Перейти до вмісту

«Ігерет га-кодеш» — розділ 22

Матеріал з Хабадпедії
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

«Ігерет га-кодеш» 22 — «Ме-агава месутерет тохахат мегула»

Вступ

У цьому розділі (подібно до розділу 19) наведено два різні послання[1], і так само, як там, друге було приєднано до «Танії» лише через багато років[2], але на відміну від «Га-отійот га-ніглот»[3] між посланнями немає (явного) зв'язку — і це дивовижно.


«Ме-агава месутерет тохахат мегула»[4]
У цьому посланні Алтер Ребе забороняє просити в нього про матеріальне. Попри це[5], хасиди продовжували питати, а Ребе продовжували відповідати.
А чому продовжували, адже Ребе заборонив це найсуворішою забороною? Перші хасиди казали, що в записі «Нефеш га-шфела»[6] він сам це дозволив!.


«Мі-годель тірдотай»
У цьому посланні Алтер Ребе «відливає» дві основи успіху в служінні Всевишньому: сильне бажання та агават Ісраель (як сказано, не знайдено пояснення, чому це послання приєднано до того самого розділу разом із «Ме-агава месутерет»).

Текст листа

Послання 22

22. Любі мої, брати мої й друзі мої, з любові прихованої — викриття явне: ідіть же, і розсудимо. Згадайте дні давні, збагніть роки роду й роду: чи бувало таке від днів світу? І де ж знайшли ви цей звичай в одній з усіх книг мудреців Ізраїлю ранніх і пізніх, щоб був звичай і установа питати поради щодо речового — як вчинити в справах світу речового — навіть у великих мудреців Ізраїлю ранніх, як-от танаї й амораї, від яких жодна таємниця не була прихована і яким ясні були шляхи небес, — а лише в пророків воістину, які були колись в Ізраїлі, як-от Шмуель-провидець, до якого пішов Шауль запитати Г-спода про загублених ослиць батька свого? Бо воістину всі справи людини, крім слів Тори та трепету перед Небесами, осягаються лише пророцтвом, а не мудрецям — хліб, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «усе в руках Небес, крім трепету перед Небесами», і «сім речей приховані» тощо, «не знає людина, чим заробить» тощо, «і царство дому Давида — коли повернеться» тощо; ось, прирівняні вони одне до одного. А те, що написано в Єшаягу: «порадник і мудрий ремісник», і так само сказане нашими мудрецями, благословенної пам'яті: «і користуються від нього порадою й розумінням», — це в словах Тори, що називаються «тушія», як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «порадник» — це той, хто вміє встановлювати високосні роки й визначати місяці тощо, бо таємниця ібуру називається «еца» («порада») і «сод» («таємниця») мовою Тори, як наводиться в «Санедріні», аркуш 87, дивись там у коментарі Раші:

Однак істину скажу тим, хто слухає мене: бо любов порушує порядок, і ось вона — покривало на очі, щоб не бачити істини — від великої любові їхньої до життя тіла заради Небес, щоб служити ним Всевишньому полум'ям вогню й великим язиком полум'я від любові їхньої душі до Всевишнього. І тому вельми засмутилися вони стражданням тіла, борони Б-же, Всевишній хай змилується, і зовсім не можуть прийняти його, так що це виводить їх із себе — бити ноги, ходячи з міста до міста, щоб питати порад здалека, і не звернулися до Всевишнього, щоб повернутися до Нього зі смиренним духом і покорою тіла, приймаючи Його докір із любов'ю, бо «кого любить Всевишній» тощо:

І як батько милосердний, мудрий і праведний, що б'є сина свого, — не личить мудрому синові обертатися спиною, щоб тікати й шукати собі допомоги чи навіть заступника перед батьком своїм милосердним, праведним і благочестивим, а лише «праведні побачать лице Його» — бути з батьком своїм віч-на-віч, терпіти удари його з любов'ю, на благо йому по всі дні. І ось, нагорі аспект лиця — це воля й потяг, якими Отець наш небесний виливає синам Своїм усяке благо світів і життя душі й тіла, з любов'ю і волею, потягом і бажанням, — через Тору життя, яка є волею Його, благословенного, яку Він дав нам, як написано: «бо у світлі лиця Твого дав Ти нам Тору життя» тощо, щоб виконувати нею волю Його. І про це сказано: «у світлі лиця Царя — життя» і воля Його тощо. На відміну від ідолопоклонників, яким Він виливає життя тіла їхнього не з волі, потягу й бажання, — тому й називаються вони «богами іншими», бо живляться від аспекту ахораїм. І так само в людини: воля й потяг є аспектом лиця, і якщо вона не приймає з любов'ю і волею, — це ніби вона обертається спиною і тилом, борони Б-же. І порада, якою радять, щоб приймати з любов'ю, — це порада Г-спода вустами наших мудреців, благословенної пам'яті: перебрати свої вчинки, і знайде в себе гріхи, що потребують очищення стражданнями, і побачить на власні очі велич любові Його до нього, що порушує звичайний порядок, — як у притчі про царя великого й грізного, який сам, у славі Своїй, обмиває нечистоти єдиного сина свого від великої любові своєї, як написано: «коли обмиє Г-сподь нечистоти дочок Сіону» тощо «духом суду» тощо. І як у воді лице до лиця, пробудиться любов у серці кожного, хто розуміє і збагає дорогоцінність сутності любові Г-спода до нижніх, яка дорогоцінніша й краща за все життя всіх світів, як написано: «яка дорогоцінна милість Твоя» тощо, «бо краща милість Твоя, ніж життя» тощо. Бо хесед, який є аспектом любові, — це життя життів в усіх світах, як написано: «що живить живих милістю». І тоді також Г-сподь дасть благо й осяє лице Своє до нього в аспекті любові відкритої, яка раніше була вбрана й прихована у викритті відкритому; і підсолодяться гвурот у своєму корені, і скасуються суди, нецах села ваед:

Любі мої, брати мої й друзі мої! Від великої зайнятості моєї, яка обступила мене разом і оточила мене, мов води, увесь день і всю ніч, безперестанку не замовкаючи, — не можу я нести тягар сказати листом усе, що на серці моєму. Але стисло прийшов я як той, хто нагадує й повертається до попереднього — загалом і зокрема — до тих, хто жертвує себе з народу стояти на цьому служінні, яким є молитва, голосом гучним, — кріпитися вельми, усією могутністю й силою, проти всякої перешкоди зсередини і ззовні, рукою міцною в прямому сенсі; бо це воля тих, хто боїться Його, яка вища за мудрість і розуміння, що дав Г-сподь у них, щоб уміти робити все, що звелів Г-сподь, з розумінням і знанням, — а лише воля проста й дух щедрий у кожній людині, яку спонукає серце її служити служінням досконалим, щоб принести задоволення Творцеві своєму. І про це сказано: «бо народ твердошиїй він, і прости». Бо прощення теж вище за мудрість, бо спитали в мудрості тощо; і Моше, учитель наш, мир праху його, просив мірою за міру, і досить тому, хто розуміє. І ще ось чого прошу я від вас: не відкидати слів моїх за спину, — тих, що я виклав у промові: щоб кожна людина була прямою і ходила в непорочності своїй, як «створив Б-г людину прямою», і не шукала багатьох розрахунків у справах кроків людини, і думках людини, і хитрощах її, — бо це робота Небес, а не робота плоті й крові; і вірити вірою досконалою в заповідь наших мудреців, благословенної пам'яті: «і будь смиренний духом перед кожною людиною» загалом, бо «тверде слово і вірне речення», що кожен виправляється від товариша свого. І написано: «увесь [муж] Ізраїль — як одна людина, товариші», — як одна людина складена з багатьох органів, і при відокремленні їх це зачіпає серце, бо з нього вихід життя. І якщо так, то, оскільки всі ми воістину як одна людина, утвердиться служіння в серці, і «з „так“ випливає „ні“» тощо. І тому сказано: «і служити Йому плечем одним» — саме так. І тому, любі мої, друзі мої, прошу й прошу: трудитися всім серцем і всією душею, щоб вкорінити любов до ближнього свого в серці своєму. І «зла ближньому своєму не замишляйте в серці своєму» — написано, і хай не зійде на серце повік; а якщо зійде — хай відганяє його від серця свого, як відганяють дим, і як думку про ідолопоклонство воістину. Бо велике лихослів'я, рівне ідолопоклонству, розпусті й кровопролиттю; а якщо в мові так, і т. д. І вже відома кожному мудрому серцем перевага підготовленості думки над мовою — як до добра, так і до протилежного. І Г-сподь благий, що благословляє народ Свій миром, хай покладе на вас мир і життя повік, як душа вірного, що любить їх, від серця й душі:


Підсумки

«Ме-агава месутерет тохахат мегула» На початку послання Алтер Ребе нарікає, що його марно турбують матеріальними проханнями, оскільки на такі питання може відповісти лише пророк. Далі він знаходить виправдання (тим, хто просить) і пояснює, що страждання приходять до людини лише їй на благо (щоб очистити її гріхи). І завершує тим, що коли людина усвідомить це (що страждання їй на благо, щоб спокутувати її гріхи), вона зрозуміє велич милостей Всевишнього (який очищає її гріхи), і це саме розкриє любов Всевишнього і скасує суворі вироки.


«Мі-годель тірдотай» Послання «відливає» дві основи успіху в служінні Всевишньому:

а. Сильне бажання: перш ніж служити Всевишньому, треба зміцнитися в бажанні подолати всяку перешкоду[7]. Саме служіння — це роздуми, що пробуджують почуття, але без простого бажання й самовіддачі людина не зможе досягти успіху.
б. Агават Ісраель: оскільки душі Ізраїлю включені одна в одну, Б-жественність може розкритися лише тоді, коли вони об'єднані[8].

Про послання

У хасидів був переказ, що починати заучування «Танії» напам'ять слід із цього послання, з уривка, що його завершує, починаючи зі слів: «Любі мої, брати й друзі мої, від великої моєї зайнятості . . щоб кожна людина була прямою і ходила у своїй непорочності, як Б-г створив людину прямою, і не шукала багатьох розрахунків у справах, про кроки мужа і думки людини та її хитрощі . . будь ласка, будь ласка, потрудіться всім серцем і душею, щоб укорінити любов до ближнього у своєму серці. І зла ближньому своєму не замишляйте в серці своєму» — до кінця глави, а тому, кому важко, — хай вивчить напам'ять хоча б вірш «І зла ближньому своєму не замишляйте в серці своєму»[9].

Основні поняття


Попередній:
Глава 21
Розділи «Ігерет га-кодеш» Наступний:
Глава 23

Примітки

  1. ^ Які були написані в різний час і в різних контекстах.
  2. ^ Ба більше, хоча «Мі-годель тірдотай» було написано того самого року, що й «Ме-агава месутерет», його було приєднано до «Танії» лише через 86 років (у віленському виданні 5660 року (1899/1900)).
  3. ^ Приєднане до розділу 19, зміст якого доповнює «Оте ор ка-салма».
  4. ^ Уривки з послання було пропущено, а повністю його надруковано в «Ігрот кодеш».
  5. ^ І хоча в пропущених уривках є різкі вирази проти тих, хто питає порад у матеріальному.
  6. ^ Запис «Нефеш га-шфела» (надрукований в «Ігрот кодеш») — останнє, що написав Алтер Ребе, і це було «близько до часу його відходу».
  7. ^ Для служіння Всевишньому можливі внутрішні перешкоди (наприклад, погані якості, тупість серця тощо) або зовнішні (наприклад, труднощі із прожитком, переслідування з боку неєвреїв тощо).
  8. ^ Але не тоді, коли є роз'єднаність, — і це подібно до того, як роз'єднаність органів (навіть зовнішніх) впливає на серце.
  9. ^ Листок «Ве-авіта», тижнева глава «Трума» 5782, с. 14.

Повідомити про помилку на цій сторінці