Перейти до вмісту

«Лікутей амарим» — розділ 1

Матеріал з Хабадпедії
Схема «Лікутей амарим», розділи 1–12

Перед тобою загальна карта тем, що роз'яснюються в книзі «Танія», у вигляді блок-схеми.
У цій схемі докладно представлено гілку бейноні (розділи 1–12). У третьому рядку розміщено посилання на інші гілки.


 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бо дуже близьке до тебе слово це
в устах твоїх і в серці твоєму
— щоб виконувати його

(Дварім, 30:14)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Служіння серця
«Бо дуже близьке до тебе слово це: в устах твоїх і в серці твоєму»

(розділи 1–34)
 
 
 
 
 
 
 
 
Служіння дією
Виконання заповідей із любові й трепету

(розділи 35–53)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бейноні
Розділи 1–12
 
Служіння бейноні
Розділи 13–25
 
Поради в служінні Б-гу
Розділи 26–34
 
Оселя в нижніх світах
Розділи 35–40
 
Любов до Б-га
Розділи 41–50
 
Перевага дії в матеріальному
Розділи 51–53


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бейноні
Розділи 1–12
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Душа та її шати
Розділи 1–8
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Війна душ
Розділи 9–12
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Б-жественна душа
Розділи 1–5
 
 
 
 
 
 
 
Тваринна душа
Розділи 6–8
 
 
 
Війна
Розділ 9
 
Перемога Б-жественної душі — праведник
Розділ 10
 
Перемога тваринної душі — нечестивець
Розділ 11
 
Постійна війна — бейноні
Розділ 12
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сама душа
Розділи 1–3
 
Шати душі
Розділи 4–5
 
Її джерело — у кліпот
Розділ 6
 
Суть різниці між речами
дозволеними і забороненими

Розділ 7
 
Суворість щодо того, що людина топче п'ятами
Розділ 8
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Дві душі
Розділ 1
 
Б-жественна душа
Розділи 2–3
 
Шати та їхня перевага
Розділ 4
 
 
Особлива перевага шати думки
Розділ 5
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Суть душі
Розділ 2
 
Якості душі
Розділ 3
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

Розділ 1. Дві душі

Передмова

" Цемах Цедек розповів, що в Рош га-Шана першого року його життя — у 5550 році (1789/1790) — наш великий Ребе виголосив драшу «Заклинають його: будь праведником тощо», і це і є три перші розділи книги «Танія» "

– «Гайом йом», 6 адара II

Автор називає «Танію» «Сефер шель бейноніім», тобто її предмет — пояснити «бейноні» шлях його служіння Всевишньому[1], а перший розділ слугує своєрідним «вступом» або «тлом», необхідним для розуміння цього служіння загалом[2], і містить дві теми:

а. Кілька видів доказів із Гемари і Зогару того, що різниця між праведником, бейноні і грішником не в кількості скоєних ними провин, а в кількості та якості «зла», яке в них.

б. Велике нововведення вчення хасидуту (що спирається на писання Арі): лихе начало — не лише «ангел» (зовнішня сила), що тягне людину, а сама сутність людини, її душа, яка оживляє її тіло.

Текст

Розділ 1
Розділ 1. Вчили [наприкінці розділу 3 трактату «Ніда»]: заклинають його: «Будь праведником і не будь нечестивцем, і навіть якщо весь світ цілком каже тобі: „Ти праведник“, — будь у своїх очах як нечестивець». І треба зрозуміти: адже ми вчили [Авот, розділ 2]: «І не будь нечестивцем у своїх власних очах». І крім того, якщо він буде у своїх очах як нечестивець, він засмутиться і буде сумним, і не зможе служити Всевишньому в радості і з добрим серцем; а якщо він зовсім не засмутиться через це, це може довести його до легковажності, не дай Б-г. Але суть у тому, що ось, ми знаходимо в Гемарі п'ять категорій: праведник, якому добре, праведник, якому погано, нечестивець, якому добре, нечестивець, якому погано, і бейноні. І пояснили в Гемарі: праведник, якому добре, — завершений праведник; праведник, якому погано, — праведник незавершений. А в «Раая меемна», тижнева глава Мішпатім, пояснили: праведник, якому погано, — той, у кого зло в ньому підкорене добру тощо. А в Гемарі, кінець розділу 9 трактату «Брахот»: праведників судить добре начало тощо, нечестивців судить лихе начало, бейноніх судять і те, і те тощо. Сказав Раба: «Такий, як я, — бейноні». Сказав йому Абає: «Пан не залишає життя жодному створінню» тощо. І треба зрозуміти все це як слід, а також зрозуміти те, що сказав Йов [«Бава батра», розділ 1]: «Владико світу, Ти створив праведників, Ти створив нечестивців» тощо, — а адже «праведник» чи «нечестивець» не сказано. І також зрозуміти сутність ступеня бейноні, який безсумнівно не є половиною заслуг і половиною гріхів, бо якщо так, як міг Раба помилитися щодо себе, сказавши, що він бейноні, — а відомо, що його уста не припиняли повторення вчення, так що навіть ангел смерті не міг владарювати над ним, — і як міг він помилитися в половині гріхів, не дай Б-г? І крім того, адже в ту мить, коли людина чинить гріхи, вона називається завершеним нечестивцем [а якщо потім зробила тшуву, називається завершеним праведником], і навіть той, хто порушує легку заборону з постанов книжників, називається нечестивцем, як наводиться в розділі 2 трактату «Євамот» і в першому розділі трактату «Ніда»; і навіть той, хто міг протестувати і не протестував, називається нечестивцем [у розділі 6 трактату «Швуот»]; і тим паче, за висновком від легкого до суворого, — той, хто нехтує якоюсь заповіддю-повелінням, яку може виконати, як кожен, хто може займатися Торою і не займається, про якого наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, витлумачили: «Бо слово Г-споднє зневажив він» тощо, «знищена, знищена буде» тощо; і очевидно, що він називається нечестивцем більшою мірою, ніж той, хто порушує заборону мудреців. А якщо так, мимоволі в бейноні немає навіть гріха нехтування вивченням Тори, і тому Раба помилився щодо себе, сказавши, що він бейноні*
Примітка
*(А те, що написано в Зогарі, частина 3, аркуш 231: «Кожен, у кого гріхів небагато» тощо, — це запитання рава Гамнуни до Еліягу, але за відповіддю Еліягу там пояснення слів «праведник, якому погано» — як написано в «Раая меемна», глава «Мішпатім», згаданій вище; і в Тори сімдесят граней):
А те, що кажуть загалом: половина на половину називається бейноні, а більшість заслуг називається праведником, — це запозичена назва щодо нагороди і покарання, оскільки судять за більшістю, і він називається праведником у своєму суді, оскільки виправданий на суді. Але щодо істинної описової назви та гідності ступенів і рівнів розрізнення праведників і бейноніх сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: праведників судить добре начало, як сказано: «І серце моє порожнє в мені», бо немає в нього лихого начала, оскільки він убив його постом. Але кожен, хто не досяг цього ступеня, хоча його заслуг більше, ніж провин, зовсім не перебуває на ступені й рівні праведника. І тому сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, у мідраші: побачив Святий, благословенний Він, що праведників мало, встав і насадив їх у кожному поколінні тощо, і як сказано: «А праведник — основа світу»:

Але пояснення цього — згідно з тим, що написав рав Хаїм Віталь, благословенна його пам'ять, у «Шаар га-кдуша» [і в «Ец хаїм», брама 50, розділ 2], що в кожної людини з Ізраїлю, чи то праведник, чи грішник, є дві душі, як написано: «І душі Я створив», — це дві душі: одна душа з боку кліпи і ситра ахра, і вона вбирається в кров людини, щоб оживляти тіло, як написано: «Бо душа плоті — у крові», і від неї походять усі погані якості — від чотирьох поганих стихій, які в ній, тобто гнів і гординя — від стихії вогню, яка підноситься вгору. А пристрасть до насолод — від стихії води, бо вода вирощує всілякі насолоди. А легковажність, насмішкуватість, хвастощі і пусті розмови — від стихії повітря. А лінощі і смуток — від стихії землі. І також добрі якості, які є в природі всіх євреїв від народження, як-от милосердя і гмілут хасадім, походять від неї, бо в євреїв ця душа кліпи — від кліпат нога, у якій є також добро, і вона — з таємниці Дерева пізнання добра і зла:

Не так душі народів-ідолопоклонників: вони — від інших нечистих кліпот, у яких немає взагалі жодного добра, як написано в «Ец хаїм», брама 49, розділ 3, і все добро, яке роблять народи-ідолопоклонники, вони роблять для себе, як сказано в Гемарі на вірш «І милість народів — гріх», що будь-яку цдаку і милість, які роблять народи-ідолопоклонники, — лише щоб звеличитися тощо:

Підсумки

Щоб зрозуміти, як «дуже близько» кожному євреєві виконувати всю Тору і заповіді, ніколи не спотикаючись у жодній провині (і притому з внутрішньою життєвою силою і почуттям), ми зобов'язані зрозуміти будову душі та її сили. Перше поняття, яке треба знати: душа єврея не одна, а дві. У наступних тринадцяти розділах цю тему буде роз'яснено докладно і ґрунтовно.

Пояснення Ребе

Ребе[3] ставить запитання: здавалося б, незрозуміло, чому Алтер Ребе в «Танії» наводить також слова Абає «Не залишає тощо» — адже його запитання ґрунтується на висловлюванні Раби «Такий, як я, — бейноні»?

І можна сказати, що цим він посилює своє запитання: оскільки ми бачимо, що в сугії ставлять запитання до висловлювання Раби і знають його велич, то навіть якщо з натяжкою відповісти, що Раба помилився щодо себе через свою скромність (у дусі написаного в «Хідушей агадот» там само) або що він не хотів розкрити свою гідність, запитання все одно залишається в силі щодо Абає: навіщо йому ставити запитання з боку створінь, — він міг би сказати прямо про самого Рабу, що неможливо сказати, що він бейноні, оскільки його уста не припиняли повторення вчення.

Ще Ребе запитує: у «Танії» сказано «Пан не залишає життя жодному створінню тощо» — на що вказує словом «тощо», якщо слова Абає вже закінчилися? А якщо в цьому є якийсь натяк, чому він не пояснив його, як пояснив інші запитання?

Ребе відповідає, що, згідно з кількома версіями, після слів Абає текст такий: «Сказав Раба: людина знає про себе, чи праведник вона». І це відповідь на запитання Абає. Зміст її — що ніхто не може знати напевно про те, що відбувається з іншим, а лише людина знає про саму себе.

А згідно з початковим припущенням у «Танії», що праведник — це той, у кого заслуг більше, важко зрозуміти: адже сам Раба, а також Абає, який прислуговував йому і виріс у нього, знали, що його уста не припиняли повторення вчення; як же Раба дав йому відповідь, що він знає про себе тощо, — адже те, що бачили він і Абає, було очевидною протилежністю. А те, що Алтер Ребе не написав цього явно, можна пояснити: а) тому що згадана версія не остаточна; б) тому що зрештою це і є запитання, що наводиться нижче: як Раба помилився щодо себе тощо. — І переконливіше друге.

Фотографія друкованого видання «Танії»

Основні поняття

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ На відміну від шляху «грішників», чиє служіння — тшува, яка виведе їх з їхнього стану і перетворить їхню сутність на «бейноні», і на відміну від «праведників», чий шлях служіння — «вищі єднання».
  2. ^ Цей абзац («Передмова») написано за записом уроку рава Йоеля Кагана.
  3. ^ «Ігрот кодеш», том 3, 447.
Попередній:
Передмова укладача
Розділи «Лікутей амарим» Наступний:
Розділ 2

Повідомити про помилку на цій сторінці