Свято
Йом-тов — назва кожного зі святкових днів, які в Торі названо священними зібраннями. Заповідано освячувати їх чистим одягом, їжею, питтям і молитвою, радіти в них і займатися в них Торою, і в них заборонено виконувати роботу. Роботи, заборонені у свято, тотожні роботам, забороненим у Шабат, за винятком робіт, потрібних для «окель нефеш», і роботи перенесення з володіння у володіння. Дні свята, які не вважаються Йом-товом і в які дозволена робота, називаються «холь га-моед».
Трактат Талмуду, присвячений законам Йом-тову, — трактат «Бейца».
Кількість святкових днів
З Тори
Тора встановила шість святкових днів:
- 1 тішрея — Рош га-Шана, який у Торі названо «днем сурмління» і «днем пам'яті сурмління».
- 15 тішрея — перший день свята Сукот.
- 22 тішрея — Шміні Ацерет і Сімхат Тора.
- 15 нісана — перший день свята Песах.
- 21 нісана — Сьомий день Песаху.
- У п'ятдесятий день відліку Омеру — свято Шавуот, яке в Торі названо «днем перших плодів». Нині це свято завжди припадає на 6 сівана.
Ще один час, установлений Торою, — Йом Кіпур, що припадає на 10 тішрея. Цей час не є Йом-товом, оскільки в ньому заборонені навіть роботи, дозволені в Йом-тов. У Торі він називається «Шабат шабатон», але покарання, встановлене в Торі для того, хто його порушує, легше за покарання, встановлене для того, хто порушує Шабат.
За постановою мудреців
Основна стаття – Другий святковий день діаспори
Унаслідок способу встановлення єврейських місяців у минулому в євреїв, які жили в діаспорі, виникав сумнів, коли саме припадає свято (вони не знали, чи рабинський суд подовжив місяць, чи ні). Тому мудреці встановили, що кожен єврей, який живе в діаспорі, має святкувати два святкові дні в кожне свято. Тож жителі діаспори відзначають святкові дні також у дати: 16 тішрея, 23 тішрея, 16 нісана, 22 нісана і 7 сівана. Ці дні називаються «другим святковим днем діаспори». Хоча в наші дні всім відомо, коли Рош ходеш, адже останній Гілель освятив новомісяччя і встановив постійний календар, проте мудреці постановили дотримуватися другого святкового дня діаспори, щоб не змінювати звичаю.
Рош га-Шана — через те, що він припадає на саме новомісяччя, навіть жителі Землі Ізраїлю не могли отримати звістку про освячення місяця, і тому встановили, щоб святкували два дні в усіх місцях.
Йом Кіпур — установлений одним днем в усіх місцях, оскільки це день посту, а поститися протягом двох днів — загроза життю[1].
Шміні Ацерет і Сімхат Тора — у Землі Ізраїлю святкують обидва в день 22 тішрея, а в діаспорі святкують Шміні Ацерет 22-го, а Сімхат Тору 23-го.
Шавуот — щодо цього свята і в діаспорі не було сумніву, оскільки воно не має постійної дати, а святкується на п'ятдесятий день після Песаху, тож посланці рабинського суду встигали прибути й до діаспори, а причина, з якої його святкують два дні, — щоб не робити відмінностей між святами[2].
Свята Хабаду
Ці свята наші Ребе, провідники поколінь, називають «Йом-тов». У них дотримуються звичаїв радості й заведено не казати в них Таханун.
- Рош ходеш кислев — перший вихід Ребе після проблеми зі здоров'ям у Шміні Ацерет 5738[3]
- 10 кислева — свято Геули Мітлер Ребе[4]
- 19 кислева — свято Геули Алтер Ребе[4]
- 3 тамуза — перший етап Геули Ребе Раяца[5]
- 12 — 13 тамуза — повнота свята Геули Ребе Раяца[6]
- 18 елула — день народження двох великих світил, Бааль-Шем-Това і Алтер Ребе[7]
Закони Йом-тову
Радість і шанування Йом-тову
Тора пише:
І веселися у свято твоє, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх
— Книга Дварім, розділ 16, вірш 14
І хоча цей вірш написано в повелінні про свято Сукот, мудреці встановлюють, що це стосується й інших свят.
Гмара пише[8], що спосіб виконати заповідь радості в Йом-тов — їсти м'ясо й пити вино. А Алтер Ребе постановляє[9], що за часів Храму головна радість була в м'ясі мирних жертв, але нині, після зруйнування Храму, коли немає м'яса мирних жертв, заповідь радості в Йом-тов — у питті вина.
А Ребе додає[10], що обов'язок пити вино у свято (окрім вина кідушу) — з Тори, оскільки в наш час «І веселися у свято твоє» стосується лише вина, і відповідно є обов'язок пити вино не лише у свято, а й у холь га-моед.
Шанування Йом-тову — окрім заповіді радості в Йом-тов, є також заповідь шанувати його, і тому заведено стригтися, митися й перевдягатися у святковий одяг. Також треба належно підготувати дім, навести в ньому лад і чистоту. Частина шанування Йом-тову — також самому трудитися в приготуваннях, навіть якщо в людини є багато помічників, які це зроблять.
Основна стаття – Святкова трапеза
Насолода Йом-товом — додатковий аспект становить обов'язок приносити задоволення своєму тілу в Йом-тов, примножуючи добру їжу, влаштовуючи дві великі трапези й примножуючи світло в домі. Як частину цього мудреці встановили заборону їсти напередодні Йом-тову після полудня, щоб людина вступила у свято голодною і їла з апетитом і задоволенням.
Закони роботи в Йом-тов
Будь-яка робота, заборонена в Шабат, заборонена й у Йом-тов, за винятком певних робіт, які Тора дозволила виконувати заради окель нефеш і заради радості свята. Дозволені роботи такі:
- «Робота окель нефеш» (— роботи, потрібні для приготування їжі, наприклад: забій, відбір, замішування, випікання і варіння).
- Розпалювання вогню і його гасіння.
- Перенесення з володіння у володіння.
Роботи варіння, розпалювання й перенесення дозволені для будь-якої потреби задоволення[11], а решта перелічених робіт дозволена лише заради окель нефеш[12]. Решта з 39 робіт не дозволена зовсім, навіть заради окель нефеш. Також не дозволені роботи заради «махширей окель нефеш» (— знарядь, за допомогою яких можна виконати роботу окель нефеш), наприклад зробити рожен і ніж, піч і плиту[13].
Щодо розпалювання мудреці заборонили добувати новий вогонь, але дозволено переносити наявний вогонь і запалювати за його допомогою новий вогонь. Хоча запалювання вогню дозволене, його гасіння і зменшення заборонені. Якщо страва ось-ось згорить на вогні й немає іншого виходу, крім як зменшити його, — дозволено, оскільки це потреба окель нефеш.
Як сказано, робота варіння дозволена для всіх потреб дня (наприклад, нагріти воду для миття тощо), але заборонено варити щось заради наступного дня. Якщо наступний день — Шабат, мудреці встановили, що можна варити, але для цього треба влаштувати ерув тавшилін напередодні Йом-тову. Крім того, заборонено варити їжу для нееврея або для тварин, але дозволено варити більше, ніж знадобиться на цей день, оскільки завжди можливо, що прийдуть непередбачені гості.
Більшість законів мукце однакові для Йом-тову й Шабату, але є кілька законів, у яких мудреці були суворіші, ніж у Шабат, щоб не ставилися зневажливо до Йом-тову.
Ерув хацерот для Йом-тову
Як правило, ерув хацерот було встановлено для Шабату й для Йом Кіпуру[14]. Щодо Йом-тову сказано в Гмарі[15]: «Немає еруву й перенесення для Йом-тову». Тлумачі розійшлися в поясненні цієї фрази. «Магід Мішне» пояснив думку Рамбама[16] так, що немає потреби в ерув хацерот у Йом-тов, і перенесення з двору у двір дозволене й без еруву. Натомість на думку Рашби[17], потрібен ерув хацерот для Йом-тову заради перенесення речей, яких цього дня не потребують. Шулхан арух постановив[18] за думкою Рамбама, що немає потреби в еруві для Йом-тову, тоді як Рама постановив за думкою Рашби[19]. Третя думка — думка Рітви, згідно з якою немає дозволу переносити в Йом-тов речі, яких цього дня не потребують, і навіть якщо зробив ерув хацерот, це не допомагає[20]. «Мішна брура» наводить від імені Магаршаля[21], що не заведено відкладати ерув хацерот для Йом-тову, але добре, щоб, коли відкладають ерув хацерот напередодні Песаху для всіх Шабатів року, казали, що цей ерув діє також для святкових днів року.
Додаткові закони
Кідуш
У Йом-тов роблять кідуш і вночі, і вдень. Текст кідушу відрізняється від тексту Шабату, і є невеликі зміни від свята до свята. Крім того, в кожен Йом-тов промовляють благословення Шегехеяну (жінки промовляють його під час запалювання свічок, а чоловіки виконують обов'язок благословенням у кідуші), крім останнього Йом-тову Песаху.
Ще одна відмінність між останнім Йом-товом Песаху та іншими святковими днями — у промовлянні Галеля. В усі святкові дні кажуть повний Галель із благословенням, крім останнього Йом-тову Песаху, коли кажуть Галель із пропусками, а за звичаєм сефардів навіть не промовляють благословення.
Святкові трапези
Основна стаття – Трапеза Мошіаха
У галахі постановлено за думкою рішонім, що в Йом-тов немає заповіді трьох трапез, як у Шабат, і можна обмежитися двома.
Дехто має звичай їсти третю трапезу в Йом-тов останнього дня Песаху[22] на тій підставі, що так чинив Бешт[23] і називав її Трапезою Мошіаха. Причина, з якої її так називають, — у тому, що в цей час світить розкриття сяйва Мошіаха[24]. У хасидизмі Хабад надають великого значення цій трапезі.
Святкові молитви
Молитви Аміда містять сім благословень (на відміну від буденного дня, коли їх дев'ятнадцять). Але вони відрізняються текстом від молитов Шабату. Також між одним святом та іншим є невеликі відмінності в тексті.
У кожен Йом-тов читають у Торі уривок, особливий для цього дня, а в мафтір читають уривок про додаткову жертву цього дня. У кожен Йом-тов, що не припадає на Шабат, до Тори викликають п'ятьох викликаних і ще одного для мафтіру й гафтари.
Авдала
Також на виході Йом-тову роблять авдалу, як на виході Шабату, тільки пропускають благословення «Меорей га-еш» (яке встановили промовляти, бо вогонь був створений на виході Шабату), а також благословення «Бсамім», оскільки в Йом-тов немає нешама єтера, як у Шабат.
У Геулі
Скасування свят
Основна стаття – Скасування свят у прийдешньому майбутньому
У прийдешньому майбутньому скасуються всі свята, крім свята Пурим (і ще деяких свят за деякими думками). Щоб пояснити, як скасування не суперечить вічності Тори, були висловлені різні тлумачення у відкритій Торі та в ученні хасидуту. Згідно з тлумаченням учення хасидуту, мається на увазі не те, що вони скасуються повністю, а те, що Б-жественне світло, яке розкривається в ці свята, не досягне рівня світла, яке розкриється в прийдешньому майбутньому, — і тому також радість у них зовсім не відчуватиметься порівняно з великою радістю, яка буде тоді.
Громадські пости
Основна стаття – Скасування постів у прийдешньому майбутньому
У дні Мошіаха пости скасуються й перетворяться на святкові дні та дні веселощів і радості, як сказано в пророка[25]: «Так сказав Г-сподь Цва-от: піст четвертого, і піст п'ятого, і піст сьомого, і піст десятого стане для дому Єгуди веселощами, і радістю, і добрими святами». Ребе докладно пояснює[26], що в цьому суть і мета посту від самого початку — привести до здійснення тшуви і, як наслідок, до скасування посту та перетворення його на радість; і тому це пророцтво наведено як галахічну постанову нині, щоб, коли ми здійснюємо тшуву в дні посту, ми відчували, що це підготовка до перетворення посту на радість у дні Мошіаха.
Другий святковий день діаспори
Основна стаття – Другий святковий день діаспори
Хатам Софер каже[27], що й за Геули жителі діаспори й далі святкуватимуть другий святковий день. Ребе посилається на цього Хатам Софера і пише[28], що треба обговорити, чи буде два дні, чи один день, і щоб це обговорили на «Кінус Тора». Згодом Ребе сказав[29], що, мабуть, святкуватимуть два дні, оскільки нині святкують (не через сумнів щодо дня, а) щоб не змінювати звичаю, і ця причина буде й за Геули. А згодом написав просто[30], що святкуватимуть два дні свята і що приноситимуть жертви в цей день[31].
У вченні хасидизму
Розкриття світла
У Йом-тов Сфірі Малхут — яка є джерелом усіх створених світів — світить розкриття щабля мохін в Ацилуті. Особлива перевага мохін у тому, що в них відчувається Ор Ейн Соф у вигляді близькості місця, оскільки вони більшою мірою скасовані перед Ор Ейн Соф[32].
Однак є відмінність між звичайним Йом-товом і Рош га-Шана та Йом Кіпуром: в інші святкові дні це притягнення відбувається через Зеїр Анпін — мідот, тоді як у ці дні воно притягується прямо до Малхут, не проходячи через Зеїр Анпін. Причина цього в тому, що Рош га-Шана і Йом Кіпур — час побудови Малхут, а джерело, з якого будується Малхут, — від мохін, і тому притягується до Малхут прямо з її джерела[33].
Оскільки в Йом-тов є вище розкриття Б-жественності, у ньому заборонено виконувати роботу, адже перед царем неможливо чинити дію, що вказує на єшут[34].
Є відмінність між щаблем Йом-тову і Шабату, адже святість Йом-тову залежить від певної дії єврея, коли рабинський суд освячує місяць і тим самим вирішує, коли припаде Йом-тов[35], тоді як Шабат — сутнісна святість, що не залежить від служіння людини[36], а в сфірот: у Йом-тов притягуються мохін де-Іма, а в Шабат притягуються мохін де-Аба. Це виражається також у тому, що між Шабатом і Йом-товом роблять розділення «Що відокремлює святе від святого»[37], оскільки святість Шабату вища за святість Йом-тову[38].
Це пояснення вчення хасидуту — що не лише встановлення дати Йом-тову залежить від Ізраїлю, а й Б-жественне притягнення Йом-тову — пояснює і розв'язує, як міг Всевишній створювати світ у шостий день творіння, попри те що це Йом-тов — Рош га-Шана, і в ньому мало бути заборонено виконувати роботу. Але пояснення цього в тому, що, оскільки людину ще не було створено, день ще не став Йом-товом[39].
Другий святковий день діаспори
Причина того, що в діаспорі роблять два дні свята, а Земля Ізраїлю — лише один день, у тому, що в Землі Ізраїлю, яка близька до Б-жественності й вельми очищена, можуть отримати те сяйво за один день, але в діаспорі, де є віддаленість місця від Б-жественності, сяйво не може утвердитися за один день і потребує двох днів.
Це можна порівняти з ліхтарем: коли він світить на близьке місце, кількість світла зменшується й здається малою, але коли світить на далеке місце, воно поширюється в сторони й здається великим, хоча в кількості самого світла немає змін. Згідно з цим буде зрозумілий і мідраш[40] на вірш «Поставили мене стерегти виноградники[41]»: «Сказала громада Ізраїлю: у Землі Ізраїлю я дотримувалася одного дня, тепер — двох днів; я думала отримати нагороду за обидва, а отримую лише за один день», і згідно з викладеним вище поясненням буде зрозуміло, що, оскільки саме світло в діаспорі не примножилося більше, ніж у Землі Ізраїлю, а причина того, що роблять два дні, — через віддаленість місця, тому отримує нагороду як за один день[42].
Радість Йом-тову
Йом-тов називається «часи для радості»[43], «час нашої радості», на відміну від Шабату, у якому не згадується тема радості, хоча він вищий за нього щаблем. Причина цього в тому, що радість буває від новизни, як у бідняка, що розбагатів, чи в в'язня, що вийшов із в'язниці: оскільки він вийшов із темряви до світла, завдяки цьому зрадіє його серце; і така суть Йом-тову, який припадає на буденні дні, що перебувають під часом, і коли туди притягується сяйво з аспекту вищої святості, що вища за час, радість буде великою, але в Шабат, який є піднесенням світів повністю в те, що вище за час, згаданий приклад тут незастосовний, бо це не тема радості, а насолоди.
Причина того, що в Шабат немає радості, хоча й тоді є піднесення світів у те, що вище за час, і це піднесення таке ж високе, як свято, — у тому, що в Шабат є аспект бітулю, а там радість зовсім незастосовна[44].
Шати в Йом-тов
У Йом-тов усі світи вдягаються в коштовні духовні шати, і тому написано[43] «і часи для радості», бо завдяки цьому радість у них примножується.
І суть у тому, що дні називаються шатами, і в буденні дні, що перебувають під часом, це прості шати, але у святкові дні, коли Всевишній «освячує Ізраїль і часи», що є притягненням того, що вище за час, у час, — дні й шати кращі й гарніші.
7 благословень
Молитва Аміда спрямована відповідно до світу Ацилут, і в ній 18 благословень[45]. Три перші благословення спрямовані відповідно до трьох праотців, які є ХаГаТ Ацилуту, три останні благословення відповідають НеГІ Ацилуту, а 12 середніх благословень відповідають 12 колінам, які є 12 діагональними межами і є «гілками» ХаГаТ НеГІ.
Причина того, що потрібні всі 12 середніх благословень, у тому, що неможливо отримати притягнення від самих ХаГаТ НеГІ, а лише через їхні гілки може бути притягнення розкриття Б-жественності в душі; оскільки в Шабат і Йом-тов є піднесення світів, у ці дні досить промовити 7 благословень, бо можна отримати притягнення й від самих ХаГаТ НеГІ (від праотців)[46].
Див. також
Зовнішні посилання
- Рав Меїр Ашкеназі Закони Йом-тову, адар 5781 (лютий–березень 2021)

- Свято — погляд зсередини, з книжки «Аншей га-міла»
(англійською)
- Рав Аврагам-Єшая Раскін, «Ось свята Г-сподні», у книжці «Ось свята Г-сподні», с. 31 — 39
Примітки
- ^ Рама «Орах хаїм» 624 5.
- ^ Другий святковий день Шавуоту
- ^ «Дівре Мошіах» 5749, т. 2, с. 38: «Гут йом тов».
- ^ 1 2 «Сефер га-сіхот» 5752, т. 1, тижнева глава «Толдот», с. 124: «В останніх поколіннях додалися й розкрилися також святкові дні вчення хасидуту — свято Геули Алтер Ребе 19 кислева і свято Геули Мітлер Ребе 10 кислева».
- ^ «Сефер га-мінгагім», с. 98-99: «Причина того, що його святість мій тесть, святий Адмор, не встановив день 3 тамуза святковим днем, а лише дні 12 і 13, — можна сказати . . Однак зв'язок хасидів із Ребе — насі — має бути з усім, чим він є, і тому мені здається, що хасидам слід святкувати також день 3 тамуза».
- ^ «Сефер га-мінгагім», с. 98: «Причина того, що його святість мій тесть, святий Адмор, не встановив день 3 тамуза святковим днем, а лише дні 12 і 13».
- ^ «Сефер га-сіхот» 5703, с. 140: «Сьогодні сповнився ювілей — п'ятдесят років від того першого разу, коли я удостоївся почути 18 елула підкреслене „щасливого свята“. І я кажу вам також: „Гут йом-тов“ [=щасливого свята]. Адже „людина зобов'язана говорити мовою свого вчителя“, і я кажу вам „Гут йом-тов“ його святою мовою, як я удостоївся почути: гут йом-тов нам».
- ^ Трактат «Псахім» 109а
- ^ Шулхан арух, розділ 559, пункт 7
- ^ «Лікутей сіхот», т. 2, с. 432.
- ^ Оскільки вони дозволені для потреби їжі, вони дозволені й не для потреби.
- ^ З того, що Тора дозволила роботу окель нефеш, зрозуміло, наскільки радість Йом-тову — головна справа у святах, тож людина має відчувати її протягом усього року, увесь день цілком. («Лікутей сіхот», т. 11, с. 40).
- ^ «Тільки те, що їстиме всяка душа, лише воно може робитися для вас», воно — а не махширін. Трактат «Шабат» 24, б
- ^ «Мішне Тора» Рамбама, книга «Зманім», закони ерувін, розділ 8, закон 4.
- ^ Трактат «Бейца» 12, б.
- ^ «Магід Мішне», закони Йом-тову, розділ 1, закон 4, і закони ерувін, розділ 8, закон 4.
- ^ «Хідушей га-Рашба», Бейца 12, сторінка а, що починається словами «У-мем-мем машма», наводиться також у «Магід Мішне», закони ерувін 8 4.
- ^ Шулхан арух «Орах хаїм», розділ 528, пункт 1, і див. також «Мішна брура» там само, сеіф катан 1.
- ^ Шулхан арух «Орах хаїм», розділ 518, пункт 1.
- ^ «Хідушей га-Рітва», трактат «Бейца», аркуш 12, сторінка а, що починається словами «Ве-хатав га-Рітва заль», наводиться також у «Біур галаха», розділ 518, що починається словами «Ве-ім гініах ерув».
- ^ «Мішна брура», розділ 518, сеіф катан 10.
- ^ Хоча в усі інші святкові дні їдять лише дві трапези («Сефер га-сіхот» 5702, с. 309).
- ^ «Нітеї Гавріель», закони Песаху, частина 3, с. 127.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5700, с. 72.
- ^ Захар'я 8, 19.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 15, сіха про 10 тевета.
- ^ Респонси «Орах хаїм», кінець розділу 145.
- ^ «Дівре Мошіах» 5749, т. 1, с. 286.
- ^ «Дівре Мошіах» 5750, т. 4, с. 92.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5751, т. 2, с. 565.
- ^ І слід зазначити слова в «Дівре Мошіах» 5751, т. 1, с. 207, звідки зрозуміло, що напевно не святкуватимуть два дні свята, і є сумнів лише в тому, чи буде після цього Ісру хаг (оскільки фактично було свято), чи ні (і заднім числом не буде Ісру хаг).
- ^ «Лікутей Тора», «Таво» 42, б.
- ^ «Лікутей Тора» там само. Див. «Ор га-Тора», Рош га-Шана, сторінка 1652. «Сефер га-маамарім» 5659, кінець сторінки 11.
- ^ Див. «Лікутей Тора», «Рее» 32, а — щодо місяця елул.
- ^ Брахот 49, а: «Ізраїль — вони освячують часи».
- ^ Бейца 17, а: «Шабат освячений і перебуває».
- ^ Мішна Хулін 1, 7.
- ^ Маамар, що починається словами «Рее», 5642.
- ^ Маамар, що починається словами «Захор ет йом га-Шабат», 5642.
- ^ «Шір га-шірім раба», розділ 1, абзац 6(5).
- ^ Шір га-шірім 1, 6.
- ^ «Дерех міцвотеха» 198, а.
- ^ 1 2 Текст молитви трьох свят паломництва. І див. «Лікутей Тора», тижнева глава «Цав», маамар, що починається словами «Шешет га-ямім». «Лікутей Тора», друшім до Шміні Ацерет 88, г.
- ^ «Ор га-Тора» «Пінхас», с. 1203.
- ^ До зруйнування Другого Храму.
- ^ «Біурей га-Зогар» Ребе Цемах Цедека, с. 457.