Перейти до вмісту

Їдиш

Матеріал з Хабадпедії
Серія «Лікутей сіхот», здебільшого мовою їдиш.

Їдиш (іноді називається також ідиш або ідіт) — єврейсько-європейська мова, що містить різні діалекти, які відрізняються залежно від різних груп єврейської міграції в регіонах світу. Наші Ребе, провідники поколінь, розмовляли мовою їдиш і навіть мали звичай промовляти нею своє вчення, і значна частина вчення Ребе була спочатку надрукована цією мовою.

Походження мови

Мова виникла внаслідок переселення багатьох євреїв з Ашкеназу (Німеччини) майже тисячу років тому до країн Східної Європи, передусім до Польщі. Вони принесли із собою середньовічну німецьку мову до Східної Європи, де вона змішалася з місцевими слов'янськими мовами. Вигнання більшості євреїв Франції (за винятком євреїв Провансу, вигнаних приблизно двомастами роками пізніше) у 5154 році та переселення частини з них до Східної Європи також вплинули на розвиток їдишу.

Їдиш, яким ми його знаємо сьогодні, складається переважно із середньовічної німецької (в дещо іншому діалекті), з безліччю слів з різних слов'янських мов — передусім російської, польської та української, — а також зі старофранцузької. Свята мова мала центральний вплив на їдиш, і сотні слів з неї ввійшли до їдишу. Майже всі слова в їдиші, що стосуються предметів святості та свят, по суті взяті зі святої мови. Також багато слів з арамейської додалися до їдишу.

דיאלקטים שונים התפתחו ביידיש והם מחולקים לאזורים במזרח-אירופה. כיום ניתן לומר שהתפתחו דיאלקטים מיוחדים גם בארה"ק, בפרט בירושלים. בארצות הברית היידיש שבפי היהודים הושפעה מאוד מהאנגלית, ורבים מדוברי היידיש מדברים יינגליש (יידיש מעורבת באנגלית). ליידיש הייתה השפעה מסוימת גם על הסלנג שבפיהם של דוברי האנגלית בארצות הברית, ובפרט בניו יורק שבה חיים יהודים רבים.

Письмо їдишем

У 5685 році (1924/1925) об'єднання ідишистів у Вільні, у Литві, вирішило встановити єдині правила письма їдишем і назвало їх «правилами ІВО». Харедимне єврейство свого часу не прийняло ці правила, але сьогодні більшість пише майже так, як установлено в цих правилах.

Хареди відкидали їх, тому що цю установу підозрювали в єресі й у близькості до сіонізму. Радянські відкидали їх, тому що виступали проти єврейських слів у їхньому івритському написанні й писали, наприклад, замість שבת — שאבעס, а замість חזן — כאזען тощо. Хасиди жартували про цю форму письма: «Бай зей емес із ан алеф[1], ун цорес ан а соф...» [= у них «емет» — без алефа (עמעס), а «царот» — без кінця (літера тав — צרוס)].

Але в їдиші встановлено — і це прийняли як хареди, так і засновники правил ІВО, — що слова, які походять зі святої мови, пишуться так, як в оригіналі.

Їдиш у хасидуті

У світі хасидуту їдиш має особливе місце:

1. Бешт, а також Магід з Межиріча, Алтер Ребе і всі наші Ребе, провідники поколінь, промовляли слова Тори саме їдишем, а не святою мовою[2].

І серед причин цього — окрім того, що таким чином очищуються іскри, які впали в кліпот, — є ще одна, і вона головна: завдяки слуханню слів Тори розмовною мовою, звичною для людей, сказане добре засвоюється розумінням і осягненням, аж до розуму тваринної душі, більшою мірою, ніж під час слухання слів Тори святою мовою, до якої люди не звикли.

Тому дуже важливо вивчати слова хасидуту мовою оригіналу, а не за перекладом, який, хай би яким автентичним він був, усе ж є «другою посудиною», — хіба що маамари і святі сіхот були написані святою мовою нашими Ребе, провідниками поколінь.

2. З того факту, що наші Ребе, провідники поколінь, обрали промовляти слова Тори саме їдишем, випливає доказ того, що ця мова сама по собі придатніша для промовляння слів хасидуту, ніж інші мови. А після того як нею були промовлені маамари хасидуту, вона піднеслася — ще більше, ніж гідність її власної особливої властивості.

3. Книга «Танія» — Писемна Тора хасидуту — містить у собі все вчення хасидуту, промовлене й записане впродовж усіх поколінь, а також усе, що досвідчений учень у майбутньому оновить у ньому. А оскільки святу книгу «Танія» Алтер Ребе уклав із «відповідей на численні запитання, які ставлять, просячи поради, усі анаш тощо», виходить, що початок розкриття та промовляння змісту книги «Танія» був їдишем — мовою, якою Алтер Ребе розмовляв із тими, хто звертався до нього.

Усе сказане вище особливо підкреслює близькість їдишу до святості, більшу, ніж у всіх інших мов народів — лааз, а також підкреслює важливість використання цієї мови для поширення святості у світі вигнання.

Маамари, написані їдишем

Мітлер Ребе:

Ребе Цемах Цедек:

Використання їдишу

У нас є низка свідчень членів родини дому Ребе, які заохочували використання саме мови їдиш. Так, наприклад, розповідають, що коли шаліах Ребе у Вашингтоні рав Леві Шем-Тов прийшов до ребецн Хаї-Мушки отримати від неї благословення перед своїм весіллям, вона з'ясувала, чи він онук рава Бенціона Шемтова, і після того як він відповів ствердно, сказала йому: «Якщо так, дуже добре, бо тепер я певна, що ваші діти розмовлятимуть їдишем...»[4].

Також коли р. Бенціон Вишедський відкрив «Огалей Тора» в Кфар-Хабаді, він увійшов до Ребе на єхідут зі своїм сином. Ребе проекзаменував хлопчика їдишем з матеріалу, який хлопчик вивчав у «хейдері». Хлопчик відповідав на запитання святою мовою, оскільки недостатньо володів їдишем. Також запитання, які Ребе ставив хлопчикові, час від часу доводилося перекладати йому святою мовою. І так Ребе продовжував говорити з хлопчиком їдишем, а хлопчик відповідав святою мовою. Наприкінці екзамену Ребе трохи нахилився до хлопчика і спитав його: «Вос із дер колір фун дайн жакет» [= якого кольору твій жакет?]. Тепер стало зрозуміло, що Ребе мав намір перевірити хлопчика в мові їдиш. Хлопчик, який недостатньо володів цією мовою, не витримав випробування. Батько хлопчика одразу шепнув йому на вухо, що Ребе питає, якого кольору його светр-жакет, і хлопчик одразу відповів святою мовою: «Хум». Тоді вперше за цей єхідут Ребе підвів очі на батька і дуже серйозно спитав його: «„Фун ванет вейст ер азой гут лошн койдеш“?».. [= звідки він [= хлопчик] так добре знає святу мову?], і додав зі здивуванням: «Вос м'лернт ніт ін хейдер аф ідіш?» [= хіба в «хейдері» не вчаться їдишем?]. На цьому завершилася ця частина єхідуту[5].

Крім того, у Шабат тижневої глави «Ваєшев» 5748 року (1987/1988) Ребе спитав, як може бути, що аврехи — «шпіц-Хабад» — розмовляють між собою англійською, а не їдишем[6]...

Щодо використання та вивчення мови їдиш у талмуд-торі[7] Ребе написав, що, оскільки головна мета закладу — виховання в трепеті й любові до Всевишнього, вивчення Тори та виконання заповідей, головне не в тому, якою мовою вчитимуться (хіба що там, де мова впливає на питання трепету перед Небесами, — тоді й мова відповідно важлива), і справу віддано на рішення й думку більшості батьків; і потребує розгляду, чи набуття особливих переваг мови їдиш є завданням талмуд-тори, чи обов'язком батьків і атмосфери в домі[8].

Кілька вихователів і шлухім чули від Ребе, що «діти мають учитися саме мовою, найзрозумілішою для них, бо завдяки цьому вони більше розумітимуть і більше вчитимуться»[9]. Ребе також навів у цьому зв'язку[10] відомий вислів «Авот де-рабі Натан»: ніколи людина не повинна сидіти серед тих, хто стоїть, і стояти серед тих, хто сидить.

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Мови

Їдиш • Англійська • Арамейська • Російська • Лашон га-кодеш • Іврит • Французька • (Таргум)

Примітки

  1. ^ Тобто мертвий.
  2. ^ «Торат Менахем», т. 52, с. 72, із сіхи 19 швата 5728 року (18 лютого 1968).
  3. ^ Є такий маамар Мітлер Ребе їдишем у «Сефер га-маамарім — Нах», с. 541.
  4. ^ Менахем Зігельбойм, «Суть розповіді», на сайті «Хабад — Ор Ейн Соф».
  5. ^ «Мікдаш мелех», т. 4, с. 483–484. І див. «Бейт Мошіах», випуск 734, с. 56.
  6. ^ Подібним чином Ребе дивувався учням єшиви «Ахей Тмімім» у Нью-Гейвені. «Торат Менахем», т. 4, с. 321.
  7. ^ Ці слова було написано у зв'язку з талмуд-торою в Кфар-Хабаді
  8. ^ Лист від 15 іяра 5728 року (13 травня 1968), фотокопію якого надруковано в тшурі Грузман (с. 50 — 51. Надруковано також у «Лікутей сіхот», т. 22, с. 411 і далі. І повністю — в «Ігрот кодеш», т. 25, лист 9491.
  9. ^ «Гіткашрут», випуск 1437, с. 12
  10. ^ Із єхідуту. Надруковано в «Гейхал Менахем».
Згадується також у статті «Бейдер Олександр Борисович».

Повідомити про помилку на цій сторінці