Перейти до вмісту

Шаліах ціббур

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Хазан» перенаправляється сюди. Якщо ви мали на увазі інше значення, див. Хазан (значення).
Ребе виступає як шаліах ціббур

Шаліах ціббур (скорочено — шац) — назва хазана синагоги, який проходить перед ковчегом і представляє громаду в її молитві до Святого, благословенний Він.

Передісторія

У давніші часи шаліах ціббур читав уголос усю молитву повністю для євреїв, які не вміли молитися. Цей звичай поширений і сьогодні в сефардських громадах та в інших громадах. В ашкеназьких громадах шаліах ціббур завершує вголос різні уривки і промовляє Кадиш, «Барху» і повторення молитви хазаном.

Цьому звичаєві передувала суперечка між раббаном Гамліелем з Явне і мудрецями[1]: мудреці сказали, що «як шаліах ціббур зобов'язаний, так зобов'язана й кожна окрема людина», і «шаліах ціббур сходить перед ковчег, щоб виконати обов'язок за того, хто не обізнаний». Але «раббан Гамліель каже: шаліах ціббур виконує обов'язок за багатьох», включно з тим, хто обізнаний, а громада молиться, щоб дати шаліах ціббурові змогу впорядкувати свою молитву в устах.

Ребе пояснив[2], що їхня суперечка залежить від дослідження питання кількості та якості: згідно з мудрецями, краще, щоб молилася громада — десятеро людей разом, оскільки так вони утворюють кількість міньяну; а раббан Гамліель вважав, що краще, щоб молився лише один, але щоб у нього була якість міньяну тих, хто молиться.

І галаха встановлена за думкою мудреців[3].

Хто такий шаліах ціббур

У посланні, яке написав Алтер Ребе, він вказує на те, що амуд для молитви відкритий для кожного, хто хоче підійти до амуду, зокрема й для тих, хто молиться не належним чином і тим самим вводить громаду в спокусу, і тому він постановив, що хазана призначатимуть за рішенням громади:

Остерігайтеся і стережіться дуже-дуже щодо Тори і служіння серця — це молитва — з наміром, щоб починали всі разом, як один, слово в слово, а не так, що один так, а інший інакше, один мовчить, а інший веде пусті розмови, хай береже нас Всевишній. А головна причина і непряма причина шкоди — від тих, хто сходить перед ковчег, бо це безхазяйне для кожного, хто хоче простягнути ноги, — «хто вхопив, той і знатний», — або через те, що ніхто не хоче тощо. І тому ось ця дана порада і постійна постанова — закон, який більше не буде порушений, не дай Б-г: а саме обрати постійних людей, гідних цього, за жеребом або за згодою більшості міньяну, тобто таких, що моляться слово в слово, помірно, гучним голосом, і не затягують надто, і не скорочують, і не ковтають слів, не дай Б-г. І на них покладено обов'язок сходити перед ковчег кожному у свій день, який йому випаде, і збирати довкола себе, поруч, усіх, хто молиться, промовляючи бодай трохи вголос, а не пошепки і не ковтаючи слів, не дай Б-г, і як роз'яснено в давніх постановах у кількох містечках

Три застереження хазанові

Ребе Рашаб вказав одній людині, що вона може бути хазаном за трьох умов: а. занурення в мікві перед тим, як підійти до амуду бути бааль тфіла, б. щоб покривав голову талітом. в. щоб вимовляв кожне слово молитви один раз і не повторював двічі жодного слова (як роблять хазани).

Місце Ребе облаштоване і приготоване на місці хазана — в одному з тих випадків, коли Ребе, як правило, виступає хазаном

[4].

Місце шаліах ціббура

Місце, призначене для шаліах ціббура в синагозі, різниться за звичаями різних громад. В ашкеназьких громадах заведено влаштовувати місце хазана поруч з арон кодеш[5], а конструкція, на яку хазан кладе свій сидур, називається «амуд». У сефардських громадах хазан стоїть на бімі в центрі синагоги, на якій також читають Тору.

Деякі відводили йому низьке місце, щоб виконати вірш «З глибин взиваю до Тебе, Г-споди»[6]», а деякі відводили йому високе місце, щоб громада могла добре бачити й чути.

«Хіюв»

Згідно зі звичаєм Хабаду, у дні ярцайту і впродовж 11 місяців року жалоби моляться як шаліах ціббур на всіх молитвах (крім днів, коли моляться молитву Мусаф, і читання Галелю в дні Хануки).

У Ребе

Дати, коли Ребе молиться перед амудом.

Крім років, у які Ребе постійно виступав шаліах ціббуром упродовж одинадцяти місяців, у роки: 20 ава 5704 (9 серпня 1944) — 19 тамуза 5705 (30 червня 1945), 10 швата 5710 (28 січня 1950) — 9 тевета 5711 (18 грудня 1950), 6 тішрея — 5 ава 5725 (3 серпня 1965), 22 швата 5748 (10 лютого 1988) — 21 тевета 5749 (29 грудня 1988).

Див. також

Додаткова література

  • «Шма колейну», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1924, с. 62
  • «Бе-харбі у-ве-кашті», святі відповіді Ребе у зв'язку з шаліах ціббуром, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2040, сторінка 12

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Рош га-Шана», Мішна на аркуші 33б, і барайта на аркуші 34б.
  2. ^ «Сіхот кодеш» 5737 частина 1, сторінка 40.
  3. ^ «Тур», «Шулхан арух» і Алтер Ребе, розділ 124, пункт 1.
  4. ^ «Шмуот ве-сіпурім», ч. 1, с. 118.
  5. ^ Зазвичай праворуч від арон кодеш або перед ним, поруч із ним
  6. ^ Тегілім 130, 1.

Повідомити про помилку на цій сторінці