Перейти до вмісту

Міхаель Ліпскер

Матеріал з Хабадпедії
Міхаель Ліпскер
Шаліах, направлений до Марокко з місією від Ребе Раяца
Основна інформація
Дата народження5667
Місце народженняПолтава
Дата смерті5 іяра 5745 (26 квітня 1985)
Місце похованнякладовище Монтефіоре в Квінсі, поруч з Огелем Ребе Раяца
КраїнаРосія, Грузія, Франція, Марокко
Місце проживанняПолтава, Ленінград, Париж, Мекнес, Краун-Гайтс
Місце діяльностіМекнес, Ленінград, Кутаїсі
Рід діяльностішаліах, директор єшиви, машгіах, машпіа
Освіта«Томхей Тмімім» у Кременчуці, «Томхей Тмімім» в Осташкові, «Томхей Тмімім» у Невелі
Посадашаліах Ребе в Марокко, директор і голова єшиви в Мекнесі, директор і машгіах єшив «Томхей Тмімім» у Полоцьку і у Києві, машпіа і машгіах єшиви «Томхей Тмімім» у Кутаїсі, завідувач кухні єшиви «Томхей Тмімім» Центральна 770
УчителіЄхезкель Гімельштейн, Аврагам-Еліягу Плоткін, Єгуда Ебер
Сім'я
БатькоХаїм-Цві Ліпскер (Полтава)
Дід (по батькові)Єгуда-Ханох
МатиБат-Шева
ДружинаТайбл, дочка Еліягу Пеер
ДітиЦві Ліпскер, Хая — дружина Азріель Хайкін
Брати й сестриЯаков Ліпскер, Ар'є-Зеєв Ліпскер, Еліягу-Аківа Ліпскер
Родовід

Рав Міхаель Ліпскер (якого називають також р. Майкл, 5667 — 5 іяра 5745 (26 квітня 1985)) — шаліах, направлений до Марокко з місією від Ребе Раяца, але фактично посланий Ребе. Він був призначений шаліахом у Марокко 20 швата 5710 (7 лютого 1950) і був духовним наставником тисяч євреїв у Мекнесі зокрема та в Марокко загалом. В останні роки життя працював завідувачем кухні в єшиві «Томхей Тмімім» Центральна 770.

Біографія

Директор і машгіах у «Томхей Тмімім»

Народився в Полтаві в 5667 році (1906/1907) у родині рава Хаїма-Цві Ліпскера (Полтава) і матері, пані Бат-Шеви.

Навчався в єшиві «Томхей Тмімім» у Кременчуці, де вчився в рава Єхезкеля Гімельштейна, в єшиві «Томхей Тмімім» в Осташкові, де слухав уроки Гемари в рава Аврагама-Еліягу Плоткіна, і в єшиві «Томхей Тмімім» у Невелі, де отримав від рава Єгуди Габера[1].

Ще будучи неодруженим, був директором і машгіахом в єшивах «Томхей Тмімім» у Полоцьку та «Томхей Тмімім» у Києві, а також збирав пожертви для єшив «Томхей Тмімім»[2].

Самопожертва в блокаду Ленінграда

Одружився з Тайбл, донькою хасида рава Еліягу Пеера. У важкі часи в Росії був однією з помітних постатей серед анаш у Ленінграді, які займалися громадськими справами, і серед іншої його діяльності в дні блокади Ленінграда — разом зі своїм свояком равом Барухом Шифріним він забезпечив єврейське поховання тисячам людей.

Під час блокади Ленінграда в Другу світову війну мешканці масово помирали на вулицях, і не було кому їх ховати. За оцінками, не менше мільйона мешканців Ленінграда померли від голоду під час блокади, і серед них багато хто з родин анаш у місті. Багато євреїв неузгоджено приносили своїх померлих родичів на подвір'я Великої синагоги, і звідти їх забирали для єврейського поховання. Тими, хто зголосився доставляти їх до єврейського поховання, були два свояки — рав Міхаель Ліпскер і рав Барух Шифрін, які вирішили, що, попри лютування заразних хвороб і небезпеку заразитися від померлих, вони подбають про те, щоб доставити багато тисяч до єврейського поховання.

Вони дбали про те, щоб збирати тіла до великої синагоги, а щоп'ятниці наймали велику вантажівку, яку заповнювали сімдесятьма-вісімдесятьма тілами, хай мине нас таке, і перевозили на цвинтар для поховання; там викопували величезну яму, яка невдовзі ставала ще однією братською могилою, хай мине нас таке.

Одним із небагатьох, хто удостоївся поховання в окремій могилі в ті дні, був рав Єгошуа Німотін, один із видатних рабинів Хабаду того часу. Він і його дружина померли від голоду наприкінці місяця шват 5702 (січень–лютий 1942). Р. Барух Шифрін, р. Міхаель Ліпскер і рав Залман-Шимон Дворкін подбали поховати їх поруч одне з одним в окремій могилі, однак у ході війни позначки місця могили було втрачено, і сьогодні місце їхнього поховання невідоме[3].

У дні війни втік до Грузії, був машпіа і машгіахом в єшиві «Томхей Тмімім» у Кутаїсі[4].

У 5706 році (1945/1946) втік з Росії під вигаданою польською ідентичністю в рамках організованого плану втечі тисяч хасидів, що дістав назву «Виїзд із Росії 5706». Після поневірянь таборами оселився в Парижі, де удостоївся бути поруч із Ребе, коли той приїхав супроводжувати свою матір, ребецн Хану Шнеєрсон, на її шляху до Нью-Йорка.

Шліхут у Мекнесі

У листі Ребе від 20 швата 5710 (7 лютого 1950)[5], через десять днів після відходу Ребе Раяца 10 швата, Ребе написав раву Ліпскеру, що перед відходом Ребе Раяц говорив з ним про необхідність діяти для зміцнення юдаїзму та єврейської освіти в Марокко і просив направити туди рава Ліпскера. Рав Ліпскер отримав лист наприкінці місяця шват і, хоча був здивований вказівкою їхати до цілком чужої йому країни, погодився, а після того як він повідомив про це Ребе, Ребе листувався з ним щодо підготовки до поїздки.

Рав Ліпскер прибув до Мекнеса в Марокко в місяці іяр 5710 року (квітень–травень 1950) і почав створення єшиви, а з роками розбудував цілу імперію чудових установ поряд із розгалуженою діяльністю. В установах, які рав Ліпскер виростив і якими керував згідно з вказівками Ребе, вивчали Тору багато учнів та учениць, скуштовуючи при цьому від учення хасидуту. Поряд із цим рав Ліпскер розгорнув розгалужену діяльність у різноманітних виховних рамках[6].

Ребе надсилав йому багато листів і телеграм, зокрема загальні й приватні вказівки, що стосувалися його самого, рабинів міста, керівників установ, учнів і членів громади.

Єшиву він заснував за сприяння рава Рафаеля-Баруха Толедано; у ній навчалися місцеві юнаки, які старанно вивчали відкриту Тору та вчення хасидуту Хабад, брали участь у фарбрейнгенах і навіть долучалися до діяльності з поширення джерел; директором і головою єшиви був рав Міхаель Ліпскер[6]. Успіх єшиви призвів до швидкого зростання кількості учнів, тож перша будівля вже не вміщала великої кількості учнів, а з іншого боку, бюджет шлухім був недостатнім для купівлі додаткових будівель. Тому рав Ліпскер орендував дуже велику будівлю, що слугувала зерносховищем, і за короткий час подбав пристосувати її до потреб єшиви, включно з підлогами, вікнами та багатьма іншими роботами, після завершення яких учні ввійшли до будівлі, де були навчальні класи, синагога та спальні. Лише класи малої єшиви залишилися в старій будівлі. Крім того, у новій будівлі було збудовано мікву для учнів єшиви, щоб у них була можливість занурюватися в оптимальних умовах. Нова розкішна будівля єшиви була центром єшивських занять, а також центром усіх урочистостей і зібрань Хабаду в Мекнесі. У цій будівлі також пекли мацу на Песах для євреїв Мекнеса, і в ній же відбулися весілля сина й доньки рава Ліпскера[7].

Рав Міхаель Ліпскер заснував у Мекнесі установи: єшиву «Огалей Йосеф-Іцхак», «Бейт Рівка» — від початкової школи до семінарії, школу софрім, де виготовляли й писали тфілін і мезузи, «Тіферет бахурім».

Рав Міхаель Ліпскер діяв у Мекнесі з 5710 по 5729 рік[8] і досяг великого успіху в наближенні євреїв до дотримання Тори та заповідей і до шляхів хасидуту, і зумів вплинути на десятки з них так, що вони стали захопленими хасидами Хабаду.

Після того як він повернувся жити до Краун-Гайтс, попри свою посаду протягом багатьох років, він бажав заробляти працею своїх рук і працював завідувачем кухні в єшиві «Томхей Тмімім» Центральна 770.

Помер у віці 78 років 5 іяра 5745 (26 квітня 1985) і був похований на кладовищі імені Монтефіоре в Квінсі, поруч з Огелем Ребе Раяца. Його місце на кухні єшиви посів р. Йосеф-Іцхак Вілімовський.

Дружба з рабинами Мекнеса

Особливий зв'язок рав Ліпскер встановив із рабинами та лідерами єврейства Мекнеса й околиць, і серед них — згаданий рав Толедано.

Дружній зв'язок виявлявся в повній співпраці під час створення установ, а протягом років — у діяльності задля розвитку установ Хабаду та роботи в усіх галузях у Мекнесі та його околицях.

Рав Ліпскер усі роки діяв, щоб пов'язати рабинів і лідерів Мекнеса та околиць із Ребе[9].

Родина

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Рав Міхаель Ліпскер, «Тікатев зот», с. 8-9
  2. ^ Рав Міхаель Ліпскер, «Тікатев зот», с. 10 і 13
  3. ^ Зі статті «Петербург»
  4. ^ «Тікатев зот» і «Кфар-Хабад», випуск 1565
  5. ^ «Ігрот кодеш», частина 3, лист 559.
  6. ^ 1 2 Рав Міхаель Ліпскер, «Тікатев зот». Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко»
  7. ^ Рав Міхаель Ліпскер, «Тікатев зот»
  8. ^ Рав Міхаель Ліпскер, «Тікатев зот». Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», с. 159-172
  9. ^ Р. Шнеур-Залман Бергер, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1367 Ребе і рабини Марокко — таємниця зв'язку


Міхаель Ліпскер згадується ще в 48 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5971571400

Повідомити про помилку на цій сторінці