Арешт і звільнення Ребе Раяца

Арешт і звільнення Ребе Раяца — так називають історію сьомого й останнього арешту рабі Йосефа-Іцхака Шнеєрсона — Ребе Раяца — внаслідок його діяльності з підтримки релігії в Росії, і його дивовижного звільнення. Унаслідок арешту Ребе залишив Радянський Союз і прибув до Риги, столиці Латвії. Щороку в дні звільнення Ребе — 12 тамуза–13 тамуза — відбуваються святкування «свята Геули».
Передісторія
То були дні жаху в Росії. Радянська влада жорстоко придушувала будь-яку діяльність, від якої віяло бодай якимось запахом релігії. Хасиди Хабаду в Росії діяли зі справжньою самопожертвою, щоб зберегти єврейську іскру. Цією величезною діяльністю керував Ребе Раяц, який посилав у кожне місто і містечко, де жили євреї, шлухім, щоб вони відкрили хедер та єшиву «Томхей Тмімім» для вивчення Тори, синагогу, мікву і все, що можливо, аби зміцнити мури юдаїзму та хасидуту. Крім того, шлухім служили рабинами, шойхетами й моелями.
Російська влада щодня заарештовувала все нових хасидів, але Ребе не відступав і посилав нових шлухім на заміну попереднім, які перебували у в'язниці або на засланні в трудових таборах у Сибіру та в інших віддалених краях. Частину хасидів, які вчинили «тяжкі злочини» поширення Тори і заповідей, було страчено агентами ДПУ (таємної поліції).
Владі Росії було ясно, що арешт Ребе викличе різку реакцію з боку світу, який уже тоді визнавав його духовним лідером усього єврейського народу. З іншого боку, в ДПУ знали, що як немає тіла без голови, так і хасиди не зможуть діяти без вказівок свого Ребе. Діяльність, що зростала з кожним днем, а також різкі висловлювання, які Ребе робив у різних випадках[1], призвели до ухвалення рішення про арешт Ребе. «Останньою соломинкою, що зламала спину верблюдові» і призвела до арешту, стала рішуча протидія Ребе «з'їздові громад», який мав відбутися в той час. Ребе рішуче виступав проти з'їзду, метою якого було запровадити нові реформи в усьому, що стосувалося справжнього єврейського виховання. Ребе посилав шлухім і листи до всіх громад із проханням не приїжджати на цей з'їзд.
Арешт

Переклад повідомлення: «Любавицького Ребе, знаменитого ребе з дому Шнеєрсонів, заарештовано за звинуваченням у збиранні грошей для своєї єшиви. Єшива Ребе відома й знаменита у світі та вважається однією з найважливіших єшив, а сам Ребе користується великою повагою. Арешт викликав сильне збурення в єврейському світі»
У ніч на середу, 15 сівана 5687 року (15 червня 1927), Ребе Раяц перебував у себе вдома на розі вулиць Пантелеймонівська — Мохова, 22 у Ленінграді[2]. Він закінчив приймати людей на єхідут, помолився маарів і після цього обмив руки для вечері з членами родини: двома доньками і зятем, равом Шмар'ягу Гурарі. Посеред вечері до дому Ребе Раяца вдерлися кілька озброєних солдатів на чолі з двома співробітниками ДПУ, Нахмансоном і Луловим (які походили з родин хасидів Хабаду)[3]. Після короткої розмови з Ребе Раяцем солдати зайняли всі входи до будинку і нікому не дозволяли виходити й заходити. Нахмансон сказав Ребе Раяцу: «Цим повідомляємо вам, що ви вже перебуваєте під арештом». Звістка приголомшила мешканців дому. Доньки Ребе Раяца почали плакати, його мати, пані Стерна-Сара Шнеєрсон, прокинулася й обняла свого сина.
Ребе Раяц був спокійним протягом усього вторгнення, на ньому не було видно ні страху, ні відчаю, і він попросив співробітників ДПУ не шуміти й не говорити голосно, щоб не прокинувся його маленький онук Шалом-Дов-Бер Гурарі. Одразу після того, як поліцейські вдерлися до будинку, Ребе Раяц заспокоїв домашніх і сказав: «Ким би вони не були і якою б не була мета їхнього візиту, я покладаюся на Всевишнього, благословенний Він: що Йому завгодно, те й станеться».
Нахмансон і Лулов почали обшук у будинку, і Ребе Раяц сказав їм: «Якщо ви шукаєте тут революційні документи — ви будете розчаровані. У мене немає нічого, що могло б указати на моє нібито протистояння нинішньому режимові, і взагалі я ніяк не займаюся політикою. Моя діяльність у галузі релігії відома всім, я не роблю нічого протизаконного, ні в чому не завинив, хіба що ви сфабрикували проти мене наклеп».
Після ретельного обшуку в будинку вони відвезли Ребе під арештом до в'язниці «Шпалерка».
Згодом Ребе висловився, що заднім числом відкрилося, що цей день був посівом, щоб прийшло зростання поширення джерел[4]
Після прибуття Ребе до в'язниці його повели на допит, що тривав кілька годин, а наприкінці співробітник ДПУ Лулов оголосив йому: «Протягом двадцяти чотирьох годин — розстріл!». Ці слова справили на Ребе сильне враження, але він зібрався з силами й сказав: «Всевишній, благословенний Він, допоможе».
У щоденнику арешту, який Ребе Раяц написав сам, він описує жах і видовища, які обрушують на кожного в'язня, що потрапляє до в'язниці, як в'язень перетворюється із самостійної особистості на «ярлик» (= номер), і тяжкі душевні страждання. Тоді Ребе вирішив зміцнити своє уповання на Б-га і зовсім не боятися спроб залякати.
Значне місце в щоденнику арешту займає боротьба Ребе у в'язниці за те, щоб йому повернули таліт і тфілін, відібрані в нього при надходженні до в'язниці. Ребе розповідає про телеграми, які він надсилав, про голодування, яке він оголосив, і про інші дії, які зрештою призвели до того, що йому повернули тфілін через два дні ув'язнення.
Зусилля з порятунку Ребе


Тюремна влада не змогла здійснити свій задум унаслідок міжнародного тиску, чиненого на уряд Росії. Основні зусилля з порятунку координували член парламенту Латвії р. Мордехай Дубін і член бундестагу д-р Оскар Кон. Крім того, порятунком Ребе займалася пані Пєшкова, голова Червоного Хреста. Одним із тих, хто діяв задля звільнення Ребе на політичному рівні, був рав Аврагам-Іцхак Кук, головний рабин Землі Ізраїлю, який надіслав термінову телеграму керівництву «Джойнту» в Сполучених Штатах напередодні Рош ходеш тамуз 5687 року (липень 1927), у якій написав: «Отримано тривожні відомості. Ребе Шнеєрсона з Любавичів заарештовано в Ленінграді більшовиками. Докласти максимум зусиль для звільнення. Повідомити результати».
Зусилля і клопотання принесли плоди, і 20 сівана 5687 року (20 червня 1927) смертний вирок, що навис над Ребе, було скасовано, а замість нього вирішено заслати Ребе на десять років на Соловецькі острови. Численні громадські діячі, які займалися порятунком Ребе, продовжували докладати великих зусиль, щоб скасувати і цей вирок. Після тривалих клопотань російський режим поступився і втретє замінив вирок на три роки заслання до Костроми.
У поселеннях хасидів по всій величезній Росії не знали всіх подробиць — їм було досить того, що смертну кару через розстріл скасовано, щоб вийти з радістю і танцями на вулиці. І навіть після того, як вони дізналися, що замість попереднього покарання вирішено заслати Ребе, були хасиди, які продовжували танцювати, радіти і проводити фарбрейнгени до повного звільнення Ребе.
У четвер, 30 сівана, Ребе Раяца у в'язниці відвідав його зять Рашаг разом зі своїм сином Бері Гурарі[5], і Ребе попросив їх простежити, щоб йому не довелося їхати (до Костроми) в Шабат.
У неділю, 3 тамуза, після дев'ятнадцяти днів ув'язнення, Ребе було заслано до міста Кострома — яскраво вираженого християнського міста, де жили лише нечисленні євреї. У поїздці Ребе супроводжували його донька, ребецн Хая-Мушка, зять, рав Шмар'ягу Гурарі, і хасид Еліягу-Хаїм Альтгойз. Вокзал був переповнений безліччю людей, які прийшли попрощатися з Ребе перед відправленням на заслання.
Перш ніж піднятися до вагона поїзда, Ребе виголосив коротку полум'яну промову і серед іншого сказав: «Нехай знають усі народи, що на лиці землі, що лише наші тіла віддано у вигнання і поневолення царствам. Ми зобов'язані оголосити відкрито перед усіма, що в усьому, що стосується нашої релігії, Тори Ізраїлю, її заповідей і звичаїв, ніхто не може нав'язати нам свою думку, і жодна сила примусу не має права поневолити нас.
Ми повинні заявити з усією силою єврейської самопожертви, яка існує тисячі років: „Не торкайтеся помазанців Моїх, і пророкам Моїм не чиніть зла...“ І таке наше прохання до Всевишнього, благословенний Він: нехай не залишить нас і не покине нас, нехай Всевишній, благословенний Він, дасть належну силу, щоб ми не відступали перед стражданнями тіла, а навпаки, приймали їх з радістю, і всяке покарання, Б-же борони, що накладається на нас за те, що ми утримуємо хедер для вивчення Тори і дотримуємося заповідей, нехай додасть нам сил у зміцненні юдаїзму».
Закінчивши свою промову, Ребе піднявся до поїзда і протягом двадцяти чотирьох годин прибув до міста свого заслання Костроми, де на нього чекав хасид р. Міхаель Дворкін, який прибув туди на кілька днів раніше, щоб підготувати місце до приїзду Ребе.
Ребе звільняється
І після того як Ребе прибув до міста свого заслання, комітет, який займався порятунком Ребе, вирішив продовжувати спроби і клопотання про повне звільнення Ребе. Комітет звернувся до пані Пєшкової, яка звернулася до керівників радянської влади з проханням звільнити Ребе.
Коли Ребе прибув до Костроми, йому було наказано з'являтися щовівторка до відділення ДПУ. Коли Ребе прийшов у день щотижневої реєстрації, 12 тамуза 5687 року (12 липня 1927), чиновник прийняв його привітно й повідомив Ребе, що він звільняється від подальших явок, оскільки надійшов наказ про його звільнення. Оскільки того дня в Костромі було свято, Ребе довелося чекати до наступного дня, щоб отримати посвідчення про звільнення. Коли Ребе отримав довгоочікуване посвідчення, в його домі зібралося безліч людей, і він виголосив перед ними маамар хасидуту, що починається словами «Барух га-гомель ле-хаявім товот».
Святкування Геули

У листі, який Ребе Раяц написав у зв'язку зі святом Геули, він пише: «Не мене одного визволив Святий, благословенний Він, 12 тамуза, а й усіх, хто любить нашу святу Тору, дотримується заповідей, і також того, хто лише іменем Ізраїлю називається... День дванадцятий місяця тамуз — це свято визволення тих, хто займається поширенням Тори, бо того дня стало відомо всім, що велика робота, яку я вів у поширенні Тори та зміцненні релігії, дозволена за законом держави».
Також рав Аврагам-Іцхак Кук і рав Йосеф-Хаїм Зоненфельд виступили в 5688 році (1927/1928) із закликом у полум'яних словах установити день 12 тамуза святом на всі покоління для всіх синів Ізраїлю, без різниці партій і течій[6].
Дні 12 і 13 тамуза було встановлено в усіх поселеннях анаш як свято Геули, в яке не кажуть таханун[7], день фарбрейнгену і нагода ухвалити добрі рішення про додавання в Торі й заповідях, і особливо про зміцнення вивчення хасидуту та його шляхів і поширення джерел назовні.
Серед анаш святкують і день 3 тамуза. На запитання хасидів, чи кажуть цього дня таханун, Ребе відповів, що це залежить від почуття. Сам Ребе цього дня казав таханун[8].
Р. Мендл Футерфас скасував проказування тахануну в єшиві «Томхей Тмімім» у Кфар-Хабаді[9].
Див. також
- «Решимат га-маасар»
- Нігун до 12–13 тамуза
- 15 сівана 5687 (15 червня 1927)
- 3 тамуза 5687 (3 липня 1927)
- 12 тамуза 5687 (12 липня 1927)
Додаткова література
- Аврагам-Ханох Гліценштейн, «Сефер га-толдот» — Ребе Раяц.
- Інститут «Огалей цадикім», «Пада ве-шалом».
- Менахем Зігельбойм, Історія свята — 12 тамуза.
- Десять фактів про свято Геули 12–13 тамуза, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1219, сторінка 43
- Війна зі Шнеєрсоном, тижневик «Бейт Мошіах», 13 сівана 5780 (5 червня 2020), сторінка 32
- Розповідь рава р. Йосефа-Іцхака Шнеєрсона, надрукована в 5689 році (1928/1929) газетою «Га-Арец»[10]
- Щоб нам удостоїтися побачитися з Ребе, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1318, сторінки 22-24 (5782)

Зовнішні посилання
- Мітка: свято Геули 12 тамуза, на сайті «Хабад Лайв»

- Збірки
- Ребе, який переміг комуністів
— історія арешту і звільнення, видання «Гітахадут га-хасидім».
- Самопожертва заради освячення Імені Всевишнього, збірник, виданий «Ваад хаялей Бейт Давид», до свята Геули 5771.
—

- Сьомий арешт, «Ваад хаялей Бейт Давид», 14 сівана 5773 (23.05.2013)

- Непереможний — брошура, видана Цеірей Агудат Хабад.
- Історія коротко на сайті
.
- Історія арешту і звільнення на сайті
(посилання не активне). - Історія арешту і звільнення з книги «Історія Хабаду в Петербурзі».
- Спеціально: хвилююче відкриття — лист, написаний рукою винуватця Геули

- Резюме і роз'яснення до маамару «Асара ше-йошвін» 5742, автор рав Шалом-Дов-Бер Вольф
- Непереможний — брошура, видана Цеірей Агудат Хабад.
- Шнеур-Залман Бергер, Історія арешту і звільнення, з документами та газетними вирізками, з книги «Історія Хабаду в Петербурзі»

- Медіа
- «Незламний» — фільм, що розповідає історію арешту і звільнення, з особливими зйомками з в'язниці «Шпалерка» (російською)
—
(частина перша — у перекладі івритом
) - Дивіться фарбрейнген 12 тамуза з Ребе
. - Сила Ребе Раяца в ув'язненні, свята сіха Ребе на фарбрейнгені 13 тамуза 5722 (15 липня 1962).
(посилання не активне) - Дивіться: історія Юд-Бейс Тамуз для дітей
(англійською) - Леві Шейкевич, Непереможний, брошура, видана «Цеірей Хабад»
- Різне
- Історія коротко на сайті «Бейт Хабад».
- Історія арешту і звільнення на сайті «Хабад в Ізраїлі» (сайт).
- Історія арешту і звільнення з книги «Історія Хабаду в Петербурзі».
- Арешт і звільнення, видання «Гітахадут га-хасидім ле-каббалат пней Мошіах».
- Історія арешту і звільнення —
(посилання не активне) - Звичаї, маамари та історії до 12–13 тамуза —
(посилання не активне) - Фотографії героїв історії арешту і звільнення
— 
- Так Ребе отримав звістку про звільнення, опис звільнення Ребе Раяца із заслання за його щоденниками та розповідями хасидів. Менахем Зігельбойм, з люб'язного дозволу газети «Бейт Мошіах» —

- Телеграми йшли терміновими..., фотографії з архіву «Джойнту» з проханнями про звільнення Ребе Раяца

- Р. Аві Хадад, Геула всіх нас, газета «Га-Геула» № 41, сторінка 32
- У дзеркалі преси того часу: арешт і звільнення Ребе Раяца

- Грайте й дізнайтеся: наскільки добре ви знаєте події свята Геули?

- «Шпалерка» — погляд усередину страшної в'язниці


Примітки
- ^ Пурим 5687 (18 березня 1927) та ін.
- ^ Цей будинок раніше належав людині на прізвище Плехонов, наближеному царя.
- ^ Лулова було вбито комуністичною владою в 5699 році (1938/1939) (у період «Великої чистки» Сталіна). Нахмансон прожив до 5752 року (1991/1992). В інтерв'ю з ним, яке відбулося після падіння комунізму, він сказав, що продовжує вірити в комунізм, попри те що був засланий владою на п'ять років до Сибіру... (З інтерв'ю з шаліахом равом Давидом Еліезрі, який написав ґрунтовну біографію Ребе Раяца. «Кфар-Хабад», випуск 1991, 12 тевета 5783 (5 січня 2023), с. 26.)
- ^ «Сефер га-маамарім», частина 3, с. 188
- ^ «Сефер га-сіхот» 5701, с. 139. У записі р. Моше-Пінхаса Каца сказано, що й Ребе був серед відвідувачів, проте в книзі «Шанім рішонот» (у розширених матеріалах наприкінці) стверджується, що, згідно з вивченням джерел, це помилка, яка виникла через непорозуміння
- ^ «Ашкавта де-Рабі», с. 110
- ^ «Сефер га-мінгагім»
- ^ «Мабуть, він каже таханун як звичайно 3 тамуза» («Маасе мелех», с. 227, п. 7). Див. там у примітці відповідь Ребе щодо тахануну 3 тамуза.
- ^ Зі слів рава Менахем-Мендла Гуревича, Фарбрейнген 3 тамуза в Ахісамаху: зміцнення зв'язку з Ребе з машпіа равом Гуревичем
2 тамуза 5786 (17 червня 2026) 17,06,26
- ^ Про збірник.