Еліезер Сільвер
| Еліезер Сільвер | |
|---|---|
![]() | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5642 |
| Дата смерті | 8 швата 5728 (7 лютого 1968) |
| Країна | США[В] |
| Місце діяльності | Литва |
| Належність | Литва |
| Рід діяльності | рабин, правозахисник[В] |
| Освіта | «Кібуц» рава Хаїм-Озер Гродзенський у Вільні |
| Посада | президент Союзу рабинів Сполучених Штатів і Канади, президент Комітету порятунку, рабин Спрінгфілда, рабин Цинциннаті |
| Інші посади | Президент Союзу рабинів США і Канади, президент Комітету порятунку, рабин міст Спрингфілд і Цинциннаті |
| Учителі | Рабі Меїр-Сімха га-Коген, «Ор самеах», і рабі Йосеф Розін |
| Праці | «Хідушей рабі Шимон-Єгуда га-Коген» на Шас, «Шаарей йошер» |
| Сім'я | |
| Батько | Бунем-Цемах |
Рав Еліезер Сільвер (5642 — 8 швата 5728 (7 лютого 1968)) був президентом Союзу рабинів США і Канади, президентом Комітету порятунку, рабином міст Спрингфілд і Цинциннаті. Був у дружніх стосунках із Ребе Раяцем і Ребе, діяв у співпраці з Любавичами заради порятунку і підтримки в період Голокосту і після нього.
Біографія
Народився 5642 року (1881/1882) у свого батька, рава Бунема-Цемаха, у знатній родині[1]. Навчався у Двінську в равів — рава Меїра-Сімхи га-Когена, автора «Ор самеах», і рава Йосефа Розіна з Рогачова. Потім навчався в «Кібуці» гаона рава Хаїма-Озера Гродзенського у Вільні та в рабі Хаїма з Бриська, і був відомий як один із найбільших ілуїм.
У 5667 році (1906/1907) прибув до Сполучених Штатів. Служив рабином у місті Спрингфілд до 5692 року (1931/1932), а потім був обраний рабином міста Цинциннаті, Огайо.
Був президентом Союзу рабинів США і Канади. Помер у віці вісімдесяти шести років 8 швата 5728 (7 лютого 1968).
Зв'язки з Хабадом
Зустріч із Ребе Раяцем
У понеділок, 18 елула 5689 (23 вересня 1929) (через п'ять днів після того, як Ребе Раяц прибув до Сполучених Штатів), рав Сільвер прийшов на зібрання рабинів, яке Ребе Раяц скликав у своїй резиденції, у будинку № 4515 на 14-й авеню в Брукліні. На цьому зібранні Ребе Раяц розпочав свою діяльність зі зміцнення єврейства в Сполучених Штатах і зі збирання допомоги для єврейства Росії та установ Хабаду в Польщі.
Рав Давид Ейдельман (шаліах Ребе в місті Спрингфілд) чув від дочки рава Сільвера, що, коли той зустрівся в той час із Ребе Раяцем, він поклав на його стіл дуже велику суму грошей. Однак Ребе повернув йому гроші, сказавши: «Я приймаю гроші лише від хасидів». (Мабуть, рав Сільвер хотів дати гроші для самого Ребе Раяца, і на це той відповів йому, що гроші такого роду («дмей маамад») він приймає лише від хасидів).
Від тієї зустрічі рав Сільвер плекав велику пошану до Ребе Раяца і дуже зблизився з ним, упродовж багатьох років багато допомагаючи установам Ребе Раяца в Сполучених Штатах і в Європі.
У неділю, 3 тамуза 5690 (29 червня 1930), коли Ребе Раяц їхав із Бостона назад до Нью-Йорка, коли потяг прибув на станцію міста Вустер, зустріти його прийшла делегація рабинів із сусіднього міста Спрингфілд на чолі з головним рабином і головою рабинського суду равом Сільвером. Вони супроводжували Ребе, доки потяг не прибув до Спрингфілда. Ребе поїхав до дому рава і вивчав його велику бібліотеку. З дому рава всі пішли до великої синагоги «Бейт Ісраель», де рав Сільвер влаштував великий урочистий прийом на честь Ребе і виступив там на зібранні.
Історія спільної фотографії

Існує відома фотографія, на якій видно Ребе Раяца і рава Сільвера, що крокують разом. Сам рав Сільвер розповів раву Азріелю-Зелігу Шарфштейну, рабину Хабаду в Цинциннаті, історію цієї фотографії: коли він ішов із Ребе Раяцем, їх зустрів фотограф і попросив їх постояти мить, щоб він зміг зробити знімок. Рав Сільвер не хотів, однак Ребе сказав йому: «Ойб а ід от аное дерфун, дарф мен ім цуліб тон» («Якщо єврею (фотографу) це приносить задоволення, треба зробити це, щоб принести йому радість»).
Рав Шарфштейн розповідає, що після того, як рав Сільвер отримав фотографію від фотографа, він надрукував із неї кілька сотень примірників і роздавав знімок усім, хто був із ним пов'язаний. Одного разу він роздав пакетики на 15 швата всім дітям «хедеру» в Цинциннаті і вклав у кожен пакетик фотографію, на якій він крокує з Ребе Раяцем.
Діяльність на благо єврейства Росії
28 швата 5690 (26 лютого 1930), коли Ребе Раяц був у Чикаго під час свого візиту до Сполучених Штатів, він написав раву Сільверу в листі 3827: «Чутки, що надходять із Росії від рабинів і служителів святого, жахають. І свідчать вони, що становище тамтешніх рабинів уже опустилося до щабля, нижче від якого немає. Біди їхні хто зможе розповісти, і переходять вони всяку межу. Віддані вони ганьбі й наругі, посох хліба їхнього зламаний, вигнані вони зі своїх осель, податки й побори накладають на них у таких сумах, що неможливо їх сплатити, а це тягне за собою ув'язнення в тюрмах. Листи їхні пронизують нирки й серце, кричать: рятуйте нас, прийдіть нам на допомогу, — і якщо ми й далі стоятимемо осторонь і мовчатимемо в цей час, то понесемо гріх».
Ребе радився з равом Сільвером, чи варто оголосити офіційний збір коштів в усіх синагогах Нью-Йорка для допомоги рабинам у Росії.
У 5694 році (1933/1934) Ребе Раяц звернувся до нього як до одного з керівників Союзу рабинів США і попросив його вплинути на адміністрацію у Вашингтоні, щоб та натиснула на представників уряду Росії щодо указів проти єврейства.
Допомога рава Сільвера після того, як Ребе Раяц емігрував до Сполучених Штатів
Коли Ребе Раяц прибув до Сполучених Штатів на початку Другої світової війни, він негайно заснував єшиву «Томхей Тмімім» у Нью-Йорку та єшиви «Ахей Тмімім» у провінційних містах. У 5703 році (1942/1943) рав Сільвер виступив із відозвою на підтримку любавицьких єшив (разом із равом Ісраелем Розенбергом): «Не повірити, якщо розповісти, і все ж це радісний факт, що за такий короткий час зроблено так багато. Засновано єшиви в таких містах: єшива гдола в Монреалі, Канада, у Піттсбурзі, у Вустері, Ньюарку та в Буффало.
Також засновано хедери Тори в різних районах Брукліна. В усіх згаданих установах черпають із джерела Тори понад тисячу єврейських дітей, під впливом Тори і страху перед Небесами. Потік учнів настільки великий, що нинішня будівля центральної єшиви в Брукліні занадто тісна, щоб умістити всіх учнів».
24 тевета 5703 року (1 січня 1943) у листі 1929 Ребе Раяц подякував йому за те, що той «узяв на себе з допомогою Всевишнього очолити агітацію і збір коштів у своєму чистому стані на благо "Мерказ єшивот Томхей Тмімім", у належній сумі, що відповідає широті його погляду в справах підтримки Тори». Ця свята праця принесла плід, було куплено нову будівлю для єшиви в Брукліні, і 3 сівана 5706 (2 червня 1946) у листі 2905 Ребе Раяц подякував йому за участь в освяченні дому єшиви.
Товариство «Адіно»
У місяці тевет 5705 (грудень 1944 – січень 1945) рав Сільвер погодився бути членом «Ваада ради Тори товариства "Адіно"», яке заснував Ребе Раяц. Завдання цього товариства — об'єднати аврехів та учнів єшив, «щоб зустрічатися раз на місяць, розмовляти про слова Тори і проводити фарбрейнген на трапезі заповіді у святковий для мудреців день, що бережуть звичай батьків».
У вівторок, 10 сівана, рав Сільвер спеціально прибув із Цинциннаті до 770 на перший «з'їзд талмідей хахамім» товариства «Адіно». І виголосив пілпуль у галахі перед приблизно двомастами талмідей хахамім, аврехами та учнями єшиви.
У торанійному щомісячнику «Га-Пардес» за менахем-ав 5705 (липень–серпень 1945) розповідається: «Близько двохсот рабинів, голів єшив, чудових юнаків зі старших учнів різних єшив, балебатім і аврехів, видатних знавців Тори, з Нью-Йорка і провінційних міст, зібралися тут, щоб присвятити кілька годин атмосфері цілісної Тори, насолодитися і посперечатися в галахі та в пілпулі Тори.. Гаон рав Е. Сільвер відкрив і виголосив глибокий пілпуль щодо питання і визначення товариства і роз'яснив з аналітичним розумінням усі види і різновиди товариства, що трапляються в Талмуді. Його пілпуль, сповнений геніальності та рясного потоку сяйва світла мудрості Тори, вразив присутніх слухачів».
Спільна діяльність у справах єврейства в Сполучених Штатах і за їхніми межами
На початку 5702 року (1941/1942) Ребе Раяц почав організовувати загальний комітет за дотримання святого Шабату. Він звернувся з цього приводу з листами до адморів хасидизму і великих знавців Тори, і серед них до рава Сільвера. У місяці нісан 5702 року (березень–квітень 1942) рав Сільвер відповів йому на його лист, і він почав словами: «Велич честі нашого улюбленого адмора, лева в товаристві, лева, сина лева, прославленого у всесвіті, що поширює Тору і богобоязливість, рав-гаон Магарі Шнеєрсон, шліта».
5 іяра у листі 1770 Ребе відповів на цей лист щодо «скликання першого зібрання на підтримку Шабату».
У тамузі 5702 у листі 1827 Ребе Раяц звернувся до нього щодо «страшного і жахливого указу.. що хочуть примусити.. ставити попереду вивчення святого, не в порівняння будь сказано, вивчення світського в єшивах». Продовження цього листа є в листі 1832 від 13 менахем-ава 5702 року (27 липня 1942), у якому Ребе згадує також візит рава Сільвера до нього: «що я вельми насолодився твердістю його думки, думки Тори, у справі цього указу, — що треба стояти з усією силою і міццю, не зрушуючи ні на волосину».
Другого дня Рош ходеш адара 5705 року (лютий–березень 1945) Ребе Раяц звелів усім учням «Томхей Тмімім» і рамім на чолі з ними взяти участь, на прохання рава Сільвера, у мітингу протесту «проти секти віровідступників (Єврейського агентства), що відвертають єврейських дітей від віри Ізраїлю».
4 елула 5705 (13 серпня 1945) у листі 2746 Ребе Раяц благословив його за його ініціативу провести збір коштів для тих, хто дотримується сьомого року у Святій Землі, і надсилає йому свою особисту пожертву.
Поїздка рава Сільвера доЄвропи для порятунку біженців
6 нісана 5706 (7 квітня 1946) у листі 2885 Ребе Раяц звернувся до нього з проханням допомогти вплинути на «Джойнт», щоб той підтримав тисячі євреїв — біженців війни в таборах Італії, у яких немає кошерної їжі на Песах.
5 іяра у листі 2895 він подякував йому за те, що клопоти принесли плід, але спонукав його, що слід постаратися здобути для них кошерну їжу і на весь рік, а також допомогти їм в інших справах віри.
На продовження цього прохання Ребе рав Сільвер вирішив поїхати до Європи і перевірити, чим можна допомогти тамтешнім євреям-біженцям. 27 іяра 5706 року (28 травня 1946) Ребе звернувся до анаш у країнах Європи: «Обов'язок і заповідь оголосити це на весь голос, що мій друг рав-гаон, наш учитель рав Еліезер, шліта, Сільвер, крім його геніальності в знанні Тори, вельми велика його гідність у любові до Тори та любові до Ізраїлю, що горить у його серці постійно, як вогняний смолоскип. І не боячись жодних перешкод і завад, він бореться із самопожертвою за все святе для нас, удень і вночі не вщухає від своєї великої праці з підтримки Тори та єврейства і з чинення добра і милості з кожним і кожним.. попри слабкість свого здоров'я.. і свої особисті витрати.. І цим я пробуджую і прошу наших друзів анаш.. приготуватися прийняти мого друга, згаданого рава-гаона, з усіма знаками пошани й поваги, як належить і личить такій піднесеній людині, як він, і бути йому на допомогу в усьому, у чому вони зможуть, щоб полегшити йому досягнення мети його поїздки».
3 сівана 5706 року (2 червня 1946) у листі 2905 він підбадьорив його перед згаданою поїздкою до Європи. «І крім влаштування матеріальної допомоги їм, напевно постарається Ваша честь вдихнути в них дух життя, зміцнити їх і додати їм сил у вірі у Всевишнього, у дотриманні Тори і заповідей і в міцній надії на швидке визволення, з допомогою Всевишнього».
Скандал із відбиранням дітей репатріантів заради безбожного виховання
У неділю Рош ходеш тамуза 5709 (червень–липень 1949) у листі 3515 Ребе Раяц звернувся до рава Сільвера щодо «великої небезпеки, що загрожує тисячам і десяткам тисяч єврейських дітей з Африки і частині з них з Азії, яким належить переселитися до нашої Святої Землі, хай буде вона відбудована й утверджена. Ці діти, виховані на колінах єврейства в богобоязливих родинах, мають бути передані проти їхньої волі нерелігійним колам, щоб виховуватися без Тори і без єврейства, не доведи Б-же. А виправдання, яке цьому дається, — що релігійним колам бракує житла, щоб прийняти до себе цих дітей.
Ребе визначив, що «подібного жахливого скандалу не чувано в літописах Ізраїлю, щоб тисячі й десятки тисяч синів і дочок Ізраїлю з богобоязливих родин, які впродовж кількох поколінь віддавали свої душі за святість Імені, були примушені відступити від своєї віри, не доведи Б-же, руками руйнівників і губителів в Ізраїлі, — не було і не буде». Він попросив рава Сільвера: «Без сумніву, він невідкладно візьметься за рішучі засоби, щоб урятувати ці душі від великої небезпеки, що нависла над ними».
Зв'язки з Ребе

Після відходу Ребе Раяца рав Сільвер був у великій близькості до Ребе і займався разом із ним громадськими справами. Ці зв'язки почалися ще за життя Ребе Раяца. Уже в 5708 році (1947/1948) є лист Ребе до нього в листі 327, у якому Ребе просив його співпраці в справі діяльності «Мерказ ле-іньоней хінух» у місті Цинциннаті. Також він докладно роз'яснює там, чи є питання 15 швата від Тори, як усі міри, що є законом, даним Моше на Синаї, чи від мудреців, — «що Тора передала мудрецям встановити час Нового року для дерев, і з їхнім встановленням це стає від Тори». І навів на це кілька прикладів і доказів.
10 швата 5711 (17 січня 1951) рав Сільвер надіслав своє благословення Ребе разом із равом Ісраелем Розенбергом (президентом Союзу рабинів США і Канади), і ось текст телеграми: «З нагоди його сходження на престол гаонів всесвіту, святих Хабаду, ми бажаємо Вашій честі великого успіху в його проводі».
23 швата 5712 (19 лютого 1952) у листі 1431 Ребе благословив його з нагоди досягнення ним сімдесяти років, а принагідно вів пілпуль на полях листа у відкритому і прихованому щодо «у сімдесят років — сивина».
Спільна діяльність зі звільнення адмора зі Скулен
Рав Сільвер розповів раву Шарфштейну, що одного разу він отримав телефонний дзвінок від самого Ребе, у якому той попросив його поїхати до Вашингтона, щоб діяти заради звільнення адмора зі Скулен, рабі Еліезера-Зусі Португала, який був ув'язнений у Румунії за поширення єврейства, звільнення сиріт тощо. Він відповів Ребе, що багато хто вже займався цим — Союз рабинів, «Агудат Ісраель» та інші організації, — але їм не вдалося звільнити адмора, і, звісно, і він не зможе тут бути корисним. Але якщо Ребе просить, він це зробить.
У понеділок він поїхав до Вашингтона і просто дивовижним чином зустрів високопосадовця, який знав його по Цинциннаті, і попросив його, щоб той допоміг йому в цьому. Той одразу написав до «Стейт департмент» і попросив, щоб подбали про звільнення адмора зі Скулен у Румунії. У ту мить, коли «Стейт департмент» отримав лист, вони відразу ж надіслали лист до посольства Румунії в Сполучених Штатах щодо ув'язненого адмора. Якраз у той самий час уряд Румунії просив уряд Сполучених Штатів про те, що він бажає призначити нового румунського посла в Сполучених Штатах. Коли румунське посольство отримало лист із проханням про звільнення, там подумали, що призначення нового посла залежить від звільнення Скуленера; вони негайно зробили те, що зробили, і за короткий час Скуленера справді було звільнено.
Його відвідини хабадських установ і заходів

Рав Сільвер був почесним гостем на обіді, що відбувся в Нью-Йорку на користь «Мерказ єшивот Томхей Тмімім», який пройшов 17 сівана 5716 (27 травня 1956).
Коли він прибув до Святої Землі в 5724 році (1963/1964) на Велике зібрання «Агудат Ісраель», що відбувалося між датами 13–24 менахем-ава, його запросив громадський діяч р. Зуша Вілімовський разом з іншими видатними рабинами литовського напряму відвідати установи в Кфар-Хабаді.
Рав Сільвер прибув на місце 28 ава разом із равом Моше Файнштейном, і вони виголосили перед присутніми в залі єшиви в Кфар-Хабаді слова Тори і благословення. Більшість мешканців поселення прийшли вшанувати візит своєю присутністю, а по закінченні візиту для рабинів було влаштовано екскурсію установами поселення. Після візиту рабини гостювали в домі голови єшиви, рава Нахума Требника, який був другом рава Файнштейна ще з тих днів, коли вони разом навчалися в єшиві[2].
Його слова про Ребе
У 5720 році (1959/1960) 12 тамуза припало на четвер. Рав Шарфштейн увійшов на єхідут у п'ятницю, і Ребе відразу сказав йому: цей рік — вісімдесятий рік (від дня народження Ребе Раяца, хай перебуває душа його в раю). Коли повернешся до Цинциннаті, подбай, щоб влаштували фарбрейнген на честь мого тестя і вчителя, адмора, і щоб рав Сільвер був головним промовцем на ньому. Рав Сільвер прийняв вказівку і влаштував мелаве малка на тому ж виході Шабату тижневої глави «Пінхас», і він був головним промовцем.
Серед іншого він сказав: «Пророк Еліягу названий трьома іменами. Еліягу га-Наві, Еліягу га-Тішбі, Еліягу га-Гіладі.. Тішбі — це той, хто відповідає в галахі всюди, де його запитують.. Наві — той, хто відповідає словами пророцтва.. Гіладі — це купа каміння, яку ніхто не може зрушити з її думки.. У нашому поколінні це був Попередній Ребе, думку якого не могли змінити ні Євсекція, ні комуністи.. А в нашому поколінні — це нинішній адмор із Любавичів, шліта».
Примітки
- ^ Як докладно викладено в книзі «Іш га-галаха ве-га-маасе», що вийшла на його честь у 5707 році (1946/1947).
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Литовський світ у "Томхей Тмімім"» — тижневик «Бейт Мошіах», випуск 892, сторінка 40 і далі.
Код особи: № 1627682200
