Міхаель Ліпскер
| Міхаель Ліпскер | |
|---|---|
Шаліах, направлений до Марокко з місією від Ребе Раяца | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5667 |
| Місце народження | Полтава |
| Дата смерті | 5 іяра 5745 (26 квітня 1985) |
| Місце поховання | кладовище Монтефіоре в Квінсі, поруч з Огелем Ребе Раяца |
| Країна | Росія, Грузія, Франція, Марокко |
| Місце проживання | Полтава, Ленінград, Париж, Мекнес, Краун-Гайтс |
| Місце діяльності | Мекнес, Ленінград, Кутаїсі |
| Рід діяльності | шаліах, директор єшиви, машгіах, машпіа |
| Освіта | «Томхей Тмімім» у Кременчуці, «Томхей Тмімім» в Осташкові, «Томхей Тмімім» у Невелі |
| Посада | шаліах Ребе в Марокко, директор і голова єшиви в Мекнесі, директор і машгіах єшив «Томхей Тмімім» у Полоцьку і у Києві, машпіа і машгіах єшиви «Томхей Тмімім» у Кутаїсі, завідувач кухні єшиви «Томхей Тмімім» Центральна 770 |
| Учителі | Єхезкель Гімельштейн, Аврагам-Еліягу Плоткін, Єгуда Ебер |
| Сім'я | |
| Батько | Хаїм-Цві Ліпскер (Полтава) |
| Дід (по батькові) | Єгуда-Ханох |
| Мати | Бат-Шева |
| Дружина | Тайбл, дочка Еліягу Пеер |
| Діти | Цві Ліпскер, Хая — дружина Азріель Хайкін |
| Брати й сестри | Яаков Ліпскер, Ар'є-Зеєв Ліпскер, Еліягу-Аківа Ліпскер |
| Родовід | |
Рав Міхаель Ліпскер (якого називають також р. Майкл, 5667 — 5 іяра 5745 (26 квітня 1985)) — шаліах, направлений до Марокко з місією від Ребе Раяца, але фактично посланий Ребе. Він був призначений шаліахом у Марокко 20 швата 5710 (7 лютого 1950) і був духовним наставником тисяч євреїв у Мекнесі зокрема та в Марокко загалом. В останні роки життя працював завідувачем кухні в єшиві «Томхей Тмімім» Центральна 770.
Біографія
Директор і машгіах у «Томхей Тмімім»
Народився в Полтаві в 5667 році (1906/1907) у родині рава Хаїма-Цві Ліпскера (Полтава) і матері, пані Бат-Шеви.
Навчався в єшиві «Томхей Тмімім» у Кременчуці, де вчився в рава Єхезкеля Гімельштейна, в єшиві «Томхей Тмімім» в Осташкові, де слухав уроки Гемари в рава Аврагама-Еліягу Плоткіна, і в єшиві «Томхей Тмімім» у Невелі, де отримав від рава Єгуди Габера[1].
Ще будучи неодруженим, був директором і машгіахом в єшивах «Томхей Тмімім» у Полоцьку та «Томхей Тмімім» у Києві, а також збирав пожертви для єшив «Томхей Тмімім»[2].
Самопожертва в блокаду Ленінграда
Одружився з Тайбл, донькою хасида рава Еліягу Пеера. У важкі часи в Росії був однією з помітних постатей серед анаш у Ленінграді, які займалися громадськими справами, і серед іншої його діяльності в дні блокади Ленінграда — разом зі своїм свояком равом Барухом Шифріним він забезпечив єврейське поховання тисячам людей.
Під час блокади Ленінграда в Другу світову війну мешканці масово помирали на вулицях, і не було кому їх ховати. За оцінками, не менше мільйона мешканців Ленінграда померли від голоду під час блокади, і серед них багато хто з родин анаш у місті. Багато євреїв неузгоджено приносили своїх померлих родичів на подвір'я Великої синагоги, і звідти їх забирали для єврейського поховання. Тими, хто зголосився доставляти їх до єврейського поховання, були два свояки — рав Міхаель Ліпскер і рав Барух Шифрін, які вирішили, що, попри лютування заразних хвороб і небезпеку заразитися від померлих, вони подбають про те, щоб доставити багато тисяч до єврейського поховання.
Вони дбали про те, щоб збирати тіла до великої синагоги, а щоп'ятниці наймали велику вантажівку, яку заповнювали сімдесятьма-вісімдесятьма тілами, хай мине нас таке, і перевозили на цвинтар для поховання; там викопували величезну яму, яка невдовзі ставала ще однією братською могилою, хай мине нас таке.
Одним із небагатьох, хто удостоївся поховання в окремій могилі в ті дні, був рав Єгошуа Німотін, один із видатних рабинів Хабаду того часу. Він і його дружина померли від голоду наприкінці місяця шват 5702 (січень–лютий 1942). Р. Барух Шифрін, р. Міхаель Ліпскер і рав Залман-Шимон Дворкін подбали поховати їх поруч одне з одним в окремій могилі, однак у ході війни позначки місця могили було втрачено, і сьогодні місце їхнього поховання невідоме[3].
У дні війни втік до Грузії, був машпіа і машгіахом в єшиві «Томхей Тмімім» у Кутаїсі[4].
У 5706 році (1945/1946) втік з Росії під вигаданою польською ідентичністю в рамках організованого плану втечі тисяч хасидів, що дістав назву «Виїзд із Росії 5706». Після поневірянь таборами оселився в Парижі, де удостоївся бути поруч із Ребе, коли той приїхав супроводжувати свою матір, ребецн Хану Шнеєрсон, на її шляху до Нью-Йорка.
Шліхут у Мекнесі
У листі Ребе від 20 швата 5710 (7 лютого 1950)[5], через десять днів після відходу Ребе Раяца 10 швата, Ребе написав раву Ліпскеру, що перед відходом Ребе Раяц говорив з ним про необхідність діяти для зміцнення юдаїзму та єврейської освіти в Марокко і просив направити туди рава Ліпскера. Рав Ліпскер отримав лист наприкінці місяця шват і, хоча був здивований вказівкою їхати до цілком чужої йому країни, погодився, а після того як він повідомив про це Ребе, Ребе листувався з ним щодо підготовки до поїздки.
Рав Ліпскер прибув до Мекнеса в Марокко в місяці іяр 5710 року (квітень–травень 1950) і почав створення єшиви, а з роками розбудував цілу імперію чудових установ поряд із розгалуженою діяльністю. В установах, які рав Ліпскер виростив і якими керував згідно з вказівками Ребе, вивчали Тору багато учнів та учениць, скуштовуючи при цьому від учення хасидуту. Поряд із цим рав Ліпскер розгорнув розгалужену діяльність у різноманітних виховних рамках[6].
Ребе надсилав йому багато листів і телеграм, зокрема загальні й приватні вказівки, що стосувалися його самого, рабинів міста, керівників установ, учнів і членів громади.
Єшиву він заснував за сприяння рава Рафаеля-Баруха Толедано; у ній навчалися місцеві юнаки, які старанно вивчали відкриту Тору та вчення хасидуту Хабад, брали участь у фарбрейнгенах і навіть долучалися до діяльності з поширення джерел; директором і головою єшиви був рав Міхаель Ліпскер[6]. Успіх єшиви призвів до швидкого зростання кількості учнів, тож перша будівля вже не вміщала великої кількості учнів, а з іншого боку, бюджет шлухім був недостатнім для купівлі додаткових будівель. Тому рав Ліпскер орендував дуже велику будівлю, що слугувала зерносховищем, і за короткий час подбав пристосувати її до потреб єшиви, включно з підлогами, вікнами та багатьма іншими роботами, після завершення яких учні ввійшли до будівлі, де були навчальні класи, синагога та спальні. Лише класи малої єшиви залишилися в старій будівлі. Крім того, у новій будівлі було збудовано мікву для учнів єшиви, щоб у них була можливість занурюватися в оптимальних умовах. Нова розкішна будівля єшиви була центром єшивських занять, а також центром усіх урочистостей і зібрань Хабаду в Мекнесі. У цій будівлі також пекли мацу на Песах для євреїв Мекнеса, і в ній же відбулися весілля сина й доньки рава Ліпскера[7].
Рав Міхаель Ліпскер заснував у Мекнесі установи: єшиву «Огалей Йосеф-Іцхак», «Бейт Рівка» — від початкової школи до семінарії, школу софрім, де виготовляли й писали тфілін і мезузи, «Тіферет бахурім».
Рав Міхаель Ліпскер діяв у Мекнесі з 5710 по 5729 рік[8] і досяг великого успіху в наближенні євреїв до дотримання Тори та заповідей і до шляхів хасидуту, і зумів вплинути на десятки з них так, що вони стали захопленими хасидами Хабаду.
Після того як він повернувся жити до Краун-Гайтс, попри свою посаду протягом багатьох років, він бажав заробляти працею своїх рук і працював завідувачем кухні в єшиві «Томхей Тмімім» Центральна 770.
Помер у віці 78 років 5 іяра 5745 (26 квітня 1985) і був похований на кладовищі імені Монтефіоре в Квінсі, поруч з Огелем Ребе Раяца. Його місце на кухні єшиви посів р. Йосеф-Іцхак Вілімовський.
Дружба з рабинами Мекнеса
Особливий зв'язок рав Ліпскер встановив із рабинами та лідерами єврейства Мекнеса й околиць, і серед них — згаданий рав Толедано.
Дружній зв'язок виявлявся в повній співпраці під час створення установ, а протягом років — у діяльності задля розвитку установ Хабаду та роботи в усіх галузях у Мекнесі та його околицях.
Рав Ліпскер усі роки діяв, щоб пов'язати рабинів і лідерів Мекнеса та околиць із Ребе[9].
Родина
- Його син, рав Цві Ліпскер, Краун-Гайтс
- Його донька, Хая — дружина рава Азріеля Хайкіна
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», документація діяльності Хабаду в Марокко, хешван 5777 (листопад 2016). Розділи 22, 24, 54
Зовнішні посилання
- Рав Моше Мариновський, «У домівках 90% євреїв Марокко висить портрет Ребе» — на сайті «Штурем»
- «Тікатев зот ле-дор ахарон» — його життєпис у тшурі з весілля його онука, 27 сівана 5774 (25 червня 2014)
- Так вирушив перший шаліах
тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1045, 24 хешвана 5777 (25 листопада 2016)
Примітки
- ^ Рав Міхаель Ліпскер, «Тікатев зот», с. 8-9
- ^ Рав Міхаель Ліпскер, «Тікатев зот», с. 10 і 13
- ^ Зі статті «Петербург»
- ^ «Тікатев зот» і «Кфар-Хабад», випуск 1565
- ^ «Ігрот кодеш», частина 3, лист 559.
- ^ 1 2 Рав Міхаель Ліпскер, «Тікатев зот». Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко»
- ^ Рав Міхаель Ліпскер, «Тікатев зот»
- ^ Рав Міхаель Ліпскер, «Тікатев зот». Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», с. 159-172
- ^ Р. Шнеур-Залман Бергер, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1367 Ребе і рабини Марокко — таємниця зв'язку
Код особи: № 5971571400
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Хасиди, які залишили Росію під час Великої втечі
- Шлухім у Марокко
- Особистості в Полтаві
- Особистості в Петербурзі
- Особистості в Кутаїсі
- Особистості в Парижі
- Особистості в Нью-Йорку
- Персонал центральної «Томхей Тмімім»
- Персоналії, поховані на цвинтарі Монтефіоре
- Родина Ліпскер
- Родина Пеер
- Особистості, що народилися в 5667 році (1906/1907)
- Особистості Краун-Гайтс
- Шлухім, що відійшли
- Особистості, що померли в 5745 році (1984/1985)