«Кунтрес ахарон» — глава 8
Вигляд
| Книга «Танія» |
|---|
| Титульний аркуш і передмова |
| Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника |
| «Лікутей амарим» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53 |
| «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» |
| Передмова — «Хінух катан» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-тшува» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-кодеш» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 |
| «Кунтрес ахарон» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 |
Недобра чутка, яку я почув
Вступ
Це послання — різкий лист, який Алтер Ребе надіслав анашу внаслідок суперечки, що виникла між «служителями», які хотіли молитися неквапливо, і «балебатім», які хотіли поспішати в молитві. Наш Ребе докоряє просто в обличчя балебатім, які віддаляють від амуду тих, хто молиться неквапливо, і навіть установлює, що якщо їхній час обмежений, краще їм не приходити молитися в громаді, і так вони теж виконають свій обов'язок (згідно з галахою, як пояснено тут).
Текст листа
| Розділ 8 |
|---|
| Ось недобра чутка, яку я почув, і здригнулося нутро моє: що народ Г-сподній віддаляє від амуду людину, яка бажає життя й довголіття для всього анашу в цьому малому святилищі анашу, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Три речі продовжують дні людини», і одна з них — той, хто довго молиться. І навіть тому, у кого час дуже притиснутий і хто ніяк не може зачекати до закінчення відповіді Кдуші цього повторення хазана, — хіба не краще йому не чути Кдушу й Барху, ніж зазіхати на життя тих, хто бажає життя? А вимушеного Милосердний звільняє. І хазан виконує за нього його обов'язок, хоча він не чув, — ніби чув, бо це як справжня відповідь, як сказано в Гемарі про людей, що перебувають у полях, які підневільні й виконують обов'язок самої молитви Шмоне есре через повторення хазана, ніби справді чули, і також Кдуша й Барху включені сюди. І ось це ми дослідили — так було навіть у ранніх поколіннях мудреців Мішни й Гемари, у яких Тора була постійним заняттям і головним служінням, а не молитва. І тим більше тепер, в іквета ді-Мешиха, коли наша Тора не є постійним заняттям через тяготи часу. А головне служіння в іквета ді-Мешиха — це молитва, як написав рав Хаїм Віталь, благословенної пам'яті, в «Ец хаїм» і «Прі ец хаїм». Тим більше й поготів, що гідно й правильно воістину віддати за неї свою душу, і це воістину обов'язок за Торою для тих, хто розуміє користь роздумів і глибини Даат, хоч трохи, кожен у свою міру, у перелічуванні хвали Всюдисущому, благословенний Він, у «Псукей де-зімра» і у двох благословеннях перед читанням Шма — «Йоцер» і «Ахава», — щоб пробудити в них любов, приховану в серці кожного єврея, аби вона прийшла до розкриття в явленні серця під час самого читання Шма, бо це заповідь любові у вірші «І люби» тощо «всім серцем твоїм» тощо, яка вважається першою з 613 заповідей, як написав Рамбам, благословенної пам'яті, що вона з основ Тори і її корінь та джерело всіх 248 заповідей-приписів. Бо на любов, приховану в серці кожного єврея від народження й за його природою, узагалі не може бути веління, і знання тому, хто розуміє, легке: адже коли любов прихована, вона ще лише в одній Б-жественній душі, а коли приходить до розкриття в життєвій душі, тоді це розкриття серця в лівому шлуночку — місці перебування життєвої душі. І в цьому суть відбору іскор, згаданого там, в «Ец хаїм» і «Прі ец хаїм», щодо молитви, — що тому вона головне служіння в іквета ді-Мешиха: відбирати іскри тощо, тобто категорія ітгапха або іткафья життєвої душі для Б-жественної душі, як відомо, бо «кров — це душа» тощо, а кров оновлюється щодня від їжі й пиття і також зазнає впливу й виправляється від одягу й житла тощо. Тоді як у ранніх поколіннях, коли Б-жественні душі були великої цінності, відбір здійснювався за одну мить самим лише читанням Шма й благословеннями перед ним і коротким «Псукей де-зімра» тощо, і досить для того, хто розуміє: |
Підсумки
Ребе докоряє хасидам, які нехтують служінням молитви й не дають тим, хто довго молиться, бути хазанами, і зазначає кілька моментів у цьому:
- Молитва продовжує життя людини, а ті, хто поспішає, скорочують життя тих, хто молиться.
- Вимушений виконує обов'язок Кадіша, Кдуші, Барху й навіть молитви Аміда — навіть якщо його не було зовсім у синагозі.
- У вигнанні головне служіння (що продовжує життя людини) — це молитва (а не Тора).
- У служінні молитви людина виконує заповідь любові до Всевишнього, яка є за Торою, і вона перша (і корінь) для всіх заповідей-приписів.
- А коли любов до Всевишнього розкривається у тваринній душі, «відбираються іскри», і це головне служіння в останньому поколінні.
Основні поняття
| Попередній: Розділ 7 |
Розділи «Кунтрес ахарон» | Наступний: Розділ 9 |