Хаїм-Зуша Вілімовський
| Хаїм-Зуша Вілімовський | |
|---|---|
У характерному підбадьорливому жесті в літаку в розпал поїздки до Ребе | |
| Основна інформація | |
| Відомий як | Партизан |
| Дата народження | 3 нісана 5685 (28 березня 1925) |
| Місце народження | Ізюм у Росії |
| Дата смерті | 16 тішрея 5747 (19 жовтня 1986) |
| Місце смерті | У суці «Ешель гахнасат орхім», що поруч із 770 |
| Місце проживання | Кфар-Хабад |
| Рід діяльності | громадський діяч Хабаду |
| Освіта | єшива Барановичів, «Ахей Тмімім» Тель-Авів |
| Посада | керівник єшиви «Томхей Тмімім» Лод, директор мережі «Огалей Йосеф-Іцхак», секретар Ради Кфар-Хабада, ревізор установ Хабаду, та інші |
| Учителі | Ельханан-Бунім Вассерман, Хаїм-Шауль Брук |
| Сім'я | |
| Батько | рав Йосеф-Іцхак |
| Мати | Марейша (Мір'ям) |
| Дружина | Фейга, уроджена Пукер |
| Діти | Яаков Вілімовський, Йосеф-Іцхак Вілімовський, Леві Вілімовський, Мір'ям |
| Родовід | |
Р. Зуша Вілімовський — (на прізвисько «Партизан», 3 нісана 5685 (28 березня 1925) — 16 тішрея 5747 (19 жовтня 1986)) — був одним із провідних громадських діячів Хабаду, починаючи з 5709 року (1948/1949), коли заснував єшиву «Томхей Тмімім» Лод, і до свого відходу з життя у свято Сукот 5747 року (18 жовтня 1986).
Ребе називав р. Зушу Вілімовського «майн партизан» (мій партизан). Р. Зуша й справді працював як партизан: діяв уміло й мудро задля створення закладів — «Томхей Тмімім» Лод, мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» і «Жінок Хабаду», — і водночас діяв у будь-який потрібний спосіб, винахідливо, а часом і самостійно, у будь-якому місці й у будь-який час, коли це було потрібно, перевіряючи й доповідаючи Ребе, вдаючись до хитрощів і нікого не боячись, — і все це для того, щоб принести радість Ребе. Обіймав посаду секретаря Ради Кфар-Хабада і ревізора закладів Хабаду.
Біографія
Його юність

Рав Зуша Вілімовський народився 4 нісана 5682 року (2 квітня 1922) в батька, рава Йосефа-Іцхака, і матері, ребецн Марейші (Мір'ям). Його батько був рабином міста Ізюм у Росії, а в 5684 році (1923/1924), коли р. Зуші було два роки, родина переїхала до Польщі, де його батька призначили рабином і головою рабинського суду в місті Сельце[1].
Замолоду навчався в єшивах у районі, де жив. З початком Другої світової війни, коли Радянський Союз зайняв цей район, єшиви по всій країні закрили, і він нелегально перейшов кордон до Литви, яка тоді мала незалежний уряд, і там навчався в єшиві Барановичів під керівництвом гаона рава Ельханана Вассермана. У єшиві навчався в хевруті з хасидом р. Давидом Гершовичем. Шляхи добрих друзів сходилися й розходилися кілька разів, поки обидва не оселилися в Кфар-Хабаді. Коли німці захопили Литву, єшива блукала з місця на місце, поки не дісталася містечка Самилішок, де учні розмістилися в домівках євреїв містечка. Р. Зуша знайшов житло в домі однієї родини з єврейської громади. Згодом до р. Зуші дійшла звістка, що нацисти наближаються до міста; р. Зуша подбав, щоб ця звістка дійшла до всіх євреїв містечка, а після цього втік і сам, і так урятував багатьох[2].
Партизан
У дні війни перебрався до Білорусі, де нацисти помістили його в гетто Ліди, а згодом його перевели до розташованого поблизу трудового табору. У таборі він зустрів свого друга р. Давида Гершовича, і разом їм удалося втекти з табору, і вони приєдналися до партизанського загону під проводом командира Тувії Бельського. Загін Бельського був частиною партизанського руху в Білорусі й охоплював також багато родин, оскільки метою Бельського був порятунок життів[3].
Р. Зуша брав участь в оборонних діях і у вилазках по продовольство, а також заходив до гетто, виводив звідти євреїв і приводив їх у ліс, до загону Бельського. Навіть невіруючі бійці, виховані на комунізмі, ставилися з повагою й захопленням до молодого Зуші, якого всі полюбили. У період перебування з партизанами він із самопожертвою зберігав релігійний спосіб життя. З війни р. Зуша вийшов із кульовим пораненням у ноги, але ніколи не розповідав, як був поранений[4].
Його наближення до Хабаду
Після поневірянь дістався табору переміщених осіб Кремона в Італії, де заприятелював із хасидом р. Шнеуром-Залманом Левіним. Разом вони заснували в таборі синагогу на благо численних біженців, і саме р. Залман наблизив його до хасидизму Хабад.
Після того як він здійснив алію[5] 23 адара II 5706 року (26 березня 1946), р. Зуша вступив навчатися до єшиви «Ахей Тмімім» Тель-Авів, у віці 25 років, що вважалося вельми зрілим порівняно з рештою учнів єшиви, і почав систематично вивчати хасидут під керівництвом машпіа рава Хаїма-Шауля Брука. У ті дні він отримав від Ребе Раяца вказівку вивчати шхіту, після того як виклав Ребе всі негаразди, що випали на його долю в роки війни.
У 5708 році (1947/1948), коли хасид р. Моше Гурарі з Тель-Авіва перебував у 770, його покликав хатна де-бей несіа — Ребе, і той показав йому записку, написану святою рукою його тестя, Ребе Раяца: «Прошу з'ясувати, що собою являє юнак З. В.» Р. Моше розповів усе, що йому було відомо про р. Зушу. Одразу по закінченні його слів Ребе піднявся до квартири Ребе Раяца[6].
Ще бувши юнаком, заснував «Томхей Тмімім» Лод, мережу «Огалей Йосеф-Іцхак» і «Жінки Хабаду», як докладно викладено нижче.
Створив свою родину з пані Фейгою[8], уродженою Покер, і Ребе написав, що бажано, щоб вони обрали місцем свого проживання Кфар-Хабад, і справді після весілля вони оселилися в Кфар-Хабаді[9].
Громадська діяльність
Засновник «Томхей Тмімім» Лод
На початку місяця шват 5709 року (січень–березень 1949) тринадцять хабадських родин оселилися на краю міста Лод, поблизу залізничної станції, у кварталі, покинутому арабами під час Війни за незалежність. Р. Зуша зрозумів, що необхідно заснувати єшиву для дітей цих родин і для родин інших хасидів Хабаду, які нещодавно здійснили алію з Європи. Одного разу він приїхав до Лода й побачив триповерховий будинок, що раніше слугував невеликим готелем. Він увійшов до будинку, замкнув на замок головні двері й поставив перед фактом: тут буде єшива «Томхей Тмімім»[10].
Так було засновано Центральну єшиву «Томхей Тмімім» у Лоді, якою р. Зуша керував від моменту її заснування під егідою «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі на чолі з равом Еліезером Красиком і за вказівками Ребе Раяца та Ребе[11]. Важлива роль належала р. Зуші Вілімовському в наближенні дітей репатріантів з Ємену до Хабаду та їх залученні до єшиви «Томхей Тмімім» Лод[12].
Р. Зуша присвятив сили своєї душі й тіла залученню учнів, їх прийому та утриманню єшиви; відповідальність за існування єшиви він узяв на свої плечі й дбав про добробут учнів матеріально й духовно. У той період він багато відвідував синагоги по всій Святій Землі й збирав пожертви на утримання та існування єшиви своїми натхненними промовами[13].
Засновник мережі «Огалей Йосеф-Іцхак»
Р. Зуша діяв серед нових репатріантів і прагнув створити заклад, який приймав би дітей репатріантів. Про це він написав Ребе, і 5 тамуза 5711 року (9 липня 1951) Ребе відповів йому на його пропозицію — іншою пропозицією: заснувати «мережу „Огалей Йосеф-Іцхак“ у Святій Землі»:
«Варто, щоб він поцікавився можливістю заснувати там (у Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена) також заклади, які увійшли б до мережі навчальних закладів, заснованих у Марокко й названих іменем мого тестя і вчителя, святійшого Адмора, «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич», причому в цій мережі навчальних закладів є заклади, починаючи від вивчення абетки й аж до дому навчання для вчителів і рабинів»[14].
Ребе всі роки цінував його благословенну й енергійну діяльність. Але старі громадські діячі побоювалися того, що молодий юнак очолить нові, щойно створювані заклади, тим більше що хасиди Хабаду у Святій Землі становили порівняно невелику громаду, а фінансове становище було тяжким; однак Ребе написав одному з діячів, що р. Зуша, вочевидь, людина енергійна і листується з Ребе, і від нього вже отримано пропозиції щодо заснування закладів «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич»[15]. Далі в листі Ребе пише, що варто використати його велику енергію[16].
Р. Зуша взявся до роботи, час від часу отримуючи від Ребе вказівки, як чинити зі створюваним закладом. Минуло лише кілька місяців від отримання вказівки створити мережу — і вже відкрилися чотири відділення, у яких дітей навчали Тори в післяобідні години.
Ребе наполегливо вимагав від усіх громадських діячів Хабаду, і серед них від р. Зуші, домогтися урядового дозволу віднести заклади мережі до «течії поза течіями». У ті дні були школи, що належали до державної течії, і були державно-релігійні, а Ребе просив, щоб школи Хабаду визнали течією поза течіями; однак у відповідних відомствах цю ідею відкидали, доки р. Зуша з великою винахідливістю не зумів отримати належні дозволи. Так було прокладено шлях до створення шкіл мережі, і до початку навчального 5713 року (1952/1953) чотири відділення мережі перетворилися на справжні школи, а в наступні роки по всій Святій Землі було засновано десятки шкіл і дитячих садків[17].
У перший період р. Зуша був директором «мережі», доки на цю посаду не призначили рава Давида Ханзіна, а р. Зуша й надалі залишався членом правління мережі.
Засновник «Жінок Хабаду»
Ребе доручив р. Зуші зайнятися створенням організації «Жінки Хабаду» у Святій Землі[18].
Ребе надсилав р. Зуші докладні вказівки щодо діяльності «Жінок Хабаду», а також велів висвітлювати цю діяльність належним чином[19]
У наступний період Ребе вказав йому[20], щоб організацією керували жінки, і р. Зуша передав керівництво ребецн Дворі Ашкеназі[21].
Розповсюджувач книжок «Кегот»
Із заохочення Ребе розповсюджував книжки хасидуту від імені «Мерказ ле-іньоней хінух», відділення Святої Землі.
Тисячі книжок хасидуту надходили з «Кегот» у Нью-Йорку до Кфар-Хабада і перебували у віданні «Мерказ ле-іньоней хінух», відділення Святої Землі, під керівництвом рава Аврагама Паріза; публікувалися оголошення, що є книжки на продаж, але купували мало, і Ребе заохочував і наполегливо закликав зайнятися розповсюдженням книжок, доки р. Зуша не почав розповсюджувати книжки хасидуту в єшивах усіх напрямів і громад по всій Святій Землі[22]
Був одним із помітних активістів у межах роботи «Цеірей Хабад», і все — під керівництвом і з заохочення Ребе[23].
Секретар Ради Кфар-Хабада
У місяці тішрей 5721 року (1960/1961), коли він уперше був у Ребе, він увійшов на єхідут і розповів про свою громадську роботу в закладах мережі та про участь у розвитку Кфар-Хабада і його закладів, і запитав Ребе про свій подальший шлях. Ребе вказав йому вкласти себе у дві основні справи, перша з яких — посада секретаря Ради Кфар-Хабада. Невдовзі після повернення з 770 його призначили секретарем Ради Кфар-Хабада, і тим самим вказівку Ребе було виконано. Друга справа, у яку він уклав себе, — «мережа»[24].
Безліч вказівок він отримував від Ребе щодо Кфар-Хабада, його закладів і ведення справ Ради та мешканців. Наприклад, саме р. Зуша отримав відому вказівку не будувати приватні будинки вище двох поверхів[25].
Р. Зуша багато діяв задля розвитку й розширення Кфар-Хабада та його закладів згідно з вказівками, отриманими від Ребе, і як він пояснив в інтерв'ю «Коль Ісраель»: «Як правило, усі справи, які ти бачиш у селищі, — це за вказівками Ребе. Але буває іноді, що пропозиція виходила від мешканців, а Ребе з цим погодився. Сенс цього: усе проходить через Ребе — або прямим шляхом, коли Ребе каже зробити таку справу, або це виходить з ініціативи учасників, і питають думки Ребе, і Ребе дає свою згоду. У всякому разі, без згоди Ребе такого не буває. І не тільки в Кфар-Хабаді — у будь-якому місці, де перебувають хасиди Хабаду, без згоди Ребе такого не буває»[26].
Багато діяв задля створення Кфар-Хабада Бет, зокрема закладів «Бейт Рівка»; про зустрічі р. Зуші з громадськими діячами в межах клопотань про створення Кфар-Хабада Бет розповів директор «Бейт Рівки», рав Шмуель Хефер, у книзі «Га-катар шель га-Ребі»[27]
«Ревізор»
Починаючи з кінця 5711 року (1950/1951) Ребе просив р. Зушу Партизана писати про те, що відбувається в закладах Хабаду у Святій Землі, аж до найдрібніших подробиць. У численних листах, які він отримував від Ребе, знову й знову з'являється вимога і прохання писати розлого[28]; особливо Ребе хвалив його за писання про селище Кфар-Хабад. Понад 25 років р. Зуша доповідав Ребе про все, що бачив або чув про події у Святій Землі, і все за вказівками Ребе, як сказано вище. Протягом багатьох років р. Зуша їздив по всій країні, уздовж і впоперек, у своїх численних справах, і що бачив і чув — про те доповідав[29].
Офіційний ревізор
Це становище зміцнилося після місяця шват 5737 року (січень–лютий 1977), під час з'їзду хасидів Хабаду, організованого Рабинським судом Хабаду у Святій Землі, коли його призначили офіційним «ревізором», і тому він почав регулярні поїздки по всій країні з метою дістатися до кожного місця, де живуть хасиди Хабаду, і доповідав Ребе про те, що відбувається.
У кожному місці р. Зуша підбадьорював того, кого треба, підштовхував до дії того, кого треба, а у вільні години сидів сам і писав великим, щільним почерком на великих аркушах паперу. Коли його питали, що він пише, він відповідав: «Військова таємниця!». Були тоді такі, хто відгукувався про нього, що він «розвідник» Ребе — начальника генштабу, а звіти були в усіх відношеннях військовими розвідувальними донесеннями[30].
Ребе і звіти р. Зуші
Р. Зуша писав Ребе листи і звіти майже щодня, що приносило Ребе велику радість, бо Ребе просив кількох важливих діячів, щоб вони писали йому про події у Святій Землі, так щоб він почувався ніби перебуваючи там, і єдиним, кому вдалося це зробити, був р. Зуша. Розповідав секретар Ребе рав Біньямін Кляйн: «Коли минало кілька днів і від р. Зуші не надходило листа, Ребе цікавився в секретарів, що сталося, чому він не написав листа»[31].
На допомогу шлухім
«Р. Зуша дбав про кожного шаліаха, у будь-якому місці в Землі Ізраїлю, навіть якщо той жив у далекому закутку. Коли шаліахові вдавалося щось створити або зробити справу, малу чи велику, він вважав за потрібне підбадьорити його. Підбадьорення виражалося не лише в добрих словах чи в поплескуванні по плечу, а в тому, що р. Зуша завдавав собі клопоту поїздкою до міста й до дому шаліаха, навіть якщо той був на краю країни, і підбадьорював та надихав його в подальшій роботі[32]. Р. Зуша природним і майже автоматичним чином ставав членом правлінь більшості або всіх закладів і підприємств Хабаду і завжди намагався встановити зв'язок з кожним хабадським активістом, з кожним Бейт Хабадом, з кожним хабадським закладом, з кожним відділенням Цеірей Агудат Хабад — підбадьорити, зміцнити, спонукати, посприяти й допомогти, і в кожне місце, куди приїжджав, приносив із собою хасидський аромат життєвості й піднесення[13].
Роздавання маци Ребе
Щороку напередодні Песаху він їздив роздавати шлухім мацу, яку Ребе надсилав до Святої Землі. Навіть в останні свої роки він утримувався від того, щоб передавати шлухім мацу біля машини, і казав, що сам бажає внести благословення в дім[33].
Призначення міських рабинів
Ребе доручив громадським діячам Хабаду сприяти призначенню хабадських рабинів на посади міських рабинів. Тими, хто діяв і досяг успіху в цій справі, були р. Шломо Майданчик і р. Зуша, які працювали в повній взаємодії. Вони їздили до різних міст і розмовляли з діячами, габаями синагог і головами місцевих міст, щоб ті діяли задля призначення рабина, який зазвичай діяв також як шаліах у своєму місті. Як правило, після того як їхня робота увінчувалася успіхом і обрання відбувалося, вони й далі допомагали новому й молодому рабинові.
Особливий зв'язок існував між р. Зушею і равом Шломо Гореном, який був тоді головним рабином Ізраїлю; так р. Зуші вдавалося отримувати «кошер» на посаду міського рабина для багатьох рабинів — процедура, яка зазвичай тривала багато років[34].
Р. Зуша супроводжував і допомагав шлухім Ребе до Святої Землі[35] і групам тмімім — учнів-посланців, які прибували до Святої Землі або проїжджали через Святу Землю[36]
Р. Зуша був членом правління парасолькової організації закладів Хабаду. Організацію, членами якої були провідні громадські діячі Хабаду у Святій Землі, створив Ребе в 5733 році (1972/1973), і вона фактично була органом, що спрямовував і координував усю діяльність закладів Хабаду у Святій Землі, причому сфери її діяльності охоплювали всі галузі хабадської громадської роботи. Парасолькова організація займалася, серед іншого, координацією між закладами, представництвом перед урядом задля отримання бюджетів та іншого, клопотаннями про призначення хабадських рабинів на посади районних і міських рабинів, рішеннями та погодженням створення нових закладів, створенням синагог і Бейт Хабадів, зв'язком з різними харедимними колами, організацією загальнонаціональних заходів та іншим.
Членами правління парасолькової організації були керівники центральних закладів Хабаду в країні в ті дні: рав Ефраїм Вольф як директор єшиви «Томхей Тмімім» Центральної, рав Шломо Майданчик як голова Ради Кфар-Хабада, рав Ар'є-Лейб Каплан як шаліах у Цфаті і директор закладів Хабаду в місті, рав Шмуель Хефер як директор «Бейт Рівки» Кфар-Хабад. Ці четверо діячів збиралися через сталі проміжки часу, зазвичай у конторі єшиви «Томхей Тмімім» Лод, і обговорювали питання, що стояли на порядку денному.
18 тевета 5742 року (13 січня 1982) р. Зушу Вілімовського було включено до правління організації, і це після того, як він отримав від Ребе відповідь, що може працювати в парасольковій організації частково (тобто на неповну ставку, працюючи при цьому й на інших посадах). Обов'язок р. Зуші Вілімовського в парасольковій організації — координація між організацією та закладами Хабаду у Святій Землі[37].
Партизан Ребе
Р. Зуша був символом гіткашрут з Ребе, і всі його промови й заняття були про одне: як виконати вказівки Ребе, і як він пояснив в інтерв'ю радіо «Коль Ісраель»:
«Я вірю повною вірою, що моя душа, яка зійшла у світ, — неможливо виконати її місію в цьому світі без вказівки Ребе. Корінь душі кожного хасида пов'язаний з Ребе; те, що Ребе каже йому, він мусить виконати, і це — місія його душі»[26],

Протягом багатьох років р. Зуша неодмінно приїжджав до Ребе кожного місяця тішрей, тож став частиною атмосфери. Одного року р. Зуша написав Ребе, що рясна робота в місяці тішрей вдихає в нього особливу життєвість на весь рік. Він фактично був головою першої групи зі Святої Землі, що приїжджала до Ребе. Після кожної молитви він починав співати радісний нігун, і Ребе підбадьорював його, а коли Ребе його не бачив — його шукали й знаходили, і тоді Ребе підбадьорював його почати нігун[38]. На фарбрейнгенах він стояв позаду Ребе і підбадьорював та спрямовував спів хасидів; він також відповідав за уроки для гостей, а в останні роки був невід'ємною частиною «Сімхат бейт га-шоева», стоячи на високій бочці, граючи на флейті й звеселяючи учасників.
До Ребе вперше приїхав на місяць тішрей 5721 року (1960/1961). У Шабат перед Рош га-Шана, під час фарбрейнгену, при зібранні хасидів Ребе згадав р. Зушу його колишнім званням «партизан», пояснюючи роботу партизана:
«Є тут єврей, якого звуть Зуша Вілімовський, і він партизан; суть партизана в тому, що він не дивиться ні на великі речі, ні на малі, а виконує справи царства. Оскільки залишилося ще 20 або 21 справа, які треба виконати до приходу Мошіаха, треба працювати по-партизанськи. Це, щоправда, не впорядковано, але це згідно із задумом».
На тому ж фарбрейнгені Ребе говорив про важливість вивчення Тори загалом і з боку гостей, які приїхали до 770, зокрема. У зв'язку з цим Ребе запитав р. Зушу, чи згоден він відповідати за організацію уроків для гостей. Р. Зуша відповів ствердно.
Ребе дав р. Зуші свій келих, і р. Зуша випив вино, яке було в келиху, і повернув його Ребе. Після цього Ребе дав йому тацю з мезонот, що стояла перед ним, і тієї ж миті хасиди розхапали всі мезонот. Р. Зуша дивився на Ребе, не знаючи, як йому вчинити. Ребе подивився праворуч і ліворуч, і за кілька секунд усі мезонот повернулися на тацю. Коли р. Зуша почав іти між лавами до свого постійного місця, Ребе сказав йому: «Іди прямо, я тебе бережу». Це був перший раз, коли Ребе назвав його партизаном. Протягом років Ребе й далі називав його прізвиськом «Партизан» і «майн партизан» [= мій партизан]. Траплялося, що Ребе не бачив р. Зуші на фарбрейнгенах, і Ребе питав: «Ву із майн партизан?» [= де мій партизан?] Це прізвисько пристало до нього, і хасиди теж називали його так усно й письмово: Партизан.
Цей партизанський шлях був шляхом, яким він діяв увесь час. У нього не було ні джерел фінансування, ні працівників, ні особистих помічників, але він діяв з усією енергією, у кожному місці, де був потрібен, і був присутній у кожному місці, де, як він знав, він потрібен, — і все це просто, не обіймаючи офіційної посади й не отримуючи платні. У багатьох місцях він сіяв насіння і давав іншим далі доглядати рослини, які виростуть. Так було в єшиві в Лоді, через «мережу» і аж до зміцнення й розвитку Кфар-Хабада, і його легендарна допомога шлухім Ребе, де б вони не були.
Риса радості була невід'ємною його частиною. Завжди в нього в руці була пляшка напою, і він танцював за будь-якої нагоди. Перед польотом і під час польоту, на фарбрейнгенах і на трапезах прийому гостей; на фарбрейнгенах він стояв позаду Ребе і підбадьорював та спрямовував спів; під час роздавання «Кос шель браха» він годинами танцював на своєму місці, потужно плескаючи в долоні й характерними рухами рук заохочуючи радість довкола[39].
Поширення звістки про Мошіаха

Р. Зуша постійно висловлювався про Ребе в поняттях царства, а свої листи Ребе починав: «Його святійшості Адмору Мелех га-Мошіаху шліта».
10 швата 5730 року (17 січня 1970), до церемонії завершення сувою Тори Мошіаха, склав особливий лист, під яким зібрав підписи великих хасидів; у ньому він пише:
«Ребе Мелех га-Мошіах, шліта!
Оскільки ми удостоїлися завершення сувою Тори для зустрічі Мошіаха, праведника нашого, — адже Ребе з дому Давида і розмірковує над Торою, і спонукає весь Ізраїль зміцнювати її проломи, і веде війни Всевишнього, і діє, і досягає успіху, і як ми вже чули з його святих вуст, що скінчилися всі строки і немає кінця бідам, яких зазнає весь Ізраїль. Просимо змилуватися й прийти негайно визволити нас із гіркого вигнання, і повести нас із піднятою головою до нашої країни з милістю й милосердям".
Одного разу він висловився: «Навіщо потрібен Мошіах, адже в нас є Ребе? Але Ребе хоче Мошіаха!.. Коли прийде Мошіах, не всі одразу зрозуміють, що Мошіах прийшов, а поступово. Буде частина, яка визнає на певному етапі, а потім ще частина, доки весь світ не визнає, що Мошіах прийшов. Є такі, які вже визнають, що Ребе — Мошіах, і це частина розкриття Мошіаха»[40].
Відхід з життя
На виході Шабату, у ніч другого дня свята Сукот 5747 року (18 жовтня 1986), р. Зуша помер у суці «Ешель гахнасат орхім», що поруч із 770, після того як рано повернувся із «Сімхат бейт га-шоева». У зв'язку з місцем його відходу з життя хасиди згадували його вислів про рава Шмар'ягу Гурарі, який помер усередині синагоги під час «Коль нідрей» у 770, поруч із Ребе: «Я не буду таким розпещеним, як він... задовольнюся царським двором». Цікаво зазначити, що в його останні дні, напередодні свята Сукот, р. Зуша Партизан пройшов біля Ребе з чотирма видами, отриманими від Ребе, і Ребе — попри свій звичай благословляти кожного благословенням (у перекладі з їдишу) «щоб ти продовжив усі притягнення на весь рік» — не звернув на нього уваги і зовсім його не благословив[41], і справді він того року не удостоївся вимовити благословення на чотири види!
Увічнення пам'яті
- «Партизан» — збірка статей — вийшла після його відходу з життя зусиллями мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» за редакцією рава Урі Бен-Шахара.
- У 5781 році (2020/2021) вийшов комікс «За лініями ворога» у видавництві «Орот», і в ньому — діяльність р. Зуші Партизана в період партизанства.
- У статтях, опублікованих у хабадських періодичних виданнях і хабадських засобах інформації, а також у родинних тшурот, що виходили протягом років, публікувалися історії та листи, пов'язані з його життєписом і громадською діяльністю.
Книга «Партизан»
«Партизан» — життєпис р. Зуші Вілімовського — у 5765 році (2004/2005)[42] побачила світ книга його життєпису за редакцією р. Шнеура-Залмана Бергера, видана равом Леві Вілімовським, сином р. Зуші.

У книзі 384 сторінки, що містять описи і спогади поряд із листами, відповідями, записами єхідуйот, документами та сотнями фотографій, більшість з яких було опубліковано в книзі вперше. Книга вийшла на сьогодні у двох виданнях.
У книзі є докладні описи, зокрема обширний матеріал, що публікується вперше, про початок його шляху, етапи його життя та його посади:
- Партизан у загоні Бельського в період Голокосту
- Наближається до Хабаду в таборах переміщених осіб через рава Шнеура-Залмана Левіна
- Засновник і директор єшиви «Томхей Тмімім» Лод
- Засновник і директор мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» у Святій Землі
- Засновник і керівник організації «Неші у-бнот Хабад»
- Розповсюджувач книжок Хабаду від імені «Мерказ ле-іньоней хінух», відділення Святої Землі
- Секретар Ради Кфар-Хабада
- Член штабу 71 закладу
- Ревізор Хабаду у Святій Землі
- Спільна громадська робота з р. Йоною Ейдлкопом
- Клопотання про звільнення — Шалом Штеркс, заарештований у справі Йоселе Шухмахера.
- Створення «Бейт Шазар»
- Клопотання про призначення хабадських рабинів[43] районними й міськими рабинами у Святій Землі
- Заохочує спів і радість у 770
- Його відхід з життя у суці для гостей у дворі 770
- Живе з Мошіахом
- Листи Ребе Раяца до р. Зуші Вілімовського
- Листи Ребе до р. Зуші Вілімовського
Задум р. Зуші видати свій життєпис
Р. Зуша розглядав можливість видати книгу про період самопожертви в дні Голокосту і про свою багатогранну діяльність у світлі вказівок Ребе, щоб вона була прикладом для молоді; свій задум він виклав перед Ребе:
«Ось уже кілька років люди спонукають мене написати книгу життєпису і про справи, які, як я знаю, чинилися в різних галузях. Наприклад:
- а) Про часи війни і партизанів, концентраційний і трудовий табір і про самопожертву, яка була тоді у зв'язку з цим.
- б) Про організацію та розвиток справ Хабаду у Святій Землі
- в) Різні справи, пов'язані з цим, і різні вказівки.
Я подумав собі: оскільки мені треба вкласти багато праці, і зусиль, і організації, а також усе згадати, а також вкласти суми грошей, а часу й можливості для такої справи немає, і особливо що є реальна робота на вимогу часу і що Любавицький Ребе (шліта) спонукає і т. д. діяти й спонукати інших. А з другого боку — оскільки зараз є можливість і є люди, у яких можна з'ясувати згадані справи, слід використати час. А також, можливо, буде від цього й користь для багатьох, — тому я сказав собі, що з'ясую це по самій суті справи в Любавицького Ребе (шліта)»[44]
«Партизан» англійською
У 5779 році (2018/2019) побачила світ книга «Партизан» у перекладі англійською мовою, який зробила його онука Хая Вілімовська. Книга містить 335 сторінок, що включають спогади, «Ігрот кодеш», документи й фотографії.
Родина
- Його син, р. Яаков Вілімовський (помер після дорожньої аварії у Флориді 15 хешвана 5786 (6 листопада 2025)[45])
- Його син, р. Йосеф-Іцхак Вілімовський — у минулому з господарського персоналу в Центральній єшиві «Томхей Тмімім» — 770 і головний машпіа в синагозі «Гецл шул»; помер 27 елула 5781 року (4 вересня 2021).
- Його син, р. Леві Вілімовський — Кфар-Хабад. Генеральний директор єшиви «Томхей Тмімім» Мігдаль-га-Емек.
- Його дочка, пані Мір'ям, дружина р. Гершона Паріза (сина рава Натана-Нети Паріза) — помер 8 тамуза 5778 (21 червня 2018) — Лод.
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, «Хасид, який став смолоскипом радості», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1496, сторінка 34 (5786)

Зовнішні посилання
- Листи Ребе до р. Зуші Вілімовського

- Р. Зуша звеселяє. Фотогалерея

- Партизан на завданні з приведення Геули — розділ із книги «Партизан» на сайті

- Адмор із Надвірної розповідає про «Партизана» на сайті

- Стаття про р. Зушу в «Бейт Мошіах» (посилання не працює, 21 швата 5785 (19 лютого 2025))
- Партизан бере участь у помилуванні Шалома Штеркса на радість Ребе (посилання не працює, 3 сівана 5782 (2 червня 2022))
- Зриває закриття школи Хабаду в Нес-Ціоні (посилання не працює, 21 швата 5785 (19 лютого 2025))
- Ініціатор з'їздів шлухім

- «Га-Цофе» про книгу «Партизан»

- Партизан

- Рав Хаїм Вишедський Документальний фільм про постать хасида р. Зуші Партизана
- Від Любавичів до Лода — заснування єшиви «Томхей Тмімім»
| Попередній: - |
Генеральний директор мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» Засновник — 5711 |
Наступний: Давид Ханзін |
| Попередній: - |
Голова «Жінок Хабаду» у Святій Землі 5712 — 5715 |
Наступна: Двора Ашкеназі |
Примітки
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділ 1
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділ 2
- ^ Зуша Партизан у загоні Бельського в період Голокосту
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділ 3
- ^ Свідчення про його алію на кораблі маапілім на сайті «Бе-нетівей га-апала»
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділ 6
- ^ Життєпис його дружини в «Партизані» 5765, розділ 12
- ^ Померла 10 сівана 5758 (4 червня 1998)[7]
- ^ Лист від 10 кислева 5713 (28 листопада 1952)
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, сторінки 64–66. І див. Зуша Вольф, «Ємей тмімім», частина 1, сторінка 34
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан», 5765, розділ 7
- ^ Р. Зуша Вілімовський у наближенні єменських дітей до Хабаду. Див. також Шнеур-Залман Бергер, «Партизан», 5765, і Зуша Вольф, «Ємей тмімім», т. 1, у вступі
- ^ 1 2 Зуша Вольф, «Ємей тмімім», т. 1, с. 38
- ^ «Ігрот кодеш», частина 4, лист 1085
- ^ Напевно відомо Вашій честі, що я листуюся з рав-хасидом, ветераном і хасидом, богобоязною людиною, що веде справи чесно, займається громадськими потребами з вірністю і т. д., равом Хаїмом-Зушею Вілімовським, який, вочевидь, людина енергійна…. І я вже отримав від нього деякі пропозиції щодо навчальних закладів імені «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич»
- ^ І особливо що ми не такі багаті на енергійних людей і вихователів
- ^ «Партизан» 5765, розділ 9
- ^ «Ігрот кодеш», частина 4, лист 1201, і за короткий час організував жіночий з'їзд і діяльність «Жінок Хабаду»
- ^ «Ігрот кодеш», частина 5, лист 1382: Мені було приємно прочитати в додатках до листа від 22 хешвана про те, що було в газеті щодо фарбрейнгену «Сімхат бейт га-шоева», а також щодо фарбрейнгену «Жінок Хабаду» та їхньої причетності; і напевно й надалі докладатимуть зусиль у подібному, і на додачу до самої роботи — дбати про висвітлення, і саме належним чином, тобто без дешевої реклами, і як відомо з відповіді Рашби, що заповідь — оголошувати тих, хто виконує заповідь, оскільки через це можна залучити ще інших, і як у справі «заздрість книжників примножує мудрість»
- ^ Леві Вілімовський, тшура, 5772, сторінка 13, лист від 2 швата 5715 (25 січня 1955)
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Га-Партизан», 5765, розділ 11
- ^ Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1360
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділ 13. У випусках «Бітаон Хабад» є безліч повідомлень про діяльність р. Зуші в роботі Цеірей Агудат Хабад
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділ 19
- ^ Лист від Рош ходеш сівана 5722 (червень–липень 1962)
- ^ 1 2 Мошіах Фрідман радіопрограма «Коль Ісраель» про Кфар-Хабад
- ^ Шломі Хаскі, «Га-катар шель га-Ребі», сторінка 82
- ^ Листи від 27 тамуза 5715 (17 липня 1955), 20 кислева 5716 (5 грудня 1955)
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділ 14
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділ 26
- ^ «Партизан», розділ «Ревізор», сторінка 253
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділ 27
- ^ Зуша Вольф, «Ємей тмімім», частина 8, сторінка 76 — рав Ефраїм Вольф доповідає Ребе про роздавання маци в 5741 році (1980/1981) р. Зушею Вілімовським: «Маци від його святійшості Адмора шліта для анаш у Святій Землі отримано в неділю; рав Хаїм-Зуша, хай живе він, Вілімовський роздасть маци в усіх місцях зосередження анаш. У вівторок увечері або в середу проведуть фарбрейнгени в синагогах і роздадуть маци кожному й кожному»
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділ 29
- ^ Про його участь у прийомі шлухім Ребе до Святої Землі в 5736 році (1975/1976) див.: Зуша Вольф, «Ємей тмімім», частина 7, сторінка 13
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділ 28
- ^ Зуша Вольф, «Ємей тмімім», частина 8, сторінка 38
- ^ Запис 5744 року (1983/1984): «Холь га-моед Сукот 5744... Перед своїм відходом Ребе шукав поглядом р. З. Вілімовського, який зазвичай починає співати по закінченні молитов і сіхот, і цього разу через зміну порядку внаслідок роздавання доларів на цдаку він не опинився на своєму постійному місці; після того як Ребе знайшов його, і він почав, і радість — Ребе вийшов із синагоги, потужно змахуючи рукою задля посилення співу»
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділи 15–16
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, с. 329
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, розділ 34
- ^ Книгу «Партизан» здано до друку
- ^ І серед них рав Йосеф Гехт, рав Бен-Ціон Ліпскер, рав Йоханан Гурарі
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Партизан» 5765, вступ
- ^ Трагедія у Флориді: рав Яаков Вілімовський, мир праху його
.
Код особи: № 4440363200
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Ті, хто пережив Голокост
- Хабадські громадські діячі
- Персонал «Томхей Тмімім» Лода
- Директори «Томхей Тмімім» у Лоді
- Члени Комітету за цілісність народу
- Члени ради Кфар-Хабада
- Випускники єшиви в Барановичах
- Випускники «Ахей Тмімім» у Тель-Авіві
- Генеральні директори мережі «Огалей Йосеф-Іцхак»
- Члени парасолькової організації
- Особи Кфар-Хабада
- Особистості в Кфар-Хабаді Бет
- Голови «Жінок Хабаду»
- Особистості, що народилися в 5685 році (1924/1925)
- Хасиди Хабаду, що служили в ЦАХАЛі
- Родина Вілімовських
- Особистості, що померли в 5747 році (1986/1987)
- Хасиди, що померли в «770»