Перейти до вмісту

Нахум-Шмар'я Сасонкін

Матеріал з Хабадпедії
Рав Нахум-Шмар'я Сасонкін
Рав Сасонкін
Основна інформація
Дата народження14 тішрея 5650 (9 жовтня 1889)
Дата смерті19 менахем-ава 5735 (27 липня 1975)
Місце смертіЄрусалим
Місце похованнякладовище на Оливковій горі в Єрусалимі
КраїнаРосійська імперія, Підмандатна Палестина[В]
Місце проживанняЄрусалим
Місце діяльностіБатумі, Єрусалим
НалежністьХасид Хабаду
Рід діяльностірабин[В]
Освітаєшиви Пропойська, Вітки, Кишинева і Мстиславля, «Томхей Тмімім» у Любавичах
Посадарабин єврейської громади Батумі, машпіа хабадських хасидів у Єрусалимі, секретар Ребе Раяца, засновник єшиви «Томхей Тмімім» у Батумі
УчителіРебе Рашаб, Ребе Раяц і Ребе шліта (Адмор шліта)
Сім'я
БатькоАврагам-Іцхак Сасонкін
Дружинаребецн Малка
ДітиАшер Сасонкін, Моше Сасонкін, Хаїм Сасонкін
Брати й сестриМенахем-Мендл Сасонкін (Акрон), Моше Сасонкін (Метула), Хаим-Дов-Бер Сасонкин, Нахум Сасонкин
Родовід

Рав Нахум-Шмар'я Сасонкін (на прізвисько «Шмерл Батумер»; 14 тішрея 5650 (9 жовтня 1889) — 19 менахем-ава 5735 (27 липня 1975)) — рабин єврейської громади Батумі в Грузії. Після репатріації до Ерец-Ісраель служив машпіа хабадських хасидів в Єрусалимі.

Біографія

Рав Сасонкін на фарбрейнгені у Ребе (сидить позаду Ребе)
Рав Сасонкін на хасидському фарбрейнгені (у центрі знімка, з білою бородою)

Народився в 5650 році (1889/1890) у р. Аврагама Сасонкіна. Навчався в єшивах Пропойська, Вітки, Кишинева і Мстиславля у рава Ельханана-Буніма Вассермана[1].

Перебуваючи в Кишиневі, зблизився з р. Аврагамом Шнеєрсоном, тестем Ребе Раяца, і під його впливом поїхав навчатися до «Томхей Тмімім» у Любавичах, де навчався від після свята Сукот 5666 року (14 жовтня 1905) до 5670 року (1909/1910).

У «Томхей Тмімім»

Так він описав своє прибуття до єшиви:

Мене ще не було прийнято до єшиви, бо мені ще належало скласти іспит у рава-хасида Зеєва-Вольфа Левітіна, який наглядав за навчанням, і тому шукав собі окреме місце, щоб усамітнитися, вникнути й заглибитися в тему, яку екзаменатор звелів мені вивчити. Я думав, що оскільки порядок молитви вже закінчився, я знайду собі придатне для цього місце в малому залі, де молилися. Я ввійшов до малого залу з трактатом Гітін у руках — і як же я був вражений видовищем, яке побачив: у великому залі вже почали вчитися, і вже чуєш могутній голос Тори безлічі старанних учнів, а тут, у малому залі, стоять кілька учнів, обличчям до стіни, і моляться з глибини серця. Я стояв здивований, мовчки дивився на них і не розумів, що це за молитва після того, як порядок молитви вже закінчився, адже ніколи я не бачив подібного, не бачив, щоб люди молилися з таким запізненням. Довгий час минає над ними в мовчанні, в безмовності, вони глибоко занурені у свої думки і, вочевидь, споглядають, а після безмовності прокидаються: один наспівує хабадський нігун гіркоти, а інший прокидається і наспівує нігун радості, третій прокидається і починає вимовляти слова молитви з великою покорою і величезним смиренням.

Знаю я, що коли люди тужать, засмучені душею, плачуть, то це лише через свою гірку долю в матеріальному: або бідняк пригноблений, тяжкохворий, у кого корабель тоне. Але цим молодим хлопцям хіба чогось бракує? І стоїш ти й дивуєшся: звідки в них, у цих молодих, таке почуття? Не інакше як ця єшива — свого роду фабрика, духовна хімічна лабораторія, до якої входять матеріальними і грубими, а виходять з неї витонченими і духовними.

Довго я стояв, занурений у свої думки, і вже забув про свій іспит, але раптом отямився, залишив їх і знайшов собі окремий куточок, щоб вникнути в дану мені тему. Після того як я успішно склав іспит, мене зарахували до учнів великого залу, і тоді я дізнався, що ці хлопці, які подовжують свою молитву, споглядають і довго затримуються в молитві, називаються «овдім», бо вони служать Б-гові.

У шліхуті Ребе Раяца

Делегація хабадських рабинів у директора «Джойнта» — рав Сасонкін сидить першим праворуч (оброблений знімок)

У перший період проводу Ребе Раяца був призначений його секретарем. Ребе звелів йому заснувати в Ростові-на-Дону єшиву, окрім уже чинної там «Томхей Тмімім», призначену як для синів хабадських хасидів, так і для всіх місцевих єврейських мешканців, щоб вона стала «єшивою при його могилі» Ребе Рашаба. Рав Сасонкін давав у ній уроки, а р. Шломо-Хаїм Кесельман був машгіахом. Однак після року відходу з життя Ребе Рашаба єшива не змогла протриматися і закрилася.

У 5681-5682 роках (1920–1922) був посланий Ребе Раяцем шадаром до міста Дербент.

У 5683-5688 роках (1922–1928) служив рабином у місті Батумі і заснував єшиву «Томхей Тмімім» у Батумі.

5707 року (1946/1947) виїхав із Росії до Австрії і був одним із перших, хто прибув до Франції.

5710 року (1949/1950) переїхав до Святої Землі і оселився в Єрусалимі. Був рабином і машпіа хабадських хасидів Єрусалима. Займався поширенням за допомогою промов, статей і книжок, був відомий як великий ламдан. Особливо вирізнялася його здатність передавати глибокі хасидські ідеї простою мовою. Він завжди вмів — не обов'язково під час повторення хасидського маамару, а й на «простому» фарбрейнгені за склянкою «лехаїм» — спростити сказане і зробити його приємним для слуху, щоб воно добре сприймалося розумом і серцем і тим, хто не вивчав хасидут.

Помер 19 менахем-ава 5735 року (27 липня 1975) і похований на кладовищі на Оливковій горі в Єрусалимі.

Його місце машпіа в хабадській синагозі в кварталі Меа-Шеарім посів машпіа рав Мордехай-Єгошуа Ліпкін.

Родина

Його наближені

Його книги

  • «Зіхронотай» — спогади та життєпис рава Сасонкіна. Редактор рав Нафталі-Цві Готліб, 5748. (Нове видання — 5773).
  • «Лікутей дварім» — серія кунтресів про Тору і свята.

Додаткова література

Зовнішні посилання

Його твори:

Про нього:

Примітки

  1. ^ Його картка в «Сефер га-хасидім»
  2. ^ У цьому випуску опубліковано уривок з його спогадів про пізніші роки.
Нахум-Шмар'я Сасонкін згадується ще в 65 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 6372846800

Повідомити про помилку на цій сторінці