими, а виходять з неї витонченими і духовними.
Довго я стояв, занурений у свої думки, і вже забув про свій іспит, але раптом отямився, залишив їх і знайшов собі окремий куточок, щоб вникнути в дану мені тему. Після того як я успішно склав іспит, мене зарахували до учнів великого залу, і тоді я дізнався, що ці хлопці, які подовжують свою молитву, споглядають і довго затримуються в молитві, називаються «овдім», бо вони служать Б-гові.
У шліхуті Ребе Раяца

У перший період проводу Ребе Раяца був призначений його секретарем. Ребе звелів йому заснувати в Ростові-на-Дону єшиву, окрім уже чинної там «Томхей Тмімім», призначену як для синів хабадських хасидів, так і для всіх місцевих єврейських мешканців, щоб вона стала «єшивою при його могилі» Ребе Рашаба. Рав Сасонкін давав у ній уроки, а р. Шломо-Хаїм Кесельман був машгіахом. Однак після року відходу з життя Ребе Рашаба єшива не змогла протриматися і закрилася.
У 5681-5682 роках (1920–1922) був посланий Ребе Раяцем шадаром до міста Дербент.
У 5683-5688 роках (1922–1928) служив рабином у місті Батумі і заснував єшиву «Томхей Тмімім» у Батумі.
5707 року (1946/1947) виїхав із Росії до Австрії і був одним із перших, хто прибув до Франції.
5710 року (1949/1950) переїхав до Святої Землі і оселився в Єрусалимі. Був рабином і машпіа хабадських хасидів Єрусалима. Займався поширенням за допомогою промов, статей і книжок, був відомий як великий ламдан. Особливо вирізнялася його здатність передавати глибокі хасидські ідеї простою мовою. Він завжди вмів — не обов'язково під час повторення хасидського маамару, а й на «простому» фарбрейнгені за склянкою «лехаїм» — спростити сказане і зробити його приємним для слуху, щоб воно добре сприймалося розумом і серцем і тим, хто не вивчав хасидут.
Помер 19 менахем-ава 5735 року (27 липня 1975) і похований на кладовищі на Оливковій горі в Єрусалимі.
Його місце машпіа в хабадській синагозі в кварталі Меа-Шеарім посів машпіа рав Мордехай-Єгошуа Ліпкін.
Родина
- Його дружина, ребецн Малка, померла 24 адара I 5736 року (25 лютого 1976).
- Його син, рав Ашер Сасонкін
- Його син, рав Моше Сасонкін, помер 10 адара II 5713 року (25 лютого 1953) на засланні, яке отримав за поширення юдаїзму.
- Його син, рав Хаїм Сасонкін, помер 21 тамуза 5702 року (6 липня 1942), перебуваючи в ув'язненні за поширення юдаїзму.
Його наближені
Його книги
- «Зіхронотай» — спогади та життєпис рава Сасонкіна. Редактор рав Нафталі-Цві Готліб, 5748. (Нове видання — 5773).
- «Лікутей дварім» — серія кунтресів про Тору і свята.
Додаткова література
- «Анашім шель цура», рав Шмуель-Елазар Гальперін. 5766.
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду на Святій землі, видавництво «Хазак», 5772
- «Рав, який поширював хасидут», рав Йосеф-Аврагам Пізем, Рефаель Бахар, книжка «Дмуто шель хасид», с. 199–208.
Зовнішні посилання
Його твори:
- «Зіхронотай», єрусалимське видання 5748 року (1987/1988) і єрусалимське видання 5773 року (2012/2013), на сайті «Оцар га-хохма»
- «Лікутей дварім»:
- перший випуск, другий випуск, четвертий випуск і восьмий випуск, на сайті HebrewBooks
- третій випуск, п'ятий випуск і шостий випуск, на сайті «Оцар га-хохма»
- Його спогади про єшиву «Томхей Тмімім» у Любавичах, «Бітаон Хабад»: випуск 8 (11 нісана 5715 (3 квітня 1955)) – частина перша, випуск 9 (18 елула 5715 (5 вересня 1955)) – частина друга, випуск 10 (10 швата 5716 (23 січня 1956)) – частина третя, випуск 11 (Лаг ба-Омер 5716 (29 квітня 1956)) – частина четверта, випуск 12 (18 елула 5716 (25 серпня 1956)) – частина п'ята, випуск 13 (10 швата 5717 (12 січня 1957)) – частина шоста, випуск 14 (Лаг ба-Омер 5717 (19 травня 1957)) – частина сьома[2], випуск 15 (18 елула 5717 (14 вересня 1957)) – частина восьма, випуск 18 (18 елула 5718 (3 вересня 1958)) – частина дев'ята, на сайті HebrewBooks
- Розділ з його спогадів за редакцією «Ваад хаялей Бейт Давид», у книжці «Авір'ата шель Любавич»
- Рав Сасонкін у захопливому автентичному описі: так молилися «овдім» у Любавичах, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

Про нього:
- Рав Шмуель-Елазар Гальперін, «Анашім шель цура», 5766, с. 26–30
- Менахем-Нохум-Моше Ханун, «Із записника габая», спогади р. Цві Хануна, габая синагоги «Огель Іцхак» в Єрусалимі — про десять величних особистостей синагоги впродовж років, тамуз 5786 (червень–липень 2026), с. 3
Примітки
- ^ Його картка в «Сефер га-хасидім»
- ^ У цьому випуску опубліковано уривок з його спогадів про пізніші роки.
Код особи: № 6372846800
- Хасиди часів Ребе Рашаба
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Секретарі Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Хабадські рабини в Грузії
- Персоналії Єрусалима
- Хасиди, які залишили Росію під час Великої втечі
- Родина Сасонкіних
- Особистості, що народилися в 5650 році (1889/1890)
- Особистості в Грузії
- Особистості, що померли 5735 року (1974/1975)