«Ігерет га-кодеш» — розділ 20
| Книга «Танія» |
|---|
| Титульний аркуш і передмова |
| Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника |
| «Лікутей амарим» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53 |
| «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» |
| Передмова — «Хінух катан» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-тшува» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-кодеш» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 |
| «Кунтрес ахарон» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 |
«Ігерет га-кодеш», розділ 20 — «Іху ве-хаюгі»
Вступ до розділу
Це послання додає дивовижну життєвість у заповідь цдаки (зокрема, і в практичні заповіді загалом), розкриваючи нову основу в хасидуті, яку ще не було роз'яснено в «Танії»:
- У «Танії» роз'яснено, що через практичні заповіді виконується мета творіння, але перевага, роз'яснена там, — лише з боку виконання (з боку людини, яка виконує), а не з боку матеріальних предметів, що служать для виконання заповіді.
- Це послання додає, що і в самих матеріальних речах є дивовижна перевага: саме їхнє виникнення — від Самого Святого, благословенний Він (а не від світел і розкриттів, з яких виникають духовні речі).
Це послання Алтер Ребе написав «у дні перед своїм відходом»[1], і розкрив у ньому нову основу в хасидуті: «Словами розповіді небесної душі — що Його сутність і єство, чиє існування — від Його сутності, лише Він один владою і силою Своєю може створити суще з аїн ва-ефес, воістину абсолютного, — він відкрив у хасидів нові джерела життєвості у виконанні практичних заповідей»[2].
Текст листа
| Послання 20 |
|---|
20. «Іху ве-хаюгі хад, іху ве-гармогі хад бе-гон». (Сенс: десять сфірот де-Ацилут: «хаюгі» — це світла, а «гармогі» — це посудини, які всі — Б-жественність, на відміну від Брії, Єціри й Асії тощо.) І слід добре зрозуміти, як Ейн Соф — одне з «гармогі», тобто з посудинами: адже посудини в аспекті межі й кордону, як написано в «Ец хаїм». Однак намір — сказати, що вони Б-жественність, щоб творити щось із нічого, як Ейн Соф, а не лише в аспекті сходження причини й наслідку. А те, що написав Рамак про справу сходження причини й наслідку, і так само в святому Зогарі, глава «Берешит», — це про сходження сфірот у самих сфірот (в аспекті посудин), які називаються «блі ма» в «Сефер Єціра», бо вони не в аспекті «щось» і сутності осяжної, і подібно до Ейн Соф, «якого думка не осягає зовсім», і як написано: «а лице Моє не буде видно». І пророцтво Моше, вчителя нашого, мир праху його, і осягнення його були від верхнього суглоба Нецаха Зеїр Анпіна. А в сходженні наслідок охоплений причиною і нікчемний у бутті своєму перед нею, як сяйво сонця в сонці, як написав у «Пардес» Рамак. І навіть дуже численні цімцуми не допоможуть, щоб зі сходження духовного від розумів відокремлених, навіть ангельських, виникло тіло грубе, як земля, а лише — щоб виник дух тварини від лику бика, як я написав в іншому місці, і дивись там. І «щось із нічого» називається «бріа» святою мовою. І хоча створене щось також вважається нічим перед Ним, тобто нікчемне в бутті своєму щодо сили і світла, що виливаються в нього від посудин десяти сфірот АБЕА, у яких світить кав світла Ейн Соф, благословенний Він, і як сяйво сонця в сонці, як я написав у «Лікутей амарим», ч. 2, — це саме «перед Ним», тобто за Його, благословенного, знанням згори вниз. Але за знанням, що знизу вгору, створене щось є річчю цілком окремою — у цьому знанні й осягненні, що знизу; бо сила, яка виливається в нього, зовсім і зовсім не осяжна, і немає також жодного і жодного співвідношення між одним та іншим — ні в цілому, ні в частині — порівняно зі співвідношенням наслідку до причини, бо наслідок знає й осягає певне осягнення в причині своїй і нікчемний перед нею через це знання й осягнення, і також у сутності їхній та єстві їхньому немає такої великої відмінності, тільки що це — причина, а це — наслідок. І ні в цілому, ні в частині не можна порівняти це з відмінністю між сутністю створеного щось і сутністю сили і світла, що виливаються в нього, щоб створити його з нічого в щось; і тому називається саме «щось із нічого». І ось, початок створеного щось і перше в ньому — це посудини десяти сфірот БЕА, а також світла Нефеш і Руах; і створені вони від аспекту нешами десяти сфірот БЕА, яка є Б-жественністю, і вони — тридцять посудин Малхут де-Ацилут. І так само в Ацилут: від зовнішнього боку посудин десяти сфірот де-Ацилут, які є Б-жественністю, створено чертоги де-Ацилут, у які вбирається аспект кіл десяти сфірот, а також тіла ангелів де-Ацилут, які є аспектом «щось», і як написано: «і в ангелах Своїх знаходить ваду», — бо вони не в аспекті повного скасування, як наслідок щодо причини своєї. Але душі ангелів, що вийшли від зівугу нешикін, і так само душі людини, що вийшли від зівугу чоловічого й жіночого де-Ацилут, перш ніж вони спустилися в БЕА, — вони не в числі «щось» і речі окремої самої по собі, а є певною подобою аспекту Б-жественності в могутньому скороченні, і подібні до посудин десяти сфірот де-Ацилут, які в аспекті межі — через скорочення світла Ейн Соф, яке є кав, убраний у НАРАН їхній, і подібно до першого цімцуму — щоб був порожній простір тощо. (І навіть після того, як спустилися НАРАН де-Ацилут у цей світ до перших праведників, можливо, що не змінилася сутність їхня, щоб стати річчю окремою від Б-жественності, і тому вони усувалися, коли хотіли згрішити, перш ніж згрішать. І близько сказати, що також тисячі й десятки тисяч світів, що перебувають у гульгальті Аріх Анпіна і Зеїр Анпіна, — не світи воістину, подібні до чертогів де-Ацилут і аспекту «щось», а подібні до душ ангелів, що вийшли від зівугу нешикін, і названі «світами» щодо аспекту гульгальти й дікни.) Але вони не Б-жественність воістину, щоб творити щось із нічого, оскільки вони вже вийшли й відокремилися від посудин десяти сфірот, у які вбраний кав від світла Ейн Соф; бо світло подібне до світила, яке є сутністю і єством Маацила, благословенний Він, буття Якого — від сутності Його і Який не є наслідком жодної причини, що передувала Йому, не дай Б-г. І тому Він один у силі Своїй і в спроможності Своїй творити щось із нічого і повної відсутності воістину, без жодної іншої причини й підстави, що передують цьому «щось». А щоб це «щось», створене силою Ейн Соф, мало межу й міру, убралося світло Ейн Соф у посудини десяти сфірот де-Ацилут і поєднується всередині них досконалою єдністю, так що «Він і органи Його — одне», — щоб творити в них і через них творіння, що мають межу й кордон, і особливо через убрання їх у БЕА. Однак відомо, що головне виникнення «щось» і речі цілком окремої — від Малхут де-Ацилут, яка стає Атіком де-Брія, бо «немає царя без народу» тощо. І також множинність творінь і розділення їх, створених силою Ейн Соф, єдиного і єдиного цілком, — через множинність букв, що виходять від «малхут» уст Г-спода, і «духом уст Його — усе воїнство їхнє»; а п'ять органів мовлення — це п'ять гвурот Нукви. І тому називається вона «алма де-ітгалья», бо в ній розкрилася сила світла Ейн Соф творити щось із нічого не через причину й наслідок; але дев'ять перших сфірот постали в сходженні причини й наслідку, і світло Ейн Соф убране в одну лише Хохму. І це те, що наводиться: «встромлений початок їхній у кінець їхній», бо Кетер є посередником між Маацилом і тим, що постало, і є в ньому аспект останній Ейн Соф, і тому називається «кетер малхут», бо немає вінця, окрім як у царя; і також тому, що аспект останній Ейн Соф — це Малхут де-Ейн Соф, і тому також Малхут де-Ацилут називається «кетер» знизу вгору. І тим паче що створення душ від неї, щоб бути «щось» і річчю окремою самою по собі у світі Брія, називається ім'ям «народження», як розсічення Ям Суф, що залежить від Атіка. І також усе зростання душ, усі сім місяців від зівугу Шміні Ацерет до сьомого дня Песаху, — подібне до зростання Зеїр Анпіна і Нукви в утробі Вищої Іми, яке відбувається через вищі світла від Вищої Іми і вище й вище, до нескінченності, що вбираються в неї всі дев'ять чи сім місяців до пологів. І так само при створенні душ і ангелів для світу Брія. І також уся основа й корінь краплі, яку отримує і якою вагітніє вона від Зеїр Анпіна, — від мохін Аби та Іми, і при кожному зівугу притягується до Аби та Іми від Аріх Анпіна, і через нього, і вище й вище, до нескінченності; тільки що все — у прихованості в мохін, до народження Нуквою душ, ангелів і чертогів для світу Брія. Виходить, що це розкриття світла Ейн Соф воістину — через ібур і народження. І цим буде зрозуміло, чому заповіді — у Малхут, гей імені Гаває, а Тора — у Зеїр Анпіні, вав імені Гаває. Хоча вгорі, в Аріх Анпіні, заповіді — у Гульгальті, у білизні, тобто в шляху в проділі волосся, який розділяється на 613 шляхів Тори, що в Зеїр Анпіні, а корінь Тори, яка виходить із Вищої Хохми, — у Моха стімаа Аріх Анпіна, тобто Хохма причин заповідей, але це як печатка, що перевертається, і «початок їхній встромлений у їхній кінець», — це сила Ейн Соф, благословенний Він, творити суще з нічого, а не через причину й наслідок, за якого наслідок охоплений своєю причиною і скасований у своєму існуванні, але щоб суще було річчю, відокремленою від Б-жественності, щоб Маацил, благословенний Він, був Царем над усіма відокремленими — через те, що вони виконуватимуть Його заповіді, які Він заповідає їм, і «кінець діла — у думці насамперед». І тому сказали в Єрусалимському Талмуді: «А рабі Шимон не дотримується того, що переривають заради лулава» тощо, і «кожному, хто вчиться не для того, щоб виконувати, — краще б йому, щоб його послід перевернувся на його обличчя» тощо, — бо послід утворюється раніше з краплі, і він один був головним у плоді, до 40 днів, коли починається форма плоду. Так і заповіді — головне в Торі і її корінь, хоча заповідь тілесна, а Тора — Хохма, тільки це в зовнішньому, а це у внутрішньому, і як буде нижче. І ось, точно так само від зівугу Зеїр Анпіна і Нукви БЕА створено з нічого в щось усіх створених, утворених і зроблених — через світло нешами, що всередині них, яка є Б-жественністю від посудин десяти сфірот Малхут Ацилут; і також усередині неї — сяйво кава від світла Ейн Соф, убраного в Ацилут до парси, і сяйво кава, що світило в посудинах десяти сфірот Малхут, розсікло парсу разом із ними і світить у них у БЕА точнісінько так само, як в Ацилут. І так само сам кав, убраний у завершення й кінець НеХІ Адама Кадмона, тобто кінець його прямих ніг, що завершуються в Малхут де-Асія, — ось, сяйво кава світить звідти й убирається у світло нешами десяти сфірот БЕА, яка є Б-жественністю, а сяйво сяйва вбирається в Нефеш і Руах десяти сфірот БЕА і навіть в усі їхні посудини, а сяйво сяйва сяйва — в усіх створених, утворених і зроблених, як написано: «моря і все, що в них, і Ти оживляєш усіх». І все це — в аспекті поширення життєвості, щоб оживляти їх. Однак буття і сутність світла Ейн Соф зовсім не в межах місця, і Він Совев коль алмін однаковою мірою, і «небо і землю Я наповнюю» в однаковій рівності, і «немає місця, вільного від Нього» — навіть у цій матеріальній землі, тільки що Він — в аспекті макіфа і совева, і як я написав тлумачення в «Лікутей амарим»; а не в аспекті поширення й убрання життєвості, щоб оживляти їх і створювати їх з нічого в щось, а лише через сяйво сяйва сяйва тощо від кава, як сказано вище. І також від світла Ейн Соф, що охоплює й оточує чотири світи АБЕА однаковою мірою, світить у внутрішній кав через посудини десяти сфірот БЕА, і сяйвом своїм усередині посудин дає їм силу і міць творити щось із нічого; а оскільки творення — через посудини, тому творіння є в аспекті множинності, розділення, межі й кордону, і особливо через букви, як сказано вище. І ще ось що, понад те, понад усе вищесказане — сяйва сяйва сяйва і всього вищесказаного: вона виявляє силу свою і спроможність свою в стихії землі речовинної, у розкритті могутньому, з більшою силою, ніж у стихіях, вищих від неї, і навіть ніж у воїнстві небесному, — бо немає в силі їхній і спроможності їхній виробляти щось із нічого постійно, як стихія землі, що постійно вирощує щось із нічого, а саме трави й дерева (а мазаль, який ударяє і каже: «рости», — це після того, як трава вже виросла, і він не каже їй виростати з нічого в щось, а лише від малого до великого і приносити плід, кожен вид і вид в усіх подробицях; але перш ніж виросте — кому скаже кожен мазаль і мазаль, кожній траві й траві в усіх подробицях?) — від рослинної сили, що в ній, яка є «ніщо» і духовна, а вони речовинні. І це не інакше як через те, що ноги Адама Кадмона завершуються внизу Асії, і під ногами його світить світло Ейн Соф, благословенний Він, Совев коль алмін, без великого проміжку між ними, а лише самі кола Адама Кадмона; і також кав від світла Ейн Соф, що завершується в завершенні ніг Адама Кадмона, світить знизу вгору в аспекті відбитого світла, — як убраний в Аріх Анпіні, Абі та Імі і Зеїр Анпіні та Нукві де-Ацилут світить відбитим світлом від Малхут де-Ацилут; і Малхут де-Ацилут є аспектом Кетера знизу вгору, і «встромлений початок їхній у кінець їхній». І так само в завершенні кава від світла Ейн Соф, що завершується в завершенні прямих ніг Адама Кадмона, — світить знизу вгору аспектові світла нешами Малхут, Малхут де-Асія, яке є Б-жественністю воістину, від зовнішнього боку посудин Малхут де-Ацилут. А згідно з написаним у «Сефер га-гілгулім», розділ 20, наведеним у «Лікутей амарим», убирається спершу це сяйво кава від світла Ейн Соф у світло Ацилут, що в Асії, і від нього — у Брію і Єціру, що в Асії, і від них — в аспект світла нешами Малхут, Малхут де-Асія. І через це є сила і міць у завершенні посудини Малхут, Малхут де-Асія, що в стихії землі, — і це речення «хай вирощує земля» тощо, — діяти всередині землі постійно, на віки віків (аспект нескінченності, а не лише в шість днів творіння, як речення «хай закишать води» і речення «хай видасть земля душу живу» — від Хохми Малхут, Малхут де-Асія, бо в сім днів творіння світило в цьому світі сяйво від світла Ейн Соф дармовою милістю, зовсім без піднесення маїн нуквін), — щоб вирощувати трави, дерева й плоди з нічого в щось постійно, з року в рік, що є певною подобою аспекту нескінченності; бо якщо існуватиме цей світ багато десятків тисяч років, вирощуватимуть з року в рік. Тільки що є серед них такі, що через піднесення маїн нуквін, і це посіяні й посаджені, — і все ж вони як щось із нічого, бо посаджене зерно не має жодного співвідношення з плодом, а також із усім деревом із гілками й листям; і так само у видах насіння й городини, і також у видах злаків: виникнення сотень зерен з одного зерна є як щось із нічого, і тим паче стебла й колосся. І ось, плоди, які через піднесення маїн нуквін — тобто сіяння й насадження, — дуже й дуже кращі за ті, що сходять самі собою від самої лише рослинної сили, що в землі. І з цього збагнемо притягнення вищих світел в АБЕА (що є метою створення людини), як я написав в іншому місці. І з цього добре буде зрозуміло в справі порядку щаблів неживого, рослинного, тваринного і мовного, які є аспектами землі, води, вогню і повітря: що хоча тваринне вище за рослинне, а мовне вище за тваринне, все ж тваринне живиться і живе від рослинного, а мовне отримує життєвість свою від обох, і також мудрість і знання, бо немовля не вміє кликати «батько» і «мати», доки не скуштує смаку хліба тощо, і «ще не їв я м'яса бика» тощо. Бо це аспект відбитого світла, знизу вгору, від низу Асії, де розкривається з більшою силою сяйво сяйва тощо від світла Ейн Соф, Совев коль алмін, і від кава світла Ейн Соф, що в завершенні прямих ніг Адама Кадмона, в аспекті відбитого світла, як сказано вище. І добре буде зрозумілий цим добрий сенс і знання того, що вищі ангели, що в колісниці, — лик бика і лик орла — дуже насолоджуються, живляться і насичуються від духу тварини і птаха, що підносяться до них від жертв, що на жертовнику, і за точністю вислову святого Зогару: «і насолоджуються від основи своєї і кореня свого». І після цих слів та істини знання для розумного — легко зрозуміти через усе сказане вище велич переваги практичних заповідей, які є метою сходження душ у цей матеріальний світ, як написано: «сьогодні — виконувати їх», і «краща одна година в тшуві й добрих справах в цьому світі, ніж усе життя прийдешнього світу». (Досі те, що ми знайшли з його святого рукопису): |
Загальне резюме
Після короткого вступу про те, що створення сущого з нічого можливе саме силою Нескінченного, пояснює:
- 1. Відоме правило: «Початок їхній встромлений у їхній кінець». І тому саме у сфірі Малхут (найнижчій сфірі) розкривається світло Кетера, і тому лише в її силах творити суще з нічого (лише з неї починається існування творінь).
- 2. І сила світла Нескінченного не зупиняється на Малхут і навіть на сфірот БЕА, а навпаки: саме в стихії праху (найнижчій стихії найнижчого світу) постійно, без перерви розкривається сила Нескінченного, щоб вирощувати суще (матеріальні рослини) з нічого (з духовної рослинної сили).
Докладне резюме
Оскільки це послання довге (і стосується глибоких тем хасидуту), тут наводиться дещо докладніше резюме[3], що відповідає щоденному урокові «Танії», як його розподілив Ребе Раяц[4]
4 тішрея
1. Передує, що створення сущого з нічого — саме через «келім» (а не через «світла»).
2. І роз'яснює, що таке сходження (причина і наслідок).
5 тішрея
Роз'яснює, що таке створення (сущого з нічого), і відмінності між ним і «сходженням».
6 тішрея
Роз'яснює, де починається існування творінь (творіння в повному сенсі — у світлах і келім БЕА, але певні аспекти «сущого» існують навіть в Ацилуті).
7 тішрея
Душі ангелів (і подібні до них) — свого роду третій «вид»: з одного боку, вони не творіння (а воістину Б-жественність), з другого боку, не в їхніх силах творити суще з нічого (бо в них не світить світло Нескінченного).
8 тішрея
Оскільки Святий, благословенний Він, створив світ за принципом «початок їхній встромлений у їхній кінець», світло Нескінченного розкривається саме в Малхут (і тому вона називається «алма де-ітгалья»):
1. Саме в ній розкривається сила світла Нескінченного творити творіння.
2. Лише через неї розкривається Б-жественність у світах (через народження душ, суть яких — Б-жественність).
9 тішрея
А оскільки «початок їхній встромлений у їхній кінець», зрозуміло, що головне — заповіді, а не Тора (хоча в зовнішньому аспекті Тора вища за заповіді).
10 тішрея
Сила Нескінченного не зупиняється в Малхут Ацилуту, а сходить у сфірот БЕА і дає і їм силу для створення сущого з нічого:
1. Відсвіт кава (убраний у келім Малхут Ацилуту) стає душею для сфірот БЕА.
2. Сам кав (убраний в Адам Кадмон) світить також руах і нефеш і навіть келім (сфірот БЕА).
3. І головне: світло Нескінченного (що світить каву) — воно дає світлу кава силу творити суще з нічого.
11 тішрея
Досі роз'яснювалося, що сфірот можуть творити суще з нічого. Але постійне творення є лише в землі (там закінчується відсвіт світла кава, і там відкрито світить оточувальне світло), через (духовну) рослинну силу, яка безперервно виробляє «суще з нічого» (матеріальні) трави й дерева.
І як посаджені рослини набагато кращі за «просто» рослини, така перевага заповідей над «просто» матеріальністю.
12 тішрея
І після всіх цих слів та істини — знання для розумного: легко зрозуміти (з усього сказаного вище) велич переваги практичних заповідей, які є метою сходження душ у цей матеріальний світ.
Основні поняття
Зовнішні посилання
- «Танія ле-ам» на сайті «Хабад Ор Ейн Соф».
| Попередній: Розділ 19 |
Розділи «Ігерет га-кодеш» | Наступний: Розділ 21 |