Перейти до вмісту

Єрахміель Беньямінсон (Жлобин)

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Єрахміель Беньямінсон» перенаправляється сюди. Про статтю, присвячену його онукові, директорові «Цівос Гашем» у Краун-Гайтс, див. Єрахміель Беньямінсон (Краун-Гайтс).
Єрахміель Беньямінсон
Рабин Щедрина і Жлобина, один із великих хасидів Ребе Рашаба і Ребе Раяца
Основна інформація
Дата народження5645
Дата смерті1 швата 5715 (24 січня 1955)
Місце похованнякладовище Монтефіоре
Місце проживанняЖлобин, Рига, Лондон, Маямі (Флорида) та інші
Рід діяльностірабин
ОсвітаСлобідська єшива, «Томхей Тмімім» у Любавичах
Посадарабин Щедрина, рабин Жлобина, магід шіур в єшиві «Томхей Тмімім» Монреаля та інші
УчителіРабі Шолом-Дов-Бер Шнеєрсон (Ребе Рашаб), Ребе Раяц
Сім'я
БатькоАврагам-Єгуда-Лейб
ДружинаХана, дочка рава Хаїма-Меїра га-Леві Гріна
ДітиНахум-Йосеф Беньямінсон та інші
Родовід

Рав Єрахміель Беньямінсон (5645 – 1 швата 5715 (24 січня 1955)) — рабин Щедрина і Жлобина, один із великих хасидів Ребе Рашаба і Ребе Раяца.

Юні роки

Народився в р. Аврагама-Єгуди-Лейба в 5645 році (1884/1885) у містечку Бешенковичі в Литві, у родині не хабадській і, вочевидь, узагалі не з хасидського роду.

Маючи видатні здібності, р. Єрахміель досяг успіхів у навчанні, і невдовзі про нього пішла слава як про гаона у Відкритій Торі, хасидуті й галасі. Попри свої здібності, юний учень поводився як справжній «тамім»: усі його шляхи та вчинки вирізнялися скромністю, він усім єством любив мир і був приємний у поводженні — це здобуло йому любов тих, хто його знав, а головне — він був відданий усіма своїми 248 органами і 365 жилами нашим святим Ребе, провідникам поколінь.

У юності його батько — єврей, який цінував і шанував Тору, — відправив його до Слобідської єшиви, відомої литовської єшиви, щоб він сидів там і зростав у Торі.

Юний Єрахміель — обдарований юнак — швидко влився в коло учнів, але в якийсь момент відчув, що в усій системі єшиви щось не так. Тоді світом поширилася добра слава єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах. Єрахміель вирішив для себе, що це відповідна для нього єшива.

Одного чудового дня він узяв свою торбу і разом з ще одним товаришем, з яким домовився перейти до Любавичів, вирушив у довгу дорогу вглиб Білої Русі — до містечка Любавичі, де на той час була єшива «Томхей Тмімім».

Тамім Єрахміеля прийняли вчитися в єшиві, невдовзі він став повноправним учнем і всіма фібрами душі прив'язався до його святості Ребе Рашаба.

Одружився з Ханою, донькою рава Хаїма-Меїра га-Леві Гріна. Вона померла 14 швата 5724 року (28 січня 1964), Монреаль.

Пов'язаний із Ребе Раяцом

Улітку 5680 року (1919/1920) відійшов зі світу його святість Ребе Рашаб, і провід над хасидами перебрав його син і наступник — Ребе Раяц.

У той період, коли в Росії панували комуністи, Ребе Раяц зібрав десятьох із великих хасидів і наближених, які самовіддано працювали над виконанням доручень Ребе. Ребе взяв з них клятву, що вони ні на волосину не відступлять від своєї позиції в поширенні Тори та юдаїзму в Росії і боротимуться до останньої краплі крові проти нечистої руки, простягнутої, щоб зрубати вінець Ізраїлю на величезних просторах Радянського Союзу. Рав Єрахміель Беньямінсон, усім єством відданий Ребе Раяцу, був одним із тих десятьох, хто брав участь у тому трепетному зібранні, і взяв на себе — як і всі його учасники — боротися до кінця заради юдаїзму та євреїв.

Рабинство в Жлобині

Нетривалий час служив рабином Щедрина[1].

У 5687 році (1926/1927) раву Єрахміелю — який уже був людиною з ім'ям — запропонували з пошаною обійняти посаду рабина Жлобина замість рава-таміма Моше Аксельрода, який перейшов на посаду рабина в місті Сураж.

Р. Єрахміель запитав думки Ребе Раяца щодо запропонованого призначення й отримав згоду та благословення, а також привітання «мазл тов» з новою посадою («Ігрот кодеш», частина 1, с. 562).

Пошана всіх членів громади, від малого до великого, до нового рабина була дуже велика. Витончена особистість рабина разом з його твердістю в справах юдаїзму, його справжньою агават Ісраель і геніальністю в царинах Тори злилися в хасидський образ, що виливав добро і милість на мешканців міста, і громада Жлобина удостоїлася в ті буремні дні рабина великого масштабу, який безстрашно вів її серед бурхливих хвиль.

Пропозиція рабинства в Ромнах

Трохи більше ніж через рік, наприкінці 5688 року (1927/1928), раву Беньямінсону надійшла пропозиція обійняти посаду рабина міста Ромни.

Незадовго до того там з пошаною служив рав Хаїм-Єшаягу Шнеєрсон, нащадок Ребе Цемах Цедека, а коли він помер, мешканці міста почали шукати нового рабина, і було висунуто пропозицію щодо рава Беньямінсона. Один із визначних громадських діячів міста — хасид р. Єхезкель Грінпрес — від імені громади надіслав про це листа Ребе Раяцу, а паралельно пропозицію було зроблено раву Беньямінсону, який теж запитав Ребе.

У двох листах, датованих одним і тим самим числом — 26 іяра 5688 року (16 травня 1928), — Ребе Раяц висловлює свою згоду і благословення на це. У листі, адресованому р. Єхезкелю, Ребе надзвичайно хвалить рава Беньямінсона і звеличує його чесноти, завдяки яким він зможе керувати містом з чарівністю і милістю.

Повернення до Жлобина

Зрештою рабинство в Ромнах не склалося — і тут теж через піднесені якості рава Беньямінсона. Рав справді поїхав до Ромен, щоб ближче познайомитися з містом, але там з'ясувалося, що відділення єшиви «Томхей Тмімім» у місті закрилося, і оскільки р. Яаков залишився без посади, знайшлися ті, хто казав про нього, що він гідний бути рабином міста.

Почувши це, рав Беньямінсон повернувся назад до свого міста Жлобина, де служив приблизно до 5694 року (1933/1934).

Рав Беньямінсон створив у місті єврейську мережу синагог, міквот, хедерів, меламедів і шойхетів-бодеків.

З часом біди ставали дедалі частішими, КДБ стежив за кожним кроком рабина, і одного разу його навіть заарештували. І якби не шум, який зчинили євреї міста, що дуже любили свого рабина, — хто знає, якою була б його доля. Тому рав Беньямінсон і його родина почали шукати і з'ясовувати можливості виїзду з Росії.

Виїзд з Росії

Легальним шляхом виїхати з Росії було зустрітися з Калініним, президентом Росії, і вручити йому листа з проханням.

У цей період у дружини рабина, ребецн, захворіли очі, і її потрібно було терміново вивезти на операцію до Риги. Вочевидь, спершу рав мав намір поїхати до Святої Землі, але через хворобу дружини це стало неможливим, і було вирішено їхати до Риги.

За кордоном різні люди також подбали про в'їзні візи до Риги, і в цьому зв'язку ми знаходимо листа Ребе Раяца до причетних осіб із проханням замінити документи рава Беньямінсона зі Святої Землі на Ригу — це показує, яким дорогим він був для Ребе Раяца.

Не маючи вибору, рав Беньямінсон вирішив спробувати зустрітися з Калініним. Він вирушив у подорож до Москви і чекав біля його приймальні в надії, що йому пощастить зустріти Калініна поза кабінетом. З милості Всевишнього, благословенний Він, через кілька днів він зустрів президента Калініна і вручив йому папери. Це було велике чудо, оскільки це був єдиний шлях для рабина виїхати з Росії і тим самим, вочевидь, урятувати своє життя.

Через три тижні їхнє прохання було задоволено, і родина Беньямінсонів отримала паспорти, що дозволяли виїхати з Росії.

Головна проблема полягала в тому, щоб вивезти бібліотеку, до якої входили також книжки рава Вільди, що мали велику цінність. Влада дозволяла вивозити книжки вартістю до 200 рублів, а тут вартість книжок була в п'ятдесят і в сімдесят разів більшою.

Члени родини й друзі, наприклад рав Мордехай Шустерман, який був своєю людиною в домі рабина, «сфабрикували» ціни на книжки, і так зрештою вдалося вивезти їх за межі Росії.

За межами Росії

Наприкінці 5694 року (1933/1934) рав Беньямінсон і його родина з милості Б-га вийшли з долини плачу і вирушили до Риги.

Після прибуття рав надіслав листа Ребе Раяцу, який тоді перебував в Отвоцьку, про те, що вони вийшли з тісноти на простір.

Згодом рав Беньямінсон не зміг влаштуватися в Ризі, і з'явилися думки переселитися до Лондона, де жила сестра рабина.

Після з'ясувань було отримано, благословенний Він, дозвіл від уряду Англії, і приблизно через півтора року рав готувався переселитися до Лондона.

В Англії рав і його родина влаштувалися в Лондоні й прожили там до кінця війни.

Ребе Раяц надіслав йому листа з благословенням з нагоди його влаштування, а також листа членам синагоги «Полтава», щоб вони прийняли його, вочевидь, як машпіа. Невідомо, чи влаштувався рав на цій посаді, але відомо, що деякий час він був головою єшиви рава Ундспера.

Коли почалася війна, Лондон став наповнюватися безпритульними біженцями. Широке серце рабина відчинило перед ними двері його дому, і дім слугував єврейським притулком для десятків євреїв протягом усієї війни.

Після війни рав був одним із відповідальних за шхіту уряду Ірландії. Річ у тім, що уряд Ірландії пожертвував Ерец-Ісраель три тонни худоби, і потрібні були шойхети, бодеки, рабини та ще великий штат для роботи з цим.

Рав Біньямін Городецький, представник Ребе Раяца і керівник бюро у справах біженців, узяв на себе цю справу і призначив рава Беньямінсона одним із відповідальних за проєкт.

Увесь цей час рав листувався з Ребе Раяцом і його зятем, Ребе.

У США

На початку 5710 року (1949/1950) рав Беньямінсон з родиною переселився до Сполучених Штатів. Після прибуття він увійшов на єхідут до Ребе Раяца.

Р. Єрахміель був магід шіуром в єшиві «Томхей Тмімім» Монреаль.

Рав Беньямінсон оселився в Маямі, Флорида.

Після відходу зі світу Ребе Раяца 10 швата 5710 року (28 січня 1950) рав Беньямінсон був одним із перших, хто пов'язав себе з Ребе. Так само, як він усією душею й усім єством був пов'язаний з попередніми провідниками покоління, — у повному самозреченні, як раб перед своїм учителем. І, як завжди, висловлював свою думку з притаманними йому твердістю і прямотою.

Вельми значущий крок, зроблений равом Беньямінсоном, — можливо, значущий і для питання про провід загалом, — було зроблено 15 елула 5710 року (28 серпня 1950). Тоді рав Беньямінсон зібрав десятьох із найстаріших і шанованих аврехів, і разом з ними вони поїхали на святу могилу Ребе Раяца, де рав зачитав загальний підйон нефеш від імені всіх анаш (підйон нефеш написав рав Беньямінсон), у якому Адмора, «хай буду я спокутою за його ложе», просять вплинути на Ребе, щоб той зволив прийняти на себе вінець проводу офіційно і повною мірою.

Нам не дано вникати у вищий задум, проте хасиди кажуть, що з моменту зачитання цього підйон нефеш Ребе перестав висловлювати свою незгоду з прийняттям проводу, як робив до того.

Після прийняття проводу він незмінно приїжджав на місяць свят та інші святкові дні і вдостоювався бути серед запрошених до трапези за столом Ребе.

Через короткий час переїхав жити до Монреаля, де його було призначено членом рабинського суду, рабином синагоги нусах Арі та головою єшиви в єшиві «Томхей Тмімім».

Відхід з життя

Помер у Рош ходеш швата 5715 року (січень–лютий 1955) у віці сімдесяти одного року. За вказівкою Ребе похований поруч зі святим Огелем.

Після його відходу з життя його син, р. Нахум-Йосеф Беньямінсон, передав Ребе всі біхлах, які були в його батька. Ребе хотів заплатити, але той, звісно, відмовився. Тоді Ребе друкував брошури «Лікутей дібурім», і в одній з них Ребе надрукував від свого імені присвяту для піднесення душі рава Беньямінсона.

Родина

Додаткова література


Міньян укладення союзу

Його святість Ребе Раяц | Моше Аксельрод | Єрахміель Беньямінсон | Сімон Яковшвілі | Іцхак-Яаков Мінкович | Яаков-Зехар'я Масклік | Ельханан-Дов Морозов | Бенціон Шемтов

(у порядку єврейської абетки)

Примітки

  1. ^ Єгошуа Мондшайн, Ребе Цемах Цедек купує землю в Щедрині, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 928–929.
Єрахміель Беньямінсон згадується ще в 18 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5348207200

Повідомити про помилку на цій сторінці