Перейти до вмісту

Тора

Матеріал з Хабадпедії
Євреї вивчають Тору в хевруті

Тора — загальна назва всіх священних писань юдаїзму, починаючи від П’ятикнижжя і до останнього з тих, хто вносить нове в Тору. Тора — це вища мудрість, за допомогою якої Святий, благословенний Він, створив світ і через яку люди можуть зрозуміти й виконати Його волю і тим самим зв’язатися з Ним. Тора поділяється на два основні рівні: зовнішній бік Тори — відкрита Тора, і внутрішній бік Тори — вчення хасидуту.

У відкритій Торі є Письмова Тора та Усна Тора. Письмова Тора — це літери Тори, написані на пергаменті. А Усна Тора — це перекази, що містяться в Мішні і в Талмуді. У вченні хасидуту до книги «Танія» ставляться як до «Письмової Тори» внутрішнього боку Тори. Решта книг вчення хасидуту — як «Усна Тора».

Тора поділяється також на чотири рівні: пшат, ремез, драш і сод (абревіатура ПАРДЕС).

Її джерело і корінь

Корінь Тори — у світлі кав. Святий, благословенний Він, Сам по Собі не співмірний зі світами, і щоб створити світи, скоротив Святий, благословенний Він, Самого Себе і низвів від Себе світло кав. Це низведення і є Тора, як натякається в тому, що це низведення називається також «цінор» (подібно до матеріальної труби, якою проводять рідину з місця на місце), а «цінор» — це літери слова «рацон», що натякає на Тору — волю Святого, благословенний Він.

І тому Тора — джерело життєвої сили для всіх світів, і з неї життєва сила розподіляється й виливається на кожне творіння відповідно до його суті; і приклад цьому — велика ріка: щоб із цієї ріки вода йшла в малі труби, потрібна спершу велика труба, через яку вона виливатиметься в малі труби; так і Тора — загальна воля (труба) для світла, що виливається у світи, і з неї тягнуться окремі труби.

Однак, хоча низведення волі означає, що світло Ейн Соф скоротилося й обмежилося відповідно до міри світів, проте це скорочення й обмеження — лише в кількості, а сутність світла, що виливається через це скорочення, — те саме необмежене світло Ейн Соф, тільки виливається воно в обмеженні; і як у прикладі з водою ріки, що тече трубою, — сутність води не змінюється, а змінюється лише кількість води, — так і Тора, навіть у тому вигляді, в якому вона скоротилася, — це мудрість Святого, благословенний Він (Хохма де-Адам Кадмон), за допомогою якої визначається спосіб низведення для кожного щабля окремо.

Дарування Тори

Дарування Тори, коли Тору було дано Ізраїлю, відбулося під час стояння біля гори Синай. Роз’яснюється, і це також очевидно, що й праотці, які жили до стояння біля гори Синай, виконували Тору, але вони виконували її в духовному аспекті (так, як її вивчають у «Мтівта де-ракіа»), а також виконували її не в аспекті повеління, а понад вимоги закону; а після дарування Тори Тору було низведено й у матеріальне. Тому чеснота виконання заповідей після дарування Тори більша.

Частини Тори

Дві головні частини Тори — Письмова Тора та Усна Тора. Письмова Тора — це записані частини Тори, тобто двадцять чотири книги Писання, і особливо мається на увазі П’ятикнижжя. Усна Тора охоплює усний переказ, отриманий під час стояння біля гори Синай, разом з огорожами мудреців та їхніми постановами впродовж поколінь. Основи Усної Тори передано в шести розділах Мішни і роз’яснено в Талмуді.

Нігле

Автопортрет р. Залмана Кляйнмана, де він навчає свого сина сугії про «бика, який забодав корову»

Термін «нігле де-орайта» стосується відкритої частини Тори, пов’язаної з вивченням Танаху, Мішни, Гемари і галахи та коментарів до них. Це немов тіло Тори, її зовнішня частина, що вказує подробиці повсякденного життя, заборони й дозволи, оповіді Тори.

Частина «нігле» бере початок у зовнішньому боці кав, тобто в межі, яка є у світлі кав, інакше кажучи — світло кав у його відношенні до світів (як їхнє джерело). І тому частина нігле — головний засіб, за допомогою якого світ зв’язується зі Святим, благословенний Він, і про це вислів Зогару: «Три зв’язки пов’язані одна з одною: Ізраїль з Торою, і Тора зі Святим, благословенний Він».

Письмова Тора — це записана частина Тори, тобто двадцять чотири книги Танаху, і особливо мається на увазі П’ятикнижжя. Письмова Тора разом з Усною Торою становлять дві головні частини Тори. Усна Тора — це частина Тори, що передається через переказ від часу стояння біля гори Синай, разом з новими постановами, які встановили мудреці впродовж поколінь, щоб обгородити Тору. Спершу Усну Тору не дозволено було записувати, але під час вигнання, коли мудреці побачили, що Тору може бути забуто в Ізраїлі, Усну Тору було записано. Основи Усної Тори записано в шести розділах Мішни і роз’яснено в Талмуді.

Роз’яснюється, що Письмова Тора — це аспект неба, тоді як Усна Тора — аспект землі. Суть землі, тобто Усної Тори, — це аспект волі. Адже головне осягнення мети волі — знати подробиці галахи та роз’яснення заповідей — саме в Усній Торі. Чого немає в Письмовій Торі, яка є лише аспектом літер, щоб бути за їхнім образом і подобою, — а вони суть Імена Святого, благословенний Він. Тому роз’яснюється, що суть Письмової Тори — згори вниз, як той, хто кличе на ім’я, хто кличе Ім’я Святого, благословенний Він, тоді як суть Усної Тори — знизу вгору, через осягнення волі в душі.

Ністар

Частина «ністар» у Торі — це Каббала і хасидут, які займаються внутрішніми причинами всіх заборон і дозволів та внутрішніми поясненнями оповідей Тори, що містяться у вченні Каббали і пояснені з особливою силою, з вказівками для застосування в повсякденному житті, у вченні хасидуту.

Корінь внутрішнього боку Тори — у надзвичайно піднесеному аспекті, в аспекті, піднесенішому за корінь світів, як сказано: «Г-сподь створив мене на початку шляху Свого», — тобто Тору було набуто ще до світу; вона — аспект «Шаашуей га-Мелех бе-ацмуто», про який сказано: «І була я при Ньому вихованкою, і була я при Ньому втіхою». Цей щабель — внутрішній бік світла кав, тобто світло Ейн Соф, яке в кав.

Три аспекти Тори

У Торі є 4 аспекти[1].

Спадщина

Написано: «Тору заповів нам Моше, спадщину», тобто Тору дано нам у спадщину, бо слово «мораша» — також від слова «спадщина».

Суть спадщини — це те, що приходить із необхідності, адже той, хто ставить умову всупереч написаному в Торі, — його умова недійсна, бо заповідь успадкування — з необхідності тощо.

Подарунок

А іноді ми знаходимо в словах наших мудреців, благословенна їхня пам’ять, що Тору дано нам у подарунок.

Суть подарунка — це воля того, хто дає: якщо той, хто дає, хоче дати подарунок, то добре, а якщо ні, то він зовсім не належить тому, хто отримує.

Відмінність між спадщиною і подарунком

А суть спадщини й подарунка така: адже вся справа дієвого виконання заповідей [бо велике вивчення, яке приводить до дії], що вбралися в матеріальні речі, — це для того, щоб відібрати іскри Тогу, які впали під час розбиття посудин [це численні світла, за кількістю і за якістю], і через цей аспект відбору успадковують КаХаБ де-Тогу; і оскільки це не відповідає мірі відбору тощо [і як відомо, нинішній відбір — лише в ЗАТ де-Тогу, і через це успадковують само собою також КаХаБ де-Тогу, як роз’яснюється в гемшеху, що починається словами «Не ворогуй з Моавом», Мітлер Ребе], тому це називається спадщиною. А коли удостоюються дійти до цієї спадщини, тоді дають у подарунок, тобто низводиться від світла Ейн Соф аспект, який вищий за Тогу, і це аспект подарунка, тобто те, чого зовсім неможливо досягти інакше, як лише шляхом подарунка. І це означає, що це вище за спадщину: адже хоча й спадщина — не те, що людина заробляє своєю працею, проте вона має до цього стосунок — адже чому син успадковує від батька? Тому що він походить від нього тощо. Отже, спадщина приходить до того, хто має з ним зв’язок, з’єднання і стосунок тощо. І так само зрозуміємо в німшалі: оскільки він відбирає іскри Тогу [він стає аспектом брата на добро для Есава], тому йому дають шляхом спадщини аспект світел КаХаБ де-Тогу тощо.

Однак суть подарунка — це те, що зовсім не приходить через його дію тощо. А в німшалі це тощо — те, куди ітарута ді-лтата не сягає; якщо так, то низведення звідти — це подарунок.

І це те, що сказали наші мудреці, благословенна їхня пам’ять117: перші три години Святий, благословенний Він, сидить і займається Торою. І на перший погляд це потребує роз’яснення: адже сказали наші мудреці, благословенна їхня пам’ять: кожен, хто читає і повторює, — Святий, благословенний Він, читає і повторює навпроти нього; а отже, не знайдеться у світі жодної вільної години, коли зовсім не вчили б, бо є той, хто не має часу вдень, і він вчиться вночі; а головне навчання — вдень, як сказано118: «Ми — денні робітники»; і проте сказали також118: «Ніч створено лише для завчання»; і виходить, що весь день і всю ніч не знайдеться жодної вільної години, коли не знайшлося б хоч одного з Ізраїлю, який не вчився б у цей час; а якщо так, то Святий, благословенний Він, читає і повторює навпроти нього; і в чому ж сенс того, що перші три години Святий, благословенний Він, сидить і займається Торою тощо. І також що означає вираз «сидить і займається Торою» тощо. Але суть у тому, як сказано вище: сказане «кожен, хто читає і повторює, — Святий, благословенний Він, читає і повторює навпроти нього» означає, що низводиться відповідно до його праці й служіння, — і в цьому точність виразу «навпроти нього», — тобто це аспект, що в мірі й обмеженні. Чого не можна сказати про сказане «перші три години» — це стосується низведення [цілком вищого за міру й обмеження], яке низводиться в аспекті подарунка згори, навіть не через ітарута ді-лтата тощо; і тому сказано про це «сидить», подібно до опускання того, хто сидить [коли він сидить, його голова опускається вниз], і «займається Торою». А «перші три» стосується аспекту, який вищий за міру й обмеження, подібно до ГАР, про які говориться в книгах Каббали в багатьох місцях.

Зусилля

Сказали наші мудреці, благословенна їхня пам’ять: «Приготуй себе вивчати Тору, бо вона не спадщина тобі», — а це протилежне тлумаченню, що «мораша» — від слова «спадщина».

Суть «приготуй себе» — саме через служіння: коли він служить добре, тоді до нього прийде добро його служіння, яким він служив, а коли служіння не таке, то в нього цього немає; і в цьому сенс того, що спонукають, кажучи: «Приготуй себе вивчати», — оскільки це не спадщина, що приходить із необхідності, і також не подарунок, який дають, навіть якщо він не дуже трудився, — а «приготуй себе», трудися у вивченні Тори, і завдяки цьому він матиме успіх тощо.

Виконання Тори неможливе інакше як через величезну працю тощо, і як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам’ять: «Трудився і знайшов — вір, не трудився і знайшов — не вір», бо без праці неможливо знайти слова Тори; і як сказали: «Приготуй себе вивчати Тору, бо вона не спадщина тобі», тож не можна сказати, що вона прийде й зовсім без праці тощо; і відповідно до служіння, яким він служитиме у вивченні Тори, відповідно до цього він зростатиме в розумінні Тори та в низведенні Б-жественності, яке низводиться через його навчання і працю в Торі тощо. І про це сказали наші мудреці, благословенна їхня пам’ять: «кожен, хто читає і повторює, — Святий, благословенний Він, читає і повторює навпроти нього», тобто він низводить низведення Б-жественності в Торі; і в аспекті цього низведення душі Ізраїлю називаються нареченим, а Тора називається нареченою тощо. А те, що Святий, благословенний Він, читає і повторює, — це саме «навпроти нього», тобто через те, що людина читає і повторює.

Наречена

А іноді ми знаходимо, що Тора називається нареченою, згідно з тлумаченням наших мудреців, благословенна їхня пам’ять [на вірш «Тору заповів нам» і т. д.]: не читай «мораша», а «меораса» — бо Тора — наречена, заручена з чоловіком, тобто з душами Ізраїлю тощо.

Суть того, що Тора називається нареченою, — це також інша справа тощо[2].

Людина

Тора називається людиною, і на це натякається в Торі у вірші: «Ось Тора: людина», і це з погляду двох аспектів:

1) Тора — вираження мудрості. Мудрість називається людиною, тому що подібно до того, як у матеріальному — поширення і низведення світла та життєвої сили від душі в тіло, коли розкриття всієї сукупності життєвої сили, що низводиться від душі, світить і вбирається в мохін, що в голові, і через «мохін» низводиться відсвіт до кожного органа відповідно до його природи і властивості, притаманних йому, — так і розкриття світла Ейн Соф поширюється в сфірі Хохма, а звідти в усі сфірот[3].

2) Подібно до того, як органи — посудини й оселя для низведення життєвої сили, що низводиться від душі, поширюється і розподіляється по кожному органу відповідно до його природи і властивості, так і заповіді — аспекти посудин та оселі для перебування світла Ейн Соф, Совев коль алмін, яке перебуває і вбирається в них, у кожну заповідь відповідно до її щабля[4].

Вивчення Тори

Основна стаття – Заповідь вивчення Тори
" Самопожертва, яка личить синам Тори, — згідно з тлумаченням наших мудреців, благословенна їхня пам’ять: «Людина, якщо помре в наметі», — умертвити всі насолоди у справах світу. Бо навіть малоцінні речі з мирських насолод заважають бути відданим і присвяченим наметові Тори. "

– «Гайом йом», 1 тамуза

Вивчення Тори — постійна заповідь, яку зобов’язаний виконувати кожен єврей у будь-який вільний час, чи він молодий, старий, хворий або страждає. Як сказано в Торі: «і роздумуй над нею вдень і вночі». Алтер Ребе постановляє в «Шулхан аруху», що цю заповідь виконують тільки вивченням уголос — там, де це можливо.

Про вивчення Тори сказано в Мішні: «а вивчення Тори — проти всіх них». В Єрусалимському Талмуді[5] є суперечка щодо тлумачення цієї мішни: одна думка каже, що мається на увазі, що воно рівноцінне всім речам цього світу, а друга думка каже, що «навіть усі заповіді Тори не варті однієї літери з Тори».

Величезна чеснота вивчення Тори, рівноцінного всім заповідям, пояснюється в книзі «Танія»[6] тим, що коли людина вивчає будь-яку галаху, — оскільки це воля Святого, благословенний Він, щоб коли Реувен стверджуватиме так, а Шимон стверджуватиме так, як приклад, — галаха була такою-то й такою-то, то виходить, що коли людина вивчає цю галаху, вона осягає своїм розумом мудрість Святого, благословенний Він, а мудрість Святого, благословенний Він, — єдині, як вислів святого Зогару: «Тора і Святий, благословенний Він, — єдині»; і тому, хоча, як відомо, «немає думки, що охоплює Його», проте через вивчення Тори думка людини охоплює Святого, благословенний Він, і це дивовижне єднання, подібного до якого немає і яке незрівнянне ні з чим, і подоби якому зовсім немає в матеріальному, — стати єдиними й об’єднаними по-справжньому з усіх боків і в усіх відношеннях.

Див. також

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ У більшості маамарів наводиться, що в Торі є 3 щаблі, але в гемшеху 5637 року (1876/1877) розрізняються й роз’яснюються 4 аспекти.
  2. ^ Маамар, що починається словами «Баті ле-гані», 5737. І вказане там.
  3. ^ «Тора ор», Трума, 79в
  4. ^ «Тора ор», Шір га-Ширім, 29а, «Лікутей Тора», Бемідбар, 13б
  5. ^ Розділ 1, 1
  6. ^ Розділ 5.

Повідомити про помилку на цій сторінці