Перейти до вмісту

Шабтай Коген

Матеріал з Хабадпедії
Шабтай Коген
Основна інформація
Відомий якРабин і посек, автор коментаря «Шах» до «Шулхан аруху»
Дата народження5382
Дата смерті1 адара I 5423 (8 лютого 1663)
КраїнаПольща, Литва, Чехія
Місце проживанняВільна
Місце діяльностіВільна, Голешов
Рід діяльностірабин, посек
Освітаєшива рабі Єгошуа-Гешеля в Казимежі, єшива рабі Натана-Нети Шапіро
Посадачлен рабинського суду Вільни, рабин Голешова
Учителірабі Меїр га-Коген (батько), рабі Єгошуа-Гешель, рабі Натан-Нета Шапіро та інші
Сім'я
Батькорабі Меїр га-Коген
ДружинаЄнта-Лея, дочка Шимона Вольфа
Дітир. Моше та інші

Рабі Шабтай га-Коген (Кац) (Шах; 5382 — 1 адара I 5423 (8 лютого 1663)) — рабин і посек, автор коментаря «Шах» до «Шулхан арух».

Біографія

Рабі Шабтай[1] народився в містечку Амстибов у Польщі, де його батько, рабі Меїр га-Коген, служив рабином. Навчався в Казімежі в єшиві рабі Єгошуа-Гешеля, автора «Мегіней Шломо», друга і товариша по навчанню його батька. Також навчався в єшиві рабі Натана-Нети Шапіро, автора «Мегале амукот». Більшу частину своїх днів жив у Литві. Його батько рабі Меїр був відомим знавцем Тори, і рабі Шабтай вчив Тору в нього та в інших великих знавців Тори (наприклад, у рабі Гешеля), і вже в дитинстві прославився як видатний ілуй, одружився з Єнтою-Леєю, донькою Шимона Вольфа, одного з багатіїв Вільни, який був онуком Рами, і жив у Вільні, перебуваючи на утриманні в тестя.

Уже замолоду вважався одним із найвидатніших законовчителів. У 5411 році (1650/1651) був призначений членом рабинського суду Вільни (при рабі Моше Ліма, авторові «Хелкат мехокек»), на місце рабі Гілеля бен Нафталі-Гірца, автора «Бейт Гілель». У період гзерот 5408 (1647/1648) і 5409 років (1648/1649), що почався під час війни між Польщею і Росією, під час захоплення Вільни козаками в 5415 році (1654/1655) втік із Вільни і блукав з місця на місце, доки не прибув до міста Голешов у Чехії, де був прийнятий рабином, але помер через короткий час.

Про міру його заглибленості у вивчення Тори, аж до повного відсторонення від оточення, так що він не знав і не відчував того, що відбувається, можна дізнатися з такої історії: одного разу сталося, що він піднявся на дах будинку, щоб учитися на самоті, поринувши у свої думки, почав ходити по даху і, забувши, де перебуває, почав крокувати з одного даху на інший, дивом перестрибуючи через проміжки між будинками. Люди почали збиратися внизу, дивуючись чуду і тривожачись, щоб, не доведи Б-г, нічого не сталося з гаоном, а Шах нічого про це не знав[2].

Про його велику геніальність можна дізнатися з того, що, коли хотіли похвалити когось, порівнювали його з Шахом, і, як розповідають, Алтер Ребе висловився про одного з хасидів, що «в нього голова Шаха»[3]. І так само говорили перші хасиди, що кожен хасид щось утратив у своєму наближенні до хасидуту, і, наприклад, р. Айзік з Гомеля, якби не був хасидом, напевно був би гаоном, як Шах[4].

Про його святість можна дізнатися зі слів Ребе від імені Алтер Ребе, що до Шаха і Таза всі книжки були написані в руах га-кодеш, а відтоді це припинилося[5].

Так само можна дізнатися це з того, що, коли його син р. Моше одного разу смертельно захворів і, попри молитву батька, його стан дедалі погіршувався, доки він не опинився біля воріт смерті, Шах встав і проголосив, що передає своєму синові заслугу всіх своїх нових тлумачень Тори того дня, і одразу стан хворого почав поліпшуватися[6].

Його книги

Шах устиг написати багато важливих книжок, найвідоміша з них — книжка «Сіфтей коген» (скорочено Шах, і за її назвою його прозвали Шах) до «Шулхан арух» «Йоре деа», яку рабі Шабтай опублікував у Кракові в 5406 році (1645/1646), у віці 24 років.

У той самий період рабі Давид га-Леві Сегаль видав свою книжку «Турей загав», а після неї — твір під назвою «Даф ахарон», що містить заперечення на Шаха. У відповідь на них Шах уклав спершу «Некудот га-кесеф», що містить заперечення на Таза, і «Кунтрес ахарон», що містить відповіді на «Некудот га-кесеф»[7].

Також до «Хошен мішпат» р. Шабтай уклав «Сіфтей коген», який разом із «Сефер меїрат ейнаїм» (СМА) рабі Єгошуа-Фалька Каца вважається основним із носей келім до «Шулхан арух» «Хошен мішпат».

Його твір до «Йоре деа» і «Хошен мішпат» — наріжний камінь у галахі, і він наводиться дуже багато разів у «Шулхан арух» Алтер Ребе і в Цемах Цедека, а також в інших книжках наших Ребе, провідників поколінь.

Також уклав книжки: «Га-арох мі-Шах», що містить примітки до «Тура» «Йоре деа». «Гвурат анашім», присвячену законам «Евен га-езер», розділ 154. «Токфо Коген», присвячену законам сумнівів.

«Маген Аврагам» вказує в кількох місцях[8], що в нього є твір Шаха також до «Шулхан арух» «Орах хаїм», і навіть переписує з цих приміток[9]

У вченні наших Ребе, провідників поколінь

Про Ребе Рашаба розповідають, що він не пив гарячу воду з котлів, які стояли на залізничних станціях, хоча на воду не поширюється заборона їжі, приготованої неєвреями, і були хасиди, які пояснювали, що це тому, що думка Шаха така, що поважній людині слід бути суворою в питанні їжі, приготованої неєвреями, і не пити навіть воду, яку нагріли в неєвреїв[10].

У газеті «Бітаон Хабад» було опубліковано в одному з випусків, що одного разу в питанні галахи Алтер Ребе виніс рішення за думкою Таза, який розходиться із Шахом, після чого Шах з'явився уві сні Алтер Ребе і сказав йому змінити галахічну постанову так, як постановив Шах, і Алтер Ребе справді змінив. Ребе в листі до редакції газети спростував цю історію і розпорядився через це закрити газету.

Додаткова література

  • «Сіхот ла-ноар» шват 5720 (січень–лютий 1960) шват 5740 (січень–лютий 1980)
  • «Лемаан єдеу» пункт 27
  • «Лікутей сіпурім» розділ «Сіпурім» пункт 1


Примітки

  1. ^ Ім'я пишеться שבתי, а не שבתאי
  2. ^ «Сефер га-зіхронот» розділ 40.
  3. ^ У книжці «Ісраель-Ноах га-гадоль» с. 265 про хасида р. Залмана Зезмера, і в книжці «Кетер малхут» пункт 11 про хасида р. Залмана Корніцера.
  4. ^ «Лікутей сіпурім» розділ «Хасидім» пункт 13 від імені р. Моше Віленкера, і в «Шмуот ве-сіпурім» ч. 1 с. 260 від імені р. Шмуеля Мункеса.
  5. ^ «Гайом йом» 6 швата
  6. ^ «Сефер га-зіхронот», там само.
  7. ^ Ребе одного разу навів (сіха Шабату тижневої глави «Екев» 5751, примітка 130) приклад із «Кунтрес ахарон» Шаха як доказ того, що не слід вважати «Кунтрес ахарон» «Танії» окремою частиною від чотирьох частин, що передують йому.
  8. ^ 78, 2; 128, 64; 202, 3; 308, 73; 447, 13.
  9. ^ Див. ще в книжці «Нефеш хая» (видавництво «Бейт Морія», Беер-Шева, рава Реувена Маргаліота), розділ 44.
  10. ^ «Ірат Гашем оцаро» с. 76 і в примітці там само.
Шабтай Коген згадується ще в 19 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8249431300

Повідомити про помилку на цій сторінці