Перейти до вмісту

«Ігерет га-кодеш»

Матеріал з Хабадпедії

«Ігерет га-кодеш» — четверта частина книги «Танія», що містить 32 загальні послання, які Алтер Ребе надсилав хасидам; близько половини з них присвячені гідності цдаки. Цю частину, «Ігерет га-кодеш», разом з «Кунтрес ахарон» уперше приєднали до «Танії» сини Алтер Ребе лише у виданні, надрукованому приблизно через рік після його відходу з життя, і саме вони вибрали 32 послання з приблизно 200 листів, що є в нас.

Докладніше

«Танію» вперше надрукували в 5557 році (1796), але без двох останніх частин — «Ігерет га-кодеш» і «Кунтрес ахарон». Лише через рік після відходу з життя Алтер Ребе його сини[1] надрукували «Танію» ще раз[2] і додали до неї дві останні частини.

У передмові до книги «Танія» сини Алтер Ребе засвідчують, що ці послання написані його святою рукою і святою мовою Алтер Ребе, а назву «Ігерет га-кодеш» дано тому, що більшість розділів цієї частини — послання, надіслані Алтер Ребе хасидам, «щоб вказати народові Б-жому шлях, яким їм іти, і справу, яку їм робити», і тому вони вважали за правильне приєднати ці святі послання до книги «Танія».

Ребе наголошує: хоча приєднання цих послань зробив не сам Алтер Ребе, оскільки Мітлер Ребе був одним із «синів автора», що їх приєднали, а він же був його «мемале маком», а сенс «мемале маком» у тому, що він заповнює все місце, тобто це одне продовження, — так і було встановлено на покоління, що вивчення «Танії» охоплює «Ігерет га-кодеш», які вважаються такими, що становлять воістину одну частину з «Танією»[3].

У наступні роки зміни тривали від видання до видання[4], і лише в 5660 році (1899/1900) (через 103 роки після першого видання) — коли Ребе Рашаб надрукував «Танію» на користь єшиви — «Танію» було «запечатано» й освячено в остаточному, відомому нам вигляді.

Однією з найзначніших змін у виданні 5660 року (1899/1900) було додавання 2 послань «Ігерет га-кодеш» (які не «удостоїлися» власного розділу, а були приєднані до вже наявних послань): «Га-отійот га-нігалот лану» додано до розділу 19, «У-мі-годель тірдотай» приєднано до розділу 22.

До наших днів дійшло близько 200 листів, написаних Алтер Ребе[5] (переважна більшість — загальні листи), але лише 32 з них були вибрані синами гаона-автора для включення до «Танії»[6]. Слід також зазначити, що близько половини послань (15 з 32) присвячені цдаці, і в кожному посланні пояснюється інша її гідність.

З розгляду змісту послань видно, що двадцять шість із них спочатку були написані як послання, а шість, найімовірніше, спочатку були написані як пояснення в хасидуті (а не як послання)[7].

13 послань, що увійшли до книги «Танія», надруковані лише частково, а їхні закінчення надруковані в «Ігрот кодеш» Алтер Ребе.

«Кунтрес ахарон»

Основна стаття – «Кунтрес ахарон» — книга «Танія»

У деяких виданнях «Кунтрес ахарон» також називався «Ігерет га-кодеш», і навіть після того, як у наступних виданнях його відокремили і він друкувався з окремим заголовком, у низці місць він разом з «Ігерет га-кодеш» вважався «четвертою частиною» «Танії»[8].

Зміст послань

Видання в каталозі HebrewBooks

Видання цієї книжки в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 1. Каталог HebrewBooks.

  1. «Ігерет га-кодеш» אגרת הקודש (Зульцбах) — у каталозі · читати

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Мітлер Ребе, р. Хаїм-Аврагам і р. Моше.
  2. ^ Це було восьме видання, через 17 років після першого видання.
  3. ^ [Див. також сіху тижневої глави «Ваїшлах», 18 кислева 5723 року (15 грудня 1962).
  4. ^ Як можна дізнатися зі списку видань, що міститься наприкінці «Танії».
  5. ^ Майже всі вони зібрані в книзі «Ігрот кодеш» Алтер Ребе.
  6. ^ І 5 було додано в пізніші роки: два листи було включено до частини «Ігерет га-кодеш» і 3 — до «Кунтрес ахарон».
  7. ^ Розділи: 15, 18, 19, 20, 26, 29.
  8. ^ «Лікутей Тора», «Ваїкра» 1, 3 та ін. «Сефер га-сіхот» 5701, сторінка 142. Примітки Ребе про назву книги і назви її частин, надруковані в кінці книги «Танія», після переліку «Видання „Танії“». І там — що, найімовірніше, сам Ребе Цемах Цедек позначив «Кунтрес ахарон» як продовження «Ігерет га-кодеш», розділи 33, 34 і далі (як згадує Ребе і в сіхі Шабату «Берешит» 5714 року (1953/1954)).

Повідомити про помилку на цій сторінці